Постанова

від 11.12.2024 по справі 373/120/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 373/120/23

провадження № 61-6928св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідачі (за первісним позовом) - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: виконавчий комітет Переяславської міської ради, Переяславська міська рада, Харківська міська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2023 року у складі судді Лебедя В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у якому просив відібрати малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та передати рідному батьку дитини - йому, ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що перебував із ОСОБА_6 у сімейних відносинах без укладення шлюбу з 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_5 , у свідоцтві про народження якої він записаний батьком за його заявою.

До червня 2020 року вони проживали однією сім`єю у містах Харкові та Переяславі Бориспільського району Київської області, після чого, за спільною домовленістю, проживали окремо, однак підтримували тісні стосунки. Донька проживала разом із матір`ю ОСОБА_6 у м. Переяславі Бориспільського району Київської області, проте він спілкувався з нею по телефону або за допомогою застосунків для обміну повідомленнями, зустрічався кожного місяця у містах Києві, Харкові, надавав грошові кошти на утримання дитини, для її розвитку купував книги, іграшки, велосипед та інші речі, на яких наполягала ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла в лікарні внаслідок хвороби.

Дізнавшись про її смерть, з метою виховання доньки ОСОБА_7 та забезпечення її добробуту, ІНФОРМАЦІЯ_3 він приїхав до м. Переяслава Бориспільського району Київської області, проте ОСОБА_2 (сестра ОСОБА_6 ) , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (батьки ОСОБА_6 ) не надали можливості зустрітися з дитиною.

23 листопада 2022 року він звернувся до директора Переяславського ліцею ім. В. Мономаха з заявою про видачу особової справи та медичної картки доньки у зв`язку з її зарахуванням до Харківської загальноосвітньої школи № 113 м. Харкова, оскільки мав намір забрати дитину до м. Харкова за місцем свого проживання.

Зазначав, що за спільною домовленістю з ОСОБА_2 донька залишилась разом із нею в м. Переяславі Бориспільського району Київської області для можливості спілкування з дідусем ОСОБА_6 та бабусею ОСОБА_4 до кінця 2022 року, при цьому, він спілкувався з дитиною за допомогою відео зв`язку через застосунок для обміну повідомленнями. 01 січня 2023 року ОСОБА_2 повідомила в режимі відео зв`язку, що відмовляється повертати йому дитину.

03 січня 2023 року, приїхавши за місцем знаходження доньки, був позбавлений можливості з нею зустрітися, у зв`язку з цим звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 146 КК України, за фактом викрадення доньки ОСОБА_7 .

20 січня 2023 року задоволено його скаргу на бездіяльність відділу поліції № 1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції (далі РУП ГУНП) в Київській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною вище заявою про кримінальне правопорушення.

Посилаючись на наведене та, з огляду на створені ним умови для проживання дитини, наявність у нього житла, роботи, позитивної характеристики, здатності забезпечити розвиток доньки, просив позов задовольнити, відібрати у відповідачів дочку ОСОБА_8 , яку передати йому, як рідному батьку.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подала зустрічний позов, в якому вона, як особа, в сім`ї якої проживає малолітня дочка рідної померлої сестри ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_5 із підстав, передбачених статтею 164 СК України, що зводяться до ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

На обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що її племінниця ОСОБА_5 проживала з матір`ю ОСОБА_6 з моменту народження до смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_6 перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім`єю у м. Переяславі Бориспільського району Київської області до травня 2020 року.

З травня 2020 року ОСОБА_6 припинила відносини з ОСОБА_5 у зв`язку з насильством в сім`ї та через непристойну поведінку останнього, з цього часу ОСОБА_1 переїхав до м. Харкова та не приймав участі у вихованні та матеріальному забезпеченні малолітньої ОСОБА_5 , спілкувався з нею лише під час зустрічей у м. Харкові на спортивних змаганнях, у яких брала участь тренером ОСОБА_6 та брала з собою на ці змагання й доньку.

Неповнолітня ОСОБА_1 навчалась у ЗДО № 10 «Любавонька», Переяславському ліцеї ім. Володимира Мономаха, відповідно до відомостей з яких ОСОБА_1 із 2018 року не цікавився вихованням своєї доньки, не відвідував батьківських зборів, не цікавився її навчанням до 23 листопада 2022 року, коли в категоричній формі вимагав надати йому документи для переведення дитини для навчання до м. Харкова.

Після смерті матері дитини, з 23 листопада 2022 року ОСОБА_1 спілкувався з донькою лише по відео зв`язку через застосунок обміну повідомленнями.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не цікавився потребами дитини, вона звернулась до Переяславської міської ради з заявою про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його доньки ОСОБА_5 , за наслідками якої 27 січня 2023 року, в її присутності та присутності ОСОБА_1 , орган опіки та піклування Переяславської міської ради надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

Посилаючись на наведені обставини, просила задовольнити її позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_10 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що на теперішній час буде суперечити інтересам дитини як її відібрання у тітки ОСОБА_2 , як особи, в сім`ї якої вона проживає, так і позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав за недостатністю доказів, винятковістю такого заходу.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року за наслідками розгляду апеляційних скарг представника ОСОБА_1 - адвоката Клечановської Ю. І., ОСОБА_1 , ОСОБА_11 рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кленчановська Ю. І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині вирішення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 299/941/17, від 24 квітня 2020 року в справі № 728/1604/18, від 12 травня 2022 року в справі № 347/1924/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення первісного позову, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні зустрічного позову.

Суди не врахували, що ОСОБА_1 працевлаштований, матеріально забезпечений, у нього є необхідні матеріальні заощадження, щоб утримувати дитину, забезпечений житлом, має дві вищі освіти, зокрема й диплом спеціаліста про педагогічну освіту Переслав-Хмельницького державного педагогічного університету, позитивні характеристики з міста роботи та проживання. Таким чином, відсутні підстави вважати його родину неблагополучною або непридатною для проживання та виховання дитини. Він здатен забезпечити її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Відносно доньки він не позбавлений батьківських прав і, відповідно до вимог статті 150 СК України, саме на нього покладено обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Крім того, на теперішній час саме ОСОБА_1 виконує дії, направлені на захист інтересів його дитини, а саме: він отримав свідоцтво про народження ОСОБА_5 та свідоцтво про смерть її матері ОСОБА_6 , як батько звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , до керівника закладу освіти, в якому навчається малолітня ОСОБА_5 , із заявою про надання довідки з місця навчання для оформлення дитині пенсії у зв`язку з втратою годувальника, до Служби у справах дітей по Індустріальному району міста Харкова для сприяння якнайшвидшого вирішення цивільної справи № 373/120/23, зібрав необхідні документи та звернувся до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з заявою про призначення малолітній ОСОБА_5 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, яка, станом на день розгляду справи, вже призначена, зареєстрував дитину за місцем свого проживання у місті Харкові.

У матеріалах справі відсутні докази, які б свідчили про те, що перебування малолітньої дитини з батьком є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. В судових рішення не зазначено жодного факту про негативне ставлення ОСОБА_1 до своєї доньки.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали відзив, у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення в оскарженій частині - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження як надання матеріальної допомоги на утримання дитини, так і щодо його працевлаштування та отримання доходів за місцем роботи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 373/120/23.

Витребувано з Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 373/120/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: виконавчий комітет Переяславської міської ради, Переяславська міська рада, Харківська міська рада, про відібрання малолітньої дитини, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Виконавчий комітет Переяславської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

У липні 2024 року справа № 373/120/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року справу № 373/120/23 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Переяславським ВДРАЦС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 мати ОСОБА_5 - ОСОБА_6 померла.

З 10 серпня 2022 року ОСОБА_1 працює (на час воєнного стану) дистанційно на посаді провідного спеціаліста Департаменту організації та проведення змагань Громадської спілки Федерації баскетболу України, характеризується позитивно; зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 уживав заходів із пошуку місця навчання дочки ОСОБА_7 у м. Харкові. У листі від 22 листопада 2022 року Харківська загальноосвітня школа (ЗОШ) І-III ступенів № 113 Харківської міської ради у відповідь на звернення ОСОБА_1 повідомила про наявність вільних місць та можливості зарахування його доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1-го класу за наявності необхідних документів. Після цього, 29 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Переяславського ліцею ім. Володимира Мономаха Переяславської міської ради щодо видачі особової справи та медичної картки для зарахування доньки до ЗОШ № 113 у м. Харкові.

Крім того, встановлено, що ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2023 року у справі № 373/82/23 задоволено скаргу ОСОБА_1 . Зобов`язано відділ поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до заяви ОСОБА_1 від 04 січня 2023 року про злочин (кримінальне правопорушення) за статтею 146 КК України, за фактом викрадення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 .

Відповідно до копії акта обстеження умов проживання від 15 грудня 2022 року, складеного Службою у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, наявні задовільні побутові умови для дитини за місцем проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 .

Також 10 січня 2023 року ОСОБА_1 звертався з заявою до Служби у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради з заявою про повернення йому ОСОБА_5 та отримав відповідь із роз`ясненням норм чинного законодавства про переважне право батьків на особисте виховання дитини відповідно до статті 151 СК України.

Орган опіки та піклування Переяславської міської ради за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 надав висновок від 27 січня 2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку психолога КУ "Центр професійного розвитку педагогічних працівників" Переяславської міської ради від 12 грудня 2022 року про психологічний та емоційний стан ОСОБА_5 , остання, зокрема має психологічний комфорт у родині, в якій перебуває. Біологічний батько ОСОБА_1 не цікавився навчанням та вихованням доньки, не знає її вподобань, мрій, харчових смаків, не володіє інформацією щодо фізичного стану здоров`я, а саме: специфіки лікування та захворюваності. Психологічно між біологічним батьком і дитиною немає емоційного контакту, психологічного зв`язку, прив`язаності. Для дитини ОСОБА_1 не становить члена сім`ї, близьку людину. Якщо забрати ОСОБА_5 від родини ОСОБА_2 , змінити дитині постійне місце проживання з біологічним батьком, з яким у дитини відсутній емоційний зв`язок та контакт - це призведе до повторної психологічної травми, яка буде прирівнюватися до втрати рідної матері. В результаті цього дитині буде завдано глибокої психологічної шкоди, як у фізичному, так і психічному розвитку.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 299/941/17, від 24 квітня 2020 року в справі № 728/1604/18, від 12 травня 2022 року в справі № 347/1924/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Отже, при розгляді справ, в тому числі і щодо місця проживання дитини, суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання (постанова Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 400/936/18).

У справі, яка переглядається, спір виник між батьком дитини ОСОБА_1 та, зокрема, тіткою дитини ОСОБА_2 , в сім`ї якої проживає донька ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , щодо відібрання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передання її батькові.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , дійшов висновку про те, що відібрання малолітньої ОСОБА_5 від тітки ОСОБА_2 не сприятиме стабільності психоемоційного стану дитини та відповідно її гармонійному стабільному розвитку, зважаючи на її усталені соціальні зв`язки та побут у м. Переяславі Бориспільського району Київської області, відсутність таких зв`язків та відомих (звичних) для дитини умов за місцем проживання батька у м. Харкові.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду та погоджуючись із його висновками, виходив виключно з того, що м. Харків, як найбільш ймовірне місце проживання дитини у випадку задоволення первісного позову, зазнає руйнувань та загибелі міських жителів унаслідок військової агресії російської федерації, що є загальновідомим фактом. Візуальні пошкодження будівель (знищені будівлі), вочевидь, не сприятимуть стабільному психоемоційному стану дитини. Задля зміни її постійного місця проживання на м. Харків для проживання з батьком на противагу м. Переяславу та/або м. Києву, на думку суду, із дитиною слід проводити тривалу підготовку та з`ясовувати, передусім, її бажання та потреби, оскільки вона спроможна їх висловити.

Водночас апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 єдиний із батьків малолітньої ОСОБА_5 , має переважне право, в тому числі й перед тіткою (бабою, дідом) дитини, на особисте виховання дитини та на спільне проживання з нею.

Висновок апеляційного суду про те, що переважне право батька на особисте виховання дитини буде суперечити її інтересам з огляду на військову агресію російської федерації, руйнувань, які зазнає місто Харків, як ймовірне місце проживання дитини з батьком, не можна вважати обґрунтованим, оскільки вказане не є безумовною підставою вважати, що умови проживання з батьком є небезпечними для життя, здоров`я і морального виховання дитини, у розумінні частини третьої статті 163 СК.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції не врахував, що право батьків на виховання дитини є переважним перед будь-якими особами, в тому числі й близькими родичами, й як виключення з цього загального правила, у випадку встановлення, що передача дитини батькам або одному з них буде суперечить її інтересам, суд може відмовити у поверненні дитини.

Суд не перевірив наявність, передбачених статтею 163 СК України, обставин, які б свідчили про те, що відібрання неповнолітньої ОСОБА_5 від відповідачів та передання її рідному батьку ОСОБА_1 , суперечитиме інтересам дитини.

В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Тому постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду в оскарженій частині постановлене без додержання норм процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду в оскарженій частині - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: виконавчий комітет Переяславської міської ради, Переяславська міська рада, Харківська міська рада, про відібрання малолітньої дитини, скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов