Постанова

від 13.08.2024 по справі 910/18111/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2024 р. Справа №910/18111/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желік М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Олех М.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Полєтаєв Ігор Олексійович;

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю«ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна», м. Київ (вх. № ЗАГС 01-05/1495/24 від 24.05.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 (повний текст рішення складено 25.04.2024. суддя Яворський Б.)

у справі №910/18111/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна», м. Борислав Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна», м. Київ,

про стягнення 417 397,87 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» участі уповноваженого представника в судове засідання 13.08.2024 не забезпечило, хоча про час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Апеляційний Суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ УКРАЇНА» про стягнення 417'397,87 грн. заборгованості за договором оренди №01/10/01 нежитлових приміщень від 01.10.2022, з яких: 44'009,48 грн заборгованість з орендної плати за червень 2023 року, 21'310,55 грн заборгованість з оплати вартості комунальних послуг, витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень і прилеглої території за червень 2023 року та 352075,84 грн неустойка за липень-жовтень 2023 року.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень в частині здійснення платежів за надані послуги, а також вартості комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень і прилеглої території. Крім того, позивачем нараховано неустойку за користування майном після закінчення договору оренди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 у справі №910/18111/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» 44 009,48 грн заборгованості з орендної плати, 21 310,55 грн заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання обслуговування орендованого майна та прилеглої території, 343 557,84 грн. неустойки та 6 133,17 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем порушено зобов`язання щодо сплати орендної плати за червень 2023 року, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 44'009,48 грн. підлягає задоволенню.

Окрім того, на підставі акта наданих послуг по відшкодуванню витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень за червень 2023 року та укладеного між сторонами договору оренди, перевіривши правильність розрахунків, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 21 310,55 грн відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна.

Оскільки відповідач порушив обов`язок з повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору та продовжував ним користуватися, суд на підставі ст. 785 ЦК України та п. 811 договору дійшов висновку про стягнення неустойки у розмірі 343 557,84 грн. (28 днів липня, серпень-жовтень 2023 року).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 у справі №910/18111/23 в частині стягнення 21 310, 55 грн заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання обслуговування орендованого майна та прилеглої території та 343 557,84 грн. неустойки за липень-жовтень 2023 року, в іншій частині залишити рішення без змін.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом було невірно встановлено обставину настання обов`язку оплати комунальних послуг, оскільки відповідачем не було підписано акт надання послуг по відшкодуванню витрат на утримання та обслуговування за червень 2023 року.

Скаржник зазначає, що суд помилково стягнув неустойку в розмірі 343 557, 84 грн, не дослідивши обставини чи відповідач продовжує користуватись орендованим приміщенням після закінчення договору оренди.

Товариством з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній спростовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що на момент прийняття рішення судом відповідач не звільнив офісне приміщення, що перебувало в нього в оренді та не підготував його до передачі орендодавцю, не повернув його орендодавцю за актом приймання-передачі.

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради своїм право на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

12.08.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» подано заяву про стягнення судових витрат з відповідача.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 у справі №910/18111/23 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» (Вх.№ ЗАГС 01-05/1495/24 від 24.05.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 у справі №910/18111/23, розгляд справи призначено на 25.06.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 ухвалено судове засідання 25.06.2024 провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна`у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою офіційної сертифікованої підсистеми ЄСІТС.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 розгляд справи відкладено на 13.08.2024.

У судовому засіданні 13.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

01 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №01/10/01, за змістом якого орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування приміщення, визначене у цьому договорі, а також зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору приміщення, які передаються в оренду за цим договором, знаходяться за адресою: 82300, м. Борислав, вул. Коваліва, 46Б, Львівської області.

Приміщення надаються орендарю для розміщення офісу та з метою ведення поточної господарської діяльності (п. 1.5 Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін до повного виконання умов цього договору (п. 2.1. Договору).

Приміщення, що орендуються, приймаються орендарем на підставі акта приймання- передачі (п.3.2 договору),

Відповідно до п. 2.2. договору передбачено, що приміщення передаються в оренду з 01.10.2022 строком на 3 місяці. Строк оренди може бути змінений лише за згодою сторін.

За умовами п.4.1 договору загальна сума орендної плати на місяць становить 40'060,80 грн, у тому числі ПДВ 20% 6'676,80 грн. До орендної плати не входить вартість комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень та прилеглої території, а саме:

електропостачання (користування енергоресурсами, компенсація перетоків реактивної енергії, реактивне споживання, обслуговування внутрішніх електромереж), опалення, водопостачання, водовідведення, відведення дощових стоків (за показниками індивідуальних лічильників об`єкта оренди);

освітлення місць загального користування;

відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень та прилеглої території - 74,23 за 1 м2, плюс ПДВ 20%;

стоянка автомобілів 360,00 грн, (у тому числі ПДВ 20%) за одне парко-місце. Загальна кількість парко-місць 2 (два).

Орендна плата за кожний наступний місяць оренди підлягає індексації із застосуванням індексу інфляції, що встановлюється щомісяця і публікується в офіційних джерелах (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 8.1. договору після закінчення строку оренди, визначеного цим договором, орендар зобов`язаний передати орендодавцю приміщення протягом 3 днів з моменту закінчення строку оренди за актом приймання-здачі.

Протягом строку, визначеного в п 8.1 цього договору, орендар зобов`язаний звільнити приміщення та підготувати його до передачі орендодавцеві (п. 8.2 договору).

Всі зміни та доповнення до даного договору оформлюються у вигляді додатків, які після їх підписання сторонами стають невід`ємною частиною договору (п. 11.2).

01.10.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна.

Строк дії договору оренди продовжувався додатковими угодами №1 від 30.12.2022 та №2 від 31.03.2023 до 30.06.2023 включно.

Орендодавець направив орендарю рахунки на оплату орендної плати за червень 2023 року, що підтверджується рахунком на оплату від 30.06.2023 року №92 на 44009,48 грн., в т.ч.ПДВ, а також на оплату вартості комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень та прилеглої території, що підтверджується рахунком на оплату від 30.06.2023 року №93 на 21310,55 грн., в т.ч. ПДВ

Вищевказані рахунки направлені відповідачу засобами програмного забезпечення «M.E.DOC» з накладанням КЕП підприємства, що підтверджується квитанціями від 11.07.2023.

Відповідач відмовив у прийнятті документів, що підтверджується квитанціями від 17.07.2023.

Окрім того, позивач засобами програмного забезпечення «М.Е.Doc» з накладанням КЕП підприємства направив відповідачу акт приймання-передачі об?єкта нерухомого майна від 30.06.2023, що підтверджується квитанцією від 11.07.2023.

Відповідач відмовив у прийнятті документа, що підтверджується квитанцією від 17.07.2023, не прийняв та не підписав акт приймання-передачі документ.

Позивач, засобами програмного забезпечення «M.E.Doc» з накладанням КЕП підприємства, направив відповідачу акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2023 року №364 на 44009,48 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2023 року №373 на 21310,55 грн., які отримані відповідачем, що підтверджується квитанціями від 11.07.2023.

Відповідач відмовив у прийнятті документів, що підтверджується квитанціями від 17.07.2023, не прийняв та не підписав названі документи.

Окрім того, позивач засобами програмного забезпечення «M.E.DOC» з накладанням КЕП підприємства направив відповідачу акт звіряння за період з 01.04.2023 по 30.06.2023, що підтверджується квитанцією від 31.07.2023

Відповідач відмовив у прийнятті документів, що підтверджується квитанціями від 31.07.2023, не прийняв та не підписав названі документи.

Позивач засобами програмного забезпечення «M.E.Doc» з накладанням КЕП підприємства направив на адресу відповідача лист від 28.07.2023 року №43, до якого долучені рахунок на оплату від 30.06.2023 року №92, рахунок на оплату від 30.06.2023 року №93, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2023 року №364, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2023 року №373.

Відповідач відмовив у прийнятті документів, що підтверджується квитанцією від 31.07.2023, не прийняв та не підписав названі документи.

29.08.2023 позивач засобами програмного забезпечення «M.E.Doc» з накладанням КЕП підприємства направив на адресу відповідача вимогу від 29.08.2023 щодо оплати простроченої заборгованості з орендної плати за червень 2023 року, вартості комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень та прилеглої території за червень 2023 року в розмірі 65320,03 грн., в т.ч. ПДВ, а також оплати на користь позивача неустойки за липень-серпень 2023 року в розмірі 176037,92 грн., невідкладного звільнення офісного приміщення загальною площею 139,1 кв.м., яке знаходиться за адресою 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Коваліва, 46Б, підготовки його до передачі орендодавцю, передачі його орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) об?єкта нерухомого майна.

Вказаний документ отриманий відповідачем, що підтверджується квитанцією від 29.08.2023.

08.11.2023 представник позивача направив на адресу відповідача вимогу від 08.11.2023 року №370 щодо оплати простроченої заборгованості з орендної плати за червень 2023 року, вартості комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень та прилеглої території за червень 2023 року в розмірі 65320,03 грн., в т.ч. ПДВ, а також оплати на користь позивача неустойки за липень-жовтень 2023 року в розмірі 352075,84 грн., невідкладного звільнення офісного приміщення загальною площею 139,1 кв.м., яке знаходиться за адресою 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Коваліва, 46Б, підготовки його до передачі орендодавцю, передачі його орендодавцю за актом приймання-передачі (повернення) об?єкта нерухомого майна.

Вищевказаний документ був направлений відповідачу на його електронну адресу, що підтверджується роздруківкою з поштової програми "Thunderbird", а також направлено в письмовій формі, що підтверджується чеками, описом цінного листа, накладною, копії яких містяться в матеріалах справи.

Дана вимога була отримана відповідачем, що підтверджується інформацією з веб-сайту «Укрпошти» щодо листа №0205502227719.

Враховуючи те, що не зважаючи на закінчення 30.06.2023 строку дії договору оренди, орендоване за договором нерухоме майно відповідачем не повернуто, кошти за останній місяць користування не оплачено, позивач звернувся з позовом про стягнення 417 397,87 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 лише в частині стягнення 21 310, 55 грн заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання обслуговування орендованого майна та прилеглої території та 343 557,84 грн. неустойки за липень-жовтень 2023 року.

Так, за умовами п.4.1 договору загальна сума орендної плати на місяць становить 40 060,80 грн, у тому числі ПДВ 20% 6'676,80 грн. До орендної плати не входить вартість комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень та прилеглої території, а саме:

електропостачання (користування енергоресурсами, компенсація перетоків реактивної енергії, реактивне споживання, обслуговування внутрішніх електромереж), опалення, водопостачання, водовідведення, відведення дощових стоків (за показниками індивідуальних лічильників об`єкта оренди);

освітлення місць загального користування;

відшкодування витрат на утримання та обслуговування орендованих приміщень та прилеглої території - 74,23 за 1 м2, плюс ПДВ 20%;

стоянка автомобілів 360,00 грн, (у тому числі ПДВ 20%) за одне парко-місце. Загальна кількість парко-місць 2 (два).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем надано копію рахунку на оплату відповідних витрат №93 від 30.06.2023 на ім`я відповідача у справі, в якому заначено кількість спожитих послуг, тарифи, за якими здійснювались відповідні нарахування.

Крім цього, у рахунку вказано договір оренди, на підставі якого складались відповідні документи.

В матеріалах справи міститься Акт здачі - приймання робіт (наданих послуг) №373 від 30.06.2023, виписаний відповідачу на підставі договору оренди, однак на ньому відсутній підпис та печатка відповідача.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, фактичне надання послуг, зазначених в акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) №373.

У контексті наведених вище норм законодавства та умов договору, визначальним є сам факт надання послуг, факт споживання таких послуг, а також підтвердження доказами такого надання та споживання.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт надання позивачем послуг за Актом №373 від 30.06.2023 на суму 21 310, 55 грн, доказів направлення позивачу мотивованої відмови від його підписання суду не надав.

Посилання відповідача на те, що жодною відповідальною чи посадовою особою не було зафіксовано показники лічильників, базуються лише на домислах скаржника і не підтверджені жодними доказами, відтак не спростовують факту наявності обов`язку відповідача оплатити надані послуги.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення вимоги про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання та обслуговування орендованого майна та прилеглої території в розмірі 21 310, 55 грн.

Щодо стягнення неустойки колегія судів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналіз частини 1 статті 283 ГК України та частини 1 статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору оренди відповідач зобов`язання з повернення об`єкта оренди не виконав та продовжив користування орендованим майном, акт приймання-передачі (повернення) об?єкта нерухомого майна не підписав. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас, неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Із встановлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди, відповідач не повернув позивачу майно з орендного користування, у зв`язку з чим позивач, посилаючись на положення ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку у сумі 352 075, 84 грн за період з липня 2023 року по жовтень 2023 року.

При цьому, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення 343 557,84 грн, оскільки нарахування неустойки потрібно здійснювати з 04.07.2023, враховуючи, що відповідач повинен був повернути об`єкт оренди до 03.07.2023.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку неустойкиі, вважає його арифметично вірним. Відтак, позовна вимога про стягнення неустойки у розмірі 343 557,84 грн підставно задоволена судом першої інстанції.

Щодо заяви про стягнення судових витрат з відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом п. 1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2024 перед судовим засіданням позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000 грн.

Окрім того, подаючи відзив на апеляційну скаргу (вх. ЗАГС №01-04/3817/24 від 05.06.2024), позивачем було здійснено заяву про прогнозовані витрати на правничу допомогу в розмірі 18 000 грн та долучено копії документів в підтвердження заявлених вимог.

На підтвердження вартості послуг адвоката у сумі 21 000,00 грн. позивачем долучено: копію додаткового договору від 31.05.2024 до договору про надання правової допомоги від 28.08.2023 №1-28/08/2023, копії рахунків на оплату №22 від 31.05.2024 на суму 15 000, 00 грн, №23 від 31.05.2024 на суму 3000, 00 грн, №34 від 07.08.2024 на суму 3000, 00 грн, копії платіжних інструкцій від 03.06.2024 на суму 15 000, 00 грн, 03.06.2024 на суму 3000, 00 грн та від 07.08.2024 на суму, 3000, 00 грн.

Крім того, до відзиву долучено копію ордера від 17.01.2024 серія АА№1241286.

Так, 31.05.2024 між Полєтаєвим Ігором Олексійовичем та ТзОВ «НТД Україна» укладено додатковий договір до договору від 31.05.2024 до договору про надання правової допомоги від 28.08.2023 №1-28/08/2023, відповідно до умов додаткового договору сторони дійшли згоди доповнити Договір №1-28/08/2023 про надання правової допомоги від 28.08.2023 пунктом 3.8. наступного змісту:

« 3.8. Сторони визначили гонорар за підготовку, складання та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу по справі №910/18111/23 у розмірі 15 000, 00 грн. Умови оплати - попередня оплата впродовж двох днів з моменту отримання рахунку від Адвоката. В разі проведення судом судових засідань, гонорар адвоката за кожне судове засідання становитиме 3000, 00 грн, яке проводиться в режимі відеоконференцзв`язку або 8000, 00 грн за кожне судове засідання, яке проводиться в приміщенні Західного апеляційного господарського суду».

Матеріалами справи підтверджено, що документи, які подавались до суду від імені позивача, підписані адвокатом Полєтаєвим І.О. та надсилались ним особисто до суду та відповідачу, окрім того в справі відбулось два судових засідання 25.06.2024 та 13.08.2024 в яких адвокат Полєтаєв І.О. брав участь в режимі відеоконференцзв`язку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач жодних заперечень щодо понесених позивачем судових витрат на послуги адвоката суду не подав.

Беручи до уваги наведені вище правові норми, надавши оцінку поданим заявником (позивачем) доказам на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв обґрунтованості, пропорційності (співмірності) до предмета спору, справедливості та розумності таких витрат, колегія суддів констатує наявність правових підстав про стягнення з відповідача понесених позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 21000,00 грн., які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і ці витрати є співрозмірними з виконаною роботою.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 у справі №910/18111/23.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законні та обґрунтовані рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку та витрати на правничу допомогу покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 244, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю«ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 у справі № 910/18111/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» про стягнення судових витрат з відповідача задоволити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕШНЛ ФЛЕЙВОРС ЕНД ФРЕГРАНСІЗ ІФФ Україна» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58; ідентифікаційний код 39001959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТД-Україна» (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Коваліва, 46Б; ідентифікаційний код 25227710) 21 000, 00 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

7. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 21.08.2024.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.