Рішення
від 17.04.2024 по справі 914/3208/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2024 Справа № 914/3208/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління 27», м. Новий Розділ, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло», м. Київ

про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №112.

за участю представників сторін:

від позивача: Борис В.Ю.;

від відповідача: Держицький І.Р.; Давидович М.І.;

від третьої особи: Сагайдак Т.І..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №112.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023, справу №914/3208/23 передано на розгляд судді Гоменюк З.П.

Ухвалою від 31.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.11.2023. Одночасно, зазначеною ухвалою суд залучив до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло».

28.11.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстровано клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву (вх.№29125/23).

28.11.2023 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вх.№29123/23).

29.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 28.11.2023) представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неотриманням копії позовної заяви з доданими до неї документами (вх.№29149/23).

29.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 28.11.2023) представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у якому викладенні аналогічні вимоги у раніше поданому клопотанні, що зареєстровано судом під вх.№29149/23 від 29.11.2023 (вх.№29159/23).

29.11.2023 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№29224/23).

Ухвалою від 29.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 29.11.2023, суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» від 28.11.2023 року за вх.№29125/23 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, продовжив Товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» строк для подання відзиву на позовну заяву, відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» на позовну заяву від 28.11.2023 за вх.№29123/23 долучив до матеріалів справи №914/3208/23 та відклав підготовче засідання на 10.01.2024.

18.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 18.12.2023) від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30968/23).

19.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 19.12.2023) від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Проте, судом встановлено, що зі змісту таких заперечень, ТзОВ «Львівенерггозбут» помилково скерував зазначені заперечення до справи №914/3208/23, через виникнення технічного збою у системі «Електронний суд» та діловодства. Таким чином, зазначені заперечення не стосуються обставин справи №914/3208/23 та не беруться судом до уваги.

10.01.2024 загальним відділом діловодства суду зареєстровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№913/23).

Ухвалою від 10.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 10.01.2024, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 24.01.2024.

12.01.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 12.01.2024) від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№1132/24).

24.01.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№2273/24) з додатковими доказами.

24.01.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 24.01.2024) від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача надійшли письмові пояснення у справі (вх.№2299/24).

Підготовче засідання 24.01.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у місті Львові та Львівській області повітряної тривоги, що тривала з 11:42 год. до 13:58 год.

Ухвалою від 24.01.2024 суд відклав підготовче засідання на 14.02.2024.

Ухвалою від 14.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 14.02.2024, суд відклав підготовче засідання на 28.02.2024.

Ухвалою від 28.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 28.02.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.03.2024.

26.03.2024 загальним відділом діловодства суду представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі (вх.№8406/24) з додатковими доказами.

Ухвалою від 27.03.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 27.03.2024, суд відклав розгляд справи по суті на 17.04.2024.

16.04.2024 загальним відділом діловодства суду зареєстровані додаткові пояснення у справі, подані відповідачем (вх.№10495/24) з додатковими доказами.

17.04.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.04.2023) від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№10541).

Одночасно, суд зазначає про те, що відповідачем подано до суду додаткові пояснення (вх.№2273/24 від 24.01.2024, вх.№8406/24 від 26.03.2024 та вх.№10495/24 від 16.04.2024) до яких долучено ряд додатків, як докази на доведення правової позиції відповідача.

З огляду на це, суд зазначає, що ухвало від 28.02.2023 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті. Зазначеною ухвалою суд попереджав сторін про наслідки ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

У матеріалах справи міститься відзив відповідача від 28.11.2023 за вх.№29123/23, у якому відповідач не зазначив щодо доказів, які не може бути поданий у встановлений процесуальний строк з об`єктивних причин та не зазначено причин, які б унеможливили відповідача долучити відповідні докази разом із відзивом на позовну заяву. До зазначеного відзиву на позовну заяву відповідач також не долучає жодних доказів, однак, згодом долучив такі до письмових пояснень від 24.01.2024 за вх.№2273/24, від 26.03.2024 за вх.№8406/24 та від 16.04.2024 за вх.№10495/24.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту статті 177 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що збір доказової бази є завданням, власне. підготовчого провадження. А відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на те, що відповідач жодним чином не обґрунтував причини не подання відповідних доказів разом із відзивом на позовну заяву, не зазначив про об`єктивні причин, які б унеможливили б відповідача подати такі докази, суд приходить до переконання про те, що відповідні докази, долучені до додаткових пояснень відповідача від 24.01.2024 за вх.№2273/24, від 26.03.2024 за вх.№8406/24 та від 16.04.2024 за вх.№10495/24 до розгляду судом не приймаються.

Таким чином, зважаючи на наведені приписи ГПК України, суд приймає та долучає до матеріалів справи подані додаткові пояснення, однак не бере до уваги долучені до таких пояснень докази.

У судове засідання 17.04.2024 з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 17.04.2024 з`явився відповідач та представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерували. Щодо заявлених позовних вимог заперечили у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та поданих додаткових поясненнях, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання 17.04.2024 з`явився представник третьої особи. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях по суті спору, просив суд задовольнити такі.

У судовому засіданні 17.04.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 17.04.2024, після повернення з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач повідомляє про те, що з 01.09.2020 року згідно постанови НКРЕКП №1269 від 09.07.2020 року оператором системи розподілу на території місцезнаходження електромереж відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло».

Зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» на виконання постанови НКРЕКП №1268 від 26.10.2018 року передало постачальнику універсальних послуг позивачу електронною поштою перелік малих непобутових споживачів, серед яких, зокрема і об`єкт відповідача, що знаходиться за адресою: м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1, яким постачання електричної енергії здійснюється на умовах універсальної послуги постачальником універсальних послуг.

Позивач зазначив, що відповідно до п. 7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті постачальника, шляхом фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги).

З огляду на наведене, з 01.09.2020 позивач відкрив на відповідача, як на споживача універсальної послуги (згідно даних, переданих третьою особою) особовий рахунок НОМЕР_1 .

Таким чином, позивач вважає, що саме з 01.09.2020 року відповідач почав споживати електричну енергію по своїх об`єктах на підставі переданих третьою особою обсягів споживання електричної енергії відповідачем, як споживачем універсальної послуги.

Одночасно, позивач повідомив про те, що до 01.09.2020 між ним та відповідачем не було жодних договірних правовідносин щодо постачання електричної енергії, а відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до 01.09.2020 не здійснювало постачання відповідачу електричної енергії.

Позивач також просить суд врахувати, що до 01.09.2020 оператором системи розподілу на території знаходження електромереж відповідача було Приватне підприємство «Гарант Енерго М». З огляду на те, що ПП «Гарант Енерго М» не виконало свої зобов`язання як оператор системи розподілу та не передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» жодних даних щодо споживачів універсальної послуги на виконання вказаної постанови НКРЕКП №1268, вчинив інші порушення, за що йому було анульовано ліцензію з розподілу електричної енергії (постанова НКРЕКП №1978 від 17.09.2019).

Зважаючи на передачу третьою особою позивачу споживача (відповідача), як споживача універсальної послуги, позивач вважає, що фактичним споживання відповідачем електроенергії по об`єктах споживача, відповідач своїми діями приєднався до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах публічної комерційної пропозиції позивача №3, які розміщені на веб-сайті позивача. З метою ідентифікації відповідача позивачем присвоєно цьому договору №112.

Таким чином, позивач зазначив, що на умовах цього договору постачав відповідачу електричну енергію як для малого непобутового споживача, тобто споживача універсальних послуг, згідно інформації, отриманої від ТзОВ «Нафтогаз Тепло».

У подальшому позивач з листа ТзОВ «Нафтогаз Тепло» дізнався про те, що дозволена потужність об`єкта відповідача по договору насправді 500 кВт.

Відтак, позивач вважає, що згідно дозволеної потужності об`єкта електропостачання відповідача за адресою: м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1 500 кВт, відповідач не мав права на універсальну послугу, відповідно такий договір не мав би бути укладеним.

Таким чином, позивач вважає, що договір №112 укладений між сторонами помилково без вини ТзОВ «Львівенергозбут».

З огляду на те, що позивач на момент укладення спірного договору не був обізнаний про фактичну потужність об`єкта відповідача 500 кВт, а відповідною інформаціє володів оператор систему розподілу ТзОВ «Нафтогаз Тепло», що передав позивачу цього споживача як споживача універсальної послуги, потужність якого нібито менша за 150 кВт.

З метою захисту своїх прав, позивач, як постачальник універсальних послуг, просить суд визнати недійсним договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №112, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління - 27» з моменту його укладення - 01.09.2020 року, так як такий суперечить вимогам ст.ст. 1, 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил, в момент його укладення сторонами не дотримано вимог цих нормативно-правових актів.

18.12.2023 (вх.№30968/23) позивач скерував до суду відповідь на відзив, у якому обґрунтовує безпідставність покликання відповідача на постанову Західного апеляційного господарського суду у справі №914/2950/21, адже така постанова не містить висновків про те, що між ТзОВ «Львівенергозбут» та ТзОВ «Спеціалізоване управління 27» не було укладено договір №112, а відмовивши у задоволенні позовних вимог, судом наведені підстави щодо недоведеності заборгованості.

Також, позивач зазначив щодо моменту укладення спірного договору, зазначивши про те, що відповідно до п. 7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року визначено вичерпний перелік умови укладення такого договору.

З огляду на те, що відповідач частково здійснив оплату за спожиту електроенергію по договору №112 згідно з платіжним дорученням №1 від 11.01.2021 року та актами, складеними між позивачем та ТзОВ «Нафтогаз Тепло», адже саме третя особа на виконання п. 4.12. «Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначає обсяг електроенергії, який споживає відповідач, договір №112 є укладеним на підставі п. 7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року.

Позивач також зазначив про наявність рішення від 03.10.2023 року у справі №914/1574/23, згідно якого позивачем є ТзОВ «Спеціалізоване управління -27», а судом встановлено існування укладеного спірного договору між сторонами.

Таким чином, позивач вважає, що твердження відповідача про не укладений спірний договір спростовується рішення суду від 03.10.2023 у справі №914/1574/23.

ТзОВ «Львівенергозбут» одночасно звернув увагу на те, що, викладені обставини в ухвалі суду від 05.07.2021 у справі №914/1975/21, не можуть братися судом до уваги на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України, адже судом у наказному провадженні не розглядаються доводи по суті спору, а лише зазначаються мотиви заяви про скасування судового наказу.

Додатковими пояснення у справі (вх.№1132/24 від 12.01.2024) позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем заперечується факт укладення договору №112, проте, саме ТзОВ «Спеціалізоване управління 27» у відзиві на апеляційну скаргу у справі №914/1574/23 покликається на факт дійсності спірного договору.

Таким чином, позивач зазначив, що у справі №914/3208/23 споживач заперечує існування договору №112, а у справі №914/157423 навпаки, що свідчить про суперечливу поведінку відповідача.

Враховуючи вище наведене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи відповідача.

Відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, скерувавши до суду відзив на позовну заяву (вх.№29123/23 від 28.11.2023) у якому зазначив наступне.

Не погоджуючись з доводами позивача, відповідач вважає, що позивач був обізнаний щодо дійсної потужності об`єкта відповідача, а відтак, такі доводи зі сторони ТзОВ «Львівенергозбут» є хибними.

Одночасно, відповідач покликається на обставини, встановлені рішенням суду від 08.08.2022 року у справі №914/2950/21, у якому, на думку відповідача, предметом спору виступав договір №112 та наявність ймовірної заборгованості за спожиту електроенергію відповідачем.

Відповідач також зазначив, що у справі №914/2950/21 судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю суми заборгованості.

Також, відповідач просить суд взяти до уваги, що у червні 2021 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ТзОВ «Спеціалізоване управління-27» заборгованості за договором про постачання електричної енергії №112 в сумі 161477,38 грн.

Однак, 05.07.2021 року ухвалою суду у справі №914/1975/21 заяву відповідача про скасування судового наказу від 01.06.2021 року по справі №914/1475/21 задоволено, судовий наказ, відповідно, скасовано.

З огляду на те, що ухвалою суду від 05.07.2021 у справі №914/1975/21 було зазначено твердження відповідача, що зазначались у заві про скасування судового наказу, про те, що в останнього відсутні письмово підписані будь-які договори щодо постачання електричної енергії , заяви-приєднння до електричних мереж, комерційні пропозиції, ТзОВ «Спеціалізоване управління 27» вважає, що між ним та позивачем станом на сьогоднішній день відсутні письмово підписані будь-які договори щодо постачання електричної енергії споживачу.

Також, відповідач просить суд врахувати, що останній з березня 2021 року отримує від позивача рахунки на оплату електричної енергії, однак, ТзОВ «Спеціалізоване управління-27» не має укладених чинних договорів з ТзОВ «Львівенергозбут».

Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що посилання позивача на договір №112 являється безпідставним, адже такого не існує.

Додатковими поясненнями у справі (вх.№2273/24 від 24.01.2024) відповідач зазначає про те, що у матеріалах справи відсутній договір №112, заява-приєднання та комерційна пропозиція, що підписані зі сторони відповідача. До зазначених пояснень відповідач також долучає докази у справі.

Відповідач 26.03.2023 скерував до суду додаткові пояснення у справі (вх.№8406/24) до яких ТзОВ «Спеціалізоване управління 27» долучає ряд доказів, на які покликається, доводячи свою позицію щодо відсутності укладення договору №112.

Додатковими поясненнями у справі (вх.№10495/24 від 16.04.2024) ТзОВ «Спеціалізоване управління-27» просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, на підставі долучених доказів до таких письмових пояснень.

Аргументи третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача скерувала до суду письмові пояснення у справі (вх.№2299/24 від 24.01.2024) у яких повідомила суд про те, що з 01.09.2020 року, згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1269 від 09.07.2020, оператором системи розподілу на території розміщення електроустановок відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло».

На виконання вимог Постанови НКРЕКП №1268, 05.08.2020 ТзОВ «Нафтогаз Тепло» передало позивачу електронною поштою перелік побутових та малих непобутових споживачів, яким постачання електричної енергії здійснюється на умовах універсальної послуги постачальником універсальних послуг ТзОВ «Львівенергозбут». Однак, як зазначає ТзОВ «Нафтогаз Тепло», у поданій інформації більшість даних були відсутні, зокрема, інформація щодо приєднаної потужності більшості споживачів, у тому числі даних стосовно приєднаної потужності електроустановок відповідача.

Третя особа також просила суд звернути увагу на те, що до 17.09.2019 оператором системи розподілу на території знаходження електромереж відповідача у м. Новий Розділ, Львівської області було Приватне підприємство «Гарант Енерго М», що не виконував свої обов`язки як оператора системи розподілу, не передав не лише позивачу, а й третій особі, жодних даних щодо споживачів універсальної послуги на виконання Постанови НКРЕКП №1268, вчинив інші порушення, за що йому було анульовано ліцензію з розподілу електричної енергії (Постанова НКРЕКП №1978 від 17.09.2019).

Відтак, зважаючи на наведені обставини, ТзОВ «Нафтогаз Тепло» надає пояснення, згідно яких у період з 17.09.2019 по 01.09.2020 у м. Новий Розділ, Львівської області не було взагалі оператора системи розподілу, що призвело до наслідків у вигляді неможливості укладення договорів постачання та розподілу електричної енергії, які необхідні для здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію.

З огляду на викладене вище, третя особа зазначає, що товариство, як управитель майна Новороздільських електричних мереж самостійно здійснював формування бази усіх споживачів та споживачів універсальних послуг, використовуючи наявну інформацію, яка була у відкритому доступі, та з наступним плануванням перевірки правильності такої інформації на наявність чи відсутність підстав для надання послуг з розподілу електричної енергії споживачам. Насамперед, ТзОВ «Нафтогаз Тепло» зазначило, що такі дії були зумовлені не передачею інформації зі сторони ТОВ «Енергія -Новий Розділ» як попередньому управителю, так і третій особі, що постійно здійснювало перешкоди у веденні господарської діяльності.

Отже, ТзОВ «Нафтогаз Тепло» стверджує про те, що на момент подання переліку побутових та малих непобутових споживачів, яким постачання електричної енергії здійснюється на умовах універсальної послуги постачальником універсальних послуг позивачем, не було можливості достеменно перевірити правдивість наявної інформації щодо заявлених потужностей для відповідача зокрема.

Таким чином, третя особа повідомила про те, що відповідні документи щодо наявної потужності були отримані ТзОВ «Нафтогаз Тепло» після 05.08.2020, а відтак, станом на 01.09.2020 в оператора системи розподілу була наявна інша інформація про потужність електроустановок відповідача, що у свою чергу, передалась позивачу.

Також, третя особа зазначила про те, що з01.09.2020 ТзОВ «Нафтогаз Тепло» надавало послуги розподілу електричної енергії відповідачу на підставі укладеного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.09.2020 №249. Договір у письмовому вигляді, з усіма додатками було укладено 02.04.2021, однак в силу публічності договору щодо послуг розподілу , пункту 2.1.5. Правил та отриманої заяви-приєднання він розпочав свою дію з 01.09.2020.

Таким чином, ТзОВ «Нафтогаз Тепло» зазначило, що позивач, згідно переданих даних від третьої особи, здійснював закупівлю електричної енергії та постачав її ТзОВ «Спеціалізоване управління -27», який не виконуючи вимоги, що встановлені для учасників ринку електричної енергії стосовно оплати, не здійснював розрахунки за спожиту електричну енергію.

ТзОВ «Нафтогаз Тепло» в обґрунтуванні своїх доводів, покликається на те, що об`єктами електроспоживання відповідача по договору від 01.09.2020 №249 були визначені три точки розподілу по вул. Ходорівській, 4/1 та по Гірничій, 3 у м. Новий Розділ, Львівської області. Одна із точок комерційного обліку по вул. Ходорівській, 4/1, станом на 01.09.2020, вже була відключена від електропостачання.

Зважаючи на наведені обставини, третя особа отримала листа із доданими документами від Товариства з обмеженою відповідальністю «Новороздільське СУ-27» від 22.12.2022 №278 щодо укладення договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії по точці розподілу по вул. Ходорівська, 4/1, яка передбачена договором із відповідачем.

Як ствердила третя особа, до переліку документів було додано копію договору оренди б/н від 01.01.2018, відповідно до умов якого Приватне підприємство «ДІМ» передає ТОВ «Новороздільське СУ-27» приміщення щитової 0,4 кВт за адресою: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1.

Таким чином, 12.01.2023 року третя особа згідно пункту 4.2.7 «Правил роздрібного ринку електричної енергії», а також відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.01.2023 № 320102162, де було зазначено, що власником об`єктів нерухомого майна виробничої бази в складі 10-ти будівель, загальною площею 4519,9 кв. м. у м. Новий Розділ, Львівської області по вул. Ходорівській, 4/1, станом на 12.01.2023 було Приватне підприємство «ДІМ», достроково припинила договір із відповідачем. Листом від 31.01.2023 №126/1.13-70 ТзОВ «Нафтогаз Тепло» повідомило відповідача про дострокове припинення договору з 12.01.2023 року.

Зважаючи на викладене вище, третя особа зазначила, що новий власник майна, для укладення договору про надання послуг з розподілу зобов`язаний надати оператору системи розподілу перелік документів, що передбачений пунктом 2.1.8. «Правил роздрібного ринку електричної енергії». З огляду на це, між відповідачем та третьою особою відсутні договірні відносини щодо послуг з розподілу електричної енергії.

Одночасно, ТзОВ «Нафтогаз Тепло» повідомило, що по об`єкту відповідача на вул. Гірничій, 1 відсутні правовстановлюючі документи.

Так, третя особа, покликаючись на підпункти 1-3 пункту 5.5.5. «Правил роздрібного ринку, споживач електричної енергії» зазначило, що всупереч наведеним вимогам, відповідач у період з 01.09.2020 по 12.08.2021 не припиняв електроспоживання, не повідомляв про наявність чи відсутність договору постачання електричної енергії та, з матеріалів позивача, не здійснював жодної оплати. При цьому вже під час розгляду справи № 914/2950/21 відповідач зазначав про відсутність діючого договору постачання електричної енергії, споживаючи електричну енергію, яка була закуплена позивачем. Натомість при розгляді справи №914/1574/23, ТзОВ «Спеціалізоване управління-27» заявляло вже про наявність діючого договору поставки електричної енергії з позивачем, що суперечить попередній позиції та свідчить про недобросовісну поведінку зі сторони відповідача.

Таким чином, третя особа наголошує на тому, що потужність об`єкта відповідача в 500 кВт за адресою: вул. Ходорівська, 4/1 та об`єкта по Гірнича, 1 в 20 кВт унеможливлює постачання електричної енергії на умовах універсальної послуги, оскільки сумарна потужність є більшою 50 кВт.

З огляд на наведе вище, ТзОВ «Нафтогаз Тепло» вважає, що дії відповідача, який продовжував споживати електричну енергію з 01.09.2020 по 31.07.2021 року без належної правової підстави є фактом прояву недобросовісної поведінки та безпідставності набуття електричної енергії.

У додаткових поясненнях (вх.№10541/24 від 17.04.2024) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача зазначила, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, що порушує основні засади (принципи) судового процесу: рівність усіх учасників судового процесу та змагальність сторін, з огляду на приписи ст. 161 ГПК України.

Таким чином, третя особа підтримала заявлені позовні вимоги ТзОВ «Львівенергозбут» щодо відсутності у відповідача права на укладення оскаржуваного договору про постачання електричної енергії.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

З 01.09.2020 року згідно постанови НКРЕКП №1269 від 09.07.2020 року оператором системи розподілу на території місцезнаходження електромереж відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (надалі третя особа).

Згідно п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», додатку №3 до постанови НКРЕКП №1268, постанови НКРЕКП №429 від 14.06.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» є постачальником універсальних послуг на території Львівської області з 01.01.2019 року по 31.12.2024 рік.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» є постачальником універсальних послуг для побутових та малих непобутових споживачів на території Львівської області, постачальником електричної електроенергії для споживачів за вільною ціною на території України та постачальником природного газу для усіх категорій споживачів.

На території м. Новий Розділ позивач здійснює постачання електричної енергії споживачам універсальної послуги з 01.09.2020 після фактичної передачі Оператором системи розподілу (ТОВ «Нафтогаз тепло») даних відповідно до Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268.

05.08.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» на виконання постанови НКРЕКП №1268 від 26.10.2018 року передала постачальнику універсальних послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» електронною поштою перелік малих непобутових споживачів, серед яких, зокрема і Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» (п. 217), яким постачання електричної енергії здійснюється на умовах універсальної послуги постачальником універсальних послуг.

Згідно цієї інформації, яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» передала позивачу об`єкт цього споживача універсальної послуги знаходиться за адресою: м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1.

Відповідно до п. 7 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті постачальника, шляхом фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги).

Пункт 3.2.14. «Правил роздрібного ринку електричної енергії» №312 від 14.03.2018 (надалі - Правила) передбачено, що договір вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка.

З 01.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» відкрило на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27», як на споживача універсальної послуги (згідно даних, переданих третьою особою) особовий рахунок 8000002932.

Відповідно, з 01.09.2020 року відповідач почав споживати електричну енергію по своїх об`єктах, що одночасно також підтверджується третьою особою, яка на виконання вимог п. 4.12. Правил, постанови НКРЕКП №2118 від 28.12.2018 передавала позивачу обсяги споживання електричної енергії цим споживачем універсальної послуги.

До 01.09.2020 між позивачем та відповідачем не було жодних договірних правовідносин щодо постачання електричної енергії.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до 01.09.2020 не здійснювалось постачання відповідачу електричної енергії.

З огляду на те, що позивач до 01.09.2020 не був обізнаний щодо існування відповідача, як про споживача електричної енергії, до 01.09.2020 оператором системи розподілу на території знаходження електромереж відповідача було Приватне підприємство «Гарант Енерго М». Враховуючи, що ПП «Гарант Енерго М» не виконав свої зобов`язання як оператор системи розподілу та передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» жодних даних щодо споживачів універсальної послуги на виконання вказаної постанови НКРЕКП №1268, вчинив інші порушення, за що йому було анульовано ліцензію з розподілу електричної енергії (постанова НКРЕКП №1978 від 17.09.2019).

Зважаючи на передачу третьою особою позивачу споживача (відповідача), як споживача універсальної послуги, беручи до уваги фактичне споживання відповідачем електроенергії по об`єктах споживача, відповідач своїми фактичними діями приєднався до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах публічної комерційної пропозиції позивача №3, які розміщені на веб-сайті позивача за посиланням www.lez.com.ua (надалі - договір). З метою ідентифікації відповідача позивачем присвоєно цьому договору №112.

Відповідно до п. 1.1. договору, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом сторони (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, постачальник та споживач зобов`язується керуватися чинним законодавством України та ПРРЕЕ.

Згідно з п. 1.4. договору, у випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, що виникають з приводу постачання електричної енергії, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього договору. Сторони зобов`язуються керуватися вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання ними чинності незалежно від внесення змін до цього договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та/або господарську діяльність. Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з умовами п. 3.2. договору споживач має право змінювати постачальника відповідно до процедури, викладеної в ПРРЕЕ та положень цього договору.

Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні (п. 3.4. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що споживач має право, зокрема, вільно обирати іншого електропостачальника або достроково розірвати цей договір відповідно до процедури, встановленої цим договором.

Згідно з п. 6.2. договору передбачено обов`язки споживача, насамперед: мати діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з оператором системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднана до електричних мереж електроустановка споживача; раціонально використовувати електричну енергію, обережно поводитися з електричними пристроями та використовувати отриману електричну енергію виключно для власного споживання та не допускати несанкціонованого споживання електричної енергії; виконувати інші обов`язки, покладені на споживача чинним законодавством та/або цим договором.

Підпунктом 8 пункту 7.1. договору визначено, що постачальник має інші права, передбачені чинним законодавством і цим договором.

Пунктом 7.2. договору визначено перелік обов`язків постачальника, а саме: забезпечувати наявність різних комерційних пропозицій з постачання електричної енергії для споживача; виконувати інші обов`язки, покладені на постачальника чинним законодавством та/або цим договором.

Постачальник має інші права та виконує інші обов`язки, передбачені ПРРЕЕ та ліцензійними умовами (п. 7.3. договору).

Згідно з п. 10.1. договору споживач має право в будь-який час змінити електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником принаймні за 21 календарний день до такої зміни, вказавши дату або період такої зміни (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Зміна електропостачальника здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ (п. 10.2. договору).

Відповідно до п. 11.3. договору, спори та розбіжності, що виникли при виконанні цього договору, можуть бути вирішені безпосередньо у судовому порядку. Жодна з визначених пунктом 11 цього договору процедур позасудового врегулювання спору не є обов`язковою для сторін і не є перешкодою передачі спору на розгляд суду та ухвалення судового рішення.

Цей договір укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п. 13.1. договору).

Згідно умов цього договору позивач постачав відповідачу електричну енергію як для малого непобутового споживача, тобто споживача універсальної послуги (згідно інформації, яка була передана позивачу третьою особою).

Відповідно до п. 14.1. договору, додатками до такого є додаток №1 Заява приєднання до умов цього договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та додаток №2 Комерційна пропозиція. Додатки є невід`ємною частиною договору.

Згідно з позицією позивача, умовами комерційної пропозиції від 10.12.2018 року «Універсальна 3 (не побутові), що є додатком №2 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги встановлено, що критеріями відповідності осіб, що обирають дану комерційну пропозицію є: малі не побутові споживачі, які купують електричну енергію для власного споживання, що не є побутовими споживачами, та електроустановки яких приєднанні до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт; наявність укладеного з оператором системи договору про надання послуг з розподілу; розміщення об`єкта споживача на території Львівської області.

Згідно з комерційною пропозицією, строк дії договору та умови та умови пролонгації: до 31.12.2021 року. У випадках відсутності заперечень договір щоразу пролонгується на один календарний рік.

Відповідно до п. 3 комерційної пропозиції визначено, що така розроблена у відповідності до норм Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ), Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

На виконання умов договору позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату електричної енергії, а саме: рахунок за електричну енергію №8000002932201019 за жовтень 2020 року, де зазначено «Договір 112»; рахунок за електричну енергію №8000002932201119 за листопад 2020 року, де зазначено «Договір 112»; рахунок за електричну енергію №8000002932201219 за грудень 2020 року, де зазначено «Договір 112»; рахунок за електричну енергію №8000002932210119 за січень 2021 року, де зазначено «Договір 112»; рахунок за електричну енергію №8000002932210219 за лютий 2021 року, де зазначено «Договір 112»; рахунок за електричну енергію №8000002932210319 за березень 2021 року, де зазначено «Договір 112»; рахунок за електричну енергію №8000002932210419 за квітень 2021 року, де зазначено «Договір 112»; рахунок за електричну енергію №8000002932210519 за травень 2021 року, де зазначено «Договір 112»; рахунок за електричну енергію №8000002932210619 за червень 2021 року, де зазначено «Договір 112»; рахунок за електричну енергію №8000002932210719 за липень 2021 року, де зазначено «Договір 112».

Відповідно до платіжного доручення №1 від 11.01.2021 року відповідач сплатив позивачу 8000,00 грн, зазначивши у графі «Призначення платежу: оплата за ел. енергію по особ. рах. 8000002932, договір 112, зг. рах. №315511/107227-1. ПДВ 20% - 1333,33 грн».

У матеріалах позовної заяви містяться акти приймання-передачі фактичних обсягів спожитої електричної енергії ТОВ «СУ-27» (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155), що укладені між постачальником ТОВ «Львівенергозбут» та оператором системи розподілу ТОВ «Нафтогаз Тепло», насамперед:

- за жовтень 2020 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.10.2020 по 30.10.2020 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 1026 кВт/год споживачем ТОВ «СУ-27» (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;

- за листопад 2020 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 12600 кВт/год споживачем ТОВ «СУ-27» (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;

- за грудень 2020 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 8400 кВт/год споживачем ТОВ «СУ-27» (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;

- за січень 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 7200 кВт/год споживачем ТОВ «СУ-27» (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;

- за лютий 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 8400 кВт/год споживачем ТОВ «СУ-27» (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;

- за березень 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 6000 кВт/год споживачем ТОВ «СУ-27» (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;

- за квітень 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 1254 кВт/год споживачем ТОВ «СУ-27» (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;

- за червень 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.06.2021 по 30.06.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 53165 кВт/год споживачем ТОВ «СУ-27» (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача;

- за липень 2021 року оператор системи розподілу передав, а електропостачальник прийняв дані за період з 01.07.2021 по 31.07.2021 про фактичний обсяг спожитої електричної енергії в розмірі 5636 кВт/год споживачем ТОВ «СУ-27» (вул. Ходорівська, буд. 4/1, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 37753155) по всіх об`єктах електропостачання цього споживача.

З листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» за №126/1.13-486 від 14.12.2022 на запит позивача вх.№1.13-367 від 02.12.2022, дозволена потужність об`єктів ТзОВ «СУ-27» за наступними ЕІС кодами:

- 62Z8823183549089 по вул. Ходорівська, 4/1 дозволена потужність встановлена на рівні 500 кВт.

- 62Z8924980153298 по вул. Гірнична, 3 дозволена потужність встановлена на рівні 20 кВт.

Згідно п. 1.1.2. цих Правил малий непобутовий споживач - споживач, який не є побутовим споживачем і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт.

Відповідно до п. 7 вказаної постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 тимчасово, на період 01.01.2019 року по 31.12.2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт.

Враховуючи, що договірна потужність об`єкта електропостачання відповідача за адресою: м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1 - 500 кВт, про що стало відомо позивачу із вищевказаного листа третьої особи, позивач вважає, що відповідач не мав права на універсальну послугу, а відповідно такий договір не мав бути укладеним.

З огляду на наведене, ТзОВ «Львівенергозбут» звернулось до суду із заявленими позовними вимогами.

Відповідач зазначає, що в ухвалі від 05.07.2021 року у справі №914/1975/21 судом зазначено про відсутність будь-яких договорів між сторонами щодо постачання електричної енергії.

Судом встановлено, що 01.06.2021 у справі № 914/1475/21 Господарським судом Львівської області видано судовий наказ за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління 27» 161477,38 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частинами 2-3 статті 154 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідно, 02.07.2021 року до Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» про скасування судового наказу від 01.06.2021 року.

Судом встановлено, що ухвалою від 05.07.2021 року у справі №914/1975/21 зазначено: «У заяві про скасування судового наказу боржник зазначає про відсутність будь-яких договорів між сторонами щодо постачання електричної енергії та про відсутність заяви-приєднання до електричних мереж, посилання в рахунках на договір №112 також безпідставні, оскільки договори між сторонами не укладались. Скаржник також зазначає про відсутність доказів надіслання йому рахунків, про відсутність будь-яких претензій від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут».».

Згідно із приписами пункту 7 частини першої статті 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає по суті обґрунтованість заявлених стягувачем вимог.

З огляду на наведене, суд зазначає про те, що обставини, зазначені в ухвалі суду від 05.07.2021 року у справі №914/1975/21 не розглядаються по суті заявлених вимог, а підставами для скасування судового наказу достатньо лише зазначення боржником щодо повної або часткової необґрунтованість вимог стягувача.

Таким чином, ухвала суду від 05.07.2021 року у справі №914/1975/21 згідно тверджень відповідача не береться судом до уваги на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Одночасно, судом встановлено, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 року у справі №914/2950/21, яка набрала законної сили 02.11.2022 року, зроблено висновок про те, що « 01.09.2020 шляхом подання підписаної заяви-приєднання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» (Оператор системи розподілу) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» (споживачем) укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №249.». Одночасно, зазначена постанова містить посилання на наступні факти: «ТОВ «Львівенергозбут» є постачальником універсальних послуг для побутових та малих непобутових споживачів на території Львівської області, постачальником електричної електроенергії для споживачів за вільною ціною на території України та постачальником природного газу для усіх категорій споживачів. На території м. Новий Розділ ТОВ «Львівенергозбут» здійснює постачання електричної енергії споживачам універсальної послуги з 01.09.2020 після фактичної передачі оператором системи розподілу (ТОВ «Нафтогаз тепло») даних, відповідно до Методичних рекомендацій, щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268.» та «Відповідач позовні вимоги не визнає, зазначає, що вказана позивачем спожита відповідачем кількість електричної енергії нічим не підтверджена, відсутні показники лічильників по підстанціях та первинна документація. Також покликається на відсутність між ТОВ «Львівенергозбут» та ТОВ «Спеціалізоване управління-27» будь-яких письмово укладених договір, щодо постачання електричної енергії споживачу, заяви-приєднання до електричних мереж, комерційної пропозиції. Додатково, зазначає, що звертався до позивача з проханням з`ясувати чи приєднувався відповідач до публічного договору про постачання електричної енергії з ТОВ «Львівенергозбут», чи укладалися заяви-приєднання та/або комерційні пропозиції до публічного договору постачання електричної енергії №112, однак такий лист відповідача залишився без відповіді.». Вказаною постановою також було зроблено посилання на те, що «Слід зазначити, що відповідач звертає увагу на те, що в нього є три підключення електромереж споживача і які зазначені в договорі це точка 62760659554282049 вул. Ходорівська, 4/1, потужність 250 кВт; точка 6278823183549089, вул. Ходорівська, 4/1, потужність 500 кВт; точка 6278924980153298, вул. Гірнича, 1, потужність 20 кВт.».

Позивач, у свою чергу, покликається на встановлений факт рішенням суду від 03.10.2023 року у справі №914/1574/23, де судом встановлено існування спірного договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.2023 року у справі №914/1574/23, що залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 року встановлено, що «…між Позивачем і Відповідачем було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №249 від 01.09.2020, що встановлено і в постанові Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №914/2950/21.». Зазначеним рішенням також встановлено наступне: «Не беруться судом до уваги пояснення третьої особи, з яких вбачається, що між ТОВ «Львівенергозбут» та позивачем відсутні договірні відносини щодо постачання електричної енергії, оскільки приєднання до договору відбулося з ініціативи ТОВ «Львівенергозбут», постачання електричної енергії Позивачу здійснювалось третьої особою, крім того ТОВ «Львівенергозбут» звертався за стягненням заборгованості за спожиту електричну енергію.» та «Відповідно дії та твердження ТОВ «Львівенергозбут» раніше і зараз є суперечливими, оскільки у справі №914/2950/21 ним заявлявся позов про стягнення заборгованості за електричну енергію за договором постачання електричної енергії, натомість зараз ТОВ «Львівенергозбут» зазначає, що такий договір є нікчемним, сторона повинна надати докази нікчемності, якщо це стосується потужностей, то дані твердження повинні бути надані суду, однак третя особа в порушення п. 2 с. 210 ГПК України не надала жодних доказів на підтвердження своїх доводів.».

У постанові Західного апеляційного господарського суду Львівської області від 27.02.2024 у справі №914/1574/23 зазначено, що «Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.09.2020 ТОВ «Нафтогаз Тепло» отримано від ТОВ «СУ- 27» заяву приєднання до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. 02.04.2021 ТОВ «СУ- 27» отримало паперовий примірник договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з додатками. З огляду на викладене спростовуються доводи апелянта про відсутність договірних відносин між сторонами в справі.». Зазначеною постановою суд також встановив наступне: «… в частині посилання апелянтів на те, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №249 від 01.09.2020 є припиненим на підставі п. 11.2 договору у зв`язку з відчуженням майна (об`єкта по вул. Ходорківській, 4/1) на користь іншої особи апеляційний господарський суд вважає такі безпідставними…».

Одночасно, постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №914/1574/23 встановлено: «На території м. Новий Розділ ТОВ «Львівенергозбут» здійснює постачання електричної енергії споживачам універсальної послуги з 01.09.2020 після фактичної передачі оператором системи розподілу (ТОВ «Нафтогаз тепло») даних, відповідно до Методичних рекомендацій, щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268. Предметом договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, стали об`єкти позивача де здійснювалося електроспоживання:

1. Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Ходорівській 4/1 (виробнича база, EIC код 62Z8823183549089), спожито - 44880 кВт/год за період з 01.09.2020 по 06.04.2021.

2. Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича (гараж, EIC код 62Z8924980153298). спожито - 58801 кВт/год за період з 01.09.2020 по 12.08.2021.».

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №927/976/17, зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені (п. 47 постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц).

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсним договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №112, що був укладений між позивачем та відповідачем, з момент його укладення 01.09.2020 року.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними га іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частина 3 статті 184 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина 3 статті 184 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 1.2.1. «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 року №312 (в редакції, чинній від 27.06.2020, що діяли на момент укладення договору від 01.09.2020 року; далі - Правила), на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Відповідно до п. 7 Правил, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Судом встановлено та до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення №1 від 11.01.2021 року, згідно якої відповідач сплатив позивачу 8000,00 грн, зазначивши у графі «Призначення платежу: оплата за ел. енергію по особ. рах. 8000002932, договір 112, зг. рах. №315511/107227-1. ПДВ 20% - 1333,33 грн».

Відповідно до п. 2.1.2. Правил оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Судом встановлено, що з 01.09.2020 року згідно постанови НКРЕКП №1269 від 09.07.2020 року оператором системи розподілу на території місцезнаходження електромереж відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло».

Пунктом 2.1.7. Правил передбачено, що у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Одночасно у постанові Західного апеляційного господарського суду Львівської області від 27.02.2024 у справі №914/1574/23 зазначено, що «Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.09.2020 ТОВ «Нафтогаз Тепло» отримано від ТОВ «СУ- 27» заяву приєднання до умов публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. 02.04.2021 ТОВ «СУ- 27» отримало паперовий примірник договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з додатками. З огляду на викладене спростовуються доводи апелянта про відсутність договірних відносин між сторонами в справі.».

Таким чином, суд не бере до уваги твердження відповідача, що договір №112 від 01.09.2020 року є неукладеним та взагалі відсутній між сторонами.

Оскільки положеннями «Правил роздрібного ринку електричної енергії» передбачено можливість укладення договору на постачання електричної енергії, зокрема, й шляхом фактичного споживання електричної енергії та оплати виставлених енергопостачальником рахунків, суд доходить висновку, що продовживши споживати електричну відповідач фактично приєднався до умов публічного договору на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ «Львівенергозбут». Одночасно, судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату рахунку за спожиту електроенергію, а відтак, правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.09.2020 року, де позивачем присвоєно номер договору - №112.

Як передбачено пунктом 2.1.1. Правил результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб`єктом роздрібного ринку електричної енергії необхідного обсягу електричної енергії та рівня електричної потужності із забезпеченням параметрів якості електропостачання, які відповідають установленим стандартам, та категорії надійності електрозабезпечення відповідно до договору в точках приєднання електроустановок учасників роздрібного ринку.

Відповідно до договорів про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, що укладаються зі споживачем та електропостачальником відповідно до цих Правил, оператор системи передачі згідно з Кодексом системи передачі та оператори систем розподілу згідно з Кодексом систем розподілу здійснюють, відповідно, передачу та розподіл електричної енергії на роздрібному ринку в точку розподілу до електроустановки споживача на території діяльності відповідного оператора системи.

Згідно з п. 2.1.5. Правил, договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.

Частиною 1 статті 633 Цивільного кодексу України унормовано, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 та 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Загальноприйнятою є практика, що моментом отримання відповіді у разі укладення договору у формі єдиного документа є момент його підписання, якщо інше не встановлене самим договором чи законом або не випливає із практики ділових відносин між сторонами (постанова Верховного Суду від 08.12.2021 року у справі №922/3783/20).

Відповідно до п. 1.2.7. Правил, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (п. 1.2.8. Правил).

Згідно з пунктом 1.2.15. Правил укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до п. 3.2.13. Правил, договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку.

Судом встановлено, що з 01.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» відкрило на Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27», як на споживача універсальної послуги особовий рахунок 8000002932.

Таким чином, договір №112 від 01.09.2020 року є укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом відповідача саме з 01.09.2020 року.

З огляду на наведені приписи законодавства України, яке діяло на момент укладення договору №112 від 01.09.2020 року, ТзОВ «Спеціалізоване управління-27» мало право у разі незгоди щодо приєднання до умов договору подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об`єкт. Однак, матеріали справи не місять доказів на підтвердження відмови відповідача від споживання отриманої електроенергії, що постачалась позивачем на об`єкт відповідача.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення, отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 у справі №902/377/19).

Разом із тим правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

При цьому суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Обов`язковою умовою задоволення позову про визнання правочину недійсним є встановлення судом факту порушення у зв`язку із його вчиненням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Згідно з п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як ст. 3 Цивільного кодексу України загалом, так і п. 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади цивільного права мають фундаментальний характер та інші джерела правового регулювання, передусім акти цивільного законодавства, повинні відповідати змісту загальних засад. Це проявляється, зокрема, в тому, що загальні засади є фактично нормами прямої дії (постанова об`єднаної палати КЦС від 01.03.2021 у справі №180/1735/16).

Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII визначає правові, економічні, організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 42 ч. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції від 01.08.2020, що була чинна на момент укладення договору 01.09.2020 року) визначено, що малий непобутовий споживач - споживач, який не є побутовим споживачем і купує електричну енергію для власного споживання, електроустановки якого приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 50 кВт.

Згідно з ч.ч 1, 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії (ч. 1 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пунктом 4 частини 5 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 50 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості;

Постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов`язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (ч. 6 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

З огляду на те, що договір №112 від 01.09.2020 року суперечить ст.ст. 1, 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», такий слід визнати недійсним з огляду на наступне. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2.2. Правил, зміна або розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України, цими Правилами та умовами договору.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1. ст. 202, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована рішенням суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

За приписами ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.

Згідно із абзацом 1 частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Споживач електричної енергії має право: на приєднання власних електроустановок до мереж оператора системи або іншого власника електромереж у порядку, передбаченому Кодексом систем розподілу або Кодексом системи передачі; на вибір енергопостачальника; на вибір комерційних пропозицій з різними тарифними планами; одночасно мати більше одного укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу за умови дотримання цих Правил та Кодексу комерційного обліку. При цьому договір про постачання електричної енергії споживачу укладається між енергопостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним енергопостачальником (п. п. 1, 2, 3, 4 п. 5.5.1. Правил).

Під час розгляду справи, судом встановлено, що 05.08.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» на виконання постанови НКРЕКП №1268 від 26.10.2018 року передала постачальнику універсальних послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» електронною поштою перелік малих непобутових споживачів, серед яких, зокрема і Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» (п. 217), яким постачання електричної енергії здійснюється на умовах універсальної послуги постачальником універсальних послуг.

Зважаючи на те, що до 17.09.2019 оператором системи розподілу на території знаходження електромереж відповідача у м. Новий Розділ, Львівської області було Приватне підприємство «Гарант Енерго М», якому постановою НКРЕКП №1978 від 17.09.2019 було анульовано ліцензію з розподілу електричної енергії. Відтак, зважаючи на те, що на виконання постанови НКРЕКП №1268 саме ПП «Гарант Енерго М» повинно було належним чином передати дані щодо споживачів універсальної послуги як позивачу, так і третій особі, ТзОВ «Львівенергозбут» був позбавлений можливості отримати достовірну інформацію щодо об`єкта відповідача та перевірити фактичний обсяг, який споживає відповідач.

Судом також береться до уваги, що між позивачем та відповідачем до 01.09.2020 року не було жодних господарських правовідносин, отже, ТОВ «Львівенергозбут» не був обізнаний про те, що ТОВ «Спеціалізоване управління-27» не є малим непобутовим споживачем за своїми фактичними обсягами споживання електричної енергії на встановлених точках обліку об`єктів відповідача.

Одночасно, судом береться до уваги встановлені обставини у господарській справі на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України, а саме: постанова Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №914/1574/23, якою визначено, що «На території м. Новий Розділ ТОВ «Львівенергозбут» здійснює постачання електричної енергії споживачам універсальної послуги з 01.09.2020 після фактичної передачі оператором системи розподілу (ТОВ «Нафтогаз тепло») даних, відповідно до Методичних рекомендацій, щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268. Предметом договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, стали об`єкти позивача де здійснювалося електроспоживання:

Одночасно, листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» за №126/1.13-486 від 14.12.2022 на запит ТзОВ «Львівенергозбут» за вх.№1.13-367 від 02.12.2022 було повідомлено позивачу про те, що дозволена потужність об`єкта ТзОВ «СУ-27» за ЕІС кодом 62Z8823183549089 по вул. Ходорівська, 4/1 з дозволеною потужністю 500 кВт.

Згідно з п 5.3.3. Правил, постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки (об`єкти) яких розміщені на території здійснення його діяльності, в укладенні договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги.

Таким чином, з огляду на те, ТОВ «Львівенергозбут» отримав від третьої особи недостовірні відомості щодо фактичних обсягів споживання відповідачем електричної енергії, як малого непобутового споживача, такий договір порушує інтереси позивача як постачальника електричної енергії. З огляду на те, що рішенням суду в господарській встановлено саме споживання відповідачем у період з 01.09.2020 по 06.04.2021 електричної енергію, в обсягах 44880 кВт/год за адресою об`єкта відповідача: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Ходорівській, 4/1 (виробнича база, EIC код 62Z8823183549089) та з 01.09.2020 по 12.08.2021 за адресою об`єкта відповідача: Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича (гараж, EIC код 62Z8924980153298) - 58801 кВт/год, зазначений обсяг є значно більшим ніж 50 кВт, а відтак, договір №112 був помилково укладений між сторонами.

Згідно з п. 3.1.9. Правил споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Споживач має право вільно обирати електропостачальників (п. 3.1.10. Правил).

Матеріалами справи також не підтверджено, що відповідач має укладений договір з іншим електропостачальником, а відтак, з огляду на те, що споживання електричної енергії не опускається без укладеного договору, ТзОВ «Спеціалізоване управління-27» продовжує користуватися електроенергією за своїм об`єктом відповідно до договору №112 від 01.09.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Варто зазначити, що правочини, які вчиняються під впливом помилки належать до оспорюваних правочинів, а тому наявність помилки має бути доведена особою, яка діяла під її впливом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, суд приходить до висновку, що договір №112 від 01.09.2020 року вчинений під впливом помилки зі сторони ПП «Гарант Енерго М», яка не виконала свого обов`язку щодо передання достовірних відомостей по обсягах фактичного споживання електричної енергії об`єктами відповідача, чим позбавила можливості ТОВ «Нафтогаз Тепло» належним чином сформувати відповідну базу споживачів та у подальшому передати постачальнику позивачу коректні відомості.

З огляду на наведене, враховуючи, що договірна потужність об`єкта електропостачання відповідача за адресою: м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4/1 - 500 кВт, про що стало відомо позивачу із листа ТзОВ «Нафтогаз Тепло», відповідач не мав права на універсальну послугу, відповідно такий договір не мав бути укладеним, а відтак, договір про постачання електричної енергії №112 від 01.09.2020 року прямо суперечить положенням Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилам роздрібного ринку електричної енергії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №112, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» суперечить положенням статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 1, 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» та «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 року №312

З огляду на наведе, суд дійшов висновку, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №112, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» слід визнати недійсним з моменту його укладення, а саме: з 01.09.2020 року.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими належними доказами зі сторони відповідача, а відтак є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою позивачами сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №165488 від 25.10.2023 на суму 2684,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 2684,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за №112, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 1; ідентифікаційний код: 42092130) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» (81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Ходорівська, будинок 4/1; ідентифікаційний код: 37753155) з моменту його укладення - 01.09.2020 року.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління-27» (81652, Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Ходорівська, будинок 4/1; ідентифікаційний код: 37753155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 1; ідентифікаційний код: 42092130) 2684,00 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2024.

СуддяГоменюк З.П.


Суд	Господарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення	17.04.2024
Оприлюднено	29.04.2024
Номер документу	118650066
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Гоменюк З.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.04.2024 по справі 914/3208/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —914/3208/23

Рішення від 17.04.2024

Рішення
від 17.04.2024 по справі 914/3208/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ