Вирок

від 25.04.2024 по справі 727/5191/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/5191/23

Провадження № 1-кп/727/150/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2024 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі с/з ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5

представника відповідача ТОВ «Чернівці-2004» - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №120212620 20003497 від 08.12.2021 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рук-шин, Хотинського району, Чернівецької області, громадянина України, з професійно-тех-нічною освітою, працюючого водієм по трудовій угоді, одруженого, маючого на утриман-ні неповнолітню дитину 2016 року народження, зареєстрованого та фактично проживаю-чого за адресою: АДРЕСА_1 , не су-димого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_7 07.12.2021 року, приблизно о 21.00 год., керуючи технічно справним транспортним засобом - маршрутним автобусом марки «Богдан-А092 Н2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 20 км/год, за маршрутом АДРЕСА_2 -нівці, зі сторони пл. Соборної в напрямку пр. Незалежності.

Рухаючись по вул. Героїв Майдану, в м. Чернівці, водій ОСОБА_7 проявив не-уважність до дорожньої обстановки та самовпевненість в своїх діях, неправильно засто-сувавши прийоми керування транспортним засобом, маючи об`єктивну можливість вчас-но виявити небезпеку для руху, а саме пішохода ОСОБА_8 , який переходив вули-цю з права наліво по напрямку руху автобуса поза межами пішохідного переходу, та не вжив заходів для зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив наїзд на ос-таннього.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_8 отримав ті-лесні ушкодження у вигляді: травматичного розриву барабанної перетинки на лівому ву-сі; множинні переломи склепіння черепа з переходом на основу з ділянкою зміщення фрагменту інтракраніального, травматичного субарахноїдального крововиливу з прори-вом в внутрішню шлуночкову систему мозку; забою головного мозку важкого ступеня, - які, згідно висновку судово-медичного експерта №16 мд від 25.01.2022, відносяться в сво-їй сукупності до тяжких тілесних ушкоджень, як такі що небезпечні для життя.

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_7 скоїв в результаті по-рушення та невиконання вимог п. 12.3 ПДР, встановлених «Правилами дорожнього ру-ху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 р, які вимагають від водія:

- п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю грома-дян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

Порушення водієм ОСОБА_7 п. 12.3 «Правил дорожнього руху», з технічної точки зору, перебуває у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної приго-ди.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні на початку судового розгляду не визнавав, але, після до-слідження всіх доказів по справі, виступаючи з промовою в судових дебатах, ОСОБА_7 заявив, що він повністю визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопору-шення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Підсудний ОСОБА_7 пояснив, що він, дійсно, 07.12.2021 року, близько 21 го-дини, здійснював керування транспортним засобом - маршрутним автобусом марки «Бог-дан-А092Н2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухався по вулиці Героїв Майдану, в м. Чернівці, зі сторони пл. Соборної в напрямку пр. Незалежності. Раптом помітив пішо-хода - потерпілого ОСОБА_8 , який став переходити дорогу, але не зміг зупинити транспортний засіб і уникнути наїзду на дану особу, оскільки в той день було дуже слизь-ко, ожеледиця, потерпілий швидко вийшов на проїздну частину дороги.

ОСОБА_7 просив суд суворо його не карати, призначивши покарання, не пов`я-зане з ізоляцією від суспільства та без позбавлення його права керувати транспортними засобами, оскільки він працює водієм, і забезпечує свою родину з неповнолітніми дітьми.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 07.12.2021 року, приблизно о 21.00 год, він знаходився на вулиці Героїв Майдану в м. Чернівці, і здій-снював перехід проїзної частини, раптом відчув удар і втратив свідомість. Прийшов до тями вже в лікарні, де йому повідомили, що на нього здійснив наїзд автобус.

Потерпілий зазначив, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди він ви-мушений був тривалий час лікуватися. Весь курс лікування йому оплачував його син, а обвинувачений ОСОБА_7 допомоги не надавав.

Заявлений цивільний позов ОСОБА_8 підтримав, наполягав на його задово-ленні.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що 07.12.2021 року, при-близно о 21.00 год, вона їхала в автобусі по вул. Героїв Майдану, від кінотеатру «Чер-нівці» в напрямку ТЦ «Майдан». Перебувала на пасажирському сидінні, розташованому безпосередньо біля водія.

Свідок зазначила, що в цей день йшов сніг, дорога була слизькою і погано розчи-щеною. Автобус рухався по спуску вулиці Героїв Майдану, коли, раптом, свідок поба-чила потерпілого, який переходив дорогу на відстані 15-20 метрів від автобусу. Водій, те-пер свідок знає, що ним є обвинувачений ОСОБА_7 , став гальмувати та сигналити по-терпілому звуком, автобус на слизькому покритті трішки занесло, і, не зважаючи на зу-силля водія уникнути ДТП, відбувся наїзд автобуса на потерпілого.

Свідок також пояснила, що потерпілий повільно рухався, і, в момент зіткнення, знаходився ближче до смуги посередині дороги, на сигнал не відреагував.

Також пояснила, що при проведенні слідчого експерименту вона надавала ОСОБА_10 -гічні свідчення.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що 07.12.2021 року, приблизно о 21.00 год, вона їхала в автобусі по АДРЕСА_2 Перебувала на пасажирському сидінні, розташованому безпосередньо біля водія, поруч зі свідком ОСОБА_9 ..

Свідок зазначила, що в цей момент йшов сніг, дорога була погано почищена, автобус рухався нешвидко, раптом вона почула сигнал водія, який намагався прийняти ліворуч, але пішохід не реагував, в зв`язку з чим водій автобуса вимушений був прийняти праворуч і зачепив пішохода.

Свідок також пояснила, що самого пішохода вона побачила вже безпосередньо пе-ред автобусом, який через слизьке покриття (сніг) і уклон дороги трішки занесло.

Також наголосила, що вона відчула гальмування автобусу ще до звукового сигналу водія. При проведенні слідчого експерименту вона надавала аналогічні свідчення.

Допитаний в судовому засіданні в якостісвідка ОСОБА_12 пояснив, що він працює слідчим поліції і проводив огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, яка ста-лася 07.12.2021 року, приблизно о 21.00 год, на АДРЕСА_2 , за участю автобуса під керуванням ОСОБА_7 та пішохода ОСОБА_8 ..

Свідок зазначив, що огляд місця ДТП проводився за участю експерта-криміналіста, двох понятих і водія автобусу, було зафіксовано пляму бурого кольору на покритті до-роги, встановлено розмітку і здійснено заміри. Пляма бурого кольору була розташована на перетинанні двох смуг, тобто наїзд автобусом на пішохода відбувся вже посередині до-роги. Пошкодження автобуса було помітно ближче передньої лівої частини фари. Пішо-хід рухався справа наліво, що підтверджувалося показами свідків.

ОСОБА_12 також зазначив, що під час проведення слідчого експерименту були враховані пояснення очевидців події, з яких було встановлено місце, звідки на проїзну ча-стину вийшов пішохід, та відстань від автобуса до пішохода, гальмівний шлях встановити не вдалося через снігове покриття автошляху.

Свідок також вказав, що при первісному огляді він помилково зазначив ухил спус-ку дороги, а тому, отримавши відповідне клопотання експерта, уточнив його.

Допитаний в якості спеціаліста (експерта) ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що при проведенні ним судової авто технічної експертизи були враховані дані, які були отримані з пояснень свідків-очевидців дорожньо-транспортної пригоди, які були надані під час первинного допиту та в подальшому, при проведенні слідчого експеримен-ту. З метою уточнення даних експертом було направлено слідчому клопотання про більш чітке визначення уклону дороги, який виконав доручення експерта в повному обсязі, і експертом було надано чіткі відповіді на поставлені слідством запитання.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкри-мінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК Ук-раїни, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , а також письмовими доказами:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 08.12. 2021 року о 00 год 55 хвилин внесено відомості про те, що 07.12.2021 року, приблизно о 21.00 год, водій автобусу марки «Богдан-А092Н2», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , рухаючись зі швидкістю 20 км/год, по вулиці Ге-роїв Майдану в м. Чернівці, в напрямку пр-ту Незалежності, проявив неуважність до до-рожньої обстановки та самовпевненість в своїх діях, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити небезпе-ку для руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який переходив вулицю у не-тверезому стані в темпі спокійної ходи справа наліво по напрямку руху автобусу поза ме-жами пішохідного переходу. В результаті даної ДТП ОСОБА_8 отримав тяжку ті-лесні ушкодження, які є небезпечними для життя (а.с.1 т.1).

-протоколом огляду місця події від 07.122021 року (зі схемою та фототаблицею), в якому відображено огляд території вулиці Героїв Майдану в м. Чернівці. Оглядом вста-новлено, що:

- місцем ДТП є ділянка автодороги навпроти будинку №38.

- елементом дороги є нерегульований пішохідний перехід.

- ділянка є прямою, зі спуском в напрямку пр.-ту Незалежності.

- покриття дороги є асфальтним, покрите рихлим снігом, загальною шириною 9,6 метрів.

- автобус марки «Богдан А092Н2», д/н НОМЕР_1 , має пошкодження в передній лівій частині кузову. Наявні подряпини лакофарбового покриття та свіжу відсутність невеликої частини лакофарбового покриття.

- на дорожньому покритті виявлено пляму бурого кольору, від якої наявний потік рідини бурого кольору на спуск автодороги. (а.с.7-34 т.1).

-постановою про визнання речовим доказом від 08.12.2021 року, відповідно якій автобус марки «Богдан-А092Н2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим до-казом у кримінальному провадженні №12021262020003497 (а.с.36 т.1)

-висновком судової автотехнічної експертизи №Се19/126-21/9841-ІТ від 23.12.2021 року , відповідно якому робоча гальмівна система автомобіля «Богдан-А092Н2», д/н НОМЕР_1 , на момент огляду перебуває в працездатному стані. Несправностей , які б могли спричинити ДТП - не виявлено.

Рульове керування автобуса «Богдан-А092Н2», д/н НОМЕР_1 , на момент ог-ляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, які б могли спричинити ДТП - не ви-явлено.

Ходова частина автобуса «Богдан-А092Н2», д/н НОМЕР_1 , на момент огляду пе-ребуває в працездатному стані , при цьому в ній виявлено невідповідність вимогам п.31. 4.5(г) ПДР.

Встановлення причинного зв`язку між виявленою в ходовій частині невідповід-ністю вимогам п.31.4.5 (г) ПДР та настанням ДТП потребує вивчення всіх матеріалів справи та виходить за межі експертизи технічного стану транспортного засобу.

Зовнішні світлові прилади автобуса «Богдан-А092Н2», д/н НОМЕР_1 , на момент огляду, знаходяться в працездатному стані. Несправностей, які б могли спричинити ДТП - не виявлено. (а.с.53-60 т.1).

-висновком судово-медичної експертизи №16мд від 25.01.2022 року, відповідно якому ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірур-гічному відділенні ЛШМД з 07.12.2021 року по 24.12.2021 року з діагнозом: Основний - вогнищевий забій головного мозку. ВЧМТ. Множинні переломи склепіння черепа з пере-ходом на основу. Забій головного мозку важкого ступеня. Травматичний -САК. Пнев-моцефалгія. Гігрома лівої гемісфери головного мозку. Супутні - травматичний субарахно-їдальний крововилив. Інші внутрішньочерепні травми. Перелом основи черепа. Перелом склепіння черепа.

У потерпілого ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження:

-травматичний розрив барабанної перетинки на лівому вусі.

-множинні переломи склепіння черепа з переходом на основу з ділянкою зміщення фрагменту інтракраніально.

-травматичний субарахноїдальний крововилив з проривом в внутрішню шлуночко-ву систему мозку.

-забій головного мозку важкого ступеню.

Вищевказані тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих пред-метів, можливо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, по строку та обставинам мо-жуть відповідати вказаному в постанові, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. (а.с.63-65 т.1).

-протоколом слідчого експерименту від 28.02.2023 року (з фототаблицею), прове-деного за участю свідка ОСОБА_9 , в якому відображено, як при про-веденні даної слідчої дії ОСОБА_9 детально пояснила та показала обставини скоєння ОСОБА_7 дорожньо-транспортної пригоди 07.12.2021 року. Вказані показання ОСОБА_14 повністю узгоджуються з показаннями, наданими даним свідком в ході судо-вого розгляду. (а.с. 169-173 т.1).

-протоколом слідчого експерименту від 28.02.2023 року (з фототаблицею), прове-деного за участю свідка ОСОБА_11 , в якому відображено, як при проведенні даної слідчої дії ОСОБА_11 детально пояснила та показала об-ставини скоєння ОСОБА_7 дорожньо-транспортної пригоди 07.12.2021 року. Вказані показання ОСОБА_11 повністю узгоджуються з показаннями, наданими даним свідком в ході судового розгляду. (а.с. 174-178 т.1).

-протоколом слідчого експерименту від 28.02.2023 року (з фототаблицею), про-веденого за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , в якому зафіксовано покази останнього про те, що 07.12.2021 року він керував технічно справним автобусом марки «Богдан-А092Н2», д/н НОМЕР_1 , і рухався по автодорозі, покриття якої було за-сипане снігом, у темну пору доби, по вулиці Героїв Майдану, в напрямку від пр-ту Неза-лежності зі сторони площі Соборної, зі швидкістю 20 км/год.

При проведенні даної слідчої дії ОСОБА_7 показав місце наїзду на пішохода ОСОБА_8 , яке знаходиться на відстані 4,1 метра від правого краю відносно напрям-ку руху водія та 6,4 м до умовної лінії. В подальшому статистичний тз марки «Богдан» було віддалено на певну відстань назад від місця наїзду (в напрямку пл. Соборна в м. Чер-нівці), де статист в темному одязі перебував на краю дороги, а саме в тому місці де вка-зала свідок. Замірами було встановлено, що статист перебував 7 м до умовної лінії та, по-ступово наближаючи транспортний засіб, було встановлено конкретну видимість пішо-хода перед виходом на проїзну частину, яка складає 50 м. Після проведення всіх замірів, які проводилися сантиметровою механічною рулеткою, слідчий експеримент зі свідком був завершений, застосовувалася фотозйомка. А також у місці ДТП було заміряно ухил на спуск проїзної частини дороги, який становив 2,2 проміле (а.с. 179-183 т.1);

-висновком судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/126-23/2126-ІТ від 30.03 2023 року, згідно якому, за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, водію автобуса "Богдан А09Н2" ОСОБА_7 необхідно було діяти згідно вимог п. 12.2 та 12.3 ПДР. В даній дорожньо-транспортній обстановці, в діях водія автобуса "Богдан А09 Н2" ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимог пункту 12.3 ПДР, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку із настанням даної ДТП (а.с. 194-197 т.1).

Суд вважає, що вищезазначені докази, які підтверджують винуватість обвинуваче-ного ОСОБА_7 , є належними та допустимими, отриманими у рамках закону, оскільки всі вони стосуються обставин скоєного злочину і мають значення для кримінального про-вадження; та допустимими, оскільки не встановлено порушень норм кримінально-проце-суального закону під час їх збирання. Щодо достовірності досліджених доказів, то слід відзначити, що судом не встановлено підстав для визнання жодного доказу недостовір-ним.

Оцінюючи вищенаведені докази, суд доходить висновку, що вони є логічними і по-слідовними, доповнюють одне одного, узгоджуються між собою та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких досліджена в судовому засіданні.

В судовому засіданні знайшла своє підтвердження обставина наявності в діях водія автобуса Богдан А09Н2 ОСОБА_7 невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транс-портної пригоди, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні висновком су-дової автотехнічної експертизи №СЕ-19/126-23/2126-ІТ від 30.03.2023 року.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання та застосування практики рі-шень Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях («Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року п.161, «Кобець проти України» від 14.02.2008 року пункт 43, «Бочаров проти України» від 04.06.2011 року пункт 45, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, пункт 65), Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило засто-совує критерій доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність випливає із спів-існування достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону Ук-раїни про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04.07.2018 №51 -597км17 дано визначення стандарту доведення поза розумним сумнівом, що означає щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спро-стований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у су-ді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обви-нуваченням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аналізом наведених доказів підтверд-жено вчинення ОСОБА_7 зазначених об`єктивних, необережних дій, зміст яких свід-чить про порушення ним ПДР України, які знаходяться у причинному зв`язку з наслід-ками ДТП, що підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, та вважає їх до-статніми для висновків про наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального право-порушення та надання правової кваліфікації діям обвинуваченого.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права осо-би на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і осно-воположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена по-за розумним сумнівом.

Виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого кримінального пра-вопорушення доведеною «поза розумним сумнівом», яка випливає із співвідношення до-статньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків (доказів).

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на все-бічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провад-ження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допусти-мості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємо-зв`язку.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у відпо-відності зі ст. 65 КК України, суд враховує наступне.

В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визна-ється винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержу-ватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та ін-дивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотриму-ватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призна-чення покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оці-нювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунту-ванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_7 вперше пртягується до кримінальної від-повідальності, за місцем проживання характеризується задовільно, працевлаштований, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, постійно проживає за місцем реє-страції, має та стійкі соціальні зв`язки, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не пе-ребуває.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_7 - судом не встановлено.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 - судом, також, не встанов-лено.

Суд вважає, що в діях підсудного відсутнє щире каяття, з огляду на нижченаведе-не.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься в постанові від 27.11.2019 у справі №629/847/15-к, щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї ви-ни, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямо-ваних на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Каяття передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щи-рий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчи-неного та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину по-винен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Судом встановлено, що протягом усього часу досудового розслідування та судово-го розгляду ОСОБА_7 , жодним чином, не проявив щирого жалю з приводу вчиненого ним злочину, не виявив співчуття до потерпілого та не попросив у нього вибачення, хоча останній тривалий час лікувався у лікарняному закладі, а потім проходив лікування за місцем проживання.

Така поведінка ОСОБА_7 мала наслідки у проханні представника потерпілого суворо покарати ОСОБА_7 , призначивши йому реальну міру покарання у вигляді по-збавлення волі.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 просила при призначенні покарання врахувати, що ОСОБА_7 повністю визнав свою винуватість. Але, суд не може вра-хувати повне визнання своєї винуватості обвинуваченим обставиною, що пом`якшує покарання, бо така заява є формальною, так як не підтверджується його поведінкою під час судового розгляду. Суд не може залишити поза увагою, що свою винуватість ОСОБА_7 визнав лише під тиском доказів, досліджених у суді.

Реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі за-гальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоє-ному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримі-нальних правопорушень.

З урахуванням наведених вище всіх обставин та того, що покарання є формою реа-лізації кримінальної відповідальності, а також враховуючи другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 слід призначити покарання без ізоляції від суспільства, оскільки його виправлення є цілком можливим з застосуванням випробування протягом іспитового строку.

Також, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_7 і додаткове покаран-ня у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Потерпілим ОСОБА_8 до ПАТ «Страхова Компанія «Українська страхова група», товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівці -2004» та ОСОБА_7 заявлено цивільний позов, згідно з яким потерпілий просить стягнути:

- з ПАТ «Страхова Компанія «Українська страхова група» 27 296 грн матеріальної шкоди та 1 364 грн моральної шкоди;

- з ТОВ «Чернівці-2004» 50 000 грн моральної шкоди;

- з ОСОБА_7 50 000 моральної шкоди.

В обґрунтування позовів потерпілим зазначено, що у зв`язку з отриманням травм внаслідок ДТП він змушений був проходити лікування у лікувальних закладах, на яке ви-тратив кошти в сумі 27 296 грн. Також діями обвинуваченого йому спричинено моральні страждання, оскільки він тривалий час відчував фізичний біль, нервував, вимушений був витрачати додаткові зусилля для відновлення звичайного стану життя. Заподіяну ОСОБА_15 моральну шкоду ОСОБА_8 оцінив на суму 50 000 грн. Крім того, оскільки власником джерела підвищеної небезпеки - автобуса «Богдан-А092Н2» є ТОВ «Чернівці-2004», потерпілий вважав доцільним стягнути з даного підприємства, також, моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Крім того, потерпілий ОСОБА_8 , з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого застрахована в ПАТ «Страхова Компанія «Українська страхова група»», просив стягнути з останньої матеріальну шкоду в сумі 27 296 грн та мо-ральну шкоду в розмірі 1 364 грн.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 вважали по-зов необґрунтованим і просили залишити його без задоволення.

Представник відповідача ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Українська страхова група» - направив відзив на позов, у якому зазначив, що матеріальна шкода, завдана по-терпілим, належними та допустимими доказами не підтверджена. Щодо моральної шко-ди, то страховик не є завдавачем шкоди, а повинен відшкодувати її відповідно до вимог ст.26-1 Закону України №1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової від-повідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Представник відповідача - ТОВ «Чернівці-2004» надала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що позов потерпілого ОСОБА_8 до ТОВ «Чернівці-2004» є не-обґрунтованим і просила відмовити в його задоволенні в частині вимог, пред`явлених до ТОВ «Чернівці-2004».

Дослідивши цивільний позов з додатками та відзиви на нього, заслухавши позиції учасників судового розгляду, оцінивши докази, суд вважає, що цивільний позов ОСОБА_16 підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно зі ст.127 ч.2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за ре-зультатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст.128 ч.5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.06.2022 (справа № 477/874/19), шкодою, заподіяною життю та здо-ров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з ліку-ванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що по-лягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа від-шкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана дже-релом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій під-ставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транс-портним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Проте, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе від-повідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної не-безпеки у зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, маши-ніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Судом було встановлено, що ДТП, внаслідок якої позивачу завдано шкоди, сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_7 , який, на момент цієї пригоди, перебував у тру-дових відносинах з ТОВ «Чернівці-2004», що підтверджується наказом директора ТОВ «Чернівці-2004» від 18.03.2021 року №8-К, та керував транспортним засобом, що пе-ребував у володінні ТОВ «Чернівці-2004».

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана вна-слідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій під-ставі керував автобусом, що належить ТОВ «Чернівці-2004» (роботодавцю), від шкодо-вується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосе-редньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Вер-ховного Суду України від 6.11.2013 року №6-108цс13, Верховного Суду від 19.06.2019 року, від 14.03.2019 року у справі № 632/1400/16-к, тощо.

Разом з тим, у відповідності п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове стра-хування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засо-бів» (далі - Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оці-нену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, май-ну третьої особи.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`я-зується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК Ук-раїни).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постано-ві від 04.07.2018 (справа № 755/18006/15ц), відшкодування шкоди особою, відповідаль-ність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно - правової від-повідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України від 01.07.2004 «Про обов`язкове страхування ци-вільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відпо-відальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шко-ди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

У пунктах 85, 86 постанови від 14.12.2021 року (справа №147/66/17) Велика Па-лата Верховного Суду вкотре наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відпо-відачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Від-шкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкоду-вання, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Судом встановлено, що транспортний засіб автобус марки «Богдан-А092Н2», реє-страційний номер НОМЕР_1 , яким під час дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_7 , був застрахований власником - ТОВ «Чернівці-2004» у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», на підставі страхового полісу № НОМЕР_2 , що підтвердив суду представник страхової компанії ОСОБА_17 (том 2 а.с55-60).

Із досліджених судом виписок з медичної картки стаціонарного хворого №14363 та №677 вбачається, що цивільний позивач ОСОБА_8 , внаслідок отри-мання під час дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, проходив стаціонар-не лікування для відновлення стану здоров`я протягом 29 днів.

Разом з тим, з доданих до позовної заяви фіскальних чеків, через їх погану якість та неможливість зчитування, суд не може встановити належність цих чеків (кому саме во-ни видавалися), за придбання яких саме медикаментів, і чи були, взагалі, ці медикамент-ти придбані за рекомендацією та направленням лікарів. Таким чином, суд приймає до ува-ги заперечення представника цивільного відповідача - ТОВ «СК «УСГ» стосовно неякіс-них фіскальних чеків, і вважає, що вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають лише частковому задоволенню в сумі 6 283 грн 33 коп з наступного розрахунку: 6 500 грн (мінімальна заробітна плата у 2021 році) поділена на 30 (серед-ньомісячну кількість днів) та помножена на 29 (кількість днів перебування потерпілого ОСОБА_8 на лікарняному ).

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2, ч.3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у ду-шевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкод-женням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погір-шення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру від-шкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшко-довується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільного позивача, суд враховує роз`яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не-майнової) шкоди», в якому зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, запо-діяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуаль-ної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуван-ням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпід-ставного збагачення (постанова КЦС ВС від 23.06.2022 у справі №607/4341/20).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797), вра-ховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна від-шкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути аде-кватним нанесеній моральній шкоді.

Згідно з положеннями статті 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шко-ду, заподіяну здоров`ю.

Відповідно до положень ч.1 ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою ци-вільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового вішкодуван-ня) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим вішкодуван-ням).

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що, внаслідок не-правомірних дій обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_8 , який в ре-зультаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження, завдана мо-ральна шкода.

Суд не може залишити поза увагою, що тілесні ушкодження, які були отримані потерпілим, примусили його тривалий час лікуватися, відчувати фізичний біль, душевні страждання, що порушило звичайний спосіб життя потерпілого і змусило його застосо-вувати додаткові зусилля для організації свого життя, тобто завдало йому моральної шко-ди, при визначенні розміру відшкодування якої, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, характер і тривалість цих втрат, їх наслідки та інші обста-вини, що мають значення.

А тому, виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, врахову-ючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 в частині стяг-нення моральної шкоди слід задовольнити частково, і наступним чином:

- стягнути з ТОВ «Чернівці-2004», в трудових відносинах з яким, на момент виник-нення ДТП, перебував ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн;

- з ПАТ «СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 314 грн 17 коп (що становить 5 % від суми матеріальної шкоди 6 283,33 ).

- в частині вимог про стягнення з ОСОБА_7 слід відмовити, ос-кільки матеріальна та моральна шкода, яка була спричинена потерпілому ОСОБА_8 , стягнуті з підприємства, з яким ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах - ТОВ «Чернівці 2004», а також зі Страхової компанії «Українська страхова група», якою була застрахована цивільно-правова відповідальність підприємства - власника джерела підви-щеної небезпеки.

Згідно з ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стя-гує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залу-чення експерта.

Саме тому, з ОСОБА_7 підлягають стягненню на користь дер-жави процесуальні витрати у розмірі 3 638 грн 32 коп за залучення експертів.

Під час судового розгляду запобіжний захід обвинуваченому не застосовувався.

У судовому засіданні клопотань від прокурора застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу не надходило, тому у суду не має жодних законних підстав для об-рання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили з власної ініціативи.

Ухвалою слідчого судді Першотравневого суду м. Чернівці від 09.12.2021 року на-кладений арешт на речові докази, який суд вважає за необхідне скасувати (том 1 а.с. 47).

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України (том 1 а.с.36-37).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і при-значити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки з позбавленням права керування всіма транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбу-вання основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Покласти на засудженого ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань проба-ції;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживан-ня, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання відраховувати з моменту проголошення вироку.

Міру запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_7 - не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою від-повідальністю «Чернівці-2004», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 6 283 грн 33 коп, моральну шкоду у розмірі 314 грн 17 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівці-2004» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

В решті інших позовних вимог ОСОБА_8 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на прове-дення судових експертиз в загальній сумі 3 638 грн 32 коп.

Речові докази : автобус марки «Богдан-А092Н2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - вважати повернутим власнику - ТОВ «Чернівці-2004», скасувавши арешт, накла-дений ухвалою слідчого судді Першотравневого суду від 09.12.2021 року.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суд через Шевчен-ківський районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, як-що його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку негайно після проголошення вступної та резолютивної части-ни згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити учасникам судового провадження.

Суддя : ОСОБА_1