Рішення

від 19.04.2024 по справі 229/6957/23

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 229/6957/23

Провадження № 2/229/339/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Жаріної Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради, про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради, в якому просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену їй заробітну плату за 02 травня 2023 року в розмірі 1583,60 грн., стягнути з відповідача на її користь у зв`язку з затриманням повного розрахунку за 02 травня 2023 року середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 433097,50 грн., а також стягнути з відповідача понесені позивачкою витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначила, що з 11.07.2013 року вона працювала в КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради на посаді головного бухгалтера. 02 травня 2023 року наказом тимчасово виконуючого обов`язки головного лікаря КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради за № 73-к «Про припинення трудового договору (контракту) позивач була звільнена с посади головного бухгалтера у зв`язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України). Зазначає, що в день її звільнення 02.05.2023 р., відповідач письмово не повідомив її про нараховані суми належні при звільненні, копію наказу про звільнення мені не видав, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП. 03.07.2023 року позивач звернулась з письмовою заявою до т.в.о. Генерального директора КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради з проханням надати їй копію наказу про звільнення та письмовий розрахунок суми, що нарахована та виплачена їй при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплат, зазначені документи вона отримала 04.07.2023 року. Ознайомившись з наданими документами позивач виявила, що позивачем їй не був оплачений останній відпрацьований робочий день 02 травня 2023 року з 08.00 год. до 16-30 год., хоча протягом робочого дня вона в повному обсязі виконувала свої посадові обов`язки, зокрема, підписувала відомості на виплату заробітної плати, передавала документацію з бухгалтерії ОСОБА_4 . Вказує, заяву про звільнення вона передала секретарю т.в.о головного лікаря ОСОБА_5 02.05.2023р. приблизно 9-30 год., після чого продовжувала виконувати свої функціональні обов`язки. Робочий день закінчувався о 16-30 годині. О 16-25 годині вона зайшла до кабінету співробітника роботи з кадрами ОСОБА_6 , вона показала їй наказ про її звільнення, ознайомила з ним. На неодноразові прохання позивача надати копії наказу про звільнення та розрахунків вказані документи їй не надали. Крім того, працівниками КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради складено Акт «Про підтвердження присутності працівника на робочому місці» від 03.07.2023 року, згідно з яким 02.05.2023 року в день звільнення позивача, вона перебувала на робочому місці та виконувала свої посадові обов`язки головного бухгалтера КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради. Однак, у виданому їй табелі обліку робочого часу за квітень 2023 року вказано, що вона була відсутня на робочому місці 2 квітня 2023 року. Вважає незаконними дії позивача щодо невиплати позивачем заробітної плати за 02 травня 2023 року, оскільки цей робочий день нею відпрацьований в повному обсязі, крім того відповідно до даних особистих розрахункових рахунків працівника підприємства та довідки про доходи вважає, що за період з 03.05.2023 року по 03.10.2023 року має право на стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку в сумі 433097,50 грн. Вказані обставини змушують позивача звернутися до суду з цим позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Крім того, позивач в судовому засідання пояснила, що 02.05.2023 року приблизно о 9 годині вона написала заяву на звільнення та передала її секретарю, оскільки головного лікаря не було. До цього дня позивач знаходилась на лікарняному. Її кабінет був зачинений, ключів не було, то ж вона знайшла інший вільний кабінет та працювала там. 02.05.2023 року вона підписувала документи по роботі, готувала документи для передання. Вже після 15-30 години в кабінет, в якому вона працювала, прийшла ОСОБА_7 та сказала, що заява про звільнення затверджена. Потім прийшли 2 жінки, зі слів консультанти головного лікаря, для передачі справ. Також приходили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою підписання нею відомостей на розрахунок її та двох інших звільняємих. Коли з передачею справ було закінчено, її у відділі кадрів ознайомили з наказом про звільнення, видали наказ та трудову книжку. Вона просила письмово повідомити її про нараховані суми, однак, розрахунків їй не надали. Після 16-30 години на її картку були зараховані розрахункові. В кінці місяця, отримавши розрахунковий лист, побачила, що 02.05.2023 року їй не нараховувалась заробітна плата. 04.07.2023 року за її заявою отримала копію табелю обліку робочого часу, де за 02.05.2023 року стояло «НЗ». Після цього вирішила звертатися до суду.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Так, згідно відзиву, 02 травня 2023 року позивачем на ім`я т.в.о. головного лікаря КНП «ЦМКЛ» Дружківської міської ради була подана заява про звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 02.05.2023р., яка була погоджена керівником із зазначенням в резолюції про не заперечення після передачі справ та відповідних документів т.в.о. головного бухгалтера ОСОБА_10 . На підставі зазначеної заяви, був виданий наказ №73-к від 02.02.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера 02.05.2023 за ст.38 КЗпІІ України, із зазначенням у ньому стосовно здійснення позивачу виплат компенсації за невикористану щорічну основну відпустку у розмірі 27 календарних днів. З цим наказом позивач була ознайомлена під підпис 02.05.2023р. і в цей же день їй була видана трудова книжка з внесенням запису про звільнення. В день звільнення (02.05.2023 р.) ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера КНП «ЦМКЛ» Дружківської міської ради було нараховано і виплачено належні та не оспорювані при звільненні суми у розмірі 63154,50 грн., що підтверджується відомістю про здійснення розрахункових виплат позивачу від 02.05.2023, проведеної о 17 год.21 хв. Крім того, невиконання позивачем і зловживання своїми основними посадовими обов`язками, як головного бухгалтера підприємства, щодо належної організації та контролю, зокрема за своєчасною підготовкою та здійсненням працівниками бухгалтерії повідомлень про суми нараховані та виплачені суми при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплат, стало прямим наслідком неотриманням позивачем у день звільнення відповідного повідомлення. Після звільнення позивач 15.08.2023 р. звернулась до відповідача із заявою про виплату їй належної заробітної плати за останній день роботи (02.05.2023) та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у повному обсязі, зазначивши при цьому, про те, що вона фактично працювала весь день, виконуючі свої посадові обов`язки. У відповідь на зазначену заяву відповідач листом № 1551 від 11.09.2023 зазначив про відсутність правових підстав для здійснення зазначених виплат через відсутність позивача (з нез`ясованих причин) на робочому місці протягом встановленої норми часу у день звільнення - 02.05.2023 та невиконання посадових обов`язків. Доповідною запискою від 02.05.2023 інспектор з кадрів КНП «ЦМКЛ» Дружківської міської ради Дем`яненко І. повідомила т.в.о. головного лікаря про відсутність 02.05.2023 (станом на 9 год.00 хв.) головного бухгалтера КНП «ЦМКЛ» Дружківської міської ради ОСОБА_1 на роботі і про відсутність попередження від головного бухгалтера про причини її відсутності на роботі. Відповідно до резолюції т.в.о. головного лікаря на вищезазначеній доповідній, записці, інспектору відділу доручено заактувати відсутність головного бухгалтера на роботі з відображенням у табелі обліку робочого часу та наданням відповідної інформації до бухгалтерії для вирахування з оплат, часу відсутності на роботі. На виконання чого було складено акт про встановлення факту відсутності працівника па робочі від 02.05.2023 за участю інспектора з кадрів ОСОБА_7 , діловода ОСОБА_11 , бухгалтера ОСОБА_12 , і яким було встановлено відсутність на роботі 02.05.2023 головного бухгалтера ОСОБА_1 протягом робочого дня: з 8.00 до 9 год 20 хв.; о 9 год.20 хв. принесла до приймальної т.в.о. головного лікаря заяву на звільнення і з 9 год.30 хв. до 16 год. 00 хв. була відсутня на роботі; о 16 год 00 хв. з`явилась у відділ кадрів для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення. Про наявність поважних причин для відсутності на роботі не повідомила. Після чого, інспектором з кадрів ОСОБА_7 було відображено у табелі обліку робочого часу (саме за травень 2023р.) відсутність 02.05.2023 головного бухгалтера ОСОБА_1 на роботі з нез`ясованих причин і передано до бухгалтерії для здійснення ними відповідних вирахувань з оплат часу, коли вона була відсутня на роботі, а саме - 02.05.2023р.. Твердження позивача щодо відображення її відсутності на роботі (02.05.2023р.) у табелі обліку за квітень 2023 помилкові, через допущення технічної помилки у написанні зайвого місяця, при цьому ця ж строка містить зазначення правильного місяця за який складений табель - за травень 2023р. з відповідним відображенням її відсутності з нез`ясованих причин 02.05.2023р. Таким чином, враховуючи відсутність позивача на роботі відповідно до встановленої норми часу у день звільнення - 02.05.2023 та як наслідок, невиконання посадових обов`язків, заробітна плата за цей день позивачу не була нарахована. Твердження позивача про її знаходженні на роботі протягом всього робочого дня і виконання 02.05.2023 в повному обсязі своїх посадових обов`язків не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом. Крім того, зазначає, що після звільнення позивач 03.07.2023 р. в перший раз звернулась до відповідача із заявою про надання їй копії наказу про звільнення та письмового розрахунку сум при звільненні. Листом від 04.07.2023 № 1098 відповідачем були надані запитувані позивачем документи. Тільки 15.08.2023р. позивач звертається до відповідача із заявою про недоплачену заробітну плату за останній день роботи 02.05.2023, у відповідь на яку відповідач у листі №1551 від 11.09.2023 повідомляє їй про відсутність підстав для нарахування заробітної плати за 02.05.2023р. з причини її відсутності на роботі. Тобто, позивач 03.07.2023 склала акт «Про підтвердження присутності працівника на робочому місці», ще не отримавши розрахунок по нараховані та виплачені їй при звільненні суми, по суті ще не знаючи про недоплачену заробітну плату за 02.05.2023 і більш того підстава (відсутність її на роботі) про не нараховані їй суми за 02.05.2023 стала їй відома тільки 11.09.2023 року, що підтверджує факт того, що позивач була відсутня на роботі 02.05.2023, знала про ненараховані їй суми з дати звільнення. Стосовно позовних вимог щодо стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 433097,50 грн. відповідач заперечує в повному обсязі, через відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати у розмірі 1583,60 грн. за останні день роботи (02.05.2023 року) у зв`язку з її відсутністю на роботі. Також заперечує проти стягнення понесених позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 10000,00 грн. у зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки вони не підтверджені жодним доказом їх понесення та є неспівмірними між заявленою сумою витрат та складанням однієї позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в Комунальному лікувальному закладі «Центральна міська лікарня» міста Дружківка Донецької області Дружківської міської ради на посаді головного бухгалтера з 11 липня 2013 року по 02 травня 2023 року, що підтверджується копіями наказів про прийняття на роботу №75-к від 11.07.2013 року та про припинення трудового договору (контракту) №73-к від 02.05.2023 року, копією трудової книжки.

При звільненні позивачу були нараховані належні їй при звільненні суми за квітень 2023 року у розмірі 63154,50 грн., що підтверджується відомістю розподілу виплат від 02.05.2023 року. Вказаний документ не містить доказів ознайомлення з ним позивача.

03 липня 2023 року позивачем, за підписом бухгалтера з обліку ОСОБА_13 , статистика медичного ОСОБА_14 , бухгалтера ОСОБА_15 , був складений Акт про підтвердження присутності працівника на робочому місці, згідно якого зазначено, що працівник Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради Черепанова Лариса дійсно знаходилась на робочому місці 02 травня 2023 року - в день її звільнення, та виконувала свої посадові обов`язки головного бухгалтера.

04 липня 2023 року позивачу, на підставі її письмової заяви від 03.07.2023 року, була надана копія наказу КЛЗ «Центральна міська лікарня» про звільнення та письмовий розрахунок суми, що нарахована та виплачена їй при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати. Так, згідно наданої розрахункової відомості позивачу були виплачені розрахункові за квітень 2023 року в розмірі 63154,50 грн.

15 серпня 2023 року позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату належної їй заробітної плати за 02 травня 2023 року та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у повному обсязі.

Згідно листа КНП «Центральна міська лікарня» міста Дружківка Донецької області Дружківської міської ради від 11 вересня 2023 року позивачу повідомлено, що у підприємства відсутні правові підстави для здійснення зазначених виплат, через її відсутність (з нез`ясованих причин) на робочому місці протягом встановленої норми часу у день звільнення - 02.05.2023 та невиконання посадових обов`язків. Таким чином, враховуючи відсутність працівника на робочому місці відповідно до встановленої норми часу у день звільнення - 02.05.2023 та як наслідок, - невиконання посадових обов`язків, заробітна плата за цей день не була нарахована.

На підтвердження цього факту відповідачем до суду надано доповідну записку інспектора з кадрів ОСОБА_6 , згідно якої повідомлено, що 02 травня 2023р. (станом на 09 год.00 хв.) головний бухгалтер КНП «ЦМКЛ» Дружківської міської ради ОСОБА_1 не з`явилась на роботу. Про причини відсутності на роботі не попереджала.

Крім того, 02 травня 2023 року підприємством складений Акт про встановлення факту відсутності працівника на роботі, згідно якого інспектором з кадрів ОСОБА_6 , діловодом ОСОБА_5 , бухгалтером ОСОБА_16 встановлена відсутність на роботі 02 травня 2023 р. головного бухгалтера ОСОБА_1 протягом робочого часу: з 8 год. 00 хв. до 9 год 20 хв.; о 9 год. 20 хв. принесла до приймальної т.в.о. головного лікаря заяву на звільнення і з 9 год.30 хв. до 16 год. 00 хв. була відсутня на роботі; о 16 год. 00 хв. з`явилась у відділ кадрів для отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення. Про наявність поважних причин для відсутності на роботі не повідомляла.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу, ОСОБА_1 02 травня 2023 року була відсутня на роботі з нез`ясованих причин.

Як пояснила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , вона працює в КНП «ЦМКЛ» Дружківської міської ради. Вказала, що заперечує проти того, що ОСОБА_1 була відсутньою на роботі 02.05.2023 року, оскільки на той чай робоче місце ОСОБА_1 тимчасово було в її кабінеті, бо керівництво запропонувало ОСОБА_1 залишити її власний кабінет, а інших вільних кабінетів не було. ОСОБА_1 , вийшовши після лікарняного, з`явилась на роботі 02.05.2023 року о 8-00 годині, протягом робочого дня до кабінету заходили бухгалтери, інші працівники, зокрема, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 підписала їм кілька документів. Свідок на своєму робочому місці була не весь час, курсувала по лікарні, однак майже весь день спостерігала ОСОБА_1 на роботі, її документи були перенесені до кабінету свідка ще до 02.05.2023 року. Протягом дня ОСОБА_1 збирала документи, виходила та приходила до кабінету, до неї приходили працівники лікарні. ОСОБА_1 попередила, що працює останній день, звільняється, готує справи до передачі. Приблизно о 16-00 годині до кабінету прийшли три жінки, одна з яких назвалась ОСОБА_18 . ОСОБА_1 почала їй все показувати, передавати їй справи, розповідала про них. О 16-30 годині свідок разом з ОСОБА_1 покинули кабінет, зачинили його та пішли додому.

Як пояснила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 ,вона працює в КНП «ЦМКЛ» Дружківської міської ради бухгалтером з обліку матеріального відділу. Вказала, що підтверджує знаходження ОСОБА_1 на роботі 02.05.2023 року весь день. Вранці десь з 9 до 10 години ОСОБА_1 заходила до матеріального відділу, задавала питання по роботі. Протягом дня свідок приходила до ОСОБА_1 підписувати документи в кабінет, де сиділа головна медична сестра, її документація також була в цьому кабінеті, вона розкладала папки. Коли приходила до ОСОБА_1 , вона в кабінеті знаходилась одна, там маленький кабінет, після обіду приблизно о 14-00 годині давала їй підписувати довіреності на отримання медикаментів. Ввечері після 16-00 години ОСОБА_1 прийшла до кабінету свідка, повідомила, що відпрацювала останній робочий день і звільняється, подякувала всім та пішла. Свідок вказала, що призначення кабінету, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 сиділа ОСОБА_1 , не знає, щоб потрапити в цей кабінет треба було пройти повз інші кабінети - через відділ статистики, актовий зал. З кабінету ОСОБА_1 останню виселили, звільнити приміщення її кабінету сказав в.о. головного лікаря. Подробиць цього не знає. ОСОБА_19 особисто не знає.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена виходом на пенсію, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що відповідач в день звільнення нарахував ОСОБА_1 розрахункові, однак, письмово не повідомив останню про нараховані суми, належні при звільненні, не видав їй копію наказу про звільнення, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП. Внаслідок цього позивач вимушена була направити до відповідача заяву з вимогою щодо отримання вказаних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахункові позивачу були нараховані за період по квітень 2023 року включно, оскільки, згідно тверджень представника відповідача, ОСОБА_1 в день звільнення - 02.05.2023 року була відсутньою на робочому місці відповідно до встановленої норми часу, не виконувала свої посадові обов`язки.

З цього приводу суд зазначає про таке.

Згідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993року, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи». Тобто, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, згідно з чинним законодавством, заробітна плата працівникам, виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків з дотримання встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи та за умови здійснення підприємством (установою, організацією) господарської діяльності.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил (ст. 142 КЗпП України).

Робочим часом відповідно зі змісту положень КЗпП України вважається встановлений законом або па його підставі угоди сторін час, протягом якого працівники згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку повинні виконувати за трудовим договором свої трудові обов`язки.

Відповідно ст. 57 КЗпП України, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Пунктом 5.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку у КНП «ЦМКЛ» Дружківської міської ради, для працівників встановлений режим робочого часу: початок роботи - о 8 год. 00 хв., закінчення - о 16 год. 30 хв, перерва - з 12.00 год. до 12.30 год.

Згідно тверджень позивача, вона написала заяву про звільнення близько 9 години ранку 02.05.2023 року та надала її керівництву на підпис. Не зважаючи на це, протягом всього робочого часу (до 16-30 години) вона була присутньою на роботі, продовжувала виконувати свої посадові обов`язки, зокрема, підписувала документи по роботі підприємства, довіреності на отримання медикаментів, відомості на виплату заробітної плати, передавала свої справи та документи іншим працівникам підприємства, які їх прийняли у неї. Цей факт підтверджується також свідченнями допитаних в судовому засіданні свідків, Актом «Про підтвердження присутності працівника на робочому місці» від 03.07.2023 року за підписом інших працівників підприємства. Лише після 15 години позивачу повідомили про те, що її заява про звільнення затверджена, а вже після закінчення робочого дня (після 16-30 години) на картку позивача були зараховані кошти, належні їй при звільненні.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд критично ставиться до тверджень представника відповідача щодо відсутності позивача на робочому місці протягом встановленого режиму робочого часу, невиконання нею і зловживання своїми основними посадовими обов`язками, як головного бухгалтера підприємства, а тому суд вважає, що не нарахування та невиплата позивачу заробітної плати за останній відпрацьований нею робочий день 02.05.2023 року, є порушенням прав позивача, які підлягають захисту.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь невиплаченої заробітної плати за 02 травня 2023 року в розмірі 1583,60 грн.

Згідно частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, позивачем до суду надано розрахунок заборгованості, який здійснений нею самостійно, на підставі особистих розрахункових рахунків працівника підприємства, що видаються щомісяця, та довідки про доходи, надану відповідачем.

Згідно вказаних розрахунків середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 склала 3937 грн. 25 коп. Середньомісячна заробітна плата становила 57 090 грн. 12 коп.

Позивач звільнилася 02.05.2023 року, а отже фактично відпрацьовані дні нею рахуються за період з 03.05.2023 року по день звернення до суду 03.10.2023 року, що складає 110 робочих днів.

На підставі розрахунку позивач вважає, що стягненню підлягає середній заробіток за час затримки в розрахунку при звільненні в розмірі 433097,50 грн.

Вивчивши надані суду документи, суд погоджується з розрахунком позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період, разом з тим, зауважує про таке.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тому, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), приймаючи до уваги розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні належних сум (заборгованість по заробітній платі за один робочий день в сумі 1583,60 грн.), період затримки виплати цієї заборгованості, дії позивача і відповідача та інші обставини справи, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за період з 03.05.2023 по 03.10.2023 в сумі 10000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Представником позивача на підтвердження надання правничої допомоги на суму 10000 грн. суду надано договір-доручення (угоду) від 02.10.2023 року та квитанцію про оплату позивачем юридичних послуг в сумі 10000 грн. від 02.10.2023 року.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та його представника в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Крім того, враховуючи правила ст. 141 ЦПК України, судовий збір за заявлену вимогу про стягнення недоплаченої заробітної плати підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, а судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради (місцезнаходження: 84205, Донецька область, Краматорський район, місто Дружківка, вулиця Короленко, буд. 12, ЄДРПОУ 01990462) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену заробітну плату за 02 травня 2023 року у розмірі 1 583 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят три) грн. 60 коп; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 10 000 (десяти тисяч) грн. 00 коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.; судовий збір у розмірі 100 (сто) грн. 05 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради (місцезнаходження: 84205, Донецька область, Краматорський район, місто Дружківка, вулиця Короленко, буд. 12, ЄДРПОУ 01990462) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення у повному обсязі складене 29 квітня 2024 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Є. Дубовик