Постанова

від 17.04.2024 по справі 759/4185/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року

справа № 759/4185/23

провадження № 22-ц/824/2792/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.А.

при секретарі: Савіцькій Д.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Кредитна спілка «Співдружність»

треті особи: Приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Бойко Олена Вікторівна, Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Кредитної спілки «Співдружність» - Шемпеля Ігоря Миколайовича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року, постановлене під головуванням судді Горбенко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Співдружність», треті особи: Приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Бойко Олена Вікторівна, Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до КС «Співдружність», треті особи: Приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Бойко Олена Вікторівна, Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1424 від 26.12.2018 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Бойко О.В., про стягнення з нього на користь КС «Співдружність» заборгованості в розмірі 40 011,12 грн, оскільки вважає зазначений напис вчиненим з порушеннями нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Співдружність», треті особи: Приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Бойко Олена Вікторівна, Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 1424 від 26.12.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Бойко О.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Співдружність» заборгованості в розмірі 40 011,12 грн.

Стягнуто з Кредитної спілки «Співдружність» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

В поданій апеляційній скарзі представник Кредитної спілки «Співдружність» просить рішення суду скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що судом безпідставно поновлено строк позовної давності. Вказує, що сам факт існування певних карантинних обмежень не може вважатись поважною причиною пропуску строку звернення до суду, якщо такі обмеження об`єктивно не перешкоджали реалізувати своє право на звернення до суду.

Позивачем не спростовано існування боргу за кредитним договором та з матеріалів справи вбачається, що позивачу було відомо про існування оспорюваного виконавчого напису у 2019 році.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що станом на січень-березень 2023 року ОСОБА_1 як військовослужбовець постійно перебував на лінії бойового зіткнення в Донецькій області. Крім того, вказує на запровадження карантину на території України, під час дії якого, строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються. Позивачем подано позовну заяву під час дії карантину. А тому строк позовної давності не пропущено.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.12.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис № 1424, яким запропоновано звернути стягнення з громадянина України ОСОБА_1 - боржника на користь КС «Співдружність» станом на 19.11.2018 року невиплачені в строк на підставі кредитного договору № 180301/с від 02.03.2018 року грошові кошти: проценти за користування кредитом - 25 852,00 грн, штраф за невиконання зобов`язань - 10 500,00 грн; пеня за прострочення планового платежу - 2 272,12 грн, плата за вчинення виконавчого напису - 1 387,00 грн, разом сума стягнення - 40 011,12 грн (а.с. 11).

Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пацуріною О.В. від 13.02.2019 року у ВП № НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 1424, виданого 26.12.2018 року (а.с. 10).

02.11.2020 року ВП закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення) (а.с. 53-58).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в справі № 910/13233/17 від 29 січня 2019 року, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Отже, у спорі щодо оскарження виконавчого напису нотаріуса суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити, чи справді на момент вчинення такого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У постанові від 13.10.2021 у справі № 554/6777/17 Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, ураховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається у порядку, визначеному ст. 84 Закону України «Про нотаріат».

Матеріали справи не містять такого повідомлення позивача, тому, суд надходить до висновку про те, що позивач не отримав письмову вимогу та не був повідомлений про існуванні заборгованості за кредитним договором.

З матеріалів справи не вбачається, що при зверненні із заявою про вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу ним було надано виписку з рахунка боржника, з якої можливо було б встановити та перевірити факт перерахування кредитних коштів на відповідний рахунок, рух коштів по рахунку та користування ними, нарахування заборгованості, здійснення позичальником платежів на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії та відповідний залишок заборгованості за кредитом, що є обов`язковою умовою для одержання виконавчого напису за кредитним договором, саме після обов`язкової перевірки яких нотаріус міг зробити висновок про безспірність боргу у боржника.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що нотаріус при вчиненні спірного напису переконався належним чином у наявності підстав для звернення до нього відповідачем та безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

Враховуючи наведене, вимоги не є безспірними, а тому суд дійшов висновку про те, що у приватного нотаріуса не було правових підстав для вчинення оскаржуваного позивачем виконавчого напису.

Щодо строків позовної давності апеляційний суд виходить з наступного.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позивач звернулася до суду з позовом 08.03.2023 року, тобто, поза межами строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу було відомо про існування оспорюваного виконавчого напису в 2019 році, про що свідчить те, що у вересні 2019 року та у червні 2020 року вже звертався до суду із аналогічними позовами про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Отже, як зазначено судом першої інстанції, звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності є строк по вересень 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Однак сам факт існування певних карантинних обмежень не може вважатись поважною причиною пропуску звернення до суду, якщо такі обмеження об`єктивно не перешкоджали реалізувати своє право на звернення до суду у строки встановлені процесуальним законодавством.

В заяві про поновлення строку позовної давності позивачем не зазначено причин такого пропуску, пов`язаних саме із запровадженням карантину.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Встановлено, що строк звернення до суду у межах позовної давності - вересень 2022 року.

Із позовом ОСОБА_1 звернувся 08 березня 2023 року, тобто із пропуском у 6 місяців. Як зазначено у клопотанні про поновлення строків, а також у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 був мобілізований до лав ЗСУ.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану в Україні було продовжено і він продовжує свою дію на даний час.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 09.11.2022 року ОСОБА_1 , 1977 р.н., з квітня 2022 року командир відділення.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 був вже мобілізований у квітні 2022 року, тобто до закінчення строку позовної давності для звернення до суду із відповідним позовом.

Вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин , що є підставою для поновлення судом строків.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про поновлення строку на звернення до суду з підстав мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, а не запровадження на території України карантину, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної його частини в редакції цієї постанови.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Кредитної спілки «Співдружність» - Шемпеля Ігоря Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 26.04.2024 року.

Суддя-доповідач

Судді