Ухвала

від 12.09.2024 по справі 140/2124/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа №140/2124/24

адміністративне провадження № К/990/33782/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач), в якому просила:

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 29 серпня 2023 року до 17 січня 2024 року у сумі 127621,38 грн;

- встановити судовий контроль за виконанням відповідачем рішення Волинського окружного адміністративного суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в розмірі 127621,38 грн та зобов`язати відповідача подати звіт на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у строк 10 днів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 30 серпня 2023 року по 10 січня 2024 року у сумі 120 114,24 грн (сто двадцять тисяч сто чотирнадцять гривень) 24 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

02 вересня 2024 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проаналізувавши матеріали касаційної скарги та оскаржувані у справі судові рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 30 серпня 2023 року по 10 січня 2024 року.

Суд першої інстанції вирішуючи спір та задовольняючи частково позов, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, застосував висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19, в яких зазначено, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

У підсумку суд касаційної інстанції у справі №640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Така правова позиція щодо застосування приписів статті 236 КЗпП України є сталою і неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №280/5260/19, від 27 січня 2022 року у справі №580/5185/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, від 23 березня 2023 року у справі №420/8539/21 та від 09 січня 2024 року у справі № 460/15639/21 тощо.

Такого підходу Верховний Суд дотримувався й у подальшій правозастосовній практиці при розгляді справ, у яких предметом спору було стягнення середнього заробітку за невиконання судового рішення роботодавцем. Підстав для відступу від указаної правової позиції немає.

Також, суд першої інстанції правильно застосував висновки, Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2019 року у справі №711/8446/16-ц з якими погодився суд апеляційної інстанції, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

Отже, застосовуючи наведені підходи Верховного Суду до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції, з посиланням, зокрема, на висновки Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 522/13736/15 та від 21 квітня 2021 року визнав безпідставними доводи представника Міністерства юстиції України про те, що тривало апеляційне та касаційне оскарження рішення суду у справі №140/5290/23, що не давало йому підстав для винесення наказу про поновлення позивача на посаді, оскільки не видання наказу про поновлення на роботі, негайно після проголошення рішення суду Міністерство юстиції України допустило таким чином затримку у його виконанні.

Аналізуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі №140/2124/24 відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов