Ухвала

від 15.01.2025 по справі 320/5108/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 320/5108/20

адміністративне провадження № К/990/1089/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №320/5108/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» через підсистему «Електронний суд» 09.01.2025 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №320/5108/20 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладено передбачені цим Кодексом підстави для оскарження спірного судового рішення у касаційному порядку.

Як убачається зі змісту поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ергопак» касаційної скарги, останнє, як на підставу касаційного оскарження спірної у цій справі постанови суду апеляційної інстанції, посилається на положення:

пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду викладених постановах: від 19.07.2021 у справі №905/2039/19, від 05.09.2018 у справі №804/667/17, від 10.02.2020 у справі №904/2679/19, від 25.02.2021 у справі №640/3515/19, від 11.03.2020 у справі №826/5678/18, від 21.04.2021 у справі №815/2417/16, від 17.01.2018 у справі №826/1244/13-а, від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а; від 01.03.2012 у справі №К/9991/76143/11;

пункту 4 частини четвертої статті 328, пунктів 1, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач наводить мотиви незгоди з постановою суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» здійсненими по факту оцінки доказів й фактичних обставин справи та вказує, що судом при ухваленні спірної постанови було неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та порушено норми процесуального права, які стосуються оцінки обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, що, як на переконання скаржника, вплинуло на правильний результат вирішення спору.

Так, системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Натомість, вказуючи про неврахування судом попередньої інстанції висновків Верховного Суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» лише цитує витяги з приведених у касаційній скарзі постанов, при цьому обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судового рішення у касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник не наводить. Скаржник не зазначає ані висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду, ані в чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він зазначає, і які були предметом розгляду касаційним судом (до того ж, подібність правовідносин має наводитись з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а не з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин).

Фактично, у касаційній скарзі позивач висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Поряд з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити скаржнику, що висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими й усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.

За результатом аналізу змісту постанови суду попередньої інстанції у цій справі, відсутні підстави вважати, що вона суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, а підставою для відмови в задоволенні позову став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів не підтверджують реальність господарських операцій, які давали підстави для формування даних податкового обліку на підставі тих документів, які були складені позивачем з його контрагентами.

Верховний Суд окремо наголошує, що приведення скаржником практики Верховного Суду з окремим цитуванням витягів із постанови, які стосуються обставин, які можуть свідчити про реальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргументу сторін, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Тобто, обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, що не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права; цитування обставин справи та положень податкового законодавства з абстрактним зазначенням, що судом рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України та в силу вимог статті 341 КАС України не входить до повноважень Верховного Суду.

Далі за змістом касаційної скарги убачається, що позивач, як на підставу на якій подається касаційна скарга, посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про наявність достатніх правових підстав для скасування спірної постанови передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 353 цього Кодексу.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції вказує, що доводи про не встановлення судами/судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано й не зазначено, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які саме зібрані у справі докази, судом залишилися не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування постанови суду апеляційної інстанцій та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції, що передбачено статтею 352 КАС України. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Тобто, доводи скаржника щодо цієї підстави касаційного оскарження, фактично полягають в оспорюванні встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та оцінкою судом доказів у справі.

Відповідно ж до частини першої статті 341 КАС України переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Відтак, і незгода з оцінкою судом доказів не може бути підставою касаційного оскарження.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що надання неправильної оцінки наявному в матеріалах справах доказу не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом у розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону.

Посилання скаржника на приписи підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, у розглядуваному випадку суд касаційної інстанції вважає неприйнятним, оскільки наведена норма не підміняє визначення підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328, пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та суперечить їх правовому змісту, оскільки відкриваючи (приймаючи скеровану Верховним Судом справу до свого проводження) провадження у справі №320/5108/20, Київський оружний адміністративний суд не відносив дану справу до категорії справ незначної складності, а дійшов висновку про необхідність її розгляду в порядку загального позовного провадження.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити відкриття касаційного провадження та вподальшому розгляд касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №320/5108/20.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі №320/5108/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер