справа № 462/1995/22
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2024 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
представника потерпілих ОСОБА_10
представника цивільного відповідача ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020140060000739 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суховоля Городоцького району Львівської області, українця, громадянина України, працевлаштованого на посаді лікаря з медицини невідкладних станів КНП ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.140 КК України, -
встановив:
ОСОБА_5 відповідно до наказу головного лікаря Комунального підприємства «Львівська станція швидкої медичної допомоги» від 02.12.2009р. призначений на посаду лікаря швидкої медичної допомоги підстанції-1 цього ж підприємства та згідно посвідчення №1070-к/44 від 05.12.2009р. володіє вищою кваліфікаційною категорією за спеціальністю «Лікар медицини невідкладних станів», тобто є медичним працівником.
Відповідно до графіку роботи працівників підстанції-1 Станції екстреної медичної допомоги Львів КНП ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_5 , з 19:30 25.03.2020р. по 07:30 26.03.2020р. заступив на чергування в складі бригади швидкої медичної допомоги №153, володіючи вищою кваліфікаційною категорією за спеціальністю «Лікар медицини невідкладних станів», несучи персональну відповідальність за організацію та надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі, здійснення огляду пацієнта, визначення необхідності проведення обстеження, встановлення попереднього діагнозу в період часу з 20:32 по 22:42 год 25.03.2020р., здійснюючи виїзд до пацієнта ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_3 , порушуючи вимоги п. «а» ч. 1 ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992р., ст. ст. 3, 5 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012р., п. 6,15 «Типового положення про бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги», затвердженого Кабінетом Міністрів України №1114 від 21.11.2012р., п. 75 «Лікар з медицини невідкладних станів» підрозділу «Професіонали в галузі лікувальної справи (крім стоматології)» розділу «Професіонали» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002р., п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.7, 2.10, 2.11, 2.13, 2.26, 3.5, 3.7, 4.1, 4.2, 4.4, 5.1., 5.3., 5.4., 5.7, 5.10, 5.11, 5.14, 5.16 Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів, затвердженої головним лікарем КП ЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги» від 31.05.2013р., Наказу МОЗ України «Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків Covid-19» №663 від 13.02.2020р., Локального протоколу екстреної медичної допомоги адаптованого до умов роботи КНП ЛОР «ЛОЦЕМД та МК» «Обструкція дихальних шляхів стороннім тілом», затвердженого в.о. директора КНП ЛОР «ЛОЦЕМД та МК» № 31 від 11.02.2020, п. п. 1.1., 5.1., 5.2., 7.2., 7.3., 7.5. розділу «Універсальна допомога», п. 7.1. розділу «Респіраторні захворювання» Наказу МОЗ України «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги», не виконав своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для ОСОБА_12 , зокрема: не в повному обсязі провів первинний фізікальний огляд хворого ОСОБА_12 , враховуючи стан хворого, а саме низький рівень сатурації 62%, що свідчило, у першу чергу, про проблеми з дихальною системою, не оглянув та не оцінив ротову порожнину та прохідність дихальних шляхів. Враховуючи відсутність у хворого ОСОБА_12 ознак гострого респіраторного захворювання, тісного контакту із хворими з підтвердженим або ймовірним випадом Covid-19, а також попередній огляд сімейного лікаря ОСОБА_13 , під час якого будь-яких відхилень не виявлено, ОСОБА_5 встановив попередній діагноз «Позагоспітальна двобічна пневмонія. Covid-19?, який в подальшому при судово-гістологічному дослідженні легень і трахеї трупа ОСОБА_12 підтверджений частково, методом ПЛР, РНК вірусу Sars-CoV-2 не виявлено.
Крім того, лікарем ОСОБА_5 упродовж двох годин з моменту приїзду на виклик хворому ОСОБА_12 , який перебував у критичному стані, не надано екстреної медичної допомоги, не забезпечено постійного моніторингу життєвих показників, в першу чергу не оглянуто та не видалено із верхніх дихальних шляхів сторонніх мас, не проведено штучної вентиляції легень, не забезпечено хворого належною респіраторною підтримкою з метою відновлення функцій дихальної системи, не доправлено хворого до закладу охорони здоров`я, а натомість безпідставно викликано та залучено до хворого додаткову спеціалізовану бригаду та залишено ОСОБА_12 без належного нагляду, внаслідок чого близько 22:41 констатовано його біологічну смерть. Причиною смерті ОСОБА_12 є механічна обтураційна асфіксія, яка наступила від закриття просвіту дихальних шляхів сторонніми масами (неперетравлені шматки м`яса) на фоні гнійної пневмонії і набряку головного мозку.
Такі дії ОСОБА_5 , кваліфіковані за ч. 1 ст. 140 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину заперечив повністю та пояснив, що працює лікарем невідкладних станів більше 15 років, має вищу кваліфікаційну категорію. 25 березня 2020р. він чергував в складі бригади екстреної допомоги №153 та до них надійшов виклик близько 20:00 по АДРЕСА_3 з підозрою на інсульт. Лікар зателефонував на номер телефону заявника та запитав, що сталось. Син пацієнта йому повідомив про те, що його батькові ОСОБА_12 різко стало погано, він ослаб, не може самостійно сидіти. Лікар запитав у заявника яка у батька температура, заявник сказав, що нормальна, лікар попросив до його приїзду її виміряти.
Коли бригада приїхала на виклик, лікар разом з фельдшером зайшли до квартири, у великій кімнаті на кріслі сидів чоловік старшого віку, який на запитання не реагував, не відповідав, родичі сказали, що пацієнт хворіє деменцією, раніше він переніс інсульт. Лікар підійшов до пацієнта, доторкнувся до його руки, вона була гарячою, у пацієнта було глибоке, важке та часте дихання, задуха, приглушена свідомість, колір шкіри був синюшний, носогубний трикутний сіруватий, пацієнт дихав ротом. Лікар уточнив у родичів чи міряли вони температуру пацієнта, вони повідомили, що не міряли, бо батько самостійно не може тримати руку. Тоді лікар сказав, щоб родичі тримали його руку самостійно, поставивши термометр під паху. Температура тіла ОСОБА_12 на той час становила 38,8. Лікар паралельно розстібнув ґудзик сорочки, приставив фонендоскоп, вислухав у легенях хрипи та крепітацію, поміряв тиск. Кашлю у пацієнта не було. Пульс був високий, приблизно 100 ударів на хвилину. Паралельно попросив сина пацієнта збігати до машини швидкої допомоги за пульсоксиметром. Виміряв сатурацію, така становила 62%. В свою чергу родичі повідомили, що того ж дня до них приходила сімейна лікар, однак не пояснили причини її виклику. Родичі заперечували коронавірусну інфекцію. Запідозривши неправдиву інформацію від родичів, які від нього приховували підвищену температуру та вводили його в оману, взявши вказані показники в сукупності, а також розпал пандемії коронавірусної інфекції, обвинувачений дійшов висновку, про те, що у пацієнта є наявною пневмонія, а тому він запідозрив у ОСОБА_12 коронавірус. Тому, керуючись наказом МОЗ України №663 від 13.03.2020р. щодо «підозрілого випадку», відсутність у нього та його бригади засобів індивідуального захисту, для запобігання інфікування себе та членів бригади, відчуваючи страх, лікар відійшов на безпечну відстань, зателефонував до відповідального лікаря ОСОБА_14 , яка йому сказала викликати спеціалізовану ковідну бригаду. При цьому ОСОБА_5 запитав у ОСОБА_14 чи вести хворого самостійно до медзакладу, чи кликати бригаду, чи перебувати біля хворого, на що лікар повідомила йому чекати в машині. Таким чином, виконуючи вказівки лікаря ОСОБА_14 , ОСОБА_5 викликав спеціалізовану бригаду, родичам сказав, що у пацієнта стан важкий, у нього пневмонія, з великою ймовірністю це ковід, спустився на вулицю до машини швидкої допомоги та очікував прибуття спеціалізованої бригади. Інша бригада приїхала приблизно через 1,5 год, близько 22:30год, лікар їх зустрів, провів до квартири, іншому лікарю повідомив, що стан пацієнта важкий, поставив завершення виклику та поїхав на станцію.
Крім того, обвинувачений вказав, що у нього на цьому виклику не було підстав оглядати порожнину рота ОСОБА_12 , оскільки у пацієнта кашлю та шумного дихання не було, він вільно дихав, тобто у нього не було жодних підстав запідозрити у хворого обтурацію, тому екстрена допомога ним не надавалась. Допускає, що повна обтурація дихальних шляхів у ОСОБА_12 наступила через дії самих родичів, оскільки вони перемістили його. Оскільки на момент огляду аспірації не було, відтак, вважає, що у справі відсутній причинно-наслідковий зв`язок між його діями та смертю ОСОБА_12 .
Також вказав, що, на підставі п. 2.32, 3.14 Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів він мав право відмовитись від виконання роботи, у зв`язку з тим, що створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя та здоров`я так як він міг заразитись коронавірусом.
Звертає увагу суду на те, що висновки членів медичної ради є упереджені, оскільки у нього з членами медради ОСОБА_15 та ОСОБА_16 були конфлікти.
Підтвердив, що карту виїзду №444 заповнив з порушеннями, а саме не оглядав живіт хворого, симптом Пастернацького, мову та зіниці не визначав, ці показники записав без попереднього їх визначення. Вказані графи у карті мусів записати, оскільки не міг здати не заповнену карту.
Підтвердив в судовому засіданні, що показник сатурації 62% свідчить про проблеми дихальної системи. На момент своєї присутності поруч з пацієнтом, у якого був стан важкий, однак стабільний, розуміючи що у нього пневмонія та він не помре за 2 години, був переконаний, що у будь-якому випадку хворий буде госпіталізований іншою бригадою. При цьому, не транспортував хворого самостійно, оскільки переживав за своє здоров`я.
Не дивлячись на заперечення обвинуваченим своєї вини та висунуті захисні версії, його вина у вказаному кримінальному правопорушенні за викладених вище обставин підтверджується його показами, в яких не заперечуються окремі обставини справи, та усією сукупністю досліджених під час судового розгляду інших доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що він проживає разом з батьками за адресою АДРЕСА_3 . Батько постійно проживав за цією адресою, кілька років з дому не виходив, оскільки мав певні розлади здоров`я. 25.03.2020р. мама потерпілого висловила занепокоєння з приводу кашля у батька, а тому вони вирішили викликати сімейного лікаря. Того ж дня близько 16 год потерпілий привіз додому лікаря, яка оглянула батька, послухала його дихання, виміряла температуру, яка становила 36,7 градусів. Оскільки будь-яких занепокоєнь щодо здоров`я батька у лікаря не було, вона рекомендувала приймати йому загальноукріплюючі засоби та слідкувати за здоров`ям. Того ж дня близько 19 год додому прийшов брат, ОСОБА_7 , вони проводили гігієнічні процедури батькові на кухні, стригли його, та близько 20 год мама попросила завезти батька на кухню поїсти. Через 15-20 хв мама покликала на допомогу, та, прибігши на кухню, потерпілий побачив, що батько почав з`їжджати з табуретки. Потерпілий притримав його, відвів до ОСОБА_17 та посадив в крісло. Через те, що потерпілі запідозрили у батька можливий повторний інсульт, ОСОБА_9 викликав бригаду швидкої медичної допомоги. В розмові з диспетчером він повідомив про те, що батькові під час вечері стало погано, у нього підозра на інсульт. Приблизно через 20-30 хв до нього перетелефонував лікар зі швидкої, який запитав чи є у хворого якісь симптоми ковіду, чи контактував він з кимось, хто міг хворіти коронавірусом. Потерпілий пояснив, що ні його батько, ні будь-хто із членів родини ковідом не хворів, ніхто з них із хворими не контактував, за кордони не були. Тоді через кілька хвилин до квартири зайшов лікар ОСОБА_5 разом із медсестрою. Лікар пройшов до кімнати, де перебував батько, та відразу сказав, що у нього ковід. В свою чергу лікар звинуватив їх , що вони піддали його та медичну бригаду ризику, говорив про те, що потерпілі збрехали щодо хвороби батька, що він хворий на ковід, і в його смерті будуть винні вони самі. Потерпілі, в свою чергу, переконували лікаря, що ніхто з них не контактував із хворими на ковід, самі вони ковідом не хворіли та не мали будь-яких симптомів коронавірусної інфекції, та просили провести огляд батька. На такі прохання лікар погодився поміряти температуру батькові, однак вимірювання проводили самі потерпілі. Лікар, в свою чергу, до батька не наближався. В подальшому лікар виміряв сатурацію батькові, яка в той момент становила 62 %. З власної ініціативи ОСОБА_5 викликав спеціальну ковідну медичну бригаду. Почувши, що така бригада приїде, лікар з медсестрою відразу покинули приміщення квартири та весь час очікували приїзду спеціальної медичної бригади надворі в машині швидкої допомоги. Приблизно через 1,5-2 год. близько о 23:00 год до квартири потерпілих приїхала інша бригада швидкої допомоги, лікар якої, оглянувши батька, констатувала те, що він помер. В подальшому ця ж лікар викликала поліцію. При цьому потерпілий вказав, що лікар ОСОБА_5 не провів належного медичного огляду батька, не надав йому необхідну медичну допомогу, свою відмову мотивував тим, що він не з спеціальної ковідної бригади, а діагноз визначив «на око».
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 повідомила, що 25.03.2020р. зранку її чоловік почав покашлювати і тому вони вирішили викликати сімейного лікаря. Приблизно о 16:00 її син ОСОБА_18 привіз додому сімейну лікарку, яка оглянула чоловіка, виміряла йому тиск, послухала легені, виміряла температуру. Зауважень до стану здоров`я ОСОБА_12 у неї не було. Близько 20:00 год потерпіла подала вечерю ОСОБА_12 на кухні. Під час вживання їжі йому раптово стало погано, він почав сповзати із табуретки та жестикулювати руками. Потерпіла покликала сина з невісткою, які допомогли батькові пройти в кімнату, та посадили його у крісло. Так як у всі членів сім`ї виникла підозра на повторний інсульт, її син ОСОБА_9 викликав швидку допомогу. Приблизно о 20:30 приїхала бригада швидкої допомоги разом із лікарем ОСОБА_5 , який увійшов до кімнати, де перебував чоловік, став навпроти хворого, без попереднього огляду та без жодних запитань відразу повідомив, що у хворого ковід. Вказаний діагноз потерпіла та її син стали заперечувати, оскільки повідомили, що батько не входив на вулицю тривалий час, ніхто із членів родини на той час не хворів коронавірусом, за кордоном не перебували та з хворими не контактували. Потерпіла повідомила лікарю, що її чоловікові раптово під час вживання їжі стало погано, звернула його увагу на те, що колір обличчя змінився, він пожовтів, а ніс загострився, однак її слів лікар не чув, натомість звинувачував потерпілих у недбалості та у тому, що потерпілі наразили його та його бригаду на небезпеку зараженням. На вмовляння потерпілих зробити хоч щось, лікар сказав, що потрібно виміряти пацієнту температуру. При цьому вимірювання проводили самі потерпілі, а лікар в цей час стояв осторонь. Температура тіла на той час становила трохи більше 37 градусів. При цьому потерпіла весь час звертала увагу лікаря на те, що обличчя її чоловіка змінило колір, стало пісочним, руки стали холодними. На вимогу потерпілих лікар погодився виміряти сатурацію та послав ОСОБА_9 за пульсоксиметром до карети швидкої допомоги. Після вимірювання сатурації, яка становила 62 %, лікар ОСОБА_5 повідомив, що у пацієнта ковід, викликав спеціалізовану медичну бригаду, покинув приміщення квартири та приїзду інших медиків очікував на вулиці в машині швидкої допомоги. Через приблизно 1,5 год приїхала інша бригада лікарів. При цьому чоловіку потерпілої за цей час стало значно гірше, він важко дихав, не рухав руками. Інша лікар пройшла до чоловіка, послухала його, повідомила, що він практично помирає. Намагалась зробити якийсь укол, однак у неї нічого не вийшло, та констатувала смерть.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 повідомив, що 25.03.2020р. близько 16:00 йому зателефонувала мама та повідомила, що у батька була сімейна лікар, яку викликали з приводу кашлю батька, провела його огляд, підозр щодо стану здоров`я у неї не було. Матір попросила ввечері прийти та допомогти підстригти батька. Того ж дня близько 19:00 потерпілий прийшов до батьків, провів батькові гігієнічні процедури та після цього повернувся до свого дому. Близько 20:00 до нього подзвонила невістка ОСОБА_19 та повідомила, що батькові стало погано, йому викликали швидку допомогу. Потерпілий прибіг приблизно через 5 хв та побачив, що батько сидів у кріслі в кімнаті, його дихання було важке, переривчасте, колір обличчя жовтий, біля нього були брат та матір, а лікар ОСОБА_5 стояв в іншій стороні кімнати біля балкону. При цьому лікар кричав, чому потерпілі не виміряли температуру тіла пацієнта до його приїзду, звинувачував матір та брата у тому, що вони наражають його на небезпеку зараження, що у хворого ковід, звинувачував їх у бездіяльності, через що батько може померти. Однак, потерпілі наголошували, що батько на вулицю не виходив, ніхто вдома ковідом не хворів, контактів з хворими не мали, за кордон ніхто з них не їздив. Потерпілі просили лікаря зробити хоча б щось, принаймні оглянути пацієнта, на що лікар дав їм вказівку виміряти температуру. При цьому вимірювання температури проводили самі ж потерпілі, яка становила 37,7. Після цього лікар попросив брата принести пульсоксиметр з карети швидкої допомоги. Сатурація крові пацієнта становила 62 %, на що лікар сказав, що це ковід, викликав спеціалізовану бригаду швидкої допомоги та пішов із квартири. Потерпілий ще деякий час побув у квартирі батьків та пішов до себе додому. Близько 22:00 невістка ОСОБА_19 зателефонувала йому та повідомила, що батько помер.
Покази потерпілих суд визнає належними та допустимими, оскільки такі є логічними, послідовними, чіткими, не містять розбіжностей, підтверджують місце, час та спосіб вчинення кримінального правопорушення, узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, із показами допитаних в судовому засіданні свідків, дослідженими під час судового розгляду протоколами слідчих дій, висновками експертів, які теж доводять вину ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що вона протягом 5 років проживала за адресою АДРЕСА_3 разом із чоловіком ОСОБА_9 , дітьми та свекрами. Останній рік її свекор постійно перебував вдома, на вулицю не виходив, так як хворів на деменцію. 25.03.2020р. свекор почав покашлювати, а тому її свекруха вирішила викликати сімейну лікар для його огляду. Того ж дня близько 16:00 до них додому приїхала сімейна лікар ОСОБА_13 , яка оглянула свекра, виміряла йому температуру та виписала якісь ліки від серця. Будь-яких ознак простудного захворювання на момент огляду у свекра не було. Того ж вечора близько 19-19:30 год свекруха приготувала вечерю. ОСОБА_9 провів батька на кухню. Під час споживання їжі батькові стало погано, свекруха покликала сина на допомогу. Свекор почав сповзати з крісла, тоді ОСОБА_9 разом із свідком взяли батька під руки та відвели його до великої кімнати, де посадили у крісло. При цьому свекор дихав важко, щось показував руками на груди, хрипів. ОСОБА_9 відразу викликав швидку медичну допомогу, так як рідні запідозрили інсульт. Бригада швидкої допомоги разом із лікарем ОСОБА_5 приїхала приблизно через 15-20 хв. Коли лікар ОСОБА_5 , пройшов до кімнати, він відразу, без попереднього огляду хворого, виставив діагноз ковід та почав звинувачувати потерпілих у тому, що вони наразили його на небезпеку зараження. Однак, потерпілі говорили, що того ж дня напередодні у них вдома була сімейна лікар, яка оглядала батька, будь-яких підозр на хворобу у неї не було, самі потерпілі і свідок з хворими не контактували, за кордоном не були. Однак лікар їх не слухав, а навпаки, вказував, що у нього 15 річний стаж роботи. При цьому свідок вказала, що стан хворого погіршувався ще при присутності лікаря ОСОБА_5 , у них вдома, у хворого біліли губи, дихання ставало важчим. Потім лікар дав вказівку потерпілим виміряти батькові температуру, яка на той момент становила 37,7 градусів. Після цього ОСОБА_9 пішов до карети швидкої допомоги за пульсоксиметром. Після вимірювання сатурації, лікар однозначно ствердив, що у свекра коронавірус, вказав, що у нього немає індивідуальних засобів захисту, він може заразитись, тому викликав спеціалізовану ковідну бригаду та вийшов з квартири. Коли приїхала друга бригада медиків, лікар ОСОБА_21 відразу пройшла до кімнати, де сидів батько, свідок в цей час перебувала в іншій кімнати з дітьми, та почула від лікаря фразу «це вже кінець». В подальшому лікар викликала поліцію.
Покази вказаного свідка суд визнає належними та допустимими, оскільки такі повністю узгоджуються із показами потерпілих, підтверджують місце, час та спосіб вчинення кримінального правопорушення.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що працює сімейним лікарем у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Приблизно в березні 2020р. до неї зателефонувала ОСОБА_8 та попросила оглянути її чоловіка ОСОБА_12 , так як у неї викликав занепокоєння його кашель, враховуючи, що вже на той час була оголошена епідемія коронавірусу. Того ж дня приблизно о 16:00 год лікар приїхала до ОСОБА_12 додому, провела огляд, поміряла йому тиск та температуру, яка становила 36,6 градусів, послухала легені. Скарг ОСОБА_12 не висловлював. Будь-яких ознак ГРВІ на момент огляду у нього не було. Так як раніше лікар не оглядала ОСОБА_12 , вона попросила надати їй якісь додаткові медичні документи та наголосила на тому, щоб він приїхав до поліклініки на додаткові обстеження. Після огляду цього ж дня лікар записала результати огляду в амбулаторну картку. Вже наступного дня до неї зателефонувала завідувачка та повідомила, що пацієнт ОСОБА_12 помер. Пізніше родичі померлого вислали їй результати експертизи трупа, де причиною смерті ОСОБА_12 вказувалась асфіксія.
Покази свідка ОСОБА_13 є належними та допустимими, такі узгоджуються з показами потерпілих та свідка ОСОБА_20 , підтверджують обставини, які передували вчиненню кримінального правопорушення.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що працює на посаді старшого оперативного лікаря з 2008 р., має вищу категорію лікаря невідкладних станів. Приблизно на початку пандемії коронавірусу на станцію від лікаря ОСОБА_5 поступив виклик про необхідність приїзду спеціалізованої ковідної бригади, так як він запідозрив у пацієнта коронавірусну інфекцію. Диспетчер, яка отримала вказаний виклик, повідомила свідку, що телефонує лікар і просить скерувати до пацієнта ковідну бригаду. В цьому випадку було погоджено надати спеціалізовану ковідну бригаду лікарю ОСОБА_5 . Однак в подальшому, вказаний виклик був переданий лікарю ОСОБА_21 , так як інша бригада не змогла приїхати, бо лікар бригади захворіла. При цьому свідок ОСОБА_14 заперечила будь-яке спілкування з приводу даного виклику з лікарем ОСОБА_5 , вказала, що розмовляла виключно із диспетчером, яка не повідомляла її про те, що лікар ОСОБА_5 хоче з нею спілкуватись особисто.
Покази свідка суд визнає належними та допустимими, такі узгоджуються із іншими доказами у справі, їм не суперечать, та такі спростовують покази обвинуваченого ОСОБА_5 щодо надання йому вказівок лікарем ОСОБА_14 можливості покинути пацієнта ОСОБА_12 , який перебував на у критичному стані. Крім того, покази свідка ОСОБА_14 в цій частині підтверджуються її інформаційною запискою від 26.03.2020р., відповідно до якої близько 21:00 25.03.2020р. лікар ОСОБА_5 повідомив диспетчера ОСОБА_22 про те, що стан хворого важкий, запідозрив Covid. Диспетчер запропонувала йому доповісти дану інформацію відповідальному лікарю, на що ОСОБА_5 відповів відмовою.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомила, що працює на посаді лікаря медицини невідкладних станів. В березні 2020р. поступив виклик з приводу хворого на коронавірус. По прибутті на вказаний виклик, лікар констатувала смерть хворого до її приїзду. При цьому, коли її бригада приїхала на адресу по АДРЕСА_4 , її біля під`їзду зустрів ОСОБА_5 , повідомив, що хворий важкий, але стабільний, та провів до дверей квартири. У квартирі були родичі пацієнта, повідомили про те, шо з попереднім лікарем у них стався конфлікт. Лікар запитала, що сталось та відразу перейшла до огляду. На момент огляду у ОСОБА_12 дихання вже не було, на магістральних судинах пульсації не було, шкіра бліда, зіниці були широкі та був наявним синдром «котячого ока». Вказані симптоми свідчили про біологічну смерть, а тому нею реанімаційні заходи не проводились. Однак, для того, щоб мінімізувати конфлікт з родичами та уникнути скарг, вона «для вигляду» відкрила ампулу адреналіну, підійшла до тіла , однак вводити препарат не стала, та повідомила, шо ОСОБА_12 помер. Після цього лікар повідомила відповідального лікаря ОСОБА_14 та подзвонила на 102.
Покази свідка ОСОБА_21 суд визнає належними та допустимими, оскільки такі підтверджують обставини справи, зокрема, час, місце смерті ОСОБА_12 . Крім того, такі узгоджують із показами потерпілих, свідка ОСОБА_20 , письмовими доказами. З показів вказаного свідка чітко вбачається, що смерть пацієнта ОСОБА_12 наступила до її приїзду, тобто під час обслуговування виклику бригадою №153. З приводу розбіжностей в показах свідка ОСОБА_21 та потерпілих щодо часу смерті ОСОБА_12 суд зазначає таке. Потерпілі в своїх показах дійсно вказали, що лікар ОСОБА_21 намагалась врятувати батька, робила якісь маніпуляції з уколом, однак чітко вказати чи був живим на той час батько вони не змогли. Суд теж враховує, що потерпілі не є медичними працівниками, а, отже, не можуть достеменно визначити стан смерті. Оскільки смерть пацієнта ОСОБА_12 підтвердилась такими показниками як мідріаз та «синдром котячого ока», вказане беззаперечно свідчить про те, що на момент огляду лікарем ОСОБА_21 він вже був мертвим.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що працює на посаді фельдшера, працювала разом в бригаді ОСОБА_5 та була на виклику у пацієнта ОСОБА_12 . Свідок вказала, що при приїзді на виклик хворий був оглянутий лікарем ОСОБА_5 , провів аускультацію, у пацієнта була підвищена температура, а тому лікар запідозрив у пацієнта ковід. Так як це був початок пандемії, у медиків було усне розпорядження, згідно якого при підозрі на ковід потрібно було викликати спеціалізовану ковідну бригаду. Після огляду пацієнта ОСОБА_12 лікар ОСОБА_5 по телефону повідомив старшого лікаря про підозру на ковід, яка йому сказала викликати спеціалізовану ковідну бригаду. Приїзду ковідної бригади вони чекали в кареті швидкої допомоги поруч із під`їздом близько 2 годин. Коли приїхала інша бригада медиків, лікар ОСОБА_5 провів їх до квартири, потім повернувся до автомобіля швидкої допомоги і вони поїхали.
Покази свідка ОСОБА_23 є частково належними, оскільки такі підтверджують обставини справи, а саме місце та час вчинення кримінального правопорушення, однак суд критично оцінює покази свідка в частині спілкування ОСОБА_5 на виклику із відповідальним лікарем ОСОБА_14 , оскільки остання дане спілкування заперечила. Крім того, суд відхиляє покази свідка ОСОБА_23 в частині проведення ОСОБА_5 повного огляду ОСОБА_12 , оскільки такі спростовуються показами потерпілих та свідка ОСОБА_20 , які повідомили, що лікар ОСОБА_5 такого огляду не проводив.
У той же час, з досліджених судом в порядкуст.358КПК України документів, судом встановлено наступне.
Наказом КП Львівська станція швидкої медичної допомоги від 02.12.2009р. №524-к ОСОБА_5 прийнято на посаду лікаря швидкої медичної допомоги з 02.12.2009р.
Тобто даним доказом підтверджується суб`єкт вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.7, 2.10, 2.11, 2.13, 2.26, 3.5, 3.7, 4.1, 4.2, 4.4, 5.1, 5.3, 5.4, 5.7, 5.10, 5.11, 5.14, 5.16 посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів, затвердженої головним лікарем КПЛОРЛСШМД 31.05.2013р. лікар з медицини невідкладних станів:
-Забезпечує постійну готовність до виїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної ( швидкої) медичної допомоги на догоспітальному етапі;
-Керує діями членів бригади екстреної ( швидкої) медичної допомоги при наданні екстреної медичної допомоги;
-Організовує та надає екстрену ( швидку) медичну допомогу дорослому і дитячому населенню на догоспітальному етапі;
-Здійснює огляд, визначає необхідність проведення та проводить спеціальні методи обстеження, встановлює попередній діагноз. При необхідності діє швидко і рішуче. Виявляє ввічливість і доброзичливість до хворого і оточуючих його осіб;
-Надає згідно із затвердженими діагностично-лікувальними стандартами екстрену ( швидку) медичну допомогу дорослому та дитячому населенню на догоспітальному етапі;
-Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, надання допомоги хворим та потерпілим при невідкладних станах на догоспітальному етапі;
-Після закінчення надання медичної допомоги на місці виклику залишає запис з переліком і послідовністю введення медикаментів , результатів лікування тощо.
-Володіє і застосовує в роботі методи, зокрема: диференціальної діагностики невідкладних станів та їх терапії , виділення рідин, предметів, різних мас з верхніх дихальних шляхів; проведення трахеотомії чи конікотомії; штучної вентиляції легень за допомогою медичної апаратури; діагностики невідкладних станів, надання необхідної медичної допомоги згідно із затвердженими клінічними протоколами.
-Вміє оцінити дані лабораторних та інструментальних методів дослідження;
-Дотримається принципів медичної етики та деонтології;
Крім того лікар має право:
-Визначати характер лікувально-діагностичних заходів. При виникнення утруднення або неможливості проведення діагностично-лікувального процесу отримувати консультацію старшого чергового медичного працівника станції швидкої медичної допомоги та викликати на допомогу інші бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, в тому числі спеціалізовані;
-Давати вказівки середньому та молодшому медперсоналу в медах своєї компетенції. Перевіряти правильність і своєчасність виконання призначень хворому середнім та молодшим медперсоналом;
Лікар з медицини невідкладних станів несе відповідальність за :
-Неналежне виконання бо невиконання своїх посадових обов`язків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що входить в сферу його компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку - в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України;
-Правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності - в межа, визначених адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством та законодавством про працю.
Також лікар з медицини невідкладних станів повинен знати:
-Чинне законодавство України з охорони здоров`я та основні нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я;
-Загальні принципи організації роботи та чинні нормативно-правові акти, що регламентують роботу центру екстреної медично допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділення екстреної (невідкладно) медичної допомоги;
-Етіологію і патогенез, методи діагностики і надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі при невідкладних станах, травмах, нещасних випадках, при поза лікарняних пологах;
-Клініку основних захворювань, сучасні методи діагностики та лікування найбільш поширених захворювань органів і систем людини;
-Методи реанімації та інтенсивної терапії у дорослих , дітей і новонароджених, що застосовуються на догоспітальному етапі при критичних станах, зумовлених гострими захворюваннями та нещасними випадками;
-Будову та принципи роботи медичної апаратури, які застосуються на практиці надання екстреної медичної допомоги;
-Медичну етику та деонтологію;
Із вказаною інструкцією лікар ОСОБА_5 ознайомився 03.06.2013р.
Як вбачається із рапорту від 25.03.2020р., скерованого на ім`я начальника Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_24 , 25.03.2020р. о 23:07 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 25.3.2020р. о 23:05 за адресою АДРЕСА_3 лікар екстреної ШМД бригада №1 Соломон повідомила про раптову смерть ОСОБА_12 з підозрою на коронавірус.
Відповідно до заяви від 26.03.2020р. ОСОБА_8 надала згоду працівникам поліції на огляд квартири АДРЕСА_5 .
З протоколу огляду місця події від 26.03.2020р. вбачається, що об`єктом огляду була квартира АДРЕСА_5 , де зафіксовано положення та місце розташування в квартирі трупа ОСОБА_12 . Даним доказом підтверджується місце вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_12 №285/20 від 26.03.2020р. причиною смерті є механічна обтураційна асфіксія, вдихання та заковтування їжі, яке спричинює закупорення дихальних шляхів.
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.04.2020р. вбачається, що ОСОБА_9 звернувся до Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області із заявою про притягнення до відповідальності лікаря ШМД, який 25.03.2020р. близько 20:30 не надав без поважних причин допомогу ОСОБА_12 , внаслідок чого останній помер.
З картки виклику швидкої медичної допомоги №444 від 25.03.2020р. вбачається, що диспетчером о 20:18 отримано виклик за адресою АДРЕСА_3 про підозру на інсульт у чоловіка 74 роки. О 20:28 виклик передано бригаді АДРЕСА_6 .
З карти виїзду швидкої медичної допомоги №444 від 25.03.2020р. вбачається, що бригада ШМД 153 у складі лікаря ОСОБА_5 прибула на виклик до хворого ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_3 о 20:32, встановлений діагноз Соvid 19, бронхопневмонія, неуточнена. Виклик закінчено о 22:45.
Згідно картки виклику швидкої медичної допомоги №464 від 25.03.2020р. диспетчером о 21:01 від бригади ШМД 153 отримано виклик за адресою АДРЕСА_3 з приводу коронавірусу у ОСОБА_12 . О 21:38 виклик передано бригаді ШМД №1, яка прибула за вказаною адресою о 22:41.
Згідно карти виїзду ШМД №464 від 25.03.2023р. , бригада ШМД №1 у складі лікаря ОСОБА_21 прибула на виклик о 22:41. Попередній діагноз смерть, що настала раніше, ніж 24 години від моменту виникнення симптомів, яка не має іншого пояснення.
Згідно інформаційної записки лікаря ОСОБА_5 , від 13.04.2020р.,лікар доповів, що при обслуговуванні виклику родини ОСОБА_25 інфекційний епіданамнез родичі заперечили. Провівши візуальний огляд пацієнта, він побачив, що стан важкий, виражена задуха, ціаноз обличчя та нігтьових ложей, температура тіла становила 38,8 , сатурація 62%.
З довідки за результатами розгляду заяви ОСОБА_9 від 03.04.2020р. вбачається, що комісією в складі заступника генерального директора з медичної роботи ОСОБА_26 , заввідділом експертизи якості, епідеміології та інфекційного контролю ОСОБА_15 та завідувача підстанцією №3 станції екстреної медичного допомоги «Львів» ОСОБА_27 , з метою вивчення та аналізу достовірності та об`єктивності фактів, які наведені у заяві ОСОБА_9 від 03.04.202р. було проведено службове розслідування, в результаті якого встановлено, що: діагноз «Позашпитальна пневмонія. Covid-19?, встановлений лікарем ОСОБА_5 , є безпідставним і неогрунтованим; карта виїзду ШМД №444 від 25.03.2020р. оформлена лікарем ОСОБА_5 з порушенням вимог інструкції та із фальсифікацією даних; виклик та залучення додаткової бригади до пацієнта ОСОБА_12 був безпідставним, необґрунтованим; мало місце невиконання положень посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів; лікар ОСОБА_5 , маючи повноцінний склад бригади та необхідне забезпечення відповідно до табелю оснащення бригади екстреної медичної допомоги, не надав екстреної медичної допомоги хворому ОСОБА_12 , який перебував у критичному стані, та залишив його без допомоги та нагляду. На думку членів комісії, бездіяльність лікаря ОСОБА_5 призвела до смерті пацієнта.
З протоколу засідання медичної ради КНП ЛОР ЛОЦ ЕМД МК від 29.04.2020р. №4 слідує, що медичною радою за результатами вивчених матеріалів встановлено, що діагноз «Позашпитальна пневмонія. Covid-19?», який встановлений лікарем ОСОБА_5 дистанційно при обслуговуванні виклику №444 від 25.03.2020р. до ОСОБА_12 є безпідставним та необґрунтованим; карта виїзду швидкої медичної допомоги`ф-110/о № 444 від 25.03.2020р., яка є встановленою законодавством обліковою медичною документацією, оформлена лікарем ОСОБА_28 з порушенням вимог інструкції щодо її заповнення та із фальсифікацією записаних даних; виклик та залучення лікарем ОСОБА_29 додаткової бригади до пацієнта ОСОБА_12 є безпідставним, необґрунтованим, що привело до нераціонального використання матеріально-технічного та кадрового забезпечення КНП ЛОР ЛОЦ ЕМД МК, особливо в час функціонування служби в режимі надзвичайної ситуації медико-біологічного характеру; мало місце невиконання положень посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів, з якою ознайомлений під особистий підпис та отримав до виконання лікар ОСОБА_5 та невиконання посадових інструкцій фельдшером медицини невідкладних станів ОСОБА_30 ; мало місце порушення трудової дисципліни - невиїзд на виклики сестри медичної Суб ОСОБА_31 , яка працювала згідно графіка роботи працівників підстанції № 1 станції екстреної медичної допомоги «Львів». При цьому її присутність була документально зафіксована лікарем ОСОБА_28 у затвердженій медичній обліковій документації ф. 110/о - карта виїзду швидкої допомоги № 444 від 25.03.20р., що є фальсифікацією документа ; мало місце зі сторони лікаря ОСОБА_32 порушення норм і принципів медичної етики та деонтології при спілкуванні з родичами ОСОБА_12 , порушення ділового спілкування з диспетчерами в ефірі; мало місце зі сторони лікаря ОСОБА_32 розголошення лікарської таємниці; лікар ОСОБА_33 , маючи повноцінний склад бригади та необхідне забезпечення відповідно до табелю оснащення бригади екстреної медичної допомоги, не надав екстреної медичної допомоги хворому ОСОБА_12 , який перебував у критичному стані з моменту прибуття на місце виклику у квартиру АДРЕСА_5 о 20.32 год. до 21.01. год, тобто майже 30 хвилин до виклику спеціалізованої бригади. У подальшому лікар ОСОБА_33 залишив ОСОБА_12 без медичної допомоги та нагляду впродовж однієї години сорока хвилин (1год. 40хв.), просидівши біля під`їзду вказаного будинку у салоні спеціалізованого санітарного транспорту до прибуття іншої бригади. На думку членів комісії бездіяльність лікаря ОСОБА_32 привела до смерті ОСОБА_12 .
При цьому вказаний протокол суд визнає належним та допустимим, оскільки такий узгоджується із висновками експертиз, показами допитаних в судовому засіданні експертів. Покликання обвинуваченого ОСОБА_5 на те, що такий підписаний членами, з котрими у нього був конфлікт, суд відхиляє, оскільки доказів упередженого ставлення ним не надано, а підписи усіх членів ради свідчать про те, що такі одноголосно підтвердили обставини, викладені у висновку.
29.05.2020р. В.о. генерального директора КНП ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_34 звернувся до Залізничного відділу поліції із заявою про вчинення злочину.
З досліджених у порядку § 3Глави 28КПК України у судовому засіданні висновків експертів судом встановлено наступне.
Згідно висновку експерта №285/2020р. від 26.03.2020р. смерть ОСОБА_12 настала в результаті механічною обтураційної асфіксії від закриття просвіту дихальних шляхів сторонніми масами на фоні гнійної пневмонії і набряку головного мозку. Вказаний підсумок про причину смерті ґрунтується даними проведеної судово-медичної експертизи, при якій виявлено видову ознаку характеру для даного виду смерті наявність сторонніх мас (неперетравлені шматки м`яса) з обтурацією (перекриттям) просвітів дихальних шляхів, ознаками гостро насталої смерті (загально-асфіктичні) ознаки та підтверджується підсумком судово-гістологічної експертизи внутрішніх органів трупа. Враховуючи стану розвитку трупних змін слід вважати, що смерть ОСОБА_12 могла настати біля 1 доби до моменту проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 . При проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 тілесних ушкоджень не виявлено, при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_12 спиртів не виявлено. При дослідженні секційного матеріалу з трупа ОСОБА_12 методом ПЛР, РНК вірусу SARS-Cov-2 не виявлено.
Відповідно до висновку експерта №1084/2020т при судово-токсикологічній експертизі крові тупа ОСОБА_12 спиртів не виявлено.
Згідно висновку експерта №844/20 та таблицею №1 до висновку №2820 при судово-медичній експертизі внутрішніх органів трупа ОСОБА_12 виявлено, зокрема, гнійну пневмонію, вогнищеву гостру емфізему легень. В просвіті бронху стороні маси. Набряк головного мозку.
Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_35 підтримав висновок №285/2020, додатково вказав, що при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 ним було виявлено сторонні маси в бронхах. Оскільки такі сторонні маси експертом були виявлені не тільки в трахеї, а й в бронхах, вказане може свідчити, що такі ОСОБА_12 вдихались, а, відтак, можливе переміщення тіла на це не могло вплинути. Вказаний висновок та покази експерта суд визнає належними та допустимими, оскільки такі узгоджуються з іншими доказами у справі, такі доводять причинно-наслідковий зв`язок між діяннями лікаря ОСОБА_5 та смертю пацієнта ОСОБА_12 , спростовують покази обвинуваченого в частині виставлення ним попереднього діагнозу пацієнту та спростовують його припущення щодо можливого переміщення ОСОБА_12 його родичами.
13.08.2020р. слідчий СВ Залізничного ВП ОСОБА_36 звернувся до Директора Департаменту охорони здоров`я ЛОДА про призначення клініко-експертної комісії якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування ОСОБА_12 працівником КНП ЛОР ЛОЦ ЕМД МК ОСОБА_5 шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, медичного лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямком надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів, протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.
24.12.2020р. за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_12 складено висновок, відповідно до якого:
- Діагноз «Позашпитальна пневмонія. Covid-19?», встановлений лікарем ОСОБА_29 , є безпідставним та не обґрунтованим. Лікар ОСОБА_5 не врахував інформації родичів пацієнта про відсутність епіданамнезу, не зібрав детального анамнезу захворювання у родичів пацієнта, який на той час був обов`язковий для виставлення підозри на коронавірусну хворобу СОVID-19 та не провів детального обстеження хворого, що призвело до неправильно встановленого діагнозу та подальшої лікувальної тактики. Станом на 16 березня 2020 року діагноз коронавірусна хвороба COVID-19 міг бути поставлений у відповідності додатку № 1 до Стандартів медичної допомоги COVID-19, затвердженим наказом МОЗ України №663 від 13.03.2020 «Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-19».
- Лікар ОСОБА_5 не надав екстреної медичної допомоги хворому ОСОБА_12 , який перебував у критичному стані, та залишив його без допомоги та нагляду.
- Встановлено невиконання положень посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів, з якою ознайомлений під особистий підпис та отримав до виконання лікар ОСОБА_5 .
Відповідно до експертного висновку за результатами оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_12 , складеного на заявою слідчого СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області (додаток №4 до Наказу МОЗ №69 Про порядок проведення КЕК» карта виїзду ШМД №444 від 25.03.2020р. оформлена лікарем ОСОБА_5 з порушенням вимог інструкції щодо її заповнення та із фальсифікацією даних; Діагноз «Позашпитальна пневмонія. Covid-19?», встановлений лікарем ОСОБА_29 , є безпідставним та не обґрунтованим. Лікар ОСОБА_5 не врахував інформації родичів пацієнта про відсутність епіданамнезу, не зібрав детального анамнезу захворювання у родичів пацієнта, який на той час був обов`язковий для виставлення підозри на коронавірусну хворобу СОVID-19 та не провів детального обстеження хворого, що призвело до неправильно встановленого діагнозу та подальшої лікувальної тактики. Станом на 16 березня 2020 року діагноз коронавірусна хвороба COVID-19 міг бути поставлений у відповідності додатку № 1 до Стандартів медичної допомоги COVID-19, затвердженим наказом МОЗ України №663 від 13.03.2020 «Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-19; Лікар ОСОБА_5 не надав екстреної медичної допомоги хворому ОСОБА_12 , який перебував у критичному стані, та залишив його без допомоги та нагляду; Встановлено невиконання положень посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів, з якою ознайомлений під особистий підпис та отримав до виконання лікар ОСОБА_5 ;
З висновку комісійної судово-медичної експертизи №100 від 16.06.2021р. вбачається, що:
1.Згідно запису сімейного лікаря ОСОБА_13 за 25.03.2020р. загальний стан гр. ОСОБА_12 на момент огляду був розцінений як «задовільний» і будь будь-яких хворобливих відхилень зі сторони внутрішніх органів лікарем не відмічено (п. 1 підсумків).
2.При обстеженні ОСОБА_12 25.03.2020р. сімейним лікарем ОСОБА_13 патологічних симптомів, які б свідчили про будь-яке захворювання не відмічено (п. 2 підсумків).
3.На момент обстеження сімейним лікарем ОСОБА_13 ОСОБА_12 симптомів простудного захворювання, в тому числі вірусного Covid-19 не вказано (п. 5 підсумків).
4.Бригада №153 після виклику прибула на місце своєчасно (п. 8,9 підсумків).
5.На виклику медична допомога АДРЕСА_7 не надавалась, про що свідчить відсутність відповідних записів у карті виїзду швидкої медичної допомоги №444 ( п. 10 підсумків).
6.До категорії «підозрілого випадку» належить пацієнт з симптомами гострого респіраторного захворювання. У ОСОБА_12 симптомів гострого респіраторного захворювання як родичами, так і лікарями ( ОСОБА_13 , та ОСОБА_5 ,) не відмічено. Тому виклик спеціалізованої бригади екстреної медичної допомоги був безпідставним. (п. 11 підсумків).
7.Записи і позначки про анамнез і стан хворого, зроблені лікарем ОСОБА_5 у карті виїзду № НОМЕР_1 не відповідають обставинами події і даним судово-медичної експертизи трупа. Це свідчить про те, що збір анамнезу та фізікальний огляд хворого не проводився лікарем ОСОБА_5 в повному об`ємі. Також анамнез, записаний ОСОБА_5 , не відповідає поясненням сина хворого, де вказано, що погіршення настало різко, біля 20:00,а не о 17:00 (п. 12 підсумків).
8.У карті виїзду №444 ОСОБА_5 не відмічені симптоми гострої респіраторної інфекції. Такі ж симптоми не відмічені лікарем ОСОБА_13 , яка оглядала хворого за 4-5 год до виклику бригади лікаря ОСОБА_5 (п. 13 підсумків).
9.Сатурація показник насичення крові киснем. Рівень сатурації (62%) вказує на низький вміст кисню в крові ( при нормі 100-95%), що свідчить про проблеми у пацієнта в першу чергу з дихальною системою. Будь-яка дихальна недостатність приводить до зниження сатурації, а тому рівень кисню не є діагностичним критерієм для визнання підозрілого випадку захворювання коронавірусного захворювання. (п. 16 підсумків).
10.Анамнез захворювання ОСОБА_12 , записаний ОСОБА_5 , у карті виїзду не містить інформації, на підставі якої можна було би виставити попередній діагноз «Позагоспітальна двобічна пневмонія. Covid-19?» (п. 17 підсумків).
11.У карті виїзду швидкої медичної допомоги №464 записані симптоми: висока температура тіла (38,8С), прискорені пульс і частота дихальних рухів, крепітація, сухі і вологі хрипи у легенях, сатурація 62% - можуть свідчити про захворювання дихальної системи. Для діагностики коронавірусної інфекції цих симптомів недостатньо. (п. 19 підсумків). Рішення лікаря ОСОБА_5 щодо виклику спеціалізованої бригади ШМД з метою транспортування хворого ОСОБА_12 не було обґрунтовано об`єктивними медичними даними. (п. 21 підсумків).
12.До приїзду спеціалізованої бригади № І ПС-2 лікар бригади № 153 ПС-1 ОСОБА_5 (згідно п.2.11. Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів) зобов`язаний був надавати активну медичну допомогу ОСОБА_12 , який знаходився у критичному стані (сатурація 62%), потребував обстеження прохідності верхніх дихальних шляхів і. видалення сторонніх мас з них, штучної вентиляції легень, інгаляції киснем та інше, і чого не було виконано лікарем ОСОБА_5 (п. 23,24 підсумків).
13.Факт закриття просвіту дихальних шляхів сторонніми масами може бути встановлений тільки при безпосередньому візуальному і пальцевому обстеженні ротової порожнини і верхніх дихальних шляхів, а тому числі і з застуванням щипців Меджела та ларингоскопу. Для діагностики цього стану також має значення детальний збір анамнезу випадку, уважне фізікальне обстеження хворого по всіх системах. При визначенні низького рівня сатурації у ОСОБА_12 (62%), не зважаючи на пояснення сина хворого, лікар ОСОБА_5 не обстежив хворого у повному об`ємі, в тому числі не дослідив прохідність верхніх дихальних шляхів (п. 25 підсумків).
14.Виставлений лікарем ОСОБА_5 попередній діагноз «Позагоспітальна двобічна пневмонія. Covid-19?» підтверджений частково при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 а саме наявністю гнійної пневмонії. Вірусу Sars-CoV-2 методом ПЛР тесту не виявлено. Лікарем ОСОБА_5 були порушені п.п.2.11. «Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів» і алгоритм дій, затверджених чинним на той період часу Наказом МОЗ України № 663 від 13.03.2020р. «Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків Covid- 19» з додатками. (п. 26 підсумків).
15.У ОСОБА_12 раптово біля 20:00 виникла асфіксія (задуха), яку викликало закриття просвіту дихальних шляхів сторонніми (харчовими) масами. (п. 28 підсумків).
16.Наявність у хворого ознак вірусної інфекції лікарем ОСОБА_21 у карті виїзду швидкої медичної допомоги №464 не відмічено. (п. 33 підсумків).
17.Закриття просвіту дихальних шляхів сторонніми масами може бути встановлено при візуальному і пальцевому обстеженнях ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів, в тому числі і за допомогою ларингоскопу та щипців Меджела. При огляді ОСОБА_12 25.03.2020р. біля 16.00 год. сімейним лікарем ОСОБА_13 був проведений огляд ротової порожнини, мигдаликів і наявність сторонніх мас не відмічено (про що свідчать записи у амбулаторній карті). Стан пацієнта був розцінений як «задовільний». У подальшому, при погіршенні стану ОСОБА_12 , яке наступило біля 20.00 год., до нього був викликаний о 20.32 год. лікар з медицини невідкладних станів ОСОБА_5 . Не зважаючи на те, що лікарем було запідозрено респіраторне вірусне захворювання -«Covid 19», записи та відмітки про стан ротової порожнини, мигдаликів, слизової оболонки зіву ОСОБА_12 у Карті виїзду швидкої медичної допомоги №444 відсутні. Це свідчить, що ротова порожнина лікарем не оглядалась. (п.38підсумків).
18.Карт №464 та №444 виїзду швидкої медичної допомоги видно, що лікарі ОСОБА_5 та ОСОБА_21 , які були викликані 25.03.2020р. до хворого ОСОБА_12 детально хворого не оглядали і медичної допомоги йому не надавали. Дії лікарів не відповідали вимогам локального Протоколу екстреної медичної допомоги, адаптованому до умов КНП ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф «Обструкція дихальних шляхів стороннім тілом» (п. 39 підсумків).
19.Дії лікаря з медицини невідкладних станів регламентовані посадовою інструкцією, затвердженою головним лікарем КП ЛОР «ЛЕШМД», положення якої були порушені лікарем ОСОБА_5 при виїзді на виклик до ОСОБА_12 : неуважно зібраний анамнез, не проведено повноцінний фізікальний огляд хворого, не встановлений правильний діагноз, не надана невідкладна медична допомога хворому, а також безпідставно викликано та залучено до хворого додатково спеціалізовану бригаду №1,записи уКарті виїздушвидкої медичноїдопомоги №444неправдиві,так якне відповідаютьпоясненням членівродини тане вказанавідсутність одногоіз членівбригади швидкоїдопомоги,також маломісце порушення норм медичної етики та деонтології. До приїзду спеціалізованої швидкої медичної допомоги лікар ОСОБА_5 зобов`язаний був надавати активну медичну допомогу ОСОБА_12 , який знаходився у критичному стані ( сатурація 62%) і потребував (згідно п.2.11. Посадової інструкції лікаря з медицини невідкладних станів) обстеження прохідності верхніх дихальних шляхів і видалення сторонніх мас з них, штучної вентиляції легень, інгаляції киснем та ін. Дії лікаря ОСОБА_5 ( в тому числі) не відповідали пунктам Наказу МОЗ України №1269 від 05.06.201 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги»: розділ 1 «Універсальна допомога» п.1.1 «загальні правила надання допомоги» (п.5.1, п.5.2, п.7.2, п.7.3, п.7.5.); розділ 7. «Респіраторні розділи» п.7.1 «контроль дихальних шляхів». А також не відповідали пунктам локального Протоколу екстреної медичної допомоги, адаптованого до умов роботи КНП ЛОР «Львівськии обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» «Обструкція дихальних шляхів стороннім тілом» і завданням та обов`язкам лікаря з медицини невідкладних станів, розписаних у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників охорони здоров`я, затвердженому Наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002р. (п. 42,43 підсумків).
Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт гістолог ОСОБА_37 повідомила, що проводила комісійну судово-медичну експертизу, за результатами якої був складений висновок №100, який експерт підтримала повністю. Додатково вказала, що нею при гістологічному дослідженні в 4 із 5 шматків легень трупа ОСОБА_12 було виявлено гнійний ексудат, що свідчить про наявність бактеріальної пневмонії. При цьому ж дослідженні ознак вірусного ушкодження легень виявлено не було.
Покази вказаного експерта суд визнає належними та допустимими, оскільки такі повністю узгоджуються із висновками експертиз, такі спростовують покази обвинуваченого з приводу можливої наявності у ОСОБА_12 на час його огляду коронавірусної інфекції.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_38 повідомила, що є фахівцем з медицини невідкладних станів, проводила комісійну судово-медичну експертизу, за результатами якої був складений висновок №100, який вона підтримала повністю. Додатково вказала, що аналізуючи матеріали справ при проведенні експертизи дійшла висновку, що лікар ОСОБА_5 неправильно діагностував пацієнта, який перебував у критичному невідкладному стані та потребував госпіталізації. При цьому, зайвим був виклик спеціалізованої бригади, а при такому рівні сатурації 62% лікар зобов`язаний був надати хворому балон з киснем або кисневу маску, залишатись біля пацієнта або вести його до лікарні. Крім того, в карті виїзду бригади лікарем ОСОБА_5 не було записано ні ознак ГРВІ, ні ознак інсульту, хоча саме на підозру на інсульт скаржились родичі, а тому лікар зобов`язаний був це перевірити.
Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_39 повідомила, що була доповідачем при проведенні комісійної судово-медичної експертизи, за результатами якої був складений висновок №100, який вона підтримала повністю. Додатково повідомила, що випадок ОСОБА_12 не був підозрілим на Covid-19, лікар ОСОБА_5 не вірно виставив попередній діагноз, оскільки при гострому респіраторному захворюванні сатурація не становить 62% та лише по одному симптому діагноз не встановлюється. При таких життєвих показниках лікар ОСОБА_5 не мав права покидати пацієнта без нагляду, зобов`язаний був транспортувати його до лікарні. Експерт вказала, що ОСОБА_12 помер після 20:00, точний час його смерті не впливає на обставини справи, оскільки причиною смерті була асфіксія.
Суд визнає покази цього експерта належними та допустимими, оскільки такі повністю узгоджують із показами інших допитаний експертів, висновками експертиз, письмовими доказами, а також показами свідка ОСОБА_21 в частині настання часу смерті.
Таким чином, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки такі відповідають вимогам КПК України, містять в собі докладний опис проведеного дослідження та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та, які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, тобто в повній мірі відповідають вимогамКПК України.
Покликання сторони захисту на відсутність у вказаних висновках точного часу смерті ОСОБА_12 , причину його смерті - обтураційна асфіксія, при настанні якої людина не може жити більше 1-2 хв., суд відхиляє, оскільки, як встановлено судом, смерть пацієнта наступила в період обслуговування виклику лікарем ОСОБА_5 , що не спростовує наявність в діях обвинуваченого невиконання своїх професійних обов`язків.
Відповідно до протоколу огляду предмету від 12.05.2021р. зафіксована розмова між оператором «103» та лікарем ОСОБА_5 з відповідним змістом. Цим ще оглядом зафіксована розмова між оператором «103» та ОСОБА_9 . Ці ж дані випливають із відтвореного в судовому засіданні звукозапису. При цьому вказаним доказом підтверджуються обставини, які передували вчиненню кримінального правопорушення, при цьому звукозаписом розмови ОСОБА_5 з диспетчером підтверджується відсутність у ОСОБА_12 анамнезу щодо коронавірусу, оскільки сам обвинувачений це підтвердив. Цю ж обставину також повідомив оператору ОСОБА_9 . Крім того цим звукозаписом спростовуються покази обвинуваченого щодо надання йому вказівки відповідальним лікарем ОСОБА_14 щодо виклику спецбригади, оскільки сам ОСОБА_5 повідомив про те, що це його рішення. Також, згідно інформаційної записки диспетчера ОСОБА_40 , від 26.03.2020р. вона доповіла, що 25.03.2020р. їй зателефонував лікар ОСОБА_5 , сказав , що він підозрює у пацієнта ковід, стан хворого важкий і він викликає спецбригаду. Диспетчер повідомила його про те, що дасть телефон відповідальному лікарю, однак ОСОБА_5 , відмовився з розмовляти з відповідальним лікарем, на що диспетчер сказала надавати допомогу пацієнту, не залишати місце виклику.
Разом з тим, сторона захисту на підставу заперечення своєї вини у пред`явленому обвинуваченні покликається на те, що у обвинуваченого були всі підстави розцінювати виклик до ОСОБА_12 як «підозрілий випадок» Covid-19 та при цьому він керувався Наказом МОЗ №663 від 13.03.2020р. З приводу такої позиції сторони захисту суд зазначає таке.
Наказом МОЗ України №663 від 13.03.2020р. «Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-19" (чинним на час події) затверджено відповідні Стандарти медичної допомоги COVID-19.
Відповідно до Додатку №2 зазначеного Наказу підозрілий випадок пацієнт з гострим респіраторним захворюванням (раптовий початок, лихоманка, та хоча б один з наступних симптомів: кашель або задишка), незалежно від необхідності госпіталізації, та який за 14 днів до появи симптомів відповідає принаймні одному з наступних епідеміологічних критеріїв: мав тісний контакт з підтвердженим або ймовірним випадком COVID19; відвідував або проживав у країні/регіоні із місцевою передачею вірусу в громаді відповідно до ситуаційних звітів ВООЗ.
Ймовірний випадок підозрілий випадок, для якого тестування на вірус, що викликає COVID-19 не може бути однозначно трактовано (відповідно до результатів лабораторного тестування).
Підтверджений випадок особа з лабораторно підтвердженим захворюванням COVID-19, незалежно від клінічних ознак та симптомів.
Близький контактз ймовірнимабо підтвердженимвипадком визначаєтьсяяк:особа,яка проживаєв томусамому домогосподарстві(квартирі,будинку),що іособа ізвипадком COVID-19;особа,яка малапрямий фізичнийконтакт ізхворим наCOVID-19(наприклад,через рукостискання);особа,яка маланезахищений прямийконтакт ізінфекційними виділеннямихворого наCOVID-19(наприклад,перебування взоні пацієнтапід часкашлю,чи доторкуванняруками довикористаних серветок);особа,яка контактувалаіз хворимна COVID-19на відстанідо двохметрів протягом15хвилин ібільше;особа,яка перебувалау закритомусередовищі (наприклад,аудиторія,кімната длязасідань,зал очікуваннязакладу охорониздоров`я)із хворимна COVID-19протягом 15хвилин ібільше навідстані меншедвох метрів;медичний працівникабо іншаособа,яка надаємедичну допомогуабо проводитьдогляд захворим наCOVID-19,або працівникилабораторій,які обробляютьзразки,отримані відхворих наCOVID-19без відповіднихЗІЗ,2Продовження додатка2або зпідозрою щодонеправильного їхвикористання (наприклад,порушення цілісностірукавичок);контакт влітаку,в межахдвох сидінь(убудь-якомунапрямку)з хворимна COVID-19,супутники подорожіта члениекіпажу,які обслуговуютьв салонілітака,де знаходивсяхворий (якщотяжкість симптомів(наприклад, частий кашель) або переміщення особи вказують на більш велику зону ризику щодо зараження, пасажири, які сидять у всій секції, або всі пасажири повітряного судна можуть вважатися близькими контактами).
Відповідно до Додатку №5 цього ж Наказу контактний/а - це особа, яка відповідає будь-якому з наступних критеріїв: безпосереднє надання медичної допомоги пацієнтам з COVID-19, робота з медичними працівниками, зараженими SARS-CoV-2, відвідування пацієнтів або перебування в одному приміщенні з пацієнтом з COVID-19; спільна робота або навчання в безпосередній близькості (менше 2 метри) з пацієнтом з COVID-19; поїздка разом із пацієнтом з COVID-19 в будь-якому транспорті; проживання в одному домогосподарстві з хворим на COVID-19 протягом 14 днів після виникнення симптомів у пацієнта.
Відповідно до п. 3.1 Наказу з основної діяльності КНП ЛОР « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 12.03.2020р. №70-од «про заходи щодо недопущення занесення та поширення випадків захворювань, спричинених коронавірусом Covid-19, на території Львівської області, зокрема, черговим лікарям з медицини невідкладних станів ОДВ забезпечити при прийомі викликів ШМД здійснювати визначення осіб з підозрою на захворювання, спричинені коронавірусом Covid-19, відповідно до існуючих алгоритмів, визначених у Додатку №2.
Відповідно до Додатку №2 цього ж наказу, алгоритмами визначення випадку хвороби, спричиненої коронавірусом Covid-19, є тяжка гостра респіраторна інфекція у особи, що має гарячку, кашель в анамнезі, в той час, коли жодний інший етіологічний чинник не може використовуватись для пояснення симптоматики, а також з будь-чим з наступного:
-Особи, що проживали, або подорожували і повернулись з країн, у яких зафіксовано випадки захворювання на коронавірус Covid-19 за 14 днів до появи симптомів;
-Особи, у яких наявне гостре респіраторне захворювання з будь-яким ступенем тяжкості, якщо за 14 днів до захворювання у них був контакт з особою, у якої підтверджено захворювання, спричинене коронавірусом Covid-19;
-Особи, у яких наявне гостре респіраторне захворювання з будь-яким ступенем тяжкості, якщо за 14 днів до захворювання вони перебували у закладі охорони здоров`я в країні, де зареєстровані випадки лікування осіб із захворюваннями, спричиненими коронавірусом Covid-19;
-Особи, які є медичними працівниками, що працювали в середовищі, де лікуються пацієнти з гострими респіраторними інфекціями, незважаючи на місце проживання або подорожей в анамнезі;
-Особа, у яких хвороба розвивається з неочікуваним клінічним перебігом, особливо при несподіваному погіршенні стану, незважаючи на місце проживання або подорожей в анамнезі;
Враховуючи зазначені приписи чинного на той час законодавства, суд відхиляє доводи сторони захисту з приводу виставлення ОСОБА_12 . лікарем ОСОБА_5 попереднього діагнозу «Позагоспітальна пневмонія. Covid-19?», оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону, симптоми у ОСОБА_12 не відповідали жодним критеріям, перелічених в Наказі МОЗ України №663 від 13.03.2020р. «Про оптимізацію заходів щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків COVID-19", анамнезу лікарем щодо Covid-19 зібрано не було (це підтверджується його розмовою з диспетчером та показами потерпілих), а, отже, розцінювати виклик до ОСОБА_12 як підозрілий випадок на Covid-19 підстав у обвинуваченого не було.
Крім того, суд не бере до уваги покази обвинуваченого щодо правильного діагностування пневмонії у ОСОБА_12 з огляду на те, що, хоча пневмонія і підтверджена гістологічно, однак дана обставина не має жодного значення у справі, оскільки така не була вірусною та не була безпосередньою причиною смерті пацієнта.
Щодо покликання обвинуваченого на ту обставину, що при огляді ОСОБА_12 у нього не було підстав запідозрити обтурацію, а також покликання сторони захисту на те, що при повній обтурації пацієнт не міг би дихати більше ніж 5-7 хв, в чому вбачає неточності пред`явленого обвинувачення, суд зазначає таке.
Судом встановлено та не заперечується стороною захисту те, що при огляді ОСОБА_5 пацієнта ОСОБА_12 сатурація у останнього становила 62%. З показів самого обвинуваченого, а також лікаря ОСОБА_14 , експерта ОСОБА_41 та висновків експертиз вбачається, що усі вказали на те, що такий показник сатурації був критичним, небезпечним для життя і здоров`я пацієнта і повинен був розцінюватися як невідкладний стан. Дана обставина також підтверджується і інформаційної запискою ОСОБА_5 , від 13.04.2020р., в якій він доповів про важкий стан пацієнта. Крім того, експерт ОСОБА_38 вказала, що у дементних осіб бувають бульбарні розлади, кашлю у пацієнта через це могло і не бути. Таким чином, суд не бере до уваги покази обвинуваченого щодо відсутності у нього підозри на обтурацію у ОСОБА_12 , оскільки про наявність такої свідчив показник сатурації у 62%, що підтверджувало у пацієнта проблеми з дихальною системою, який потребував надання активної медичної допомоги.
Відповідно до Локального протоколу екстреної медичної допомоги, адаптованого до умов роботи КНП ЛОР «Львівський обласний центр медичної допомоги та медицини катастроф» «Обструкція дихальних шляхів», затверджений Наказом КП ЛОР ЛЦ ЕМД МК від 11.02.2020р. №31 поділяють два типи обструкції дихальних шляхів: ларинготрахіальна стороннє тіло локалізовано вище біфуркації трахеї та характеризується високим ризиком розвитку тотальної обструкції. Бронхіальна обструкція коли стороннє тіло знаходиться в головному та частковому бронхах, часто в правому головному бронху. При цьому за локалізацією найнебезпечніше місце гортань і трахея. Сторонні тіла в трахеї в цій ділянці можуть повністю перекрити доступ повітря. Якщо не надати невідкладну допомогу, то смерть настає за 1-2 хв.
З висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 №285/2020 вбачається, що в ділянці входу в гортань, над надгортанником виявлено сторонні маси схожі на нерозволокнені шматки непережованого м`яса. На всьому протязі трахеї та в ділянці біфуркації міститься схожий вміст з повною обтурацією просвіту бронхів. В просвітах бронхів середнього калібру є схожий сторонній вміст.
З даного висновку та показів судового експерта ОСОБА_42 можна виснувати те, що наявність сторонніх мас в гортані, над надгортанником свідчить про те, що при потраплянні таких в дихальні шляхи, у пацієнта розвинулась часткова обтурація, від дихав, а наявність таких мас в трахеї та бронхах може свідчити про те, що пацієнт їх вдихав доти, доки не розвинулась повна обтурація дихальних шляхів.
Вказану обставину також підтвердили в судовому засіданні судові експерти ОСОБА_35 та ОСОБА_38 , а також сам обвинувачений, який вказав, що пацієнт ще був живим, коли лікар знаходився у нього у квартирі, наявність такої узгоджується із Локальним протоколом екстреної медичної допомоги, адаптованого до умов роботи КНП ЛОР «Львівський обласний центр медичної допомоги та медицини катастроф» «Обструкція дихальних шляхів».
Відповідно до п. 3, 4 Основаної частини вказаного Локального протоколу медична допомога на догоспітальному етапі повинна бути надана пацієнтам з гострою обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом і перші хвилини від потрапляння стороннього тіла в дихальні шляхи та за можливості у перші секунди з моменту прояву асфіксії. Пацієнтам з гострою обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом необхідно забезпечити термінову госпіталізацію.
Згідно вказаному Локальному протоколу обов`язковими діями керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги є виконання прийому Геймліха, якщо пацієнт у свідомості, ШВЛ якщо пацієнт без свідомості. Всі постраждалі з обструкцією дихальних шляхів стороннім тілом, не залежно від віку, підлягають терміновій госпіталізації.
Відповідно до п. 1 Додатку до Постанови КМ України від 21.11.2012р. №1119 «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події (чинного на час події ) до категорії екстрених належать звернення стосовно пацієнта, який перебуває у невідкладному стані, що супроводжується, зокрема, раптовим розладом дихання.
Суд також ставить під сумнів проведення аускультації обвинуваченим, оскільки дану обставину повністю заперечили потерпілі, які вказали, що лікар не слухав легені ОСОБА_12 , така спростовується даними експертного висновку (додаток №4 до Наказу МОЗ №69 Про порядок проведення КЕК» с. 4-5 висновку), відповідно до якого в пасивному сидячому положенні тіла вислухати крепітацію неможливо, що свідчить про те, що повний огляд пацієнта лікарем ОСОБА_5 не проводився.
Також сторона захисту покликалась на право лікаря ОСОБА_5 відмовитись від дорученої роботи через виробничу необхідність, однак суд не бере до уваги такі покази, розцінює їх як спосіб та стратегію захисту, оскільки надання екстреної медичної допомоги пацієнту, який перебуває у критичному стані, не свідчить про існування виробничої необхідності.
Таким чином, оцінюючи покази обвинуваченого та висунуті захисні версії, суд критично до них ставиться, оскільки покази обвинуваченого не узгоджують із показами потерпілих, свідків, експертів, письмовими доказами, їм суперечать.
Суд дійшов висновку, що фактичні дані, що містяться у досліджених судом доказах узгоджуються між собою, з показами потерпілих, свідків, експертів, протоколами проведених слідчих дій, експертиз та іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування та судового розгляду.
Діяння лікаря ОСОБА_5 , які полягали у невиконанні своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_12 .
Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 в тому, що він, будучи медичним працівником, не виконав своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки смерть ОСОБА_12 , і ці його дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 140 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винуватого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, який раніше притягався до кримінальної відповідальності. Обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є нетяжким, особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення внаслідок професійної помилки, через яку загинула людина, наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 140 КК України у виді позбавлення волі. Саме таке покарання, на думку, суду відповідатиме принципам справедливості, законності, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, відповідно до ч. 5ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 станом на момент вчинення відносилось до злочину невеликої тяжкості ( станом на момент розгляду справи судом є нетяжким), згідно п. 2 ч. 1 ст.49 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення становить 3 роки.
Оскільки подія кримінального правопорушення мала місце 25.03.2020р., враховуючи, що минуло більше 3 років, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України ч. 2 ст. 284 КПК України, беручи до уваги те, що на час розгляду в суді кримінального провадження спливли строки давності, суд вважає, що є всі підстави для звільнення ОСОБА_5 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Потерпілими ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 пред`явлені цивільні позови до КНП ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», відповідно до яких потерпілими оцінено моральну шкоду в розмірі по 350000 грн кожним. Цивільні позови обґрунтовані тим, що через неправомірні дії лікаря ОСОБА_5 вони втратили батька та чоловіка, через що їм завдані душевні страждання, загибель ОСОБА_12 відбулась передчасно, неочікувано, цій втраті можна було б запобігти. Смерть ОСОБА_12 призвела до порушення нормальних життєвих зв`язків. Лікар не примирився з ними, не розкаявся у вчиненому, не попросив вибачення. Крім того, обслуговуючи вказаний виклик, лікар грубо порушив правила етики та деонтології, правила ввічливості, поводив себе агресивно, голосно кричав, звинувачував потерпілих у тому, що через їхню недбалість ОСОБА_12 помре.
Вирішуючи цивільні позови потерпілих, суд зазначає наступне.
Згідно до ч.2ст.127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як передбаченостаттею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
Судом встановлено, що саме діяння лікаря ОСОБА_5 , які полягали у невиконанні своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, призвели до смерті пацієнта ОСОБА_12 , станом на момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений перебував у трудових відносинах з КНП ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», смерть пацієнта наступила при обслуговуванні виклику бригадою лікаря ОСОБА_5 , тобто при виконанні обвинуваченим своїх трудових обов`язків, а, відтак, є наявними всі умови для покладення на КНП ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» відповідальності за відшкодування моральної шкоди потерпілим.
Щодо визначення розміру відшкодування, суд виходить з такого.
Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Згідно роз`яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначаєтьсязалежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У постанові Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок про те, що: «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бутиадекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».
Таким чином, глибина душевного страждання є суто індивідуальною і лише потерпілий може виразити її в грошовому еквіваленті на свій розсуд. Суд, в свою чергу, перевіряє розмір такої шкоди на предмет розумності, справедливості та адекватності.
Суд враховує, що у діяннях працівника відповідача, які призвели до тяжких наслідків для позивачів, вбачається не умисна, а необережна форма вини через лікарську помилку.Безпосередньо медичний заклад неправомірних дій не допускав, проте й не заперечує наявність в діях свого працівника лікарської помилки. У відзиві представник відповідача фактично не згідний із заявленими сумами до відшкодування.
Крім того, суд зазначає, що смерть близької людини (батька та чоловіка) внаслідок лікарської помилки сама по собі уже спричиняє моральні страждання.
Суд бере до уваги встановлені фактичні обставини справи, форму вини, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діянням обвинуваченого та спричиненою моральною шкодою, сімейні зв`язки пацієнта ОСОБА_12 з кожним з потерпілих, та вважає, що розмір моральної шкоди, заявлений потерпілими, є розумним, справедливим, адекватним, не є завищеним та співмірним із душевними стражданнями.
Тому враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги потерпілих про стягнення моральної шкоди в повному обсязі.
Долю речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд, -
у х в а л и в:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.140 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.ст. 49, 74 КК України ОСОБА_5 звільнити від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов ОСОБА_9 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про стягнення моральної шкоди задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ( м. Львів, вул. Миколайчука, 9, ЄДРПОУ 34167494) на користь ОСОБА_9 ( АДРЕСА_3 , ІН 2928802410) 350000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_7 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про стягнення моральної шкоди задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ( м. Львів, вул. Миколайчука, 9, ЄДРПОУ 34167494) на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 , ІН 2997113918) 350000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.
Цивільний позов ОСОБА_8 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про стягнення моральної шкоди задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ( м. Львів, вул. Миколайчука, 9, ЄДРПОУ 34167494) на користь ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 , НОМЕР_2 (триста п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.
Речові докази : - протокол засідання медичної ради від 25.04.2020р, карту виклику швидкої медичної допомоги від 25.03.2020 № 444, карту виїзду швидкої медичної допомоги від 25.03.2020 № 444, карту виїзду швидкої медичної допомоги від 25.03.2020 № 444, дві інформаційні записки ОСОБА_5 , карту виклику швидкої медичної допомоги № 464 за 25.03.2020, інформаційну записку лікаря ОДВ ОСОБА_14 , інформаційну записку диспетчера ОСОБА_43 , посадову інструкцію ОСОБА_5 , DVD-R диск із двома записами, медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_12 залишити в матеріалах справи.
-гістологічні препарати: 4 парафінові блоки №844/20, 4 предметні скельця №844/20, вологий архів у формаліновому розчині 1 бан знищити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілим, представнику потерпілих, представнику цивільного відповідача та прокурору.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал вироку міститься в матеріалах справи № 462/1995/22. Вирок не набрав законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: ОСОБА_1
Суд | Залізничний районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 26.04.2024 |
Оприлюднено | 29.04.2024 |
Номер документу | 118651777 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти життя та здоров'я особи Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником |
Кримінальне
Залізничний районний суд м.Львова
Постигач О. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні