Постанова

від 10.04.2024 по справі 373/120/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 373/120/23

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5454/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Клечановської Юлії Іванівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2023 року у складі судді Лебедя В.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Виконавчий комітет Переяславської міської ради, Переяславська міська рада, Харківська міська рада, про відібрання малолітньої дитини, об`єднаного із зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Переяславської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у якому просив відібрати малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та передати рідному батьку дитини - йому, ОСОБА_1

Позов обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 мав із ОСОБА_7 сімейні відносини без укладення шлюбу з 2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_6 , в свідоцтві про народження якої батьком вказано ОСОБА_1 за його заявою. До червня 2020 року вони проживали однією сім`єю у містах Харкові та Переяславі Бориспільського району Київської області (м. Переяслав), після чого за спільною домовленістю жили окремо, однак підтримували тісні стосунки. Спілкування з донькою ОСОБА_6 відбувалось по телефону або за допомогою застосунків для обміну повідомленнями. Донька ОСОБА_6 проживала разом із матір`ю ОСОБА_7 в м. Переяславі, зустрічі з нею з цього часу відбувались кожного місяця у містах Києві, Харкові. Надавав грошові кошти на утримання дитини, для розвитку дитини купував книги, іграшки, велосипед та інші речі, на яких наполягала ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла в лікарні внаслідок хвороби. Дізнавшись про її смерть, з метою виховання доньки ОСОБА_6 та забезпечення її добробуту, 23 листопада 2022 року приїхав до м. Переяслава на поховання ОСОБА_7 , де були присутні відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які не розмовляли з ОСОБА_1 з невідомих причин, проте він не наполягав на відповіді про місцезнаходження дочки, якої не було на похованні ОСОБА_7

23 листопада 2022 року звернувся до директора Переяславського ліцею ім. В.Мономаха із заявою про видачу особової справи та медичної картки у зв`язку із зарахування доньки до Харківської загальноосвітньої школи № 113 м. Харкова, оскільки мав намір забрати дитину до м. Харкова. За спільною домовленістю із ОСОБА_3 донька ОСОБА_6 залишилась разом з нею в м. Переяславі для можливості спілкування із дідусем ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_5 . До кінця 2022 року спілкування із донькою ОСОБА_6 відбувалось за допомогою відеозв`язку через застосунок для обміну повідомленнями. 01 січня 2023 року ОСОБА_3 повідомила йому в режимі відеозв`язку, що не віддасть дитину, на що позивач повідомив, що 03 січня 2023 року приїде за донькою ОСОБА_6 .

03 січня 2023 року ОСОБА_1 прибув до м. Переяслава за спільним місцем проживання з ОСОБА_7 , де були зачинені двері квартири, ОСОБА_3 по телефону повідомила йому, що не віддасть дитину та не повідомить про її місцезнаходження, у зв`язку з чим дані події зафіксовано працівниками поліції та ним подано заяву про кримінальне правопорушення за ст. 146 КК України за фактом викрадення доньки ОСОБА_6 .

Крім цього, 20 січня 2023 року задоволено скаргу на бездіяльність Відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною вище заявою про кримінальне правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 , ураховуючи створені умови для утримання дочки ОСОБА_6 , наявність у нього житла, роботи, позитивної характеристики, здатності забезпечити розвиток дитини, керуючись вимогами законів, зокрема, ч. 2 ст. 163 СК України, ч. 4 ст. 29 ЦК України, просив відібрати у відповідачів дочку ОСОБА_6 , яку передати йому як рідному батьку.

ОСОБА_3 подано зустрічний позов, в якому вона як особа, в сім`ї якої проживає малолітня дочка рідної померлої сестри ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_6 з підстав, передбачених ст. 164 СК України, що зводяться до ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Позов обґрунтовано тим, що племінниця ОСОБА_6 проживала із ОСОБА_7 -рідною сестрою ОСОБА_3 з моменту народження до смерті ОСОБА_7 22 листопада 2022 року, з якою ОСОБА_6 перебував у фактичних шлюбних відносинах та проживав однією сім`єю у м. Переяславі до травня 2020 року.

З травня 2020 року ОСОБА_7 припинила відносини із ОСОБА_6 у зв`язку з насильством в сім`ї, що стало відомо від ОСОБА_7 . Крім цього, ОСОБА_6 робив аморальні пропозиції вихованкам ОСОБА_7 , яка працювала тренером з баскетболу, що можуть підтвердити останні та в інтересах яких до правоохоронних органів подано заяви.

З травня 2020 року по теперішній час ОСОБА_1 проживає в м. Харкові та не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні малолітньої ОСОБА_6 , спілкування наживо звелось до зустрічі в м. Харкові під час змагань, у яких брала участь тренером ОСОБА_7 , яка взяла з собою ОСОБА_6 .

З 23 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідачки з питанням про перевезення ОСОБА_6 для проживання у м. Харкові. Дистанційне спілкування між ОСОБА_1 та його доньку ОСОБА_6 відбувалось по відеозв`язку через застосунок обміну повідомленнями. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не цікавився потребами дитини, враховуючи «неадекватну» поведінку ОСОБА_1 , заяву племінниці про відсутність бажання проживати разом із батьком, відповідачка ОСОБА_3 звернулась до Переяславської міської ради з питанням про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його доньки ОСОБА_6 27 січня 2023 в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , орган опіки та піклування Переяславської міської ради розглянув питання про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 , надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, що затверджений рішенням Виконавчого комітету Переяславської міської ради № 22-02 від 27 січня 2023 року.

ОСОБА_1 навчалась у ЗДО № 10 «Любавонька», Переяславському ліцею ім. Володимира Мономаха , відповідно відомостей з яких ОСОБА_1 з 2018 року не цікавився вихованням своєї доньки, не відвідував батьківських зборів, не цікавився її навчанням до 23 листопада 2022 року, коли в категоричній формі вимагав надати йому документи для переведення дитини для навчання у м. Харкові.

ОСОБА_3 як особа, в сім`ї якої після смерті ОСОБА_7 проживає малолітня племінниця ОСОБА_6 , вважає за наведених вище обставин ефективним способом захисту законних прав та інтересів дитини звернення з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до малолітньої ОСОБА_6 .

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2023 в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Клечановська Ю.І. в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2023 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відібрання дитини та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі. Відібрати малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та передати ОСОБА_1 , рідному батьку дитини. В частині відмови у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав просить залишити рішення суду без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за весь цей ОСОБА_7 жодного разу не ставила питання про те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, і не було жодних претензій до нього як до батька, а тим більше, вона не ставила питання про стягнення з нього аліментів чи позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла в лікарні внаслідок хронічної хвороби.

Зазначає, що після того, як стало відомо про смерть ОСОБА_7 , ОСОБА_1 відразу вирішив, що має забрати доньку, оскільки він є її рідним батьком, дуже любить дитину і хоче, щоб вона виховувалася у нього. 23 листопада 2022 року він приїхав до міста Переяслав на поховання ОСОБА_7 , дитини ОСОБА_6 на похованні не було. На похованні були присутні відповідачі: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - батьки померлої, та ОСОБА_3 - рідна сестра померлої. Він намагався висловити свої співчуття та спитати, де донька. Але відповідачі нічого йому не відповіли і не стали спілкуватися. ОСОБА_1 не наполягав на спілкуванні, оскільки не вважав за можливе з`ясовувати стосунки під час поховання. Але цього ж дня звернувся до директора Переяславського ліцею імені Володимира Мономаха з заявою про надання особової справи та медичної карти доньки у зв`язку з зарахуванням дитини до ХЗОШ №113 м. Харкова, оскільки мав намір забрати дитину без будь-яких вагань. Після поховання ОСОБА_7 він звернувся до ОСОБА_3 з питанням, як забрати дитину, бо хотів вирішити усі питання виключно миром. ОСОБА_3 попросила дати їй з батьком поспілкуватися з дитиною хоча б до 40 днів після смерті ОСОБА_7 . Він не заперечував, бо розумів, що таке втратити дитину та близьку людину. Вони домовилися, що 03 січня 2023 року він приїде за дитиною і забере її до міста Харкова.

Посилається на те, що 01 січня 2023 року ОСОБА_3 вийшла на відеозв`язок та повідомила ОСОБА_1 , що дитину вона йому не віддасть. В розмові також брали участь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Крім того, ОСОБА_1 , повідомив відповідачів, що приїде за донькою 03 січня 2023 року і забере її, незважаючи на їх протидію. 03 січня 2023 року ОСОБА_1 приїхав до міста Переяслав за адресою, на якій до смерті проживала ОСОБА_7 з донькою. Йому ніхто не відкрив, він викликав поліцію, оскільки вважав, що було скоєно кримінальний злочин, передбачений ч. 2 ст. 146 Кримінального Кодексу України. На його телефонний дзвінок ОСОБА_3 відповіла, що дитину вона не віддасть, і де дитина знаходиться вона розповідати не буде. Все це було зафіксовано працівниками поліції, і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про відібрання дитини.

Вважає, що така поведінка відповідачів суперечить вимогам Сімейного Кодексу України, а саме ч. 1 ст. 163, згідно з вимогами якої, з батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Згідно із ч. 2 ст. 163 СК України, батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Вказує, що ОСОБА_1 працевлаштований, матеріально забезпечений, у нього є необхідні матеріальні заощадження, щоб утримувати дитину, забезпечений житлом, має дві вищі освіти Таким чином, відсутні підстави вважати його родину неблагополучною або непридатною для проживання та виховання дитини. Він здатен забезпечити її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2023 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відібрання дитини та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі. Відібрати малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та передати ОСОБА_1 , рідному батьку дитини. В частині відмови у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав просить залишити рішення суду без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд фактично не вирішив, спір і залишив його доньку проживати з особою, яка на теперішній час не має законних підстав представляти інтереси дитини і утримувати її у себе без згоди ОСОБА_1 .

Вказує, що заява представника відповідачів - адвоката Горбенко І.В. про те, що ОСОБА_3 після поміщення ОСОБА_7 до реанімаційного відділення лікарні звернулася до Служби у справах дітей та сім`ї Переяславської міської ради з приводу того, що племінниця ОСОБА_6 опинилася у складних життєвих умовах та просила призначити її тимчасовим опікуном, нічим не була підтверджена.

Крім того зазначає, якщо це і відповідало б дійсності, то ОСОБА_3 повинна була довести до відома ССДС про наявність у дитини рідного батька. Зауважує, що під час знаходження ОСОБА_7 у лікарні, він неодноразово спілкувався з ОСОБА_3 і відносно стану своєї доньки, і з приводу стану здоров`я ОСОБА_7 .

Посилається на те, що відповідачі за первісним позовом не мають законних підстав оформити опіку над його дитиною, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те. щоб малолітня дитина проживала з ними. Згідно із ч. 2 ст. 163 СК У країни, батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Крім того вказує, що судом також не надано оцінку тому факту, що відповідачі увесь час приховували від суду, працівників правоохоронних органів та Органу опіки та піклування фактичне місцезнаходження дитини. Адреса місця проживання дитини стала відома тільки у судовому зсіданні під час допиту свідка - вчительки ОСОБА_18 . Таким чином вони самовільно змінили фактичне місце проживання доньки після смерті її матері.

Вказано, що суд прийняв як належний доказ висновок психолога КУ «Центр професійного розвитку педагогічних працівників» Переяславської міської ради від 12 грудня 2023 року. Звертає увагу суду на дату проведення психологічного дослідження - 12 грудня 2023 року. Станом на цю дату мати дитини ОСОБА_7 померла, а він як рідний батько, згоди на психологічне обстеження дитини не надавав. Таким чипом, ОСОБА_6 була піддана психологічним випробуванням на розсуд людей, які не мали на це жодних прав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованістьоскаржуваного рішення, просить скасувати його в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в частині відмови в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до малолітньої ОСОБА_6 нове рішення, яким позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_6 . В іншій частині рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що початку повномасштабної війни ОСОБА_1 фактично в Федерації баскетболу України не працює, дія договору з ним призупинена, заробітна плата не виплачується.

Вказує, що стороною позивача той факт, що з моменту припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_19 , матір`ю дитини, що мало місце в травні 2020 року, і по день її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), він з донькою не зустрічався, спілкування відбувалося періодично в режимі відеозв`язку.

Зазначає, що факт не виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 також був підтверджений класним керівником ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , яка в суді пояснила, що батько жодного разу не цікавився навчанням доньки, її потребами в школі, хоча неодноразово, за час розгляду справи судом, ОСОБА_1 був у м. Переяславі і школа, в якій навчалася ОСОБА_6 , знаходилася в безпосередній близькості (100 м) з приміщенням суду.

Крім того посилається на те, що під час судового розгляду справи було встановлено, що батько дитини вже оформив та отримує кошти, як матеріальну допомогу малолітній доньці у зв`язку з втратою годувальника. Кошти, які виплачуються для забезпечення потреб дитини, знаходяться у нього, матеріальної допомоги на її утримання з цих коштів він не надає та не вважає за потрібне це робити, оскільки дитина знаходиться «у невідомих йому осіб».

Вважає, що батько свідомо нехтує своїми обов`язками щодо виховання дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2023 року в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 - залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , просять відмовити у задоволенні апеляційних скарг представника позивача - Клечановської Ю.І. та позивача ОСОБА_1 , а рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову про відібрання дитини залишити в силі.

ОСОБА_4 , та представники Переяславської міської ради, Харківської міської ради в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належно, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення ОСОБА_22 та його представника адвоката Клечановську Ю.І., які просили подані ними апеляційні скарги задовольнити та відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та представника останньої адвоката Білоконь І.В., а також представника виконавчого комітету Переяславської міської ради, які просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3 та відхилити апеляційну скаргу сторони позивача, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказане рішення в повній мірі відповідає вищезазначеними вимогам закону, з огляду на таке.

Зі справи убачається, що батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Переяславським ВДРАЦС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) ( а.с. 9 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Переяславським ВДРАЦС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 10 т.1).

Встановлено, що ОСОБА_1 з 10.08.2022 працює на час воєнного стану дистанційно на посаді провідного спеціаліста Департаменту організації та проведення змагань Громадської спілки Федерація баскетболу України (код ЄДРПОУ 16485927), характеризується позитивно, що підтверджується копіями довідки № 14 та характеристики від 09.12.2022 (а.с. 11-12 т.1), за договором № 10 від 20.04.2023 надає послуги ТОВ "АТЛАНТ-ПАК" з пошуку клієнтів та організації збуту продукції (а.с. 91 т.2).

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 02.09.2022, складеної на підставі відомостей Реєстру територіальної громади м. Харкова, (а.с. 13 т.1).

Листом Харківської загальноосвітньої школи (ЗОШ) І-III ступенів № 113 Харківської міської ради № 01-26/257 від 22 листопада 2022 року у відповідь на звернення ОСОБА_1 повідомлено останнього про наявність вільних місць та можливості зарахування його доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1-го класу за наявності необхідних документів (а.с. 16 т.1).

29 листопада 2022 року ОСОБА_6 подано заяву до Переяславського ліцею ім. Володимира Мономаха Переяславської міської ради щодо видачі особової справи та медичної картки для зарахування до ЗОШ № 113 у м. Харкові (а.с. 17 т.1).

Також районним судом встановлено, що позивач звертався до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області із невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) за його заявою про кримінальне правопорушення за ст. 146 КК України за фактом викрадення ОСОБА_3 , ОСОБА_5 доньки ОСОБА_6 (а.с. 18-23 т.1)

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2023 року у справі № 373/82/23 скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ВП № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до заяви ОСОБА_1 від 04 січня 2023 року про злочин (кримінальне правопорушення) (а.с. 46-49 т.1).

Із копії акту обстеження умов проживання від 15 грудня 2022 року, складеного Службою у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, підтверджується наявність задовільних побутових умов для дитини за місцем проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_3 (а.с. 24 т.1).

10 січня 2023 року ОСОБА_1 звертався із заявою до даної служби зі заявою про повернення йому ОСОБА_6 (а.с. 25 т.1), на що йому надано відповідь із роз`ясненням норм чинного законодавства про переважне право батьків на особисте виховання дитини відповідно до ст. 151 СК України (а.с. 26 т.1).

Крім того, матеріали справи також містять акт обстеження житлово-побутових умов № 112 від 05 грудня 2022 року, висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_6 (а.с. 108-109,111 т.1).

Районним судом, зокрема обґрунтовано взято до уваги також наступні докази:

- характеристику Переяславського ліцею ім. В. Мономаха Переяславської міської ради № 233 від 25 листопада 2022 року учениці ОСОБА_6 , яка характеризується виключно позитивно (а.с. 96 тю1);

- висновок психолога КУ "Центр професійного розвитку педагогічних працівників" Переяславської міської ради від 12 грудня 2022 року про психологічний та емоційний стан ОСОБА_6 , відповідно до якого остання має психологічний комфорт у родині, в якій перебуває. Їй не можна змінювати сталий порядок, до якого вона звикла, а саме: відлучення від рідної тьоті, з якої в неї тісний психологічний контакт. Дитина сприймає тітку як самого близького члена родини, близьку людину. При дослідженні ОСОБА_6 дуже часто свою тьотю називала мамою. З втратою матері, рідною тіткою ОСОБА_3 забезпечене виховання дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання. Нею створені належні умови для розвитку її природних здібностей. ОСОБА_6 відвідує ліцей. Нарікань з боку вчителя по психологічному стану та забезпеченню необхідних умов для навчально-виховного процесу не було. ОСОБА_3 володіє повною інформацією про вподобання дівчинки: ріст, вагу, харчові особливості, алергічні реакції. З її слів, коли її рідна сестра від`їжджала на змагання, то ще з народження ОСОБА_6 залишалася у неї. У подальшому впродовж тривалого періоду часу ОСОБА_6 з матір`ю проживали разом однією родиною з ОСОБА_3 , її сином та чоловіком, вели спільний побут та господарство. Це сприяло тісному психологічному контакту ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , їхній взаємній прив`язаності та батьківським стосункам, які для них є сталими та природніми, тому ОСОБА_6 так добре знає і контактує з тіткою. Біологічний батько ОСОБА_1 не цікавився навчанням та вихованням доньки, не знає її вподобань, мрій, харчових смаків, не володіє інформацією щодо фізичного стану здоров`я, а саме: специфіки лікування та захворюваності. Психологічно між біологічним батьком і дитиною немає емоційного контакту, психологічного зв`язку, прив`язаності. Для дитини ОСОБА_1 не становить члена сім`ї, близьку людину. Якщо забрати ОСОБА_6 від родини ОСОБА_3 , змінити дитині постійне місце проживання з біологічним батьком, з яким у дитини відсутній емоційний зв`язок та контакт - це призведе до повторної психологічної травми, яка буде прирівнюватися до втрати рідної матері. В результаті цього дитині буде завдано глибокої психологічної шкоди, як у фізичному, так і психічному розвитку (а.с. 96-100 т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 , районний суд виходив із того, що на момент розгляду справи буде суперечити інтересам дитини як її відібрання у тітки ОСОБА_3 як особи, в сім`ї якої вона проживає, так і позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав за недостатністю доказів, винятковістю такого заходу.

Такі висновки районного суду, колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

На підставі частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно зі частиною першою статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За змістом частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до частини першої другої статті 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам (частина третя статті 163 СК України).

Згідно з приписами частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 СК України положення частин першої - третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 лютого 2016 року у справі "№.TS. та інші проти Грузії" зазначено, що обов`язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз`єднання, проте не є абсолютним. Возз`єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов`язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokka№e№, п. 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, Ольссон (№ 2), § 90, Ig№accolo-Ze№ide, § 94, Plaza v. Pola№d, № 18830/07, п. 71, 25 січня 2011 р., І Ma№ic, § 102).

У даній справі спір виник між батьком дитини ОСОБА_1 та зокрема з сестрою померлої ОСОБА_7 - ОСОБА_3 в сім`ї якої проживає їх спільна донька ОСОБА_6 .

Так, з`ясовуючи обставини справи, заслухано свідків, які в тій чи іншій мірі мають відношення до сторін спору й інформації наданій ними судом надано належно оцінку під час ухвалення судового рішення й з урахуванням попередження усіх свідків про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань суд першої інстанції обґрунтовано вважав їхні показання достовірними в частині безпосереднього сприйняття обставин, що стали їм відомі та мають істотне значення для даної справи.

Приведеними свідками обставини за узагальненням їх змісту свідчать про один епізод психологічного насильства ОСОБА_1 над ОСОБА_7 у присутності малолітньої ОСОБА_6 два епізоди психологічного насильства ОСОБА_1 над неповнолітніми дітьми, до яких увійшла свідок ОСОБА_25 .

Показання свідків є достатньо конкретизованими та послідовними в частині обставин, що сприймались ними безпосередньо. Таким чином, суд не має підстав уважати свідків зі сторони відповідача за первісним позовом упередженими стосовно позивача та вважає їх показання в означеній частині безпосереднього сприйняття обставин допустимими, належними та достовірними. В свою чергу, осудливі по своїй суті дії ОСОБА_1 не свідчать про ухилення ним від виховання дочки, оскільки вказані вище свідки не були очевидцями обставин проживання однією сім`єю ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за виключенням свідка ОСОБА_26 , яка була у дружніх відносинах з ОСОБА_7 , яка була хрещеною матір`ю її сина.

Окрім того, судом також була опитана в судовому засіданні в присутності психолога й малолітня дитина ОСОБА_6 , яка пояснила, що навчається у школі № 7 у м. Переяславі. Їй виповнилось 7 років, подобається навчатись, у неї є шкільні друзі. Всього приблизно 5 друзів, в інших містах друзів немає, улюблений предмет - математика. Вона проживає з "мамою" ОСОБА_3 , братом ОСОБА_27 , ОСОБА_3 відводить їх до школи. Із братом ОСОБА_27 навчається в одному класі, вона допомагає йому у навчанні, знаючи його із самого дитинства та дружить з ним. Про неї турбується "мама" ОСОБА_3 , дає ліки при хворобі, кишенькові гроші. Своє прізвище називає як " ОСОБА_6 ". Спілкується за допомогою комп`ютера через застосунок "Вайбер" з татом ( ОСОБА_1 ) кілька разів на тиждень, який проживає у м. Харкові. Їздила з мамою ( ОСОБА_7 ) до м. Харкова один раз у віці 4-5 років, про місто нічого не пам`ятає. Їздила до м. Києва, яке їй подобається та в якому хотіла би жити, допускає проживання з ОСОБА_3 , ОСОБА_30 у м. Києві. Відповіла, що не хоче жити у м. Харкові, бажає жити у м. Переяславі, у якому почуває себе безпечно. З татом не хоче "часто" спілкуватись, він дзвонить самостійно, розмовляють про навчання, він знає про її участь у баскетболі. На питання про те чи любить тата, ОСОБА_6 похитала головою, що сприйнялося судом як негативна відповідь. Спілкуватись з татом наживо не хоче, причину не навела. Подарунки отримувала від "мами" ОСОБА_3 , від якої востаннє була подарована лялька "Лол", тато не дарував подарунки та не вітав зі святами, пригадала про подарунок у вигляді двохколісного велосепида на 4-й день народження. Влітку 2023 року відпочивала у м. Переяславі, ходила на атракціони, проводила час із братом. У кімнаті проживає із братом, є ліжко та шкаф для речей, стіл, за яким вона робить домашні завдання. У дідуся з бабусею прізвище " ОСОБА_6 ", вони працюють тренерами з баскетболу, в секцію з якого її водить до школи № 7 "мама" ОСОБА_3 , у цій школі бабуся та дідусь тренують дітей. Не знає чи тато вміє грати в баскетбол, він не працює, не відповіла на питання звідки вона це знає, баскетболу її не навчав. Тренується з іншими дітьми у баскетбольній групі приблизно з 4-х років, також любить малювання, займається малюванням вдома. Спортивну форму та взуття, засоби для малювання купляли "мама" ОСОБА_3 з бабусею. В частині навчання, відпочинку, наявності речей вважає себе забезпеченою усім необхідним. ОСОБА_6 назвала членами сім`ї маму, тьотю, дідуся, бабусю.

Обґрунтовано районним судом взято до уваги й висновок психолога, який є достовірним у зв`язку з тим, що він складений компетентним психологом із застосуванням сучасних проективних методик, в цілому відповідає показанням свідка ОСОБА_31 , думкою малолітньої ОСОБА_6 у судовому засіданні, окрім тверджень про повну відсутність емоційного зв`язку між нею та батьком, невідворотність наслідків за результатами ймовірної шкоди здоров`ю ОСОБА_6 після зміни постійного місця проживання. Обставини даної справи свідчать про наявність такого зв`язку, що викликано періодичним спілкуванням батьком з дитиною. Ступінь зв`язку між батьком і дитиною, зважаючи на його психологічний вимір, належить до оцінки суду на підставі пред`явлених доказів у їх сукупності та взаємозв`язку. Крім цього, твердження про невідворотність наслідків не є зрозумілим. Психологічна шкода має індивідуалізований характер, сприймається кожною людиною по різному, а тому в рамках одноразового обстеження дитини психологом таке твердження суд вважає дочасним. Крім цього, у зміст висновку включено твердження про те як саме дотримуватиметься забезпечення інтересів дитини, оскільки це виходить за рамки обстеження та не включає інших обставин на підставі доказів, що підлягають з`ясуванню в судовому засіданні за участі самого батька, який не був дотичним до діагностування дитини.

Отже, висновки районного суду про те, що відібрання малолітньої ОСОБА_6 від тітки ОСОБА_3 не сприятиме стабільності психоемоційного стану дитини та відповідно її гармонійному стабільному розвитку, зважаючи на її усталені соціальні зв`язки та побут у м. Переяславі, відсутність таких зв`язків та відомих (звичних) для дитини умови за місцем проживання батька, його сім`ї у м. Харкові є законними та відповідатимуть інтересам дитини.

Районним судом обґрунтовано взято до увагу й те, що м. Харків як найбільш ймовірне місце проживання дитини у випадку задоволення первісного позову зазнає руйнувань та загибелі міських жителів внаслідок військової агресії Російської Федерації, що є загальновідомим фактом. Візуальні пошкодження будівель (знищені будівлі) вочевидь не сприятимуть стабільному психоемоційному стану дитини. Задля зміни її постійного місця проживання на м. Харків для проживання із батьком на противагу м. Переяславу та/або м. Києву, на думку суду, із дитиною слід проводити тривалу підготовку та з`ясовувати передусім її бажання та потреби, оскільки вона спроможна їх висловити.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20).

У зв`язку із викладеним, апеляційний суд, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, бажання батька брати участь у вихованні та утриманні доньки, наведені вище положення СК України та судову практику, дійшов висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої доньки.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не вказують на те, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Судом першої інстанції надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам.

З врахування вищенаведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги адвоката Клечановської Юлії Іванівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: