Рішення

від 25.03.2024 по справі 953/19798/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/19798/20

н/п 2/953/119/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, -

встановив:

26.11.2020 р. ОСОБА_1 (далі: позивач) звернувся до ОСОБА_2 (далі: відповідач), третя особа - П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, яка є правонаступником Восьмої Харківська державна нотаріальна контора (далі: третя особа), з позовом про визнання відповідача такою, що втратила право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилась спадщина, зокрема, на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належала йому та спадкодавцю. Між тим, він, як спадкоємець першої черги, який у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори і заявою про прийняття спадщини, однак не отримав свідоцтво про спадщину за реєстрації відповідача, яка є дочкою спадкодавця, у кв. АДРЕСА_1 . Втім, відповідач з 2016 р. спочатку мешкала у м. Свердловську Луганської області, а потім виїхала до Південно-Африканської Республіки. Відповідач не утримувала ОСОБА_3 , не здійснювала за нею догляд, не брала участі у витратах на ліки та лікування, не надавала спадкодавці матеріальної або будь-якої іншої допомоги, не підтримувала родинних стосунків, при похованні матері не була присутня, не брала участі у витратах на поховання, поминки, сороковини, виготовлення та встановлення надгробника, будь-яких інших витратах. Враховуючи ставлення відповідача як до ОСОБА_3 так і до спадщини, яка після неї лишилась, а також до себе особисто, вважає, що у нього не має іншого виходу, як звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились, причину неявки не сповістили.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Клопотань про відкладення від учасників справи не надходило, підстав передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладено справи судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, відсутні підставі для відкладення розгляду справи, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності учасників справи.

Водночас, суд зазначає, що надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

Позивач є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження за № 00023702537 від 17.08.2019р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане повторно 23.06.2016р. Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Як вбачається довідки №1041 від 18.06.2013 р. ОСОБА_3 на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_4 (син), ОСОБА_2 (донька).

Квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить позивачу та спадкодавцю, про що свідчить свідоцтво про право власності на житло від 22.03.1995 р.н., реєстраційний номер НОМЕР_3 на праві спільної сумісної власності.

15.06.2013р. позивач звернувся до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3

15.06.2013р. Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №554/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 і 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст.ст. 1220,1222 ЦК).

Згідно з ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 та ч.1 ст.1270 ЦК спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину протягом шістьох місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. (ст.ст. 1261, 1262 ЦК України)

Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 № 7передбачено, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Правило ч.5 ст.1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч.2 ст.1259 ЦК України.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року в справі № 206/68/15-ц (провадження № 61-2254св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2018 року в справі №441/509/16 (провадження № 61-27049св18).

Граматичне і логічне тлумачення цієї норми права свідчить, що законодавець передбачив склад юридичних фактів необхідних для усунення від права на спадкування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Положеннями ч.1 - ч.3 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними, згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Однак,позивачем доказів того,що спадкодавецьперебувала убезпорадному станіта потребуваладопомоги відповідача,а остання,маючи змогунадати такудопомогу,свідомо ухилялась,- не надано.

Таким чином, позивачем, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, належних доказів, в розумінні ст.76-80 ЦПК України, на підтвердження заявлених позовних вимог, не надано, що є підставою відмови у задоволенні позову.

Отже, суд, встановивши відсутність умови, передбаченої ч.5 ст.1224 ЦК України для усунення відповідачів від права на спадкування за законом, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Керуючись ст. ст. 12,13, 19, 81,141, 247, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволені позову позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ).

Суддя -