Рішення

від 26.04.2024 по справі 922/439/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/439/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1) до Приватного підприємства "Титан-Плюс" (61023, м. Харків, вул. Університетська, 25) про стягнення 427628,19 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Титан-Плюс", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 427627,88 грн., що складаються із: заборгованості з орендної оплати у розмірі 328826,88 грн.; пені у розмірі 22957,78 грн., заборгованості 20 % ПДВ від 50 % орендної плати, що перераховується до Державного бюджету у розмірі 53971,17 грн.; 3 % річних у розмірі 5929,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15942,99 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

25.03.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (вх. №7906), а саме: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324, місцезнаходження: 61057, м. Харків, майдан Театральний, 1).

25.03.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків на подачу відзиву на позовну заяву з відзивом на позовну заяву з доданими до нього документами (вх. №7901).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2024 поновлено строк встановлений п. 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 26.02.2024 у справі № 922/439/24, для подання відзиву, долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх. №7901 від 25.03.24) з доданими до нього документами та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324, місцезнаходження: 61057, м. Харків, майдан Театральний, 1).

25.03.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін (вх. №7903), мотивоване тим, що для цілей господарсько-процесуального кодексу України, дана справ не є малозначною справою в розумінні п.1 ч.5 ст. 12 ГПК України, тобто справою в якій ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також, у клопотанні відповідачем зазначено про те, що вирішення спірних правовідносин, які виникли між сторонами у справі має досить важливе значення для відповідача враховуючи виникнення вкрай тяжких обставин для відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву та підтверджуються наданими до відзиву доказами, що зумовили неможливістю здійснювати орендну оплату позивачу відповідно до укладеного договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007, на обґрунтування своїх заперечень відповідачем надало до суду великий об`єм доказів, кожен із яких підтверджує певну обставину, викладену письмово відповідачем у відзиві та які потребують надання усних пояснень від відповідача для правильного вирішення справи та встановленні істини по справі. Отже, на переконання відповідача, вказані обставини є підставою розглядати справу за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2024 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін (вх. №7903 від 25.03.2024) відмовлено.

29.03.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін (повторне) (вх. №7903).

29.03.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 26.03.2024 (вх. №8494) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

02.04.2024 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №8692) з додатковими документам, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

02.04.2024 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 26.03.2024 (вх. №8740), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

08.04.2024 через загальний відділ діловодства суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшли пояснення (вх. №9189) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

08.04.2024 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №9284), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 26.02.2024 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 26.02.2024 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 26.02.2024 до електронного кабінету Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Отже, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін (повторне) (вх. №7903 від 29.03.2024) залишається судом без розгляду, оскільки таке вже було розглянуто судом за результатами чого, суд, ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2024 відмовив у його задоволенні.

Суд констатує, що у даній справі всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/439/24 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд установив наступне.

31.05.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (третя особа, орендодавець) та Приватним підприємством ТИТАН-ПЛЮС (відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 3332-Н на державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 1-11, кім. №№ 1 - 6 на другому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі (літ. Д-2) загальною площею 1028,70 м2, за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, що перебуває на балансі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної військової адміністрації (позивач, балансоутримувач, Департамент).

Строк договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007 р. становить 41 рік 11 місяців, що діє з 31 травня 2007р. до 12 квітня 2050 р. включно.

Відповідно до Положення про Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент), затвердженого розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 15.08.2023 № 438 В, Департамент с правонаступником всіх прав та обов`язків Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що починаючи з січня 2022 року у відповідача наявна заборгованість з орендної плати перед Департаментом за договором оренди від 31.05.2007 № 3332-11. Так, за розрахунком позивача за 22 місяці, а саме у період з: 01.02.2022 по 31.12.2023 загальна сума заборгованості відповідача з орендної плати складає 328826, 88 грн.

За січень 2022 року відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 31010,15 грн., з них 17.02.2022 відповідачем було сплачено орендну плату лише частково в сумі 26010, 15 грн., за наступні місяці у спірний період оплати за оренду майна позивачу від відповідача не надходило.

Відповідач, своїми Листами від 18.01.2023 за вих. №01-05/105 В та від 13.03.2023 за вих. № 01-05/332 звернувся до відповідача, в яких повідомив, що після 30.09.2022 нараховується орендна плата за Договором оренди від 31.05.2007 № 3332-Н в обумовленому договором розмірі 50 %, а також було повідомлено про наявну заборгованість.

Проте відповідач зворотної відповіді позивачу не надав та заборгованість не сплатив.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості по орендній платі, яка виникла за Договором оренди від 31.05.2007 № 3332-Н та з метою досудового врегулювання спору, позивачем були надіслані відповідачу Претензії від 06.06.2023 № 01-05/867 В та від 17.10.2023 № 01-05/1846 В про сплату наявної заборгованості.

Проте відповідач вкотре зворотної відповіді позивачу не надав та наявну заборгованість не сплатив.

Отже, позивачем у позові наголошено про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди від 31.05.2007 № 3332-Н в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів (чітко визначених у п. 3.6., п. 5.4. договору), у відповідача за період з січня 2022 року по грудень 2023 року перед позивачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 328826,88 грн., яка залишилася з боку відповідача несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом пред`явлення позову про стягнення з ПП "Титан-Плюс" заборгованість з орендної плати за період з січня 2022 р. по грудень 2023 р. в сумі 328826,88 грн.; 20% ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до держаного бюджету, за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 у розмірі 53971, 17 грн.; 22957, 78 грн. пені;м15942, 99 грн. інфляційних втрат та 5929, 37 грн. 3 % річних.

Відповідач проти позову в частині заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати за листопад 2022 р. по грудень 2023 р. в сумі 297946,7 грн. на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, а саме на підстави обставини неможливості користуватися орендованим майном, яка була встановлена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22 січня 2024 року по справі № 922/2574/23. Відповідач у відзиві також зазначив про визнання останнім заборгованості з орендної плати за січень-лютий 2022р. на суму 30818,18 грн. В обґрунтування своїх заперечень, у відзиві на позовну заяву зазначив на виникнення непереборних обставин при виконанні Договору оренди, оскільки 02.03.2022 ударною хвилею внаслідок ракетного обстрілу рф було пошкоджено будівлю, розташовану, за адресою: м. Харків, вул. Університетська, буд. 25„ де знаходяться орендовані відповідачем за Договором оренди приміщення, про що було відкрито кримінальне провадження №22022220000002209 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 438КК України, про що разом з відзивом на дав копію витягу з ЄРДР. Так, відповідачем у відзиві зазначено про те, що після пошкодження внаслідок обстрілів 02.03.2022, де знаходяться орендовані відповідачем за Договором оренди приміщення, використання відповідачем орендованих приміщень стало неможливим відповідно до технічного звіту №17/11/22 від 12.10.2022 про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації орендованих відповідачем за Договором оренди нежитлових приміщень фрагменту 1-го поверху №№1-11, фрагменту 2-го поверху 2 №№1-6 в нежитловій будівлі літ. «Д-2» по вул. Університетська, 25 в м. Харкові, який було зроблено Експертом ТОВ «Тін-Плюс» Діптан Ігорем Євгенійовичем, в жовтні 2022 року за замовленням відповідача. Таким чином, відповідачем у відзиві зазначено про те, що орендовані відповідачем за Договором оренди приміщення, після пошкоджень в результаті ракетного обстрілу 02.03.2022р. є непридатними для нормальної експлуатації та здійснення господарської діяльності до проведення відновлювальних робіт. Отже, у період з 02.03.2022 до 31.12.2023 відповідач не міг використовувати орендовані за Договором оренди приміщення внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Обставини пошкодження 02.03.2022 будівлі, де знаходяться орендовані відповідачем за Договором оренди приміщення внаслідок ракетного обстрілу рф та обставини неможливості їх використання у спірний період встановлені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22 січня 2024 року по справі № 922/2574/23, тому, на переконання відповідача, ці обставини не доказуються сторонами по цієї справі на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України. На переконання відповідача, обставини пошкодження 02.03.2022 будівлі, де знаходяться орендовані відповідачем за Договором оренди приміщення та обставини неможливості використання відповідачем орендованих за Договором оренди приміщень у спірний період встановлені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 по справі № 922/2574/23, що є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати за Договором оренди за період з листопада 2022 р. по грудень 2023 р. включно за весь час, протягом якого майно не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідав відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, тому суд має відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в цій частині. Заперечуючи проти позову про стягнення заборгованості із ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до Державного бюджету, відповідачем вказано, що оскільки останній, на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється від орендної плати за Договором оренди за листопад 2022р.-грудень 2023р., ПДВ в сумі 20% від 50% орендної плати також дорівнює нулю, як і орендна плата за цей період, тому позов в частині заявлених стягнення 49657,8 грн. ПДВ 20% від 50% орендної плати, що перераховується до Державного бюджету за листопад 2022р.-грудень 2023р. є необґрунтованими та суд має відмовити в їх задоволенні. Заборгованість із ПДВ 20% від 50% орендної плати, що перераховується до Державного бюджету на суму орендної плати за лютий 2022р. у розмірі 4313,37 грн. відповідачем у відзиві визнано. Заперечуючи проти заявлених до стягнення інфляційних втрат, відповідач у відзиві зазначив про те, що оскільки, на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України останній звільняється від орендної плати за листопад 2022р.-грудень 2023р. в сумі 297946,7 грн., тому інфляційні втрати на цю суму не нараховуються та не сплачуються, а тому інфляційні втрати у розмірі 6802,81 грн. є необґрунтованими та суд має відмовити в їх задоволенні. Відповідачем у відзиві визнано інфляційні втрати на загальну суму 9140,18 грн. Заперечив відповідач також проти заявлених до стягнення 3 % річних у розмірі 4245,26 грн., вважаючи їх необґрунтованими, разом з тим, зазначив про визнання 3 % річних на загальну суму 1684,11 грн.

Заперечуючи проти позову про стягнення пені за несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати за квітень-грудень 2023 р. в сумі 22957,78 грн. відповідач вказав про їх необґрунтованість, оскільки відповідач на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється від орендної плати за квітень-грудень 2023р., тому пеня несвоєчасну сплату орендної плати за квітень-грудень 2023р. не нараховується та не сплачується та суд має відмовити в їх задоволенні. Відповідачем у відзиві неодноразово наголошено про те, що при розгляді даної справи суд повинен застосувати ч.3 ч.4 ст. 75 ГПК України до обставин, які викладені в даному відзиві та якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог позивача та які є встановленими постановою Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/2574/23 від 22.01.2024, що набрала законної сили 02.02.2024 та на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України відмовити позивачу у задоволенні наступних позовних вимог: про стягнення заборгованості з орендної плати за спірний період з 01.11.2022 по 31.12.2023 в сумі 297946,7 грн, про стягнення 49657,8 грн ПДВ 20% від 50% орендної плати, що перераховується до Державного бюджету за листопад 2022р.-грудень 2023р., про стягнення інфляційних втрат в сумі 6802,81 грн., про стягнення з 3 % річних в сумі 4245,26 грн. та про стягнення 22957,78 грн пені.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області у своїх поясненнях зазначила, що питання стягнення сум заборгованості здійснюється орендодавцем та балансоутримувачем самостійно та відповідно до наведеного вище розподілу. Стосовно доводів відповідача щодо наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) третя особа зазначила, що сама по собі військова агресія рф проти України не доводить об`єктивності підстав для відповідача не сплачувати орендну плату, про що вказав на практику, викладену у постанові Верховного суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, а тому через відсутність у ПП Титан-Плюс сертифікату Торгово-промислової палати України, посилання відповідача на форс-мажорні обставини, є безпідставними. У поясненнях третьою особою наголошено про те, що посилання відповідача на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22 січня 2024 року у справі № 922/2574/23 є також безпідставними, згадана постанова оскаржена з боку регіонального відділення ФДМ України до Верховного Суду., оскільки деякі висновки суду апеляційної інстанції суперечать загально-відомим фактам та доказам, які надавав ПП Титан-Плюс", а враховуючи докази, надані з боку відповідача, 02.03.2022 в орендовані приміщення (приміщення колишньої Антонівської церкви) жодних снарядів не потрапляло в наслідок обстрілу міста Харкова.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007. Вказані правовідносини врегульовано відповідним договором між сторонами, нормами Глави 58 ЦК України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.

Згідно ч.1 та ч.5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 ГК України).

Так, відповідно до пункту 3.1. договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007, орендна плата була визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2007р. - 10510,56 грн.

Отже, у Відповідача виникло зобов`язання зі сплати орендної плати саме із договору оренди 3332-Н від 31.05.2007р.

Відповідно до умов пункту 3.3 договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007р. встановлено, що орендна плата перераховувалась до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог Методики.

Пунктом 5.2. договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007 встановлено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу.

Частиною 4 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, на момент виникнення спірних правовідносин, вказані зобов`язання по сплаті орендної плати всупереч частині четвертій ст. 17 Закону про оренду та пункту 5.2. договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007р., Відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за період з січня 2022 р. по грудень 2023 р. у розмірі 328826,88 грн.

При цьому, за період з березня 2022 р. по вересень 2022 р. позивачем орендна плата не нараховувалася, враховуючи норми Постанови № 634.

Водночас, посилання відповідача та застосування у даній конкретній справі висновків, викладених у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 по справі № 922/2574/23 не є підставою для невиконання зобов`язань по Договору оренди від 31.05.2007 № 3332-Н.

Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації, а найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

При цьому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному разі, за висновками суду, посилання відповідача на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 по справі № 922/2574/23 як таку, що може містити преюдиційні факти, є необґрунтовані, про що суд зазначає наступне.

Щодо змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 по справі № 922/2574/23, судом враховано, що відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою для оскарження рішення першої інстанції в частині розірвання Договору оренди від 31.05.2007 № 3332-Н. Саме в цій частині ПП «ТИТАН-ПЛЮС» просив переглянути рішення і скасувати.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Харківської області від 19.07.2023 по справі № 922/2574/23 позовні вимоги РВ Фонду державного майна України у Харківській області задоволені у повному обсязі.

Судом враховані пояснення Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, відповідно до яких відповідач сплатив нараховану та стягнуту рішенням у справі № 922/2574/23 заборгованість по Договору оренди від 31.05.2007 № 3332-Н в межах виконавчого провадження, не оскарживши її, що свідчить про те, що ПП «ТИТАН-ПЛЮС» визнає законність та обґрунтованість нарахованої заборгованості за Договором оренди від 31.05.2007 № 3332-Н.

Департамент є балансоутримувачем відповідно до Договору оренди від 31.05.2007 № 3332-Н щодо якого відповідач зобов`язаний сплачувати 50% орендної плати. Департамент є також платником ПДВ, який він сплачує до Державного бюджету. За період заборгованості з 01.02.2022 по 31.12.2023 Департамент зі своїх коштів сплачував податок по орендній платі за ПП «ТИТАН-ПЛЮС» до Бюджету у повному обсязі, бо чинним законодавством не передбачена відстрочка нарахування та сплати ПДВ.

Разом з тим, РВ Фонду державного майна України у Харківській області відповідач сплатив заборгованість за орендну плату та штрафні санкції за період заборгованості, а заборгованість за орендну плату, штрафні санкції та ПДВ, які утворились перед Департаментом, сплачувати ухиляється, посилаючись на форс-мажорну обставину, яку на законних підставах не доводить.

Так, відповідач в своєму відзиві посилається на факт пошкодження будівлі, у якій розташоване орендоване приміщення, внаслідок ракетного обстрілу, як на форс- мажорну обставину, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, як на доказ форс-мажорних обставин по орендованому приміщенню, на який також є посилання у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 по справі № 922/2574/23.

Разом з тим, у даній конкретній справі, в межах даних позовних вимог, суд вважає, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є належним доказом форс-мажорної обставини, а посилання на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 по справі № 922/2574/23 як на неспростовний доказ звільнення відповідача від сплати орендних платежів за спірний період у даній справі є безпідставним.

У даному разі, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, згідно з якою лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин:

- загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання - Договору поставки від 24.03.2022 № 06-73;

- позивачем не надано покупцю сертифіката ТПП України (відповідно до умов Договору) на підтвердження впливу форс-мажорних обставин на можливість виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором;

- введення воєнного стану на території України не означає, що позивач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного позивачем не доведено відповідними доказами;

- введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неможливості виконання зобов`язань за Договором;

- згідно з чинним законодавством можливе звільнення від відповідальності з а невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому;

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили;

- згідно із зазначених умов Договору сама по собі наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) не являється підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (пункт 5.7Договору), а також для розірвання договору у разі існування форс-мажорних обставин більше 3 місяців (пункт 5.9 Договору)».

Отже, Верховний Суд чітко і однозначно розтлумачив розуміння та застосування Листа ТПП України від 28.02.2022, а тому посилання відповідача на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 по справі № 922/2574/23 безпідставне, оскільки у даній конкретній справі судом враховано вищеозначену практику Верховного Суду з вказаного питання.

Крім того, судом також враховано й те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено (п. 74-77):

Ч. 1 ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово- промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021у справі № 905/55/21).Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс- мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

З урахуванням наведеного, можна дійти неспростовного висновку про те, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що відповідач позбавлений можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки як з Орендодавцем, так і з Балансоутримувачем за договором.

У даній конкретній справі, суд дійшов до висновку про те, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин не звільняє Орендаря від виконання своїх зобов`язань за Договору оренди від 31.05.2007 № 3332-Н, а тому, на переконання суду, у даному разі посилання відповідача на факт пошкодження в наслідок ракетного обстрілу 02.03.2022 орендованого приміщення, не підтверджуються Актом обстеження Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Одночасно, відповідно до п. 3 Порядку проведення окремих видів робіт на об`єктах культурної спадщини в умовах воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 15.11.20222 № 1342 (далі - Порядок), обстеження пошкоджених об`єктів культурної спадщини проводиться за рішенням власника або уповноваженого ним органу, користувача об`єкта, або за рішенням виконавчих органів відповідних сільських, селищних, міських рад або у випадках, передбачених законодавством, військовими адміністраціями (далі - уповноважений орган). Таке рішення оформлюється відповідним розпорядчим документом.

З метою забезпечення обстеження пошкоджених об`єктів уповноваженим органом утворюється комісія, до складу якої залучаються представники органів охорони культурної спадщини, уповноважені представники власника або управителя (балансоутримувача) об`єкта, спеціалісти з вищою освітою за такими спеціальностями в галузі знань Архітектура та будівництво: Архітектура та містобудування, Будівництво та цивільна інженерія, а також інші спеціалісти (за потреби).

Результатом такого обстеження є акт огляду технічного стану об`єкта культурної спадщини, який пошкоджений внаслідок воєнних дій у період збройної агресії Російської Федерації проти України (далі - акт огляду технічного стану), складений за формою згідно з додатком 1, в якому описово зазначається інформація щодо отриманих пошкоджень на об`єкті культурної спадщини внаслідок воєнних дій, надаються висновки та рекомендації щодо проведення робіт.

За результатами огляду комісія приймає рішення щодо можливості виконання протиаварійних, невідкладних консерваційних робіт чи ремонтних робіт за однією або кількома із зазначених категорій, про що зазначається у висновку в акті огляду технічного стану, складеного за результатами комісійного огляду об`єкта.

У разі коли за результатами обстеження зроблений висновок про можливість виконання поточного ремонту, зазначається, чи наявні підстави для виконання таких робіт на підставі затверджених уповноваженим органом дефектного акту згідно з додатком 2 та кошторисною документацією. Для об`єктів, які можуть бути відновлені шляхом поточного ремонту, обсяги робіт визначаються на підставі акту огляду технічного стану і можуть бути представлені у формі дефектного акту.

Посилання на технічний звіт про стан будівельних конструкцій та можливостей експлуатації орендованих приміщень від 12.10.2022 № 17/11/22 у даній конкретній справі є безпідставним, оскільки обстеження орендованого приміщення (яке знаходиться в будівлі - пам`ятки архітектури) може проводити Балансоутримувач, до якого звертається Орендар з виникненням відповідних обставин.

Ремонтні роботи, які провів відповідач також не можуть проводитись без дозволу Власника та Балансоутримувача, оскільки орендоване приміщення є пам`яткою архітектури (Закон України Про охорону культурної спадщини).

Відповідно до п. 4 Положення про Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 06.12.2016 № 572 (чинного на момент виникнення договірних правовідносин) основним завданням Департаменту, у тому числі, є повноваження щодо охорони культурної спадщини.

Так, із обставин справи слідує, що основними завданнями Департаменту є: забезпечення реалізації державної політики, директивних і нормативних положень у сфері містобудування, архітектури, охорони культурної спадщини та будівництва на території області; .... організація в межах своїх повноважень охорони, реставрації та використання пам`яток архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних, науки і техніки.

Таким чином, Департамент був наділений повноваженнями органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до п 1.1. Договору оренди від 31.05.2007 № 3332-Н предметом договору є пам`ятка архітектури.

Матеріали справи не містять доказів звернень відповідача до Департаменту для фіксування стану орендованого приміщення (пам`ятки архітектури) та подальшого складання акту обстеження.

При цьому, судом враховано пояснення Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, в яких останній наголошував про те, що відповідач, у порушення пункту 5.9 Договору оренди від 31.05.2007 № 3332-Н не надає доступ до орендованого приміщення Балансоутримувачу, чим перешкоджає фіксування завданих збитків пам`ятці архітектури.

Разом з тим, Департаментом було направлено листа від 09.02.2024 № 01-04/249 відповідачу про надання доступу до орендованих приміщень 20.02.2024 о 10.00 для проведення технічного огляду орендованого приміщення. Однак відповідач відповіді не надав та доступ Балансоутримувачу для технічного огляду приміщення не забезпечив.

Судом також установлено, що Листування між Департаментом та ПП ТИТАН-ПЛЮС відбувалося через електронну пошту, усі рахунки-фактури, акти виконаних послуг, листи, претензії надсилались на електронну пошту, яку надала сторона.

Наявні у матеріалах справи рахунки на сплату орендної плати надіслані Департаментом на цю ж саму електронну пошту ПП ТИТАН-ПЛЮС, усі попередні рахунки ПП Титан-Плюс було отримано та сплачено, про що неспростовно свідчать наявні у матеріалах справи копії скріншотів направлення листів та претензій додаються.

В свою чергу, відповідно до п. 5.10 Договору оренди від 31.05.2007 № 3332-Н у разі реорганізації, зміни юридичної адреси, поштових та платіжних реквізитів, у 5-денний строк письмово повідомити Орендодавця.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про зміну електронної пошти.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростовування наявної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з січня 2022 р. по грудень 2023 р. у розмірі 328826,88 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно, позовні вимоги про стягнення з відповідача 20% ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до держаного бюджету, за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 у розмірі 53971,17 грн. також належать до задоволення, оскільки відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України операція з надання послуг з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, є операцією з постачання послуг, яка є об`єктом оподаткування ГІДВ та оподатковується ПДВ за ставкою 20 % незалежно від того, в якому співвідношенні буде здійснюватися розподіл орендної плати.

Департаментом у позові було розраховано заборгованість у розмірі 20 % ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до Державного бюджету, станом на 31.12.2023 у розмірі 53971,17 грн, отже, за наслідками розгляду позову в цій частині, суд дійшов до висновку про його обґрунтованість, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20% ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до держаного бюджету, за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 у розмірі 53971,17 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 у розмірі 22957, 78 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до умов 3.5. договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007 (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2010, а.с. 23), передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.2 Договору оренди № 3332-Н від 31.05,2007 орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України.

У зв`язку з наявністю у Відповідача заборгованості з орендної плати, Департаментом в порядку п. 3.5 договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007 було нараховано пеню за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 у розмірі 22957,78 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 22957,78 грн. на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд дійшов висновку, що він є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а отже підлягає задоволенню повністю.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період з 13.02.2022 по 31.12.2023 у розмірі 5929, 37 грн. та інфляційні втрати на прострочену заборгованість по орендній платі за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 у розмірі 15942, 99 грн.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5929,37 грн. та інфляційні втрати у сумі 15942,99 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню повністю.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 6414,42 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Титан-Плюс" (61023, м. Харків, вул. Університетська, 25, код ЄДРПОУ: 34861702) на користь Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, код ЄДРПОУ: 02498530) - 328826,88 грн. заборгованості з орендної оплати у розмірі; 53971,17 грн. заборгованості 20 % ПДВ від 50 % орендної плати, що перераховується до Державного бюджету; 22957,78 грн. пені; 5929,37 грн. 3 % річних; 15942,99 грн.інфляційних втрат та 6414,42 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "26" квітня 2024 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв