Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/11037/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11037/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Приватного акціонерного

товариства «Трест Київміськбуд-1» - Друченко А. Ю.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Творча майстерня «Престиж» - Яворського О. М.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Атлант Тріумф» - Косинського В. М., Пилипенка Ю. В.,

Державного реєстратора

Департаменту державної реєстрації

Міністерства юстиції України

Мощонської Ірини Володимирівни - не з`явився,

Приватного нотаріуса Київського

міського нотаріального округу

Михайленка Сергія Анатолійовича - не з`явився,

Приватного нотаріуса Київського

міського нотаріального округу

Бояринцевої Ольги Віталіївни - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 (у складі колегії суддів: Шапран В. В. (головуючий), Андрієнко В. В., Буравльов С. І.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 (суддя Привалов А. І.)

у справі № 910/11037/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Престиж», Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Тріумф»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Мощонської Ірини Володимирівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої Ольги Віталіївни,

про визнання недійсним правочину, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» (далі - ПрАТ «Трест Київміськбуд-1») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» ((далі - ПП «Творча майстерня «Престиж»), після зміни організаційно-правової форми - Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Престиж» (далі - ТОВ «Творча майстерня «Престиж»)), та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Тріумф» (далі - ТОВ «Атлант Тріумф»), у якому просило:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 9294791 від 20.12.2013, номер відомостей про речове право: 3960728, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Мощонською І. В. про реєстрацію за ПП «Творча майстерня «Престиж» права власності на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок загальною площею 5 156,6 кв. м, що складається з нежитлових приміщень № 1 (приміщення з № 1 по № 77), № 2 (приміщення з № 1 по № 53), № 3 (приміщення з № 1 по № 61) та № 4 (приміщення з № 1 по № 80) (в літері «А»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 249178580000;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.02.2018, укладений між ПП «Творча майстерня «Престиж» та ТОВ «Атлант Тріумф», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С .А. та зареєстрований в реєстрі за № 170;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39522812 від 05.02.2018, номер відомостей про речове право: 24687620, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А., про реєстрацію за ТОВ «Атлант Тріумф» права власності на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок загальною площею 5 156,6 кв. м, що складається з нежитлових приміщень № 1 (приміщення з № 1 по № 7), № 2 (приміщення з № 1 по № 53 ), № 3 (приміщення з № 1 по № 61) та № 4 (приміщення з № 1 по № 80) (в літері «А»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 249178580000;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 68126685 від 22.06.2023, номер відомостей про речове право: 50718835, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О. В., про реєстрацію за ТОВ «Атлант Тріумф» права власності на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень № 1 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 2 429,8 кв. м, що складається з приміщень: 1-27, 101-134, 201-226, 301-326, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753429480000;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 68127775 від 22.06.2023, номер відомостей про речове право: 50719260, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О. В., про реєстрацію за ТОВ «Атлант Тріумф» права власності на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень № 2 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 1 406,70 кв. м, що складається з приміщень: 1-37, 101-133, 201-222, 301-326, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753450280000;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 68128354 від 22.06.2023, номер відомостей про речове право: 50719752, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О. В., про реєстрацію за ТОВ «Атлант Тріумф» права власності на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень № 3 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 1 320,10 кв. м, що складається з приміщень: 1-13, 101-110, 201-207, 301-312, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753471280000;

- припинити право власності ТОВ «Атлант Тріумф» на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень № 1 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 2 429,8 кв. м, що складається з приміщень: 1-27, 101-134, 201-226, 301-326, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753429480000;

- припинити право власності ТОВ «Атлант Тріумф» на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень № 2 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 1 406,70 кв. м, що складається з приміщень: 1-37, 101-133, 201-222, 301-326, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753450280000;

- припинити право власності ТОВ «Атлант Тріумф» на закінчений будівництвом об`єкт - групу нежитлових приміщень № 3 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 1 320,10 кв. м, що складається з приміщень: 1-13, 101-110, 201-207, 301-312, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2753471280000.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є забудовником-інвестором та власником майнових прав на спірний об`єкт нерухомості - громадського будинку за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 5 156,6 кв. м, право власності на яке було незаконно зареєстровано за ПП «Творча майстерня «Престиж» на підставі рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі № 2-932/11, яке в подальшому було скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.06.2023. Отже таке рішення Сніжнянського міського суду Донецької області не порадило жодних правових наслідків, а спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння власника (позивача) поза його волею.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023, зокрема, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Мощонську І. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцеву О. В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024, у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2024 року ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/11037/23 за касаційною скаргою ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.06.2024.

ТОВ «Атлант Тріумф» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог є законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

20.06.2024 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ПАТ «Трест Київміськбуд-1».

З огляду на зміст зазначених додаткових пояснень, фактично вони є доповненням до касаційної скарги, поданим поза межами строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 298 ГПК України, без клопотання про його поновлення, а тому такі додаткові пояснення залишаються Судом без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

26.06.2024 об 11:13 год. до Верховного Суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку у судове засідання особи, яка буде діяти від імені Міністерства юстиції України.

Оскільки зазначене клопотання надійшло до Верховного Суду після закінчення судового засідання, призначеного на 26.06.2024 об 10:00 год., у якому було розглянуто касаційну скаргу ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» та постановлено судове рішення, тобто після закінчення розгляду справи, тому таке клопотання Судом не розглядається.

Державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Мощонська І. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бояринцева О. В. у судове засідання не з`явились та своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених учасників справи та їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, представників ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», ТОВ «Творча майстерня «Престиж» та ТОВ «Атлант Тріумф», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 29.08.2003 між Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-1» (забудовник-інвестор) було укладено договір про інвестування об`єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м. Києва (далі - договір інвестування), відповідно до умов якого виходячи з необхідності реалізації інвестиційної програми капітального будівництва на території району з будівлями та спорудами, які б відповідали найкращим зразкам вітчизняної та світової архітектури, вважаючи пріоритетним забезпечення належних соціально-економічних ознак життя мешканців району, сторони зобов`язуються шляхом прямих інвестицій забудовника-інвестора та залучених коштів фізичних та юридичних осіб забезпечити будівництво наступних об`єктів:

1) будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь» (забудова 3-А мікрорайону);

2) будівництво двох житлових будинків з підземною автостоянкою на перехресті вулиць Маршала Тимошенка та проспекту Героїв Сталінграду (просп. Героїв Сталінграду 24 та 26);

3) будівництво житлового будинку по вул. Прирічній, 3 у X мікрорайоні ж/м «Оболонь»;

4) реконструкцію Оболонського проспекту - забудову його об`єктами соціально-культурного призначення;

5) будівництво житлового будинку на перехресті просп. Героїв Сталінграду та вул. Прирічної у Х мікрорайоні ж/м «Оболонь».

Відповідно до пункту 4.1 договору забудовник-інвестор зобов`язується, зокрема:

- виконувати функції забудовника та інвестора, забезпечити фінансування в обумовлений термін всіх необхідних погоджень, передачу вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт;

- за власні та залучені від фізичних та юридичних осіб кошти забезпечити виконання наступних напрямків діяльності по забудові об`єктів, зазначених у І розділі договору;

- побудувати за власні кошти, а також кошти залучені від фізичних та юридичних осіб, об`єкти інженерної інфраструктури необхідні для нормального функціонування 3-А мікрорайону та житлового масиву «Оболонь» в цілому, а саме: позамайданчикові інженерні мережі - побутову каналізацію, водопровід, газопровід середнього тиску, електромережі та телефонні мережі; 14 трансформаторних підстанцій та одну розподільчу підстанцію мікрорайонного значення; дві артезіанські свердловини; реконструювати насосну станцію «Оболонь-1» з переведенням її на прогресивну установку знезараження та очистки питної води - електролізну; виконати комплексний благоустрій 3-А мікрорайону;

- побудувати за власні кошти та передати в комунальну власність району наступні об`єкти: два дитячих дошкільних заклади на 120 місць кожний - у 2007 році; загальноосвітню середню школу на 36 класів - у 2008 році; приміщення для дільничних інспекторів орієнтовною загальною площею 120 кв. м - у 2007 році.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2010 видано акт готовності до експлуатації об`єкта: «Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення за адресою: 3-А мікрорайон житлового масиву «Оболонь» в Оболонському районі м. Києва Центр дозвілля з боулінг-клубом (прим. № 1, 2, 3, 4) по АДРЕСА_1».

Також, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано сертифікат відповідності КВ № 000685 щодо об`єкта: «Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення за адресою: 3-А мікрорайон житлового масиву «Оболонь» в Оболонському районі м. Києва Центр дозвілля з боулінг-клубом (прим. №1, 2, 3, 4) по АДРЕСА_1».

Судами попередніх інстанцій також установлено, що рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі № 2-932/11 задоволено позов ПП «Творча майстерня «Престиж» до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлове приміщення; визнано за ПП «Творча майстерня «Престиж» право власності на нежитлові приміщення № 1 (прим. з № 1 по № 77), № 2 (прим. з № 1 по № 53), № 3 (прим. з № 1 по № 61), №4 (прим. з № 1 по № 80) - за технічним паспортом БТІ, з функціональним призначенням - «Центр дозвілля з боулінг-клубом», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літера А), загальною площею 5 156,50 кв. м.

В подальшому, 02.02.2018 між ПП «Творча майстерня «Престиж» (продавець) та ТОВ «Атлант Тріумф» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А., який зареєстровано за № 170, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нежитлові приміщення № 1 (приміщення з № 1 по № 77), № 2 (приміщення з № 1 по № 53), № 3 (приміщення з № 1 по № 61), № 4 (приміщення з № 1 по № 80) (в літ. «А») за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, загальною площею 5 156,50 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 249178580000. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 78:094:0313, місце розташування: АДРЕСА_1.

За інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2023 № 337747221 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О. В. 16.06.2023 за ТОВ «Атлант Тріумф» зареєстровано право власності на групу нежитлових приміщень № 1 загальною площею 2429,8 кв. м (приміщення 1-27, 101-134, 201-226, 301-326), групу нежитлових приміщень № 2 загальною площею 1 406,7 кв. м (приміщення 1-37, 101-133, 201-222, 301-326), групу нежитлових приміщень № 3 загальною площею 1 320,1 кв. м (приміщення 1-13, 101-110, 201-207, 301-312) за адресою: АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію за ПП «Творча майстерня «Престиж» права власності на спірний об`єкт нерухомості, визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, скасування рішень про державну реєстрацію за ТОВ «Атлант Тріумф» права власності на спірний об`єкт нерухомості та на три новостворені (внаслідок поділу спірного майна) закінчені будівництвом об`єкти нерухомого майна, а також припинення право власності ТОВ «Атлант Тріумф» на ці об`єкти, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» обґрунтувало їх тим, що він як власник майнових прав на спірний об`єкт нерухомості має першочергове право на первісне набуття права власності на нього, проте це майно було незаконного зареєстровано за ПП «Творча майстерня «Престиж» на підставі рішення суду, яке наразі скасовано, та в подальшому це майно було передано у власність та зареєстровано за ТОВ «Атлант Тріумф».

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено порушення відповідачами при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину; не доведено порушення прав чи законних інтересів позивача щодо спірного об`єкта нерухомості площею 4 690,5 кв. м, оскільки ним не надано доказів на підтвердження здійснення дій щодо реалізації інвестицій у будівництво по об`єкту: «Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення за адресою: 3-А мікрорайон житлового масиву «Оболонь» в Оболонському районі м. Києва Центр дозвілля з боулінг-клубом (прим. №1, 2, 3, 4) по АДРЕСА_1», а також порушення прав чи законних інтересів позивача внаслідок здійснення самочинної добудови фізичною особою об`єкта нерухомості площею 466,0 кв. м. Крім того, врахувавши предмет та підстави позову, суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції, що пред`явленні позивачем позовні вимоги про визнання недійсним договору, скасування рішень про державну реєстрацію та припинення права власності не є належним способом захисту, оскільки задоволення таких позовних вимог не призведе до відновлення порушених, на думку позивача, прав чи законних інтересів.

У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» послалось на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 2, 81 ГПК України та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 13, 74, 77-79, 237 ГПК України; на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/02810/13, від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц та справі № 522/2201/15-ц, від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 201/11390/17, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 19.03.2023 у справі № 904/7803/21, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 17.04.2024 у справі № 905/197/22, від 16.03.2020 у справі № 504/791/14-ц, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 15.03.2021 у справі № 910/16077/20, від 30.04.2024 у справі № 914/1671/23, від 21.06.2021 у справі № 917/962/21, від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, від 14.06.2033 у справі № 916/1128/21, від 01.08.2022 у справі № 922/2718/20, у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-251цс15, від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15.

За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано, що у позивача виникли права інвестора на підставі договору про інвестування; рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі № 2-932/11 не спричинило припинення прав позивача як інвестора-забудовника, зокрема, майнових прав, на спірний об`єкт нерухомості; цей об`єкт вибув із володіння позивача поза його волею; позивач має право як заінтересована особа у судовому порядку вимагати визнання оспорюваного договору недійсним; а також не враховано те, що діями відповідачів створено правову невизначеність щодо прав та обов`язків позивача на об`єкт нерухомості. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту не спричинить нових звернень до суду, оскільки призведе до припинення права власності ТОВ «Атлант Тріумф» на спірний об`єкт нерухомості.

Також ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» у касаційній скарзі послалось на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування статей 2, 4, 5 ГПК України (щодо інтересу та щодо способу захисту) у правовідносинах, коли майнові права на об`єкт нерухомості та земельна ділянка, яка була виділена для капітальної забудови, належать позивачу, при цьому частина цього об`єкта самочинно було добудовано зовсім сторонньою фізичною особою, а право власності на цей об`єкт було зареєстровано за відповідачем на підставі судового рішення, яке в подальшому скасоване, відповідач це майно відчужив іншому відповідачу, який, у свою чергу, поділив цей об`єкт на інші об`єкти та передав в іпотеку банку під своє грошове зобов`язання за кредитним договором.

Крім того, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

У статті 4 ГПК України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав чи інтересу, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права чи інтересу, бути адекватним наявним обставинам.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права чи інтересу позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права чи інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права чи інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право чи інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Так само підставою для відмови у позові є відсутність у позивача того права чи законного інтересу, про який він стверджує (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/10006/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК України) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Так, у справі, що розглядається, звертаючись з відповідними позовними вимогами про визнання недійсним договору, скасування рішень про державну реєстрацію та припинення права власності, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» посилалось на те, що воно як забудовник-інвестор об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, шляхом прямих інвестицій забезпечило будівництво цього об`єкта, отже є власником майнових прав на цей об`єкт та має першочергове право на первісне набуття права власності на нього.

При цьому, на підтвердження свого права як забудовника-інвестора, позивач надав суду такі докази: копію договору про інвестування об`єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м. Києва від 29.08.2003; копію листа Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 02.11.2007 № 04-2984 про присвоєння поштових адрес; копію дозволу на виконання будівельних робіт від 10.11.2008; копію позитивного висновку комплексної державної експертизи проекту забудови 3-А мікрорайону житлового масиву «Оболонь» Мінського району м. Києва.

Дослідивши та надавши оцінку наведеним вище доказам, суди попередніх інстанцій, встановили, що позивачем не надано будь-яких первинних документів, які б підтверджували виконання ним договору про інвестування, не надано будь-яких доказів на підтвердження здійснення ним яких-небудь дій щодо оформлення права власності на спірне, та врахувавши, що саме по собі посилання на договір про інвестування не є доказом наявності у позивача майнових прав на це майно, дійшли висновку про недоведеність позивачем порушення його прав чи законних інтересів.

Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, щодо наявності у нього майнових прав на спірне майно, фактично зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою наданих позивачем доказів, та до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При цьому скаржник посилається на нові обставини та докази, які не були зазначені та надані сторонами під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій та відповідно не були предметом їх розгляду.

Одночасно, дослідивши предмет та підстави позову, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є пред`явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Як неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права чи інтересу відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна (віндикаційний позов). Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 ЦК України, є неефективними. Отже, власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 07.11.2028 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц). Такі висновки неодноразово також висловлювались Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.09.2023 у справі № 757/13185/17-ц, від 29.05.2024 у справі № 910/3756/22.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про ефективність обраного ним способу захисту, посилаючись на те, що спірний об`єкт нерухомості не був зданий в експлуатацію, однак такі доводи суперечать встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи щодо прийняття спірного об`єкта нерухомості в експлуатацію, та зводяться до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, які вже були дослідження судами попередніх інстанцій та встановлення на їх підставі інших обставин справи, ніж були встановлені судами попередніх інстанцій, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що частина об`єкту нерухомості, а саме, 466,0 кв. м, є самочинною добудовою фізичної особи ОСОБА_1 , не спростовує висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність порушеного права (інтересу) позивача, оскільки ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» не є власником земельної ділянки, на якій цей об`єкт розташований, а відповідно і не спростовує висновків судів попередніх інстанцій про обрання позивачем неналежного способу захисту.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Ураховуючи зазначене, а також наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для формування висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, як просить скаржник у касаційній скарзі.

Також, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтувало тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків, викладених у:

постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц, постанові Верховного Суду від 19.03.2023 у справі № 904/7803/21, відповідно до яких судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі, зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб;

постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц та справі № 522/2201/15-ц, постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 201/11390/17, постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-251цс15, відповідно до яких майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею;

постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 3-231гс15, відповідно до якого, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення;

постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 916/675/15 та від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, відповідно до яких державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності;

постанові Верховного Суду від 19.03.2023 у справі № 904/7803/21, відповідно до якого державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності;

постановах Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 17.04.2024 у справі № 905/197/22, від 16.09.2020 у справі № 504/791/14-ц, відповідно до яких правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус цих осіб як «заінтересовані особи»; вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав;

постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, відповідно до якого, якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов`язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, врахувавши предмет і підстави позову, та надавши оцінку доказам, дійшли висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачами його прав чи законних інтересів, а також про обранням ним неналежного способу захисту, а тому відмовили у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, наведені судами попередніх інстанцій висновки не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначених вище судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та Верховного Суду України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що висновки судів попередніх інстанції про недоведеність позивачем порушення його прав чи законних інтересів та про обрання позивачем неналежного способу захисту не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21 щодо застосування практики Європейського суду з прав людини з питань доступу до правосуддя, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки позивач не позбавлений права захистити свої права чи інтереси, пред`явивши позовні вимоги, які є ефективними та надавши при цьому докази на підтвердження порушення свої прав чи інтересів.

Разом з цим, постанова Верховного Суду від 15.03.2021 у справі № 910/16077/20 не містить висновку щодо питання доступу до правосуддя, про який зазначає скаржник у касаційній скарзі, а тому не може бути прийнята судом касаційної інстанції до уваги.

Щодо посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 914/1671/23, від 21.06.2021 у справі № 917/962/21, від 22.12.2021у справі № 917/1970/20 щодо застосування способу захисту, суд касаційної інстанції зазначає таке.

У справі № 914/1671/23 (за позовом про скасування державної реєстрації та визнання недійсними договорів, постанова від 30.04.2024) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, про які зазначав позивач, а саме, відсутність спірного об`єкта на земельній ділянці, та його посилання на те, що його права порушуються не наявністю на його земельній ділянці майна відповідача та/або неповерненням цієї земельної ділянки у належному стані, а саме наявністю державної реєстрації за відповідачем об`єкта, якого фізично не існує.

У справі, що розглядається, підставою позову є незаконна реєстрація права власності на спірне майно за позивачами, на яке у позивача, на його думку, є майнові права.

Крім того, у справах № 917/962/21 (постанова від 21.06.2021) та № 917/1970/20 (постанова від 22.12.2021), на які посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були вимоги про визнання недійсним правочину та припинення права власності на нерухоме майно, що було набуте на підставі такого правочину, пред`явлені власником земельної ділянки (органом місцевого самоврядування), на якій таке нерухоме майно розташоване.

У справі № 910/11037/23, що розглядається, позивач не є власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно.

Отже, правовідносини у справі, що розглядається, та справах № 914/1671/23, № 917/962/21 та № 917/1970/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не є подібними, враховуючи відмінні зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання.

Суд касаційної інстанції також відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22, оскільки скаржник посилається на загальні висновки щодо застосування способу захисту. Проте висновки судів попередніх інстанцій, наведені у оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать таким висновкам Верховного Суду, оскільки спосіб захисту у кожній із наведених справ, визначалися Судом з урахуванням конкретних обставин, встановлених судами у кожній справі, що зумовило прийняття судом відповідного рішення.

Також, безпідставними є посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, щодо правочинів, які є такими, що не вичинені, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.06.2033 у справі № 916/1128/21, від 01.08.2022 у справі № 922/2718/20, щодо застосування пункту 10 статті 81 ГПК України, в контексті того, що договір інвестування в будівництво нежитлового приміщення № 81-ВПП від 20.06.2006, укладений між ЗАТ «Трест Київміськбуд-1» та ПП «Творча майстерня «Престиж» є невчиненим, оскільки такі обставини не були підставою позову, відтак і не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, а суд касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України не приймає та не розглядає вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а також не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Крім того, як вже неодноразово зазначалось вище судом касаційної інстанцій, доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України.

Також, згідно з пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Частинами 1 та 2 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21.

Матеріалами справи та змістом оскаржуваних рішень підтверджується належне дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі, надання їм оцінки, а доводи касаційної скарги про встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів - копії акту готовності об`єкта до експлуатації від 01.11.2010 та сертифікату відповідності КВ № 000685 від 17.02.2011, Суд вважає безпідставними, оскільки такі доводи скаржником обґрунтовані власними припущеннями та зводяться до спонукання Суду до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 300 ГПК України

Також не знайшли свого підтвердження доводи скаржника про порушення положень процесуального законодавства судом першої інстанції, який не вирішив питання заміни відповідача правонаступником, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач такого клопотання до суду не подавав, а у заяві повідомив суд про зміну організаційно-правової форми ПП «Творча майстерня «Престиж» без зміни юридичної особи, тому така заява не потребувала вирішення судом відповідно до положень статті 52 ГПК України.

Суд касаційної інстанції також не бере до уваги доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції принципу змагальності сторін у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання представника ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» - адвоката Друченка А. Ю. про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач (апелянт) також неодноразово надавав письмові пояснення до апеляційної скарги, підписані представником ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» - адвокатом Друченком А. Ю.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.03.2024 приймав участь представник ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» - адвокат Друченко А. Ю. та також надав суду пояснення по суті апеляційної скарги.

15.04.2024 представник ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» - адвокат Друченко А. Ю. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд якої після перерви призначено на 16.04.2024, у зв`язку з перебуванням на лікуванні.

Розглянувши зазначене клопотання в судовому засіданні 16.04.2024, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище обставини та те, що представником ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» - адвокатом Друченком А. Ю. у клопотанні не наведено обставин неможливості його заміни у судовому засідання 16.04.2024 на інших осіб, уповноважених представляти інтереси ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» у суді, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання причин неявки представника позивача поважними та про можливість розгляду справи за відсутності зазначеного представника, що узгоджується з положеннями статей 202,270 ГПК України.

Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім того, розумність строків розгляду справи судом є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 у справі № 910/11037/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко