Постанова

від 23.10.2024 по справі 373/2738/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 373/2738/23 Головуючий у І інстанції Хасанова В.В..

Провадження №22-ц/824/12240/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Доброванової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2023 року до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області звернулася позивач ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала про те, що є працівником Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав, а саме провідним науковим співробітником Музею хліба науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини».

05 липня 2018 року захистила дисертацію та отримала науковий ступінь кандидата наук. Позивачу рішенням Вченої ради Інституту історії України Національної академії наук України від 29 червня 2023 року присвоєно вчене звання старшого дослідника за спеціальністю 032 «Історія та археологія» та 23.08.2023 року видано атестат старшого дослідника.

У зв`язку з цим позивач просила суд встановити доплату за вчене звання старшого дослідника, здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника, починаючи з дня винесення рішення Атестаційної колегії МОН України про присвоєння їй вченого звання та видачі атестату старшого дослідника, тобто з 23.08.2023 року.

Про отримання вченого звання та необхідність внести зміни в оплату праці, вона повідомила відповідача, надавши оригінал атестата. Однак, наказ про встановлення доплати за вчене звання старшого дослідника не видавався, натомість відповідачем було надано відповідь №359 про неможливість встановлення доплати.

Також просила стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» встановити ОСОБА_1 доплату за вчене звання старшого дослідника, зобов`язано Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням доплати за вчене звання старшого дослідника, починаючи з 23 серпня 2023 року, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» в особі генерального директора -Олексія Лукашевича, подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт , що дана установа фінансується з Державного бюджету України, головним розпорядником коштів є Міністерство культури та інформаційної політики України, яке затверджує структуру та штатний розпис, встановлює фонд заробітної плати Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

Апелянт посилається на наказ Міністерства культури і туризму України № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» від 18.10.2005 року, вказуючи на, те що даним наказом не передбачено доплат і надбавок за вчене звання, в тому числі за звання старшого наукового співробітника. Оскільки на сьогоднішній день даний наказ чинний і зміни до нього не вносились, відповідач вважає, що не може виконати вимоги позивача, оскільки не уповноважений вносити зміни до наказу Міністерства культури і туризму від 18.10.2005 року, не є розпорядником бюджетних коштів, відтак не може встановити доплату за вчене звання старшого дослідника, перерахувати заробітну плату з урахуванням доплати за вчене звання.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 ЦПК України).

У судовому засіданні представник Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» - адвокат Скрипаль О.В. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомляла.

Керуючись положеннями частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального закону відповідає в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно запису № 8 в Трудовій книжці серії НОМЕР_1 , 01.01.2019 ОСОБА_1 переведено на посаду провідного наукового співробітника Музею хліба науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини».

Наказом від 25 січня 2019 року № 4-ОС генерального директораНаціонального історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Лукашевича О. ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року переведено на посаду провідного наукового співробітника Музею хліба науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини».

На підставі рішення Атестаційної колегії від 05 липня 2018 року ОСОБА_1 отримала Диплом кандидата наук, серія ДК № 047851 (надалі - Диплом).

Відповідно до Диплома ОСОБА_1 захистила дисертацію за спеціальністю «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни» та здобула науковий ступінь кандидата історичних наук.

Рішенням вченої ради Інституту історії України Національної академії наук України Міністерства освіти і науки України від 29.06.2023 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання Старшого дослідника зі спеціальності «032 Історія та археологія».

На підставі рішення атестаційної колегії від 23.08.2023 позивачу видано атестат Старшого дослідника серії АС №001174.

Відповідно до довідки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» від 30.11.2023 за №19 ОСОБА_1 працює в НІЕЗ «Переяслав» з 10.08.2000 на посаді провідного наукового співробітника Музею хліба науково-дослідного філіалу «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини».

Листом генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Лукашевича О. від 24.10.2023 за №359 ОСОБА_1 відмовлено у встановленні доплати за вчене звання старшого дослідника на підставі атестату НОМЕР_2 від 23.08.2023, оскільки відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 № 745 «Про впорядкування умов праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» така доплата не передбачена.

Згідно з Положенням про Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (надалі - Положення), затвердженим наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 20.05.2020 за № 1801, Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, який має особливу історико-культурну і наукову цінність. Заповідник є об`єктом державної власності та перебуває у сфері управління Міністерства культури та інформаційної політики України.

Відповідно до п.2.1 Положення, заповідник створено, поміж іншим, з метою проведення науково-дослідної, науково-методичної, музейної, виставково-екскурсійної та культурно-освітньої роботи.

Основними видами діяльності Заповідника у сфері охорони пам`яток культурної спадщини, поміж іншим, є розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо режимів збереження і використання об`єктів культурної спадщини; проведення роботи з наукового вивчення нерухомих об`єктів культурної спадщини, що входять до складу Заповідника тощо; проведення науково-пошукових експедицій, археологічних досліджень; здійснення комплексу науково обґрунтованих заходів щодо реабілітації, реставрації, консервації, музеєфікації, а також пристосування та ремонту об`єктів культурної спадщини; у сфері обліку та збереження музейних фондів, поміж іншим, є введення музейних предметів в науковий обіг; у сфері науково-дослідної роботи, поміж іншим, є організація, координація та проведення у Заповіднику наукових досліджень; організація та участь у науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах; розроблення програм наукових досліджень; розроблення на базі наукових досліджень загальної наукової концепції діяльності Заповідника тощо; оформлення результатів науково-дослідних робіт Заповідника; у сфері видавничої діяльності є підготовка до видання наукової та науково-популярної видавничої продукції.

Згідно з п.4.1. Положення структура і штатний розпис Заповідника визначаються його Генеральним директором у межах доведеного в установленому порядку фонду заробітної плати та чисельності і затверджуються Органом управління.

Структурні підрозділи та працівники Заповідника діють на підставі Положень та посадових інструкцій.

Пунктом 4.2. Положення визначено, що до структури Заповідника входять основні й допоміжні підрозділи. Основними підрозділами Заповідника є філії, науково-дослідні відділи та сектори. Основну діяльність Заповідника здійснюють науково-дослідні, науково-методичні, науково-експозиційні, науково-фондові, науково-освітні відділи і служби Заповідника.

Згідно із Штатним розписом на 2023 рік Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», до структури Заповідника входить Науково-дослідний філіал «Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини».

Відповідно до Положення про науково-дослідний філіал (відділ, сектор) Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» від 22 червня 2020 року №78, науково-дослідний філіал (відділ, сектор) є структурний підрозділом НІЕЗ «Переяслав», який у своїй діяльності керується, серед іншого, Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Основними завданнями та функціями філіалу є здійснення науково-дослідницької, науково-експедиційної, науково-освітньої, науково-фондової роботи; застосування результатів науково-дослідницької роботи для створення теоретичного й практичного підґрунтя при здійсненні науково-експедиційної, науково-освітньої та видавничої діяльності; оприлюднення результатів науково-дослідницької роботи; популяризація наукової діяльності з вивчення історичного минулого регіонів України; участь в організації та проведенні наукових заходів; розробка наукових концепцій експозицій; надання наукових консультацій; внесення науково обґрунтованих пропозицій щодо планування наукової роботи.

Відповідно до Посадової інструкції Провідного наукового співробітника науково-дослідного відділу (сектору, філіалу) Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» від 14.03.2017 № 221, провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу виконує такі основні функції та завдання: здійснює наукову роботу в галузі наукового комплектування фондів, науково-дослідної, експозиційної і науково-освітньої діяльності; наукове керівництво проведенням досліджень з окремих проблем, тем, завдань відповідно до профілю відділу і очолює групу наукових співробітників; обґрунтовує напрями нових досліджень і розробок, методи і способи їх виконання, вносить пропозиції до планів і програм наукової роботи; в процесі досліджень складає наукові звіти, а також необхідний науково-довідковий апарат; здійснює підготовку наукових кадрів тощо.

Кваліфікаційними вимогами до посади провідного наукового співробітника зазначено - науковий ступінь або вчене звання. Наявність наукових праць.

Під терміном «музей» у статті 1 Закону України «Про музеї та музейну справу» розуміється науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що НІЕЗ «Переяслав» є культурно-освітнім та науково-дослідним державним закладом (музеєм), одним з основних видів діяльності якого є науково-дослідна робота. Позивач ОСОБА_1 , працюючи на посаді провідного наукового співробітника, має науковий ступінь кандидата наук, за що отримує відповідну надбавку, має вчене звання старшого дослідника, отримане та підтверджене у встановленому законом порядку, а також той факт, що невідповідності вченого звання позивачки профілю її діяльності під час розгляду питання про встановлення доплати за вчене звання керівником установи не встановлено, з огляду на посадові обов`язки позивачки, а також з огляду на профіль діяльності заповідника та функції і напрямами діяльності структурного підрозділу, в якому обіймає посаду позивачка, суд дійшов висновку, що профіль діяльності позивачки на займаній посаді відповідає наявному у неї вченому званню, а відтак її доводи про те, що вона має право на доплату за вчене звання та відповідно здійснення перерахунку та виплати заробітної плати з урахуванням цієї доплати, визнав обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 затверджено Єдину тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів.

Згідно з підпунктами 3 «в», 3 «г» пункту 3 постанови № 1298 встановлено доплати працівникам: за вчене звання: професора - у граничному розмірі 33 відсотки посадового окладу (ставки заробітної плати); доцента, старшого наукового співробітника, старшого дослідника - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим званням. Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником установи, закладу або організації.

Відповідач діє на підставі Положення, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 1801 від 20 травня 2020 року.

Пункт 1.1. Положення передбачає, що Заповідник є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, створеним постановою Центрального Комітету Комуністичної партії України і Ради Міністрів Української РСР від 13.03.1979 № 123 «Про оголошення комплексу пам`яток історії та культури м. Переяслав-Хмельницького Київської області державним історико-культурним заповідником» на базі комплексу пам`яток історії та культури м. Переяслав, Київської області. Статус національного заповідника надано Заповіднику Указом Президента України від 01.06.1999 № 598 «Про надання Переяслав-Хмельницькому державному історико-етнографічному заповіднику статусу національного».

У п. 1.4. Положення зазначено, що Заповідник є адміністрацією історико- культурного заповідника в розумінні ст. 332 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Заповідник є об`єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства культури та інформаційної політики України.

Згідно з п. 2.1. Положення Заповідник створений з метою, зокрема, забезпечення охорони та популяризації пам`яток культурної спадщини, розташованих на його території; проведення науково-дослідної, науково-методичної, музейної, виставкової, екскурсійної та культурно-освітньої роботи.

У п. 2.2. Положення закріплено, що основними видами діяльності Заповідника є у сферах охорони пам`яток культурної спадщини, обліку та збереження музейних фондів, науково-дослідницькій роботі, культурно-просвітницькій роботі, музейно-експозиційній роботі, архівної та бібліотечної роботи, видавничої діяльності та роботи з громадськістю.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, надбавка, яку просить встановити позивач, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року.

Оскільки вказана постанова уряду має вищу юридичну силу по відношенню до Наказу Міністерства культури і туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», який має відповідати їй, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на виплату їй надбавки за вчене звання старшого дослідника.

Зі змісту ПостановиКабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року вбачається, що виплата зазначеної позивачем надбавки проводиться працівникам виключно у разі,якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним вченим званням.

Надаючи оцінку обставинам відповідності діяльності позивача за профілем наявному вченому званню, суд першої інстанції, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, обгрунтовано вважав, що з огляду на посадові обов`язки позивачки, а також з огляду на профіль діяльності заповідника та функції і напрями діяльності структурного підрозділу, в якому обіймає посаду позивачка, профіль діяльності позивачки на займаній посаді відповідає наявному у неї вченому званню.

Доказів на спростування таких висновків суду першої інстанції відповідачем не надано ні до суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

З огляду на вказане, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив правильне по суті рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені позивачем судові витрати на стадії апеляційного перегляду справи відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375/, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» - залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А. Голуб

Т.А. Слюсар