Постанова

від 06.11.2024 по справі 600/7344/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/7344/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

06 листопада 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руднєва Інна Сергіївна, звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 28.07.2023р. №2400-1706-8/30906 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно абз.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно абз.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.07.2023р. відповідно до заяви від 11.07.2023р., зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації: з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 згідно довідок №860 від 09.11.2020, №11-11-3030/4480 від 02.12.2020 та №208 від 22.03.2021, період підприємницької діяльності з 12.08.1992 по 31.12.2004 згідно довідки №17092 від 26.10.2020.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.04.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.07.2023р. №184150005833 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації: 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 згідно довідок №860 від 09.11.2020, №11-11-3030/4480 від 02.12.2020 та №208 від 22.03.2021.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2023 про призначення пенсії за віком.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України, та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , наявного в матеріалах справи (а.с.8-12).

Згідно довідки від 26.08.2022 №7726-5002081844 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с.14).

Позивач по досягненню 63-річного віку звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, на підставі абз.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.07.2023р. №184150005833 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком оскільки відсутній необхідний страховий стаж (а.с.15).

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 11 років 9 місяців 2 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи на території російської федерації з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 згідно довідок №860 від 09.11.2020, №11-11-3030/4480 від 02.12.2020 та №208 від 22.03.2021, оскільки документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- період підприємницької діяльності з 12.08.1992 по 31.12.2004 згідно довідки №17092 від 26.10.2020, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Про прийняте рішення ОСОБА_1 повідомлено листом від 28.07.2023р. №2400-1706-8/30906 (а.с.16).

Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.07.2023р. №184150005833 про відмову у призначенні пенсії, оскільки, на його думку, його страховий стаж становить 25 років 8 місяців, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV надає йому право на призначення пенсії за віком. З указаних підстав позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню з підстав необґрунтованого не зарахування до страхового стажу періодів роботи: з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 згідно довідок №860 від 09.11.2020, №11-11-3030/4480 від 02.12.2020 та №208 від 22.03.2021.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 11.07.2023 про призначення пенсії за віком.

Колегія суддів, погоджується з правовою позицією суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції, в призмі приписів ст. 308 КАС України, виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

В силу ч.2 ст.26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, а також за відсутності трудової книжки, як у даному спірному випадку, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Судом встановлено, що позивач з 26.08.2022р. перебуває в статусі внутрішньо переміщеної особи, при цьому зареєстроване місце проживання м.Донецьк (тимчасово окупована територія на підставі Указу Президента України від 07.02.2019 № 32/2019).

З повідомлених позивачем обставин встановлено, що у позивача відсутня трудова книжка, відповідно при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії останній подавав документи, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу.

Так, згідно з довідкою від 09.11.2020р. №860 ОСОБА_1 працював в старательській артілі ("старательськой артели") "Богатир" копальні "Нєлькан" (Оймяконскій район Якутської АРСР) в якості учня слюсаря з 27.04.1981р. та звільнений за власним бажанням з 16.05.1981р.

У довідці від 02.12.2020р. №11-11-3030/4480 зазначено, що ОСОБА_1 згідно записів особистої картки Т-2 за 1981 рік з 21.05.1981р. - стрілок Індигирського загону №3 до звільнення 18.11.1981р. (ЯАРСР).

Згідно з архівною довідкою №208 від 22.03.2021р. ОСОБА_1 з 19.11.1981 працював в Оймяконському районному виробничому управлінні побутового обслуговування населення ЯАРСР (Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка) в якості учня взуттьовика та звільнений з 29.11.1982р.

Натомість, зазначені довідки не враховані пенсійним органом та відповідно періоди роботи не зараховані до стажу для призначення пенсії, оскільки видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.07.2023р. №184150005833 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком оскільки відсутній необхідний страховий стаж (а.с.15).

У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 11 років 9 місяців 2 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи на території російської федерації з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 згідно довідок №860 від 09.11.2020, №11-11-3030/4480 від 02.12.2020 та №208 від 22.03.2021, оскільки документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

- період підприємницької діяльності з 12.08.1992 по 31.12.2004 згідно довідки №17092 від 26.10.2020, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Стосовно можливості зарахування роботи позивача в ЯАРСР (російській федерації) на підставі зазначених довідок суд враховує таке.

Так, при визначені права на пенсійне забезпечення суд, відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.

Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в РФ. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.

Окрім того, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

З огляду на викладене, доводи відповідачів про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в Російській Федерації в ЯАРСР з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 є безпідставними, з огляду на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 є безпідставними, оскільки під час роботи позивача в російській федерації вказана Угода була обов`язкова для України як держави-учасниці. Водночас, вихід російської федерації з даної Угоди, жодним чином не впливає на зобов`язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.

Враховуючи викладене у своїй сукупності дії, відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 27.04.1981 по 17.05.1981, з 21.05.1981 по 18.11.1981 та з 19.11.1981 по 29.11.1982 є безпідставними та не обґрунтованими.

За таких обставин, наявні правові підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.07.2023р. №184150005833 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком та зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи позивача до страхового стажу.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.