Постанова

від 10.07.2024 по справі 141/663/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 141/663/23

Провадження № 22-ц/801/1460/2024

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2024 рокуСправа № 141/663/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Стадника І.М.,

за участі секретаря судового засідання Луцишина О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шмагаревська Ганна Олександрівна, на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Оратівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

14.09.2023 до Оратівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Оратівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у відносинах, від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Через декілька років після народження дитини відносини між сторонами припинились і відповідач ОСОБА_2 почала проживати окремо від позивача та дитини.

В 2017 році позивач звертався до Міського центру дитини (м. Київ) щодо проведення медіації між позивачем та відповідачкою з приводу подальшого виховання спільного сина, місця його проживання та повноцінної участі матері в житті житини. Підставою для такого звернення стало те, що відповідачка фактично покинула дитину, повідомивши позивача про те, що син залишиться проживати з ним, а вона буде проживати в іншому місці. При цьому, відповідачка фактично самоусунулась від виховання дитини, почала ухилятися від зустрічей з сином, не приходила до нього тоді, коли обіцяла, тощо.

В процесі медіації відповідачка також не з`являлася на попередньо узгоджені з медіаторами спільні зустрічі, не відповідала на дзвінки, а потім взагалі відмовилася від їх проведення.

Фактично з січня 2018 року відповідачка ОСОБА_2 ніякої участі в утриманні та вихованні сина ОСОБА_5 не приймає, матеріальної допомоги не надає, з дитиною не спілкується та взагалі не бачиться з нею, не цікавиться життям, здоров`ям та навчанням сина.

Вже декілька років фактичне місце проживання та/або перебування відповідача залишається невідомим, ніякого зв`язку з відповідачкою у позивача немає. У позивача є підстави вважати, що ОСОБА_2 декілька років тому виїхала за кордон України, можливо створила родину, має чоловіка та можливо дитину.

Окрім того, у відповідача ОСОБА_2 наявна заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , що становить 172 426,05 грн за період з квітня 2018 року по серпень 2023 року.

Отже, як мінімум останні 6 років відповідачка проживає окремо від дитини, не виконує своїх батьківських обов`язків з виховання сина, не спілкується та не бачиться із ним, ніколи не телефонує ні батьку дитини, ані самій дитині, жодного разу не зверталася до компетентних органів чи суду з приводу наявності у неї будь-яких перешкод у спілкуванні з сином та у його вихованні, що свідчить про те, що матір дитини свідомо самоусунулася (ухилилася) від виховання сина, фактично покинула дитину, не піклувалася про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя.

Враховуючи викладені обставини, які свідчать про факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету споруна стороніпозивача:орган опікита піклуванняПодільської районноїв м.Києві державноїадміністрації,орган опікита піклуванняОратівської селищноїради,про позбавленнябатьківських прав відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шмагаревська Г.О. подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргумотивує тим,що відповідач нехтує своїми батьківськими обов`язками, вона не бачиться, не спілкується з сином, ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а тому її необхідно позбавити батьківських прав.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

При цьому, в судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Шмагаревська Г.О. не з`явились.

Адвокат Шмагаревська Г.О. подала клопотання, в якому просила розгляд справи відкласти, у зв`язку із тим, що не може особисто прибути на розгляд апеляційної скарги, а також позбавлена можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Також ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просив розгляд справи відкласти, оскільки йому необхідно перебувати в цей період в межах м. Києва.

Водночас, звертаючись до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи, ОСОБА_1 та його представником адвокатом Шмагаревською Г.О. не було надано належних доказів, які б свідчили про наявність поважних причин неможливості з`явитися в судове засідання, а відтак, клопотання ОСОБА_1 та йогопредставника адвокатаШмагаревської Г.О. про відкладення судового засідання є необґрунтованими, у зв`язку із чим, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданих клопотань.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка учасників справи, які належним чином повідомленні про місце, час та дату судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , його представника адвоката Шмагаревської Г.О. та інших учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 24.07.2012 відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 45 від 29.01.2018 «Про вирішення питання щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » з урахуванням згоди матері ОСОБА_2 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Як убачаєтьсязповідомленняМіського центрудитинислужбиу справахдітейтасім`ї виконавчогооргануКиївськоїміської ради(Київськоїміськоїдержавноїадміністрації) № 031 від 22.02.2018, проведення сімейної медіації між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на час звернення ОСОБА_1 є не можливим, у зв`язку з небажанням ОСОБА_2 брати участь у спільній зустрічі з ОСОБА_1 та медіаторами у процесі проведення сімейної медіації.

15 травня 2018 року Оратівським районним судом було видано судовий наказ у справі № 141/461/18 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви про видачу судового наказу до суду, тобто з 27.04.2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до інформації служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації № 10658-1244 від 15.09.2022 та № 10658-2696 від 29.08.2023 за період з лютого 2018 року та по вересень 2022, та, відповідно, з вересня 2022 та по 29.08.2023 звернень від ОСОБА_2 з будь-яких питань до служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації не надходили та на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації не розглядалися.

Згідно інформації школи-дитячого садка І ступеня «Родзинка» Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 46 від 13.09.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує даний заклад з 2015 року (дошкільний підрозділ). З 01.09.2019 вступив до першого класу школи і навчається по теперішній час. За час навчання зарекомендував себе як старанний, здібний учень, має хороші результати у засвоєнні навчального матеріалу. Пам`ять розвинена, увага стійка, до уроків готується систематично, проявляє інтерес до навчання, має схильність до предметів гуманітарного циклу, володіє системою понять в межах визначених навчальними програмами. ОСОБА_4 проживає з батьком, ОСОБА_1 , який ставиться до виховання сина дуже відповідально, приймає участь в шкільному житті сина, цікавиться навчанням дитини, підтримує тісний зв`язок з класним керівником. Дитина школу не пропускає без поважних причин, завжди підготовлений до уроків. Матір, ОСОБА_2 , з 01.09.2019 особисто школу не відвідувала, не приймала участь у шкільних святах, організаційних заходах, батьківських зборах, не приводила і не забирала дитину зі школи, не цікавилась в телефонному режимі у класного керівника здоров`ям та успіхами у навчанні сина. Всі життєво необхідні питання, які стосуються ОСОБА_7 , працівники школи вирішують з батьком, ОСОБА_1 .

Відповідно до листа КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Подільського району м. Києва № 2056/03 від 11.11.2022, дитина ОСОБА_4 , перебуває на обліку в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Подільського району м. Києва, з 2018 року та по теперішній час, відвідує медичний заклад у супроводі бабусі або тата. Батько дитини, ОСОБА_1 , з 2018 року по даний час звертається до закладу з питань, пов`язаних з медичним обслуговуванням дитини ОСОБА_4 , проте мати дитини, ОСОБА_3 , за період з з 2018 року по даний час не зверталась до закладу з питань, пов`язаних з медичним обслуговуванням дитини ОСОБА_4 . Інформація стосовно матері дитини ОСОБА_4 ОСОБА_2 у закладі відсутня.

Як убачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів за період з квітня місяця 2018 року по серпень 2023 станом на 29.08.2023 складає 172426,05 грн.

Відповідно до листа Державної прикордонної служби України № 91-58301/18/23 Вих від 27.11.2023, ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнула кордон України 02.01.2019, пункт пропуску Нові Яриловичі, напрям в`їзд, характеристика транспортного засобу НОМЕР_2 ; 19.02.2019 здійснила перетин кордону України, пункт пропуску Нові Яриловичі, напрям виїзд, характеристика транспортного засобу АВ34087; 27.02.2019 здійснила перетин кордону України, пункт пропуску Нові Яриловичі, напрям в`їзд, характеристика транспортного засобу НОМЕР_3 ; та 09.04.2019 знову перетнула кордон України, пункт пропуску Нові Яриловичі, напрям виїзд, характеристика транспортного засобу 7009РВ7, інша інформація щодо перетину кордону України в зворотньому напрямку відсутня.

Згідно висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.11.2023 про доцільність позбавлення батьківських прав, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачемне доведено,що поведінкавідповідачки єсвідомим нехтуваннямнею своїмибатьківськими обов`язкамищодо дитини ОСОБА_4 ,оскільки належнихдоказів щодоухилення ОСОБА_2 від виконаннябатьківських обов`язківвідносно своєїдитини матеріалисправи немістять.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , посилався на те, що відповідач злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини.

Отже, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивач визначив пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21, 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23, від 20 березня 2024 року у справі № 405/5236/20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

При цьому, У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Так, на підтвердження позовних вимог, ОСОБА_1 до суду наданий, зокрема, висновок органу опікита піклуванняПодільської районноїв містіКиєві державноїадміністрації від08.11.2023 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_4 , який зводиться до опису неправомірної поведінки відповідача, яка ухилилася відвиконання батьківськихобов`язків,оскількимаєзаборгованість зісплатиаліментівта її місцеперебування невідоме, який суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки такий не підтверджує факт свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена.

Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів умисного ухилення відповідача від виконання своїхбатьківськихобов`язків, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Та обставина, що на час розгляду справи, вихованням і розвитком дитини займається батько, не свідчить безумовнопроте, що мати дитини не бажає брати участь у його утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доведення обставин свідомого,умисного ухилення відповідача від виконання батьківськихобов`язків,які можутьбути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останньої щодо ухилення від виховання сина і свідомого нехтування нею своїми обов`язками, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновкупровідсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з нормамист. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що, розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Оратівського районного суду Вінницькоїобласті від18квітня 2024рокузалишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шмагаревська Ганна Олександрівна, залишити без задоволення.

Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 липня 2024 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

І.М. Стадник