Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/11037/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. Справа № 910/11037/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - не з`явилися;

відповідача-1 - Зозуля В.М.;

відповідача-2 - Косинський В.М., Пилипенко Ю.В.;

третьої особи-1 - не з`явилися;

третьої особи-2 - не з`явилися;

третьої особи-3 - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 (повне рішення складене 15.01.2024)

у справі №910/11037/23 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня" "Престиж";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: 1. Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Мощонської Ірини Володимирівни;

2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича;

3. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої Ольги Віталіївни

про визнання недійсним правочину, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" про:

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 9294791 від 20.12.2013, номер відомостей про речове право: 3960728, прийнятого державним реєстратором Мощонською І.В. Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України про реєстрацію за Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" права власності на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок загальною площею 5156,6 кв. м, що складається з нежитлових приміщень №1 (приміщення з №1 по №77), №2 (приміщення з №1 по №53), №3 (приміщення з №1 по №61) та №4 (приміщення з №1 по №80) (в літері "А"), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 249178580000;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2018, укладеного між Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №170;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39522812 від 05.02.2018, номер відомостей про речове право: 24687620, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" права власності на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок загальною площею 5156,6 кв. м, що складається з нежитлових приміщень №1 (приміщення з №1 по № 7), №2 (приміщення з №1 по №53 ), №3 (приміщення з №1 по №61) та №4 (приміщення з №1 по №80) (в літері "А"), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 249178580000;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 68126685 від 22.06.2023, номер відомостей про речове право: 50718835, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О.В., про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" права власності на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №1 за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, загальною площею 2429,8 кв. м, що складається з приміщень: 1-27, 101-134, 201-226, 301-326, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753429480000;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 68127775 від 22.06.2023, номер відомостей про речове право: 50719260, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О.В., про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" права власності на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №2 за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, загальною площею 1406,70 кв. м, що складається з приміщень: 1-37, 101-133, 201-222, 301-326, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753450280000;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 68128354 від 22.06.2023, номер відомостей про речове право: 50719752, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О.В., про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" права власності на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №3 за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, загальною площею 1320,10 кв. м, що складається з приміщень: 1-13, 101-110, 201-207, 301-312, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753471280000;

- припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №1 за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, загальною площею 2429,8 кв. м, що складається з приміщень: 1-27, 101-134, 201-226, 301-326, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753429480000;

- припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №2 за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, загальною площею 1406,70 кв. м, що складається з приміщень: 1-37, 101-133, 201-222, 301-326, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753450280000;

- припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень №3 за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, загальною площею 1320,10 кв. м, що складається з приміщень: 1-13, 101-110, 201-207, 301-312, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753471280000.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є забудовником-інвестором та був власником нерухомого майна - громадського будинку за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, загальною площею 5156,6 кв. м. Проте, право власності на вказаний об`єкт було незаконно зареєстровано за відповідачем-1 на підставі рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №2-932/11, яке скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.06.2023, а отже зазначене рішення не породило жодних правових наслідків. Тому відповідач-1 не набув права власності на об`єкт нерухомості, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу від 02.02.2018, укладений між Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф", підлягає визнанню недійсним з огляду на положення ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України з застосуванням наслідків недійсності такого правочину у вигляді скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 відкрито провадження у справі №910/11037/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Мощонську І.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцеву О.В.

25.08.2023 до суду першої інстанції від представника відповідача-1 надійшла заява, в якій останній повідомив суд про зміну організаційно-правової форми з приватного підприємства на товариство з обмеженою відповідальністю, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 (повне рішення складене 15.01.2024) у справі №910/11037/23 у задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено приписи процесуального права.

Позивач вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що об`єкт нерухомості був введений в експлуатацію, оскільки це не відповідає дійсним обставинам справи. В обґрунтування наведених тверджень позивач вказує на те, що акт готовності об`єкту та сертифікат відповідності, надані відпорвідачем-1, є підробленими.

Окрім цього, обґрунтовуючи належність обраного способу захисту, позивач вказує на те, що оскільки спірний об`єкт не був введений в експлуатацію і за своєю суттю є лише сукупністю будівельних матеріалів, право власності на такий об`єкт не належало і не належить жодній особі, оскільки останній не є об`єктом нерухомого майна у розумінні закону. Отже, позивач не може звернутися з позовом про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" у справі №910/11037/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11037/23, призначено її до розгляду на 27.02.2024, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.

До суду 20.02.2024 від Міністерства юстиції України надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, відповідно до яких останнє просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити в силі.

Також 23.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-2 просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

27.02.2024 судове засідання у справі №910/11037/23 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Шапрана В.В. на лікарняному з 26.02.2024 по 28.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 справу №910/11037/23 призначено до розгляду на 19.03.2024.

04.03.2024 позивачем подано письмові пояснення у справі.

У засідання суду 19.03.2024 з`явилися представники позивача та відповідачів.

Судом ухвалено розпочато розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб, заслухано пояснення представників сторін та оголошено перерву до 16.04.2024 з метою додаткового з`ясування обставин справи.

11.04.2024 позивачем до суду подано письмові пояснення.

15.04.2024 представником позивача Друченком А.Ю. через електронний кабінет подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні (самоізоляції).

У призначене засідання суду 16.04.2024 з`явилися представники відповідачів. Натомість, представники позивача та третіх осіб не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Присутні представники відповідачів заперечили щодо клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та продовжити розгляд справи за відсутності представника позивача з огляду на наступне.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

У клопотанні про відкладення зазначено, що представник позивача Друченко А.Ю. не може взяти участь у призначеному засіданні суду, оскільки перебуває на лікуванні з діагнозом Coronavirus SARS-CoV-2, на підтвердження чого надано відповідний доказ.

Проте, апеляційний суд зазначає, що юридична особа не обмежена у праві представництва в суді та у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одним чи декількома представниками має право направити у судове засідання іншу уповноважену особу, зокрема, безпосереднього керівника або особу, повноваження якої визначені статутом.

Поряд з цим, у клопотанні про відкладення не обґрунтовано неможливості заміни представника Друченка А.Ю. на інших осіб, уповноважених представляти інтереси Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" в суді.

Також суд зауважує на тому, що Друченко А.Ю. приймав участь у судовому засіданні 19.03.2024 та надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.

З огляду на викладене, апеляційний суд не може визнати поважними причини неявки у судове засідання представника позивача, викладені у клопотанні, оскільки останнім на наведено переконливих обставин неможливості його заміни з метою прийняття участі у засіданні суду 16.04.2024.

Після розгляду вказаного клопотання судом продовжено розгляд апеляційної скарги, досліджено докази та заслухано виступи представників відповідачів у судових дебатах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2 у судових засіданнях 19.03.2024 та 16.04.2024, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 29.08.2003 між Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (забудовник-інвестор) укладений договір про інвестування об`єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м. Києва, за умовами якого, виходячи з необхідності реалізації інвестиційної програми капітального будівництва на території району з будівлями та спорудами, які б відповідали найкращим зразкам вітчизняної та світової архітектури, вважаючи пріоритетним забезпечення належних соціально-економічних ознак життя мешканців району, сторони зобов`язуються шляхом прямих інвестицій забудовника-інвестора та залучених коштів фізичних та юридичних осіб забезпечити будівництво наступних об`єктів:

1) будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення в 3-А мікрорайоні житлового масиву "Оболонь" (забудова 3-А мікрорайону);

2) будівництво двох житлових будинків з підземною автостоянкою на перехресті вулиць Маршала Тимошенка та проспекту Героїв Сталінграду (пр. Героїв Сталінграду 24 та 26);

3) будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 у X мікрорайоні ж/м "Оболонь";

4) реконструкцію Оболонського проспекту - забудову його об`єктами соціально-культурного призначення;

5) будівництво житлового будинку на перехресті просп. Героїв Сталінграду та вул. Прирічної у Х мікрорайоні ж/м "Оболонь".

Згідно з п. 4.1 договору забудовник-інвестор зобов`язується, зокрема:

- виконувати функції забудовника та інвестора, забезпечити фінансування в обумовлений термін всіх необхідних погоджень, передачу вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт;

- за власні та залучені від фізичних та юридичних осіб кошти забезпечити виконання наступних напрямків діяльності по забудові об`єктів, зазначених у І розділі договору;

- побудувати за власні кошти, а також кошти, залучені від фізичних та юридичних осіб, об`єкти інженерної інфраструктури, необхідні для нормального функціонування 3-А мікрорайону та житлового масиву "Оболонь" в цілому, а саме позамайданчикові інженерні мережі - побутову каналізацію, водопровід, газопровід середнього тиску, електромережі та телефонні мережі 14 (чотирнадцять) трансформаторних підстанцій та одну розподільчу підстанцію мікрорайонного значення, дві артезіанські свердловини, реконструювати насосну станцію "Оболонь-1" з переведенням її на прогресивну установку знезараження та очистки питної води - електролізну, виконати комплексний благоустрій 3-А мікрорайону;

- побудувати за власні кошти та передати в комунальну власність району наступні об`єкти: два дитячих дошкільних заклади на 120 місць кожний - у 2007 році; загальноосвітню середню школу на 36 класів - у 2008 році; приміщення для дільничних інспекторів орієнтовною загальною площею 120 кв. м - у 2007 році.

Також судом встановлено, що рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №2-932/11 задоволено позов Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлове приміщення, визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення №1 (прим. з №1 по №77), №2 (прим. з №1 по №53), №3 (прим. з №1 по №61), №4 (прим. з №1 по №80) - за технічним паспортом БТІ, з функціональним призначенням - "Центр дозвілля з боулінг-клубом", які розташовані за адресою: м. Київ, Оболонський район, вулиця Оболонська набережна, 13 (літера А), загальною площею 5156,50 кв. м.

02.02.2018 між Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" (покупець) укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №170, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нежитлові приміщення №1 (приміщення з №1 по №77), №2 (приміщення з №1 по №53), №3 (приміщення з №1 по №61), №4 (приміщення з №l по №80) (в літ. "Д") за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 5156,50 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 249178580000. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 78:094:0313, місце розташування: АДРЕСА_2 .

Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав, 16.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О.В. зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" на групу нежитлових приміщень №1 загальною площею 2429,8 кв. м (приміщення 1-27, 101-134, 201-226, 301-326), групу нежитлових приміщень №2 загальною площею 1406,7 кв. м (приміщення 1-37, 101-133, 201-222, 301-326), групу нежитлових приміщень №3 загальною площею 1320,1 кв. м (приміщення 1-13, 101-110, 201-207, 301-312) за адресою: м. Київ, Оболонська набережна, 13.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що він є власником майнових прав на об`єкт нерухомості та має першочергове право на первісне набуття права власності на такий об`єкт. Проте, власником нових об`єктів нерухомості, які утворилися внаслідок поділу первісного об`єкту, є відповідач-2. Позивач зазначає, що рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №2-932/11 скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду, а тому Приватне підприємство "Творча майстерня "Престиж" не набуло право власності на нежитлові приміщення №1 (прим. з №1 по №77), №2 (прим. з №1 по №53), №3 (прим. з №1 по №61), №4 (прим. з №1 по №80), розташовані за адресою: м. Київ, Оболонський район, вулиця Оболонська набережна, 13 (літера А), загальною площею 5156,50 кв. м.

З огляду на викладене, Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1" у позові просило скасувати рішення про державну реєстрацію за Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" права власності на об`єкт нерухомого майна, визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами, скасувати рішення про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" права власності на об`єкт нерухомого майна, скасувати рішення про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" права власності на три новостворені закінчені будівництвом об`єкти нерухомого майна, а також припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" на вказані об`єкти.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачі вказали, що Приватним акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" не надано доказів набуття права власності на спірне майно, а отже не доведено порушення його прав та інтересів, а також зазначили, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як заінтересованою особою, не обґрунтовано жодними належними та допустимими доказами наявність обставин недійсності договору купівлі-продажу від 02.02.2018. Як наслідок, суд вказав на те, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів з боку відповідачів та, відповідно, і підстав для задоволення позовних вимог.

Також судом зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення практичних дій щодо реалізації інвестицій у будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення.

Окремо суд звернув увагу на те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт не відповідають належному способу захисту у спірних правовідносинах.

З наведеними висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту ст. ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) убачається, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін такого правочину або заінтересованою особою, права якої були порушені укладенням спірного договору.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), позивачем у справі також може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

- дефекти (незаконність) змісту правочину;

- дефекти (недотримання) форми;

- дефекти суб`єктного складу;

- дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спір про визнання правочину (господарського договору) недійсним, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогою про визнання недійсними договору повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання його недійсним.

Окрім цього, виходячи зі змісту ст. ст. 15 та 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та положень процесуального закону, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Як встановлено місцевим господарським судом та було зазначено вище, 02.02.2018 між Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" (покупець) укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №170, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нежитлові приміщення №1 (приміщення з №1 по №77), №2 (приміщення з №1 по №53), №3 (приміщення з №1 по №61), №4 (приміщення з №l по №80) (в літ. "Д") за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 5156,50 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 249178580000. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 78:094:0313, місце розташування: м. Київ, Оболонська набережна, будинок 13.

Позивач не є стороною вказаного правочину.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ст. 180 ГК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши договір купівлі-продажу, а тому всі умови спірного договору з моменту його укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

При укладенні договору купівлі-продажу від 02.02.2018, сторонами було погоджено предмет, ціну договору, права й обов`язки сторін, відповідальність сторін, інші умови.

Доказів протилежного суду не надано.

Разом з цим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, при зверненні до суду з даним позовом позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами у розумінні приписів процесуального закону наявності обставин недійсності договору купівлі-продажу від 02.02.2018.

Таким чином позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним договір купівлі-продажу від 02.02.2018 суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили цей правочин, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи останній не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Що ж стосується наявності або відсутності факту порушення прав та законних інтересів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен вказувати на ті надані йому законом права, що були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами), і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Статтями 13 та 14 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15 та 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та процесуального закону, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права апеляційний суд зазначає, що під цим поняттям слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Щодо захисту права, колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, відповідно до яких під захистом права розуміється діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

За таких обставин, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Предметом позову у даній справі, зокрема, є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2018, укладеного між відповідачами.

При цьому, як було зазначено вище, позивач не є стороною оспорюваного правочину.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначив, що він є власником майнових прав на об`єкт нерухомості та має першочергове право на первісне набуття права власності на такий об`єкт. Проте власником нових об`єктів нерухомості, які утворилися внаслідок поділу, є відповідач-2, а відтак права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Як було зазначено вище, 29.08.2003 між Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (забудовник-інвестор) укладений договір про інвестування об`єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м. Києва, за умовами якого, виходячи з необхідності реалізації інвестиційної програми капітального будівництва на території району з будівлями та спорудами, які б відповідали найкращим зразкам вітчизняної та світової архітектури, вважаючи пріоритетним забезпечення належних соціально-економічних ознак життя мешканців району, сторони зобов`язуються шляхом прямих інвестицій забудовника-інвестора та залучених коштів фізичних та юридичних осіб забезпечити будівництво наступних об`єктів:

1) будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення в 3-А мікрорайоні житлового масиву "Оболонь" (забудова 3-А мікрорайону);

2) будівництво двох житлових будинків з підземною автостоянкою на перехресті вулиць Маршала Тимошенка та проспекту Героїв Сталінграду (пр. Героїв Сталінграду 24 та 26);

3) будівництво житлового будинку по вул. Прирічній, 1 у X мікрорайоні ж/м "Оболонь";

4) реконструкцію Оболонського проспекту - забудову його об`єктами соціально-культурного призначення;

5) будівництво житлового будинку на перехресті просп. Героїв Сталінграду та вул. Прирічної у Х мікрорайоні ж/м "Оболонь".

Згідно з п. 4.1 договору забудовник-інвестор зобов`язується, зокрема:

- виконувати функції забудовника та інвестора, забезпечити фінансування в обумовлений термін всіх необхідних погоджень, передачу вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт;

- за власні та залучені від фізичних та юридичних осіб кошти забезпечити виконання наступних напрямків діяльності по забудові об`єктів, зазначених у І розділі договору;

- побудувати за власні кошти, а також кошти, залучені від фізичних та юридичних осіб, об`єкти інженерної інфраструктури, необхідні для нормального функціонування 3-А мікрорайону та житлового масиву "Оболонь" в цілому, а саме позамайданчикові інженерні мережі - побутову каналізацію, водопровід, газопровід середнього тиску, електромережі та телефонні мережі 14 (чотирнадцять) трансформаторних підстанцій та одну розподільчу підстанцію мікрорайонного значення, дві артезіанські свердловини, реконструювати насосну станцію "Оболонь-1" з переведенням її на прогресивну установку знезараження та очистки питної води - електролізну, виконати комплексний благоустрій 3-А мікрорайону;

- побудувати за власні кошти та передати в комунальну власність району наступні об`єкти: два дитячих дошкільних заклади на 120 місць кожний - у 2007 році; загальноосвітню середню школу на 36 класів - у 2008 році; приміщення для дільничних інспекторів орієнтовною загальною площею 120 кв. м - у 2007 році.

Також з матеріалів справи вбачається, що 01.11.2010 видано акт готовності об`єкта "Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення за адресою: 3-А мікрорайон житлового масиву "Оболонь" в Оболонському районі м. Києва Центр дозвілля з боулінг-клубом (прим. №1, 2, 3, 4) по вул. Оболонська набережна, 13" до експлуатації.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано сертифікат відповідності КВ №000685 щодо об`єкта: "Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення за адресою: 3-А мікрорайон житлового масиву "Оболонь" в Оболонському районі м. Києва Центр дозвілля з боулінг-клубом (прим. №1, 2, 3, 4) по вул. Оболонська набережна, 13".

З огляду на викладене, доводи позивача з приводу того, що спірний об`єкт не введений в експлуатацію, є необґрунтованими

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" у редакції, чинній на момент укладення позивачем договору про інвестування, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Проте, матеріали справи не містять, а позивачем, у свою чергу, не надано суду жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79 та 91 ГПК України, на підтвердження здійснення практичних дій щодо реалізації інвестицій у будівництво по об`єкту: "Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення за адресою: 3-А мікрорайон житлового масиву "Оболонь" в Оболонському районі м. Києва Центр дозвілля з боулінг-клубом (прим. №1, 2, 3, 4) по вул. Оболонська набережна, 13".

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.10.2019 у справі №525/505/16-ц, установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18 та 31.10.2019 у справі №916/1134/18.

Однак, позивач не надав доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів у результаті укладення спірного договору.

Щодо обраного Приватним акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" способу захисту порушеного права, слід зазначити наступне.

Як установлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, 11.09.2018 у справі №905/1926/16, 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, 01.10.2019 у справі №910/3907/18 та 02.02.2021 у справі №925/642/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначала, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 та 388 ЦК України, є неефективними.

Судове рішення про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №199/8324/19.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц зазначено, що за змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог ст. ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, позовні вимоги про визнання недійсним договору, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" на закінчений будівництвом об`єкт нерухомості не відповідають належному способу захисту у цій справі.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та 02.02.2021 у справі №925/642/19.

Як наслідок, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заявленого позову.

Враховуючи усе вищезазначене, Господарським судом міста Києва під час ухвалення оскаржуваного рішення наведено відповідні мотиви, на яких ґрунтується позиція суду, а отже доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірних висновків про відмову у задоволенні позову. Натомість, позивач лише стверджує про те, що спірний об`єкт не введений в експлуатацію, надані відпорвідачем-1 акт готовності об`єкту та сертифікат відповідності є підробленими. Проте жодних доказів на підтвердження викладених обставин скаржником не надано.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/11037/23 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі №910/11037/23 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 26.04.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко