Постанова

від 23.04.2024 по справі 914/2230/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2230/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Яроша В. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - Глодан І. М. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рікоти Андрія Юрійовича

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (колегія суддів: Малех І. Б. - головуючий, Скрипчук О. С., Плотніцький Б. Д.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Рікоти Андрія Юрійовича

до Приватного підприємства "Медичний центр "Інтерсоно"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець Рікота Андрій Юрійович (далі - ФОП Рікота А. Ю.) звернувся 20.07.2023 до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Медичний центр "Інтерсоно" (далі - ПП "Медичний центр "Інтерсоно") про стягнення 1 077 952,78 грн заборгованості за договором про надання послуг управління комерційною діяльністю від 18.01.2019 та додатковими угодами до нього.

1.2. Позовні вимоги ФОП Рікоти А. Ю. мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором про надання послуг з управління комерційною діяльністю від 18.01.2019, тому допустив заборгованість зі сплати виконавцю винагороди за надані послуги за напрямком "стоматологія". Наведене, за твердженням позивача, є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 55 507,41 грн пені та 330 725,25 грн інфляційних втрат.

1.3. 12.09.2023 позивач подав заяву про зміну предмета позову, у якій, з огляду на подані відповідачем фінансові відомості за підрозділом "стоматологія" за 2019-2021 роки, просив стягнути з відповідача 1 404 149,34 грн, з яких: 997 315,43 грн - заборгованості, 343 514,50 грн - інфляційних втрат та 63 319,41 грн - 3 % річних. ФОП Рікота А. Ю. зазначав, що відповідач через необґрунтоване віднімання інших видів витрат від загального чистого доходу заявляв про відсутність операційного прибутку. Крім того, позивач стверджував, що відповідач не надав доказів, які підтверджують сплачені ним податки та інші обов`язкові платежі. ФОП Рікота А. Ю. посилався на те, що акти приймання-передачі наданих послуг за 2019-2020 роки одержані відповідачем 01.04.2021, а за І квартал 2021 року - 07.09.2023, проте оплату винагороди відповідач не здійснив.

2. Короткий зміст позовних вимог

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 05.12.2023 у справі № 914/2230/23, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, у задоволенні позовних вимог ФОП Рікоти А. Ю. відмовлено повністю.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про надання послуг управління комерційною діяльністю від 18.01.2019 з додатком № 1 (фінансова звітність) та з додатковими угодами № 1 та № 2 до нього. Суд першої інстанції зазначив, що за змістом договору (у редакціях додаткових угод) сторони погодили, зокрема, розмір операційного доходу замовника, порядок подання звітності, її складові та обов`язок складання та надсилання позивачем актів наданих послуг, порядок складання розрахунку розміру винагороди виконавця з огляду на операційний прибуток замовника, а також строки оплати наданих відповідачем послуг. Крім того, додатком № 1 до договору сторони чітко узгодили структуру фінансової звітності, а саме: загальний чистий дохід, медичні витрати (заробітна плата, навчання, оренда, тепло та світло, прибирання та охорона, витрати на майно, тощо), а також виділили графу "операційний чистий прибуток". Водночас суд першої інстанції встановив, що акти приймання-передачі позивачем надіслано лише за день до закінчення договірних відносин. При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів і в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що протягом періоду співпраці позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату за надані послуги. Суд першої інстанції також зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач за спірний період (2019- 2021) отримував за результатами надання послуг з управління комерційною діяльністю операційний прибуток, з якого б підлягала виплата винагороди виконавцю. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача обов`язку здійснити виплату винагороди, а тому позовні вимоги ФОП Рікоти А. Ю. задоволенню не підлягають.

2.3. Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 05.12.2023 у справі №914/2230/23 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ФОП Рікота А. Ю. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 914/2230/23, а справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

3.2. ФОП Рікота А. Ю., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду 29.11.2022 у справі № 910/2608/21, від 09.11.2021 у справі № 914/1493/20, від 20.02.2024 у справі № 910/15124/19, від 13.02.2024 у справі № 920/51/23, від 31.01.2024 у справі № 910/14968/22 (910/7059/23), від 13.12.2023 у справі № 910/10312/21, від 13.10.2021 у справі № 912/3747/20, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 15.02.2024 у справі № 911/2131/20, від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23.

3.3. ПП "Медичний центр "Інтерсоно" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ФОП Рікоти А. Ю. без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 914/2230/23 - без змін. Відповідач вважає доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими, такими, що зводяться до переоцінки доказів.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 18.01.2019 ФОП Рікота А. Ю. та ПП "Медичний центр "Інтерсоно" уклали меморандум про партнерство та співпрацю, відповідно до умов якого сторони засвідчили, що діють на засадах паритетності та рівноправності у взаємовідносинах і мають наміри спрямувати зусилля на ефективне співробітництво щодо розвитку діяльності за напрямком "стоматологія" у мережі закладів "Медікавер". Згідно з умовами цього меморандуму сторони підтверджували, що підписуючи цей меморандум, надають згоду на координацію сфери формальних та неформальних контактів із потенційними партнерами та клієнтами, а також організацію діяльності за напрямком "стоматологія" ФОП Рікотою А. Ю., який буде представляти сторони меморандуму. Цей меморандум не несе за собою будь-яких фінансових зобов`язань для кожної сторони. Сторони зобов`язалися, зокрема, використовувати власний інтелектуальний ресурс, розробки і нововведення, репутацію, існуючі ділові зв`язки, професійні та управлінські якості своїх членів, спільний та інтелектуальний ресурс сторін, а також інші відповідні нематеріальні активи; надавати один одному відкриту інформацію, що має значення для співпраці, та своєчасно забезпечувати один одного необхідними для виконання цього меморандуму відомостями, матеріалами, документами та іншими необхідними даними у формі і у строки, які сприятимуть її оперативному виконанню.

4.2. У подальшому, як зазначили господарські суди попередніх інстанцій, ПП "Медичний центр "Інтерсоно" (замовник) та ФОП Рікота А. Ю. (виконавець) 18.01.2019 уклали договір про надання послуг управління комерційною діяльністю з додатком № 1 (фінансова звітність) та додатковими угодами.

4.3. Відповідно до пункту 2.1 цього договору виконавець, використовуючи наявні у замовника та виконавця інтелектуальні, адміністративні, технічні та інші ресурси, зобов`язується надавати замовнику послуги управління комерційною діяльністю замовника за напрямком "стоматологія", а замовник зобов`язується прийняти і оплатити надані виконавцем послуги.

Послуги, визначені у пункті 2.1 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю, включають наступні складові, зокрема: облік фінансових показників діяльності в результаті наданих послуг; розроблення та погодження плану та специфікації закупівель розхідних матеріалів та медичних препаратів, необхідних для забезпечення діяльності при наданні послуг.

4.4. Усі витрати, пов`язані із виконанням умов цього договору несе замовник (пункт 2.3 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю).

4.5. Вартість послуг та порядок розрахунків визначено у розділі 3 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю.

Згідно з пунктом 3.1 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю оплата винагороди виконавця за цим договором здійснюється щоквартально (протягом 5 днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуг).

4.6. Розмір винагороди виконавця розраховується відповідно до наданої замовником фінансової звітності та становить: 15 % від операційного прибутку за розрахунковий період, визначений в акті приймання-передачі до досягнення очікуваного рівня доходу за напрямком "стоматологія" та 30 % - після досягнення цього очікуваного рівня доходу за напрямком "стоматологія". Фінансова звітність надається замовником виконавцю не пізніше третього числа місяця, наступного за останнім у звітному кварталі. Підставою для оплати послуг виконавця є акт приймання-передачі послуг. Акт приймання-передачі послуг складається та передається виконавцем замовнику не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за останнім у звітному кварталі (пункти 3.2, 3.4 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю).

4.7. Згідно з умовами пункту 4.1.5 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю виконавець зобов`язався щоквартально, упродовж 5 календарних днів місяця, наступного за останнім у кварталі, надати замовнику акт приймання-передачі наданих послуг у порядку, формі та у строк, визначений цим договором. При цьому згідно з пунктом 4.2.6 цього договору виконавець має право повного доступу до фінансової звітності результатів діяльності за напрямком "стоматологія" згідно з умовами цього договору. Замовник зобов`язався своєчасно забезпечувати виконавця необхідними для якісного надання послуг обладнанням, відомостями, інформацією та документами, а також прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем, на умовах та у строки, визначені цим договором (пункти 4.3.1, 4.3.3 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю).

4.8. Відповідно до пункту 8.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 18.01.2029. Договір може бути змінений або розірваний у судовому порядку або за згодою сторін, що підтверджується додатковою угодою до цього договору, підписаною уповноваженими представниками обох сторін (пункт 8.3 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю).

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в червні 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг управління комерційною діяльністю, в якій сторони дійшли згоди, серед іншого, про те, що виконавець надає замовникові також маркетингові послуги. Оплата маркетингових послуг та супутніх витрат здійснюється за рахунок замовника. При цьому виконавець вправі самостійно оплатити ці послуги та/або витрати з подальшим відшкодуванням їх вартості замовником на вимогу виконавця (пункт 2.3 цієї угоди).

Пункт 3.2 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю викладено в такій редакції: "Розмір винагороди виконавця розраховується відповідно до наданої замовником квартальної фінансової звітності та становить: 50 % від операційного прибутку за розрахунковий період, визначений в акті приймання-передачі. Фінансова звітність надається замовником виконавцю не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за останнім в звітному кварталі" (пункт 4 додаткової угоди № 1).

Крім того, сторони дійшли згоди доповнити пункт 4.3 розділу 3 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю таким пунктом: "Надавати виконавцеві щомісячно, не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним, а також щоквартально не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за останнім в звітному кварталі фінансову звітність результатів діяльності за напрямком "стоматологія".

4.10. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що сторони підписали 26.11.2020 додаткову угоду № 2 до договору про надання послуг управління комерційною діяльністю, якою припинили дію додаткової угоди № 1 та дійшли згоди додатково, окрім послуг, передбачених пунктом 2.2 розділу 2 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю, про те, що виконавець надає замовникові також маркетингові послуги; оплата всіх погоджених замовником маркетингових послуг та супутніх витрат здійснюється за рахунок замовника в межах погоджених сторонами витрат на маркетинг. При цьому виконавець вправі самостійно оплатити ці послуги та/або витрати з подальшим відшкодуванням їх вартості замовником на вимогу виконавця. Розмір винагороди виконавця розраховується відповідно до наданої замовником фінансової звітності за напрямком "стоматологія" та становить: 30 % від операційного прибутку за розрахунковий період, визначений в акті приймання-передачі. Фінансова звітність надається замовником виконавцю щомісячно, не пізніше шістнадцятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Підставою для оплати послуг виконавця є акт приймання-передачі послуг. Акт приймання-передачі послуг складається та передається виконавцем замовнику не пізніше п`ятого числа кожного місяця, наступного за звітним (пункт 4 додаткової угоди № 2). Також сторони виклали підпункт 4.1.3 пункту 4.1 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю у наступній редакції: "Щомісячно, упродовж 5 календарних днів місяця, наступного за звітним, надати замовнику акт приймання-передачі наданих послуг в порядку, формі та строк, визначений цим договором. Надавати виконавцеві щомісячно, не пізніше шістнадцятого числа місяця, наступного за звітним, фінансову звітність результатів діяльності за напрямком "стоматологія" (пункт 6 додаткової угоди № 2). Строк дії договору погоджено до 01.04.2021, а в частині невиконаних зобов`язань в період дії договору до повного їх виконання.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що в договорі про надання послуг управління комерційною діяльністю застосовуються такі терміни:

Операційний прибуток за напрямком "стоматологія" - сума, що є різницею між сумою грошових коштів, отриманих від продажу замовником послуг за напрямком "стоматологія" (операційний дохід) та сумою всіх податків, інших обов`язкових платежів, амортизації сплачених/нарахованих замовником з вказаної суми грошових коштів (Ebitda).

Очікуваний рівень доходу за напрямком "стоматологія" - мінімально необхідний розмір операційного доходу замовника за напрямком "стоматологія" та становить 506 841,00 грн з розрахунку на три стоматологічних кабінети в місяць.

Винагорода виконавця - грошова сума, що вираховується як відсоток від операційного прибутку від діяльності замовника за напрямком "стоматологія".

Фінансова звітність результатів діяльності за напрямком "стоматологія" - звітність замовника, що містить інформацію про фінансові результати діяльності за напрямком "стоматологія" за відповідний період, надається за формою, наведеною в додатку № 1 до договору.

У додатку № 1 до договору про надання послуг управління комерційною діяльністю (фінансова звітність) наведено перелік операційних витрат (operation expenditures) для розрахунку розміру винагороди виконавця.

4.12. Господарські суди попередніх інстанцій констатували, що за змістом наданої відповідачем фінансової звітності щодо підрозділу "стоматологія": за 2019 рік загальний чистий дохід складає 1 264 428,89 грн, витрати - 1 886 096,13 грн, прибуток 0; за 2020 рік чистий дохід складає 2 149 339,51 грн, витрати - 3 536 161,44 грн, прибуток 0; за 2021 рік чистий дохід складає 399 608,21 грн, витрати - 775 023,01 грн, прибуток 0.

4.13. Як зазначили господарські суди попередніх інстанцій, позивач стверджував, що упродовж строку дії договору про надання послуг управління комерційною діяльністю відповідач не надавав фінансову звітність, необхідну для розрахунку вартості наданих послуг. Тому позивач на підставі відомостей про розмір грошових коштів, отриманих відповідачем від продажу послуг (операційний дохід), визначив розмір винагороди та склав акт приймання-передачі послуг від 28.06.2019 на суму 43 255,66 грн, акт приймання-передачі послуг від 30.09.2019 на суму 62 682,15 грн, акт приймання-передачі послуг від 31.12.2019 на суму 66 021,36 грн, акт приймання-передачі послуг від 31.03.2020 на суму 60 658,93 грн, акт приймання-передачі послуг від 30.06.2020 на суму 52 500,46 грн, акт приймання-передачі послуг від 30.09.2020 на суму 223 060,09 грн, акт приймання-передачі послуг від 31.12.2020 на суму 133 487,47 грн та акт приймання-передачі послуг від 22.02.2021 на суму 50 054,00 грн (вартість маркетингових послуг). Листом від 30.03.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою про підписання зазначених актів та оплату заборгованості. 20.05.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про оплату заборгованості, однак звернення були залишені без задоволення.

4.14. Згідно з поданими у процесі розгляду справи фінансовими звітностями позивач провів розрахунок винагороди виконавця, змінив предмет позову та просив стягнути з відповідача 997 315,43 грн заборгованості за договором про надання послуг управління комерційною діяльністю. За неналежне виконання договірних зобов`язань відповідач також просив стягнути з відповідача 343 514,50 грн інфляційних втрат та 63 319,41 грн 3% річних.

4.15. Суди попередніх інстанцій зауважили, що відповідач, заперечуючи позовні вимоги, зазначав, що досягнути прибутку за напрямком "стоматологія" у жодному місяці за період співпраці не вдалося; позивачем неправильно проведено розрахунки винагороди, оскільки при здійсненні розрахунків не було враховано витрат відповідача (Ebitda); перелічені послуги в акті від 22.02.2021 суперечать умовам додаткової угоди № 2 від 26.11.2020, оскільки не були погоджені з відповідачем; відповідач провів оплату наданих позивачем маркетингових послуг згідно з актом від 19.02.2021 у розмірі 17 000,00 грн та актом від 19.02.2021 на суму 39 946,00 грн (копія платіжної інструкції від 08.02.2021 № 827 та від 25.02.2021 № 1309 долучені до матеріалів справи), жодних претензій про відсутність доступу чи неотримання фінансової звітності від відповідача за час співпраці позивачем не заявлялось.

4.16. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення заборгованості за договором про надання послуг управління комерційною діяльністю.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ФОП Рікоти А. Ю. належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про стягнення коштів за договором про надання послуг управління комерційною діяльністю. Підставою позову є неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем умов договору - несплата позивачу винагороди за результатами надання послуг з управління комерційною діяльністю.

5.4. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

5.5. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

5.6. За змістом пункту 3 частини 1 статті 3, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, свободою договору, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.7. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

5.8. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

5.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що підставою виникнення правовідносин між сторонами у цій справі, що розглядається, є договір про надання послуг управління комерційною діяльністю від 18.01.2019 з додатком № 1 (фінансова звітність) та з додатковими угодами № 1 та № 2 до нього.

5.10. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

5.11. Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

5.12. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з умовами договору про надання послуг управління комерційною діяльністю від 18.01.2019 винагорода виконавця вираховується у відсотках із суми операційного прибутку, що є різницею між сумою грошових коштів, отриманих від продажу замовником послуг (операційним доходом) та сумою всіх податків, інших обов`язкових платежів, амортизації сплачених/нарахованих замовником із вказаної суми грошових коштів (Ebitda). Суди також зазначили, що за змістом договору (у редакціях додаткових угод) сторони погодили розмір операційного доходу замовника, порядок подання звітності, її складові та обов`язок складання та надсилання позивачем актів наданих послуг; порядок складання розрахунку розміру винагороди виконавця з огляду на операційний прибуток замовника, а також строки оплати наданих відповідачем послуг. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ФОП Рікоти А. Ю., виходили з того що акти приймання-передачі позивачем надіслано за день до закінчення договірних відносин; у матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що протягом періоду співпраці позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату за надані послуги; матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач за спірний період (2019-2021) отримував операційний прибуток за результатами надання послуг з управління комерційною діяльністю, з якого би підлягала виплата винагороди виконавцю.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача обов`язку здійснити виплату винагороди, а тому позовні вимоги ФОП Рікоти А. Ю. задоволенню не підлягають.

5.13. ФОП Рікота А. Ю., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.14. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.15. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/2608/21, від 09.11.2021 у справі № 914/1493/20, від 20.02.2024 у справі № 910/15124/19, від 13.02.2024 у справі № 920/51/23, від 31.01.2024 у справі № 910/14968/22 (910/7059/23), від 13.12.2023 у справі № 910/10312/21, від 13.10.2021 у справі № 912/3747/20, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 15.02.2024 у справі № 911/2131/20, від 11.01.2024 у справі №916/1247/23.

5.16. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.17. Вирішуючи питання щодо подібності правовідносин, Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

5.18. Колегія суддів також зазначає, що підставою касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Тому неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстава для касаційного оскарження має місце тоді, коли суд апеляційної чи першої інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

5.19. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.20. Колегія суддів установила, що безпідставними є посилання скаржника на неврахування господарськими судами висновків щодо застосування статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду, а саме у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/2608/21 (щодо необхідності викладення у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції доводів та мотивів прийняття або відхилення аргументів учасників справи), у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 914/1493/20 (щодо вимог до змісту мотивувальної частини судового рішення), у постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 910/15124/19 (щодо необхідності надання оцінки всім аргументам учасників справи), у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 920/51/23 (щодо необхідності спростування та відхилення аргументів учасників справи), у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 910/14968/22 (910/7059/23) (щодо необхідності надання оцінки доводам сторони, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу), у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 910/10312/21 (щодо вимог до змісту мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції), у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 912/3747/20 та у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17 (щодо дотримання судами принципу змагальності). Зазначені висновки Верховного Суду щодо вимог до змісту мотивувальної частини судового рішення та необхідності дотримання судами принципу змагальності під час розгляду справи мають загальний (універсальний) характер і підлягають застосуванню судами під час розгляду справ незалежно від характеру спору та суті спірних правовідносин, предмета та підстав позову.

5.21. З огляду на встановлені обставини та оцінені судами докази у справі, що розглядається, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції вказаним висновкам не суперечить, оскільки в мотивувальній частині постанови наведені доводи (аргументи) ФОП Рікоти А. Ю. та зазначено мотиви їх відхилення.

Зокрема, щодо аргументів позивача про помилковість визначення та неправильність порядку обчислення судом першої інстанції операційного прибутку, суд апеляційної інстанції зазначив про їх помилковість, необґрунтованість та безпідставність. При цьому суд апеляційної інстанції врахував положення чинного законодавства, а також умови договору про надання послуг управління комерційною діяльністю та додатку № 1 до цього договору.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що не заслуговують на увагу твердження скаржника про те, що йому не було надано фінансових звітів. Суд апеляційної інстанції при цьому встановив, що згідно з пунктом 4.2 договору про надання послуг управління комерційною діяльністю скаржник мав право повного доступу до фінансової звітності, а серед послуг, які надавалися ФОП Рікота А. Ю., є облік фінансових показників діяльності. До того ж, суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач не звертався до відповідача з підстав невиконання ним умов договору про надання послуг управління комерційною діяльністю, зокрема, щодо надання фінансової звітності результатів діяльності за напрямком "стоматологія".

Суд апеляційної інстанції констатував, що відсутніми є й докази про те, що протягом дії договору про надання послуг управління комерційною діяльністю позивач звертався до відповідача з претензіями щодо необхідності оплати за надані послуги. За висновком суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно зазначив, що в роздруківці переписки між сторонами немає згадок про будь-яку заборгованість замовника перед виконавцем, натомість йде мова про фінансові плани, продуктивність, бюджети, стратегії тощо.

Колегія суддів також зауважує, що скаржник не зазначив про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідно до положень статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 911/2131/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОН Ч та К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" про стягнення заборгованості за договором підряду. У зазначеній постанові Верховний Суд виклав такий висновок:

"75. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акту законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами".

Верховний Суд у справі № 911/2131/20 зазначив про те, що сторонами спору було погоджено ціну в договорі, проте апеляційний суд необґрунтовано зменшив розмір вартості виконаних відповідачем робіт за договором, чим фактично порушив основні принципи матеріального права, визначені у статті 3 Цивільного кодексу України.

5.23. Постанова Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, на яку посилається скаржник, ухвалена за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" до Приватного підприємства "Адепт-Комплект" про стягнення 1 150 116,27 грн та зустрічним позовом Приватного підприємства "Адепт-Комплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" про стягнення 843 830 грн. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов такого висновку:

"5.10. Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки".

У справі № 916/1247/23 Верховний Суд зазначив, що сторони спору узгодили в договорі умови, за яких настає обов`язок сплати замовником відповідних сум підряднику, і такими умовами є підписання кінцевого акта приймання-передачі виконаних робіт та акта про відсутність зауважень. Верховний Суд зауважив, що, задовольняючи позовні вимоги про стягнення коштів, суди не надали належної оцінки визначеному сторонами в умовах додатку до договору визначенню "кінцевий акт приймання-передачі виконаних робіт", не встановили, чи є акти виконаних будівельних робіт та кінцевий акт приймання-передачі виконаних робіт різними документами, або те, чи кінцевий акт приймання-передачі виконаних робіт є останнім актом виконаних будівельних робіт, який підписується сторонами за фактом виконання останнього етапу робіт за договором.

5.24. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди при тлумаченні поняття "операційний прибуток" вдалися до іншого тлумачення, ніж зазначений термін визначили сторони у договорі, тому наведені правові висновки Верховного Суду ними були проігноровані.

5.25. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що у справі № 914/2230/23, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що згідно з умовами договору винагорода виконавця вираховується у відсотках із суми операційного прибутку, що є різницею між сумою грошових коштів, отриманих від продажу замовником послуг (операційним доходом) та сумою всіх податків, інших обов`язкових платежів, амортизації сплачених/нарахованих замовником із вказаної суми грошових коштів (Ebitda). За змістом договору (у редакціях додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору), як зазначили суди попередніх інстанцій, сторонами погоджувався розмір операційного доходу замовника, порядок подання звітності, її складові та обов`язок складання та надсилання позивачем актів наданих послуг; порядок складання розрахунку розміру винагороди виконавця з огляду на операційний прибуток замовника, а також строки оплати наданих відповідачем послуг. Суди встановили, що згідно з додатком № 1 до договору сторони чітко узгодили структуру фінансової звітності, а саме: загальний чистий дохід, медичні витрати (заробітна плата, навчання, оренда, тепло та світло, прибирання та охорона, витрати на майно, тощо), а також виділили графу "операційний чистий прибуток". Суди встановили, що цей додаток підписаний обома сторонами і на нього є посилання у пункті 1.1.2 договору. Тому суди попередніх інстанцій зазначили, що твердження позивача про те, що при обчисленні операційного прибутку повинен враховуватися виключно розмір грошових коштів, отриманих замовником від продажу послуг, є помилковим.

5.26. При цьому, з`ясовуючи законодавчий зміст термінів "прибуток" та "операційний прибуток", суди попередніх інстанцій послалися на чинні на момент розгляду та вирішення справи положення частини 1 статті 142 Господарського кодексу України, пункт 3.14 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433, а також на Критерії оцінки допустимості державної допомоги суб`єктам господарювання для місцевої інфраструктури, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2023 № 1087. Колегія суддів зазначає, що таке з`ясування судами термінів "прибуток" та "операційний прибуток" не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 911/2131/20, від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, оскільки реалізація повноважень із суддівського розсуду була спрямована на вибір оптимального варіанту розв`язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію з метою тлумачення умов договору та з`ясування справжньої волі сторін.

5.27. Таким чином, судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 911/2131/20, від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23. Суди надали оцінку доказам, поданим сторонами, та відповідно до встановлених обставин справи дійшли висновків, що позивач не довів суду належними доказами наявність у відповідача обов`язку здійснити виплату винагороди, про стягнення якої заявлено позов.

5.28. З огляду на викладене Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

5.29. Доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду. Проте скаржник не зазначає про порушення норм процесуального права, які відповідно до статті 310 Господарського процесуального кодексу України могли би слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

5.30. Верховний Суд також констатує, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ФОП Рікоти А. Ю. необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Рікоти Андрія Юрійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 914/2230/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак