Рішення

від 25.04.2024 по справі 140/2124/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2124/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Мачульського В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) (далі Західне МУ МЮ України, відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на посаді за період з 29.08.2023 по 17.01.2024 у сумі 127621,38 грн; встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду у строк 10 днів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 року у справі №140/5290/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.02.2023 №168/ к «Про звільнення»; визнано протиправним та скасовано наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 27.02.3023 № 7/К «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27.02.2023 №168/к «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) з 01.03.2023; стягнуто з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 161403,51 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 27526,18 грн допущено до негайного виконання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 вищевказане рішення у справі 140/5290/23, залишено без змін.

Міністерством юстиції України 11.01.2024 прийнятий наказ №79/к про поновлення позивача з 01.03.2023 на посаді заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Волинській області, який був письмово доведений їй тільки 18.01.2024. В той же день був прийнятий наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) №2К Про визначення робочого місця ОСОБА_1 Таким чином, у період з 29.08.2023 по 17.01.2023 вона перебувала у триваючому вимушеному прогулі, а вищевказаний період є часом затримки виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді.

У зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення в частині поновлення на роботі в органах юстиції, позивач звернулась до суду з цим позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення (а.с.1-7).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (а.с.25).

У відзиві на позовну заяву від 13.03.2024 Західне МУ МЮУ позовні вимоги не визнає та вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки Західне МУ МЮУ є неналежним відповідачем у даній справі, що в свою чергу вказує на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до міжрегіонального управління. Крім того, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. А отже, період затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №140/5290/23 слід обраховувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, тобто з 30.08.2023 по 10.01.2024, тривалістю 96 робочих днів. Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу не може перевищувати 120114,24 грн (1251,19 * 96). Також, відсутні обґрунтовані підстави щодо покладення на відповідача додаткового обов`язку під час виконання судового рішення, шляхом встановлення судового контролю та зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду протягом десяти днів (а.с.28-31).

У відповіді на відзив від 16.03.2024 позивач вважає хибними твердження Західного МУ МЮУ про те, що управління не є належним відповідачем, оскільки він був належним відповідачем щодо стягнення заробітної плати за попереднім позовом, є юридичною особо, має свій кошторис, структуру, проводило та проводить нарахування та виплату мені вимушеного прогулу та заробітної плати і на даний час. Щодо твердження відповідача, що стягнення заробітної плати потрібно рахувати з 11.01.2024, то Наказ Міністерство юстиції України « Про поновлення» був виданий без її відома і раніше, ніж їй стало про це відомо. З незалежних від неї причин, ознайомлена з ним лише 18.01.2024, тому триваючий вимушений прогул продовжився до 17.01.2023 (а.с.50-51).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 залучено до участі у справі, як другого відповідача Міністерство юстиції України (а.с.45-46).

15.04.2024 до суду від представника Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки відсутність остаточного рішення у справі №140/5290/23 позбавляло Міністерство юстиції України можливості поновити ОСОБА_1 на посаді. Зазначає, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків, тобто 11.01.2024 року. А період затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №140/5290/23 слід обраховувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, тобто з 30.08.2023 по 10.01.2024, тривалістю 96 робочих днів.

Також вважає, що відсутні підстави для встановлення судового контролю, оскільки повноваження адміністративного суду накладати на суб`єкта владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.55-59).

18.04.2024 від представника Міністерства юстиції України надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона зазначає, що відповідь на відзив ОСОБА_1 зводиться до її оціночних суджень та суб`єктивною незгодою з позицією опонента, при цьому слід зазначити, що оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться. У відзиві на позовну заяву Мін`юстом було спростовано аргументи позивача стосовно предмету позову (а.с.72-74).

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення позивача, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, шо 28.02.2023 наказом Міністерства юстиції України №168/к від 27.02.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Західного міжрегіонального управління Мін`юсту у Волинській області Західного міжрегіонального управління Мін`юсту ( м. Львів) відповідно до п. 1 ч. 1, абз. 3 ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з реорганізацією з припиненням державної служби. Оголошено наказ Мін`юсту наказом Західного міжрегіонального управління Мін`юсту (м. Львів) від 27.02.3023 №7/К.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 по справі №140/5290/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №168/к від 27.02.2023 «Про звільнення»; визнано протиправним та скасовано наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 27.02.3023 №7/К «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 27.02.2023 №168/к «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 01.03.2023; стягнуто з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 161403,51 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 27526,18 грн, допущено до негайного виконання (а.с.8-13).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2023 апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі 140/5290/23, без змін.

Наказом Міністерства юстиції від 11.01.2024 №79/к поновлено ОСОБА_1 з 01.03.2023 на посаді заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Волинській області (а.с.17).

Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 18.01.2024 №2/к визначено робоче місце заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Волинській області ОСОБА_1 , за адресою: кабінет 101, 1 поверх, Володимирська, 1, м. Луцьк, Волинська область, 43000 (а.с.16).

Вважаючи, щоза таких обставин є затримка виконання рішення суду про поновлення на посаді,що дає право на отримання середнього заробітку за час такої затримки, позивач звернулася до суду з цим позовом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення в частині поновлення на роботі в органах юстиції, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно статті 129-1 Конституцій України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Застаттею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із пунктом 3 частини першоїстатті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини восьмоїстатті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зістаттею 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово викладав висновки щодо застосуваннястатті 236 КЗпП Українистосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі/посаді, яке допущене до негайного виконання.

Так, зокрема у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас, така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Як зауважив Верховний Суд у справі № 640/19103/19, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановленастаттею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Верховний Суд наголосив, що наведені приписиКЗпП Українине містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

У підсумку суд касаційної інстанції у справі № 640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставістатті 236 КЗпП Українисуду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.03.2019 у справі №711/8446/16-ц, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

Застосовуючи наведені підходи Верховного Суду до спірних правовідносин, суд вважає безпідставними доводи представника Міністерства юстиції України про те, що тривало апеляційне та касаційне оскарження рішення суду у справі №140/5290/23, що не давало йому підстав для винесення наказу про поновлення позивача на посаді, оскільки не видання наказу про поновлення на роботі, негайно після проголошення рішення суду Міністерство юстиції України допустило таким чином затримку у його виконанні.

Відповідно до підпункту 10 пункту 12-2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, саме Державний секретар Мін`юсту відповідно до покладених на нього завдань, призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних органів Мін`юсту та їх заступників, керівників та заступників керівників органів державної виконавчої служби, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міста Києва або Севастополя, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, на думку суду стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді слід здійснити саме з Міністерства юстиції України, який призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних органів Мін`юсту та їх заступників.

При визначенні періоду, за який належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №140/5290/23 ОСОБА_1 поновлено ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 01.03.2023.

Наказом Міністерства юстиції від 11.01.2024 №79/к поновлено ОСОБА_1 з 01.03.2023 на посаді заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Волинській області та Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 18.01.2024 №2/к визначено її робоче місце.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що період затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 у справі №140/5290/23 слід обраховувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі 30.08.2023 до дати видання роботодавцем (Міністерством юстиції України) наказу про поновлення на роботі (11.01.2024) - 10.01.2024.

Таким чином період затримки виконання рішення суду за період з 30.08.2023 по 10.01.2024 року включно, становить 96 робочих днів.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченимипостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»(Порядок №100).

Абзацом 1 пункту 2 розділу II Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац 3 пункту 2 розділу II Порядку №100).

Отже розрахунковим періодом, за яким обчислюється середня заробітна плата - для застосування статті 236 КЗпП України - є останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося (неправомірне) звільнення, а не ухвалення судового рішення про поновлення.

З матеріалів справи вбачається, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 станом на дату поновлення на посаді становить 1251,19 грн, який визначено в рішенні суду №140/5290/23 про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що набрало законної сили, тому не потребує доказування.

Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, який підлягає стягненню (за період з 30.08.2023 по 10.01.2024, включно) на користь позивача з Мінюсту складає 120114,24 грн (1251,19 грн. х 96 робочих днів).

Щодо вимоги ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду у строк 10 днів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відтак, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 370 КАС України рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Поряд із цим, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення та зобов`язання подати звіт, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що суб`єкт владних повноважень буде ухилятися від виконання вказаного рішення.

З урахуванням наведеного та відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України позов підлягає задоволенню частково у спосіб стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на посаді за період з 30.08.2023 року по 10.01.2024 у сумі 120114,24 грн (сто двадцять тисяч сто чотирнадцять гривень) 24 копійки.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вулиця Городецького, будинок, 13, ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 30.08.2023 року по 10.01.2024 у сумі 120114,24 грн (сто двадцять тисяч сто чотирнадцять гривень) 24 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський