Постанова

від 11.12.2024 по справі 320/5108/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5108/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Штульман І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

представника позивача адвоката Аверкової М.М.,

представника відповідача П`ятигорець Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (далі - позивач/ТОВ «Ергопак») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач/апелянт/ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2020 року: № 0000870402, яким визначено суму завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 485 225 грн, штрафні (фінансові санкції) у розмірі 121 306, 25 грн, та № 0000880402, яким визначено суму завищеного від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 706 613 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки реальність господарських операцій з контрагентами позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентами (ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПОЛІМЕР ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «АВЕШ ГРУП») спростовуються фактом виконання господарських зобов`язань сторін, що підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності. Укладені позивачем з контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, а проведення господарських операцій є економічно виправданим

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 05 березня 2020 року № 0000870402 та № 0000880402.

Стягнуто на користь ТОВ «Ергопак» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 21 800 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі № 320/5108/20 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року зазначив, що судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів. В судових рішеннях зазначено лише про укладання договорів між позивачем та переліченими вище контрагентами, натомість судами не надано правову оцінку змісту укладених угод між позивачем та його контрагентами та не досліджено обставин фактичного виконання вказаних угод.

Також Верховний Суд звернув увагу, що в частині наданих позивачем ТТН відсутні підписи всіх учасників відносин, такий недолік має системний характер, що у сукупності з іншими обставинами у справі об`єктивно ставить під сумнів правдивість інформації у ТТН щодо зафіксованої в них господарської операції.

Одне лише посилання на відсутність у платника ПДВ документів на перевезення придбаного товару, чи недоліки їх заповнення не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася. Однак, за іншого складу обставин у справі відсутність товарно-транспортних накладних або суттєві недоліки у їх оформленні, як документа, що супроводжує вантаж при транспортуванні, може свідчити проти факту поставки товару/надання послуг перевезення як підстави для збільшення суми податкового кредиту.

В сукупності з цими обставинами судам слід врахувати і той факт, що позивачем не надано паспортів якості, сертифікатів відповідності чи інших документів щодо перевірки якості товару, тоді як наявність таких документів передбачена договорами поставки.

При новому розгляді справи рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 05 березня 2020 року № 0000870402 та № 0000880402.

Стягнуто на користь ТОВ «Ергопак» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судовий збір у розмірі 21 800, 00 грн (двадцять одна тисяча вісімсот гривень нуль копійок).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи мотивацію, викладену в постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року, яка була підставою для направлення справи на новий розгляд, виходив з того, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» та ТОВ «Авеш Груп» є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту. Укладені між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг», ТОВ «Авеш Груп» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності. При цьому, під час розгляду даної справи відповідачем не було пред`явлено суду будь-які належні докази нереальності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» і ТОВ «Авеш Груп».

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи свою позицію, апелянт послався на нереальність спірних господарських правовідносин, що підтверджується наступним: відповідно до податкової інформації з ПДВ за липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року, додатків до декларації, інформації баз даних, наданих до перевірки документів податкового та бухгалтерського обліку, встановлено включення до податкового кредиту сум ПДВ, сформованих від ризикових контрагентів; щодо деяких номерів автомобілів, вказаних у податкових накладних, якими здійснено перевезення вантажу, відсутня інформація про їх державну реєстрацію та встановлено неможливість здійснення перевезення товарів. Згідно відкритих даних, щодо транспортних засобів з номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 не знайдено реєстраційної інформації та транспортних ліцензій; встановлено відсутність транспортних засобів та ліцензій на транспортні засоби у ТОВ «Авеш Груп»; розрахунки за надані послуги у періоді, що перевірявся, ТОВ «Авеш Груп» здійснено не у повному обсязі, кредиторська заборгованість станом на 30 листопада 2019 року становить 863 550 грн; розрахунки за надані послуги у періоді, що перевірявся, ТОВ «Торговий Дім «Полімер Трейдінг» здійснено не в повному обсязі, кредиторська заборгованість становить 862 088 грн; у видаткових накладних, що знаходяться у матеріалах справи, зазначено, що за договором поставки від 11 січня 2017 року № 1101/17-1 від покупця товар отримала ОСОБА_1 за довіреністю від 22 липня 2019 року № 723, проте, жодної копії довіреності у матеріалах справи не міститься; копії товарно-транспортних накладних, надані позивачем, заповнені з грубими порушеннями, а саме: відсутні підписи водіїв. Також, відповідно до товарно-транспортних накладних № РІ8939, № РІ8940, перевезення вантажу відбувалось від пункту навантаження: місто Канів, вулиця Енергетична, будинок 191 до пункту розвантаження: Дніпропетровська область, територія Слобожанської селищної ради, комплекс будівель та споруд № 8. При цьому, водій ОСОБА_2 на автомобілі МАЗ 54323 з причіпом здійснив дві поїздки в один день за одним і тим же маршрутом на одному і тому автомобілі. Відстань між пунктом навантаження та пунктом розвантаження складає 356 км.

Апелянт зауважив, що надані контролюючим органом докази, як кожен окремо, так і у сукупності, дають обґрунтовані підстави вважати, що у ТОВ «Ергопак» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а за зібраною інформацією можна встановити, що згадане товариство об`єктивно не мало можливості виконати господарські операції за договорами.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Ергопак» погодилось з висновками суду першої інстанції та просило суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення першої інстанції залишити в силі, оскільки по суті відповідач в своїй апеляційній скарзі ігнорує факт наявності в матеріалах справи пояснень та доказів на підтвердження реальності господарських операцій. Доводи та посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику щодо необхідності надання судом належної правової оцінки усім доказам та обставинам, що стосується предмету доказування, в їх сукупності один з одним, не має логічного обґрунтування в доведеності такої позиції, тому що позивачем було надано повний перелік доказів, які підтверджують реальність господарських операцій та взаєморозрахунки з ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг», на підставі яких судами попередніх інстанцій зроблені вмотивовані висновки про достовірність даних, а також про те, що відбувався дійсних рух активів між учасниками господарських операцій, про наявність зв`язку між фактом придбання товарів/послуг та використання їх у господарській діяльності. Тому, зазначені в апеляційній скарзі доводи із посиланням на судову практику, є фактично аргументами позивача, на підтвердження яких було надано докази до суду, а саме: під час здійснення операцій із контрагентами відбувався фактичний рух активів: товари власного виробництва були поставлені багатьом покупцям - торгівельним мережам, які в свою чергу продають цей товар кінцевим споживачам; куплена сировина використовувалась у власному виробництві на власних виробничих потужностях для виробництва кінцевої продукції; всі вказані операції були здійснені контрагентами для отримання економічного ефекту - прибутку. При цьому, за наявними в матеріалах справи доказами можна чітко відслідкувати реальність господарських операцій, зокрема, позивача як виробника, який купує сировину, виготовляє продукцію та продає її своїм покупцям для продажу кінцевим споживачам. Всі зазначені в апеляційній скарзі податкового органу твердження є безпідставними, оскільки спростовуються наданими позивачем документами.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ТОВ «Ергопак» (код ЄДРПОУ 31364122, юридична адреса: 08150, Київська область, Фастівський район, місто Боярка, вулиця Соборності, будинок 36) зареєстровано як юридична особа 28 лютого 2012 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Посадовими особами контролюючого органу на підставі підпункту 20.1.4, пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ергопак» з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2019 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалась у липні-серпні, жовтні 2019 року та поточного від`ємного значення з ПДВ, за результатами якої складено акт від 11 лютого 2020 року № 125/10-36-04-02/31364122.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством:

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у розмірі 706 613, в т.ч.: за липень 2019 року - 249 197 грн; серпень 2019 року - 284 784 грн; жовтень 2019 року - 172 632 грн;

- завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі - 485 225 грн, в т.ч.: за серпень 2019 року - 6 607 грн; жовтень 2019 року - 154 337 грн; листопад 2019 року - 324 281 грн.

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено включення ТОВ «Ергопак» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих від ризикових контрагентів: ТОВ «Авеш Груп» (код ЄДРПОУ 38283925), з яким позивачем укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 17 травня 2013 року № 17/05, ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» (код ЄДРПОУ 39506700), з яким позивачем укладено Договір поставки від 17 травня 2013 року № 17/05.

Предметом Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 17 травня 2013 року № 17/05 з ТОВ «Авеш Груп» (код ЄДРПОУ 38283925) є зобов`язання експедитора організувати та здійснити перевезення довіреного йому замовником вантажу до пункту призначення в Україні, країнах СНД та інших країнах і передачу його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу у строки та на умовах, передбачених Договором. Взаємовідносини між ТОВ «Ергопак» та ТОВ «Авеш Груп» за липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року на загальну суму 5 109 100 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 851 517 грн, зокрема по періодах: за липень 2019 року загальна сума коштів, що підлягала сплаті - 1 242 700 грн, в т.ч. ПДВ - 207 116, 67 грн, за серпень 2019 року загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 1 366 200 грн., в т.ч. ПДВ - 227 700 грн, за жовтень 2019 року загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 1 291 600 грн, в т.ч. ПДВ 215 266, 67 грн, за листопад 2019 року загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 1 208 600 грн, в т.ч. ПДВ 201 433,33 грн. Номенклатура згідно з податковими накладними: транспортно-експедиційні послуги та експедиторська винагорода.

Згідно з висновками Акту перевірки контролюючим органом встановлено, що по деяким номерам автомобілів, вказаних в податкових накладних, якими здійснено перевезення вантажу, відсутня інформація щодо державної реєстрації, відсутні транспортні ліцензії та встановлено неможливість здійснення перевезень господарчих товарів. Шляхом аналізу відкритих джерел інформації встановлено відсутність транспортних засобів та ліцензій на транспортні засоби у ТОВ «Авеш Груп». В ході проведення перевірки наданих документів та баз даних відповідачем встановлено, що ТОВ «Авеш Груп», який надає послуги з транспортно-експедиційних послуг, у перевіряємому періоді придбано автотранспортні послуги по перевезенню вантажу у суб`єктів господарювання, по яким прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості. У зв`язку із цим, на думку відповідача, встановлено неможливість надання послуг по транспортуванню вантажів через відсутність транспортних засобів, трудових ресурсів, надходження послуг з джерела невідомого походження. Згідно з наданою до перевірки оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» за липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року по ТОВ «Авеш Груп», розрахунки за надані послуги в перевіряємому періоді здійснено не в повному обсязі, кредиторська заборгованість станом на 30 листопада 2019 року становить 863 550, 00 грн

Предметом Договору поставки від 17 травня 2013 року № 17/05 з ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» (код ЄДРПОУ 39506700) є зобов`язання постачальника передати, а Покупця прийняти та оплатити на умовах, передбачених даним Договором Товар в кількості, асортименті та по цінах, вказаних в Специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Взаємовідносини між ТОВ «Ергопак» та ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» за період липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року на загальну суму 2 041 928 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 340 321 грн, зокрема по періодах: за липень 2019 року загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 252 482, в т.ч. ПДВ - 42 080, 33 грн, за серпень 2019 року загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 382 146 грн, в т.ч. ПДВ - 63 691 грн, за жовтень 2019 року загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 670 212 грн, в т.ч. ПДВ 111 702 грн, за листопад 2019 року загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 737 088 грн, в т.ч. ПДВ 122 848 грн.

Відповідач в Акті перевірки зазначив, що згідно з наданою до перевірки оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року по ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг», розрахунки за надані послуги в перевіряємому періоді здійснено не в повному обсязі, кредиторська заборгованість станом на 30 листопада 2019 року становить 862 088, 00 грн. В ході проведення перевірки наданих документів та аналізу баз даних встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» реалізований поліетилен придбав у перевіряємому періоді у суб`єктів господарювання ризикової категорії.

На думку податкового органу, зазначене дає підстави вважати, що у ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Відповідач в Акті дійшов висновку, що:

- діяльність з ТОВ «Авеш Груп» має наступні ознаки відсутності здійснення операцій: неможливість реального здійснення зазначених операцій з надання транспортно-експедиційних послуг; відсутність трудових ресурсів; відсутність на підприємстві автотранспортних засобів, необхідних для надання зазначених послуг; відсутність державної реєстрації та наявності транспортних ліцензій автотранспортних засобів, номери яких зазначено в податкових накладних; надходження послуг з джерела невідомого походження; здійснення розрахунків не в повному обсязі;

- діяльність з ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» має наступні ознаки відсутності здійснення операцій: неможливість реального здійснення зазначених операцій з реалізації поліетилену; відсутність у перевізника товарів автотранспортних засобів, необхідних для надання зазначених послуг; надходження товарів з джерела невідомого походження; здійснення розрахунків не в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою не можливо підтвердити здійснення операцій по вищевказаним постачальникам на адресу ТОВ «Ергопак» та встановлено надходження товарів/послуг з джерела невідомого походження, тобто такі товари/послуги не постачалися та не надавалися. В результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації за липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року на суму ПДВ 851 517 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Авеш Груп» та на суму ПДВ 340 321 грн та по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг», що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21): за липень 2019 року 249 197 грн, за серпень 2019 року 284 784 грн, за жовтень 2019 року 172 632 грн (всього 706 613 грн), та до завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 485 225 грн, в т.ч.: за серпень 2019 року 6 607 грн, за жовтень 2019 року 154 337 грн, за листопад 2019 року 324 281 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивач подав до ГУ ДПС у Київській області заперечення на акт від 20 лютого 2020 року № 61.

Листом від 03 березня 2020 року № 7480/10/10-36-04-02-10 ГУ ДПС у Київській області висновки акту залишено без змін, а заперечення ТОВ «Ергопак» - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДПС у Київській області складено податкові повідомлення-рішення від 05 березня 2020 року:

- № 0000870402, яким визначено суму завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 485 225 грн, штрафні (фінансові санкції) у розмірі 121 306,25 грн;

- № 0000880402, яким визначено суму завищеного від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 706 613 грн.

За результатами оскарження названих податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ДПС України їх залишено без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства і фактичні обставини справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, яка регулює питання формування податкового кредиту, передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; наявність зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено основні правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з пунктом 1.2. Положення № 88 первинні документи - первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Відповідно до пункту 2.3 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні питання щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Слід зауважити, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 808/2447/17, від 31 липня 2018 року у справі № 820/3119/17.

Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Виходячи зі специфіки послуги або робіт як предмета господарської операції, то акт приймання-передачі наданих послуг/робіт з переліком фактично поставлених послуг/робіт за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції, а зі специфіки поставки - видаткова накладна. І такі документи в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними та на підставі них ведеться бухгалтерський облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Сама по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом в постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19.

Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Щодо спірних взаємовідносин ТОВ «Ергопак» з ТОВ «Авеш Груп» та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» за липень, серпень, жовтень, листопад 2019 року та висновків податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.

За матеріалами справи, 17 травня 2013 року між ТОВ «Ергопак» (Замовник) та ТОВ «Авеш Груп» (Експедитор) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 17/05 відповідно до умов якого Експедитор зобов`язується організувати та здійснити перевезення довіреного йому Замовником вантажу до пункту призначення в Україні, країнах СНД та інших країн і передачу йому особі, яка має право на одержання вантажу, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу в строки та на умовах, передбачених цим Договором.

Також 11 січня 2017 року між ТОВ «Ергопак» (Покупець) та ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» (Постачальник) укладено договір поставки № 1101/17-1 відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним Договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в Специфікаціях, видаткових накладних та рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Надані позивачем при новому розгляді справи фототаблиці з фіксацією циклу виробничого процесу по виготовленню пакетів для сміття з полімерної гранули, яка закуповувалася в тому числі в ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг», підтверджують ведення виробництва та спростовують доводи податкового органу про її відсутність (т. 31, а.с. 145-154).

Також, з наявних в матеріалах справи документів видно, що позивач є власником частини нежитлових приміщень корпусу № 1 з підвалом, будівлі прохідної з прибудовою та холодного складу з надвірними спорудами за адресою: Черкаська область, місто Канів, вулиця Енергетиків, 191, загальною площею 11 319,4 кв.м., що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видано виконавчим комітетом Канівської міської ради від 26 березня 2012 року, інформацією з ДРРПНМ № 347058909 від 19 вересня 2023 року та актом готовності об`єкта до експлуатації від 02 серпня 2010 року (капітальний ремонт, перепланування та технічне переоснащення частини нежитлових приміщень корпусу № 1 колишнього заводу «Магніт») (т. 31, а.с. 156-167).

В судовому засіданні судом першої інстанції були оглянуті речові докази, а саме: товари, які виготовляє позивач на власних виробничих потужностях, де на упаковках товару позивача зазначено виробником товару, що також підтверджує ведення виробництва.

З наданої аналітичної довідки підприємства видно, що позивач закуповує у ТОВ «Торговий дім «Полімер трейдінг» поліетилен первинний (гранула), який в подальшому використовується у власному виробництві пакетів для сміття.

Також позивачем доданий інформаційний лист ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» вих. № 17/02 від 17 лютого 2020 року та підтверджуючі документи щодо купівлі останнім поліетилену у своїх контрагентів, а саме: копії вантажних митних декларацій про імпорт поліетилену, що спростовує посилання відповідача на купівлю вказаного товару з джерел невідомого походження.

Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи довіреності на отримання ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей, є безпідставними, оскільки відповідачем в Акті перевірки, на підставі якого складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дані обставини вказані не були. Натомість копія довіреності, видана ТОВ «Ергопак», витягу з реєстру видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей з бухгалтерської програми SAP та наказу на призначення уповноваженої особи та витяг з реєстру довіреностей знаходяться в матеріалах справи (т. 31, а.с. 97-99).

Окрім того, в матеріалах справи наявні сертифікати якості товару виробника, видані ТОВ «Карпатнафтохім» (т. 31, а.с. 116), що спростовує доводи апелянта в цій частині.

На підтвердження, на думку позивача, здійснення господарських операцій ним надано: договір поставки від 11 січня 2017 № 1101/17-1, копії видаткових накладних, товарно-транспортні накладні, податкові декларації з ПДВ з додатками, акти звіряння взаємних розрахунків та виписки з банку.

За висновками податкового органу неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій (транспортно-експедиційних послуг) заключається в: відсутності трудових ресурсів; відсутності на підприємстві автотранспортних засобів, необхідних для надання зазначених послуг; відсутності державної реєстрації та наявності транспортних ліцензій автотранспортних засобів, номери яких зазначено в податкових накладних; надходження послуг з джерела невідомого походження; здійснення розрахунків не в повному обсязі.

Колегія суддів вважає правильним посилання позивача на те, що відсутність у контрагента зареєстрованих транспортних засобів не може бути беззаперечним доказом неможливості здійснення господарської операцій з перевезення, адже транспорт може бути орендований у інших осіб, а в позивача відсутній обов`язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту у своїх контрагентів.

Однак позивачем на доведення реальності операцій з транспортування та на спростування доводів податкового органу в цій частині не було надано доказів на підтвердження обставин того, що транспортні засоби, яким здійснювалось перевезення, були орендованими у третіх осіб, як і не підтверджено реальність використання таких у господарських відносинах між ним і контрагентом.

Зокрема щодо транспортних засобів з реєстраційними номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , АА5523 ІК, НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , копії свідоцтв про реєстрацію яких на фізичних осіб, наявні в матеріалах справи (т. 2, а.с. 130-135), та які викликали сумніви у податкового органу, позивачем не надано доказів використанні цих транспортних засобів його контрагентом - ТОВ «Авеш Груп», що на переконання колегії суддів, ставить під сумнів реальність надання таких послуг.

Крім того, надані позивачем згадані фото свідоцтв не є належними доказами використання ТОВ «Авеш Груп» зазначених у них транспортних засобів, оскільки у жодному з них не зазначено цього підприємства як власника або користувача відповідних транспортних засобів.

При цьому, з 10 найманих працівників у 2019 році за жодним з них не зареєстровано транспортних засобів.

Також відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС у Київській області від 09 квітня 2020 року № 31/10-1488 станом на 01 квітня 2020 року щодо транспортних засобів з державними номерними знаками: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_6 відсутня інформація щодо державної реєстрації, відсутні транспортні ліцензії на перевезення та встановлено неможливість здійснення перевезень.

Доводи позивача на спростування цієї інформації зводяться до того, що вказана довідка датована значно пізніше, ніж здійснювалося перевезення товарів в 2019 році. Проте, дані зазначеної довідки, отриманої менше двох місяців після закінчення перевірки, підтверджують той факт, що перераховані транспортні засоби взагалі на перевезення не були зареєстровані.

Висновки суду першої інстанції про те, що податковий орган в акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначає про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов`язкових реквізитів, не відповідають дійсності, оскільки податковий орган зауважив, що наявні копії товарно-транспортних накладних заповнені із грубими порушеннями: відсутні підписи будь-яких учасників, відсутні підписи водіїв, що підтверджено під час дослідження матеріалів справи: т. 4, а.с. 1, 45, 51, 53; т. 5, а.с. 56, 57, 145, 147; т. 6 а.с. 92, 95, 98, 101, 104, 199; т. 7, а.с. 1-99 - без підписів; т. 8, а.с. 247; в томах з 13 по 21 - не підписані всіма учасниками; т. 22, а.с. 30, 33, 37, 43, 46, 48, 64, 68, 117, 121, 127, 130, 131, 133, 136, 144, 172, 199, 213 - не підписані всіма учасниками; т. 24, а.с. 23 - один підпис; т. 26, а.с. 121, 124, 128, 130, 131, 132, 133, 137, 138, 139, 140, 142, 144, 145 - не підписані взагалі; у т. 27, а.с. 83, 87, 89, 91, 93, 95, 101, 104, 110, 111, 115, 136 та т. 28, а.с. 16, ,18, 23, 33, 100, 146, 173 - відсутні підписи водіїв.

Колегія суддів звертає увагу, що посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, їх особистий підпис є обов`язковим реквізитом первинного документа, оскільки зазначення саме цієї інформації дає змогу ідентифікувати учасників господарських операцій.

Враховуючи, що в частині наданих позивачем товарно-транспортних накладних відсутні підписи учасників відносин (або деяких, або усіх), такий недолік має системний та об`ємний характер, що у сукупності з іншими обставинами справи (відсутність власних ресурсів, відсутність зареєстрованих транспортних засобів) об`єктивно ставить під сумнів правдивість інформації в зазначених документах щодо зафіксованих в них господарських операцій.

За висновками податкового органу неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій (транспортно-експедиційних послуг) заключається в: неможливості реального здійснення зазначених операцій з реалізації поліетилену; відсутність у перевізника товарів автотранспортних засобів, необхідних для надання зазначених послуг; здійснення розрахунків не в повному обсязі.

Згідно з товарно-транспортними накладними за спірний період, автомобільним перевізником, з яким співпрацює ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг», є ТОВ «Авеш Груп» (код ЄДРПОУ 38283925), по якому встановлено неможливість надання послуг по транспортуванню вантажів у зв`язку з відсутністю транспортних засобів та істотними дефектами названих документів, що свідчить про відсутність реальності спірних господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про підтвердження факту використання у спірний період позивачем транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Авеш Груп» у власній господарській діяльності та як наслідок закупівлю у ТОВ «Торговий дім «Полімер Трейдінг» товарно матеріальних цінностей, оскільки поставками таких займалось безпосередньо ТОВ «Авеш Груп», реальність господарських операцій з якими не є підтвердженою.

Позивач при повторному розгляді справи не спростував висновків податкового органу за результатами проведеної перевірки щодо руху товару від виробника або від первісного продавця, яким чином та за яких умов цей товар транспортувався від виробника або від первісного продавця, наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і виконання правочинів, що свідчить про відсутність підстав вважати такі господарській операції реальними.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року скасувати, та прийняту нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Черпак Ю.К.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Штульман І.В.

Повний текст постанови виготовлено 13.12.2024.