Ухвала

від 10.07.2024 по справі 922/2252/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2252/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

позивача - Бериндя О.О. (адвокат)

відповідача - Лащенко О.М. (адвокат)

третьої особи - Кустова Т.В. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 (у складі колегії суддів: Гребенюк Н.В. (головуючий), Слободін М.М., Шутенко І.А.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 (суддя Сальнікова Г.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"

до: Приватного підприємства "Колома"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про застосування наслідків нікчемності правочинів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У листопаді 2022 року Акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - Позивач, АТ "Мегабанк", Банк, Скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Колома" (далі - Відповідач, ПП "Колома") про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 61875388 від 26.11.2021, що прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за ПП "Колома" та проведення державної реєстрації набутого права власності за АТ "Мегабанк" на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу №114, 115, 1- го поверху №1, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3- го поверху №64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв.м., в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв.м; басейн літ. "Г", нежитлове приміщення 1-го поверху №99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв. м, що розташоване за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3-А.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані правочини, зокрема, кредитний договір, договори купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна, є нікчемними, оскільки мають ознаки нікчемності, визначені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема: 1) банк уклав угоди щодо відчуження чи передачі у користування або придбання чи отримання у користування майна, оплати результатів робіт та/або надання послуг на умовах, які не є поточними ринковими умовами, або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов угоди (пункт 3 частини третьої статті 38 Закону); 2) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 6 частини третьої статті 38 Закону); 3) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України (пункт 8 частини третьої статті 38 Закону).

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/2252/22 у позові відмовлено.

2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивовано таким:

- реалізація правочину щодо купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна вчинено сторонами по балансовій вартості цього майна, за якою воно відображено в балансі АТ "Мегабанк", тобто за ринковою вартістю, при цьому Позивачем не надано до суду доказів про наявність можливості продажу вказаного майна за вищою вартістю іншій особі;

- ПП "Колома" отримало кредит на ринкових умовах і в даному випадку відсутні підстави вважати, що АТ "Мегабанк" під час укладання кредитного договору передбачило процентну ставку, яка була б меншою ніж звичайна;

- Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що кредитний договір, договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна не відповідають поточним ринковим умовам або останні є такими, що передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- скасування рішень про державну реєстрацію є самостійним способом захисту права та є відмінним від заявленої позивачем вимоги про застосування наслідків нікчемності правочинів, з огляду на що позов про застосування наслідків нікчемності правочинів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію не відповідає положенням статті 216 Цивільного кодексу України і не підлягає задоволенню.

2.3. Східний апеляційний господарський суд при ухваленні постанови від 23.04.2024 погодився з наданою судом першої інстанції правовою кваліфікацією спірних правовідносин.

2.4. Одночасно колегією суддів в розрізі аргументів апеляційної скарги про нікчемність кредитного договору, договорів купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна з підстав, передбачених пункт 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначено, що матеріали справи №922/2252/22 не містять сукупності доказів, що свідчили б про наявність ознак пов`язаності ПП "Колома" з АТ "Мегабанк" у розумінні норм статті 52 Закону України "Про банки і банкувську діяльність" та Положення №315, тобто відсутнє документальне підтвердження щодо підстав ухвалення рішення про пов`язаність відповідача з АТ "Мегабанк".

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що необхідною умовою для визнання правочину нікчемним є не лише факт його укладення з пов`язаною особою, але і порушення вимог законодавства, зокрема, що угоди, які здійснюються з пов`язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі АТ "Мегабанк" просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №922/2252/22, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій не були застосовані правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постановах:

- у справах № 826/14930/18 від 30.01.2020, № 1840/2970/18 від 15.12.2021, № 910/19008/21 від 18.05.2023, № 910/18801/16 від 04.04.2023 щодо дискреційності повноважень НБУ при віднесенні певних осіб до категорії пов`язаних, та наслідків такого віднесення.

- у справах № 910/10784/16 від 11.01.2022, № 821/3607/15-а від 06.03.2019 щодо обов`язковості дослідження повного спектру протиправності дій особи, для визнання правочину нікчемним в порядку пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

- у справах № 352/1021/19 від 16.09.2020, № 466/8649/16-ц від 09.11.2021, № 450/441/19 від 17.08.2022, № 203/4466/17 від 19.01.2022 щодо належності способу захисту у вигляді скасування державної реєстрації.

3.3. У своєму відзиві на касаційну скаргу представник ПП "Колома" заперечує проти доводів касаційної скарги та просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Мегабанк" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 по справі № 922/2252/22 з підстав визначених пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України або, у випадку не закриття касаційного провадження з цих підстав залишити рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 без змін, а касаційну скаргу АТ "Мегабанк" без задоволення.

3.4. Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також надійшов відзив на касаційну скаргу в якому представник Фонду підтримує доводи касаційної скарги АТ "МЕГАБАНК" та просить її задовольнити.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду від 03.06.2024 поновлено строк на касаційне оскарження у цій справі та залишено касаційну скаргу АТ "Мегабанк" без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ненаданням доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та надано строк для усунення недоліків.

4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Мегабанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі № 922/2252/22 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10.07.2024.

4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2024 задоволено заяву представника ПП "Колома" - адвоката Черкасова Ігоря Руслановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнити.

5. Обставини встановлені судами

5.1. 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" (кредитодавець) та Приватним підприємством "Колома" (позичальник) укладено кредитний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021 (кредитний договір).

5.2. Згідно до умов пункту 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти (відкриває невідновлювальну кредитну лінію) в розмірі 2400000,00 євро з конвертування кредитних коштів в національну валюту на строк з 26.11.2021 до 25.11.2021, на придбання нерухомого та рухомого майна, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити 4,8 % річних, на умовах та в порядку передбаченому умовами договору, за умовами якого:

- нарахування процентів за користування кредитом здійснюється кредитодавцем з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком фактичної кількості днів у місяці (у році умовно 360 днів), процентної ставки, передбаченої п. 1.1. договору. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем, тобто враховується день надання кредиту і не нараховується день його погашення. (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360 днів (п. 5.1. договору);

5.3. Відповідно до Графіку повернення кредиту, що є додатком №1 до кредитного договору №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021, погашення заборгованості за тілом кредиту розпочинається з 31.01.2023.

5.4. Судами встановлено, що Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі 2170000,00 євро; станом на день подання позову у позичальника перед банком обліковується заборгованість за умовами укладеного кредитного договору у розмірі 702 024,64 грн.

5.5. 26.11.2021 між АТ "Мегабанк" (продавець) та ПП "Колома" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий №5785, за умовами якого:

- продавець передає покупцеві у власність нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) район, с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. №3-А, а саме: 1) нежитлові приміщення підвалу №114,115, 1-го поверху № І, 1-:-25, 93-:-98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102-:-107, 3-го поверху № 64-:-75, 77-:-92, 108-:-112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв. м, в нежитловій будівлі літ "А-3"; овочесховище літ. "В" площею 76,2 кв. м; басейн літ. "Г" (об`єкт продажу 1). 2) нежитлове приміщення 1-го поверху № 99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв.м (об`єкт продажу 2) (п.1.1 договору);

- об`єкт продажу-1 належить продавцеві на праві приватної власності на підставі іпотечного договору № 58/2008-24/2009-20-114/2012-з-З-і, посвідченого 29.05.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим №2122. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.05.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим №2122. Державна реєстрація права власності за продавцем на об`єкт продажу-1 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 31.05.2018 державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого державним реєстратором 31.05.2018 , номер запису про право власності 26402699, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34347363220. Об`єкт продажу-2 належить продавцеві на праві приватної власності на підставі іпотечного договору №58/2008-24/2009-20-114/2012-з-3-і, посвідченого 29.05.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. за реєстровим №2122. Державна реєстрація права власності за продавцем на об`єкт продажу-2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 31.05.2018 державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко В.В. та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності., виданого державним реєстратором 31.05.2018 р., номер запису про право власності 26402896, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1563405263220 (п.1.3 договору);

- договірна ціна (вартість) об`єктів продажу визначена сторонами і є остаточною та складає 61223260,64 грн без ПДВ згідно п. 197.12. ст. 197 Податкового кодексу України(п.2.1 договору);

- балансова вартість об`єктів продажу, згідно довідки №09-10928, виданої продавцем від 26.11.2021 становить 61223260,64 грн без ПДВ (п.2.5 договору).

5.6. На підставі вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61875388 від 26.11.2021 та внесено запис про право власності №45297539 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.7. 26.11.2021 між АТ "Мегабанк" та ПП "Колома" було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна, за умовами якого:

- продавець передає у власність покупцю рухоме майно, згідно переліку, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський (колишній Дергачівський) р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3а, а покупець приймає у власність це майно, та зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1 договору);

- продавець гарантує, що майно зазначене у договорі, належить на праві власності продавцю. Майно, що відчужується за договором, набуто продавцем у власність 31.05.2018 р. на підставі акту приймання-передачі майна до договору про задоволення вимог заставодержателя від 31.05.2018 року (п.1.2 договору);

- продаж всього майна здійснено за ціною 2097000,00 грн без ПДВ (ПДВ не передбачено відповідно до п. 197.12. ст. 197 Податкового кодексу України), які покупець зобов`язується сплатити продавцю в день укладення договору за реквізитами: рахунок у АТ "Мегабанк", код ЄДРПОУ 09804119 (п.2.1 договору);

- балансова вартість майна становить 2097000,00 грн без ПДВ (ПДВ не передбачено відповідно до п. 197.12. ст. 197 Податкового кодексу України) згідно бухгалтерської довідки продавця №09-10929 від 26.11.2021 (п.2.3 договору);

- продавець після підписання договору передає майно покупцю відповідно до акту приймання-передачі. Право власності на придбане майно переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі майна (п.п. 3.1, 3.2 договору);

5.8. Відповідно до Акту приймання-передачі рухомого майна від 26.11.2021 до договору купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021 продавець передав, а покупець прийняв відповідне рухоме майно.

5.9. У якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 між Банком та ПП "Колома" укладено:

- іпотечний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021-з від 26.11.2021, за яким в якості забезпечення виконання зобов`язань передано нежитлові приміщення підвалу №114,115, 1-го поверху №1, 1-:-25, 93-:98, 100, 2-го поверху №26-:-63, 101, 101а, 102- 107, 3-го поверху №65-:-75, 77-:-92, 108-:112, надбудови №113 загальною площею 1731,2 кв.м., в нежитловій будівлі літ. "А-3"; овочесховище літ. "В", загальною площею 76,2 кв.м.; басейн літ. "Г" нежитлове приміщення 1-го поверху №99, в літ. "А-3", загальною площею 4,5 кв.м;

- договір застави рухомого майна №20-08в/2021/ГД-03/2021-з-1 від 26.11.2021, за умовами якого в якості забезпечення виконання зобов`язань передано рухоме майно - прилад, меблі, інвентар в кількості 460 одиниць.

5.10. Рішенням Правління Національного Банку України від 02.06.2022 № 261-рш/БТ АТ "Мегабанк" віднесено до категорії неплатоспроможних".

5.11. 02.06.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №383 "Про запровадження в Акціонерному товаристві "Мегабанк" тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким в АТ "Мегабанк" запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Мегабанк", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу запровадження тимчасової адміністрації управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Штогріній Ірині Вікторівні.

5.12. На підставі рішення Правління Національного Банку України від 21.07.2022 № 362-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 №506 "Про початок процедури ліквідації Акціонерного товариства "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації Акціонерного товариства "Мегабанк" з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Акціонерного товариства "Мегабанк" провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.

5.13. Відповідно до наказа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Акціонерного товариства "Мегабанк" №51-та від 13.06.2022 проводилась перевірка ознак нікчемності правочинів.

5.14. Комісією з перевірки правочинів, вчинених (укладених) банком протягом одного року, та правочинів, вчинених (укладених) банком з пов`язаними особами та/або в інтересах пов`язаних осіб, та/або на їх користь, - протягом трьох років до запровадження тимчасової адміністрації було складено Акт №7 від 11.07.2022, відповідно до якого, укладені АТ "Мегабанк" з ПП "Колома" правочини, а саме: 1) кредитний договір №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021; 2) договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2021, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий № 5785; 3) договір купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021 мають ознаки нікчемності, визначені пунктами 3, 6 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

5.15. З Акту №7 від 11.07.2022 слідує, що Позивач надав Відповідачу кредитні кошти за договором №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 в сумі 2170000,00 євро, які конвертовано в гривню по курсу 30,40 грн/1 євро та направлені на придбання зазначеного майна банку відповідно умов договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна.

5.16. 19.07.2022 Позивач направив на адресу Відповідача повідомлення про нікчемність правочинів №472-Та від 18.07.2022, в якому просив повернути у власність позивача нерухоме майно, що розташовано за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н., с. Черкаська Лозова, вул. Бєлгородське шосе, буд. 3а та яке було відчужене відповідачем на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2021 р., що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., реєстровий №5785.

Також вимагав повернути у власність позивача рухоме майно, яке було відчужене на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 26.11.2021.

Крім того, повернути кошти, що були отримані в наслідок укладення кредитного договору №20-08в/2021/ГД-03/2021 від 26.11.2021 у сумі 702024,64 грн.

5.17. Відповідні обставини слугували підставою для звернення Позивача до господарського суду з метою захисту порушених прав та інтересів Банку, який перебуває в ліквідації, та їх поновлення в судовому порядку.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Предметом позову в даній справі є вимога банку як сторони правочинів (кредитного договору, договорів купівлі-продажу нерухомого та рухомого майна) про застосування наслідків нікчемності відповідних правочинів.

6.4. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6.5. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не були застосовані правові висновки Верховного суду у подібних правовідносинах викладені ним у постановах:

- у справах № 826/14930/18 від 30.01.2020, № 1840/2970/18 від 15.12.2021, № 910/19008/21 від 18.05.2023, № 910/18801/16 від 04.04.2023 щодо дискреційності повноважень НБУ при віднесенні певних осіб до категорії пов`язаних, та наслідків такого віднесення.

- у справах № 910/10784/16 від 11.01.2022, № 821/3607/15-а від 06.03.2019 щодо обов`язковості дослідження повного спектру протиправності дій особи, для визнання правочину нікчемним в порядку пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

- у справах № 352/1021/19 від 16.09.2020, № 466/8649/16-ц від 09.11.2021, № 450/441/19 від 17.08.2022, № 203/4466/17 від 19.01.2022 щодо належності способу захисту у вигляді скасування державної реєстрації.

6.6. Пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.7. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

6.8. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

6.9. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

6.10. Так, Скаржник посилається на неврахування судами правових висновків Верховного суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах у справах, № 826/14930/18 від 30.01.2020, № 1840/2970/18 від 15.12.2021, № 910/19008/21 від 18.05.2023, № 910/18801/16 від 04.04.2023 щодо дискреційності повноважень НБУ при віднесенні певних осіб до категорії пов`язаних, та наслідків такого віднесення.

6.11. Проте, Верховний Суд зазначає, що предметом розгляду у справі №826/14930/18 було визнання протиправними та скасування наказів, у справі №1840/2970/18 визнання необґрунтованим та скасування розпорядження, у справі № 910/19008/21 визнання недійсними та скасування пунктів резолютивної частини рішення, у справі №910/18801/16 зобов`язання вчинити дії.

6.12. Водночас, у справі, що розглядається, предметом спору є застосування саме наслідків нікчемності правочинів.

6.13. Отже, посилання скаржника на неврахування позиції Верховного Суду у справах № 826/14930/18, № 1840/2970/18, № 910/19008/21, №910/18801/16 є нерелевантними, з огляду як на відмінні предмет та підставу позову, так і на встановлені у цих справах обставини.

6.14. Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові №910/10784/16 від 11.01.2022, варто зазначити таке.

6.15. Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла висновку, що порушення заборони НБУ на здійснення розрахунків за правочинами не через кореспондентський рахунок само по собі не свідчить про нікчемність договору, оскільки за змістом положень частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такі дії не віднесено до підстав визнання правочинів нікчемними. Разом з тим і зазначення у договорі зобов`язання про оплату передачі права вимоги та наявність платіжного доручення на переказ зазначених коштів без підтвердження їх фактичного надходження та зарахування на відповідні рахунки не є достатніми доказами для підтвердження оплатності такого договору (пункт 7.45.).

Такі протиправні дії разом з іншими обставинами свідчать про наявність передбачених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав нікчемності правочинів, за якими банк безоплатно здійснив відчуження майна, узяв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1); або банк до дня визнання неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок яких став неплатоспроможним; або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим (наприклад, у зв`язку з неотриманням реальних грошових коштів) (пункт 2); або банк уклав угоду щодо відчуження майна на умовах, що не є поточними ринковими умовами (пункт 3); або банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу майна банку з метою надання іншим кредиторам переваг, кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку, у тому числі за правочинами про відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення (пункт 7) (пункт 7.46. постанови Великої Палати Верховного Суду у від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16).

Для оцінки нікчемності договору відповідно до пункту 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слід встановити: чи відбулась угода до визнання банку неплатоспроможним, яке зобов`язання за наслідками цього правочину взяв на себе банк, чи є це зобов`язання настільки суттєвим, що виконання банком взятих на себе зобов`язань позбавляє інших кредиторів банку того, на що вони могли розраховувати, якби такі зобов`язання банком не були взяті (пункт 8.22. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16).

6.16. За встановленими у справі № 910/10784/16 обставинами кредитор і банк уклали договір відступлення права вимоги, за яким кредитор набув право за кредитними договорами та договорами забезпечення та перерахувало кошти зі своїх рахунків, які він мав у цьому банку. Банк було віднесено до категорії проблемних на момент укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сама передача права вимоги за договорами іпотеки цілісного майнового комплексу за ціною, що суттєво нижча, ніж заборгованість за кредитним договором, за умови, що в разі визнання банку неплатоспроможним це майно може бути продане з аукціону за справедливу ціну, унеможливила таку реалізацію, а й відтак повернення іншим кредиторам належних їм від банку сум у процедурі виведення банку з ринку фінансових послуг. Тому були підстави для визнання такого договору нікчемним за пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (пункт 8.24).

6.17. Отже, у справі № 910/10784/16 протиправними діями, які є підставою для нікчемності укладеного банком правочину на підставі пунктів 1, 2, 3, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визнано сукупність таких обставин: 1)здійснення розрахунків банком, який віднесено до категорії проблемних, не через кореспондентський рахунок, визначений НБУ; 2) відсутності доказів підтвердження фактичного надходження коштів за спірним правочином; 3) перерахування коштів зі свого рахунку у цьому ж банку, що зробило можливим виведення активів банку шляхом проведення штучних внутрішніх операцій; 4) відступлення права вимоги за іпотечним договором, реалізація якого могла бути здійснена за справедливою ціною та, відповідно, повернення іншим кредиторам коштів в процедурі виведення банку з ринку.

6.18. Разом з тим, у справі, яка переглядається, суди встановили, що договори купівлі-продажу нерухомого майна, кредитний та іпотечний договори ринковим умовам, іпотека забезпечує наявне та можливе збільшене зобов`язання. Обставин віднесення банку до категорії проблемних, на момент укладення спірних правочинів, суди не встановили.

6.19. Тобто, предметом дослідження у цій справі є встановлення обставин щодо дотримання сторонами під час укладення правочинів ринкових умов, укладення кредитного договору за наявності / відсутності умов, які передбачають надання клієнтам переваг (пільг) та укладення банком правочину з пов`язаною особою банку, та відповідності такого правочину вимогам законодавства України.

6.20. Обставини порушення порядку розрахунків (не через кореспондентський, перерахування через внутрішні рахунки банку), укладення правочину, умови якого передбачають передачу майна банку з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), кошти для оплати яких надійшли з рахунків, відкритих у цьому самому банку (за правочином про відступлення права вимоги) не були підставою позову у цій справі та, відповідно, не встановлювались судами.

6.21. Вказане свідчить про те, що спірні правовідносини у цій справі та у наведеній скаржником справі є неподібними за змістовним критерієм.

6.22. Щодо посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові №821/3607/15-а від 06.03.2019 щодо обов`язковості дослідження повного спектру протиправності дій особи, для визнання правочину нікчемним в порядку пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд касаційної інстанції звертає увагу на таке.

6.23. Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі №821/3607/15-а розглядав спір за позовом фізичної особи до Фонду про визнання протиправним та скасування рішення щодо визнання нікчемним депозитного договору, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції сформував висновок, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд не наділений повноваженнями визнавати правочини нікчемними, такі є нікчемними відповідно до закону.

6.24. Однак, у справі, що переглядається, предметом спору не є рішення Фонду щодо визнання договорів нікчемними і обставини щодо порядку встановлення нікчемності договору (відповідно до закону, чи рішення Фонду) не були спірними. Тобто, правовідносини у цій справі та у наведеній скаржником є також неподібними за змістовним критерієм.

6.25. Стосовно посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах у справах № 352/1021/19 від 16.09.2020, № 466/8649/16-ц від 09.11.2021, № 450/441/19 від 17.08.2022, № 203/4466/17 від 19.01.2022 щодо належності способу захисту у вигляді скасування державної реєстрації слід зазначити таке.

6.26. Предметом розгляду у справі № 352/1021/19 було визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, у справі №466/8649/16-ц витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, у справі №450/441/19 визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у справі №203/4466/17 визнання недійсним нікчемного правочину, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на нерухоме майно.

6.27. Втім, у справі, що розглядається, предметом спору є застосування наслідків нікчемності правочинів, а отже посилання скаржника на неврахування наведених ним позиції Верховного Суду також є нерелевантними, з огляду як на відмінні у них як предмет та підставу позову, так і встановлені у цих справах обставини.

6.28. З огляду на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не була належно обґрунтована скаржником та не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

При цьому за змістом приписів Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 300), а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13), що також стосується і формування нею доводів касаційної скарги, їх мотивування та обґрунтування відповідно до вимог частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі щодо наведення релевантної практики Верховного Суду.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.2. З огляду на викладене, враховуючи, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Мегабанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі №922/2252/22 належить закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судові витрати за подання касаційної скарги та за розгляд справи Верховним Судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за скаргою Акціонерного товариства "Мегабанк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2024 у справі № 922/2252/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко