Ухвала

від 28.06.2024 по справі 727/5191/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря ОСОБА_4

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заучастю прокурора ОСОБА_5 ,обвинуваченого ОСОБА_6 ,йогозахисника ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 ,його представника-захисника ОСОБА_9 ,представникавідповідача ТОВ«Чернівці-2004»-захисника ОСОБА_10 апеляційні скаргиобвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , представника ТОВ «Чернівці 2004» ОСОБА_10 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2024 року у кримінальному провадженні №12021262020003497 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України, уродженця с. Рукшин, Хотинського району, Чернівецької області,мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, працюючого водієм по трудовій угоді, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину 2016 року народження,раніше не судимого, обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та йому призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Вирішена доля речових доказів.Стягнуто процесуальні витрати.

Провадження№11-кп/822/230/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_11

Категорія:ст.286ч.2ККУкраїни Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .

Частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 та стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на його користь матеріальну шкоду у розмірі 6283,33 грн., моральну шкоду у розмірі 314,.17 грн.

Стягнуто з ТОВ «Чернівці-2004» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

На вказаний вирок надійшли апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , представника ТОВ «Чернівці 2004» ОСОБА_10 .

У апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просив сксаувати вирок в частині призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Вважає,що висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам провадження.

Призначаючи таке додаткове покарання,суд не звернув увагу на обставини ДТП та не дав оцінку діям потерпілого.

З висновку автотехнічної експертизи від

30.03.2023 року, вбачається, що в даній дорожній обстановці не тільки він не дотримався вимог п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з настанням ДТП, але і пішоходу ОСОБА_8 необхідно було керуватися вимогами розділу 4 ПДРУ.

Стверджує, що пішохід ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи вимоги пунктів 4.7 та підпунктів а), б) пункту 4.14 ПДР України, перед виходом на проїзну частину, не впевнився у відсутності на проїзній частині транспортних

засобів, після чого, створюючи своїми неправомірними діями загрозу для власного здоров`я іжиття, а також небезпеку для його руху, раптово, поза межами пішохідного переходу, вийшовна проїзну частину дороги вул. Героїв Майдану, по якій він рухався і почав її переходити.

Вважає, що такі дії потерпілого суттєво зменшуютьсуспільну небезпечність вчиненого ним(обвинуваченим) необережного злочину.

Допитані в суді свідки, пасажири автобуса, підтвердили, що під час руху він намагався уникнути наїзду на пішохода, для чого застосовував гальмування і подавав пішоходу звуковий сигнал, на який він не реагував.

Зазначає, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, до вчинення ДТП мав бездоганну репутацію.Спиртними напоями ніколи не зловживав. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував. До дисциплінарної та адміністративної відповідальності не притягувався. Має сім`ю і міцні соціальні зв`язки. Утримує двоє неповнолітніх дітей, допомагає батькам дружини,які є пенсіонерами та потребують сторонньої допомоги через вік і стан здоров`я,оскільки один із батьків має онкологічне захворювання і періодично проходить стаціонарне лікування. По місцю роботи так і по місцю проживання характеризуюсь позитивно.

На даний час працює водієм транспортного засобу і робота водія є основним і єдинимджерелом його доходу, забезпечує його і його сім`ю.

Позбавлення права керування транспортним засобом призведе до звільнення його роботи, погіршить фінансовийстан його сім`ї, тому він буде позбавлений можливості належним чином їх забезпечувати.

Апелянт також не погоджуєтьсяз висновком суду про відсутність обставин, які пом`якшують його покарання.

Зазначає, що одразу ж після ДТП він зупинив транспортний засіб, місце пригоди не покидав, намагався надати допомогу потерпілому, попросив присутніх на місці події пасажирів викликати працівників швидкої медичної допомоги та дочекався працівників поліції.

На другий день після ДТП він добровільно прийшов в медичний заклад, де лікувався потерпілий. Після цього неодноразово приходив в лікарню, цікавився у лікаря станом здоров`я потерпілого, спілкувався з цього приводу з його сином, пропонував кошти для забезпечення належного лікування, від яких він відмовився, купляв особисто потерпілому ліки згідно наданого лікарем списку.

Під час судового розгляду потерпілий через свого представника повторно відхилив пропозицію його захисника про добровільне відшкодування моральної шкоди, визнавши запропоновану суму коштів недостатньою.

Окрім цього ОСОБА_6 стверджує, що у ході досудового розслідування активно сприяв у встановленні дійсних обставин ДТП, давав показання в рамках кримінального провадження, брав участь в слідчому експерименті, намагався відтворити обставини ДТП, а також свої дії та дії потерпілого на місці пригоди.

На думку обвинуваченого, наведені обставини і йогоповедінка після ДТП простовуюють висновки суду першої інстанції про те, що він не розкаявся у вчиненому. Усвідомлює, що внаслідок його протиправних дій потерпілому ОСОБА_8 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до значного погіршення його здоров`я та щиро жалкує з приводу завдання йому фізичного болю, майнової і моральної шкоди.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 66 КК України наявність у нього на утриманні двохнеповнолітніх дітей також може бути визнано обставиною, що пом`якшує моє покарання.

Вважає, що із врахуванням обставин вчиненого нимкримінального

правопорушення і його особи, поведінки після ДТП, приймаючи до уваги його щире каяття,призначення йому покарання без позбавлення права керування транспортними засобамибуде достатнє і необхідне для його виправлення і попередження вчинення нових протиправних дій.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу з аналогічних підстав та також просить скасувати вирок в частині призначеного обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування всіма транспортними засобами

Звертає увагу,що потерпілий ОСОБА_8

який був учасником дорожнього руху,також порушив правила дорожнього руху,оскільки раптово вийшов на проїзну частину,переходив її поза межами пішоходного переходу у темну пору доби та перебував у стані алкогольного сп`яніння (згідно висновку експерта-3,87%)

Обвинувачений вживав усіх заходів задля уникнення наїзду на пішохода,про що підтвердили свідки.

Вважає,суд безпідставно не врахував наявність декількох пом`якшуючих обставин,зокрема,те,що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та жалкує з приводу вчиненого.

Не зважив суд і на особу винного, наявність на його утриманні 2 неповнолітніх дітей,а позбавлення права керування призведе до втрати ним роботи та можливості забезпечувати родину.

Представник ТОВ «Чернівці-2004»-захисник ОСОБА_10 просить скасувати вирок в частині стягнення з товариства на користь ОСОБА_8

моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Вказує, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували відповідність заявленої моральної шкоди. Позовні вимоги позивача вважає суперечливими.Наявна інформація в наданих позивачем документах викликає обгрунтований сумнів у законності його дійта вимог і створює уяву про бажання позивача вирішити свої фінансові питання зарахунок відповідача - без належних на те підстав.

Позивач опирався на те, що його моральні страждання викликані ушкодженням здоров`я, оскільки біль уже тривалий час не проходить, слух невідновлюється. Однак, він жодним чином не довів свої твердження, у доданих до позовної заяви додатках не міститься інформації про стан здоров`я позивача намомент подання позову щодо кількості звернень за останній час до медичних закладів узв`язку з відчуттям постійного болю.

Також позивач зазначав, що сімейний бюджет йому доводиться спрямовувати на лікування, що негативно впливає на його потреби та потреби інших членів сім`ї. Зі змісту позовної заяви та додатків до неї невідомо про склад сім`ї позивача,зокрема, про наявність членів сім`ї, яких він утримує.

Окрім того, позивачем не підтверджено, що уже тривалий

час він не може спокійно спати, йому доводиться брати гроші у сина на різні потреби та він потребує постійного стороннього огляду,оскільки даних про те, що він звертався за допомогою до лікаря чи відповідних соціальних служб,не надав.

Позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_12 стались негативні зміни в його житті, а це щоденні думки та спогади про події, страх, тривога, емоційні тілесні реакції при згадуванні, при цьому суд не звернув уваги на свідчення потерпілого (позивача) в судовому засіданні, з яких слідує, що позивач не пам`ятає подій які трапились з ним 07.12.2021 року.

Також суд при винесенні вироку не взяв до уваги той факт, що потерпілий переходив дорогу в неналежному місці, в умовах обмеженої видимості у зв`язку з погодними умовами та в стані алкогольного сп`яніння, тому керуючись правовою позицією викладеною у постанові ВС від 02.06.2021 У справі №175/4256/18 апелянт вважає, що груба необережність потерпілого сприяла виникненню шкоди.

За таких обставин просила вирок суду в частині стягнення із товариства моральної шкоди скасувати.

Згідно вироку, ОСОБА_6 07.12.2021 року, приблизно о 21.00 год., керуючи технічно справним транспортним засобом - маршрутним автобусом марки «Богдан-А092 Н2», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 20 км/год, за маршрутом № 11 (Кінотеатр «Чернівці» вул. Південно-Кільцева) по вулиці Героїв Майдану в м. Чернівці, зі сторони пл. Соборної в напрямку пр. Незалежності.

Рухаючись по вул. Героїв Майдану, в м. Чернівці, водій ОСОБА_6 порушив вимоги п.п.2,3.»б»,»д»,12.3,проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість в своїх діях, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, маючи об`єктивну можливість вчасно виявити небезпеку для руху, а саме пішохода ОСОБА_8 , який переходив вулицю з права наліво по напрямку руху автобуса поза межами пішохідного переходу, та не вжив заходів для зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив наїзд на останнього.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травматичного розриву барабанної перетинки на лівому вусі; множинні переломи склепіння черепа з переходом на основу з ділянкою зміщення фрагменту інтракраніального, травматичного субарахноїдального крововиливу з проривом в внутрішню шлуночкову систему мозку; забою головного мозку важкого ступеня, - які, згідно висновку судово-медичного експерта №16 мд від 25.01.2022, відносяться в своїй сукупності до тяжких тілесних ушкоджень, як такі що небезпечні для життя.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого,його захисника,представника відповідача ТОВ «Чернівці-2004» - захисника ОСОБА_10 , які підтримали подані апеляційні скарги, доводи прокурора,потерпілого, його представника про відсутність підстав для зміни вироку,дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та перевіривши їх доводи,судова колегія приходить до наступних висновків.

Згідност. 404 КПК України,суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирок районного суду в частині доведеності винуватості та правильності юридичної оцінки дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України, а також в частині призначення основного покарання не оспорюється у апеляційних скаргах, а тому колегія суддів не наводить доводів на підтвердження тих висновків.

Призначене обвинуваченому основне покарання із звільненням від його відбування з випробуванням повною мірою відповідає меті покарання,є справедливим,необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 .

Однак,при призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом суд жодним чином не мотивував свої висновки,при тому,що таке покарання згідно санкції не є обов`язковим.

Судова колегія вважає,що призначення районним судом додаткового покарання обвинуваченому не грунтується на законі та не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 30.03.2023 року,експерт вбачав у діях ОСОБА_6 порушення п.12.3 ПДРУ,що знаходиться у причинному зв`язку із ДТП.

Однак,відповідно до п.п.3,4 висновку, і пішоходу ОСОБА_8 необхідно було керуватись вимогами розділу 4 ПДРУ.

Експерт вказав,що для дослідження питання про відповідність дій пішохода ОСОБА_8 вимогам ПДРУ і встановленням причинного зв`язку між його діями та настанням пригоди не потрібні спеціальні автотехнічні пізнання,та такі питання можуть бути вирішені ініціатором самостійно,у відповідності до розділу 4 ПДРУ.

(а.с.194-197 т.1)

Разом із тим,жодної оцінки діям потерпілого суд не надав.

Згідно п.4.7 ПДРУ,пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Відповідно до п.4.14 ПДРУ,пішоходам забороняється:а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

Суд встановив та вказав у формулюванні фактичних обставин у вироку,що потерпілий переходив дорогу поза межами пішоходного переходу,тобто у невстановленому місці.

Із тих доказів,які досліджував як районний,так і апеляційний суд вбачається,що ДТП мала місце взимку близько 21 год,у темну пору доби.

Згідно даних Чернівецького ЦГМ, за даними спостережень цілий день, у тому числі і у момент ДТП, йшов сніг(а.с.87 т.1)

Маршрутний автобус,яким керував обвинувачений,рухався зі швидкістю 20 км/год.

Із показань обвинуваченого,які підтвердили у суді свідки-пасажири автобуса ОСОБА_13 , ОСОБА_14 встановлено,що йшов сніг,дорога була погано розчищена,в цей момент раптово на дорогу за 15-20м від автобуса вийшов потерпілий,який переходив дорогу,на сигнали водія не реагував.Чинчик гальмував,однак автобус на слизькому покритті трохи занесло та він не зміг уникнути наїзду.

Згідно висновку токсикологічної експертизи №42 від 11.01.2022,потерпілий на момент ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння із показником 3,87 проміле(а.с.70 т.1).

Апеляційний суд вважає,що поведінку потерпілого також необхідно враховувати при призначенні обвинуваченому покарання .

На місці ДТП обвинувачений надавав допомогу,просив пасажирів,щоб викликали поліцію та швидку допомогу.

При цьому,обвинувачений є водієм зі значним стажем роботи та професійними навичками.

Згідно характеристики, по місцю роботи ОСОБА_6 зарекомендував себе як добросовісний і відповідальний працівник з великою самодисципліною,завжди вчасно та точно виконує свої обов`язки.Однією з найбільш сильних сторін є вміння безпечно керувати великогабаритним транспортом.Добре знайомий з технічними оболвостями автомобіля та завжди дотримується правил дорожнього руху.Користується повагою колег(а.с.121 т.2).

Судом встановлено,що обвинувачений працює водієм більш як 20 років, також і на даний час,а цей вид діяльності є єдиним,який дозволяє забезпечувати родину. На його утриманні фактично двоє неповнолітніх дітей,оскільки разом із ними проживає дитина дружини(а.с.119 т.2).

Суд зауважує,що згідно санкції ч.2 ст.286 додаткове покарання у виді позбавлення права керування встановлене як альтернативне ,а диспозицією цієї статті передбачена відповідальність і за настання більш тяжких наслідків у виді смерті потерпілого.

Обвинувачений повністю визнав вину у скоєному,що підтвердив і під час апеляційного розгляду та попросив вибачення у потерпілого.

Посилання суду на те,що обвинувачений у районному суді визнав вину лише у дебатах,після дослідження всіх доказів,суперечить фактичним обставинам справи,оскільки свою позицію ОСОБА_6 ,який визнав вину повністю, озвучив під час його допиту у судовому засіданні 24.01.2024 року відповідно до визначеного судом порядку дослідження доказів(а.с.123 т.2)

Викладене вище у сукупності свідчить,що призначення обвинуваченому додаткового покарання і позбавлення його право керування транспортними засобами є несправедливим,не відповідає фактичним обставинам провадження та даним про особу обвинуваченого і суперечить меті покарання.

За таких обставин апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника необхідно задовольнити,змінити вирок суду,скасувавши його в частині призначення додаткового покарання відповідно до ст.ст.407,409,413,414 КПК України,оскільки внаслідок неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність судом призначене покарання,яке не відповідає тяжкості скоєного та особі обвинуваченого внаслідок суворості.

Оцінюючи доводи представника відповідача ТОВ «Чернівці-2004» - захисника ОСОБА_10 щодо неправильності вирішення судом цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов про її відшкодування.

Відповідно до роз`яснень у п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції, вирішуючи цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди, у повній мірі врахував,що потерпілому внаслідок злочину були спричинені тяжкі тілесні ушкодження,небезпечні для життя у момент заподіяння.

Фактично ОСОБА_8 отримав травматичний розрив барабанної перетинки на лівому вусі; множинні переломи склепіння черепа з переходом на основу з ділянкою зміщення фрагменту інтракраніального, травматичного субарахноїдального крововиливу з проривом в внутрішню шлуночкову систему мозку; забій головного мозку важкого ступеня.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодження ОСОБА_8 переніс два оперативні втручання,а також тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні протягом грудня 2021-січня 2022 року .

(а.с.32,33 т.2)

Не відповідають фактичним обставинам справи посилання апелянта на те,що відсутні дані про погіршення стану здоров`я потерпілого.

Зокрема,з виписки №677 із медичної карти стаціонарного хворого вбачається,що 17.01.2022 року потерпілий був госпіталізований у нейрохірургічне відділення ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» зі скаргами на погіршення стану здоров`я після важкої ЧМТ,отриманої 07.12.2021 року,сильні головні болі,запаморочення.Був оперований 18.01.2021 року,видалено субдуральну гігрому лівої гемісфери головного мозку(а.с.33 т.2)

Такі обставини безумовно доводять,що внаслідок злочину потерпілий зазнав істотних моральних страждань через отримані важкі травми, погіршення стану здоров`я,відчуття фізичного болю та необхідності витрачання додаткових зусиль на відновлення здоров`я і звичного способу життя.

Описані вище в цій ухвалі дії потерпілого перед ДТП не можуть позбавляти його права на відшкодування моральної шкоди,оскільки, згідно висновку експерта,у причинному зв`язку із настанням ДТП перебувають дії обвинуваченого.

Отже,фактичні обставини провадження,доводи,якими потерпілий обгрунтував заподіяну йому моральну шкоду та з яких виходив суд,вирішуючи позов в цій частині,із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та тяжкості тілесних ушкоджень, у своїй сукупності дають підстави вважати,що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є обгрунтованим.

За таких обставин судова колегія вважає,що апеляційна скарга представника відповідача ТОВ «Чернівці-2004» - захисника ОСОБА_10 не підлягає задоволенню, оскільки саме такий розмір відшкодування відповідатиме,на думку колегії,вимогам розумності, виваженості та справедливості,із врахуванням характеру,обсягу страждань, яких зазнав потерпілий і на які він посилався у позовній заяві,та тих обставин,із якими законодавець пов`язує визначення характеру та ступеню немайнових втрат.

Керуючись ст.ст. 404,405,407-409,411,413,414,418,419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ТОВ «Чернівці-2004» - захисника ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України змінити,скасувавши його в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2