Рішення

від 24.04.2024 по справі 520/5241/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

24 квітня 2024 р. справа № 520/5241/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, третя особа - Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії , -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; 2) зобов`язання Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації донарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800грн.00коп.

Спір склався з приводу застосування ст. 12 Закону України "Про ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" після прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у контексті виплати разової грошової допомоги до 5 травня.

Підставами позову є доводи про те, що адміністративні органи провели нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року (далі за текстом - РГД) не у повному обсязі.

Від відповідача - Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Центр), до суду надійшов лист, в якому зазначено, що внаслідок воєнних дій та за дорученням Міністерства соціальної політики України всі бази Центру даних одержувачів пільг та компенсацій по Харківській області знищені, а тому підтвердити наявність права позивача на виплату і обсяг виплаченої допомоги на теперішній момент Центр не має можливості. Також, зазначено, що для підтвердження права позивача на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, розміру одержаної допомоги та району управління соціального захисту населення, в якому він перебуває на обліку, рекомендуємо звернутись до військової частини позивача.

Ухвалою суду від 16.02.2024р. залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради.

Відповідач, Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Управління), про розгляд справи повідомлений належним чином, проте, у визначений законом та судом строк, правом на подання відзиву на позов не скористався, що у даному конкретному випадку суд не вважає перешкодою для відправлення правосуддя по даній справі.

Ухвалою суду від 16.04.2024р. залучено до участі у справі на стороні відповідача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалами суду від 02.04.2024р., від 16.04.2024р. та від 17.04.2024р. витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії наступних доказів: доказів (разом з письмовими поясненнями) стосовно того, чи направлялись списки - розпорядження відносно позивача до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради або іншого регіонального органу соціального захисту населення стосовно виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з зазначенням дати направлення списків та сум допомоги та/або причин не направлення таких до регіонального органу соціального захисту населення; доказів (разом з письмовими поясненнями) стосовно виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік (у разі наявності таких) у тому числі, зазначити орган від якого надійшли кошти на вказану виплату, дату та суму виплати.

22.04.2024р. на ухвали суду від 02.04.2024р., від 16.04.2024р. та від 17.04.2024р. від Військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про те, що заявник має статус учасника бойових дій; на час виплати грошової допомоги до 5 травня проходив військову службу та отримував грошове забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 на свій картковий рахунок; Військовою частиною НОМЕР_1 на іна ім`я начальника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради за вихідним від 27.04.2020 року № 91/дск було надано списки військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих підрозділів, одержувачів разової допомоги, які мають стату учасника бойових дій, інвалідів війни, учасників війни, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», серед яких значився ОСОБА_1 ; згідно наданих Військовою частиною НОМЕР_1 списків військовослужбовців, у тому числі, перераховано ОСОБА_1 разову грошової допомога до 5 травня як учаснику бойових за 2020 рік у розмірі 1390 грн. 00 коп. Отже, Військова частина НОМЕР_1 тільки здійснила виплату позивачу разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390 грн. 00 коп.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявником у позовній заяві зазначено, що він є учасником бойових дій, має статус та посвідчення учасника бойових дій, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради та 15.05.2020 року отримав одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1390 грн.

Згідно наданих Військовою частиною НОМЕР_1 письмових пояснень, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій; на час виплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій, проходив військову службу та отримував грошове забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 .

Питання наявності у позивача правого статусу, котрий зумовлює виникнення права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, вже вирішувались в межах справи №520/23504/21 і ці обставини можуть бути враховані судом у межах справи №520/5241/21 відповідно до ч.4 ст.78 КАС України.

Таким чином, позивач набув право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплата якої проводиться до 5 травня за 2020 рік.

Також, згідно наданих Військовою частиною НОМЕР_1 письмових пояснень, під час проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 йому здійснювалася виплата грошового забезпечення на його картковий рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк». Військовою частиною НОМЕР_1 на ім`я начальника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради за вихідним від 27.04.2020 року № 91/дск було надано списки військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих підрозділів, одержувачів разової допомоги, які мають статус учасника бойових дій, інвалідів війни, учасників війни, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», серед яких, зокрема, значився ОСОБА_1 . Позивачу у 2020 році грошові кошти для виплати разової грошової допомога до 5 травня як учаснику бойових були перераховані Мінсоцполітики (у розмірі 1390 грн. 00 коп. відповідності до Порядку № 112) до регіонального органу соціального захисту населення, який розподілив їх відповідному органу соціального захисту населення (центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), який перерахував зазначену допомогу у вказаному розмірі на спеціальний (транзитний) рахунок військової частини НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «Приватбанк». Військовою частиною НОМЕР_1 перераховано ОСОБА_1 разову грошової допомога до 5 травня як учаснику бойових за 2020 рік у розмірі 1390 грн. 00 коп.

Таким чином, за результатами вчинення Управлінням та Центром владних управлінських функцій, позивачем через Військову частину НОМЕР_1 було отримано грошову допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі - 1390,00 грн.

Стверджуючи про порушення власного суб`єктивного права за рахунок отримання виплати не у повному обсязі, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Відносини з приводу соціального захисту учасників як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998р. №367-XIV ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту: ""Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком".

У подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI згадану вище норму закону було викладено у редакції, згідно з якою розмір Спірної виплати підлягав визначенню КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 юридично була відновлена дія ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI.

Однак, унаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих же самих відносин - п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Так, відповідно до п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ця норма закону діяла з 01.01.2015р.

На реалізацію приписів цієї норми закону, на час виникнення спірних правовідносин, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 19.02.2020р. №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, зокрема, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1390 гривень. Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби.

27.02.2020р. рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 було визнано неконституційним окреме положення п.26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020р. ані приписи п.26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, ані приписи ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції п.20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 р. №107-VI об`єктивно не можуть запроваджувати взагалі будь-яких правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.

Тому, з 27.02.2020р. заявник набув суб`єктивне право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій як п`ять мінімальних пенсій за віком.

При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб`єктивного права.

За правилом розв`язання юридичних колізій норми закону є вищими за норми будь-яких підзаконних актів права, у тому числі і чинних постанов КМУ, а тому усі доводи Управління про інше слід визнати юридично неспроможними.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи спір, суд зауважує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачами як владними суб`єктами не подано доказів правомірності призначення, нарахування та виплати спірної допомоги в належному розмірі.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.09.2020 р. у зразковій справі №440/2722/20 органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Суд вважає, що механізм адміністративної взаємодії між цими владними суб`єктами поза розумним сумнівом не повинен мати істотного (вагомого) юридичного впливу для стану захисту прав та інтересів заявника - приватної особи, штучно створюючи безпідставні перешкоди.

Відтак, саме Центр повинен остаточно усунути (виправити) ті недоліки (дефекти) у реалізації владної управлінської функції, котрі у згаданій сфері були допущені районним органом соціального захисту населення.

В свою чергу, відповідачами не спростована обставина знаходження заявника на обліку саме в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, а також обставина призначення разової грошової допомоги саме цим Управлінням, а також отримання позивачем зазначеної допомоги у вказаному розмірі.

Так, у письмових поясненнях Військовою частиною НОМЕР_1 зазначено, що на ім`я начальника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківського району Харківської міської ради за вихідним від 27.04.2020 року № 91/дск було надано списки військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих підрозділів, одержувачів разової допомоги, які мають статус учасника бойових дій, інвалідів війни, учасників війни, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», серед яких, зокрема, значився ОСОБА_1 . Позивачу у 2020 році грошові кошти для виплати разової грошової допомога до 5 травня як учаснику бойових були перераховані Мінсоцполітики (у розмірі 1390 грн. 00 коп. відповідності до Порядку № 112) до регіонального органу соціального захисту населення, який розподілив їх відповідному органу соціального захисту населення (центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), який перерахував зазначену допомогу у вказаному розмірі на спеціальний (транзитний) рахунок військової частини НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «Приватбанк». Військовою частиною НОМЕР_1 перераховано ОСОБА_1 разову грошової допомога до 5 травня як учаснику бойових за 2020 рік у розмірі 1390 грн. 00 коп.

Суд зважає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права громадянина на одержання соціальної виплати у належному розмірі адміністративний орган повинен вчинити власне волевиявлення з приводу призначення виплати (допомоги тощо) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Оскільки у даному конкретному випадку відповідачами-владними суб`єктами не було призначено, нараховано та виплачено позивачу грошову допомогу у належному розмірі, суд приходить до висновків про необхідність виходу за межі позовних вимог згідно вимог ч. 2 ст. 9 КАС України та визнати протиправною бездіяльність відповідачів з приводу виплати допомоги до 5 травня у 2020 році у неналежному розмірі, а саме не п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновків про необхідність обтяжити відповідача-Управління обов`язком вчинити владне волевиявлення з приводу призначення РГД у належному розмірі і розпочати процедуру виплати у спосіб передачі до Центру необхідних для цього документів, якого необхідно зобов`язати після отримання зазначених документів здійснити нарахування та виплату позивачу зазначеної допомоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.

Вимоги щодо стягнення зазначеної допомоги у розмірі 6800,00 грн., не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними за відсутності такого нарахування. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що за наслідками здійснення Управлінням владних управлінських функцій на виконання зазначеного рішення суду, позивач отримає допомогу не у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з рахуванням виплаченої суми.

При розв`язанні спору суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196593, 61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 17-А) та Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 03195694, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51) з приводу призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) допомоги до 5 травня у 2020 році у неналежному розмірі, а саме не п`яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 03196593, 61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 17-А) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 03195694, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 51) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя О.В.Старосєльцева