Постанова

від 24.04.2024 по справі 369/11934/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/11934/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/760/2024

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2024 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Журби С.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Фінагеєвої І.О. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісжитлобуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Граніт», треті особи Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державна інспекція містобудування (ДІМ) України, Міністерство розвитку громад та території України, Національне антикорупційне бюро України, Головне управління Національної поліції у м. Києві, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та зобов`язання вчинити певні дії,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив усунути перешкоди в доступі до територіально-адміністративної межі м. Києва, права користуватися землями загального користування території Гатненської сільської ради, встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та межових знаків на території Гатненської сільської у Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Гатне по вул. Абрикосова, шляхом відновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення прав. Зобов`язати ТОВ «Мегаполісжитлобуд», ТОВ «Теремки-Буд», ТОВ «Агенція безпеки «Граніт» не чинити перешкод в доступі до територіально-адміністративної межі м. Києва, у здійсненні права користування землями загального користування, встановлення (відновлення) меж земельних ділянок та межових знаків на місцевості на території Гатненської сільської у Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Гатне по вул. Абрикосова шляхом відновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення прав. Зобов`язати ТОВ «Мегаполісжитлобуд» знести самовільно збудований залізобетонний паркан, розташований на території Гатненської сільської у Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Гатне по вул. Абрикосова шляхом відновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення прав, покласти на відповідачів судові витрати.

Позов мотивований тим, що територіально-адміністративний устрій гарантовано та захищено ст. 133 Конституції України. 27 жовтня 2005 року Київська міська рада прийняла рішення № 342/3803 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу акціонерному товариству холдинговій компанії «Київміськбуд» земельної ділянки для будівництва житлових будинків та об`єктів соціальної сфери житлового масиву Теремки-3 на Кільцевій дорозі, 1 у Голосіївському районі м. Києва, загальною площею 78,32 га.». В пояснювальній записці до рішення вказано, що західна сторона земельної ділянки проходить по адміністративній межі м. Києва. Існуюча межа м. Києва у передбаченому законом порядку за результатами геодезичних робіт, проведених у 1959-1964 роках затверджена рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 30 вересня 1976 року № 1103 зі змінами. Згідно п. 4.2 рішення Київської міської ради від 27 жовтня 2005 року № 342\3803, АТ ХК «Київміськбуд», правонаступником якого є ТОВ «Мегаполісжитлобуд» зобов`язано у місячний термін звернутись до її уповноваженого органу, винести межі та виготовити документ, що посвідчує право користування. Однак ТОВ «Мегаполісжитлобуд» відмовляється виконати п. 4.2 рішення, знищив три межові знаки міської межі м. Києва, по якій прийнята та затверджена рішенням західна сторона ділянки, вніс в ДЗК недостовірні відомості про форму, площу, координати межі м. Києва (здійснив накладення меж), самовільно встановив на приватних землях та землях загального користування м. Києва та с. Гатне залізобетонний паркан. Директор ТОВ «Мегаполісжитлобуд» ОСОБА_4 стверджує, що є належним користувачем частини території, розташованої за межами м. Києва, території Гатненської сільської ради пл. 0,9771 га., на підставі договору оренди, встановив паркан на території с. Гатне, на землях комунальної власності, на землях загального користування с. Гатне, на землях загального користування м. Києва. Здійснив обмеження прав, свобод та законних інтересів громадян, доступ громад до територіально-адміністративної межі м. Києва, права користуватися землями загального користування громад м. Києва та Гатненської сільської ради. Вимагає Гатненську сільську раду та громадян до виконання цивільно-правових зобов`язань, не передбачених законом, погоджувати з ним набуття у власність та межі земельних ділянок, розташованих за межею м. Києва, на території Гатненської сільської ради. Відмовляється відновлювати знищені три межові знаки міської межі м. Києва, надати доступ до земель громадян, те ж саме стверджує ТОВ «Теремки-Буд». Між ТОВ «Агенція безпеки «Граніт» та ТОВ «Теремки-Буд» укладено договір про надання послуг охорони, паркан перебуває під охороною, протягнуто кабель високого струму. Відповідачі не надають йому винести межі земельної ділянки, яку він має намір приватизувати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року в позові відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ст. 43, ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257, 354, п. 4 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 377 ЦПК України, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року та залишити позовну заяву без розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що 12 вересня 2023 року суд першої інстанції без його відома та волевиявлення розглянув справу, без його участі та участі інших учасників справи, копію рішення не надає та не оприлюднює в ЄДРСР.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені на поштові та/або електронні адреси, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та звітами про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Від третіх осіб ОСОБА_3 та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Вирішуючи можливість розгляду справи у відсутності позивача ОСОБА_1 , яким було подано апеляційну скаргу та який повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення поштового відправлення, а. с. 244 том 4), апеляційний суд враховує наступне.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відтак, ОСОБА_1 належним чином обізнаний про рух справи, оскільки подав позов, а в подальшому - апеляційну скаргу, і був зобов`язаний цікавитися провадженням в своїй справі, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, його неявка не перешкоджає розгляду справи, з урахуванням необхідності розгляду справи в передбачений законом строк.

В зв`язку з вищевикладеним апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності нез`явившихся учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у передбаченому законом порядку не довів, а матеріали справи не містять доказів того, що він є власником земельної ділянки та позбавлений можливості користуватися нею внаслідок протиправних дій відповідачів, які полягали у встановленні на належній позивачу земельній ділянці залізобетонного паркана.

У цій справі позивач як самостійна особа з власним обсягом цивільних прав та обов`язків по суті намагається в судовому порядку вирішити питання, які стосуються кола прав та обов`язків інших осіб, власників суміжних земельних ділянок, що не відповідає завданню цивільного судочинства, спрямованому на захист порушеного саме особистого, індивідуально вираженого права та на запобігання або ліквідацію несприятливих для особи наслідків, спричинених таким порушенням права.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, при цьому у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача суд не повинен вдаватися в оцінку оспорюваних дій та обставин справи на предмет відповідності законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглядаючи дану справу, апеляційний суд враховує, що позивачем в апеляційній скарзі не зазначено, в чому, на його думку, полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо), не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на ч. 1 ст. 377 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Апеляційна скарга не містить аргументів проти доводів суду першої інстанції по суті вирішених позовних вимог, а зосереджена на допущенні, на думку ОСОБА_1 , порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, відповідно до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 , що 12 вересня 2023 року суд першої інстанції без його відома та волевиявлення розглянув справу, без його участі та участі інших учасників справи, апеляційний суд враховує наступне.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про усунення перешкод в користуванні та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 17 листопада 2020 року (а. с. 72 т. 1), копію ухвали суду про відкриття провадження направлено позивачу (а. с. 73 т. 1), яку він отримав 31 жовтня 2020 року (а. с. 93 т. 1).

Згідно довідки Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2020 року, відповідно до розпорядження в.о. голови суду з 02 листопада 2020 року в суді вводяться суворі карантинні обмеження, в зв`язку з чим справу знято з розгляду на 17 лютого 2021 року (а. с. 100 т. 1).

Згідно довідки Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2021 року, справу знято з розгляду в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді (а. с. 164 т. 2), призначено судове засідання на 02 квітня 2021 року (а. с. 165 т. 2).

26 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про витребування доказів без його участі в судовому засіданні, продовжити строк підготовчого провадження (а. с. 180 т. 2).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року задоволено заяву ТОВ «Мегаполісжитлобуд» про відвід судді Волчка А.Я. (а. с. 205 - 206 т. 2).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2021 року справу прийнято до провадження судді Усатова Д.Д., призначено підготовче засідання на 14 вересня 2021 року (а. с. 208 - 209 т. 2).

Розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2021 року № 419 на підставі рішення Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_5 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення з посади судді; відсторонення судді ОСОБА_5 від здійснення правосуддя справу передано на повторний автоматизований розподіл між суддями та призначено судді Фінагеєвій І. О. (а. с. 225 - 227 т. 2).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2021 року справу прийнято до провадження судді Фінагеєвої І.О., призначено підготовче засідання на 22 листопада 2021 року (а. с. 228 т. 1). Судову повістку про виклик до суду на вказану дату отримано ОСОБА_1 02 жовтня 2021 року (а. с. 246 т. 2).

22 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів (а. с. 1- 5 т. 3).

Згідно довідки Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, справу відкладено на 08 лютого 2022 року (а. с. 6 т. 3).

Згідно довідки Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, справу відкладено на 16 травня 2022 року (а. с. 25 т. 3).

Згідно довідки Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2022 року, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, справу відкладено на 04 липня 2022 року (а. с. 53 т. 3); ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на вказану дату 02 липня 2022 року (а. с. 78 т. 3).

04 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, яке просив розглянути без його участі (а. с. 82 т. 3).

04 липня 2022 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 30 серпня 2022 року (а. с. 87, 91 т. 3); ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на вказану дату 27 липня 2022 року (а. с. 107 т. 3).

Згідно довідки Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 серпня 2022 року, справу знято з розгляду в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді (а. с. 127 т. 3), призначено судове засідання на 17 листопада 2022 року (а. с. 127 т. 3); ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на вказану дату 28 жовтня 2022 року (а. с. 150 т. 3).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2022 року визнано заявлений третьою особою відвід головуючої судді необґрунтованим (а. с. 156 т. 3), ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року в задоволенні заяви про відвід відмовлено (а. с. 164 - 165 т. 3).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року підготовче судове засідання закрито, а справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження на 24 травня 2023 року (а. с. 209 - 210 т. 3).

Згідно довідки Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року, справу знято з розгляду в зв`язку з відрядженням судді, призначено судове засідання на 04 липня 2023 року (а. с. 223 т. 3). ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на вказану дату 10 червня 2023 року (а. с. 3 т. 4).

В судовому засіданні 04 липня 2023 року, яке було проведено у відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, судом першої інстанції оголошено перерву до 12 вересня 2023 року (а. с. 17 т. 4).

12 вересня 2023 року судом першої інстанції ухвалою, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено продовжити розгляд справи за відсутності всіх учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а. с. 41 т. 4).

12 вересня 2023 року судом першої інстанції ухвалено рішення в даній справі, повний текст якого виготовлено 15 листопада 2023 року (а. с. 43 - 48 т. 4), та яке оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 січня 2024 року.

Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14, згідно яких, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи впродовж всього розгляду справи судом першої інстанції шляхом направлення судових повісток на зазначену ним адресу, які він систематично отримував, був обізнаний про рух справи, неодноразово подавав клопотання про витребування доказів (в березні 2021 року, в листопаді 2021 року, в липні 2022 року, які просив розглядати у його відсутність), а в березні 2023 року подав заяву про відвід головуючої судді, яку також просив розглянути у його відсутності, отже, дії позивача не свідчили про втрату ним інтересу до власного позову.

Разом із тим, клопотань про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю явки в судове засідання позивачем не подавалось, що свідчить про відсутність заінтересованості ОСОБА_1 в реалізації свого процесуального права, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, брати участь в судових засіданнях.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, на порушення якої посилається позивач, та залишення позову без розгляду, з огляду на прийняте судом процесуальне рішення про розгляд справи у відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, що відповідає вимогам ч. 1, 3 ст. 233 ЦПК України.

Ухвалення рішення судом першої інстанції за встановлених обставин відповідає встановленому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, а саме є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Також дії суду відповідали ч. 3 ст. 2 ЦПК України, якою до однієї з засад цивільного судочинства віднесено розумність строків розгляду справи судом.

Апеляційний суд враховує, що в описовій частині рішення судом першої інстанції зазначено про подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності (а. с. 45 т. 3), що є очевидною опискою та може бути виправлене з власної ініціативи суду або за заявою учасників справи в порядку ст. 269 ЦПК України.

Апеляційний суд, виходячи зі змісту вимог, заявлених в апеляційній скарзі, про залишення позову без розгляду, звертає увагу, що позивач не має процесуальної мети розгляду судом його позову по суті та задоволення заявлених вимог, та не обґрунтовує апеляційну скаргу п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, якою передбачено, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

При цьому позивач, вільно користуючись наданими йому процесуальними правами, не був позбавлений можливості до початку розгляду справи по суті звернутися до суду першої інстанції про залишення його позову без розгляду відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, однак на власний розсуд даною можливістю не скористався.

Апеляційний суд враховує, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Системне тлумачення п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дає підстави для висновку про неможливість залишення позову без розгляду за заявою позивача на стадії апеляційного перегляду, оскільки законом таке право надано позивачу до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, зміна процесуальної позиції позивача і фактичне бажання залишити без розгляду власний позов не є самі по собі належною правовою підставою для скасування законного і справедливого судового рішення, висновки якого позивачем в апеляційній скарзі не спростовуються.

Апеляційний суд не погоджується із безпідставними доводами апеляційної скарги, що копія рішення суду першої інстанції йому не надавалася, оскільки в матеріалах справи наявна копія супровідного листа від 15 листопада 2023 року, яким копія судового рішення направлялися на адреси учасників справи (а. с. 49 т. 4).

При цьому позивачем не надано доказів, що він звертався до суду першої інстанції з заявами про видачу йому копії рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року, і що в задоволенні такого клопотання йому було б відмовлено.

Апеляційний суд враховує доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції було оприлюднене оскаржуване рішення поза межами строку, передбаченого Законом України «Про доступ до судових рішень», разом із тим, дані обставини самі по собі не є підставою для скасування або зміни законного та обґрунтованого рішення, передбаченою ст. 376 ЦПК України, а тому доводи відповідача в даній частині відхиляються апеляційним судом як неспроможні.

Будь-яких інших підстав для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Журба С.О.

Яворський М.А.