Рішення

від 26.04.2024 по справі 600/7344/23-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/7344/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руднєва Інна Сергіївна, звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 28.07.2023р. №2400-1706-8/30906 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно абз.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно абз.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.07.2023р. відповідно до заяви від 11.07.2023р., зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації: з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 згідно довідок №860 від 09.11.2020, №11-11-3030/4480 від 02.12.2020 та №208 від 22.03.2021, період підприємницької діяльності з 12.08.1992 по 31.12.2004 згідно довідки №17092 від 26.10.2020.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки за даними реєстру застрахованих осіб підтверджений страховий стаж ОСОБА_1 становить 11 років 9 місяців 1 день. Так, до страхового стажу не зараховано:

- період роботи на території російської федерації з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 згідно довідок №860 від 09.11.2020, №11-11-3030/4480 від 02.12.2020 та №208 від 22.03.2021, оскільки документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- період підприємницької діяльності з 12.08.1992 по 31.12.2004 згідно довідки №17092 від 26.10.2020, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Представник позивача вважає, що відповідач неправильно та необґрунтовано здійснив обчислення страхового стажу позивача, вказувала, що останній є внутрішньо переміщеною особою, а документи, які підтверджують здійснення ним підприємницької діяльності та всі докази про сплату податків за період з 12.08.1992р. по 31.12.2004р. залишились у м.Донецьк, з якого позивач був вимушений евакуюватись. При цьому, звернення до податкових органів не дали результатів, оскільки інформація стосовно системи оподаткування в період з 12.08.1992р. по 31.12.2011 в ІТС "Податковий блок" відсутня, а робота з показниками, які містяться на паперових носіях неможлива у зв`язку відсутністю доступу в приміщення адміністративної будівлі ДПІ у Пролетарському районі м.Донецька.

Крім того, представник позивача зазначила, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Відповідно, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003р. №1058-ІV.

Представник позивача стверджувала, що позивачем були вчинені всі можливі дії для підтвердження пенсійного стажу. Підтвердженням цьому є архівні довідки та копії особової картки запитані з окупаційної адміністрації РФ в окупованій Донецькій області, листи-відповіді від територіальних управлінь Пенсійного фонду України, листи-відповіді від Головного управління ДПС у Донецькій області. При цьому, на основі поданих документів позивач обчислює свій стаж в 25 років 08 місяців. У зв`язку з цим, вважає протиправним рішення щодо відмови у призначенні йому пенсії, оскільки воно порушує його конституційне право на пенсію.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за нормами ст.26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності, зокрема, страхового стажу з 01.01.2023 по 31.12.2023 - від 20 до 30 років. У разі відсутності починаючи з 01.01.2020 зазначеного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому, відповідач звертав увагу на те, що наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідач пояснив, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, органом Пенсійного фонду України розраховано стаж, який склав 11 років 9 місяців 2 дні. Таким чином, вважає, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства, отже в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком - від 20 до 30 років.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином України, та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , наявного в матеріалах справи (а.с.8-12).

Згідно довідки від 26.08.2022 №7726-5002081844 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с.14).

Позивач по досягненню 63-річного віку звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, на підставі абз.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.07.2023р. №184150005833 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком оскільки відсутній необхідний страховий стаж (а.с.15).

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 11 років 9 місяців 2 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи на території російської федерації з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 згідно довідок №860 від 09.11.2020, №11-11-3030/4480 від 02.12.2020 та №208 від 22.03.2021, оскільки документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- період підприємницької діяльності з 12.08.1992 по 31.12.2004 згідно довідки №17092 від 26.10.2020, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомлено листом від 28.07.2023р. №2400-1706-8/30906 (а.с.16).

Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.07.2023р. №184150005833 про відмову у призначенні пенсії, оскільки, на його думку, його страховий стаж становить 25 років 8 місяців, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV надає йому право на призначення пенсії за віком. З указаних підстав позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

В силу ч.2 ст.26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, а також за відсутності трудової книжки, як у даному спірному випадку, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Судом встановлено, що позивач з 26.08.2022р. перебуває в статусі внутрішньо переміщеної особи, при цьому зареєстроване місце проживання м.Донецьк (тимчасово окупована територія на підставі Указу Президента України від 07.02.2019 № 32/2019).

З повідомлених позивачем обставин встановлено, що у позивача відсутня трудова книжка, відповідно при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії останній подавав документи, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу.

Так, згідно з довідкою від 09.11.2020р. №860 ОСОБА_1 працював в старательській артілі ("старательськой артели") "Богатир" копальні "Нєлькан" (Оймяконскій район Якутської АРСР) в якості учня слюсаря з 27.04.1981р. та звільнений за власним бажанням з 16.05.1981р.

У довідці від 02.12.2020р. №11-11-3030/4480 зазначено, що ОСОБА_1 згідно записів особистої картки Т-2 за 1981 рік з 21.05.1981р. - стрілок Індигирського загону №3 до звільнення 18.11.1981р. (ЯАРСР).

Згідно з архівною довідкою №208 від 22.03.2021р. ОСОБА_1 з 19.11.1981 працював в Оймяконському районному виробничому управлінні побутового обслуговування населення ЯАРСР (Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка) в якості учня взуттьовика та звільнений з 29.11.1982р.

Натомість, зазначені довідки не враховані пенсійним органом та відповідно періоди роботи не зараховані до стажу для призначення пенсії, оскільки видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позовні вимоги стосуються правомірності, зокрема, не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області роботи позивача з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982.

Стосовно можливості зарахування роботи позивача в ЯАРСР (російській федерації) на підставі зазначених довідок суд враховує таке.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).

Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. При цьому, документи, що підтверджують стаж приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації

Положення цієї Угоди у даному спірному випадку визначають, що стаж, набутий позивачем у спірних періодах на території колишнього СРСР до набуття чинності цією Угодою, враховується для встановлення права на пенсію, а документи подані на підтвердження стажу, видані на території, яка входила до складу СРСР не потребують легалізації.

Водночас, суд зазначає, що дія Угоди від 13.03.1992 припинила свою дію для України 19.06.2023, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення".

Проте, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 58 Конституції України, дана угода припинила зобов`язання сторін на майбутнє, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників даної Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Окрім того, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Не зарахування стажу роботи чи заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення порушує конституційні принципи громадян на пенсійне забезпечення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що даний період роботи позивача має бути зараховано до його страхового стажу, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З приводу правомірності не зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 12.08.1992 по 31.12.2004 згідно довідки №17092 від 26.10.2020 суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3.1. розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з довідкою від 26.10.2020р. №17092 ОСОБА_1 з 12.08.1992 перебував на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

В силу ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до ст.3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, з-поміж яких, особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо персоніфікованого обліку, то частиною другою статті 21 Закону №1058-ІV встановлено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

У постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування" від 04.06.1998 №794 зазначено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку.

За змістом частини 3 статті 21 Закону №1058-ІV персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості: 2) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону №1058-ІV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються: 1) виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Беручи до уваги положення статті 40, 41 Закону №1058-ІV страхові внески нараховуються і сплачуються страхувальником із заробітної плати (доходу) застрахованої особи, відповідно при обчисленні розміру пенсії за віком враховуються лише ті виплати, з яких було утримано страхові внески.

Тому період здійснення підприємницької діяльності позивачем може бути зарахований у відповідності до положень чинного законодавства України згідно сплачених страхових внесків.

Водночас, доказів, які в розумінні Порядку №637 (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), позивачем не надано. Довідка від 26.10.2020р. №17092 надана ГУДПС у Донецькій області не містить даних про сплату страхових внесків.

З липня 2000 року відомості про сплату страхових внесків про застраховану особу формуються в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування.

Згідно із довідкою форми ОК-5 ОСОБА_1 у 2000 році сплата страхових внесків відбувалась у червні-грудні 2000 року з позначкою код ЄДРПОУ 30939541 (ПП "Континент"). За період з січня по грудень 2001 року є відмітки про сплату страхових внесків з позначкою коду ЄДРПОУ 30939541 (ПП "Континент"). Також у період з 01.01.2002 по 31.12.2002 є відмітки про сплату страхових внесків з позначкою коду ЄДРПОУ 30939541 (ПП "Континент").

Як свідчить наданий відповідачем Витяг з ППВП ПФУ указаний вище період, а саме з 01.06.2000 по 31.12.2002 - зараховано до стажу позивача - 2 роки 7 місяців.

Тобто, підстав зараховувати зазначений період в якості періоду, в якому позивачем здійснювалась підприємницька діяльність немає.

Інформація щодо страхування позивача у 2003-2004 роках в Реєстрі застрахованих осіб, згідно з довідкою форми-ОК-5 взагалі відсутня.

При цьому суд критично оцінює твердження в позовній заяві позивача про те, що на загальній системі оподаткування він перебуває з 01.01.2012р., оскільки така обставина спростовується самою ж довідкою ГУДПС у Донецькій області від 26.10.2020р. №17092 та не змінює тієї обставини, що повністю відсутні відомості щодо сплати страхових внесків у вказаних період.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування позивачу періоду здійснення підприємницької діяльності з 12.08.1992 по 31.12.2004 до страхового стажу, у зв`язку із відсутністю відомостей про сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що прямо передбачено чинним пенсійним законодавством. Відповідно позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню з підстав необґрунтованого не зарахування до страхового стажу періодів роботи: з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 згідно довідок №860 від 09.11.2020, №11-11-3030/4480 від 02.12.2020 та №208 від 22.03.2021. Відповідно зазначений вище період, з урахуванням наведених вище висновків суду, підлягає зарахуванню, а рішення про відмову у призначенні пенсії підлягає скасуванню.

Стосовно позовний вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до його заяви від 11.07.2023р. суд зазначає, що за нормами статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Позивач досягнув віку 63 років, тобто набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV за умови наявності необхідного страхового стажу.

Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача складає 11 років 9 місяців 2 дні, про що вказано в оскаржуваному рішенні. Додатково до зарахування до страхового стажу підлягають спірні періоди.

Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу від 20 до 30 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Питання призначення пенсії без втручання у дискреційні повноваження та виключну компетенцію пенсійного органу, на переконання суду, можливе лише у випадку, якщо після обчислення стажу (в тому числі після зарахування спірного періоду) орган пенсійного фонду не здійснить призначення пенсії при наявності необхідного для цього стажу.

Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 11.07.2023 про призначення пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 частини першої Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

У разі наявності у позивача достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 05.05.2023, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, зважаючи на те, що позивач звернувся за пенсією 11.07.2023.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Водночас, доводи позивача щодо протиправності не зарахування пенсійним органом періоду його підприємницької діяльності з 12.08.1992р. по 31.12.2004р. на підставі довідки ГУДПС у Донецькій області судовим розглядом не підтверджено.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з мотивів, викладених вище.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.12.2023 про відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Позивачем у відповідності до положень частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" і Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" при поданні цього позову мав бути сплачений судовий збір в розмірі 1073,60грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року) як для позову немайнового характеру.

З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області 536,80грн судових витрат з оплати судового збору, що є пропорційним до задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивач фактично не сплачував судовий збір, оскільки його внесення до бюджету при відкритті провадження у справі відстрочено до ухвалення рішення у справі, то з огляду на часткове задоволення позову, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 536,80грн, належить стягнути з нього на користь держави. Решту розміру судового збору в сумі 536,80грн підлягає стягненню на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.07.2023р. №184150005833 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації: 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 згідно довідок №860 від 09.11.2020, №11-11-3030/4480 від 02.12.2020 та №208 від 22.03.2021.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2023 про призначення пенсії за віком.

5. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

6. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь держави судовий збір, що підлягає сплаті за подання адміністративного позову в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80коп. на наступні реквізити: Отримувач коштів: Чернів.ГУК/Чернівецька ТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37836095; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Рахунок отримувача: UA538999980313141206084024405, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

7. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що підлягає сплаті за подання адміністративного позову в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80коп. на наступні реквізити: Отримувач коштів: Чернів.ГУК/Чернівецька ТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37836095; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Рахунок отримувача: UA538999980313141206084024405, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3, м. Чернівці Чернівецький район Чернівецька область, 58002; код ЄДРПОУ 40329345)

Суддя В.О. Кушнір