Ухвала

від 24.04.2024 по справі 500/1596/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/1596/24

24 квітня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі судді Осташа А. В., розглянувши питання поновлення процесуального строку звернення до суду у справі за позовом Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "БУСОЛ" про визнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Спеціалізованого комунального підприємства "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "БУСОЛ" про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі №UA-2023-12-26-005752 від 30 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі, суд не вирішував питання про дотримання позивачем строку звернення до суду.

Позивач в позовній заяві заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідач у відзиві, що надійшов на адресу суду 15.04.2024, зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду, проте жодних клопотань з даного приводу не заявляв.

Розглянувши питання дотримання позивачем процесуальних строків на звернення до суду, суд встановив, що наведені позовні вимоги заявлені поза межами строку, а пропущений строк підлягає поновленню з підстав наведених в клопотанні позивача та виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Частиною 3 ст.123 КАС України регламентовано, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У даній справі строк звернення до суду регламентується ч.10 ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі».

Так, відповідно до даної норми, у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду.

Таким чином, строк звернення до суду у справах про оскарження висновків Держаудитслужби встановлюється спеціальним законом та становить 10 робочих днів з дня його оприлюднення.

У даній справі висновок оприлюднено 30.01.2024, відповідно останнім днем строку на звернення до суду є 06.02.2024. Проте, позивач звернувся до суду з позовом тільки 19.03.2024, - тобто з пропуском встановленого строку.

Дана обставина не заперечується сторонами.

Разом з тим, суд вважає, що в позивач довів поважність причин цього пропуску виходячи з наступного:

Частиною 8 статті 8 ЗУ «Про публічні закупівлі» передбачена можливість протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення органом державного фінансового контролю висновку оприлюднити через електронну систему закупівель аргументовані заперечення до висновку.

Позивач у даній справі у встановлений законом строк скористався передбаченою ЗУ «Про публічні закупівлі» можливістю врегулювати адміністративний спір у позасудовому порядку та надіслав заперечення на Висновок.

Як зазначає позивача, таке рішення було прийнято з метою попередження невиправданого понесення судових витрат.

Тільки після того, як відповідач залишив заперечення без розгляду, позивач звернувся до суду.

Суд погоджується із зауваженнями відповідача, що подання заперечень на висновок не є процедурою досудового врегулювання спору.

Втім, суд вважає, що причина пропуску строку звернення до суду безпосередньо і пов`язана з не розглядом відповідачем поданих позивачем заперечень та очікування останнім на можливість врегулювання спору без судового провадження. Маме цю причину суд розцінює як поважну причину пропуску строку зверненя до суду зі сторони позивача.

Також, суд погоджується з позицією позивача з приводу того, що у своїй сукупності зазначені норми Закону України «Про публічні закупівлі» створюють створюють ситуацію, яка унеможливлює почергове врегулювання спору у позасудовому та судовому порядку.

Право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені у Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (ст. ст. 8,10).

Ця норма кореспондує з нормою Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка міститься в статті 6 «Право на справедливий суд».

При цьому Конвенція покликана гарантувати не теоретичні й ілюзорні, а практичні й ефективні права (див., mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Метьюз проти Сполученого Королівства» («Matthews v. the United Kingdom»), заява № 24833/94, п. 34); право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» («Bellet V. France»), заява № 23805/94, п. 36).

У розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

Перешкоди у доступі до правосуддя можливі яку зв`язку з особливостями національного процесуального законодавства держави, так і через обмеження, передбачені матеріальним правом. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення, про що свідчить практика ЄСПЛ у випадках, коли констатується порушення Конвенції.

Таким чином, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі «Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

Керуючись статтями 122,123, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити позивачу пропущений строк звернення до суду.

Ухвала суду окремо не оскаржується, заперечення до неї можуть бути включені до апеляційної скарги на кінцеве рішення суду.

Головуючий суддяОсташ А.В.