Рішення

від 23.04.2024 по справі 520/27906/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 квітня 2024 р.№ 520/27906/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Журби Д.Р.,

за участі:

представника позивача Філатова П.А.,

представника відповідача Павлович Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0873091-2416-2037 від 01.09.2021 року в частині 920683,81 грн., № 0873095-2416-2037 від 01.09.2021 року в частині 113078,26 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 року по справі №520/27906/21, адміністративний позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 року по справі №520/27906/21, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 по справі 520/27906/21 - залишено без змін.

Постановою Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.02.2024 року по справі №520/27906/21, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 року скасовано.

Справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №520/27906/21 розподілено судді Полях Н.А.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що припис закону не пов`язує розрахунок податку з використанням об`єктів за функціональним призначенням чи віднесення його до господарської діяльності платника податку. Матеріали справи не свідчать про віднесення спірних приміщень за типом до офісних згідно ДК 018-2000, а припущення відповідача про фактичне використання приміщень як офісу є бездоказовим. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято справу до розгляду.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив на тому, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо цільового призначення нежитлових будівель відсутні. У графі "Тип майна" зазначено нежитлові приміщення, без конкретизації приналежності. ОСОБА_1 будь-яких правовстановлюючих документів до ГУ ДПС надано не було. Відтак, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень ГУ ДПС керувалось відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до інформаційних систем ГУ ДПС приміщення за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харків (що належать на праві власності ОСОБА_1 ) використовуються ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) як офісні приміщення. Відповідно до ідентифікаційних даних, що додаються керівником ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) ОСОБА_1 є керівником юридичної особи. Так, податок нараховано відповідно до рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" (далі Рішення № 542). Ставка податку у 2018 - 2020 роках становила 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на січень відповідного року. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача наголосив на тому, що згідно технічного паспорту від 03.03.2009 року будинок літ. "ГТ-1" № 12 по вул. Плитковій у м. Харкові визначений як "виробничий", що, на думку позивача, свідчить про віднесення його до промислового в розумінні Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Вказаний техпаспорт додавався позивачем до заяви про проведення звірки від 29.10.2021 року, та відповідач про нього знав ще задовго до початку даного судового процесу. При цьому, у тексті заяви позивач наголосив "Всі документи, додані в копіях до даної заяви, є у заявника в оригіналах. У випадку необхідності дослідження оригіналів просимо зв`язатись з заявником за наведеними у заяві реквізитами та провести звірку за його присутності". Відповідач вказані обставини проігнорував, та провів звірку самостійно. Отже, по-перше, не відповідають дійсності посилання відповідача на ненадання позивачем документів в обґрунтування типу об`єкту оподаткування. По-друге, технічний паспорт в повній мірі відповідає нормі пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, отже є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

У запереченнях представник відповідача наголосив на тому, що задля того щоб визначитись із відповідною ставкою податку, що підлягає застосуванню до об`єкту оподаткування нормами ПК України передбачено можливість звернення до контролюючого органу на звірку, проте навіть з наданих документів до суду та до контролюючого органу неможливо встановити приналежність оподаткованої будівлі до певного типу об`єкту, проте це в жодному разі не є підставою для звільнення платника податків від сплати податкових зобов`язань, передбачених чинним законодавством. У зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів щодо віднесення оподаткованої будівлі до певного типу, контролюючий орган використовує інформацію наявну в базах ДПС. Відповідно до інформаційних систем ГУ ДПС приміщення за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харків (що належать на праві власності ОСОБА_1 ) використовуються ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) як офісні приміщення. Відповідно до ідентифікаційних даних, що додаються керівником ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) ОСОБА_1 є керівником юридичної особи. Позивача не було позбавлено можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованих будівель для вірного розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку. На підстав викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що 04.04.2024 року позивачем було отримано експертний висновок АС1 № 2408701 від 27.03.2024 року, виготовлений ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві". Позивач отримав експертний висновок, яким підтверджено класифікацію належного йому нерухомого майна за кодом 1251.8 ДК 018:2000 "Будівлі промислові. Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості". На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

У додаткових поясненнях суб`єкт владних повноважень наголосив на тому, що 04.04.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача направлено додаткові пояснення разом із доданими документами, де зазначено про наявність експертного висновку АС1 № 2408701 від 27.03.2024. По-перше, вищезазначений доказ не може бути врахований судом при розгляді даної судової справи оскільки такий висновок виготовлений 27.03.2024, в той час як податковим періодом оскаржуваних податкових повідомлень рішень є 2018 2020 роки. Тобто, приналежність нежитлової будівлі до певного "типу" у 2018-2020 роках не може підтверджуватись експертним висновком від 27.03.2024, якого на момент виникнення спірних правовідносин не існувало взагалі. Більш того у додаткових поясненнях представник позивача зазначає про те, що такий експертний висновок підтверджує приналежність нежитлової будівлі, що знаходиться у власності позивача до категорії "будівлі промисловості та склади". Так, проаналізувавши вищезазначений експертний висновок ГУ ДПС акцентує увагу суду, що навіть у висновку відсутня конкретизація приналежності нежитлової будівлі до певного типу, у висновку зазначено лише про правильність класифікації об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харків, загальною площею 9 891,1 кв. метри відповідно до функціонального призначення. Більш того відповідно до додатку 1 до експертного висновку зазначено в графі тип об`єкта житлової/нежитлової нерухомості: нежитлова будівля. А отже навіть із даного експертного висновку неможливо встановити приналежність об`єкта нерухомості до певного типу. Відповідно до функціонального призначення в додатку до експертного висновку зазначено, що нежитлова будівля призначена для виготовлення будівельних металоконструкцій. Не можна ототожнювати поняття "функціонального призначення" та "типу будівлі". Жодних доказів про використання такої будівлі за функціональним призначенням задля підтвердження віднесення нежитлової будівлі до певного "типу" позивачем не надано. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 року закрито підготовче провадження по справі.

Представник позивача в судовому засіданні наголосив на протиправності дій суб`єкта владних повноважень. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримав аргументи викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях та додаткових поясненнях, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля літ. "ГТ-1", за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 9898,1 кв.м., що складається з нежитлового приміщення 1-го поверху № І7 площею 8814,8 кв. м (договір купівлі-продажу від 28.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4711); нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 1-го поверху № 1-:-16, 18-:-29. антресоль 1-го рівня № 30-:-33, антресоль 2-го рівня № 34-:-38 загальною площею 1083.3 кв.м (договір купівлі-продажу від 28.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4717), що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13-16).

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав податкові повідомлення-рішення з податку фізичних осіб на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, № 0873091-2416-2037 від 01.09.2021 року, № 0873095-2416-2037 від 01.09.2021 року.

У зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою для звірки даних щодо розміру ставки податку та нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 26).

Відповідачем листом № 52130/6/20-40-24-16-21 від 19.11.2021 позивача повідомлено, що на теперішній час позивачем не надано доказів, які б свідчили, що впродовж 2018-2020 рр. вказана нежитлова будівля використовувалась за функціональним призначенням та в межах власної господарської діяльності, не надано документів, які б дали змогу визначити класифікаційну ознаку будівель, а отже підстав для застосування пільг, передбачених пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу відсутні.

Не погоджуючись із такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач з метою захисту порушеного права звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень відносно позивача щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (надалі за текстом ПК України).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник "зокрема" вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета "будівлі промисловості", оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Таким чином, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17.

Отже, під час розгляду цієї справи підлягає встановленню - чи відносяться до будівель промисловості об`єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовує позивач їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).

З`ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до неї пільги, передбаченої пунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/8504/19-а.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки з його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Отже, обов`язок платника податку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникає у власників з дня виникнення права власності на об`єкти нерухомості, що відповідно до норм ПК України є об`єктами оподаткування.

Згідно з інформацією, отриманою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 у 2018-2020 році, зокрема, перебували: нежитлова будівля літ. "ГТ-1", за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 9898,1 кв.м., що складається з нежитлового приміщення 1-го поверху № І7 площею 8814,8 кв. м (договір купівлі-продажу від 28.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4711); нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 1-го поверху № 1-:-16, 18-:-29, антресоль 1-го рівня № 30-:-33, антресоль 2-го рівня № 34-:-38 загальною площею 1083.3 кв. м (договір купівлі-продажу від 28.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мусієнко О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4717).

Відповідно до інформаційних систем ГУ ДПС приміщення за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харків (що належать на праві власності ОСОБА_1 ) використовуються ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) як офісні приміщення. Відповідно до ідентифікаційних даних, що додаються керівником ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) ОСОБА_1 є керівником юридичної особи. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає Закон України від 01.07.2004 № 1952 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952). Пунктом 1 ст. 26 Закону № 1952 визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі змін ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх змін, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна у тому числі зміни його технічних характеристик, за заявою власника чи іншого правонабувача обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" п. 2 ч. 6 ст. 37, цього закону, вносяться зміни до державного реєстру прав.

Статтею 28 Закону № 1952 визначено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються до такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об`єкта, надається технічний паспорт на такий об`єкт. Під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносяться відомості про об`єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об`єкт. З метою уніфікації об`єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою - їх цільовим функціональним призначенням (далі - Методика). Оскільки фактичне головне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному Класифікатором, і використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення, то платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за отриманням необхідного висновку щодо ідентифікації об`єкта нерухомості доцільно звертатись до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду. Відтак, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з метою запобігання невірного обчислення бази оподаткування, повинен звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо віднесення об`єктів нерухомості до відповідного класу Класифікатора та надати його до податкового органу. Зазначена правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному ним у постанові від 2 лютого 2020 року у справі №819/2191/17. Відповідно до пп. 266.7.3. п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку мають право звернутися письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на прав власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Відтак, позивача не було позбавлено можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованих будівель для вірного розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку відсутність конкретизації щодо приналежності оподаткованих будівель до конкретного типу, жодним чином не повинно звільняти платника податків від законодавчо встановленого обов`язку сплачувати податки, більш того, Позивачем не вчинялось жодних дій для віднесення власних нежитлових будівель до певної категорії в цілях оподаткування, якщо позивач не погоджувався із діями контролюючого органу щодо віднесення таких об`єктів до певної категорії, Позивач лише заперечував сплату податку як такого, без зазначення законодавчо встановлених підстав для звільнення від оподаткування. Водночас, ГУ ДПС вважає, що учасники суспільних відносин не можуть правомірно очікувати чи розраховувати на отримання безпідставних податкових вигод у спосіб фізичного використання корисних властивостей об`єктів нерухомості без виконання обов`язків щодо сплати податків, передбачених Конституцією України, ПК України та іншими нормативно правовими актами. Звертаємо увагу, шановного Суду, що у постанові від 21.05.2020 Верховний Суд в рамках справи № 824/257/18-а, досліджував питання щодо правової можливості суду виділити із загального обсягу грошових зобов`язань платника податків суму, яка збільшена правомірно, не скасовуючи при цьому повністю податкове повідомлення - рішення.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 до контролюючого органу та до суду не надано жодних доказів, які б свідчили, що впродовж 2018-2020 рр. вказана нежитлова будівля використовувалась за функціональним призначенням та в межах власної господарської діяльності.

Щодо експертного висновку АС1 № 2408701 від 27.03.2024 року, суд бере до уваги твердження позивача та зазначає, що вищезазначений доказ не може бути врахований судом при розгляді даної судової справи оскільки такий висновок виготовлений 27.03.2024, в той час як податковим періодом оскаржуваних податкових повідомлень рішень є 2018 2020 роки. Тобто, приналежність нежитлової будівлі до певного "типу" у 2018-2020 роках не може підтверджуватись експертним висновком від 27.03.2024, якого на момент виникнення спірних правовідносин не існувало взагалі. Більш того у додаткових поясненнях представник позивача зазначає про те, що такий експертний висновок підтверджує приналежність нежитлової будівлі, що знаходиться у власності позивача до категорії "будівлі промисловості та склади". Так, проаналізувавши вищезазначений експертний висновок ГУ ДПС акцентує увагу суду, що навіть у висновку відсутня конкретизація приналежності нежитлової будівлі до певного типу, у висновку зазначено лише про правильність класифікації об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харків, загальною площею 9 891,1 кв. метри відповідно до функціонального призначення. Більш того відповідно до додатку 1 до експертного висновку зазначено в графі тип об`єкта житлової/нежитлової нерухомості: нежитлова будівля. А отже навіть із даного експертного висновку неможливо встановити приналежність об`єкта нерухомості до певного типу. Відповідно до функціонального призначення в додатку до експертного висновку зазначено, що нежитлова будівля призначена для виготовлення будівельних металоконструкцій. Не можна ототожнювати поняття "функціонального призначення" та "типу будівлі". Жодних доказів про використання такої будівлі за функціональним призначенням задля підтвердження віднесення нежитлової будівлі до певного "типу" позивачем не надано.

На підставі матеріалів справи суд встановив, що матеріали не містять доказів/документів приналежності будівлі до того чи іншого класу, не надано документів для врахування класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Тобто, вказані нежитлові приміщення не використовуються у власній підприємницькій діяльності за їх функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі №420/5624/18.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України (у редакції, що діяла в 2018-2020 році) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Податок за об`єкти нежитлової нерухомості, розташовані у місті Харкові нараховується згідно з додатком № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові".

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у місті Харкові згідно з додатком 1 цього рішення, яким передбачена ставка податку на нерухоме майно, а саме: п. 1 Ставка податку для об`єктів житлової та/або нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування; п. 5 Ставки податку для об`єктів житлової та/або нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у таких розмірах:

1. Будівлі готельні 1.0 %;

2. Будівлі офісні -1.0 %

3. Будівлі торгівельні - 1.0 %.

Відповідно до інформаційних систем ГУ ДПС приміщення за адресою: вул. Плиткова, 12, м. Харків (що належать на праві власності ОСОБА_1 ) використовуються ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) як офісні приміщення.

Відповідно до ідентифікаційних даних, що додаються, керівником ТОВ "Автрамат-Рембуд" (код ЄДРПОУ 23142659) ОСОБА_1 є керівником юридичної особи.

Доказів у спростування наведеного позивачем до суду не надано.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" мінімальна заробітна плата у 2018 році становить 3723,00 гривень. Отже, ставка податку за 2018 рік становила 37,23 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування об`єктів нежитлової будівлі (1% * 3723,00 розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2018).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальна заробітна плата у 2019 році становить 4173,00 гривень. Отже, ставка податку за 2018 рік становила 41,73 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування об`єктів нежитлової будівлі (1% * 4173,00 розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2019).

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" мінімальна заробітна плата у 2020 році становить 4723,00 гривень. Отже, ставка податку за 2020 рік становила 47,23 грн за 1 квадратний метр бази оподаткування об`єктів нежитлової будівлі (1% * 4723,00 розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2020).

Згідно підпункту "б" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 Податкового кодексу України в період з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Отже, у 2021 році обчислення сум податку за звітний 2020 рік з об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється податковим органом за виключенням періоду з 01 березня по 31 березня 2020 року.

Розрахунок податкового повідомлення - рішення від 01.09.2021 №0873091-2416-2037(за 2018 рік - 328 175,00 грн, за 2019 рік - 367 841,60 грн, за 2020 рік - 381 629,42 грн) за об`єкти нежитлової нерухомості загальною площею 8814,8 кв.м в літ. "ГТ-1" № 12 по вул. Плитковій 12, м. Харків: 8814,8 х 37,23 = 328 175,00 грн, де 8814,8 - площа нерухомості; 37,23 ставка податку за 2018 рік; 8814,8 х 41,73 = 367 841,60 грн, де 8814,8 - площа нерухомості; 41,73 ставка податку за 2019 рік; 8814,8 х 47,23 / 12 * 11 = 381 629,42 грн, де 8814,8 - площа нерухомості; 47,23 - ставка податку за 2020 рік; (звільнення з 01 березня по 31 березня 2020 року у зв`язку з пандемією СОVID-19, відповідно до 525 підрозділу XX "Інші перехідні положення" ПК України).

Розрахунок податкового повідомлення - рішення від 01.09.2021 №0873095-2416-2037(за 2018 рік - 40331,26 грн, за 2019 рік - 45206,11 грн, за 2020 рік 46900,57 гривень) за об`єкти нежитлової нерухомості загальною площею 1083,3 кв.м в літ. "ГТ-1" № 12 по вул. Плитковій 12, м. Харків: 1083,3 х 37,23 = 40 331,26 грн, де 1083,8 - площа нерухомості; 37,23 - ставка податку за 2018 рік; 1083,3 х 41,73 = 45 206,11 грн, де 1083,3 - площа нерухомості; 41,73 - ставка податку за 2019 рік,1083,3 х 47,23 / 12 * 11 = 46 900,57 грн, де 1083,3 - площа нерухомості; 47,23 ставка податку за 2020 рік; (звільнення з 01 березня по 31 березня 2020 року у зв`язку з пандемією СОVID-19, відповідно до 52-5 підрозділу XX "Інші перехідні положення" ПК України).

Враховуючи вищенаведене суд дійшов вірного висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0873091-2416-2037 від 01.09.2021 року в частині 920683,81 грн., № 0873095-2416-2037 від 01.09.2021 року в частині 113078,26 грн.

Відповідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст. 2 КАС України та ч. 4 ст. 242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі №755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2024 року.

Суддя Н.А. Полях