Постанова

від 06.08.2024 по справі 922/439/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/439/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Склярук О.І. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Ламанової А.В.

за участю представників сторін:

позивача Бринчак М.П.

відповідача не з`явився

третьої особи не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ПП "Титан-Плюс" (вх. № 1246Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2024 у справі № 922/439/24 (повний текст якого складено та підписано 26.04.2024 у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М.)

за позовом Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1)

до Приватного підприємства "Титан-Плюс" (61023, м. Харків, вул. Університетська, 25)

про стягнення 427 628,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Титан-Плюс", в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 427627,88 грн., що складаються із: заборгованості з орендної оплати у розмірі 328826,88 грн.; пені у розмірі 22957,78 грн., заборгованості 20 % ПДВ від 50 % орендної плати, що перераховується до Державного бюджету у розмірі 53971,17 грн.; 3 % річних у розмірі 5929,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15942,99 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

25.03.2024 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (вх. №7906), а саме: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324, місцезнаходження: 61057, м. Харків, майдан Театральний, 1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324, місцезнаходження: 61057, м. Харків, майдан Театральний, 1).

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2024 у справі № 922/439/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Титан-Плюс" (61023, м. Харків, вул. Університетська, 25, код ЄДРПОУ: 34861702) на користь Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, код ЄДРПОУ: 02498530) - 328 826,88 грн. заборгованості з орендної оплати у розмірі; 53 971,17 грн. заборгованості 20 % ПДВ від 50 % орендної плати, що перераховується до Державного бюджету; 22 957,78 грн. пені; 5 929,37 грн. 3% річних; 15 942,99 грн. інфляційних втрат та 6 414,42 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПП "Титан-Плюс" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2024 у справі № 922/439/24 в частині задоволення вимог Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної військової адміністрації про стягнення з ПП «Титан-Плюс» орендної плати за спірний період з 01.11.2022 по 31.12.2023 у сумі 297 946,70 грн., 49 657,80 грн. ПДВ, інфляційних втрат в сумі 6 802,81 грн, 3% річних в сумі 4 245,26 грн, пені в сумі 22 957,78 грн та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Також просить прийняти та долучити до матеріалів справи додатковий доказ, а саме відповідь АТ «Укрпошта» № 100.012.001.-10237-24 від 16.04.2024.

Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції було необґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 3332-Н у розмірі 297 946,70 грн. та нарахованих на неї сум пені, інфляційних та 3% річних, оскільки він, на його думку, в порядку ч. 6 ст. 762 ЦК України звільнений від сплати орендної плати. В обґрунтування зазначеного посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 922/2574/23 та постанові Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 922/2574/23, як на рішення в якому містяться преюдиційні факти, які не підлягають доказуванню в цій справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Титан-Плюс" (вх. № 1246Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2024 у справі № 922/439/24 та призначено справу до розгляду.

29.05.2024 від представника Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін.

20.06.2024 від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області надійшли додаткові пояснення, в яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

25.06.2024 від представника ПП "Титан-Плюс" надійшли додаткові пояснення щодо обставин встановлених у постанові Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/2574/23 з урахуванням постанови Верховного Суду у справі № 922/2574/23.

01.07.2024 від представника ПП "Титан-Плюс" надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 оголошено про перерву у розгляді справи до 06.08.2024.

05.08.2024 від представника ПП "Титан-Плюс" надійшли додаткові пояснення.

05.08.2024 від представника Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення.

В судове засідання 06.08.2024 з`явився представник позивача та надав пояснення по справі, представники відповідача та третьої особи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені по час та місце проведення судового засідання.

Натомість від представника апелянта 02.08.2024 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку його знаходженням у щорічній відпустці.

Частинами 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 була надіслана до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними 04.07.2024.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, апелянт не був позбавлений права забезпечити участь іншого представника в судове засідання, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначених представників.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо долучення до матеріалів справи нового доказу, а саме відповіді АТ «Укрпошта», колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від сторін.

Апелянт вказує, що зазначений доказ був отриманий ним вже після спливу строків, встановлених для подання доказів по справі.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідач не звертався до господарського суду Харківської області з клопотання про долучення додаткового доказу.

У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Зазначені норми свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення заяви апелянта про долучення до матеріалів справи додаткового доказу.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві, поясненнях на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, 31.05.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (третя особа, орендодавець) та Приватним підприємством Титан-Плюс (відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 3332-Н на державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 1-11, кім. №№ 1 - 6 на другому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі (літ. Д-2) загальною площею 1028,70 м2, за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, що перебуває на балансі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної військової адміністрації (позивач, балансоутримувач, Департамент).

Строк договору оренди № 3332-Н від 31.05.2007 становить 41 рік 11 місяців, що діє з 31 травня 2007р. до 12 квітня 2050 р. включно.

Відповідно до Положення про Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент), затвердженого розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 15.08.2023 № 438 В, Департамент с правонаступником всіх прав та обов`язків Управління містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що починаючи з січня 2022 року у відповідача наявна заборгованість з орендної плати перед Департаментом за договором оренди від 31.05.2007 № 3332-11.

Так, за розрахунком позивача за 22 місяці, а саме у період з: 01.02.2022 по 31.12.2023 загальна сума заборгованості відповідача з орендної плати складає 328826, 88 грн.

За січень 2022 року відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 31010,15 грн., з них 17.02.2022 відповідачем було сплачено орендну плату лише частково в сумі 26010, 15 грн., за наступні місяці у спірний період оплати за оренду майна позивачу від відповідача не надходило.

Відповідач, своїми Листами від 18.01.2023 за вих. №01-05/105 В та від 13.03.2023 за вих. № 01-05/332 звернувся до відповідача та повідомив, що після 30.09.2022 нараховується орендна плата за Договором оренди від 31.05.2007 № 3332-Н в обумовленому договором розмірі 50 %, а також було повідомлено про наявну заборгованість.

Проте відповідач зворотної відповіді позивачу не надав та заборгованість не сплатив.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості по орендній платі, яка виникла за Договором оренди від 31.05.2007 № 3332-Н та з метою досудового врегулювання спору, позивачем були надіслані відповідачу Претензії від 06.06.2023 № 01-05/867 В та від 17.10.2023 № 01-05/1846 В про сплату наявної заборгованості.

Проте відповідач вкотре зворотної відповіді позивачу не надав та наявну заборгованість не сплатив.

Отже, позивачем у позові наголошено про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди від 31.05.2007 № 3332-Н в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів (чітко визначених у п. 3.6., п. 5.4. договору), у відповідача за період з січня 2022 року по грудень 2023 року перед позивачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 328826,88 грн., яка залишилася з боку відповідача несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом пред`явлення позову про стягнення з ПП "Титан-Плюс" заборгованість з орендної плати за період з січня 2022 р. по грудень 2023 р. в сумі 328826,88 грн.; 20% ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до держаного бюджету, за період з 01.02.2022 по 31.12.2023 у розмірі 53971, 17 грн.; 22957, 78 грн. пені;м15942, 99 грн. інфляційних втрат та 5929, 37 грн. 3 % річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції опирається на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендної плати за період з січня 2022 року по грудень 2023 року, на підставі чого стягнув заборгованість, 20% ПДВ, пеню, інфляційні та 3% річні.

Так, відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з орендної плати та нарахованих на неї сум пені, інфляційних та 3 % річних, 20% ПДВ за період 01.11.2022 по 31.12.2023, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині такими, що зроблені при неповному дослідженні обставин справи, а доводи апеляційної скарги такими, що знайшли підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечував проти позову в частині заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати за листопад 2022 р. по грудень 2023 р. в сумі 297946,7 грн. на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, а саме на підстави обставини неможливості користуватися орендованим майном, яка була встановлена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22 січня 2024 року по справі № 922/2574/23.

В обґрунтування неможливості користуватися орендованим майном, відповідач посилається на виникнення непереборних обставин при виконанні Договору оренди, оскільки 02.03.2022 ударною хвилею внаслідок ракетного обстрілу рф було пошкоджено будівлю, розташовану, за адресою: м. Харків, вул. Університетська, буд. 25 де знаходяться орендовані відповідачем за Договором оренди приміщення, про що було відкрито кримінальне провадження №22022220000002209 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 438 КК України, на підтвердження зазначеного ним подано копію витягу з ЄРДР.

Як зазначає відповідач, після пошкодження внаслідок обстрілів 02.03.2022 орендованого ним приміщення, використання орендованих приміщень стало неможливим, що підтверджується технічним звітом №17/11/22 від 12.10.2022, який було виконано Експертом ТОВ «Тін-Плюс» Діптан Ігорем Євгенійовичем, в жовтні 2022 року за замовленням відповідача.

У висновку технічного звіту вказано, що за результатами проведення технічного обстеження основних несучих конструкцій нежитлових приміщень фрагменту 1-го поверху №№ 11ч1, фрагменту 2-го поверху №№1ч6 у нежитловій будівлі літ. «Д-2», розташованій за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, експерт дыйшов висновку, що вищезазначені основні несучі та огороджуючи конструкції, враховуючи тенденцію до їх руйнування внаслідок пошкодження при обстрілі у березні 2022 р., неналежного стану, та відсутності захисту від впливу зовнішнього середовища, а також беручи до уваги конструктивні особливості, знаходяться в непридатному для нормальної експлуатації технічному стані (стан конструкцій -III), не відповідають вимогам надійності та безпечності в подальшій експлуатації без проведення відновлювальних робіт.

Таким чином, відповідач вважає, що орендовані ним за Договором оренди приміщення, після пошкоджень в результаті ракетного обстрілу 02.03.2022 є непридатними для нормальної експлуатації та здійснення господарської діяльності до проведення відновлювальних робіт. Отже, у період з 02.03.2022 до 31.12.2023 не міг використовувати орендовані за Договором оренди приміщення внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідач зазначає, що обставини пошкодження 02.03.2022 будівлі, де знаходяться орендовані ним за Договором оренди приміщення, та обставина неможливості їх використання у спірний період встановлені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 22 січня 2024 року по справі № 922/2574/23 та постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 922/2574/23, тому, на переконання відповідача, ці обставини не доказуються сторонами по цієї справі на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з зазначеними твердженнями відповідача з огляду на наступне.

В силу приписів частини 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 22.01.2024 у справі № 922/2574/23 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «ТИТАН-ПЛЮС» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором № 3332-Н від 31.05.2007 за період з 01.11.2022 по 01.04.2023. Також позивач просив розірвати договір оренди від 31.05.2007 № 3332-Н, укладений позивачем та відповідачем та зобов`язати відповідача повернути шляхом підписання акта приймання-передачі державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 1-11, кім. №№ 1-6 на другому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі (літ. Д-2), загальною площею 1028,70 м2, за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, балансоутримувачу - Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної військової адміністрації.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2023 позов задоволено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024, яка залишена постановою Верховного Суду від 22.01.2024 без змін, вищевказане рішення суду скасовано в частині задоволення позову про розірвання договору та повернення майна та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовлено, оскільки встановлено обставини звільнення від сплати орендної плати за спірний період (січень 2022 року- квітень 2023 року) в порядку ч. 6 ст. 672 ЦК України.

Так, Верховним Судом у постанові від 29.05.2024 у справі № 922/2574/23 зазначено наступне:

« 4.6 На підтвердження наведеного, відповідач до апеляційної скарги надав лист третьої особи № 01/05/867В від 06.06.2023, лист відповідача № 09/01 від 11.07.2023 відправлений третій особі, квитанції про сплату суми заборгованості у розмірі 137 926,10 грн, пені - 5 317,20 грн, акт технічного стану від 04.11.2021, Технічний звіт ТОВ «ТІН-ПЛІОС» від 12.10.2022, витяг з офіційного сайту онлайн -енциклопедії Вікіпедії.

4.7 Апеляційний суд встановив, що 02.03.2022 мав місце факт влучання в об`єкт оренди снаряду через військову агресію Російської федерації, внаслідок чого було пошкоджено основні несучі конструкції нежитлових приміщень першого та другого поверху нежитловій будівлі літ. «Д-2», розташованій за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, що призвело до їх руйнування, конструкції знаходяться в непридатному для нормальної експлуатації технічному стані, не відповідають вимогам надійності та безпечності в подальшій експлуатації без проведення відновлювальних робіт.

4.8 Також встановлено, що 08.11.2023 відповідачем сплачена орендна плата за період з січня 2022 року по квітень 2023 року в повному обсязі.

4.9 Причиною виникнення спору в оскарженій у касаційному порядку частині, стало неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасного внесення орендної оплати.

4.10 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.11 Єдиною підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржником визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.12 Звернувшись із апеляційною скаргою у даній справі відповідач посилався, зокрема, на неможливість використання орендованого приміщення внаслідок його пошкодження ракетним обстрілом.

4.13 Судом апеляційної інстанції в оскарженій у касаційному порядку постанові встановлено, що із наданих відповідачем доказів вбачається факт влучання в об`єкт оренди снаряду 02.03.2022 через військову агресію Російської федерації, внаслідок чого було пошкоджено основні несучі конструкції нежитлових приміщень першого та другого поверху нежитловій будівлі літ. "Д-2", розташованій за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 25, враховуючи тенденцію до їх руйнування, неналежного стану, та відсутності захисту від впливу зовнішнього середовища, а також беручи до уваги конструктивні особливості, приміщення знаходяться в непридатному для нормальної експлуатації технічному стані, не відповідають вимогам надійності та безпечності в подальшій експлуатації без проведення відновлювальних робіт.

4.14 Цей суд у своїй постанові зазначив, що за змістом частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Також вказав, що у частині 6 статті 762 цього Кодексу відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження (постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20).

4.15 Крім того судом апеляційної інстанції вказано, що у пункті 6.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

4.16 Звернувшись із касаційною скаргою позивач встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи не спростовує, його доводи зводяться до необхідності перегляду судового рішення суду апеляційної інстанції з наданням судом касаційної інстанції інших правових висновків ніж ті, що були зроблені судом апеляційної інстанції на підставі поданих учасниками судового процесу доказів.

4.17 При цьому слід зазначити, що Рішенням від 23 червня 1993 року у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них.

4.18 В оскарженій у касаційному порядку постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що оскільки у відзивах на апеляційну скаргу відповідача позивач та третя особа не навели міркування щодо наведених відповідачем обставин неможливості користування орендованим приміщенням, не заперечили та не підтвердили зазначеної обставини, зокрема, щодо стану приміщення, отже задля забезпечення принципу рівності та змагальності сторін в господарському процесі судовою колегією була зроблена перерва в судовому засіданні та зобов`язано позивача та третю особу надати відповідні письмові пояснення з цього приводу. Однак, як вказано судом апеляційної інстанції, у наданих поясненнях а ні позивач, а ні третя особа не надали пояснень щодо стану орендованого приміщення.

4.19 Отже, судом апеляційної інстанції у спірних правовідносинах позивачу та третій особі була забезпечена можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими відповідачем, а також, відповісти на них, однак цим правом позивач та третя особа не скористалися.

4.20 Із наведеного вбачається, що звернення із касаційною скаргою Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області у даній справі носить суто формальний характер, таке звернення спрямоване за своєю суттю домогтися нового судового розгляду у справі із врахуванням лише доводів позивача та третьої особи, але без урахування наданих відповідачем доказів, про які зазначено вище, що є неприпустимим.

4.21 За таких обставин суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування оскарженої у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін.»

Тобто Верховний Суд в своїй постанові підтвердив наявність обставин, які звільняють від сплати орендної плати в порядку ч. 6 ст. 762 ЦК України, а саме неможливості використання орендованого приміщення.

Зазначені обставини, викладені у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 по справі № 922/2574/23, мають преюдиційне значення при розгляді справи № 922/439/24, в якій приймають участь ті ж самі сторони і наявні ті ж самі підстави позову.

За змістом ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Разом з тим, у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження (постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20).

При цьому у пункті 6.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини пошкодження 02.03.2022 будівлі, де знаходяться орендовані відповідачем за Договором оренди приміщення та обставини неможливості використання відповідачем орендованих за Договором оренди приміщень у спірний період встановлені у постанові Верховного Суду у справі № 922/2574/23, що є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати за Договором оренди за період з листопада 2022 р. по грудень 2023 р. включно за весь час, протягом якого майно не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідав відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Судова колегія вважає безпідставними доводи позивача щодо неналежності поданого відповідачем звіту через те, що він не є висновком судової експертизи, оскільки, по-перше, позивач не навів обґрунтування неналежності доказу, по-друге, зазначений звіт було прийнято Верховним Судом в якості доказу неможливості використання орендованого приміщення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач взагалі ні у відзиві, ні у запереченнях не посилався на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 як на підставу звільнення від сплати орендної плати, як зазначає суд першої інстанції в рішенні суду. Колегія суддів встановила, що відповідач, заперечуючи позовні вимоги, не посилається на форс-мажорні обставини в якості підстави звільнення від виконання зобов`язання. Навпаки, відповідач посилається на обставини неможливості використання орендованого приміщення, які підтверджені технічним звітом.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню у розмірі 30 818,80 грн, тобто за період, який передував пошкодженню майна (за січень лютий 2022 року). В іншій частині вимоги про стягнення орендної плати у розмірі 297 946, 70 слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості із ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до Державного бюджету, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється від орендної плати за Договором оренди за листопад 2022р.-грудень 2023р., ПДВ в сумі 20% від 50% орендної плати також дорівнює нулю, як і орендна плата за цей період.

Департаментом у позові було розраховано заборгованість у розмірі 20 % ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до Державного бюджету, за лютий 2022 року у розмірі 4313,37 грн, отже, за наслідками розгляду позову в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про його часткове задоволення у розмірі 4313,37 грн, в іншій частині вимоги про стягнення заборгованості із ПДВ 20% від 50% орендної плати у розмірі 49 657,80 грн. слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що оскільки, на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України останній звільняється від орендної плати за листопад 2022р.-грудень 2023р. в сумі 297 946,7 грн., тому інфляційні втрати на цю суму не нараховуються та не сплачуються, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 9140,18 грн, в іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6802,81 слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з квітня 2023 по грудень 2023, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється від орендної плати за квітень-грудень 2023р., тому підстави для нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати за квітень-грудень 2023р., в зв`язку з цим в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 30818,18 грн., 4313,37 грн. ПДВ 20% від 50% орендної плати, що перераховується до Державного бюджету, 9140,18 грн. інфляційних втрат, 1684,11 грн. 3% річних.

Щодо тверджень викладених в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції було порушено приписи ч. 5 ст. 252 ГПК України, колегія суддів зазначає, що при відкритті провадження у справі №922/439/24, з посиланням на положення процесуального закону, з врахуванням того, що справа не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, господарський суд Харківської області дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати частково.

З огляду на те, що апеляційна підлягає задоволенню, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПП "Титан-Плюс" (вх. № 1246Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2024 у справі № 922/439/24 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2024 у справі № 922/439/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 381 610,35 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2024 у справі № 922/439/24 залишити без змін.

Стягнути з Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, код ЄДРПОУ: 02498530) на користь Приватного підприємства "Титан-Плюс" (61023, м. Харків, вул. Університетська, 25, код ЄДРПОУ: 34861702) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8586,23 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.08.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Склярук

Суддя І.А. Шутенко