Ухвала

від 25.04.2024 по справі 526/2562/22

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/2562/22

Провадження № 2/526/47/2024

У Х В А Л А

25 квітня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Максименко Л. В.

з участю секретаря Павленко Т. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про зупинення провадження у цивільній справі № 526/2562/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в:

25 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Від відповідачаОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження у даній справі у зв`язку з тим, що він перебуває у складі Збройних Сил України, як військовослужбовець у військовий стан виконує обов`язки на першій лінії військового зіткнення.

Суд, вивчивши клопотання, не вбачає підстав для зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

Приписи пункту 2 частини першоїстатті 251 ЦПК Українимають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об`єктивний розгляд справи.

Разом з цим, швидке та ефективне вирішення спору щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання є гарантією захисту права дитини на гідне утримання і всебічний розвиток, а виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину передбачене законом та є формою участі батька або матері, що проживає окремо від дитини, в її утриманні з метою забезпечення її гармонійного розвитку. Стягнення аліментів на дитину не може вважатися порушенням права платника аліментів, оскільки є його обов`язком відповідно до вимог закону.

Суд також ураховує, що відповідачу була надана і надається можливість повною мірою реалізувати процесуальні права учасника справи. Суд, зазначаючи конкретні позовні вимоги до відповідача щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, в ухвалі про відкриття провадження письмово роз`яснював, що він має право направити на адресу суду відзив та заперечення по справі.

Таким чином, відповідач у разі неможливості прибути в судове засідання не позбавлений права: надіслати на адресу суду поштовим зв`язком відзив та докази, які є необхідними для розгляду справи, письмово викладену позицію щодо позовних вимог та інших питань, як процесуального характеру (заяви, клопотання тощо), так і тих, що стосуються розгляду справи по суті; брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в тому числі, з використанням власних технічних засобів; направити повноважного представника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що не зупинення провадження у справі за таких обставин не обмежує процесуальних прав відповідача, й, окрім того, не може превалювати над інтересами його рідної дитини, натомість фактично виступає гарантією захисту права дитини на гідне утримання і всебічний розвиток, забезпечені державою.

Адже в силу нормКонституції України, які є нормами прямої дії, людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3). Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Дитинство охороняється державою (стаття 51).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (стаття 7 Сімейного кодексу України).

Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року та набрала чинності 02 вересня 1990 року і ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, визнається право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд також враховує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

При цьому, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі Bellet v. France рішення від 25.03.1992 року (заява № 13343/87) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Запровадження воєнного стану та оголошення мобілізації зумовлюють суттєві зміни в розгляді судових справ, в яких військовослужбовці виступають стороною. Проте правове регулювання судового провадження за участю військових не завжди відповідає поточному стану справ, а в деяких випадках сам судовий розгляд може бути заблокований.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, та передбачити усунення яких неможливо.

Підстави та порядок зупинення провадження у справі визначений положеннями статтей251та252 ЦПК України. Приписами вказаних статтей процесуального закону визначені обов`язкові підстави для зупинення провадження у справі (ст. 251 ЦПК України) та підстави за яких суд має право зупинити провадження у справі (ст. 252 ЦПК України).

Як на підставу для зупинення провадження у даній справі відповідач послався на той факт, що перебуває у Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК Українисуд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, зокрема, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 253 ЦПК Українипровадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

ЗгідноУказу Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»постановлено ввести в Україні воєнний стані з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжений.

Суду, як докази необхідності зупинення провадження у справі, відповідачем надано копію його військового квитка, довідку форми 5 в/ч НОМЕР_1 від 30.03.2024 № 157, в якій вказано, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 . Вказана довідка видана для подання МСЕК м. Полтава. Також надано копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.08.2023, згідно якого відповідач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій та довідку від 23.01.2024 року, де вказано, що відповідач по справі в період з 27.02.2022 по 28.02.2022, 09.08.2022 по 19.08.2022, з 13.09.2022 по 24.09.2022, з 11.12.2022 по 31.12.2022, з 16.01.2023 по 30.012023, з 20.02.2023 по 26.02.2023, з 05.03.2023 по 09.03.2023, з 10.03.2023 по 17.04.2023, з 10.05.2023 по 18.05.2023, з 09.07.2023 по 25.07.2023, з 12.08.2023 по 13.10.2023, з 19.10.2023 по 31.10.2023, з 13.11.2023 по 14.11.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій, Харківській, Сумській областях.

Суд, дослідивши вищевказані докази зазначає, що відповідач дійсно перебуває на військовій службі в ЗСУ, проте безпосередньо до бойових дій залучається періодично, тому має змогу особисто брати участь у судових засіданнях, оскільки особисто з`являється до суду для подачі заяв та здійснювати свій захист безпосередньо сам або через представника.

Суд звертає увагу, що позов надійшов до суду 25.11.2022 та до цього часу не розглянутий. Згідно зазначеної вище довідки від 23.01.2024 відповідач безпосередньо до бойових дій останній раз залучався з 13.11.2023 по 14.11.2023.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав осіб, а в даному випадку забезпеченню інтересів дитини, її правової визначеності, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, порушити встановлений порядок роботи суду або ускладнити належний процесуальний перебіг розгляду справи.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідач обізнаний щодо наявності цієї справи в суді. Справа, згідно ухвали суду від 21 грудня 2022 року про відкриття провадження розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачем не вказано, у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи на період його знаходження на військовій службі. Будь-які обставини, які унеможливлювали або ускладнювали участь відповідача у розгляді цієї справи чи надання відзиву на позов відсутні.

Отже, самі по собі довідки про перебування сторони на військовій службі, у складі Збройних Сил України, не є достатніми для зупинення провадження по справі.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»зобов`язано суди застосовувати при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Згідно із ч.1ст.8 ЦПК Українисуд вирішує справи відповідно доКонституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5ст. 8 ЦПК України).

Відповідно до п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Суд зазначає, що зупинення провадження у даній справі призведе до порушення права позивача на розумний строк розгляду її справи відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки перебування відповідача на військовій службі не обмежено часом, а навчання дитини вже здійснюється тепер і має відповідний термін, по закінченню якого справа не матиме вже актуального значення. Суд також відзначає, що саме в цей період дитина потребує матеріальної підтримки, бо не знаходиться вдома поруч з батьками, які мають змогу забезпечувати її щоденні потреби, змушена по іншому організовувати свій спосіб життя в період навчання, що відповідно потребує щоденних додаткових витрат.

Суд також приймає до уваги особливе значення цієї справи в умовах воєнного стану, оскільки на військовослужбовців під час воєнного стану, як і раніше, покладається обов`язок сплачувати аліменти, так як діти потребують особливої, додаткової уваги з боку держави та їх батьків, а стягнення аліментів на їх утримання є одним зі способів захисту інтересів дітей.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлений законом обов`язок батьків сплачувати аліменти на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, суд дійшов висновку, що в інтересах повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та з метою недопущення порушення розумних строків розгляду справи, що вплинуть на права дитини в разі належного грошового утримання, в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зупинення провадження по справі у зв`язку з перебуванням відповідача в складі Збройних Сил України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.43,49,251,253,258,260,353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

- клопотання відповідача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: ОСОБА_3 простягнення аліментівна утриманняповнолітньої дитини,яка продовжуєнавчання залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча: Л. В. Максименко