Постанова

від 15.08.2024 по справі 140/2124/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року Справа № 140/2124/24 пров. № А/857/12747/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року (суддя Мачульський В.В., м. Луцьк), -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач, ЗМУ відповідно) в якому просила:

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 29.08.2023 до 17.01.2024 у сумі 127621,38 грн;

встановити судовий контроль за виконанням відповідачем рішення Волинського окружного адміністративного суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в розмірі 127621,38 грн та зобов`язати відповідача подати звіт на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у строк 10 днів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року залучено до участі у справі як другого відповідача - Міністерство юстиції України (далі - відповідач-1, МЮУ відповідно).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з МЮУ на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 30.08.2023 по 10.01.2024 у сумі 120114,24 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач-1, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі вказує про безпідставність обгрунтування судом першої інстанції своєї позиції щодо задоволення позовних вимог стосовно стягнення з МЮУ середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а також зазначає, що питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не може розглядатись як новий публічно-правовий спір.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді слід здійснити саме з МЮУ, який призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних органів МЮУ та їх заступників.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 28.02.2023 наказом МЮУ від 27.02.2023 №168/к позивача звільнено з посади заступника начальника Західного міжрегіонального управління Мін`юсту у Волинській області Західного міжрегіонального управління Мін`юсту ( м. Львів) відповідно до пункту першого частини першої, абзацу третього частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон 889-VIII), у зв`язку з реорганізацією з припиненням державної служби (далі - Наказ №168/к). Цей Наказ оголошено наказом ЗМУ від 27.02.3023 №7/К «Про оголошення наказу МЮУ від 27.02.2023 №168/к «Про звільнення» (далі - Наказ 7/К).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року по справі №140/5290/23 (далі - Рішення суду), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Наказ №168/к. Визнано протиправним та скасовано Наказ №7/К. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Посада) з 01.03.2023. Стягнуто з ЗМУ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 161403,51 грн. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 27526,18 грн, допущено до негайного виконання.

Наказом МЮУ від 11.01.2024 №79/к «Про поновлення» поновлено ОСОБА_1 з 01.03.2023 на Посаді (далі - Наказ №79/к).

Наказом ЗМУ від 18.01.2024 №2/К «Про визначення робочого місця ОСОБА_1 » (далі-Наказ №2/К визначено робоче місце позивача за Посадою за адресою: кабінет 101, 1 поверх, Володимирська, 1, м. Луцьк, Волинська область, 43000.

Вважаючи, що за таких обставин є затримка виконання рішення суду про поновлення на посаді, що дає право на отримання середнього заробітку за час такої затримки, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Частинами першою та сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Приписами статті 236 КЗпП передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Відповідно до статті 236 КЗпП виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Матеріалами справи підтверджується те, що період затримки виконання Рішення суду з 30.08.2023 по 10.01.2024 становить 96 робочих днів, а сума, що підлягає стягненню становить 120114,24 грн з урахуванням середньоденного заробітку (1251,19 грн) розрахованого у Рішенні суду.

Зі змісту апеляційної скарги та матеріалів справи видно і це не заперечується самим апелянтом, що ним не виконано Рішення суду, а відтак є підставними висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позову у спосіб, що наведений у рішенні суду.

Щодо безпідставності обгрунтування судом першої інстанції своєї позиції щодо задоволення позовних вимог стосовно стягнення з МЮУ середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 522/13736/15 та від 21 квітня 2021 року в справі №461/1303/16, при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі було зазначено, що дані стягнення є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, тому такі стягнення були вірно визначені судами з центрального органу, який приймав рішення про незаконне звільнення, а не з організації, де особа працювала до звільнення (чи з її правонаступника) та отримувала заробітну плату.

Відповідно до підпункту 10 пункту 12-2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, саме Державний секретар Мін`юсту відповідно до покладених на нього завдань, призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних органів Мін`юсту та їх заступників, керівників та заступників керівників органів державної виконавчої служби, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міста Києва або Севастополя, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

МЮУ виконано Рішення суду шляхом прийняття Наказу №79/к, в той час, коли Наказ №2/К є похідним та виданий на виконання вищевказаного наказу МЮУ. Відтак, в контексті вищенаведених норм права, вказаної правової позиції Верховного Суду та обставин справи, стягнення з МЮУ середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є підставним та обгрунтованим.

Щодо посилання відповідача на те, що питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не може розглядатись як новий публічно-правовий спір, а процедуру реалізації зазначеного права встановлено статтею 383 КАС, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у справі від 11 січня 2017 року у справі №815/4357/16 Верховний Суд визнав необґрунтованими посилання прокуратури відповідача на статтю КАС, що регламентувала порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, оскільки така передбачає право особи - позивача, на користь якої ухвалено постанову суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Водночас, стягнення сум середнього заробітку за час затримки виконання рішення підлягає розгляду в порядку пред`явлення відповідного адміністративного позову до суду.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич