Рішення

від 18.04.2024 по справі 141/663/23

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/663/23

Провадження №2/141/8/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Поліщук В.О.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, начальника служби у справах дітей Оратівської селищної ради Янкової Ю.М.,

відповідач не з`явилася,

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №141/663/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Оратівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В:

14.09.2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Оратівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у відносинах, від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Через декілька років після народження дитини відносини між сторонами припинились і відповідач ОСОБА_2 почала проживати окремо від позивача та дитини.

В 2017 році позивач звертався до Міського центру дитини (м. Київ) щодо проведення медіації між позивачем та відповідачкою з приводу подальшого виховання спільного сина, місця його проживання та повноцінної участі матері в житті житини. Підставою для такого звертення стало те, що відповідачка фактично покинула дитину, повідомивши позивача про те, що син залишиться проживати з ним, а вона буде проживати в іншому місці. При цьому, відповідачка фактично самоусунулась від виховання дитини, почала ухилятися від зустрічей з сином, не приходила до нього тоді, коли обіцяла, тощо.

В процесі медіації відповідачка також не з`являлался на попередньо узгоджені з медіаторами спільні зустрічі, не відповідала на дзвінки, а потім взагалі відмовилася від їх проведення.

Фактично з січня 2018 року відповідачка ОСОБА_2 ніякої участі в утриманні та вихованні сина ОСОБА_5 не приймає, матеріальної допомоги не надає, з дитиною не спілкується та взагалі не бачиться з нею, не цікавиться життям, здоров`ям та навчанням сина.

Вже декілька років фактичне місце проживання та/або перебування відповідачки залишається невідомим, ніякого зв`язку з відповідачкою у позивача немає. У позивача є підстави вважати, що ОСОБА_2 декілька років тому виїхала за кордон України, можливо створила родину, має чоловіка та можливо дитину.

Окрім того, у відповідачки ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , що становить 172426,05 грн за період з квітня 2018 року по серпень 2023 року.

Отже, як мінімум останні 6 років відповідачка проживає окремо від дитини, не виконує своїх батьківських обов`язків з виховання сина, не спілкується та не бачиться із ним, ніколи не телефонує ні батьку дитини, ані самій дитині, жодного разу не зверталася до компетентних органів чи суду з приводу наявності у неї будь-яких перешкод у спілкуванні з сином та у його вихованні, що свідчить про те, що матір дитини свідомо самоусунулася (ухилилася) від виховання сина, фактично покинула дитину, не піклувалася про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя.

Враховуючи викладені обставини, які свідчать про факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 19.09.2023 відкрито провадження у справі № 141/663/23 та призначено підготовче судове засідання на 19.10.2023, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Оратівської селищної ради, а також зобов`язано зазначені органи опіки та піклування в порядку ст. 19 Сімейного кодексу України надати письмові висновки щодо розв`язання спору.

16.10.2024 до суду надійшов лист Оратівської селищної ради № 3050/03.01-11 від 09.10.2024, зі змісту якого убачається, що в Оратівської селищної ради відсутнє документальне підтвердження причин ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_4 . Враховуючи, що служба у справах дітей Оратівської селищної ради не може скласти висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , підстави для винесення зазначеного питання на розгляд виконавчого комітету як органу опіки та піклування Оратівської селищної ради відсутні.

Підготовче судове засідання, призначене на 19.10.2023, не відбулось та було відкладено на 14.11.2023, у зв`язку з відпусткою судді.

Ухвалою суду від 14.11.2023 клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шмагаревської Г.О. про витребування доказів, а також клопотання від 13.11.2023 про відкладення розгляду справи задоволено, продовжено строк підготовчого провадження у справі №141/663/23 на тридцять днів з ініціативи суду та відкладено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 19.12.2023.

Також вказаною ухвалою суду зобов`язано Державну прикордонну службу України надати суду інформацію щодо перетину державного кордону України в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду-виїзду громадянкою України ОСОБА_2 за період з 01.01.2019 року по день надання інформації, із зазначенням пункту пропуску, дати перетину, напряму, мети прямування та дати повернення в Україну.

Підготовче судове засідання, призначене на 19.12.2023, не відбулось та було відкладено на 23.01.2024, у зв`язку з неявкою сторін та задоволенням клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шмагаревської Г.О. від 19.12.2023 про відкладення розгляду справи.

16.01.2024 на електронну адресу суду від органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації надійшов висновок № 106-146 від 04.01.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав, зі змісту якого убачається, що комісія з питань захисту прав дитини, заслухавши думку батька, малолітньої дитини, а також проаналізувавши зібрані матеріали вважають за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 23.01.2023 відкладено розгляд справи №141/663/23, визнано явку позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, обов`язковою, а також виклик відповідача ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 22.02.2024, здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 22.02.2024, оголошено перерву до 21.03.2024, для встановлення фактичного місця проживання (знаходження) відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 21.03.2024 закрито підготовче провадження у справі № 141/663/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2024. У судове засідання викликано свідка ОСОБА_7 та малолітнього ОСОБА_4 , для заслуховування його думки з приводу заявлених позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_2 завчасно та належним чином повідомлялась про час, день та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, однак в судове засідання 18.04.2024 не з`явилася, причини поважності неявки суду не повідомила, правом на подачу відзиву на позов не скористалась, жодних заяв чи клопотань від неї не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, також в судове засідання не з`явилася, повноважного представника до суду не направила.

При цьому, жодних інших заяв чи клопотань від органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, окрім висновку № 106-146 від 04.01.2024, до суду не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, з`ясувавши думку учасників справи, а також з урахуванням конкретних обставин справи №141/663/23, наявності доказів своєчасного та належного повідомлення відповідачки та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, про час, день та місце розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи № 141/663/23 за відсутності ОСОБА_2 та представника органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації

В судовому засіданні 18.04.2024 ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Зокрема, позивач суду пояснив, що відповідачка ОСОБА_3 за останні сім років не цікавиться сином ОСОБА_4 взагалі, не цікавиться здоров`ям дитини, його успішністю в школі, не вітає сина з днем народження. Також ОСОБА_1 суду повідомив, що відповідачка на зв`язок та на спілкування не виходить, та вказав, що чув плітки про те, що у відповідачки ОСОБА_2 є своя окрема сім`я та діти. Окрім того, позивач зазначив, що з матір`ю відповідачки він не спілкувався.

З огляду на зазначені обставини, позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також позивач ОСОБА_1 суду повідомив, що позбавлення батьківських прав необхідне йому, щоб влаштувати своє особисте життя та життя дитини, оскільки ОСОБА_2 своє особисте життя влаштувала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, начальник служби у справах дітей Оратівської селищної ради Янкова Ю.М. суду зазначила, що орган опіки та піклування Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області позбавлений можливості надати письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки відповідачка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 у період з 17 липня 2015 року по 01 квітня 2019 року, на даний час місцезнаходження ОСОБА_2 старостинському округу невідоме, що підтверджується довідкою Скоморошківського старостинського округу Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області № 16-649/02.00-29 від 25.09.2023.

При вирішенні питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальник служби у справах дітей Оратівської селищної ради ОСОБА_8 поклалася на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача, а також представника органу опіки та піклування Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, розглянувши матеріали справи № 141/663/23, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.07.2012 відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 45 від 29.01.2018 «Про вирішення питання щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » з урахуванням згоди матері ОСОБА_2 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Як убачається з повідомлення Міського центру дитини служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 031 від 22.02.2018, проведення сімейної медіації між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на час звернення ОСОБА_1 є не можливим, у зв`язку з небажанням ОСОБА_2 брати участь у спільній зустрічі з ОСОБА_1 та медіаторами у процесі проведення сімейної медіації.

15 травня 2018 року Оратівським районним судом було видано судовий наказ у справі № 141/461/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 27.04.2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до інформації служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації № 10658-1244 від 15.09.2022 та № 10658-2696 від 29.08.2023 за період з лютого 2018 року та по вересень 2022, та, відповідно, з вересня 2022 та по 29.08.2023 звернень від ОСОБА_2 з будь-яких питань до служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації не надходили та на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації не розглядалися.

Згідно інформації школи-дитячого садка І ступеня «Родзинка» Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 46 від 13.09.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує даний заклад з 2015 року (дошкільний підрозділ). З 01.09.2019 вступив до першого класу школи і навчається по теперішній час. За час навчання зарекомендував себе як старанний, здібний учень, має хороші результати у засвоєнні навчального матеріалу. Пам`ять розвинена, увага стійка, до уроків готується систематично, проявляє інтерес до навчання, має схильність до предметів гуманітарного циклу, володіє системою понять в межах визначених навчальними програмами. ОСОБА_4 проживає з батьком, ОСОБА_1 , який ставиться до виховання сина дуже відповідально, приймає участь в шкільному житті сина, цікавиться навчанням дитини, підтримує тісний зв`язок з класним керівником. Дитина школу не пропускає без поважних причин, завжди підготовлений до уроків. Матір, ОСОБА_2 , з 01.09.2019 особисто школу не відвідувала, не приймала участь у шкільних святах, організаційних заходах, батьківських зборах, не приводила і не забирала дитину зі школи, не цікавилась в телефонному режимі у класного керівника здоров`ям та успіхами у навчанні сина. Всі життєво необхідні питання, які стосуються ОСОБА_6 , працівники школи вирішують з батьком, ОСОБА_1 .

Відповідно до листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Подільського району м. Києва № 2056/03 від 11.11.2022, дитина ОСОБА_4 , перебуває на обліку в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Подільського району м. Києва, з 2018 року та по теперішній час, відвідує медичний заклад у супроводі бабусі або тата. Батько дитини, ОСОБА_1 , з 2018 року по даний час звертається до закладу з питань, пов`язаних з медичним обслуговуванням дитини ОСОБА_4 , проте мати дитини, ОСОБА_3 , за період з з 2018 року по даний час не зверталась до закладу з питань, пов`язаних з медичним обслуговуванням дитини ОСОБА_4 . Інформація стосовно матері дитини ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у закладі відсутня.

Як убачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів за період з квітня місяця 2018 року по серпень 2023 станом на 29.08.2023 складає 172426,05 грн.

Відповідно до листа Державної прикордонної служби України № 91-58301/18/23 - Вих від 27.11.2023, ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнула кордон України 02.01.2019, пункт пропуску - Нові Яриловичі, напрям - в`їзд, характеристика транспортного засобу - НОМЕР_2 ; 19.02.2019 здійснила перетин кордону України, пункт пропуску - Нові Яриловичі, напрям - виїзд, характеристика транспортного засобу - АВ34087; 27.02.2019 здійснила перетин кордону України, пункт пропуску - Нові Яриловичі, напрям - в`їзд, характеристика транспортного засобу - НОМЕР_3 ; та 09.04.2019 знову перетнула кордон України, пункт пропуску - Нові Яриловичі, напрям - виїзд, характеристика транспортного засобу - НОМЕР_4 , інша інформація щодо перетину кордону України в зворотньому напрямку відсутня.

Згідно висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.11.2023 про доцільність позбавлення батьківських прав, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні 18.04.2024 неповнолітній син позивача, ОСОБА_4 , підтримав позицію батька ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_2 та повідомив суд, що не бачив матір останні 6-7 років, взагалі не спілкувався з нею, навіть не знає її, а також у нього не має її номеру телефону. Також суду повідомив, що не спілкувався із бабою зі сторони матері, ОСОБА_11 , та фактично не знає її.

Допитана в судовому засіданні 18.04.2024 свідок ОСОБА_7 , мати позивача, суду пояснила, що останні сім років відповідач ОСОБА_3 не з`являється у них в житті, жодного разу не зателефонувала та не поцікавилась життям і здоров`я дитини. Свідок вказала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жили нормально сім`єю до досягнення дитиною трьохрічного віку, потім у їх стосунках щось відбулось. Згодом, відповідач вийшла на роботу та її перестало цікатвити сімейне життя та дитина.

Також свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що у той час, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розійшлись, дитина ОСОБА_4 захворів, його забрала швидка та дитина лікувалась у медичному закладі. ОСОБА_3 один раз прийшла у медичний заклад, сказала «скоро буду» та більше не приходила, та, у той час, коли дитина хворіла, поїхала зі своїм співмешканцем за кордон (в Грецію) на відпочинок.

Свідок ОСОБА_7 зазначила, що така матір сім`ї її сина не потрібна, а тому вважає, що ОСОБА_2 потрібно позбавити батьківських прав. Також суду вказала, що під час розгляду справи вони не спілкувались з відповідачкою.

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Так, підстави для позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові від 06.05.2020 року по справі №753/2025/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, визначені у ст. 166 СК України. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014 св 20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Також суд зазначає, що права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відтак, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Суд зауважує, що метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розгляді справи № 141/663/23 судом не установлено, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки такі обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у відповідності до положень ст. 76 ЦПК України.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстави позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Зокрема, відповідні належні докази умисного ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_4 у матеріалах справи № 141/663/23 відсутні та позивачем і його представником суду не надано.

У постанові від 26.04.2023 року по справі № 520/17217/13-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що за положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Так, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи № 141/663/23, суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.11.2023 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , оскільки останній складений поверхнево та не ґрунтується на повному з`ясуванні взаємовідносин між матір`ю та дитиною, складений на підставі лише відомостей позивача та дитини (з їх слів), а також не містить усіх дійсних фактичних обставин щодо невиконання відповідачкою своїх материнських обов'язків та підтвердження їх відповідними належними доказами, та, в свою чергу, зводиться до опису неправомірної поведінки відповідачки, яка ухилилася від виконання батьківських обов`язків, оскільки має заборгованість зі сплати аліментів та її місце перебування невідоме.

Поряд з цим, органом опіки та піклування Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області не надано суду висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_4 , що, окрім іншого, також унеможливлює суд встановити дійсні фактичні обставини та ситуацію, яка склалась між сторонами.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.п 57, 58).

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено саме на позивача.

Відтак, з огляду на установлені фактичні обставини та надані позивачем і його представником докази, суд вважає, що позивачем не доведено, що поведінка відповідачки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками щодо дитини ОСОБА_4 , оскільки належних доказів щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно своєї дитини матеріали справи № 141/663/23 не містять.

Також матеріали справи № 141/663/23 не містять жодних доказів щодо дійсного місця перебування (проживання) ОСОБА_2 , а також доказів про те, що позивач намагався встановити її місце перебування, спілкувався із нею та її родичами (матір?ю, іншими близькими рідними та друзями, тощо) з приводу подальшого спільного виховання сина.

При цьому, перебування відповідачки ОСОБА_2 за кордоном протягом тривалого часу не може бути визначальною правовою підставою для позбавлення її батьківських прав.

Поряд з цим, суд зауважує, що позивачем не доведено відповідними доказами по справі, що позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її дитини буде відповідати саме найкращим інтересам дитини.

Доводи позивача, що позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її дитини, необхідно для того, аби він мав можливість створив нову сім?ю, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки останні не грунтуються на нормах Закону.

Окрім того, суд критично ставиться до пояснень позивача, щодо нехтування відповідачкою своїми обов`язками у вихованні та утриманні дитини, оскільки вони не знайшли свого документального підтвердження в судовому засіданні.

При цьому, дійсна позиція відповідачки щодо участі у вихованні нею сина, а також щодо заявлених позовних вимог не з?ясована ні позивачем, ні органами опіки та піклування, ні судом, а тому суд доходить висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 не відповідатиме інтересам дитини.

Також суд не приймає до уваги покази свідка та оцінює їх критично, оскільки ОСОБА_7 є близькою особою позивачеві (його рідною матір?ю), яка прямо зацікавлена у позитивному вирішенні спору.

Стосовно думки малолітнього ОСОБА_4 , який підтримав позицію батька ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав матір ОСОБА_2 суд зазначає, що думка дитини не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Ураховуючи думку дитини, необхідно розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у їх сукупності.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21).

Окрім того, стосовно факту наявності у відповідачки заборгованості по сплаті аліментів, яка однієї з підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, суд зазначає, що факт наявності рішення про стягнення аліментів та перебування його на виконанні не може бути визначальною підставою для позбавлення матері дитини батьківських прав.

З огляду на установлені фактичні обставини, які склалися між сторонами, норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України, для позбавлення відповідачки батьківських прав відсутні.

Отже, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв?язку з їх недоведеністю належними та допустимими доказами по справі.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та усні пояснення позивача не спростовують висновків суду та встановлених судом фактичних обставин справи №141/663/23 і не можуть впливати на законність даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76- 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити відповідачу ОСОБА_3 та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 29.04.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації (адреса: вул. Борисоглібська, 14, м. Київ, 04070).

Орган опіки та піклування Оратівської селищної ради Вінницької області (адреса: вул. Героїв Майдану, 78, с-ще Оратів Вінницької області, 22600).

Суддя С.В. Климчук