Рішення

від 29.04.2024 по справі 636/5051/23

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/5051/23

Провадження № 2/621/222/24

Рішення

Іменем України

29 квітня 2024 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі головуючого судді - Шахової В.В., за участю секретаря судового засідання Девятерикової А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Вовчанської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Вовчанської міської ради Харківської області, в якій просить: позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_4 на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначено, що з відповідачкою по справі він в шлюбі не перебував, але від спільного сумісного проживання у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якої він вказаний батьком. Після народження доньки, ОСОБА_2 залишила його і переїхала в м. Харків, де створила неналежні умови для проживання дитини, у зв`язку з чим дитина була вилучена і поміщена в КНП «Міська клінічна лікарня № 16». Дізнавшись про це, позивач звернувся до Служби у справах дітей Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області за отриманням дозволу на те, щоб забрати доньку і визначити місцем її проживання. Розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області № 347 від 04.11.2020 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини» визначено місце проживання доньки разом з батьком. У зв`язку з постійними обстрілами м. Вовчанськ, він вимушений був виїхати з донькою у більш небезпечне місце - в м. Первомайський Харківської області, де вони проживають на теперішній час. Йому відомо, що ОСОБА_2 виїхала в Німеччину, де знаходиться з початку воєнних дій в Україні. Починаючи з осені 2020 року відповідачка не цікавиться життям доньки, не надає матеріальної допомоги на її утримання і таким чином ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. Зважаючи на таку поведінку ОСОБА_2 позивач дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав, захистить права доньки і буде відповідати інтересам дитини, так як ОСОБА_3 має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, а він - належними умовами виконання батьківських обов`язки.

Позивач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не надала.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, надала лист про неможливість надання висновку про позбавлення батьківських прав відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що батьками дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 24.11.2020.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані як ВПО з 31.01.2023 за однією адресою: АДРЕСА_1 .

З листа Вовчанської РДА Харківської області від 21.10.2020 вбачається, що служба у справах дітей надала дозвіл ОСОБА_1 забрати свою дитину ОСОБА_3 з КНП «Міська клінічна дитяча лікарня № 16».

Розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області № 347 від 04.11.2020 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини» визначено місце проживання ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

З довідки ТОВ «Вигідна покупка» від 14.09.2023 вбачається, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Вигідна покупка» на посаді касира торгівельного залу.

Листом від 11.12.2023 служба у справах дітей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області повідомила про неможливість надання висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частинами першою-четвертою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Частинами першої, другої статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі й на рівне виховання батьками.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Частиною першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

На підставі тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України можна зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

З огляду на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і за наявності вини у діях батьків.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя. Заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

Тобто в такому випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним.

Ураховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З іншої сторони, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому як найкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися.

Разом із тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які могли б завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

З листа Вовчанської РДА Харківської області від 21.10.2020 та Розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області № 347 від 04.11.2020 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини», які, на думку позивача, є доказами позбавлення батьківських прав відповідача, не вбачається, що ОСОБА_2 ухиляється від виховання дитини. Інші обставини, на які посилається позивач, не підтверджені жодними належними, достатніми та достовірними доказами.

Тобто з наявних у справі доказів не вбачається умисного, винного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, свідомого нехтування ними.

По перше, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їхнє виховання, захист їхніх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої може свідчити про негативний вплив на дитину (доказів такого матеріали справи не містять), а тому розрив матері з дитиною сімейних відносин не відповідає інтересам ОСОБА_3 .

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняла насильство по відношенню до неї.

По друге, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач відмовляється від виконання своїх батьківських обов`язків, вона нехтує інтересами дитини.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав в матеріалах справи відсутній, не зважаючи на те, що позивач повідомлявся судом про необхідність залучення органу опіки та піклування за місцем мешкання дитини та неможливості надання висновку третьою особою по справі.

Встановивши відсутність фактів злісного нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд, з урахуванням як найкращих інтересів дитини, та з огляду на відсутність даних про те, що відповідач притягувалася до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, що є крайнім (винятковим) заходом впливу та як наслідок стягнення з неї аліментів на утримання дитини.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що наведені позивачем аргументи не були достатніми для такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача як позбавлення їх батьківських прав.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особаОрган опікита піклуванняВовчанської міськоїради Харківськоїобласті пропозбавлення батьківськихправ тастягнення аліментівна утриманнядитини відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено та підписано 29.04.2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 );

Третя особа: Орган опіки та піклування Вовчанської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 43954692, адреса: 62504, Харківська область, Чугуївський район, м. Вовчанськ, вул. Пушкіна, буд. 1, корп. 5).

Суддя В.В. Шахова