Постанова

від 09.10.2024 по справі 754/9292/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/9292/23 Головуючий у суді І інстанції Панченко О.М.

Провадження № 22-ц/824/12207/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ЮЕСАВТО», про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «ЮЕСАВТО», про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння.

Позов мотивував тим, що у червні 2021 року він вирішив придбати транспортний засіб з аукціону США для власного користування. Для цього підшукав компанію, що надає відповідні послуги, якою стало ТОВ «ЮЕСАВТО».

07 червня 2021 року між ним та ТОВ «ЮЕСАВТО» укладено договір про надання ексклюзивних консультаційних послуг, на виконання умов якого виконавцем було підшукано пошкоджений транспортний засіб на американському аукціоні «ІААІ» з номером лоту 29299479 та запропоновано замовнику придбати пошкоджений автомобіль «Honda Clarity», 2019 року випуску, номер кузова, VIN: НОМЕР_1 , на цьому аукціоні.

ТОВ «ЮЕСАВТО» повідомило його про виграш на аукціоні і необхідність сплати вартості транспортного засобу з оплатою послуг з доставки в Україну. В подальшому третьою особою було направлено йому інвойс від 25 червня 2021 року, згідно якого вартість транспортного засобу складала 7 323 долари США, вартість перевезення - 1 550 доларів США.

Позивач вказував, що 25 червня 2021 року ним була оплачена вартість транспортного засобу з доставкою в Україну, після чого ТОВ «ЮЕСАВТО» повідомило його, що доставка вантажу оформлена, очікуваний строк отримання транспортного засобу в Україні (морський порт м. Одеси) - листопад 2021 року. На підтвердження оформлення перевезення ТОВ «ЮЕСАВТО» було надано йому пакет супровідних документів, в тому числі морську накладну (коносамент) № HLCUBSC210769671, відповідно до якої вантажовідправником був відправлений транспортний засіб в Україну.

Однак, з листопада 2021 року по теперішній час транспортний засіб так і не був йому доставлений. ТОВ «ЮЕСАВТО» спочатку повідомляло йому про те, що перевізник ще не надав інформацію про доставку вантажу, а згодом повідомив, що з перевізником відсутній зв`язок взагалі.

Позивач з'ясував, що право власності на транспортний засіб «Honda Clarity», 2019 року випуску, номер кузова, VIN: НОМЕР_1 , було протиправнозареєстровано за ОСОБА_2 , у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду, оскільки вважає, що його було незаконно позбавлено права власності на придбане ним на аукціоні майно та він має право на визнання та на витребування у відповідача транспортного засобу, як свого законного майна.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12 липня 2023 року, у вигляді накладення арешту на транспортний засіб «Honda Clarity», рік виготовлення 2019, модельний рік 2020, VIN: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на надання професійної правової (правничої) допомоги у розмірі 35 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Хозяїнова В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи, які мають важливе значення для вирішення спору по суті, суд взагалі не оцінив ті докази і обставини справи, на які посилався позивач у позові та відповіді на відзив і інших поясненнях, що наявні в матеріалах справи. Тим самим судом порушено принцип рівності сторін, що визначений статтею 2 ЦПК України.

Суд, зайнявши позицію відповідача, посилався виключно на вимоги частини першої статті 334 ЦК України, проте не застосував норми частини другої статті 334 ЦК України, якою передбачено, що переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Звертає увагу апеляційного суду на той факт, що обставини з передання транспортного засобу перевізнику Hapag-Lloyd для перевезення є першою подією. Далі за часом йде безпосередньо перевезення транспортного засобу морем до порту м. Одеси і його отримання посередником ТОВ «І ГРУПП», яким здійснюється митне оформлення, і лише після цього, про що твердив відповідач у відзиві на позовну заяву, йому передається транспортний засіб і начебто виникає право власності.

На переконання представника позивача, окрім наведеного, у даній справі суттєво важливою є саме обставина з оплати вартості транспортного засобу. Однак, цю важливу обставину суд взагалі не оцінив при ухваленні рішення, залишив поза увагою належні докази (платіжні документи) позивача з оплати вартості транспортного засобу прямим переказом на банківський рахунок компанії CARGOLOOP LLC (США), якою після такої оплати було організовано перевезення транспортного засобу в Україну. Без оплати вартості транспортного засобу викуп авто був не можливий і саме той хто сплатив вартість транспортного засобу на користь компанії CARGOLOOP LLC має право вимагати виконання даною компанією зустрічного обов?язку з передачі йому транспортного засобу. Ці важливі обставини суд при вирішенні справи по суті не врахував, що призвело до порушення норм ч частини другої статті 334 ЦК України та вимог статті 89 ЦПК України.

В матеріалах справи відсутні докази оплати вартості транспортного засобу з боку відповідача на користь компанії CARGOLOOP LLC (США), отже відсутнім є факт оплати вартості транспортного засобу ОСОБА_2 . Вартість транспортного засобу та його доставка в Україну на користь компанії CARGOLOOP LLC (США) оплачена саме позивачем, що доведено матеріалами справи.

Тому суд незаконно вважав доведеними ті обставини, що 25 червня 2021 року ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» через посередника аукціону ІААІ CargoLoop LLC було придбано для ОСОБА_2 транспортний засіб «Honda Clarity», 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_3 (лот № 29299479, вартість лоту 7 323 дол. США, вартість перевезення 1000 дол. США) згідно інвойсу (рахунок) № І 000357, бо такі обставини не доведені та взагалі є відсутніми (не існували у часі).

Таким чином, враховуючи приписи частини першої та другої статті 334 ЦК України, саме у позивача виникло право власності на спірний транспортний засіб в момент його передачі перевізнику Hapag-Lloyd Aktiengesellschaft, Hamburg, за морською накладною (коносаментом) № HLCUBSC210769671.

Подальше ж передання ТОВ «І ГРУПП» відповідачу ОСОБА_2 неоплаченого останнім транспортного засобу вже є безпосереднім порушенням права власності позивача, про що він і заявляв у позові. Таке передання транспортного засобу відповідачу ніяким чином не може свідчити про виникнення у нього права власності на транспортний засіб, адже воно здійснено поза волею позивача та незаконно.

Враховуючи викладене вище, твердження суду про те, що право власності на транспортний засіб виникло у відповідача з моменту передання йому майна та державної реєстрації є необґрунтованим, недоведеним та не відповідає фактичним обставинам справи.

На думку сторони позивача, спірний транспортний засіб було передано відповідачу протиправно, за штучно створеними і поданими до Одеської митниці документами (інвойс і копія морської накладної), що обумовлює незаконність титульного оформлення права власності на ім`я відповідача. Дійсним же власником транспортного засобу є саме позивач, як особа, яка отримала від компанії CARGOLOOP LLCналежний інвойс (тобто оферту) та оплатила його (тобто акцептувала направлену оферту). Відтак, саме у позивача виникло право власності на транспортний засіб з моменту передання його компанією CARGOLOOP LLC для перевезення перевізнику.

Також вважає, що оскаржуваним рішенням неправомірно здійснено розподіл судових витрат та безпідставно стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 35 000,00 грн, чим порушено норми статей 137, 141 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Волошина Р.Ф. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи позивача є безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку наданим сторонами доказам та вірно встановив обставини справи, ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Свої заперечення обґрунтовує зокрема тим, що позивач навмисно перекручує фактичні обставини та правила статті 334 ЦК України, намагаючись ввести в оману суд.

Твердження позивача фактично ґрунтується лише оплатою інвойсу, наданого йому ТОВ «ЮЕСАВТО». Підстави, причини та обставини, за яких діяли представники ТОВ «ЮЕСАВТО», а також чому ця компанія вводила в оману позивача - відповідачу невідомо. Враховуючи велику кількість подібних компаній на ринку України та високу конкуренцію, можна припустити, що мала місце спроба незаконно заволодіти лотом, який виграно через іншого надавача послуг.

Відповідачем надано суду документальне підтвердження щодо взаємодії з компанією ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» з придбання автомобіля та розрахунків з цього приводу.

Звертає увагу суду, що договір позивача з ТОВ «ЮЕСАВТО» містить замовлення на придбання іншого автомобіля на аукціонах США. Доводи позивача щодо зміни позиції за усною домовленістю не витримують критики. Позивач робить особисте припущення щодо змісту документів, досліджуваних судом виключно з метою введення суду в оману та отримання рішення на свою користь.

Позивач припускає, що інвойс на ім`я ОСОБА_3 не відповідає дійсності, однак це чергові його вигадки, як і його припущення щодо шрифтів, застосування комп`ютерної техніки та змін до тексту інвойсу.

Представник відповідача вказує, що ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» з метою підтвердження виграшу на аукціоні саме цього автомобіля видало ОСОБА_2 інвойс № 1 000357 від 25 червня 2021 року, який у подальшому було подано до Одеської митниці.

Оскільки предметом позову є автомобіль, а не характер правовідносин відповідача з ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» та порядок обігу грошових коштів, вважає, що оцінка договірних відносин і розрахунків з цією компанією виходить за межі позовних вимог позивача.

Наголошує, що усі документи, надані ним суду на дослідження щодо доставки автомобіля, його митного оформлення та реєстрації сформовано уповноваженими особами, у тому числі Одеської митниці та територіального сервісного центру, ці документи в свій час пройшли перевірку та перебувають на зберіганні у відповідних установах. Законність розмитнення та реєстрації автомобіля на відповідача не оскаржено, дії зазначених держаних органів не визнано протиправними.

Позивач в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не застосував «стандарт більшої переконливості» щодо доказування у даній справі, проте відповідач заперечує таке твердження.

Саме відповідно до цього «стандарту» позиція відповідача є більш переконливою перед позивачем, виходячи з обсягу та переліку правочинів виконаних відповідачем з метою придбання автомобіля (договори з додатками ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД», нотаріальне доручення на ТОВ «І-ГРУПП», митне оформлення, сертифікація та реєстрація автомобіля, ремонтні роботи).

Відзив ТОВ «ЮЕСАВТО» на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник позивача - Хозяїнов В.В. підтримав апеляційну скаргу та доводи, викладені в ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача - Волошин Р.Ф. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки до суду не повідомила, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка представника ТОВ «ЮЕСАВТО» відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд першої інстанції встановив, що 17 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» був укладений договір № 2386/21 про надання консультаційних послуг.

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах визначених даним договором виконавець за дорученням замовника приймає на себе зобов`язання надавати консультаційні послуги щодо придбання такого, що був у користуванні (вживаного) та/або пошкодженого автомобіля (далі - товар) на автомобільних аукціонах США (IAAI, Сopart, Manheim), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

Згідно із пунктом 1.2. цього договору до консультаційних послуг, що є предметом даного договору належать: вивчення пропозицій з продажу товару за параметрами, визначеними замовником, на аукціонах США (IAAI, Сopart, Manheim); підбір пропозицій з продажу товару за параметрами, визначеними замовником, на аукціонах США (IAAI, Сopart, Manheim); надання інформації про умови придбання товару на автомобільних аукціонах США (IAAI, Сopart, Manheim), в тому числі щодо сплати всіх необхідних платежів, що виникають на території США (податків, комісійних платежів, вартості доставки у порт відправлення та вартості поміщення товару у контейнер); надання інформації з питань функціонування логістичної системи, що включає в себе підбір транспортної компанії, узгодження умов транспортування, строків та вартості доставки товару Замовнику, аналіз готовності експортних документів для відправлення товару (Title або інший вид документу на товар, що дозволяє здійснити експорт товару); надання інформації про умови та вартість митного очищення товару при перетині митного кордону України, що включає в себе підбір митного брокера; надання інформації про порядок та умови сервісу та/або ремонту товару; надання інформації про порядок сертифікації та реєстрації товару на території України.

Пунктом 2.2. договору визначено, що відповідно до цього договору зобов`язання виконавця вважаються виконаними в день повідомлення замовника про факт вчинення юридично значимої дії щодо придбання на аукціонах США (IAAI, Сopart, Manheim) товару за характеристиками, визначеними замовником у Специфікації (Додаток № 1).

Згідно із Специфікацією ОСОБА_2 доручив ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» придбати автомобіль «HONDA CLARITY PLUG-IN HYBRID», 2019-2021 років випуску, максимальна ціна, за яку може бути придбаний автомобіль, 8 000 дол. США.

В межах цього договору виконавець інформує замовника, що термін доставки товару з аукціонів США становить приблизно 90 днів з моменту придбання, за винятком портів Окленд, Лос-Анджелес, Сієтл, Гонолулу та Каполеї (Гаваї) та аукціону MANHEIM.COM, термін доставки з яких здійснюється протягом приблизно 120 днів. При цьому виконавець не несе відповідальність за дотримання компанією перевізником зазначених строків (пункт 2.3. договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору належним та достатнім доказом вчинення юридично значимої дії щодо придбання товару на аукціонах США (IAAI, Сopart, Manheim) являється виставлений інформаційним партнером GG AUTO SALES LLC 8 AviationCt Savannah GA 31408 USA; INTERTRADE INC 7751 W 88TH ST. BRIDGEVIEW Ilinois 60455; CargoLoop, LLC (InterCargo), LLC 564 Industrial Dr. Carmel, IN 46032 та/або відповідним аукціоном США (IAAI, Сopart, Manheim) рахунок (інвойс, контракт, договір або інший подібний документ англійською мовою), який є підставою для оплати вартості придбаного товару.

17 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладений договір доручення № 1486/21, згідно якого ОСОБА_6 уповноважений діяти від імені, в інтересах та за рахунок ОСОБА_2 , зобов`язаний вчиняти в порядку та на умовах, визначених цим договором, дії щодо оплати всіх необхідних платежів для купівлі такого, що був в користуванні (вживаного) та/або пошкодженого автомобіля на аукціонах США (IAAI, Сopart, Manheim). Для цілей належного виконання ОСОБА_6 доручення у момент підписання цього договору ОСОБА_2 передав грошові кошти у розмірі, необхідному для оплати гарантійного платежу згідно правил аукціону, що складав 1 000 дол. США.

25 червня 2021 року ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» через посередника аукціону IAAI CargoLoop LLC було придбано для ОСОБА_2 транспортний засіб «HONDA CLARITY», 2020 року випуску, VIN: НОМЕР_1 (лот № 29299479, вартість лоту 7 323 дол. США, вартість перевезення 1 000 дол. США) згідно інвойсу (рахунок) № І 000357.

25 червня 2021 року ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» підтвердило про надходження від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 7 323 дол. США (оплата за автомобіль) за договором доручення № 1486/21 від 17 червня 2021 року.

ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» в межах виконання умов договору № 2386/21 про надання консультаційних послуг надало ОСОБА_2 пакет супроводжуючих документів, а саме: інвойс (рахунок) № І 000357 від 25 червня 2021 року на ім`я ОСОБА_2 ; свідоцтво про списання транспортного засобу № НОМЕР_4 від 03 червня 2021 року на ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД»; перша перепустка транспортного засобу від 24 чеврня 2021 року; морська накладна № HLCUBSC210769671 від 17 серпня 2021 року; договір морського перевезення (коносамент) № HLCUBSC210769671/4 від 17 серпня 2021 року.

Згідно із нарядом експедитора ТОВ «І ГРУПП» № 1010/4 від 17 листопада 2021 року вантаж (2020 HONDA CLARITY, VIN: НОМЕР_1 ) прибув 20 грудня 2021 року по лінії HAPAG-LLOYD AG (відмітка Одеської митниці 21 грудня 2021 року).

19 листопада 2021 року оцінювачем був наданий висновок № 22541 про автотоварознавче дослідження КТЗ: HONDA CLARITY PLUG-IN HYBRID.

Також 19 листопада 2021 року органом із сертифікації ТОВ «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ» була надана довідка № 19.11.2021-59 для митного оформлення КТЗ HONDA CLARITY (ідентифікаційний № НОМЕР_1 ).

24 грудня 2021 року ОСОБА_2 здійснив передоплату за митне оформлення, що підтверджується квитанцією.

25 грудня 2021 року ТОВ «І ГРУПП» була подана митна декларація № ІМ 40 АА щодо реєстрації легкового автомобіля «HONDA CLARITY» на ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, Одеською митницею було надане посвідчення про реєстрацію НОМЕР_5 .

Враховуючи, що транспортний засіб прибув із значними пошкодженнями, 11 січня 2022 року ОСОБА_2 уклав договір № 0034 з надання консультаційних послуг та організації технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів з ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД».

Відповідно до умову даного договору ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» шляхом залучення підрядних організацій зобов`язується за завданням ОСОБА_2 надавати консультаційні послуги та послуги з організації ремонтних робіт і технічного обслуговування транспортних засобів, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та виконані роботи і оплатити їх вартість.

Згідно Додатку № 1 до даного договору (наряд-замовлення № 23), вартість за послуги технічного обслуговування та виконання ремонтних робіт транспортного засобу «HONDA CLARITY» (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2019 року випуску) становить 136 000,00 грн. Даний транспортний засіб був переданий ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД» за актом.

По завершенню ремонтних робіт, 19 жовтня 2022 року транспортний засіб «HONDA CLARITY», 2019 року випуску, об`єм двигуна 1493 см3, номер кузова: НОМЕР_1 , був зареєстрований в ТСЦ 8045 на ім`я ОСОБА_2 на підставі ВМД № UA 500030/2021/8246587 від 25 грудня 2021 року, посвідчення митниці OD 1179035 від 25 грудня 2021 року, виданих Одеською митницею ДФС, та видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 19 жовтня 2022 року і номерний знак НОМЕР_2 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль, оскільки автомобіль позивачу переданий не був і відсутні посилання позивача на те, що умовами договору був передбачений інший момент переходу права власності на транспортний засіб, а тому немає підстав стверджувати, що фактична передача автомобіля відбулася позивачу шляхом отримання майна його перевізником Hapag-Lloyd. Крім того, позивач не надав будь-яких доказів того, що вказаний перевізник здійснював доставку майна саме для позивача, будь-яких поміток на супроводжувальних документах про позивача не міститься. Натомість свідоцтво про списання транспортного засобу № НОМЕР_4 від 03 червня 2021 року, як додаток до супроводжувальних документів на вантаж, було сформовано на ТОВ «КОЛУМБ ТРЕЙД», а не ТОВ «ЮЕСАВТО».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та інших.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21).

В силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права закону та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 на захист свого порушенного права власності на автомобіль і способами захисту обрав, як визнання за ним права власності на транспортний засіб, так і витребування рухомого майна із чужого незаконного володіння.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо вимог про визнання права власності на транспортний засіб.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У статті 328 ЦК України передбачено, що право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує право власності.

Позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2023 року у справі № 185/5260/20-ц та від 18 жовтня 2023 року у справі № 756/12321/21.

У справі, яка переглядається, позивач посилався на те, що він є власником спірного автомобіля «Honda Clarity», оскільки саме він придбав його на американському аукціоні «ІААІ» і оплатив його вартість, на підтвердження чого надав суду докази оплати через АТ КБ «ПриватБанк» вартості автомобіля в сумі 7 323 доларів США та вартості доставки в сумі 1 550 доларів США (а.с. 24-29, т. 1)

Момент виникнення права власності на автомобіль позивач обґрунтовував тим, що вказане майно було передано 17 серпня 2021 року перевізникові для відправлення саме йому, а тому він в силу частини другої статті 334 ЦК України з цього часу є власником спірного автомобіля.

Колегія суддів не може погодитись із тим, що у позивача виникло право власності на спірний транспортний засіб виходячи з такого.

Із матеріалів справи вбачається, що 07 червня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮЕСАВТО» був укладений договір про надання ексклюзивних консультаційних послуг, відповідно до якого позивач як замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а товариство як виконавець приймає на себе зобов`язання надавати замовнику послуги консультаційного характеру щодо економічних параметрів і показників на американському ринку автомобілів, включаючи щодо вказаних параметрів і показників по підбору такого, що був в користуванні (вживаного) та/або пошкодженого автомобіля на аукціонах США (а.с 11-14, т. 1).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору сторони цим взаємно погоджуються і підтверджують, що для цілей визначення конкретної вартості і об`єму послуг, які надаються за даним договором, замовник надає виконавцю примірний формуляр (заявку) із зазначенням аукціонів, модельного року (модельних років), марки і моделі бажаного автомобіля і інших параметрів, щодо яких замовник бажає отримати послуги (приблизний формат формуляра (заявки) додається до цього договору).

Згідно із пунктом 3.2.3 договору замовник самостійно здійснює оплату вартості товару (включаючи всі податки, комісійні тощо), послуг третіх осіб (вартість підготовки супроводжуючих документів, вартість доставки товару до замовника тощо) згідно діючих тарифів та відповідно до надісланих виконавцем рахунків (інвойсів) протягом двох банківських днів з моменту придбання товару на території Сполучених Штатів Америки.

Як вбачається із формуляра (заявки) до договору від 07 червня 2021 року позивачем замовлено автомобіль марки «Chevrolet», модель «Volt», модельний рік 2016-2018, параметри ціни до 6 500 (а.с. 15, т. 1).

30 червня 2021 року компанія CARGOLOOP LLC (США) виставила позивачу інвойс (рахунок) № НОМЕР_7 про оплату вартості автомобіля «Honda Clarity», 2020 року випуску, номер кузова, VIN: НОМЕР_1 , на суму 7 323 доларів США та послуг з доставки -1 550 доларів США (а.с. 19-23, т. 1), які позивач оплатив.

Проте, матеріали справи не містять доказів передачі вказаного автомобіля перевізнику для доставки саме набувачу товару, тобто позивачу.

Із морської накладної № HLCUBSC210769671 вбачається, що 17 серпня 2021 року на борт судна Duesseldorf Еxpress, рейс № 26Е30, було завантажено чотири транспортних засоби, в тому числі і спірний автомобіль. Вантажовідправником зазначена компанія CARGOLOOP LLC, проте вантажоодержувачем зазначений не позивач, а ТОВ «І ГРУПП» м. Одеса.

Виходячи із наведеного, твердження позивача про те, що він набув право власності на спірний автомобіль в момент передачі його перевізнику для доставки до набувача не ґрунтуються на матеріалах справи, адже перевізник мав доставити автомобіль не позивачу, а юридичній особі - ТОВ «І ГРУПП».

Таким чином, оскільки транспортний засіб не був переданий позивачу після оплати його вартості, а також не був вручений перевізнику для доставки позивачу, останній не набув право власності на спірний автомобіль, отже автомобіль йому не був переданий по прибуттю в порт м. Одеси, він його не розмитнював і не реєстрував.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний автомобіль.

Щодо вимог про витребування транспортного засобу з незаконного володіння відповідача.

Відповідно до частини першої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Застосовуючи положення статті 387 ЦК України, необхідно виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 703/1191/20, віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

З урахуванням специфіки речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи із наведених норм віндикаційний позов може пред`явити лише власник майна з володіння якого вибуло майно поза його волею. В даному випадку, оскільки спір стосується рухомого майна, то власник має право витребовувати його у випадку, коли воно вибуло із його фізичного володіння.

Як встановлено судом першої інстанції, спірний автомобіль не перебував у володінні позивача, документи, які б підтверджували його право власності на цей автомобіль відсутні, а тому позивач не міг ставити питання про витребування транспортного засобу у ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не оплатив вартість автомобіля, надав митниці підробні документи та інші не перевіряються апеляційним судом, оскільки підстави набуття відповідачем права власності на спірний автомобіль могли бути перевірені лише у випадку доведеності позивачем наявності у нього права власності на автомобіль. І лише при доведеності позивачем зазначених обставин і вибуття автомобіля із його володіння, суд міг перевірити підстави набуття права власності ОСОБА_2 на цей автомобіль. В даному ж випадку ці обставини не мають правового значення, оскільки вимоги про витребування майна може заявляти лише його власник.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.

Вказана судова практика щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу є сталою.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції зазначене вище врахував, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу надав належну правову оцінку доказам, наданим відповідачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладений 15 листопада 2023 року між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Ґардіанс»; додатковий договір від 15 грудня 2023 року до вказаного договору, згідно якого винагорода (гонорар) за надану правничу допомогу становить 35 000,00 грн, з детальним описом наданих послуг (виконаних робіт) в межах розгляду цієї справи № 754/9292/23; врахував судову практику Верховного Суду зі вказаного процесуального питання та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_2 за рахунок ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, незважаючи на відсутність доказів про фактичну оплату відповідних послуг адвокатського об`єднання.

Посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що жоден із доданих до заяви відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу документів не містить безпосередніх доказів фактичного понесення заявлених витрат на правову допомогу у даній справі не заслуговують на увагу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Водночас до відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача долучив копію рахунку на оплату № 5 від 19 червня 2024 року та банківської квитанції № ПН74369С1 від 21 червня 2024 року, які підтверджують факт сплати ОСОБА_2 на рахунок АО «Ґардіанс» грошової суми у розмірі 35 000,00 грн за надані послуги відповідно до умов договору від 15 листопада 2023 року та додаткової угоди до нього від 15 грудня 2023 року.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку і категорії справи, що стосується майнових питань сторін, надавши оцінку доказам щодо витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом АО «Ґардіанс» робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; складності спору, значенням справи для сторін і вжитих заходів забезпечення позову, а також урахувавши, що заперечення представника ОСОБА_1 щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та його доводів щодо їх не співмірності не знайшли свого підтвердження в контексті його прохання щодо повної відмови в розподілі такого виду судових витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із позивача користь відповідача 35 000,00 грнвитрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги сторони позивача.

Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В ході апеляційного провадження у справі представник відповідача - адвокат Волошин Р.Ф. надіслав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (складання відзиву та участь у судовому засіданні), а представник позивача - адвокат Хозяїнова В.В. надіслав клопотання про відмову у відшкодуванні таких судових витрат.

У відповідності до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у цій справі, колегія суддів, керуючись вимогами статей 133, 137, 141 ЦПК України та виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, дійшла висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з переглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 7 000,00 грн, як таких, що підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами (а.с. 199-200, т. 2).

Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому не порушуватиме права відповідача на компенсацію коштів, які він буде змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції внаслідок подання апеляційної скарги позивачем. Підстави для відмови у відшкодуванні судових витрат на правову допомогу та/або зменшення їх розміру відсутні.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року у даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній