Рішення

від 03.04.2024 по справі 373/2738/23

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2738/23

Номер провадження 2/373/234/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Хасанової В.В.,

за участю

секретаря судового засідання Шинкаренко А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гавриленко Т.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2023 позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» встановити їй доплату за вчене звання старшого дослідника.

Крім того, просить зобов`язати Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» здійснити їй перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника, починаючи з 23 серпня 2023 року - дня винесення рішення Атестаційної колегії МОН України про присвоєння їй вченого звання та видачі атестату старшого дослідника.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що є працівником Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», а саме провідним науковим співробітником Музею хліба науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини». 05.07.2018 захистила дисертацію та отримала науковий ступінь кандидата наук. Відповідно до рішення Вченої Ради Інституту історії України Національної академії наук України від 29.06.2023 їй присвоєно вчене звання старшого дослідника та 23.08.2023 видано відповідний атестат серії НОМЕР_4. У зв`язку з присвоєнням їй вченого звання старшого дослідника вважає, що має право на встановлення доплати у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу з дня винесення рішення Атестаційної колегії МОН України про присвоєння їй вченого звання та видачі атестату старшого наукового співробітника. Про отримання вченого звання та необхідність внести зміни в оплату праці, вона повідомляла роботодавця, надавши оригінал атестата. Незважаючи на це, наказ про встановлення дополати за вчене звання старшого дослідника так і не був виданий, а 24.10.2023 відповідачем надана відповідь № 359 про неможливість встановлення доплати.

25 грудня 2023 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження в судове засідання на 01.02.2024.

19 січня 2024 року на адресу суду від генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Лукашевича О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що належних та допустимих доказів того, що діяльність ОСОБА_1 за профілем збігається з наявним вченим званням нею не надано. Крім того, вказував, що відповідно до Наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 № 745 «Про впорядкування умов праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» керівникам бюджетних установ, закладів та організацій культури надано право встановлювати працівникам цих закладів конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисі.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила задовольнити його, посилаючись на доводи, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача Гавриленко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Крім того відзначила, що Наказом Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 № 745 «Про впорядкування умов праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» доплата за вчене звання старшого дослідника не передбачена.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно запису № 8 в Трудовій книжці серії НОМЕР_1 , 01.01.2019 ОСОБА_1 переведено на посаду провідного наукового співробітника Музею хліба науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини».

Наказом від 25 січня 2019 року № 4-ОС генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Лукашевича О. ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року переведено на посаду провідного наукового співробітника Музею хліба науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини».

На підставі рішення Атестаційної колегії від 05 липня 2018 року ОСОБА_1 отримала Диплом кандидата наук, серія НОМЕР_3 (надалі - Диплом).

Відповідно до Диплома ОСОБА_1 захистила дисертацію за спеціальністю «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни» та здобула науковий ступінь кандидата історичних наук.

Рішенням вченої ради Інституту історії України Національної академії наук України Міністерства освіти і науки України від 29.06.2023 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання Старшого дослідника зі спеціальності «032 Історія та археологія».

На підставі рішення атестаційної колегії від 23.08.2023 позивачу видано атестат Старшого дослідника серії НОМЕР_4.

Відповідно до довідки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» від 30.11.2023 за №19 ОСОБА_1 працює в НІЕЗ «Переяслав» з 10.08.2000 на посаді провідного наукового співробітника Музею хліба науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини».

Листом генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Лукашевича О. від 24.10.2023 за №359 ОСОБА_1 відмовлено у встановленні доплати за вчене звання старшого дослідника на підставі атестату НОМЕР_4 від 23.08.2023, оскільки відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 № 745 «Про впорядкування умов праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» така доплата не передбачена.

Згідно з Положенням про Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (надалі - Положення), затвердженим наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 20.05.2020 за № 1801, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, який має особливу історико-культурну і наукову цінність. Заповідник є об`єктом державної власності та перебуває у сфері управління Міністерства культури та інформаційної політики України.

Відповідно до п.2.1 Положення, заповідник створено, поміж іншим, з метою проведення науково-дослідної, науково-методичної, музейної, виставково-екскурсійної та культурно-освітньої роботи.

Основними видами діяльності Заповідника у сфері охорони пам`яток культурної спадщини, поміж іншим, є розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо режимів збереження і використання об`єктів культурної спадщини; проведення роботи з наукового вивчення нерухомих об`єктів культурної спадщини, що входять до складу Заповідника тощо; проведення науково-пошукових експедицій, археологічних досліджень; здійснення комплексу науково обґрунтованих заходів щодо реабілітації, реставрації, консервації, музеєфікації, а також пристосування та ремонту об`єктів культурної спадщини; у сфері обліку та збереження музейних фондів, поміж іншим, є введення музейних предметів в науковий обіг; у сфері науково-дослідної роботи, поміж іншим, є організація, координація та проведення у Заповіднику наукових досліджень; організація та участь у науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах; розроблення програм наукових досліджень; розроблення на базі наукових досліджень загальної наукової концепції діяльності Заповідника тощо; оформлення результатів науково-дослідних робіт Заповідника; у сфері видавничої діяльності є підготовка до видання наукової та науково-популярної видавничої продукції.

Згідно з п.4.1. Положення структура і штатний розпис Заповідника визначаються його Генеральним директором у межах доведеного в установленому порядку фонду заробітної плати та чисельності і затверджуються Органом управління.

Структурні підрозділи та працівники Заповідника діють на підставі Положень та посадових інструкцій.

Пунктом 4.2. Положення визначено, що до структури Заповідника входять основні й допоміжні підрозділи. Основними підрозділами Заповідника є філії, науково-дослідні відділи та сектори. Основну діяльність Заповідника здійснюють науково-дослідні, науково-методичні, науково-експозиційні, науково-фондові, науково-освітні відділи і служби Заповідника.

Згідно із Штатним розписом на 2023 рік Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», до структури Заповідника входить Науково-дослідний філіал «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини».

Відповідно до Положення про науково-дослідний філіал (відділ, сектор) Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» від 22 червня 2020 року №78, науково-дослідний філіал (відділ, сектор) є структурний підрозділом НІЕЗ «Переяслав», який у своїй діяльності керується, серед іншого, Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Основними завданнями та функціями філіалу є здійснення науково-дослідницької, науково-експедиційної, науково-освітньої, науково-фондової роботи; застосування результатів науково-дослідницької роботи для створення теоретичного й практичного підґрунтя при здійсненні науково-експедиційної, науково-освітньої та видавничої діяльності; оприлюднення результатів науково-дослідницької роботи; популяризація наукової діяльності з вивчення історичного минулого регіонів України; участь в організації та проведенні наукових заходів; розробка наукових концепцій експозицій; надання наукових консультацій; внесення науково обґрунтованих пропозицій щодо планування наукової роботи.

Відповідно до Посадової інструкції Провідного наукового співробітника науково-дослідного відділу (сектору, філіалу) Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» від 14.03.2017 № 221, провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу виконує такі основні функції та завдання: здійснює наукову роботу в галузі наукового комплектування фондів, науково-дослідної, експозиційної і науково-освітньої діяльності; наукове керівництво проведенням досліджень з окремих проблем, тем, завдань відповідно до профілю відділу і очолює групу наукових співробітників; обґрунтовує напрями нових досліджень і розробок, методи і способи їх виконання, вносить пропозиції до планів і програм наукової роботи; в процесі досліджень складає наукові звіти, а також необхідний науково-довідковий апарат; здійснює підготовку наукових кадрів тощо.

Кваліфікаційними вимогами до посади провідного наукового співробітника зазначено - науковий ступінь або вчене звання. Наявність наукових праць.

Під терміном «музей» у статті 1 Закону України «Про музеї та музейну справу» розуміється науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (надалі - Закон) суб`єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад`юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.

Відповідно до ст. 5 цього Закону вчений є основним суб`єктом наукової та науково-технічної діяльності.

За приписами ст. 28 Закону України вчені мають право на здобуття наукового ступеня доктора філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого дослідника, доцента і професора. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого.

Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання може бути кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником відповідної посади.

Статтею 31 цього Закону сформульовано перелік посад наукових працівників, серед яких, поміж іншого, визначено посаду провідного наукового співробітника.

Як встановлено судом, однією із сфер діяльності Заповідника згідно з Положенням про Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» є науково-дослідна робота, а завдання і функції в інших сферах діяльності так чи інакше також включають проведення наукової роботи.

Крім того, Науково-дослідний філіал «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», в якому працює позивачка є структурним підрозділом Заповідника, одним з основних завдань якого є проведення наукової роботи.

Позивачка, працюючи в Науково-дослідному філіалі «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» на посаді провідного наукового співробітника, з огляду на її посадові обов`язки, є суб`єктом наукової діяльності, і як на наукового працівника на неї поширюється дія Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Згідно з ст. 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Умови оплати праці наукових працівників державних наукових установ визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою ст. 97 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Статтею 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України «Про культуру» оплата праці у сфері культури має забезпечувати створення належних матеріальних умов для ефективної самостійної творчої діяльності працівника, підвищення престижності професії, сприяти підвищенню його кваліфікації, стимулювати залучення талановитої молоді до діяльності у сфері культури. Заробітна плата працівника у сфері культури, педагогічного працівника закладу освіти сфери культури складається з посадового окладу (тарифної ставки), надбавки за почесне звання, доплат за науковий ступінь, вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури, інших надбавок та доплат, премій, винагород за творчу діяльність, передбачених законодавством. Умови оплати праці працівників у сфері культури державних і комунальних закладів культури, закладів освіти сфери культури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розміри тарифних розрядів та коефіцієнтів оплати праці працівників культури затверджені наказом Міністерства культури України № 745 від 08 жовтня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки».

Норми даного наказу не передбачають доплат за вчене звання.

Разом з тим, враховуючи, що позивачка є науковим працівником, заробітна плата яких згідно із ст. 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», окрім посадових окладів складається з доплат за вчені звання, що передбачені законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності, а Наказ Міністерства культури України № 745 від 08 жовтня 2005 року таким нормативно-правовим актом не є, слушними є доводи позивачки щодо поширення на неї дії постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30 серпня 2002 року в частині встановлення доплат за вчене звання старшого дослідника.

Так, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30 серпня 2002 року встановлено, що умови оплати праці, посадові оклади (ставки заробітної плати) та ставки погодинної оплати праці, визначені цією постановою, поширюються на відповідні категорії працівників (невійськовослужбовців і тих, що не мають звань рядового і начальницького складу) всіх бюджетних установ, закладів та організацій незалежно від відомчого підпорядкування. А зі змісту самої постанови вбачається, що її дія поширюється й на працівників культури.

Про поширення даної постанови й до працівників відповідача вказував у своєму відзиві директор НІЕЗ «Переяслав».

Абзацом «в» підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року встановлено доплати працівникам, зокрема, за вчене звання доцента, старшого наукового співробітника, старшого дослідника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим званням.

Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації.

Таким чином, НІЕЗ «Переяслав» є культурно-освітнім та науково-дослідним державним закладом, одним з основних видів діяльності якого є науково-дослідна робота. Позивач ОСОБА_1 , працюючи на посаді провідного наукового співробітника Музею хліба науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини», є науковим працівником, який має вчене звання старшого наукового співробітника, до заробітної плати якого серед іншого законодавством передбачено доплату за вчене звання.

Твердження представника відповідача про те, що відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається виключно керівником установи, закладу або організації є слушними, однак не спростовують доводів позивачки про порушення відповідачем її права на отримання доплати за вчене звання.

Так, чинними нормативно-правовими актами не встановлено порядку визначення відповідності вченого звання профілю діяльності працівника на займаній посаді.

Однак, як слідує з вищевказаних норм постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року, визначення такої відповідності при вирішенні питання про встановлення доплати є обов`язком, а не правом керівника установи.

При цьому, кореспондуючого обов`язку працівника ініціювати перед керівником питання відповідності присвоєного йому вченого звання профілю діяльності, чинним законодавством не передбачено.

Як встановлено дослідженими матеріалами справи, позивач звернулася до керівника заповідника із заявою про встановлення доплати за вчене звання старшого дослідника на підставі атестату НОМЕР_4 від 23.08.2023. Така заява директором розглянута та за результатами її розгляду позивачку повідомлено про неможливість встановити доплату, однак з іншої, а ніж невідповідність вченого звання позивача профілю діяльності працівника займаній посаді підстави.

Отже, прийнявши означене рішення за результатам заяви позивачки, керівник НІЕЗ «Переяслав» фактично не виконав покладеного на нього обов`язку щодо розгляду питання про відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді.

Разом з тим, враховуючи, що НІЕЗ «Переяслав» є культурно-освітнім та науково-дослідним державним закладом (музеєм), одним з основних видів діяльності якого є науково-дослідна робота, позивач ОСОБА_1 , працюючи на посаді провідного наукового співробітника НІЕЗ «Переяслав», є науковим працівником, якому у встановленому законом порядку присвоєно вчене звання старшого дослідника, а також той факт, що невідповідності вченого звання позивачки профілю її діяльності під час розгляду питання про встановлення доплати за вчене звання керівником установи не встановлено, з огляду на посадові обов`язки позивачки, а також з огляду на профіль діяльності заповідника та функції і напрямами діяльності структурного підрозділу, в якому обіймає посаду позивачка, суд дійшов висновку, що профіль діяльності позивачки на займаній посаді відповідає наявному у неї вченому званню, а відтак її доводи про те, що вона має право на доплату за вчене звання та відповідно здійснення перерахунку та виплати заробітної плати з урахуванням цієї доплати, є обґрунтованими.

Доводи представника позивача про те, що встановити надбавку за вчене звання ОСОБА_1 неможливо, оскільки у кошторисі Заповідника на 2023 рік не закладено видатків на виплату такої доплати, не заслуговують на увагу.

Так, у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 306/2066/21 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно - правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено лише в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-62, 79, 84, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Зобов`язати Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» встановити ОСОБА_1 доплату за вчене звання старшого дослідника.

Зобов`язати Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника, починаючи з 23 серпня 2023 року.

Стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на користь держави судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

ОСОБА_1 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» - місцезнаходження: вул. Шевченка, 8, м.Переяслав, Київська область, 08400, ЄДРПОУ 02219369.

Суддя В.В.Хасанова