Рішення

від 26.04.2024 по справі 911/2576/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2024Справа № 911/2576/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального некомерційного підприємства "Новомосковська центральна міська лікарня" Новомосковської міської ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Пром" про стягнення 44 500,00 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2023 року Комунальне некомерційне підприємство "Новомосковська центральна міська лікарня" Новомосковської міської ради" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Пром" (далі - Товариство) про стягнення 44 500,00 грн надлишково перерахованого податку на додатну вартість за договорами поставок від 17 квітня 2020 року №№ 88, 89, 90.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 6 вересня 2023 року матеріали позовної заяви Підприємства передано за належною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

14 лютого 2024 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 911/2576/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 14 лютого 2024 року вищенаведену позовну заяву було передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

22 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2024 року вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2576/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвала про відкриття провадження в справі від 26 лютого 2024 року була направлена та доставлена до електронного кабінету Товариства 27 лютого 2024 (01 година 44 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Проте Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

27 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від 26 березня 2024 року, в якій позивач вказав, що ціна позову в даній справі не змінилася, спірна заборгованість відповідачем не погашена.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2020 року у порядку, визначеному Законом України "Про публічні закупівлі", між Підприємством та Товариством були укладені договори: № 88, № 89 та № 90, за умовами яких останнє зобов`язалось поставити позивачу товар - захисний одяг (ДК021:2015 18130000-9 спеціальний робочий одяг), кількість, асортимент, одиниця виміру та вартість якого зазначається у специфікаціях (додаток № 1), які є невід`ємною частиною вказаних угод.

Дані правочини підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб`єктів господарювання.

Ціна договору № 89 становить 45 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 7 500,00 грн; ціна договору № 90 - 66 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 11 000,00 грн; ціна договору № 88 - 156 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 26 000,00 грн (пункту 2.1. вищевказаних правочинів).

За умовами пунктів 2.2.- 2.4. договору Підприємство оплачує поставлений йому товар за цінами, зазначеними у специфікації, які включають вартість перевезення, відвантаження (на склад, до полиці), пакування та маркування. Оплата проводиться після пред`явлення Товариством рахунку та накладної протягом 30-ти робочих днів з моменту підписання накладної Підприємством.

Відповідно до пунктів 4.1.- 4.3., 4.5. вищевказаних правочинів товар повинен бути поставлений Підприємству протягом 5-ти календарних днів з дати отримання письмової заявки останнього. Датою поставки товару є дата приймання Підприємством партії товару. Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником позивача партії товару. Доказом прийняття партії товару є накладна, оформлена належним чином та підписана уповноваженими особами. Адреса поставки: місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, 40, склад.

Вказані договори вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють до 31 грудня 2020 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (пункт 6.1. зазначених угод).

Специфікацією від 17 квітня 2020 року № 1 до договору № 89 сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару за вказаним договором, а саме: халати у кількості 300 штук, загальною вартістю 45 000,00 грн, з яких ПДВ - 7 500,00 грн.

Специфікацією від 17 квітня 2020 року № 1 до договору № 90 сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару за вказаним договором, а саме: комбінезони з капюшоном у кількості 200 штук, загальною вартістю 66 000,00 грн, з яких ПДВ - 11 000,00 грн.

Специфікацією від 17 квітня 2020 року № 1 до договору № 88 сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару за вказаним договором, а саме: комбінезони з синтетичних тканин у кількості 400 штук, загальною вартістю 156 000,00 грн, з яких ПДВ - 26 000,00 грн.

Судом встановлено, що Товариство поставило Підприємству обумовлену зазначеними договорами продукцію на загальну суму 267 000,00 грн, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними від 27 квітня 2020 року: № 215 на суму 156 000,00 грн, № 217 на суму 45 000,00 грн та № 216 на суму 66 000,00 грн.

Вищенаведені видаткові накладні, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками. Жодних заперечень щодо кількості, асортименту, якості переданого товару не містять. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень сторін відносно поставленої продукції.

Судом також встановлено, що позивач повністю оплатив поставлений йому товар на суму 267 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 8 травня 2020 року № 192 на суму 66 000,00 грн, від 14 травня 2020 року: № 201 на суму 45 000,00 грн та № 202 на суму 156 000,00 грн.

Факт належного та повного виконання сторонами усіх покладених на них зобов`язань за вищевказаними правочинами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про виконання договорів про закупівлю від 3 січня 2021 року: UA-2020-04-17-001346-b, UA-2020-04-17-003422-b та UA-2020-04-17-003065-b, а також не заперечувався самим позивачем у його позовній заяві.

Однак, в акті перевірки закупівель Підприємства від 16 червня 2023 року № 04.04-27/4, складеному посадовими особами Східного офісу Державної аудиторської служби України було встановлено, що: "Підприємством за перевіреними закупівлями було зайво сплачено кошти в розмірі 54 182,99 грн внаслідок включення, зокрема, до вартості вищезазначених товарів, що звільнені від оподаткування ПДВ, вказаної суми, що є порушенням вимог Податкового кодексу України та вимог Переліку № 224, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року".

У зв`язку з цим Підприємство 28 червня 2023 року направило на адресу відповідача претензію від 26 червня 2023 року № 1, у якій просило повернути зайво перераховану суму ПДВ за вищевказаними договорами на загальну суму 44 500,00 грн. Однак, ця претензія залишена Товариством без відповіді та виконання.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За приписами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, сторони самостійно та на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 8 квітня 2021 року в справі № 922/2439/20.

Відповідно до частини 2 статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Разом із цим, імперативною нормою частини 3 статті 632 ЦК України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом укладені між Підприємством та Товариством договори №№ 88, 89 та 90 були виконані в повному обсязі, як у частині поставки обумовленого вказаними правочинами товару, так і в частині його оплати.

Відтак, у силу приписів вищевказаних норм законодавства, у позивача відсутнє право вимагати повернення коштів за вищевказаними правочинами.

Крім того, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що товари за спірними договорами підпадали під дію постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224 "Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита" (яка була чинною на час спірних правовідносин) (далі - Постанова № 224), а отже включення до їхньої вартості суми податку на додану вартість суперечить вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Разом із цим, за приписами підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України та підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - це непрямий загальнодержавний податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Положеннями пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (у редакції, чинній на момент укладення договорів та здійснення операцій з купівлі-продажу товарів за ними) встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Постановою № 224 було затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно примітки 1 до Переліку № 224, коди згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Суд звертає увагу позивача на те, що приміткою 3 до Переліку № 224 визначено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі "Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути: подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 755, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761; або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Отже, Постановою № 224 визначено, що лише за умови подання декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, знаку відповідності технічним регламентам, або за умови подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я України про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, - операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість.

Однак, декларацій про відповідність та нанесення на товар або його упаковку знаку відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на товар, поставлений відповідачем на підставі спірних договорів, матеріали даної справи не містять і не були надані сторонами під час її розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення Підприємству грошових коштів коштів (податку на додану вартість) у загальному розмірі 44 500,00 грн, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення вказаної суми з Товариства є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 26 квітня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко