Рішення

від 16.01.2024 по справі 320/5108/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024 року справа № 320/5108/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю учасників справи:

представника позивача - Аверкова М.М.,

представника відповідача - Овчаренко О.С.

Суть спору: у червні 2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергопак" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2020 № 0000870402 та № 0000880402.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 (суддя Лапій С.М.) відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 (суддя Лапій С.М.) адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2020 №0000870402 та №0000880402.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 - залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі № 320/5108/20 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 звернув увагу на те, що судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Як свідчать матеріали справи в судових рішеннях лише зазначено про укладання договорів між позивачем та переліченими вище контрагентами, натомість судами не надано правову оцінку змісту укладених угод між позивачем та його контрагентами та не досліджено обставин фактичного виконання вказаних угод".

Також Верховний Суд звернув увагу, що враховуючи, що у частині наданих позивачем ТТН відсутні підписи всіх учасників відносин, такий недолік має системний характер, що у сукупності з іншими обставинами у справі об`єктивно ставить під сумнів правдивість інформації у ТТН щодо зафіксованої в них господарської операції.

Одне лише посилання на відсутність у платника ПДВ документів, на перевезення придбаного товару, чи недоліки їх заповнення не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася. Однак, за іншого складу обставин у справі відсутність товарно-транспортних накладних або суттєві недоліки у їх оформленні, як документа, що супроводжує вантаж при транспортуванні, може свідчити проти факту поставки товару/надання послуг перевезення як підстави для збільшення суми податкового кредиту.

В сукупності з цими обставинами судам слід врахувати і той факт, що позивачем не надано паспортів якості, сертифікатів відповідності чи інших документів щодо перевірки якості товару, тоді як наявність таких документів передбачена договорами поставки".

13.06.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 01.06.2023 №320/5108/20/28373/23 надійшли матеріали адміністративної справи №320/5108/20.

13.06.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 адміністративну справу №320/5108/20 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17 серпня 2023 року о 10:30 год. Зобов`язано учасників справи надати письмові пояснення та докази з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2023.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі Акту перевірки, висновки якого є необґрунтованими та безпідставними. Зокрема позивач зауважує, що реальність господарських операцій з його контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 адміністративну справу №320/5108/20 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання у справі на 17.08.2023 о 10:30 год. Зобов`язано учасників справи надати письмові пояснення та докази з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2023.

На виконання вимог ухвали суду від 12.07.2023 Позивачем 16.08.2023 подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких зауважено, що відповідач ні в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 125/10-36-04-02/31364122 від 11.02.2020, на підставі якого складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ні в рішенні про результати розгляду скарги №16247/6/99-00-08-05-02-06 від 15.05.2020, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, не посилався на доводи, які він зазначив у касаційній скарзі на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021 року та рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року та позивачем надані письмові пояснення та докази з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2023 року та пояснення щодо кожного доводу відповідача, викладеного в касаційній скарзі та письмових поясненнях. Як зазначено позивачем, щодо змісту укладених угод між ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» в повній мірі були надані обґрунтування і пояснення та докази на виконання даних угод. Так позивач зазначає, що є виробником товарів для дому під загальновідомими торговими марками, а також виробляє товари під власними торговими марками на замовлення. Відповідно позивач за прямими контрактами здійснює закупівлю сировини та матеріалів для виробництва власної продукції та поповнення асортименту товарів, а відповідно для доставки сировини на виробництво та доставки виготовленого товару до покупців наймає транспорт, тому співпрацює з експедиторами. Також позивач звертає увагу, що укладені договори з ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» є реальними та виконувались з обох сторін. Як зазначає позивач висновок відповідача про нереальність операцій із ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» та ТОВ «Авеш Груп», не може обґрунтовуватись посиланням на операції третіх осіб, учасником яких ТОВ «Ергопак» не виступало, оскільки останнє об`єктивно позбавлено можливості досліджувати питання походження товару та послуг по всьому ланцюгу його поставки/їх надання, а реальність господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Позивач зазначає, що ним було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» та ТОВ «Авеш Груп» на підставі належним чином оформлених первинних документів з дотриманням нормативних приписів Податкового кодексу, було правомірно визначено суму бюджетного відшкодування.

Позивач зазначає, що товарно-транспортні накладні, відповідно до абзацу дев`ятого ч.2. ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на недоліки в яких посилається відповідач, складають лише частину серед великої кількості документів, які надані на підтвердження всіх обставин справи та не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, а отже відсутність підпису водія на деяких з них ні в якому разі не можуть слугувати як підставою для невизнання господарської операції. Окрім того, позивач звертає увагу, що ТТН не є первинними документами, які підтверджують господарські операцію між ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Ергопак», але є підтвердженням того, що ТОВ «Авеш-Груп» залучався для перевезення товару до покупців, так і для доставки сировини на виробництво. В той же час позивач зазначає, що первинними документами, які підтверджують факт надання послуг є Акти прийому-передачі наданих послуг, які оформлені належним чином та разом із заявками на перевезення були надані до матеріалів справи. Окрім того, позивач зазначає, що посилання відповідача чи то на відсутність у підприємства у власності транспортних засобів, чи то трудових ресурсів та будь-яких ліцензій не може братися до уваги, оскільки на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку у власності виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Також позивач надав пояснення щодо взаємовідносин з контрагентами, конкретизуючи по кожному з них суть та зміст укладених угод, їх виконання, а саме, що між ТОВ «Ергопак» та ТОВ «Авеш Груп» укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 17.05.2013 №17/05, відповідно до умов якого ТОВ «Авеш Груп» зобов`язується організувати та здійснити перевезення довіреного йому замовником вантажу. ТОВ «Ергопак» є одним з найбільших в Україні виробників товарів господарського використання. Для перевезення цих товарів, а також для доставки на виробництво сировини, наймається транспорт через експедиторські компанії, які в свою чергу замовляють безпосереднє перевезення у своїх контрагентів. Товар відповідно до вказаних перевезень доставляється вже у кінцеві точки продажу, а саме торговельні мережі. Торговельні мережі є безпосередніми отримувачами товарів від ТОВ «Ергопак», що також підтверджується наданими видатковими накладними у матеріалах справи.

Також позивач надав до позовної заяви на підтвердження реальності отримання послуг перевезення по Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 17.05.2013 №17/05 оборотно-сальдову відомість та виписки з банку, які підтверджують взаєморозрахунки з ТОВ «Авеш Груп» за надані послуги. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» позивач зазначає, що з останнім укладено Договір поставки від 11.01.2017 №1101/17-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору товар. Зазначається, що позивач у ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» закуповує поліетилен первинний (гранула), який використовується в виробництві пакетів для сміття, що підтверджується аналітичною довідкою підприємства та звітом по руху сировини у виробництві ТОВ «Ергопак», які додані до матеріалів справи. Також позивачем доданий інформаційний лист ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» № 17/02 від 17.02.2020 та підтверджуючі документи щодо купівлі останнім поліетилену у своїх контрагентів, а саме копії вантажних митних декларацій, які підтверджують імпорт поліетилену на підтвердження того, що товар був поставлений із-за кордону, що спростовує твердження та посилання відповідача на купівлю вказаного товару у перелічених в Акті спірних контрагентів.

До того ж, позивач зазначає, що про недоліки у вказаних відповідачем документах, а саме на відсутність підписів у деяких ТТН, відповідач зазначив лише в касаційній скарзі до Верховного Суду, проте як в ході перевірки, під час адміністративного оскарження, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції, як на підставу для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач дану підставу не зазначав, тому відповідач не може посилатися на інші обставини, крім тих, які вказані в Акті, на підставі якого складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

На виконання вимог ухвали суду від 12.07.2023 відповідачем в судовому засіданні 14.09.2023 подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких просить в задоволенні позову відмовити і зазначає, що поза увагою судів залишено наступні доводи контролюючого органу:

- в видаткових накладних між ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» (постачальник) і ТОВ «Ергопак», що знаходяться у матеріалах справи, зазначено, що від покупця товар отримала ОСОБА_1 за довіреністю від 22.07.2019 №723. У інших податкових накладних також зазначено, що товар було отримано за довіреностями. Проте, жодної копії довіреності у матеріалах справи не міститься. В акті перевірки зазначено, що розрахунки за надані послуги у перевіряємому періоді здійснено не у повному обсязі, кредиторська заборгованість станом на 30.11.2019 становить 862088,99 грн.;

- в матеріалах справи відсутні будь-які сертифікати якості;

- між ТОВ «Ергопак» (покупець) та ТОВ «Авеш Груп» (продавець) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 17.05.2013 №17/05. По деяким державним номерам автомобілів, вказаних у податкових накладних, якими здійснено перевезення вантажу, відсутні транспортні ліцензії та встановлено неможливість здійснення перевезень товарів;

- щодо перевезення товару відповідач стверджує, що наявні фото свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів не можуть вважатися належними доказами на підтвердження того, що дані транспортні засоби існують. У жодному з сфотографованих свідоцтв не зазначено ТОВ «Авеш Груп», як власник або користувач відповідних транспортних засобів. Під час перевірки встановлено відсутність транспортних засобів та ліцензій на транспортні засоби у ТОВ «Авеш Груп» (код 38283925). Також перевіркою встановлено, що розрахунки за послуги перевезення здійснено не у повному обсязі. Кредиторська заборгованість станом на 30.11.2019 становить 863550 грн.;

- відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС у Київській області від 09.04.2020 №31/10-1488, надано інформацію згідно ЄДР ТЗ МВС, станом на 01.04.2020 щодо транспортних засобів з державними номерними знаками: НОМЕР_1 , ВТОО67 АХ, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 відсутня інформація щодо державної реєстрації, відсутні транспортні ліцензії та встановлено неможливість здійснення перевезень товарів;

- у матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, які заповнені із грубим порушенням: відсутні підписи будь-яких учасників, відсутні підписи водіїв. Також наявні товарно-транспортні накладні, де перевезення вантажу відбувалося від пункту навантаження: м. Канів, вул. Енергетична, 191 до пункту розвантаження: Дніпропетровська область, територія Слобожанської селищної ради, комплекс будівель та споруд № 8. При цьому, 06.08.2019 водій ОСОБА_2 на автомобілі МАЗ 54323 з причіпом здійснив дві поїздки в один день за одним і тим же маршрутом на одному і тому ж автомобілі (ТТН №РІ8939, ТТН №РІ8940).

Позивачем в письмових поясненнях №159 від 15.08.2023 надані детальні пояснення щодо кожного доводу відповідача та докази, які повністю їх спростовують.

19.09.2023 позивачем до матеріалів справи надано додаткові пояснення та клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів №175 від 19.09.2023, а саме фототаблиці з фіксацією циклу виробничого процесу по виготовленню пакетів для сміття з полімерної гранули, яка закуповувалася в тому числі в ТОВ «Полімер Трейдінг», а саме: 1) з моменту підготовки полімерної гранули до завантаження в екструдери; 2) виробництво полімерної плівки методом екструзії; 3) подача плівки на пакетоформуючу машину; 4) до пакування готового товару. Також надані фототаблиці вироблених ТОВ «Ергопак» товарів, документи, які підтверджують право власності та місцезнаходження виробничих потужностей позивача, речові докази, а саме товари, які виготовляє позивач на своїх виробничих потужностях, де на упаковках товару позивача зазначено виробником товару.

10.10.2023 позивачем до матеріалів справи було надано додаткові пояснення та клопотання № 183 від 09.10.2023 про приєднання до матеріалів справи листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №65202/6/04-36-18-03-09 від 29.09.2023, яким підтверджується, що ТОВ «Авеш Груп» (код ЄДРПОУ 38283925) з моменту державної реєстрації платника податку (26.09.2012) по теперішній час не відповідає критеріям ризиковості платника податку та на підтвердження того, що позивач є виробником господарських товарів для дому широкого спектру вжитку надано довідку від Українського виробничо-екологічного об`єднання «Укрвторма» №ВЕО-41 від 06.10.2023. Надані докази, як зазначає позивач, ще раз беззаперечно підтверджують реальність господарських операцій між контрагентами ТОВ «Полімер Трейдінг», у якого закуповувалась сировина для виробництва та ТОВ «Авеш Груп», який надавав транспортно-експедиційні послуги, тобто саме для перевезення товарів позивача, а також для доставки на виробництво сировини, наймався транспорт через експедитора, який в свою чергу замовляє перевезення безпосередньо у своїх контрагентів.

17.11.2023 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових документів Вих. № 206 від 15.11.2023, а саме копії ліцензійних договорів та свідоцтв на знак для товарів та послуг на підтвердження того, що позивач є виробником господарських товарів для дому широкого спектру вжитку під загальновідомими знаками для товарів та послуг.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду 29.11.2023 закрито підготовче провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 16.01.2024 о 14:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2024 позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ТОВ "Ергопак" (ідентифікаційний код: 31364122, місце знаходження: 08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Соборності, буд. 36) зареєстровано як юридична особа 28.02.2012, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області проведено перевірку ТОВ «Ергопак» з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2019 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалось у липні-серпні, жовтні 2019 року та поточного від`ємного значення з ПДВ.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.02.2020 року № 125/10-36-04-02/31364122 (т.1, а.с.216-239).

У вказаному акті відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Ергопак» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у розмірі 706 613, в т.ч.: за липень 2019 року 249 197 грн., за серпень 2019 року 284 784 грн., за жовтень 2019 року 172 632 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485 225 грн., в т.ч.: за серпень 2019 року 6 607 грн., за жовтень 2019 року 154 337 грн., за листопад 2019 року 324 281 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивачем було подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення № 61 від 20.02.2020 на Акт перевірки.

10.03.2020 позивач отримав відповідь Головного управління ДПС у Київській області №7480/10/10-36-04-02-10 від 03.03.2020, відповідно до якої висновки Акту було залишено без змін, а заперечення ТОВ «Ергопак» без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області складено податкові повідомлення-рішення від 05 березня 2020 року:

- № 0000870402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 485 225 грн. за звітний період, за який подано декларацію листопад 2019 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 121 306,25 грн. (т.1, а.с.45-46);

- № 0000880402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2019 року у розмірі 706 613 грн. (т.1, а.с. 47.)

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ДПС України від 15.05.2020 № 16247/6/99-00-08-05-22-06 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як слідує з Акту перевірки, відповідачем встановлено включення ТОВ «Ергопак» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих від ризикових контрагентів: ТОВ «Авеш Груп» (код ЄДРПОУ 38283925), з яким позивачем укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 17.05.2013 року №17/05, ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» (код ЄДРПОУ 39506700), з яким позивачем укладено Договір поставки від 17.05.2013 року №17/05.

Предметом Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 17.05.2013 року №17/05 з ТОВ «Авеш Груп» (код ЄДРПОУ 38283925) є зобов`язання експедитора організувати та здійснити перевезення довіреного йому замовником вантажу до пункту призначення в Україні, країнах СНД та інших країнах і передачу його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу у строки та на умовах, передбачених Договором. Взаємовідносини між ТОВ «Ергопак» та ТОВ «Авеш Груп» за період липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року на загальну суму 5 109 100 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 851 517, в т.ч. по періодах: липень 2019 року: загальна сума коштів, що підлягала сплаті 1 242 700 грн., в т.ч. ПДВ 207 116,67 грн., серпень 2019 року: загальна сума коштів, що підлягає сплаті 1 366 200 грн., в т.ч. ПДВ - 227 700 грн., жовтень 2019 року: загальна сума коштів, що підлягає сплаті 1 291 600 грн., в т.ч. ПДВ 215 266, 67 грн., листопад 2019 року: загальна сума коштів, що підлягає сплаті 1 208 600 грн., в т.ч. ПДВ 201 433,33 грн. Номенклатура згідно податкових накладних: транспортно-експедиційні послуги та експедиторська винагорода.

Згідно Акту перевірки по деяким державним номерам автомобілів, вказаних в податкових накладних, якими здійснено перевезення вантажу, відсутня інформація щодо державної реєстрації, відсутні транспортні ліцензії та встановлено неможливість здійснення перевезень господарчих товарів. Шляхом аналізу відкритих джерел інформації встановлено відсутність транспортних засобів та ліцензій на транспортні засоби у ТОВ «Авеш Груп». В ході проведення перевірки наданих документів та баз даних відповідачем встановлено, що ТОВ «Авеш Груп», який надає послуги з транспортно-експедиційних послуг, у перевіряємому періоді придбано автотранспортні послуги по перевезенню вантажу у суб`єктів господарювання, по яким прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості. В зв`язку із цим, на думку відповідача, встановлено неможливість надання послуг по транспортуванню вантажів, у зв`язку з відсутністю транспортних засобів, трудових ресурсів, надходження послуг з джерела невідомого походження. Згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» за липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року по ТОВ «Авеш Груп», розрахунки за надані послуги в перевіряємому періоді здійснено не в повному обсязі, кредиторська заборгованість станом на 30.11.2019 року становить 863 550,00 грн.

Предметом Договору поставки від 17.05.2013 року №17/05 з ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» (код ЄДРПОУ 39506700) є зобов`язання постачальника передати, а Покупця прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним Договором Товар в кількості, асортименті та по цінах, вказаних в Специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Взаємовідносини між ТОВ «Ергопак» та ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» за період липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року на загальну суму 2 041 928 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 340 321 грн., в т.ч. по періодах: липень 2019 року: загальна сума коштів, що підлягає сплаті 252482., в т.ч. ПДВ 42080,33 грн., серпень 2019 року: загальна сума коштів, що підлягає сплаті 382146 грн., в т.ч. ПДВ - 63691 грн., жовтень 2019 року: загальна сума коштів, що підлягає сплаті 670212 грн., в т.ч. ПДВ 111702 грн., листопад 2019 року: загальна сума коштів, що підлягає сплаті 737088 грн., в т.ч. ПДВ 122848 грн.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року по ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг», розрахунки за надані послуги в перевіряємому періоді здійснено не в повному обсязі, кредиторська заборгованість станом на 30.11.2019 року становить 862 088,00 грн. В ході проведення перевірки наданих документів та аналізу баз даних встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» реалізований поліетилен, у перевіряємому періоді придбано у суб`єктів господарювання ризикової категорії.

На думку податкового органу зазначене дає підстави вважати, що у ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Відповідач в Акті прийшов до висновку, що:

- діяльність з ТОВ «Авеш Груп» має наступні ознаки відсутності здійснення операцій, а саме: неможливість реального здійснення зазначених операцій з надання транспортно-експедиційних послуг; відсутність трудових ресурсів; відсутність на підприємстві автотранспортних засобів, необхідних для надання зазначених послуг; відсутність державної реєстрації та наявності транспортних ліцензій автотранспортних засобів, номери яких зазначено в податкових накладних; надходження послуг з джерела невідомого походження; здійснення розрахунків не в повному обсязі;

- діяльність з ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» має наступні ознаки відсутності здійснення операцій, а саме: неможливість реального здійснення зазначених операцій з реалізації поліетилену; відсутність у перевізника товарів автотранспортних засобів, необхідних для надання зазначених послуг; надходження товарів з джерела невідомого походження; здійснення розрахунків не в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, перевіркою не можливо підтвердити здійснення операцій по вищевказаним постачальникам на адресу ТОВ «Ергопак» та встановлено надходження товарів/послуг з джерела невідомого походження, тобто такі товари/послуги не постачалися та не надавалися. В результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації за липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року на суму ПДВ 851 517 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Авеш Груп» та на суму ПДВ 340 321 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг», що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21): за липень 2019 року 249 197 грн., за серпень 2019 року 284 784 грн., за жовтень 2019 року 172 632 грн., та до завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 485 225 грн., в т.ч.: за серпень 2019 року 6 607 грн., за жовтень 2019 року 154 337 грн., за листопад 2019 року 324 281 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами та досліджуючи обставини, зазначені в Постанові Верховного Суду від 31.05.2023, які були підставою для направлення справи на новий розгляд, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Згідно з пунктом 1.2. Положення №88 первинні документи - первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Відповідно до пункту 2.3 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Ергопак» та ТОВ «Авеш Груп» підтверджується наступними оформленими належним чином документами: Договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 17.05.2013 №17/05, актами про надання послуг, замовленнями на перевезення, товарно-транспортними накладними, по яким здійснювалося перевезення, податковими деклараціями з ПДВ з додатками, оборотно-сальдовою відомістю та виписками з банку, які підтверджують взаєморозрахунки з ТОВ «Авеш Груп» за надані послуги, а також складеними та своєчасно зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними.

Також судом проаналізовані надані позивачем докази щодо подальшої поставки товару, який доставляється вже у кінцеві точки продажу, а саме в торговельні мережі, які є безпосередніми отримувачами товарів від ТОВ «Ергопак», що підтверджується наданими видатковими накладними.

Окрім того, посилання відповідача на відсутність у контрагента зареєстрованих транспортних засобів не може бути беззаперечним доказом неможливості здійснення господарської операцій з перевезення, адже транспорт може бути орендований у інших осіб, а у позивача відсутній обов`язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту у своїх контрагентів.

Також судом не береться до уваги посилання відповідача щодо відсутності інформації щодо державної реєстрації по деяким державним номерам автомобілів, вказаних в податкових накладних, якими здійснено перевезення вантажу, оскільки позивачем було надано суду копії свідоцтв про державну реєстрацію вказаних транспортних засобів, посилання на які йдеться в податкових накладних та товаро-транспортних накладних. Посилання відповідача на відсутність транспортних ліцензій щодо вказаних транспортних операцій не береться судом до уваги, оскільки вказані операції із перевезення вантажу не підпадають під ліцензування відповідно до чинного законодавства.

Реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Ергопак» та ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» підтверджується наступними оформленими належним чином документами: Договором поставки від 11.01.2017 №1101/17-1, копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових декларацій з ПДВ з додатками, актом звіряння взаємних розрахунків та випискою з банку, які підтверджують взаєморозрахунки з ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» за отриманий товар, а також складеними та своєчасно зареєстрованими Позивачем у ЄРПН податковими накладними.

Позивач також надав до матеріалів справи аналітичну довідку підприємства, яка підтверджує, що Позивач закуповує у ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» поліетилен первинний (гранула), який в подальшому використовується у власному виробництві пакетів для сміття. Також позивачем доданий інформаційний лист ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» вих. № 17/02 від 17.02.2020 та підтверджуючі документи щодо купівлі останнім поліетилену у своїх контрагентів, а саме копії вантажних митних декларацій, які підтверджують імпорт поліетилену, що спростовує твердження та посилання відповідача на купівлю вказаного товару у перелічених в Акті спірних контрагентів.

Судом також досліджені докази, надані позивачем, а саме фототаблиці з фіксацією циклу виробничого процесу по виготовленню пакетів для сміття з полімерної гранули, яка закуповувалася в тому числі в ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг», а саме: 1) з моменту підготовки полімерної гранули до завантаження в екструдери; 2) виробництво полімерної плівки методом екструзії; 3) подача плівки на пакетоформуючу машину; 4) до пакування готового товару, а також надані фототаблиці вироблених товарів ТОВ «Ергопак» (т.31, а.с.145-154).

Також судом досліджено документи, які підтверджують право власності та місцезнаходження виробничих потужностей позивача, а саме позивач є власником частини нежитлових приміщень корпусу №1 з підвалом, будівлі прохідної з прибудовою та холодного складу з надвірними спорудами за адресою: Черкаська обл., м.Канів, вул. Енергетиків, 191, загальною площею 11319,4 кв.м., що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видано виконавчим комітетом Канівської міської ради від 26.03.2012 та інформацією з ДРРПНМ №347058909 від 19.09.2023 та актом готовності об`єкта до експлуатації від 02.08.2010 (капітальний ремонт, перепланування та технічне переоснащення частини нежитлових приміщень корпусу №1 колишнього заводу «Магніт») (т.31, а.с.156-167).

Також судом у судовому засіданні оглянуті речові докази, а саме товари, які виготовляє позивач на власних виробничих потужностях, де на упаковках товару позивача зазначено виробником товару. Зазначені докази підтверджують аналогічність найменування товарів, вказаних у первинних документах позивача, що свідчить про реальність виробництва та здійснення господарської діяльності останнього, а відповідно і реальність господарських операцій з контрагентами.

Суд оцінює надані докази правового використання знаків для товарів та послуг, а саме копію ліцензійного договору від 01.01.2014 про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №179734 (виключна ліцензія), копію свідоцтва на знак для товарів і послуг №179734 та витяг з реєстру торгових марок УКРНОІВІ щодо свідоцтва на знак для товарів та послуг №179734 ТМ «Мелочи Жизни», копію ліцензійного договору від 31.12.2010 про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №121432 (виключна ліцензія), копію свідоцтва на знак для товарів і послуг та витяг з реєстру торгових марок УКРНОІВІ щодо свідоцтва на знак для товарів та послуг №121432 ТМ «NOVAX», копію ліцензійного договору від 01.03.2012 про надання дозволу на використання знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №152399 (виключна ліцензія), копію свідоцтва на знак для товарів і послуг та витяг з реєстру торгових марок УКРНОІВІ щодо свідоцтва на знак для товарів та послуг №152399 ТМ «Domi», під якими позивачем виробляються товари для дому широкого спектру вжитку під загальновідомими брендами на виробничих потужностях підприємства-позивача, як такі, що у сукупності з іншими доказами також підтверджують перевезення товарів вказаних торгових марок, а відповідно і реальність господарських операцій експедиторських послуг та закупівлю сировини для виробництва вказаних товарів (т.32, а.с.4-86).

Відповідно до довідки Українського виробничо-екологічного об`єднання по заготівлі та використанню вторинних матеріальних ресурсів «Укрвторма» від 06.10.2023 №ВЕО-41 ТОВ «Ергопак» (код ЄДРПОУ 31364122) входить до складу об`єднання «Укрвторма», є вітчизняним виробником господарських товарів для дому широкого спектру вжитку добре відомих брендів («Domi», «Мелочи жизни», «NOVAX», «Tub.o.flo», «Morning Fresh») в категоріях пакетів для сміття, товарів для прибирання, упаковки для харчових продуктів та особистої гігієни та інше (т.31, а.с.173).

Посилання відповідача щодо взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» на відсутність в матеріалах справи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, судом не береться до уваги, оскільки відповідачем в Акті перевірки, на підставі якого складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дані обставини, як обґрунтування прийняття оскаржуваних рішень, вказано не було. Натомість копія довіреності, копія наказу на уповноважену особу та витяг з реєстру довіреностей знаходяться в матеріалах справи. Посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості товару виробника, не беруться до уваги, оскільки сертифікати якості не є первинними бухгалтерськими документами, які можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції, до того ж, даного доводу, як підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач в Акті перевірки не зазначав. Втім до матеріалів справи позивачем надано відповідний сертифікат якості, виданий ТОВ «Карпатнафтохім» як додатковий доказ (т.31, а.с.116).

Доводи відповідача, що відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС від 09.04.2020 надано інформацію, що станом на 01.04.2020 щодо деяких транспортних засобів відсутня інформація щодо державної реєстрації, не заслуговують на увагу, оскільки вказана довідка датована значно пізніше, ніж здійснювалося перевезення товарів в 2019 році.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт використання позивачем транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Авеш Груп» у власній господарській діяльності та товарів, поставлених від ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» у власному виробництві.

У той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначає про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених договорів ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» були зареєстровані в якості юридичної особи та були платником податку на додану вартість.

При цьому, в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання зазначених вище договорів.

Відповідач так само не ставить під сумнів та не заперечує наявність у ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання зазначених вище договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що під час взаємовідносин ТОВ «Ергопак» з ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» та ТОВ «Авеш Груп», вказані компанії мали та мають належну та необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не були позбавлені прав та/або обмежені укладати будь-які угоди у відповідності з чинним законодавством. Підприємства виписували та надавали податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі наданих послуг, інші первинні документи, здійснювали поставки товарів та послуг, своєчасно та належним чином декларували свої податкові зобов`язання та відображали їх у додатку №5 до податкових декларації з ПДВ. Окрім того до матеріалів справи позивачем надано докази, а саме лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №65202/6/04-36-18-03-09 від 29.09.2023, яким підтверджується, що ТОВ «Авеш Груп» (код ЄДРПОУ 38283925) з моменту державної реєстрації платника податку (26.09.2012) по теперішній час не відповідає критеріям ризиковості платника податку, а отже будь-які аргументи щодо нереальності господарських операцій з даним контрагентом не можуть братися судом до уваги (т.31, а.с.174-176).

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача як на обґрунтування своїх висновків на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг», оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб`єктів господарювання.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти надання послуг, поставку товарів, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Відповідач робить висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «Ергопак» з ТОВ «Авеш Груп» і ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» та визначає подальшим контрагентам відповідність критеріям ризиковості, формування активу з джерела невідомого походження лише на підставі даних податкового обліку, наявних в інформаційних базах ДПС.

Суд звертає увагу, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не інформацією, яка наведена в базах даних податкового органу і жоден нормативний акт не передбачає використання інформації з баз даних ДПС для визнання факту нереальності господарських операцій між суб`єктами господарської діяльності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авеш Груп» і ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг». Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нереальності господарських операцій не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Більш того, під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані неуповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз; зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ «Авеш Груп» і ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг», у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних (контрольованих) ними підприємств.

Відповідно до частини п`ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прима-С» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Так, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ «Авеш Груп» і ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг», а також докази використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій, що також не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної справи.

Посилання відповідача на недоліки в ТТН, як на аргумент правомірності оскаржуваних рішень, судом не беруться до уваги з огляду на персоніфіковану (індивідуальну) відповідальність, а позивачем в повній мірі доведено реальність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг», в якого закуповувалась гранула для виробництва пакетів для сміття та ТОВ «Авеш груп», який надавав транспортно-експедиційні послуги для доставки товару покупцям та доставки на виробництво сировини, а окремі дефекти в оформленні товарно-транспортної накладної, як підтверджувального документа не мають юридичного значення та не можуть слугувати перешкодою для відображення у податковому обліку операцій з придбання товарів, а отже і підставою для невизнання господарської операції, що узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 22.08.2019 у справі № 805/3470/16-а, де зазначено, що «Посилання податкового органу на те, що товарно-транспортні накладні мають дефектність, а саме, відсутні обов`язкові реквізити при заповненні первинного документу, у графі "Прийняв водій/експедитор" та "Здав водій/експедитор", відсутній підпис та печатка, не зазначено ПІБ, у графі "Вантажно-розвантажувальні операції" відсутні будь-які примітки про навантаження чи розвантаження товару, а також те, що у автомобільного перевізника, відповідно до податкової інформації, що міститься в автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби відсутні об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП та впродовж 2014-2016 років суб`єкт господарювання не звітує, оцінені та визнані судами попередніх інстанцій неприйнятними з огляду на персоніфіковану (індивідуальну) відповідальність, відсутність зв`язку між неподанням звітності перевізником та реальністю здійснення господарської операції з перевезення продукції та неприйнятність наявності дефектів в ТТН, як підстава спростування господарських операцій. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановлена частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Формування податкового кредиту позивачем по факту придбання товару (продукції), без вартості послуг транспортування унеможливлює прийняття доводів податкового органу щодо доведеності податкових правопорушень в межах спірних правовідносин. Окремі дефекти в оформленні товарно-транспортної накладної, як підтверджувального документа не мають юридичного значення для позивача та не можуть слугувати перешкодою для відображення у податковому обліку операцій з придбання товарів.»

Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість. У свою чергу, відповідачем не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а (ЄДРСР №73604829) зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство, яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими ового кредиту, не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Водночас, суд зауважує на тому, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагентів або про допущені ними порушення податкового законодавства.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Висновок відповідача про нереальність операцій із контрагентами постачальниками товарів/послуг компаній ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» та ТОВ «Авеш Груп», не може обґрунтовуватись посиланнями на операції третіх осіб, учасником яких позивач не виступав, оскільки останній об`єктивно позбавлений можливості досліджувати питання походження товару та послуг по всьому ланцюгу його поставки/ їх надання.

Аналогічних висновків притримується у своїй практиці і Верховний Суд, зазначаючи, що «норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків (...) за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними», а тому «посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента по ланцюгу постачання, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно - аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону» (постанова КУ9901/3787/18 від 12.06.2018 року у справі № 826/16272/13-а).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було надано відповідачу під час перевірки повний перелік первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт реальності господарських операцій між вище вказаними контрагентами.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред`явлено суду будь-які належні докази нереальності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» і ТОВ «Авеш Груп».

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» та ТОВ «Авеш Груп» є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» та ТОВ «Авеш Груп» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, ст. 198, п.200.1, п. 200.4, ст.200 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2020 року № 0000870402 та № 0000880402.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів/послуг у вказаних контрагентів.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б всі твердження позивача, а відтак, не довів правомірності спірного рішення, а Позивач в повній мірі підтвердив наявними в матеріалами справи доказами реальність господарських операцій між ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг».

Беручи до уваги встановлені обставини справи, досліджені судом докази та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.03.2020 №0000870402 та №0000880402, у зв`язку з чим оскаржувані рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 21800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 17693 від 05.06.2020 року на суму 19700,00 грн. та №17692 від 05.06.2020 року на суму 2102,00 грн.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

У судовому засіданні 16.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення суду складено 25.04.2024.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2020 №0000870402 та від 05.03.2020 №0000880402.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" (місцезнаходження: 08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Соборності, буд. 36; ідентифікаційний код 31364122) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, б. 5а, ідентифікаційний код ВП: 44096797) судовий збір у розмірі 21800,00 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.