Постанова

від 22.04.2024 по справі 469/976/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.04.24

22-ц/812/522/24

Єдиний унікальний номер судової справи 469/976/23

Номер провадження 22-ц/812/522/24

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

22 квітня 2024 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» рішення, яке ухвалено Березанським районним судом Миколаївської області 02лютого2024 року, під головуванням судді Гапоненко Н.О., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості по орендній платі,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі ТОВ «Південь Агро Інвест») про стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 25 січня 2022 року є власником двох земельних ділянок: площею 6.4302 га, кадастровий номер 4820981800:03:000:0028, та площею 2.3526 га, кадастровий номер 4820981800:06:000:0053, місце розташування яких Миколаївська область, Миколаївський район, Березанська ОТГ, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя, ОСОБА_2 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «ім. К.Л. Петровського» (далі ТОВ «ім. К.Л. Петровського») договір оренди землі від 01 жовтня 2006 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель 16 квітня 2007 року за №040700700325, за умовами якого передала зазначені земельні ділянки, загальною площею 8.78 га, у користування вищевказаному товариству.

13 вересня 2016 року ОСОБА_2 та ТОВ «ім. К.Л. Петровського» уклали додаткову угоду до договору оренди землі №040700700325 від 16квітня2007 року, виклавши його в цілому в новій редакції.

В подальшому, 01 січня 2018 року між ОСОБА_2 , ТОВ«ім.К.Л.Петровського» та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до додаткової угоди №000839 від 13 вересня 2016 року та договору оренди №40700700325 від 16 квітня 2007 року, за умовами якої зі згоди орендодавця орендар ТОВ «ім. К.Л. Петровського» передало, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняло на себе права та обов`язки сторони (орендаря) передбачені договором оренди землі.

Також вказаною додатковою угодою сторони домовились викласти договір оренди землі в новій редакції.

Зокрема, сторони домовились, що строк дії договору оренди землі спливає 31 грудня 2023 року, з правом пролонгації, а розмір орендної плати становить 8.28% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає у загальному розмірі 22732 грн. 81 коп. на рік.

Крім того, додатковою угодою передбачено, що у разі невнесення орендної плати у передбачені угодою строки, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Між тим, орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» в порушення умов договору оренду плату за 2021 та 2022 роки не сплатив, у зв`язку із чим заборгованість за орендною платою з урахуванням індексації складає 53444грн.84 коп.

Позивач неодноразово зверталась до ТОВ «Південь Агро Інвест» як письмово, так і у телефонному режимі, із заявами щодо виплати їй орендної плати, але вказані заяви залишилась без відповіді.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з ТОВ «Південь Агро Інвест» заборгованість з виплати орендної плати за період 2021-2022 роки у розмірі 53444 грн. 84 коп., а також пеню в розмірі 16594 грн. 96 коп.

Відповідач ТОВ «Південь Агро Інвест» надало до районного суду відзив, в якому просило у задоволені позову відмовити. Зазначало, що товариство зверталось до позивача із проханням надати документи, які підтверджують зміну власника землі, паспорт, ідентифікаційний код, витяг, банківські реквізити нового власника та підписати додаткову угоду про заміну сторони, яка підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку. Однак, станом на дату подання відзиву весь пакет документів відповідачу наданий не був ані для складання додаткової угоди, ані для перерахування грошових коштів. У зв`язку із цим, вказаний позов є передчасним.

Крім того, відповідач наголошував, що пунктом 4.2 додаткової угоди від 01 січня 2018 року передбачено, що із орендної плати орендарем, як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України, а тому розмір щорічної орендної плати, які належить до виплати орендодавцю в загальному розмірі становить 19322 грн. 62 коп.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 02лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 53444 грн. 84 коп., пеню у розмірі 16594 грн. 96 коп., а всього 70039 грн. 80 коп.

Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» судовий збір на користь держави у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Зі змісту судового рішення убачається, що стягнута сума заборгованості по орендній платі обрахована без вирахування податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідачем не доведено, що існували обставини, які перешкоджали виплатити орендодавцеві орендну плату відповідно до п.4.5 договору, зокрема, шляхом поштового переказу на адресу орендодавця, та що ним вчинялись будь-які дії, спрямовані на виконання своїх зобов`язань як перед первісним орендодавцем, так і перед його правонаступником ОСОБА_1 , у тому числі здійснювалось нарахування та сплата податків і зборів.

В апеляційній скарзі ТОВ «Південь Агро Інвест», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення районного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на ті ж самі обставини та доводи, які він зазначав в запереченнях на позовну заяву.

Так, в апеляційній скарзі та в письмових запереченнях на позов, звернуто увагу на те, що в п.4.1 Розділу «Орендна плата» додаткової угоди від 01січня2018 року сторони погодили виплату орендної плати у грошовій формі в розмірі 8.28% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, що складає 22732грн. 81 коп. (16643 грн. 60 коп. + 6089 грн. 31 коп.) за рік оренди. З урахуванням визначених п.4.2 податків (зборів), що передбачені чинним законодавством України, а саме: 18% податку на доходи та 1.5% військовий збір, всього необхідно сплатити податків до бюджету 19.5% від суми 22732грн.81 коп. За такого, остаточна сума виплати за мінусом податків, за розрахунком відповідача, визначена у розмірі 19322 грн. 62 коп.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повному обсязі.

Так, за змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу;справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що 01 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ім. К.Л. Петровського» було укладено договір оренди землі від 01 жовтня 2006 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель 16 квітня 2007 року за №040700700325, за умовами якого ОСОБА_2 передала земельні ділянки, загальною площею 8.78 га, у користування товариству (а.с.13-14).

13 вересня 2016 року ОСОБА_2 та ТОВ «ім. К.Л. Петровського» уклали додаткову угоду до договору оренди землі №040700700325 від 16квітня2007 року, виклавши його в цілому в новій редакції (а.с.15-16).

01 січня 2018 року між ОСОБА_2 , ТОВ «ім.К.Л.Петровського» та ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до додаткової угоди №000839 від 13вересня 2016 року та договору оренди №40700700325 від 16квітня2007 року, за умовами якої зі згоди орендодавця орендар ТОВ«ім.К.Л.Петровського» передало, а новий орендар ТОВ «Південь Агро Інвест» прийняло на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені договором оренди землі (а.с.20-23).

Пунктами 3.1, 3.2 цієї угоди передбачено, що її укладено строком до 31грудня 2023 року, та після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Сторонами узгоджено, що у п.п.4.1, 4.2 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8.28% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 16643 грн. 50 коп. та 6089 грн. 31 коп. за рік оренди, та із цієї суми орендарем, як податковим агентом, утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01січня року виплати/нарахування.

Пунктом 4.5 угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року, орендар перераховує грошові кошти на банківський розрахунковий рахунок орендодавця.

Згідно з п.4.6 угоди розмір орендної плати переглядається один раз на 3 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.4.7 угоди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктом 9.4 угоди, окрім іншого, встановлено, що орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні орендні платежі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с.8).

На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 25 січня 2022 право власності на земельні ділянки: площею 6.4302 га, кадастровий номер: 4820981800:03:000:0028, та площею 2.3526 га, кадастровий номер: 4820981800:06:000:0053, що розташовані Миколаївська область, Миколаївський район, Березанська ОТГ, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , перейшло до ОСОБА_1 (а.с.9-12).

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання договору.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

За правилами ч.1 ст.93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст.6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, ГК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.20 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

У ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно зі ст.ст.13,21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За загальними правилами ст.651 ЦК України умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Частиною 3 статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто дата оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежувати можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що земельні ділянки, які є предметами договору оренди, на момент звернення позивача до суду перейшли у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 у власність позивача ОСОБА_1 . Отже, до позивача, як нового власника земельних ділянок, перейшли права та обов`язки орендодавця за вказаним договором.

Районним судом встановлено, що ТОВ «ПівденьАгро Інвест» не виплатило ОСОБА_1 орендну плату за земельні ділянки за період 2021-2022 роки.

При цьому, саме на відповідача у справі покладено обов`язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов`язання за договором оренди з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов`язання.

ТОВ «Південь Агро Інвест» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач відмовилася прийняти належневиконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату за 2021-2022 роки у строки та на умовах, що встановлені договором оренди, не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання щодо внесення орендної плати та прийняття заходів щодо внесення орендної плати за договором оренди щороку. Порушення відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлялась того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що належних доказів на підтвердження сплати позивачці орендної плати за користування належними їй земельними ділянками протягом 2021-2022 років представником відповідача до суду не надано, тому прийшов до висновку, що у відповідача дійсно виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачці. Оскільки, відповідач прострочив виконання взятих на себе зобов`язань, визначених договором оренди землі, не сплативши позивачу орендну плату у розмірі, встановленому вказаним договором, то позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір заборгованості за договором оренди, яка підлягає сплаті з орендаря на користь орендодавця, суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача.

З метою реалізації Закону України«Про індексаціюгрошових доходівнаселення» Кабінет МіністрівУкраїни постановою№1078від 17липня 2003 року затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

З наведеного слід дійти висновку, що індексації підлягає орендна плата за кожен рік окремо з врахуванням індексу інфляції за відповідний період, оскільки за своєю природою індексація призначена для компенсації втрат грошових доходів населення від подорожчання споживчих товарів і послуг в поточному періоді. Тому індексація орендної плати в поточному році не може бути підставою для автоматичного збільшення розміру орендної плати на наступний період, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, її розмір залежить від економічних процесів у державі та вона може як збільшуватися так і зменшуватися (дефляція).

Разом з тим, розмір індексованої орендної плати за 2021 рік мав становити 25 006 грн. 91 коп. (22732 грн. 81 коп. х 110%). Розмір орендної плати до виплати за вирахуванням (19.5%) податків в розмірі 4876 грн. 19 коп., повинен складати 20 130 грн. 72 коп.

Розмір індексованої орендної плати за 2022 рік мав становити 28 779 грн. 74 коп. (22732 грн. 81 коп. х 126.6%). Розмір орендної плати до виплати за вирахуванням (19.5%) податків в розмірі 5 612 грн. 05 коп., повинен складати 23 167 грн. 69 коп.

За такого, розмір індексованої орендної плати за 2021-2022 роки становить в загальному розмірі 53786 грн. 65 коп. без вирахування податків та обов`язків платежів. Позивач визначила розмір індексованої орендної плати в розмірі 53444 грн. 84 коп., який і підлягає стягненню в межах позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується з висновком районного суду, що через невиплату орендної плати відповідачем за 2021-2022 роки на користь позивача підлягає стягненню пеня відповідно до п.4.7 договору оренди у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Стосовно доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, що з врахуванням ст.258ЦК України пеня підлягає стягненню за один рік прострочення, колегія суддів зауважує, що районний суд розрахував пеню за невиплату орендної плати відповідачем за 2021-2022 роки, право на отримання якої виникло в межах річного строку перед зверненням до суду.

Також слід зазначити, що земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пункт 14.1.72 Податкового Кодексу України). Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар (пункт 170.1.2 ПК України).

Під часвирішення питанняпро призначеннясуми заборгованостіпо оренднійплаті районнийсуд вказавсуму заборгованостіпо оренднійплаті безвідрахування знеї податківі зборів.Втім,стягнення ісплата податкуза умовамидоговору орендиземлі покладаютьсяна орендаря,як податковогоагенту.Отже,задовольняючи вимогупро стягненнязаборгованості поорендній платісуд маєнавести врішенні розрахунки,з якихвін виходивпри визначеннісум,що підлягаютьстягненню.Оскільки справлянняі сплатаподатку єобов`язкомподаткового агенту,яким всилу законувиступає орендар,суд,задовольняючи вимогипро стягненняорендної плати,визначає сумубез утриманняцього податкуй іншихобов`язковихплатежів,про щовказує врезолютивній частинісудового рішення.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За такого, рішення Березанського районного суду Миколаївської області 02лютого2024 року слід змінити, доповнивши висновок суду першої інстанції, що розмір стягнутої заборгованості по орендній платі за період з 2021 року по 2022 рік визначено без врахування податків та обов`язкових платежів.

Ураховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення зміні.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у даній справі оскаржуване судове рішення лише доповнено висновком про те, що розмір стягнутої заборгованості по орендній платі визначено без врахування податків та обов`язкових платежів, а в іншій частині судове рішення залишенню без змін, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Південь АгроІнвест» задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області 02лютого2024 року змінити, доповнивши висновок суду першої інстанції, що розмір стягнутої заборгованості по орендній платі визначено без врахування податків та обов`язкових платежів.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 26 квітня 2024 року