Постанова

від 23.04.2024 по справі 754/9292/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

23 квітня 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/1562/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва

від 12 липня 2023 року про забезпечення позову

у складі судді Панченка О. М.

у цивільній справі №754/9292/23 Деснянського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «1 ГРУПП»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЕСАВТО»,

про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння

У С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, в якому просив визнати за ним право власності на транспортний засіб «HondaClarity», рік виготовлення 2019, модельний рік 2020, VIN: НОМЕР_1 та витребувати його з незаконного володіння ОСОБА_3 .

Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб «Honda Clarity», рік виготовлення 2019, модельний рік 2020, VIN: НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_3 .

Заяву мотивував тим, що між ним та відповідачами існує спір щодо транспортного засобу «Honda Clarity», рік виготовлення 2019, модельний рік 2020, VIN: НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_3 . Незважаючи на те, що він оплатив вартість купівлі автомобіля з доставкою до України ТОВ «1 ГРУПП», останній, поза його волею, передав автомобіль ОСОБА_3 , який без достатніх підстав зареєстрував автомобіль на своє ім`я та необмежений у праві відчужити належний йому автомобіль поки буде тривати розгляд справи, а тому є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі задоволення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Вказував, що даний автомобіль пропонується до продажу в мережі Інтернет, що підтверджує необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є необґрунтованою, постановлена без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вказував, що звернувшись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний транспортний засіб позивач посягає на його непорушне право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке набуто правомірно, відповідно до чинного законодавства.

Судом помилково встановлено, що позивач набув права власності на спірний автомобіль, оскільки останній не був переданий позивачу, і відсутні посилання позивача на те, що умовами договору був передбачений інший момент переходу права власності на автомобіль, а тому відсутні підстави для накладення арешту на транспортний засіб.

Позивач подав до суду відзив, у якому, посилаючись на законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Вказував, що судом вірно враховано наявність між сторонами спору з приводу визнання права власності на спірний автомобіль, а також обґрунтовано вказано про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказаний транспортний засіб може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, з огляду на можливість відчуження спірного автомобіля відповідачем ОСОБА_3 , який наразі є його власником.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній. Крім того, надав суду копію вступної та резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19.04.2024 у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог та скасування заходів забезпечення позову.

Представник позивача - ОСОБА_5 в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Пояснив суду, що на час постановлення ухвали про забезпечення позову, остання була законною та обґрунтованою.

Відповідач ТОВ «1 ГРУПП» та третя особа ТОВ «ЮЕСАВТО» належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили. З клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитися до суду із зазначенням поважних причин не зверталися (том 2, а. с. 18-26, 29-30).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача ТОВ «1 ГРУПП» та третьої особи ТОВ «ЮЕСАВТО».

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника позивача - ОСОБА_5 , перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Верховний Суд в постанові від 19.11.2020 у справі №334/6521/19 навів наступний правовий висновок.

Забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 , посилаючись на те, що відповідачем зареєстровано право власності на спірний автомобіль без достатніх правових підстав, звернувся до суду з позовом про захист права власності шляхом визнання права власності на спірний автомобіль та витребування його з незаконного володіння ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 визнала, що між сторонами існує спір щодо транспортного засобу «Honda Clarity», д.н.з. НОМЕР_3 .

Таким чином, предметом спору є автомобіль «Honda Clarity», рік виготовлення 2019, модельний рік 2020, VIN: НОМЕР_4, д.н.з. НОМЕР_3 .

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач на даний час є єдиним власником спірного автомобіля, а тому в будь-який момент може відчужити його під час розгляду справи, що в подальшому, у разі перереєстрації права власності на іншу особу, утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі. Крім того вказував, що в мережі Інтернет розміщено оголошення про продаж спірного автомобіля.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами існує реальний спір з приводу права власності на транспортний засіб і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач, як власник спірного майна, має реальну можливість його відчужити.

Ухвала суду є обґрунтованою та мотивованою, судом в мотивувальній частині ухвали зазначено норми права, якими врегульовано підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги, що підстави для накладення арешту не підтверджені належними доказами, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. А як вказувалося вище, відповідач, як єдиний власник спірного автомобіля в будь-який час може розпорядитися цим спірним майном, а тому не задоволення заяви про забезпечення позову може призвести до того, що новий власник, який дійсно не позбавлений права розпорядження майном, має змогу реалізувати предмет спору і як наслідок з`явиться інший новий власник, що може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Більше того, доводи апеляційної скарги в частині власної оцінки відповідачем наданих позивачем письмових доказів не мають правового значення під час вирішення процесуального питання про забезпечення позову.

Таким чином, з урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів зауважує, що на час постановлення оскаржуваної ухвали забезпечення позову було тимчасовим обмеженням і його значення полягло в тому, що ним ефективно захищалися законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову могло потягнути за собою неможливість виконання судового рішення. В свою чергу, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач не надав доказів негативних наслідків у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову.

Сукупність вищезазначених обставин та положень закону приводить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 153 ЦПК України, мотивував своє судове рішення та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль, належний на праві власності ОСОБА_3 .

Крім того, колегія суддів зауважує, що представником ОСОБА_7 - ОСОБА_4 у судовому засіданні надано копію вступної та резолютивної частини судового рішення від 19.04.2024, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та скасовано вжиті оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову у виді арешту автомобіля. Разом з тим, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість ухвалу про забезпечення позову станом на момент її постановлення судом першої інстанції. А відтак, наявність судового рішення про скасування заходів забезпечення позову, яке не набрало законної сили, не є безумовною підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування законної ухвали суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції питання щодо забезпечення позову вирішено з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2023 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 25 квітня 2024 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська