Рішення

від 29.04.2024 по справі 140/3269/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3269/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПАНРАЙЗ до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СПАНРАЙЗ (далі ТзОВ СПАНРАЙЗ) звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000356/2 від 05.06.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач через уповноваженого декларанта подав на митний пост Волинської митниці митну декларацію (далі МД) від 05.06.2023 №23UA205140043938U6, згідно з якою було заявлено до митного оформлення товари:

- товар №1 Нетканий матеріал спанлейс, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон, з поверхневою щільністю понад 25г/м2, але не більш як 70г/ м2, без покриття, недубльований, непросочений, в рулонах: арт. 120-A045-151-260-KG UNCOATEDSPUNLACE NONWOVENS (50VI/50PES) 1 сорт, щільність - 45г/м2, гладкий, білий, поздовжньо-поперечне укладання волокон, (1,51 м х 1850 м) -1635 кг. арт. 120 - A070-Z23-234-00 UNCOATED SPUNLACE NONWOVENS (100PES) 1 сорт, щільність 70 г/м2, гладкий, білий, поздовжньо-поперечне укладання волокон, (1,6 м х 800 м) 450 кг. арт. 120-B035-070-260-KG UNCOATED SPUNLACE NONWOVENS (50VI/50PES) 1 сорт, щільність -35 г/м2, гладкий, білий, поздовжньо-паралельне укладання волокон, (0,7 м х 2450 м) 1086 кг. арт. 124-B035-070-260-KB UNCOATED SPUNLACENONWOVENS (50VI/50PES) 1 сорт, щільність 35 г/м2, сітка, білий, поздовжньо-паралельне укладання волокон, (0,7 м х 1900 м) 2794 кг. арт. 124-В040-070-260-КВ UNCOATED SPUNLACE NONWOVENS (50VI/50PES) 1 сорт, щільність 40 г/м2, сітка, білий, поздовжньо-паралельне укладання волокон, (0,7 м х 1700 м) 987 кг. Торговельна марка: LENTEX Країна виробництва: PL Виробник : LENTEX Spolka Akcyjna;

- товар №2 Нетканий матеріал спанлейс, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон, з поверхневою щільністю понад 70 г/м2, але не більш як 150 г/м2, без покриття, недубльований, не просочений, в рулонах: арт. 120-A080-Z23-233-00 UNCOATED SPUNLACE NONWOVENS (100 PES) 1 сорт, щільність 80 г/м2, гладкий, білий, поздовжньо-поперечне укладання волокон (1,6 м х 800 м) - 702кг. Торговельна марка: LENTEX Країна виробництва: PL Виробник: LENTEX Spolka Akcyjna.

Проте Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000356/2 від 05.06.2023.

Позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вказує, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки надані до митного оформлення документи мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, винесення оскаржуваного рішення завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у значних матеріальних збитках, які полягають у сплаті зайвих платежів.

Зазначає також, що в електронному повідомленні відповідач не навів обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не навів доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З урахування зазначеного, вважає, що надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України (далі МК України), необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

При цьому, відповідач не довів належними, достатніми та неспростовними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000356/2 від 05.06.2023.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД від 05.06.2023 №23UA205140043938U6 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості. Проте декларант надав лише підтвердження вивозу від 30.05.2023 №23ІЕ599-1604623, інших документів для підтвердження митної вартості не надав, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA110170/2023/000669 від 28.02.2023, де митна вартість товару №1 визначена на рівні 4,98 дол. США/кг, за МД №UA209230/2023/10780 від 04.02.2023, де митна вартість товару №2 визначена на рівні 4,97 дол. США/кг.

Декларантом вказані товари оформлено у вільний обіг згідно МД №23UA205140044182U0 від 05.06.2023 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

ТзОВ СПАНРАЙЗ звернулося із листом №02-29-02 від 29.02.2023, яким надав митному органу додаткові документи на підтвердження заявленого рівня митної вартості.

За результатами опрацювання листа №02-29-02 від 29.02.2023 про надання додаткових документів Волинською митницею було надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів №7.3-2/15-02/14/3342 від 20.03.2024. При цьому, причини неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості з урахуванням всіх наданих декларантом документів були зазначені у даній відповіді.

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 відмовлено в задоволенні клопотань представника Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні та про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ СПАНРАЙЗ через уповноваженого декларанта ТзОВ АС-ТРАНС БРОК на митний пост Волинської митниці подано МД від 05.06.2023 №23UA205140043938U6, за якою задекларовано ввезення, зокрема, таких товарів:

- товар №1 Нетканий матеріал спанлейс, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон, з поверхневою щільністю понад 25г/м2, але не більш як 70г/ м2, без покриття, недубльований, непросочений, в рулонах: арт. 120-A045-151-260-KG UNCOATEDSPUNLACE NONWOVENS (50VI/50PES) 1 сорт, щільність - 45г/м2, гладкий, білий, поздовжньо-поперечне укладання волокон, (1,51 м х 1850 м) -1635 кг. арт. 120 - A070-Z23-234-00 UNCOATED SPUNLACE NONWOVENS (100PES) 1 сорт, щільність 70 г/м2, гладкий, білий, поздовжньо-поперечне укладання волокон, (1,6 м х 800 м) 450 кг. арт. 120-B035-070-260-KG UNCOATED SPUNLACE NONWOVENS (50VI/50PES) 1 сорт, щільність -35 г/м2, гладкий, білий, поздовжньо-паралельне укладання волокон, (0,7 м х 2450 м) 1086 кг. арт. 124-B035-070-260-KB UNCOATED SPUNLACENONWOVENS (50VI/50PES) 1 сорт, щільність 35 г/м2, сітка, білий, поздовжньо-паралельне укладання волокон, (0,7 м х 1900 м) 2794 кг. арт. 124-В040-070-260-КВ UNCOATED SPUNLACE NONWOVENS (50VI/50PES) 1 сорт, щільність 40 г/м2, сітка, білий, поздовжньо-паралельне укладання волокон, (0,7 м х 1700 м) 987 кг. Торговельна марка: LENTEX Країна виробництва: PL Виробник : LENTEX Spolka Akcyjna, ціна товару 23173,49 дол. США;

- товар №2 Нетканий матеріал спанлейс, виготовлений за технологією гідрозплетіння штучних та синтетичних волокон, з поверхневою щільністю понад 70 г/м2, але не більш як 150 г/м2, без покриття, недубльований, не просочений, в рулонах: арт. 120-A080-Z23-233-00 UNCOATED SPUNLACE NONWOVENS (100 PES) 1 сорт, щільність 80 г/м2, гладкий, білий, поздовжньо-поперечне укладання волокон (1,6 м х 800 м) - 702кг. Торговельна марка: LENTEX Країна виробництва: PL Виробник: LENTEX Spolka Akcyjna, ціна товару 2457,00 дол. США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: договір №247 від 18.09.2017 про надання транспортно-експедиційних послуг; контракт №PL/150122050/2023-0071 від 06.02.2023; інвойс №2023/EE-0000294 від 30.05.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AT 0037285 ВІД 30.05.2023; довідка про транспортні витрати №01 від 30.05.2023; автотранспортна накладна (CMR) №470072 від 30.05.2023; податкові накладні №132 від 17.11.2022; №203 від 23.12.2022; №241 від 02.03.2023; прайс-лист від 30.05.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №81 від 30.05.2023; договір №110423 від 11.04.2023 про надання транспортно-експедиційних послуг; висновок ТПП Ц-302 від 11.04.2023; ЕМД №23UA100360503723U1 від 11.04.2023; експортна декларація країни відправлення №23PL331020E0527090 від 30.05.2023.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000356/2 від 05.06.2023 вбачається, що митна вартість товару за вказаною МД не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять наступні розбіжності.

Відповідно до рахунка-фактури від 30.05.2023 №2023/EE-0000294 вартість товару становить 108 247,81 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 30.05.2023 №23PL331020E0527090 - 109 474 (98985 + 10489).

Заявка від 26.05.2023 №260523, зазначена в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2023 №81, не подана до митного оформлення.

Відповідно до рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2023 №81 вартість по маршруту Lubliniec - м/п Ягодин становить 30 000 грн, відстань між даним маршрутом орієнтовно 524 км, що становить 57,26 грн/км (30 000 грн/524 км), вартість по маршруту м/п Ягодин - м. Васильків становить 40516,62 грн, відстань між даним маршрутом орієнтовно 531 км, що становить 76,31 грн/км. Відповідач у рішенні зазначив, що витрати на транспортування розподілено непропорційно; податкові накладні від 23.12.2022 №203 та від 02.03.2023 №241 не стосуються даного митного оформлення.

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаних випадках митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Декларантом на вимогу митниці надано підтвердження вивозу від 30.05.2023 №23ІЕ599-1604623. Інші документи відсутні, про що декларант повідомив листом від 05.06.2023 №б/н.

З графи 33 прийнятого Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000356/2 від 05.06.2023 слідує, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Застосовано резервний метод (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA110170/2023/000669 від 28.02.2023, де митна вартість товару №1 визначена на рівні 4,98 дол. США/кг, за МД №UA209230/2023/10780 від 04.02.2023, де митна вартість товару №2 визначена на рівні 4,97 дол. США/кг.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/002028, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України.

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140044182U0 від 05.06.2023 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.

В порядку ст. 55 МК України позивач подав Волинській митниці заяву від 29.02.2024 вих. №02-29-02, до якої додав замовлення на перевезення вантажу від 26.05.2023, та просив розглянути додатково подані документи та винести рішення про визнання заявленої митної вартості та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000356/2 від 05.06.2023.

Листом-відповіддю №7.3-2/15-02/14/3342 від 20.03.2024 Волинська митниця відмовила у задоволенні заяви ТзОВ СПАНРАЙЗ, вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000356/2 від 05.06.2023 не підлягає скасуванню, оскільки відповідно рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2023 №81 вартість міжнародного перевезення становить 70516,62 грн, що суперечить сумі перевезення, вказаному в замовленні на перевезення вантажу від 26.05.2023 74500 грн. У вищезазначеному документі порядок і форма оплати за транспортні послуги вказано: б/г, по факту прибуття. Також зазначена інформація, що рахунок-фактура від 30.05.2023 №81 дійсний до сплати до 30.07.2023. Банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг не надано. Також банківські реквізити, а саме розрахунковий рахунок постачальника послуг у транспортних документах (рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2023 №81 та замовленні на перевезення вантажу від 26.05.2023) суперечить один одному.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, та про які зазначено вище.

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цьому рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Як уже було зазначено судом, декларантом до митної декларації були надано рахунок-фактуру (інвойс) від 30.05.2023 №2023/EE-0000294, де визначена ціна товарів.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у вартості товару, що зазначено в рахунку-фактурі від 30.05.2023 №2023/EE-0000294 108 247,81 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 30.05.2023 №23PL331020E0527090 109 474 (98985+10489), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що вартість товару у копії митної декларації країни відправлення від 30.05.2023 №23PL331020E0527090 зазначена у статистичній вартості товару у валюті країни відправлення - тобто у польських злотих 109 474. На підтвердження зазначеного декларант додатково надав митниці повідомлення про підтвердження вивозу від 30.05.2023 №23ІЕ599-1604623, у якому міститься інформація про курс валюти польського злотого та долара США, а саме - 4,22440. Крім того, також зазначена статистична вартість товарів в польських злотих 109 474. Тобто, митний орган був повідомлений про визначення статистичної вартості товарів у польських злотих.

Суд зазначає, що експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Суд зазначає, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Стосовно твердження відповідача у спірному рішенні про те, що заявка від 26.05.2023 №260523, зазначена в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2023 №81, не подана до митного оформлення, суд вказує про таке.

Так, пунктом 2.6 договору на надання транспортно-експедиційних послуг від 18.09.2017 №247 встановлено, що заявка є невід`ємною частиною договору та регулює правовідносини сторін відповідно до умов договору.

Однак, суд зазначає, що сам по собі факт неподання документів (заявки) не свідчить, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто підстав, передбачених частиною третьою статті 53 МК України для витребування документів.

Крім того відповідачу було надано довідку про транспортні витрати від 30.05.2023 вих. №01, де міститься інформація про вартість перевезення товару до митного кордону України, яка включена до митної вартості. При цьому, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. До того ж, вартість перевезення товару до митного кордону України, яка зазначена в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2023 №81, відповідає вартості перевезення, що зазначена у довідці про транспортні витрати від 30.05.2023 вих. №01.

У замовленні на перевезення вантажу від 26.05.2023, яке додано митниці у порядку ст. 55 МК України, не відображено остаточної вартості перевезення, а лише обумовлено суму фрахту у розмірі 74500,00 грн та можливі витрати на простій у сумі 1000 грн/доба.

Суд вважає безпідставним посилання в оскаржуваному рішенні на те, що відповідно до рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.05.2023 №81 вартість по маршруту Lubliniec - м/п Ягодин становить 30 000 грн, відстань між даним маршрутом орієнтовно 524 км, що становить 57,26 грн/км (30 000 грн/524 км), вартість по маршруту м/п Ягодин - м. Васильків становить 40516,62 грн, відстань між даним маршрутом орієнтовно 531 км, що становить 76,31 грн/км. Відповідач не уповноважений у рішенні перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару до митного кордону України та подальшу вартість такого перевезення товару до пункту призначення, оскільки такі складові загальної вартості перевезення самостійно визначаються сторонами договору.

Також не є розбіжністю у поданих документах надані митниці податкові накладні від 23.12.2022 №203 та від 02.03.2023 №241, оскільки вони не стосуються даного митного оформлення, що підтверджено відповідачем в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням усіх додаткових документів, безпідставно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД (№UA110170/2023/000669 від 28.02.2023, №UA209230/2023/10780 від 04.02.2023), на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірному випадку митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач через уповноваженого декларанта надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення належить задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2422,40 грн, сплачений платіжною інструкцією від 26.03.2024 №275.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правової допомоги 21.03.2024 № 356-МВ, акту приймання-передачі наданих послуг від 25.03.2024, рахунку на оплату №029 від 25.03.2024, платіжної інструкції №370 від 25.03.2024, ордеру про надання правової допомоги серії АА № 1410958, адвокат Повразюк Р.В. надав позивачу правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечила щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 5422,40 грн (з них: судовий збір в сумі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000356/2 від 05 червня 2023 року.

Стягнути з Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код ВП 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПАНРАЙЗ (03191, місто Київ, вулиця Луценка Дмитра, будинок 15, ідентифікаційний код 41482988) судові витрати в загальному розмірі 5422,40 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук