Рішення

від 23.04.2024 по справі 910/18111/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024 Справа № 910/18111/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна», м.Борислав Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна», м.Київ,

про стягнення 417'397,87 грн.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін

Від позивача: Полєтаєв І.О.,

Від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.court.gov.ua

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ УКРАЇНА» про стягнення 417'397,87 грн. заборгованості за договором оренди №01/10/01 нежитлових приміщень від 01.10.2022, з яких: 44'009,48 грн заборгованість з орендної плати за червень 2023 року, 21'310,55 грн заборгованість з оплати вартості комунальних послуг, витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень і прилеглої території за червень 2023 року та 352075,84 грн неустойка за липень-жовтень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 справу передано для розгляду за виключною підсудністю до Господарського суду Львівської області. Судом відзначено, що позов стосується стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, що знаходиться у м.Борислав Львівської області. Враховуючи, що місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна є Львівська область вирішення даного спору за правилами виключної підсудності відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Львівської області. Таке випливає з позиції, висловленої ВП ВС у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.

08.01.2024 матеріали справи №910/18111/23 надійшли до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.01.2024 справу № 910/18111/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою від 15.01.2024 суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк для усунення недоліків. Після усунення позивачем допущених недоліків, ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. У вказаній ухвалі суд інформував відповідача про обов`язок реєстрації електронного кабінету відповідно до ст.6 ГПК України. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Поштове відправлення отримане відповідачем 29.01.2024. Подальший хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

25.02.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про стягнення судових витрат з відповідача.

Ухвалою від 18.03.2024 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу № 910/18111/23 до судового розгляду по суті на 09.04.2024. Дана ухвала суду отримана відповідачем 25.03.2024, докази знаходяться у матеріалах справи. 08.04.2024 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою від 09.04.2024 суд відклав розгляд справи на 23.04.2024, про що повідомив сторін.

Представник позивача у судове засідання 23.04.2024 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень в частині здійснення платежів за надані послуги, а також вартості комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень і прилеглої території. Крім того, позивачем нараховано неустойку за користування майном після закінчення договору оренди (за період липень-жовтень 2023 року).

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, з заявами та клопотаннями (за винятком клопотання про відкладення розгляду справи) на адресу суду не звертався.

Суд відзначає, що в силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.

Також суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та подальші засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 23.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01 жовтня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» (орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» (орендар) укладено договір оренди №01/10/01 нежитлових приміщень, за змістом якого орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування приміщення, визначене у цьому договорі, а також зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Приміщення, які передаються в оренду за цим договором знаходяться за адресою: 82300, м. Борислав, вул. Коваліва, 46Б, Львівської область.

Приміщення, що орендуються, приймаються орендарем на підставі акту приймання- передачі (п.3.2 договору),

Строк оренди погоджено сторонами у розділі 2 договору. Так, п.2.2 договору передбачено, що приміщення передаються в оренду з 01.10.2022 строком на 3 місяці. Строк оренди може бути змінений лише за згодою сторін. Всі зміни та доповнення до даного договору оформлюються у вигляді додатків, які після їх підписання Сторонами стають невід`ємною частиною договору (п.11.1 договору).

За умовами п.4.1 договору загальна сума орендної плати на місяць становить 40'060,80 грн, у тому числі ПДВ 20% 6'676,80 грн. До орендної плати не входить вартість комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень та прилеглої території, а саме: електропостачання (користування енергоресурсами, компенсація перетоків реактивної енергії, реактивне споживання, обслуговування внутрішніх електромереж), опалення, водопостачання, водовідведення, відведення дощових стоків (за показниками індивідуальних лічильників об`єкта оренди); освітлення місць загального користування; відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень та прилеглої території - 74,23 за 1 м2, плюс ПДВ 20%; стоянка автомобілів 360,00 грн, (у тому числі ПДВ 20%) за одне парко-місце. Загальна кількість парко-місць 2 (два). Орендна плата за кожний наступний місяць оренди підлягає індексації із застосуванням індексу інфляції, що встановлюється щомісяця і публікується в офіційних джерелах (п.4.2 договору).

Порядок оплати послуг визначений у розділі 5 договору.

Сторонами у п.8.1 договору погоджено, що після закінчення строку оренди, визначеного цим договором, орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення протягом 3 днів з моменту закінчення строку оренди за актом приймання-здачі.

01.10.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна.

Строк дії договору оренди продовжувався додатковою угодою №1 від 30.12.2022 та додатковою угодою №2 від 31.03.2023 до 30.06.2023 включно.

У межах договірних відносин позивач складав рахунки на оплату та акти наданих послуг:

-по оренді нерухомого майна: №364 від 30.06.2023 на суму 44'009,48 грн

-про відшкодування витрат та ін.: №373 від 30.06.2023 на суму 21'310,55 грн.

Вказані акти та рахунки надсилались відповідачу засобами програмного забезпечення « ОСОБА_1 » з накладенням КЕП підприємства, відповідач від підпису актів відмовився, оплати наданих послуг не здійснив. Доказів розірвання договору оренди, продовження договору оренди після 30.06.2023 та повернення майна з оренди матеріали справи не містять.

Позивач звертався до відповідача з вимогами від 29.08.2023 та 08.11.2023 про погашення заборгованості з орендної плати, комунальних послуг та відшкодування витрат на обслуговування. Вимога від 08.11.203 отримана відповідачем, однак залишений без відповіді та задоволення.

Позивач зазначив, що, не зважаючи на закінчення 30.06.2023 строку дії договору оренди та повідомлення відповідача про необхідність його повернення, станом на день звернення до суду з цією позовною заявою орендоване за договором нерухоме майно відповідачем не повернуто, тому позивачем на підставі ч. ст.785 ЦК України за період липень-жовтень 2023 нараховано 352'075,84 грн. нейстойки, яку просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди №01/10/01 від 01.10.2022 з відповідними додатковими угодами до нього.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору орендодавець передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування на період жовтень 2022 червень 2023 нерухоме майно загальною площею 139,1 м.кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч.ч.1, 3 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 ГК України). В матеріалах справи відсутні докази внесення змін у договір оренди щодо розміру орендної плати.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положенням п.4.1 та п.4.2 договору сторони погодили, що орендна плата складає 33'384,00 грн, з ПДВ 40'060,80 грн., і така підлягає індексації.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Слід вказати, що за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Згідно з ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа;

Відповідно до ст.3 вказаного Закону електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Враховуючи вищевикладене, акти наданих послуг та рахунки відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підписані позивачем у відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому є документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо сплати орендної плати за червень 2023 року, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 44'009,48 грн. (у тому числі оренда паркомісць) підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позовної заяви не спростував, проти наявності заборгованості не заперечив.

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за комунальні послуги, відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень та прилеглої території за червень 2023 року у розмірі 21'310,55 грн.

До позовної заяви також долучено акт наданих послуг по відшкодуванню витрат на утримання та обслуговування за червень 2023 року. Суд зауважує, що згадані акти не підписані відповідачем, проте суд враховує той факт, що відповідач отримав вимогу позивача №370 від 08.11.2023 про оплату заборгованості на суму 65'320,03 грн (орендна плата, витрати на утримання та обслуговування, заборгованість за комунальні послуги за червень 2023). Відтак, обов`язок оплати послуг відповідача є таким, що настав.

Перевіривши правильність розрахунків суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 21'310,55 грн відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Доказів внесення змін або додаткових угод до договору оренди у порядку, передбаченому ст.188 ГК України матеріали справи не містять. Отже, договір оренди припинив свою дію 30.06.202023 у зв`язку із закінченням строку.

Після закінчення дії договору орендар майно з оренди не повернув, відповідного акта приймання-здачі суду не подано.

Згідно приписів ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Оскільки відповідач порушив обов`язок з повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору та продовжував ним користуватися, позивач нарахував 352'075,84 грн. неустойки на підставі ст. 785 ЦК України за період липень-жовтень 2023 року. Суд відзначає, що з огляду на п.8.1 договору правомірним є нарахування неустойки з 04.07.2023, оскільки до 03.07.2023 відповідач повинен був повернути об`єкт оренди і тільки з 04.07.2023 відбулось порушення обов`язку повернення майна.

Здійснивши перерахунок нарахованої неустойки, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає неустойка у розмірі 343'557,84 грн. (28 днів липня, серпень-жовтень 2023 року). У задоволення решти позовних вимог слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 3075 від 24.11.2023 на суму 6'260,94 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому судовий збір у розмірі 6'133,17 грн покладається на відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив, що понесені витрати на правову допомогу складають 15'000,00 грн. та зазначив, що докази понесених витрат будуть надані по мірі виникнення таких витрат. 26.02.2024 та 18.03.2024 позивач через систему «Електрониий суд» подав заяви про стягнення судових витрат з відповідача, де також відзначив, що такі витрати не є остаточними.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на викладене, в тому числі зробленої позивачем в судовому засіданні 09.02.2023р. усної заяви про подання доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду суд зазначає, що згідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58; ідентифікаційний код 39001959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» (82300, Львівська область, м.Борислав, вул. Коваліва, 46Б; ідентифікаційний код 25227710) 44'009,48 грн заборгованості з орендної плати, 21'310,55 грн заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання обслуговування орендованого майна та прилеглої території, 343'557,84 грн. неустойки та 6'133,17 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Розгляд заяви про стягнення витрат на правову допомогу призначити до розгляду на 30.04.2024. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області (79014, м.Львів, вул.Личаківська, 128). Інформацію про номер залу судового засідання буде розміщено на дошці оголошень.Участь сторін в судовому засіданні не є обов`язковою.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 25.04.2024.

СуддяБ. Яворський.