Постанова

від 23.04.2024 по справі 922/2252/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Харків Справа № 922/2252/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників:

від позивача адвокат Бериндя О.О., на підставі довіреності № 11 від 21.03.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 002276, від 16.07.2019 року (поза межами приміщення суду);

від відповідача адвокат Черкасов І.Р., на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серія АХ № 1161623 від 06.12.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 834 від 05.06.1998 року (в залі суду)

від 3-ої особи адвокат Кустова Т.В., на підставі довіреності № 60-15449/23 від 25.12.2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ № 221263 від 26.01.2028 року (поза межами приміщення суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства "Мегабанк", м. Київ (вх. № 569 Х)

на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2024 (повний текст судового рішення складений та підписаний 09.02.2024, суддя Сальнікова Г.І.)

у справі № 922/2252/22

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк", м. Київ

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб , м. Київ,

до Приватного підпиємства "Колома", м Харків

про застосування наслідків нікчемності правочинів,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року позивач, Акціонерне товариство "Мегабанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Колома" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61875388 від 26.11.2021, що прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за Приватним підприємством "Колома" та проведення державної реєстрації набутого права власності за Акціонерним товариством "Мегабанк" на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу №114, 115, 1-го поверху №1, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху №64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв.м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв.м.; басейн літ. "Г", нежитлове приміщення 1-го поверху №99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв. м., що розташоване за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3-А.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/2252/22 у позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- купівлю-продаж рухомого та нерухомого майна вчинено позивачем та відповідачем по балансовій вартості цього майна, за якою воно відображено в балансі АТ "Мегабанк", тобто за ринковою вартістю; позивачем не надано до суду доказів про наявність можливості продажу вказаного майна за вищою вартістю іншій особі;

- Приватне підприємство "Колома" отримало кредит на ринкових умовах і в даному випадку відсутні підстави вважати, що Акціонерне товариство "Мегабанк" під час укладання кредитного договору передбачило процентну ставку, яка була б меншою ніж звичайна;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що кредитний договір, договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна не відповідають поточним ринковим умовам або останні є такими, що передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права та є відмінним від заявленої позивачем вимоги про застосування наслідків нікчемності правочинів, з огляду на що позов про застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію не відповідає положенням статті 216 ЦК України і не підлягає задоволенню.

Акціонерне товариство "Мегабанк", позивач, з рішенням місцевого господарського суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №9922/2252/22 повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Одночасно апелянт просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на те, що:

- правочини, а саме кредитний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2021 (посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий № 5785), договір купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021, є нікчемними, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- існуючі ознаки та обставини вчинення вказаних нікчемних правочинів вказують на те, що в результаті їх укладання фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит відповідачу на значний період часу, що може свідчити про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі. Ще однією ознакою надання переваг є дата початку виплати кредиту - відповідно до графіку це 31.01.2023, тобто більше ніж через рік з моменту укладення кредитного договору;

- у даному випадку є можливим застосування такого наслідку нікчемності правочину як скасування рішення про державну реєстрацію права власності, що призведе до поновлення порушених прав та інтересів банку та свідчить про ефективність обраного способу захисту.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.03.2024 для розгляду справи №922/2252/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №922/2252/22 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2252/22; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства "Мегабанк", (вх. №569Х) на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.20244 у справі №922/2252/22, до надходження матеріалів справи.

07.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2252/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі №922/2252/22 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк", м. Київ (вх. № 569 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі № 922/2252/22- залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду належні докази сплати (доплати) судового збору у встановлених порядку та розмірі (2 977,2грн); роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

14.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі №922/2252/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Мегабанк", м. Київ (вх. № 569 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі № 922/2252/22; призначено справу до розгляду на "23" квітня 2024 р. о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та доведено до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, з використанням телекомунікаційної мережі Електронний суд; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 03.04.2024.

26.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримує вимоги апеляційної скарги позивача та просить їх задовольнити, посилаючись на наступне:

- існуючі ознаки та обставини вчинення кредитного договору та договорів купівлі-продажу вказують на те, що в результаті їх укладення фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу, що може свідчити про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі;

- правочини, укладені з відповідачем, зокрема кредитний договір, договори купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, є нікчемними, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- зважаючи на нікчемність вчинених правочинів та враховуючи те, що уповноваженою особою здійснюються заходи покладені на неї законодавством, вимоги апеляційної скарги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі №922/2252/22 задоволено заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі №922/2252/22, призначене на 23.04.2024 о 12год 00хв, встановлено провести за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі представника адвоката Кустової Тетяни Вікторівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №922/2252/22 задоволено заяву Акціонерного товариства "Мегабанк" про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; судове засідання у справі №922/2252/22, призначене на 23.04.2024 о 12год 00хв, встановлено провести за участю Акціонерного товариства "Мегабанк" в особі представника адвоката Беринді Олега Олеговича,, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення з використанням власних технічних засобів заявника.

09.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Колома» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, з огляду на наступне:

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності ознак нікчемності правочинів, оскільки відповідач отримав кредит на ринкових умовах і в даному випадку відсутні підстави вважати, що Акціонерне товариство "Мегабанк" під час укладання кредитного договору передбачило процентну ставку, яка була б меншою ніж звичайна, що спростовує твердження позивача про наявність ознак нікчемності правочину; продане банком майно було набуте відповідачем за його балансовою вартістю, натомість іншої ринкової вартості позивачем доведено не було;

- зобов`язання за кредитним договором забезпеченні іпотечним договором, що передбачає можливість банку задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності, продажу третій особі, і свідчить про захист інтересів банку, оскільки відчужене за договором купівлі-продажу майно забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором та може бути повернуто у власність банку в через невиконання відповідачем умов кредитного договору;

- позивачем не наведено обґрунтувань, не доведено обставин, не зазначено фактів та не надано доказів того, що умови кредитного договору, укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «КОЛОМА», передбачають надання відповідачу переваг (пільг);

- відповідачем було отримано кредит та придбано приміщення 26.11.2021, тобто за 3 місяці до повномасштабного вторгнення; відповідач мав можливості виконати взяті за себе зобов`язання, але повномасштабне вторгнення російської федерації, бомбові і ракетні щоденні обстріли Харківщини, в тому числі і села Черкаська Лозова, в якому знаходиться придбане майно, яке наразі є пошкодженим, не давали і не дають можливість використовувати приміщення в запланованому порядку.

У судовому засіданні апелянт та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, підтримали вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства «Мегабанк» та просили їх задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив відмовити у їх задоволенні, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Правління Національного Банку України від 02.06.2022 № 261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" 02.06.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №383 "Про запровадження в АТ "Мегабанк" тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким в АТ "Мегабанк" запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Мегабанк", визначені ст.ст. 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу запровадження тимчасової адміністрації управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Штогріній Ірині Вікторівні.

На підставі рішення Правлінням Національного Банку України від 21.07.2022 № 362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Мегабанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 №506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Мегабанк" з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Мегабанк" провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.

Відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Мегабанк" №51-та від 13.06.2022 проводилась перевірка ознак нікчемності правочинів.

Комісією з перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, та правочинів, вчинених (укладених) банком з пов`язаними особами та/або в інтересах пов`язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до запровадження тимчасової адміністрації було складено Акт №7 від 11.07.2022, відповідно до якого, укладені Акціонерним товариством "Мегабанк" з Приватним підприємством "Колома" правочини, а саме: 1) кредитний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021; 2) договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2021, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий № 5785; 3) договір купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021 мають ознаки нікчемності, визначені п. 3, 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Із вказаного вище Акту №7 від 11.07.2022 слідує, що позивач надав відповідачу кредитні кошти за договором №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 в сумі 2170000,00 євро, які конвертовано в гривню по курсу 30,40 грн./1 євро та направлені на придбання зазначеного майна банку відповідно умов договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна.

Так, 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" (позивач, кредитодавець) та Приватним підприємством "Колома" (відповідач, позичальник) укладено кредитний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021 (кредитний договір).

Згідно умов пункту 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти (відкриває невідновлювальну кредитну лінію) в розмірі 2400000,00 євро з конвертування кредитних коштів в національну валюту на строк з 26.11.2021 до 25.11.2021, на придбання нерухомого та рухомого майна, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити 4,8 % річних, на умовах та в порядку передбаченому умовами договору.

Пунктом 5.1. договору погоджено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється кредитодавцем з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком фактичної кількості днів у місяці (у році умовно 360 днів), процентної ставки, передбаченої п. 1.1. договору. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем, тобто враховується день надання кредиту і не нараховується день його погашення. (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360 днів").

Відповідно до Графіку повернення кредиту, що є додатком №1 до кредитного договору №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021, погашення заборгованості за тілом кредиту розпочинається з 31.01.2023.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі 2170000,00 євро.

Станом на день подання позову у позичальника перед банком обліковується заборгованість за умовами укладеного кредитного договору у розмірі 702 024,64 грн.

Також 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" (продавець) та Приватним підприємством "Колома" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий №5785, за умовами якого:

- продавець передає покупцеві у власність нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) район, с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. №3-А, а саме: 1) нежитлові приміщення підвалу №114,115, 1-го поверху № І, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху № 64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв. м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв. м.; басейн літ. "Г" (об`єкт продажу 1). 2) нежитлове приміщення 1-го поверху № 99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв.м. (об`єкт продажу 2) (п.1.1 договору);

- об`єкт продажу-1 належить продавцеві на праві приватної власності на підставі іпотечного договору № 58/2008-24/2009-20-114/2012-з-З-і, посвідченого 29.05.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим №2122. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.05.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим №2122. Державна реєстрація права власності за продавцем на об`єкт продажу-1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 31.05.2018 державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого державним реєстратором 31.05.2018 р., номер запису про право власності 26402699, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34347363220. Об`єкт продажу-2 належить продавцеві на праві приватної власності на підставі іпотечного договору №58/2008-24/2009-20-114/2012-з-3-і, посвідченого 29.05.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим №2122. Державна реєстрація права власності за продавцем на об`єкт продажу-2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 31.05.2018 державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко В.В. та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності., виданого державним реєстратором 31.05.2018 р., номер запису про право власності 26402896, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1563405263220 (п.1.3 договору);

- договірна ціна (вартість) об`єктів продажу визначена сторонами і є остаточною та складає 61223260,64 грн. без ПДВ згідно п. 197.12. ст. 197 ПК України (п.2.1 договору);

- балансова вартість об`єктів продажу, згідно довідки №09-10928, виданої продавцем від 26.11.2021 становить 61223260,64 грн. без ПДВ (п.2.5 договору).

На підставі вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61875388 від 26.11.2021 та внесено запис про право власності №45297539 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна, за умовами якого:

- продавець передає у власність покупцю рухоме майно, згідно переліку, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3а, а покупець приймає у власність це майно, та зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1 договору);

- продавець гарантує, що майно зазначене у договорі, належить на праві власності продавцю. Майно, що відчужується за договором, набуто продавцем у власність 31.05.2018 р. на підставі акту приймання-передачі майна до договору про задоволення вимог заставодержателя від 31.05.2018 року (п.1.2 договору);

- продаж всього майна здійснено за ціною 2097000,00 грн. без ПДВ (ПДВ не передбачено відповідно до п. 197.12 ст. 197 Податкового кодексу України), які покупець зобов`язується сплатити продавцю в день укладення договору за реквізитами: рахунок № НОМЕР_1 у АТ "Мегабанк", код ЄДРПОУ 09804119 (п.2.1 договору);

- балансова вартість майна становить 2097000,00 грн. без ПДВ (ПДВ не передбачено відповідно до п. 197.12. ст. 197 Податкового кодексу України) згідно бухгалтерської довідки продавця №09-10929 від 26.11.2021 (п.2.3 договору);

- продавець після підписання договору передає майно покупцю відповідно до акту приймання-передачі. Право власності на придбане майно переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі майна (п.п. 3.1, 3.2 договору);

Відповідно до Акту приймання-передачі рухомого майна від 26.11.2021 до договору купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021 продавець передав, а покупець прийняв відповідне рухоме майно.

Також у якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" було укладено:

- іпотечний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021-з від 26.11.2021, за яким в якості забезпечення виконання зобов`язань передано нежитлові приміщення підвалу №114,115, 1-го поверху №1, 1-:-25, 93-:98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху №65-:-75, 77-:-92, 108-:112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв.м., в нежитловій будівлі літ. "А-3"; овочесховище літ. "В", загальною площею 76,2 кв.м.; басейн літ. "Г" нежитлове приміщення 1-го поверху №99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв.м;

- договір застави рухомого майна №20-08в/2021/ГД-03/2021-з-1 від 26.11.2021, за умовами якого в якості забезпечення виконання зобов`язань передано рухоме майно - прилад, меблі, інвентар в кількості 460 одиниць.

Банк посилається на те, що зважаючи на аналіз надходжень на поточний рахунок відповідача за період з 01.05.2021 по 25.12.2021, позивач приходить до висновку про неспроможність відповідача повернути борг за кредитним договором в повному обсязі за рахунок власних коштів. Зазначає, що погашення заборгованості за кредитним договором планувалось за рахунок доходу отриманого від діяльності готельно-ресторанного комплексу, про що зазначено в висновках Управління кредитування корпоративних клієнтів банку наданих під час розгляду питання можливості надання кредитних коштів на придбання майна банку. Крім того, зазначає, що на момент укладення кредитного договору та договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, за відповідачем перед позивачем рахувалась заборгованість за іншим кредитним договором №20-28/2018 від 26.06.2018 (строк повернення кредиту 22.06.2022, річна процентна ставка: 21% (ефективна ставка 23,51%), яка станом на 26.11.2021 становила 18875714,04 грн.

Позивач стверджує, що укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна мало стати наслідком збільшення активів банку в результаті надходження відповідної суми грошових коштів і, як наслідок, зміни структури банківського балансу в дохідній його частині, однак фактичне виконання договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна не призвело до настання зазначеного результату, оскільки сплата встановленої цими договорами ціни за рахунок реальних надходжень не проводилась, а відбулось за рахунок кредитних коштів виданих на пільгових умовах, з відстрочкою сплати тіла кредиту на 1 рік.

Таким чином, Акціонерне товариство «Мегабанк» посилається на те, що за наслідком аналізу наведених правочинів та проведених операцій комісія дійшла до висновку, що продаж власного ліквідного нерухомого майна шляхом кредитування відповідача було здійснено з явним наданням переваг відповідачу та здійснено на шкоду інтересам банку.

Позивач посилається на те, що існуючі ознаки та обставини вчинення кредитного договору та договорів купівлі-продажу нерухомого майна вказують на те, що в результаті їх укладення фактично відбувалась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу (10 років), що може свідчити про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг та здійснення банком реалізації власних майнових активів з метою отримання сумнівних доходів в довгостроковій перспективі.

Зважаючи на наведене, позивач вважає, що вказані правочини, зокрема, кредитний договір, договори купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, є нікчемними, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема: 1) п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону - банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди; 2) п. 6 ч. 3 ст. 38 Закону - банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 3) п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону - банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

19.07.2022 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про нікчемність правочинів №472-Та від 18.07.2022, в якому просив повернути у власність позивача нерухоме майно, що розташовано за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3а та яке було відчужене відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2021 р., що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий №5785. Також вимагав повернути у власність позивача рухоме майно, яке було відчужене на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021. Крім того, повернути кошти, що були отримані в наслідок укладення кредитного договору №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 у сумі 702024,64 грн.

Посилаючись на те, що відчуження майна банку за договором купівлі-продажу призвело до зменшення обсягу високоліквідних активів банку, порушення нормативів діяльності банку, встановлених Національним банком України, повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами банку та до прийняття Правлінням АТ "Мегабанк" рішення №261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення від 21.07.2022 №362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Мегабанк, банк звернувся до суду з даним позовом до суду з метою захисту порушених прав та інтересів банку, який перебуває в ліквідації, та їх поновлення в судовому порядку.

Місцевий господарський суд з доводами позивача не погодився та дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога банку як сторони правочинів (кредитного договору, договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна) про застосування наслідків нікчемності відповідних правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (частина п`ята статті 216 Цивільного кодексу України).

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Отже, для вирішення спору має бути насамперед встановлено, чи дійсно з матеріалів справи вбачається наявність ознак нікчемності вказаних правочинів, укладених між позивачем та відповідачем, а саме - кредитного договору №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021, договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2021, договору купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в суді першої та апеляційної інстанції наполягав на тому, що в даному випадку недійсність спірних правочинів (кредитний договір, договори купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна) прямо встановлено законом, а саме п. 3, 6, 8 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 38 наведеного Закону правочини банку, у тому числі укладені з пов`язаними з банком особами, в якому Фондом здійснюється тимчасова адміністрація та/або процедура ліквідації, є нікчемними з таких підстав: банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди. Поточними ринковими умовами не вважаються: прийняття меншого забезпечення виконання зобов`язань, ніж вимагається від інших клієнтів; придбання в особи майна низької якості чи за завищеною ціною; здійснення інвестиції в цінні папери суб`єкта, яку банк не здійснив би в інше підприємство; оплата товарів і послуг, наданих особою за цінами, вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані; продаж особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі; нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком особам, які є меншими, ніж звичайні; нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від осіб, які є більшими, ніж звичайні.

Аналіз змісту вищевказаної норми свідчить про те, вона стосується правочинів з відчуження майна тоді як кредитний договір таким правочином не є.

Для оцінки нікчемності договорів відповідно до пункту 3 та 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слід встановити, зокрема, чи укладені спірні правочини на умовах, які не є поточними ринковими умовами, чи укладені правочини на умовах, які передбачають надання переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Обставинами вище встановлено, що 26.11.2021 між АТ "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" укладено кредитний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021, за умовами пункту 1.1. якого банк надає позичальнику грошові кошти (відкриває невідновлювальну кредитну лінію) в розмірі 2400000,00 євро з конвертування кредитних коштів в національну валюту на строк з 26.11.2021 до 25.11.2021, на придбання нерухомого та рухомого майна, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити 4,8 % річних, на умовах та в порядку передбаченому умовами договору.

Крім того, 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий № 5785, відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець передає покупцеві у власність нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) район, с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. №3-А, а саме: 1) нежитлові приміщення підвалу №114,115, 1-го поверху № І, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху № 64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв. м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв. м.; басейн літ. "Г" (об`єкт продажу 1). 2) нежитлове приміщення 1-го поверху № 99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв.м. (об`єкт продажу 2).

Згідно умов пункту 2.1. договору договірна ціна (вартість) об`єктів продажу визначена сторонами і є остаточною та складає 61223260,64 грн. без ПДВ згідно п. 197.12. ст. 197 ПК України.

У відповідності до умов пункту 2.5. договору балансова вартість об`єктів продажу, згідно довідки №09-10928, виданої продавцем від 26.11.2021 становить 61223260,64 грн. без ПДВ.

Разом з тим, обставинами вище також встановлено, що 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" та Приватним підприємством "Колома" було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна, відповідно до пункту 1.1. якого продавець передає у власність покупцю рухоме майно, згідно переліку, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3а, а покупець приймає у власність це майно, та зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах, визначених договором.

У відповідності до положень пункту 2.1. договору продаж всього майна здійснено за ціною 2097000,00 грн. без ПДВ (ПДВ не передбачено відповідно до п. 197.12 ст. 197 Податкового кодексу України), які покупець зобов`язується сплатити продавцю в день укладення договору за реквізитами: рахунок № НОМЕР_1 у АТ "Мегабанк", код ЄДРПОУ 09804119.

Пунктом 2.3. договору визначено, що балансова вартість майна становить 2097000,00 грн. без ПДВ (ПДВ не передбачено відповідно до п. 197.12. ст. 197 Податкового кодексу України) згідно бухгалтерської довідки продавця №09-10929 від 26.11.2021.

На підтвердження відповідності ринковій вартості майна, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3-А, АТ "Мегабанк" надано Звіт про незалежну оцінку майна.

Дата оцінки: 04.11.2021. Мета оцінки: визначення вартості майна для прийняття управлінських рішень. Вид вартості, що оцінюється: ринкова вартість. Виконано суб`єктом оціночної діяльності ПП "АС ТЕРРА" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності 967/20 від 05.11.2020, виданий ФДМУ).

Так, вартість нерухомого майна: нежитлових приміщень підвалу №114, 115, 1-го поверху № І, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху №64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв. м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв. м.; басейн літ. "Г", загальною площею 1807,4 кв.м., нежитлове приміщення 1-го поверху № 99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с.Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3-А складає 61221750,00 грн. без ПДВ.

Вартість рухомого майна - приладів, меблів, інвентаря в кількості 460 одиниць складає 2096950,00 грн. без ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, купівля-продаж рухомого та нерухомого майна вчинена позивачем та відповідачем за балансовою вартістю цього майна, що відображена в балансі АТ "Мегабанк" та відповідає ринковій вартості відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 04.11.2021, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ПП "АС ТЕРРА", що спростовує твердження позивача про те, що договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна мають ознаки нікчемності.

Позивач не надав суду першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів, що свідчили б про те, що умови відчуження банком зазначеної нерухомості не є поточними ринковими умовами.

Також матеріали справи не містять доказів наявності інших покупців на майно, доказів заінтересованості інших осіб у його придбанні та доказів наявності можливості продажу вказаного майна за вищою вартістю іншій особі.

Вказане свідчить про необґрунтованість доводів апелянта про те, що Комісія з перевірки правочинів розцінила відповідний правочин як ризиковий, і твердження про те, що в даному випадку мала місце не ринкова угода, а нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу, не можуть бути підставою для висновку про нікчемність цього правочину з огляду на відсутність у даному випадку ознак нікчемності, визначених спеціальною нормою закону.

Акціонерне товариство «Мегабанк» також посилається на те, що відповідач придбав наведене вище майно за кошти банку, взяті у кредит за договором №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021.

Водночас, у відповідності до положень ч.2 ст.1054 ЦК України (яка міститься у параграфі 2 глави 71) до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1046 ЦК України (яка відноситься до параграфа 1 глави 71), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Системний аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, з моменту передання кредитодавцем коштів позичальникові останній набуває на них права власності, а також бере на себе зобов`язання щодо їх своєчасного повернення та оплати користування кредитом згідно з умовами договору.

Беручи наведене, доводи апелянта про те, що придбання Приватним підприємством «Колома» майна за договорами купівлі-продажу, укладеними з позивачем, здійснювалося за кошти банку, не узгоджується з вищенаведеними нормами ст.1046, 1054 ЦК України, адже на момент укладення договору купівлі-продажу відповідні кошти, отримані відповідачем у кредит, не були коштами банку.

Відповідні обставини (придбання майна за кредитні кошти) також не можуть свідчити про нікчемність договорів купівлі-продажу в розумінні вищенаведених приписів п. 3 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що пунктом 6 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на який посилається апелянт, визначено таку підставу нікчемності правочину: банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Обставинами справи встановлено, що умовами кредитного договору №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 передбачено видачу кредитних грошових коштів в розмірі 2400000,00 євро з конвертування кредитних коштів в національну валюту на строк з 26.11.2021 до 25.11.2021 на придбання нерухомого та рухомого майна зі сплатою 4,8% річних.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що згідно офіційної кредитної та фінансової статистики Національного банку України процентна ставка за кредитами нефінансових корпорацій в євро становила: в жовтні 2021 року - 4,4%, в листопаді 2021 року - 4,2%.

Наведене дає підстави для висновку про те, що процентна ставка за кредитним договором №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021, укладеного між сторонами спору, в розмірі 4,8% річних є такою, що перевищує середньозважену ставку за кредитами, виданим нефінансовим корпораціям в євро в листопаді 2021 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Приватне підприємство "Колома" отримало кредит на ринкових умовах і в даному випадку відсутні підстави вважати, що Акціонерне товариство "Мегабанк" під час укладання кредитного договору передбачило процентну ставку, яка була б меншою ніж звичайна.

Викладений в акті №7 від 11.07.2022 та зазначений позивачем висновок про те, що існуючі ознаки та обставини вчинення договорів вказують, що в результаті їх укладення відбулась не ринкова угода, а проведено нерівноцінний продаж ліквідного активу банку за кошти банку, які були надані в кредит на значний період часу, що свідчить про надання особі, яка проводила таку купівлю, нічим не обумовлених переваг, є таким, що спростовується матеріалами справи та висновкам про ринковість умов укладених правочинів.

Разом з тим, позивач не надав суду першої та апеляційної інстанції доказів наявності інших осіб, які у відповідний період бажали отримати такий кредит на придбання спірного майна, не надав доказів наявності укладення з іншими особами кредитних договорів, умови яких відрізнялися б від умов договору №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021, що могло б свідчити про отримання саме Приватним підприємством «Колома» переваг (пільг), прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

Копій будь-яких внутрішніх документів банку, так само як і посилань на норми чинного законодавства, яким би суперечили умови кредитного договору (зокрема, в частині тривалості розстрочки оплати), позивач також не надав.

Окрім того, зобов`язання за кредитним договором забезпечені іпотечним договором №20-08в/2021/ГД-03/2021-з від 26.11.2021 та договором застави рухомого майна №20-08в/2021/ГД-03/2021-з-1 від 26.11.2021, що містять деталізований розділ 5 "Звернення стягнення на предмет іпотеки. Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя", "Звернення стягнення на предмет застави" та передбачають, зокрема, можливість банку звернути стягнення на предмет іпотеки/застави і задовольнити своїх вимоги за рахунок предмету іпотеки/застави, незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання у разі невиконання або неналежного виконання.

Позивачем не спростовано в ході апеляційного провадження факту того, що умови вказаного іпотечного договору та договору застави рухомого майна містять всі істотні умови визначені Цивільним Кодексом України, Законом України «Про заставу», Законом України Про іпотеку для таких видів правочинів. Доказів відмінності їх умов від іпотечних договорів та договорів застави, що укладалися з іншими контрагентами, позивач в ході розгляду справи не надав.

З огляду на наведене, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що кредитний договір, договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна не відповідають поточним ринковим умовам або останні є такими, що передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Апелянтом не наведено обґрунтувань, не доведено обставин, не зазначено фактів та не надано доказів того, що умови кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачають надання відповідачу переваг (пільг), яких саме переваг/пільг, в порівнянні з ким/чим у Приватного підприємства "Колома" є переваги/пільги, а також не наведено причинно-наслідкового зв`язку, як укладення спірного договору могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання грошових зобов`язань перед іншими клієнтами банку.

Щодо доводів апелянта про наявність рішення Національного банку України від 11.04.2022 щодо визнання Приватного підприємства «Колома» пов`язаною з банком особою, судова колегія зазначає наступне.

Національним банком України листом № 20-0006/26426/БТ від 07.04.2022 про прийняття Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків було повідомлено позивача про пов`язаність з Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» Приватного підприємства «КОЛОМА» (ідентифікаційний код 23471481) відповідно до пункту 9 частини 1 статті 52 Закону про банки та із застосуванням ознак Положення № 315, а саме з таких підстав:

1) основним джерелом надходжень, у тому числі для погашення заборгованості або виконання зобов`язань, особи є кошти банку та/або пов`язаної з банком особи або особи, яка має ознаки пов`язаності (абзац третій підпункту 2 пункту 1 глави 3 розділу 1 Положення № 315);

2) особа є залежною від банку та/або від пов`язаних із ним осіб, внаслідок чого проблеми в діяльності банку або пов`язаних із ним осіб із великою вірогідністю призведуть до проблем у діяльності цієї особи (абзац п`ятий підпункту 2 пункту 1 глави 3 розділу 11 Положення № 315);

3) сума наданого кредиту не відповідає обсягам діяльності боржника (абзац п`ятий підпункту 3 пункту 2 глави 3 розділу II Положення № 315);

4) установлення для боржника/контрагента індивідуальних умов сплати боргу. відмінних від поточних ринкових умов (абзац дев`ятий підпункту 3 пункту 2 глави 3 розділу ІІ Положення № 315).

На підставі рішення Національного Банку України від 11.04.2022 Приватне Підприємство «КОЛОМА» було включено до списку пов`язаних з банком осіб, з кодом типу пов`язаної особи 529

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин п. 8 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким визначено таку підставу недійсності правочину як укладення банком правочину з пов`язаною з банком особою або в інтересах пов`язаної з банком особи, або на користь пов`язаної з банком особи з порушенням вимог законодавства, у тому числі недійсність якого встановлена частиною шостою статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з ч.6 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", угоди, що здійснюються з пов`язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами.

Вказаною статтею також визначено, що угоди, укладені банком із пов`язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.

Поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема: 1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов`язань, ніж вимагається від інших клієнтів; 2) придбання у пов`язаної з банком особи майна низької якості чи за завищеною ціною; 3) здійснення інвестиції в цінні папери пов`язаної з банком особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство; 4) оплата товарів і послуг пов`язаної з банком особи за цінами вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані; 5) продаж пов`язаній з банком особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі; 6) нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком пов`язаним із банком особам, які є меншими, ніж звичайні; 7) нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від пов`язаних із банком осіб, які є більшими, ніж звичайні; 8) передача у користування пов`язаній з банком особі майна, плата за яке є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від особи, яка не є пов`язаною, або отримання від пов`язаної з банком особи майна у користування за завищеною платою.

Підстави для визнання осіб такими, що пов`язані з банком, встановлено у ч.1 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в якій зазначено, що для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник підрозділу внутрішнього аудиту, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, керівники та члени комітетів ради банку та правління банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) власники істотної участі у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині.

Ознаки визначення фізичних або юридичних осіб такими, що є пов`язаними з банком особами, наведено у Главі 3 Положення про визнання пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України №315 від 12.05.2015 (далі Положення №315), яка містить детальний перелік критеріїв за характером взаємовідносин та за характером операцій.

Відповідно до Положення №315 розділом ІІ главою 1 щодо визначення пов`язаних з банком осіб пунктом 1 визначено, що банк визначає пов`язаних із банком осіб відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та з урахуванням цього Положення.

Особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті Закону.

У відповідності до Положення №315 розділом ІІ главою 2 пунктом 2 визначено, що Рішення Національного банку про визначення особи пов`язаною з банком набирає чинності з дня, наступного за днем його прийняття.

Водночас, сам факт визнання особи пов`язаною із банком не є підставою для визнання укладеного з такою особою договору нікчемним.

Так, пунктом 3 та 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини банку, у тому числі укладені з пов`язаними з банком особами, в якому Фондом здійснюється тимчасова адміністрація та/або процедура ліквідації, є нікчемними, зокрема, з таких підстав: 3) банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди, 8) банк уклав правочин з пов`язаною з банком особою або в інтересах пов`язаної з банком особи, або на користь пов`язаної з банком особи з порушенням вимог законодавства, у тому числі недійсність якого встановлена частиною шостою статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту того, що відчуження майна банку за договорами купівлі-продажу призвело до ще більшого зменшення обсягу високоліквідних активів банку, порушення внаслідок цього нормативів діяльності банку, встановлених Національним банком України, до повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами банку та як наслідок до прийняття Правлінням Національного Банку України 02.06.2022 рішення №261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення від 21.07.2022 №362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Мегабанк".

Приймаючи до уваги вищевикладене, Акціонерним товариством "Мегабанк" не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 ГПК України фактів, які би свідчили про нікчемність кредитного договору, договорів купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна з підстав, передбачених п.п. 3, 6, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У даній справі №922/2252/22 позивач не довів наявності відповідних ознак, установлених 6 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що свідчили б про нікчемність укладених договорів, тому твердження апелянта про те, що Приватне підприємство «Колома» отримало кредит на пільгових умовах, на шкоду інтересам банку, не можуть бути визнані належними аргументами.

У складеному Комісією з перевірки правочинів Акті № 7 від 11.07.2022 міститься посилання на низку ознак, встановлених Положенням №315: основним джерелом надходжень, у тому числі для погашення заборгованості або виконання зобов`язань, особи є кошти банку та/або пов`язаної з банком особи або особи, яка має ознаки пов`язаності; особа є залежною від банку та/або від пов`язаних із ним особами, внаслідок чого проблеми в діяльності банку або пов`язаних із ним осіб із великою вірогідністю призведуть до проблем у діяльності цієї особи; сума наданого кредиту не відповідає обсягам діяльності боржника; установлення для боржника/контрагента індивідуальних умов сплати боргу, відмінних від поточних ринкових умов.

Водночас, позивач не довів належними та допустимими доказами підстав для висновку про наявність у даному випадку вищеперелічених ознак (залежність відповідача від банку, основне джерело надходжень від коштів банку, невідповідність суми наданого кредиту обсягам діяльності боржника, установлення для боржника індивідуальних умов сплати боргу, відмінних від поточних ринкових умов тощо).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідні ознаки конкретизовані законодавцем, апелянт не навів посилань на пункт ч.1 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" або Положення №315, на підставі якого зроблено висновок про пов`язаність Приватного підприємства «Колома» з АТ "Мегабанк" (із обґрунтуванням фактичної наявності таких підстав), посилаючись лише на рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем, про яке йдеться в листі Національного банку України № 20-0006/26426/БТ від 07.04.2022.

У відповідності до ч.2 ст.86 ГПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 04.03.2023 у справі №910/18801/16, однак суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 910/14646/19, вірно зазначив, що рішення Правління Банку про віднесення підприємства до переліку пов`язаних з Банком осіб саме по собі не може бути єдиним достатнім доказом пов`язаності особи та Банку. Вирішуючи питання про пов`язаність особи з банком, суд апеляційної інстанції дослідив в якості доказу не тільки рішення Банку, а й ті докази (інформацію і документи), які дозволили Банку зробити висновок про пов`язаність і ухвалити відповідне рішення (тобто підстави ухвалення такого рішення Банком).

Проте матеріали даної справи №922/2252/22 не містять сукупності доказів, що свідчили б про наявність ознак пов`язаності Приватного підприємства «Колома» з АТ "Мегабанк" у розумінні вищенаведених норм ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення №315, тобто відсутнє документальне підтвердження щодо підстав ухвалення рішення про пов`язаність відповідача з АТ "Мегабанк".

Як вбачається зі змісту вищенаведених положень п. 8 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ч.6 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", необхідною умовою для визнання правочину нікчемним є не лише факт його укладення з пов`язаною особою, але і порушення вимог законодавства, зокрема, встановлено, що угоди, що здійснюються з пов`язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами.

Проте, як уже зазначалося, позивач не довів, що спірні правочини укладено не на ринкових умовах.

Таким чином, підстави для висновку про те, що зазначені договори є нікчемними у відповідності до п. 8 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", також відсутні.

Як вбачається з правової позиції апелянта, вимоги АТ "Мегабанк" ґрунтуються фактично лише на складеному Комісією з перевірки правочинів Акті № 7 від 11.07.2022, який є внутрішнім документом позивача.

Водночас позивач, зазначаючи про неприпустимість поставлення судом під сумнів застосування встановленої НБУ законодавством дискреції, водночас залишає поза увагою, що відповідно до ст.124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Наявність відповідного акту Комісії з перевірки правочинів не звільняє АТ "Мегабанк" від обов`язку, передбаченого ст.74 ГПК України, довести ті обставини, на які позивач у даній справі посилається як на підставу своїх вимог, у загальному порядку, відповідно до встановлених ст.7 ГПК України засад рівності всіх юридичних осіб перед законом і судом.

Водночас, такого доведення позивачем в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції здійснено не було.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, який не спростовано апелянтом, про непідтвердженість обставин щодо нікчемності спірних правочинів, про які зазначав позивач, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог банку про застосування наслідків нікчемності цих правочинів.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 25.10.2022 у справі №914/2804/20 Верховний Суд дійшов висновку, що позов в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу, а відтак й в частині позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності цих договорів шляхом скасування записів про право власності є необґрунтованим.

Також згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №911/1232/21, скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права, та є відмінним від заявленого позивачем про застосування наслідків нікчемного правочину, відмінним є і правове регулювання таких спорів. За вказаних обставин позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію не відповідає наведеним положенням статті 216 ЦК України, тому задоволенню не підлягає, у зв`язку із чим у цій частині судові рішення про задоволення позову підлягають скасуванню, а у вказаних позовних вимогах належить відмовити.

Суд апеляційної інстанції додатково враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №640/12723/22, визнано протиправним та скасовано рішення №261-рш/БТ Правління Національного банку України від 02.06.2022 "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних".

Зазначена адміністративна справа наразі розглядається у Верховному Суді, однак станом на 23.04.2024 вищевказані судові рішення першої та апеляційної інстанції не скасовано.

З огляду на наведене, позивачем не наведено причинно-наслідкового зв`язку між тим, як укладення кредитного договору могло вплинути на визнання банку неплатоспроможним або спричинити неможливість виконання грошових зобов`язань перед іншими клієнтами банку, не підтверджено, що відчуження майна банку за договорами купівлі-продажу призвело до ще більшого зменшення обсягу високоліквідних активів банку, порушення внаслідок цього нормативів діяльності банку, встановлених Національним банком України, до повної неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами банку та як наслідок до прийняття Правлінням Національного Банку України 02.06.2022 рішення №261-рш/БТ "Про віднесення АТ "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення від 21.07.2022 № 362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Мегабанк".

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

Отже, враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/2252/22 слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" (вх. № 569 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі № 922/2252/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/2252/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.04.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко