Рішення

від 23.04.2024 по справі 160/3714/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 рокуСправа №160/3714/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об`єднання Мінерали України в особі представника Логвінова Сергія Сергійовича до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

09.02.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об`єднання Мінерали України в особі представника Логвінова Сергія Сергійовича до Дніпровської митниці, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110050/2023/000290/1 від 18.12.2023 року прийняте Дніпровською митницею.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

07.03.2024 року Дніпровською митницею подано відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Позивач 13.12.2023 звернувся до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару: «труби сталеві безшовні, з нелегованої вуглецевої сталі, гарячедеформовані, круглого поперечного перерізу, без різьби, фітингів та теплової ізоляції загального призначення. Країна походження - Китай». Означений товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01.12.2021 № 20211201 із компанією «SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LIMITED» (Китай), специфікації від 07.09.2023 № 16, додаткової угоди від 09.09.2023 № 3, інвойсу від 11.09.2023 № 1-19 та заявлений до митного оформлення шляхом електронного декларування за митною декларацією від 13.12.2023 № UA110050/2023/005527 (далі ЕМД). Поставка товарів здійснена на умовах CIF Gdansk, Польща. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ). Відповідно до Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, посадовою особою митниці під час митного оформлення заявлених позивачем товарів, серед іншого, здійснюється перевірка правильності визначення митної вартості товарів. Однією з форм митного контролю відповідно до частини 1 статті 336 МКУ, є перевірка документів та відомостей, необхідних для митного контролю, які відповідно до статті 335 МКУ надаються під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МКУ, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ). Так, поставка задекларованого за ЕМД товару здійснюється на виконання зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 01.12.2021 № 20211201, стороною якого є виробник товару компанія «SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LIMITED» (Китай). Декларантом контракт від 01.12.2021 № 20211201 в графі № 44 ЕМД від 13.12.2023 № UA110050/2023/005527 зазначено під кодом «4104» як - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Відповідно до інвойсу від 11.09.2023 №1-19 компанія «SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LIMITED» (Китай) є продавцем та відправником (експортером) товару одночасно. Відповідно до відомостей гр.1 сертифікату походження товару від 02.11.2023 №23C4403A2657/00513 експортером товару є інша компанія, а саме: «Shenzhen Youyuan Import and Export Co., LTD» Shenzhen China, а печатка, у гр. 11 цього ж сертифікату відрізняється від печатки продавця в контракті. Відповідно до відомостей митної декларації країни відправлення від 17.09.2023 №021720230000238884 в графі «Внутрішній вантажовідправник» експортером товару також зазначено іншу компанію, а саме: «Sandonghuazhishang Steel Sales CO. Ltd», China. Означене ставить під сумнів заявлені декларантом відомості, що контракт від 01.12.2021 № 20211201 є прямий та не супроводжується пов`язаними з ним посередницькими (зовнішньоекономічними та/або внутрішніми) договорами Митниця звертає увагу суду на те, що поставка товару на виконання посередницького зовнішньоекономічного контракту передбачає наявність та сплату комісійних, посередницьких послуг, інформація щодо яких не зазначена та документально не підтверджена, що безпосередньо впливає на рівень митної вартості імпортованого товару. Відповідно до п.2 та п.10 ст.58 та у відповідності з підпунктом 2 п.2 ст.52 декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Також, митниця вважає за необхідне зазначити, що заявлений декларантом у гр. 44 ЕМД від 13.12.2023 № UA110050/2023/005527 під кодом «4104» зовнішньоекономічний контракт від 01.12.2021 № 20211201 до митного оформлення не подано. Митниця звертає увагу суду на те, що згідно ч.2 ст. 53 МКУ зовнішньоекономічний (договір) контракт є основним та обов`язковим документом, який подається декларантом на під твердження заявленого рівня митної вартості товару. Відповідно до п.2.2, 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 №631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст.254 МКУ, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Скановані копії документів, зазначених в графі № 44 ЕМД від 13.12.2023 №UA110050/2023/005527 під кодами «0271» - пакувальний лист від 11.09.2023 №б/н, «0705» - коносамент від 20.09.2023 №231157526, «0722» - накладна УМВС від 25.11.2023 № 605006, «0861» - сертифікат походження товару від 02.11.2023 №23C4403A2657/00513, «3530» - страховий поліс від 05.11.2023 №AJIN04F24223EG116714 та «9610» - копія митної декларації країни відправлення від 17.09.2023 № 021720230000238884 надано митному органу без перекладів. Сертифікат про походження товару від 02.11.2023 №23C4403A2657/00513, копія декларації країни відправлення від 17.09.2023 №021720230000238884 за QR кодом не скануються, що унеможливлює їх перевірку. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Відповідно до п.3.1 «Ціна товару та порядок розрахунків» контракту від 01.12.2021 № 20211201 ціна товару, порядок та умови оплати за кожну партію товару визначаються за згодою сторін і фіксуються в додатках до контракту. Відповідно до додатку від 07.09.2023 № 16 та додаткової угоди від 09.09.2023 № 3 до Контракту, комерційного інвойсу від 11.09.2023 №1-19 загальна фактурна вартість товару на комерційних умовах поставки CIF Gdansk складає 16746,59 дол. США. Відповідно до п.8 «умови оплати» додатку від 07.09.2023 № 16 та додаткової угоди від 09.09.2023 № 3 до контракту оплата за товар здійснюється наступним чином: попередня оплата у розмірі 30% грошовим переказом після підписання поточного додатку до Контракту, що відповідно складає 5023,98 дол. США; 70% після відвантаження товару з порту Китаю згідно комерційного інвойсу проти копії морського коносаменту, що відповідно складає 11721,61 дол. США. Декларантом на підтвердження заявленої фактурної вартості товару до митного контролю надані платіжні доручення від 08.09.2023 № P230908983 на суму 1677,30 дол. США та від 15.11.2023 № P231115983 на суму 15069,29 дол. США. Вищевказані платіжні доручення не кореспондуються за сумою із спірною партією товару з урахуванням вищезазначених сторонами умов оплати. Також, вищевказані платіжні доручення оформлені без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, а саме: вищезазначена платіжна інструкція не містить підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком. В п.11.6 контракту в графі «Адреса та платіжні реквізити сторін» зазначено наступні банківські реквізити компанії імпортера: Банк кореспондент: The Bankof New York Mellon, 240 Greenwich Street, New York, NY 10286, Uniteted States SWIFT Code: IRVTUS3N Chase Bank, Нью Йорк, США. Надані до митного оформлення додаток від 07.09.2023 № 16 та додаткова угода від 09.09.2023 №3 до контракту не містять інформації щодо банківських реквізитів, або їх зміни. Разом з тим, надані до митного оформлення платіжні документи від 08.09.2023 № P230908983 та від 15.11.2023 №P231115983, мають наступні банківські реквізити банку кореспонденту імпортера: JPMORGAN CHASE BANK N.A. UNITED STATES OF AMERICA383 MADISON AVENUE NEW YORK NY 10179. У митного органу відсутня інформація щодо зміни банківських реквізитів продавця, що становить розбіжності та ознаки недостовірності в поданих декларантом обов`язкових документах. Враховуючи вищезазначені розбіжності, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви, що надані до митного контролю декларантом документи містять всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар. Відповідно до заявлених умов поставки та наданих до митного контролю документів оцінювана партія товару постачається на комерційних умовах CIF Gdansk (Польша). Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010), поставка за терміном CIF означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. На підставі вищенаведеного досліджено товаросупровідні документи, надані декларантом на підтвердження складових митної вартості, зокрема витрат пов`язаних з доставкою вантажу та страхування. Декларантом для підтвердження транспортних витрат по доставці товару, який надійшов по коносаменту від 20.09.2023 № 231157526 на комерційних умовах CIF Gdansk, від пункту ОСОБА_1 до митного кордону України до митного оформлення надано: договір транспортно експедиторського обслуговування від 24.01.2021 № 058/ФСР з ТОВ «ФСР Лоджистік Україна» (далі Договір ТЕО); заявку на ТЕО від 06.11.2023 № 48; довідку о транспортних витратах від 30.11.2023 № 30/11/23-1; рахунок на оплату транспортних витрат по договору ТЕО від 30.11.2023 №1190. У рахунку від 30.11.2023 № 1190 зазначено, що він дійсний протягом двох робочих днів з дати виставлення. У п.4.2.3 договору ТЕО зазначено, що платежі за організацію ТЕО підлягають сплаті протягом 5 банківських днів з дати рахунку (тобто 05.12.2023). Якщо рахунок від 30.11.2023 №1190 за договором ТЕО сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг декларантом до митного оформлення та контролю не надано. Морське перевезення товару в контейнері № TRHU6307987 здійснювалось згідно коносаменту від 20.09.2023 № 231157526 в якому зазначено, що на судні MOSKOWMAERSK рейс 338W товар перевозився від порту TIANJIN (Китай) до порту Гданськ (Польща). Відповідно до інформації що міститься у заявці до договору ТЕО на транспортно-експедиторське обслуговування від 06.11.2023 №48 порт відправлення XIANGANG Китай. Але у довідці від 30.11.2023 № 30/11/23-1 зазначено маршрут з іншого порту TIANJIN Китаю до митного кордону України, тобто є розбіжності у портах відправлення. За рахунком від 30.11.2023 № 1190 загальна вартість перевезення з порту відправлення XIANGANG до пункту переходу митного кордону України складає 87361,40 грн. Згідно довідки від 30.11.2023 № 30/11/23-1 транспортні витрати з порту відправлення TIANJIN складають 87361,40 грн., що викликає обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої суми транспортних витрат. Також в довідці від 30.11.2023 № 30/11/23-1 зазначено що страхування вантажу не проводилось, але в графі 44 ЕМД від 13.12.2023 № UA110050/2023/005527 під кодом «3530» зазначено страховий поліс від 05.11.2023 №AJIN04F24223EG116714. Зазначене свідчить про не включення страхових витрат, які є складовою митної вартості до заявленої декларантом суми митної вартості товару. Завірені належним чином скановані копії договорів транспортно експедиторського обслуговування від 24.01.2021 № 058/ФСР та від 26.09.2022 № 26092022, зазначені в графі №44 ЕМД під кодом «4301» митному органу не надані. Враховуючи вищезазначене, транспортна складова митної вартості товару, заявлених до митного оформлення, не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. Числове значення транспортної складової митної вартості товару згідно наданих товаросупровідних документів не піддаються обчисленню та не підтверджено документально. Згідно даних графи 20 ЕМД товар ввезено на умовах поставки INCOTERMS CIFGdansk (PL). Заявлені умови поставки товару передбачають здійснення обов`язкового страхування товару компанією-продавцем. Пунктом 8 частини 2 статті 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларантом до митного контролю надано страховий поліс від 05.11.2023 №AJIN04F24223EG116714, в якому зазначено страхову суму 18 421,25 дол. США, однак документи, що містять відомості про вартість страхування, декларантом до митного контролю не надано. Відправка оцінюваної партії товару по даному страховому полісу з порту XIANGANG Китай за коносаментом від 20.09.2023 № 231157526 відповідно до даних Інтернет за програмою відстеження морських контейнерів MAERS за контейнером № НОМЕР_1 відбулась об 08-00 годині 21.09.2023, але страховий поліс №AJIN04F24223EG116714 має дату видачі 05.11.2023, що не кореспондується з коносаментом та ставить під сумнів дані зазначені в даному документі. Отже, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частини 2-3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларанта зобов`язано надати завірені належним чином скановані копії та переклад всіх документів наданих митному органу без перекладу на українську мову, зазначених в графі №44 ЕМД, які митному органу не були надані. Митницею повідомлено декларанта, що згідно п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Митницею отримано лист декларанта від 18.12.2023 №1812-1, яким повідомлено, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД від 13.12.2023 № UA110050/2023/005527 у 10-денний термін надаватись не будуть. Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей не надано. У зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості. До оцінюваного товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2 ґ - резервний метод. В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 7304398290 «труби сталеві безшовні гарячедеформовані, круглого поперечного перерізу, загального призначення, без фітингів, без різьби та теплової ізоляції, з вуглецевої сталі 20 та 45, ДСТУ 8938:2019, з зовнішнім діаметром не більш як 168,3мм, розміром (діаметр х товщина стінки х довжина,мм): 28х4х6000-12000мм, марка сталі 20 -15042кг; 60х8х6000-12000мм, марка сталі 20-9986кг; 20х3х6000-12000мм, марка сталі 20 -5084кг; 89х16х6000-12000мм, марка сталі 45-5074кг; 28х5х6000-12000мм, марка сталі 20 -3258кг; 27х2.5х6000-12000мм, марка сталі 20 -1044кг; 48х12х6000-12000мм, марка сталі 20 -520кг;40х10х6000-12000мм, марка сталі 20 -3104кг; 152х25х6000-12000мм, марка сталі 45 -2052кг; 95х12х7000-12000мм, марка сталі 20 -9906кг. Торгівельна марка ZIDA STEEL Виробник SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LTD.» імпортованого за угодою з виробником «Shandong Zida Steel Group Co., Limited», країна виробництва та відправлення Китай, комерційні умови поставки CIF Gdansk, у співставних обсягах, митне оформлення якого здійснено за другорядним методом визначенням митної вартості та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 17.11.2023 №UA110050/2023/005119 на рівні 1,6 дол. США/кг. Митне оформлення товару за вказаною ЕМД здійснено без застосування декларантом положень частини 7 статті 55 МКУ. Отже, митна вартість товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис та торгову марку товару, відомостей щодо виробника, умови постачання, обсяги ввезення, призначення: до рівня товару №1 ЕМД від 17.11.2023 №UA110050/2023/005119, на рівні 1,60 дол. США/кг. Враховуючи подібні фізичні характеристики товару та асортимент оцінюваного товару, оформленого за ЕМД від 17.11.2023 №UA110050/2023/005119, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 04.06.2020 №674-ІХ (кілограм). У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.12.2023 № UA110050/2023/000290/1. При цьому, посадовою особою митниці у графі 33 Рішень про коригування митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 59 - 61 МКУ та здійснено відповідний розрахунок. Позивач у позовній заяві зазначає про те, що митницею при визначенні митної вартості за резервним методом не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувались для її визначення. Митниця з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.06.2012 №883/21190) посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування митної вартості товарів допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МКУ з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МКУ), зазначається докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. При цьому, в даному документі відсутня інформація щодо обов`язкового зазначення інформації щодо способу формування вартості митної декларації, яка є джерелом коригування. Отже, посадовою особою митниці при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UA110000/2023/000026/2 дотримано вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору». Відповідно до положень ч. 7 ст. 55 МКУ у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання шляхом надання гарантій. Декларант позивача вищевказаним правом не скористався. Товар випущено у вільний обіг за ЕМД від 19.12.2023 № 23UA110050005617U6. Таким чином, посадова особа митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявлених позивачем товарів, діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

12.03.2024 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об`єднання Мінерали України в особі представника Логвінова С.С. до суду надійшла відповідь на відзив де зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2024 зазначена вище справа розподілена та 12.02.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01 грудня 2021 року, між ТОВ «Мінерали України» - Покупець, та SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LTD (Китай) - Продавець, було укладено Контракт №20211201.

Відповідно до п. 1.1. даного Контракту Продавець зобов`язується на умовах та спосіб визначений Додатками до Контракту поставляти Покупцю труби з вуглецевої сталі (в подальшому - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до Додаткової угоди №3 від 09.09.2023 року, Сторонами визначено асортимент товару, його попередню вартість, умови оплати.

Відповідно до інвойсу від 11.09.2023 року визначено вартість товару на рівні 16 746,59 доларів США.

За поставлений Товар Покупець розрахувався в повному обсязі, що підтверджує платіжні документи № Р230908983 від 08.09.2023 та №Р231115983 від 15.11.2023.

Відповідно до інвойсу та коносаменту, умови поставки - «CIF», порт GDANSCK Польща.

З метою митного оформлення товару, ввезеного згідно з Контрактом на поставку продукції №20211201 від 01 грудня 2021 року, декларантом подано до Дніпровської митниці митну декларацію: № 23UA110050005527U3 від 13.12.2023р.

Митна вартість товарів, заявлених до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (графа 44 МД).

За результатом опрацювання поданих декларантом документів Дніпровська митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сама:

Заявлена митна вартість є нижчою ніж заявлялась раніше.

Відсутнє страхування товару (CIF).

Не надано калькуляцію транспортних послуг.

Невідповідність платіжних документів.

Невідповідність порту відправлення (різна назва).

Не включення витрат з експедиторський послуг до складових митної вартості.

У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

У зв`язку із цим на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України Дніпровською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів які не передбачені Митним кодексом України.

Листом від 18.12.2023 року декларантом було надано пояснення по всім питанням та надано додаткові документи.

За поданою митною декларацією митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №UА110050/2023/000290/1 від 18.12.2023 року.

Такими рішеннями скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів, а саме: за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ тобто взято за основу інформацію щодо раніше визначеної митної вартості товару.

В подальшому Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: ІІА110050/2023/000485, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та запропоновано декларанту подати нову митну декларацію з урахуванням рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до виписки Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче об`єднання «Мінерали України» (далі за текстом ТОВ «Мінерали України») код ЄДРПОУ 31008937, зареєстровано як юридичну особу за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Юдіна, 15Б.

Отже, за вибором позивача справа має бути підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

За наслідками коригування митної вартості товарів подається декларація, із зазначенням митної вартості яка нарахована декларантом, скоригована митним органом та різниця між такими платежами.

У рішенні про коригування митної вартості товару №UA110050/2023/000290/1 від 18.12.2023р., у 28 рядку декларантом розраховано митну вартість на рівні 706 752,4500 грн. (сума у валюті 19108,60 USD). Відповідно до рядка 30 рішення про коригування митної вартості, скоригована митна вартість розрахована відповідачем на рівні 35 955,20 USD.

Відтак різниця митних платежів, що підлягали сплаті згідно із митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів складає 623 090,03 грн. (курс USD, визначений в рішенні 36,9861).

Дана вимога майнового характеру становить 155 772,51 грн. (25% від 623 090,03 грн.).

Враховуючи викладене, розмір судового збору за вимогу майнового характеру складає 3028,00 грн. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3.1.1 1 10 1.5).

Вважаючи спірне рішення митної вартості товарів протиправною та безпідставною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2статті 19 Конституції Українизакріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно ж достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч. 1 ст.4 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Тобто ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок- проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч. 3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної' декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч. 1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Відповідно до н.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, з такими висновками митного органу не можна погодитись з огляду на таке.

Так, щодо перекладів наданих документів та сертифікату про походження товару.

В рішенні про коригування митної вартості митницею було зазначено, що декларантом не надано перекладу поданих документів.

Що стосується відсутності перекладів наданих до митного оформлення документів, яке митниця плутає з поняттям «розбіжності у документах», то Відповідно до змісту ст. 254 МКУ «Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.» Всі документи, про які вказує відповідач, були складені англійською мовою, яка є офіційною мовою міжнародного спілкування. Згідно вимог цієї ж статті «Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування...». Як видно з листування між декларантом та митницею, вимоги надати переклад документів за період з 13 грудня по 18 грудня від митниці не надходило.

З приводу сертифікату про походження товару від 02.11.2023 №23С4403А2657/00513. Повний текст графи №1 сертифікату «Shenzhen Youyuan Import and Export Co., LTD Shenzhen China, O/B (order by, українською за дорученням) SHANDONG ZIDA STEEL GROUP CO., LIMITED B2307 CHUANGYE BUILDING, DONGCHANG EAST ROAD, LIAOCHENG CITY, SHANDONG, CHINA». Тобто тут ми маємо справу зі сталою практикою коли митне оформлення проводиться уповноваженою особою. І назва та реквізити Продавця чітко відображаються в сертифікаті походження. Згідно наданих документів товар, який наданий до митного оформлення поставляється на умовах CIF Gdansk (Польша). Згідно комерційних умов CIF, ВСІ витрати по митному оформленню товару у країні експорту лежать на Продавцеві, та включаються до ціни товару. Тобто у ціні товару вже включені ВСІ комісійні та брокерські витрати з митного оформлення в Китаї.

Щодо декларації країни відправника.

Будь-які зауваження щодо декларації країни відправника не приймаються та не розглядаються, оскільки згідно з Ч.2 ст. 53 МКУ митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Щодо порушення умов контракту з приводу оплати за товар.

Порушення нашим підприємством порядку здійснення попередньої оплати за контрактом не є розбіжністю в наданих до митного оформлення документах та взагалі не є порушенням. Це питання було врегульоване з нашим контрагентом і обидві сторони продовжують виконувати контакт. Поняття «розбіжності в документах» означає, що в одному документі зазначені данні, які не співпадають (або протирічать) даним у іншому документі. Загальна сума наданих до митного оформлення платіжних документів повністю співпадає з вартістю товару, яка зазначена в інвойсі. Тобто наше підприємство сплатило товар у повному обсязі. В даному випадку ані протиріч, ані розбіжностей немає.

Митний орган не наділений повноваженнями перевіряти виконання сторонами контракту своїх зобов`язань та вказувати на ті чи інші обставини.

Крім того, сплата за товар як передоплата чи після оплата чи часткова оплата жодним чином не впливає на вартість товару та заявлену митну вартість.

Звертаємо увагу, в наданих платіжних документах визначено отримувача, контракт та додаткову угоду за якою сплачуються платежі. Загальна сума наданих до митного оформлення платіжних документів повністю співпадає з вартістю товару, яка зазначена в інвойсі. Тобто наше підприємство сплатило товар у повному обсязі.

Щодо невідповідності платіжних документів.

Всі претензії до платіжних документів № Р230908983 від 08.09.2023 та Р231115983 від 15.11.2023., які митний орган описує посилаючись на Постанову Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», не мають до цих документів жодного відношення. Розділ 2 даної Постанови, на який посилається відповідач, регламентує «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах». А пункт 4 даної Постанови зазначає, що термін «платіжна інструкція» уживається у значеннях, визначених у Законі про платіжні послуги. Натомість підпункт 54 пункту 1 статті 1 Закону «Про платіжні послуги», зазначає, що «платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції». Тобто розпорядження від платника банківській установі про проведення платежу. Його подає платник до банку і відповідно підписує його. До митного оформлення надані повідомлення від банку до платника про факт проведення платежу, тому ці документи підписані банком. Тобто надані до митного оформлення платіжні документи і платіжна інструкція це два зовсім різних документа. І вимоги до одного з них на другого не поширюються.

Митний кодекс України дуже чітко встановлює, що до митного оформлення надаються 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. (ч.2 ст. 53 МКУ). Саме такі документи і були надані до митного оформлення.

Щодо розбіжностей в банківських реквізитах постачальника.

В наданому до митного оформлення контракті від 01.12.2021 №20211201 в п.11.6 в графі «Адреса та платіжні реквізити сторін» зазначено банківські реквізити одного з банків кореспондент, з якими співпрацює «Перший український міжнародний банк». Банк може співпрацювати та проводити розрахунки з декількома банками-кореспондентами на свій розсуд. При цьому банківські реквізити Покупця (банк, номер рахунку) не змінюються!

Крім того, в наданих платіжних документах визначено отримувача, контракт та додаткову угоду за якою сплачуються платежі. Ніяких розбіжностей в цьому не має та бути не може.

Щодо страхування товару.

Згідно з умовами поставки CIF, Продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу та нести витрати, пов`язані з придбанням страхування. Тобто у ціну товару на умовах CIF вже включені витрати Продавця на страхування вантажу. В якості доказу виконання Продавцем умов поставки CIF надано страховий поліс. Згідно п.10 ст. 58 МКУ «При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 7) витрати на страхування цих товарів. Витрати на страхування на умовах CIF вже включені до вартості товару і незалежно від їх розміру митна вартість товару не зміниться, оскільки згідно частини 10 статті 58 МКУ в даному випадку ці витрати додавати ще раз до вартості товару НЕ потрібно. Виділення вартості страхування із загальної ціни, що була сплачена нашим підприємством за поставлений товар в окрему статтю додаткових витрат продавця чи покупця не передбачають ні чинне законодавство України, ні умови поставки CIF Правил «Інкотермс», ні умови Контракту.

Крім того, страховий поліс Постачальника надано до митного оформлення.

Щодо назви порту.

У місті TIANJIN (Китай) заходиться порт з назвою XIANGANG. Це дві рівнозначні назви одного й того ж порту. За світовими торговими звичаями обидві назви використовуються однаково. Інколи їх пишуть у документах разом через риску - «TIANJIN /XIANGANG». Щоб було це більш зрозуміло, у наданій до митного оформлення калькуляції витрат на доставку вантажу саме так і написано. Тобто всі претензії, які виходять з начебто невірного зазначення порту відвантаження, безпідставні.

Крім того, така обставина є суто формальною, яка жодним чином не залежить від покупця та не впливає на вартість товару, оскільки це на умовах поставки включається у вартість.

За викладених обставин, документи подані декларантом до митного оформлення не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені числові значення складових митної вартості декларованого товару.

Поряд з цим, слід взяти до уваги, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Натомість, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.

Щодо обставин про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації.

Обставини про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

З урахуванням викладеного, слід вважати, що надані декларантом до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену декларантом митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.

Згідно з частинами першою, другою статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу цих норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, зроблено висновок про те, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №815/3142/17.

Також у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Проте в даному випадку вказаних відомостей митницею не наведено.

Застосована правова позиція відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

У постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16 Верховний Суд зазначає: «митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України(у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунули сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18, де зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Таким чином, орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Положеннями ст.ст.179,189,190 Господарського кодексу Українивстановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3ст.318 Митного кодексу Українимитний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними уст.8 Митного кодексу Українипринципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1ст.256 Митного кодексу Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА110050/2023/000290/1 від 18.12.2023 року - є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2ст.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст.9 Конституції Українита ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 3028 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3028 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об`єднання Мінерали України в особі представника Логвінова Сергія Сергійовича до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110050/2023/000290/1 від 18.12.2023 року прийняте Дніпровською митницею.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничого об`єднання Мінерали України (код ЄДРПОУ 31008937) за рахунок бюджетних Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник