Рішення

від 29.04.2024 по справі 260/211/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/211/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чинадіївського селищного голови Андрушко Володимира Миколайовича про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Чинадіївського селищного голови ОСОБА_2 (далі відповідач, Чинадіївський селищний голова), в якому просить: визнати протиправним розпорядження Чинадіївського селищного голови № 87 - к від 07.12.2023 року про присвоєння ОСОБА_1 , реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області одинадцятого рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії з 01.12.2023 року та зобов`язати Чинадіївського селищного голову внести зміни до розпорядження за № 87-к від 07.12.2023 року та присвоїти ОСОБА_1 , реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, одинадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії з 01.02.2021 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядженням Чинадіївського селищного голови за № 25-к від 22.01.2021 року, за результатами проведення конкурсу з 01.02.2021 року, позивача було призначено на посаду реєстратора відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради.

Розпорядженням Чинадіївського селищного голови за № 55-к від 08.02.2021 року позивачу збережено 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

У період з 2003 по 2016 роки позивач проходив службу у відділі державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції. На час проходження державної служби наказом № 671/06-04 від 21.06.2010 року позивачу присвоєний 13 ранг державного службовця, який і був збережений при призначенні на службу в органах місцевого самоврядування.

Разом з тим, відповідно до розпорядження від 11.12.2019 року № 1334-р Про внесення змін до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 673 та від 24.04.2013 року № 265, посада реєстратора відділу з питань забезпечення ЦНАП віднесена до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

У зв`язку з цим, 26.07.2023 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про внесення змін до розпорядження № 55-к від 08.02.2021 року та присвоєння йому рангу в межах п`ятої категорії посадової особи місцевого самоврядування (вх. № 4195/06-19 від 26.07.2023 року та повторно із заявою від 13.10.2023 року № 5894/06-23/10.2023) та отримав відповідь від 10.11.2023 року № 02-19/1775 про те, що у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» відсутня посада державного реєстратора, а тому відповідач потребує роз`яснення від Національного агентства України з питань державної служби.

При цьому позивач зазначає, що на момент направлення відповіді у розпорядженні відповідача вже було роз`яснення НАДС за № 5284/10.3-23 від 12.10.2023 року, надане за зверненням реєстратора відділу ЦНАП Чинадіївської селищної ради ОСОБА_1 , у абзаці 5 якого зазначено, що посаду державного реєстратора виконавчого органу міської (міста обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення), селищної ради віднесені до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування, та вказане, на думку позивача, свідчить про свідоме небажання відповідача відновити порушене ним трудове право з надуманих підстав.

На чергове звернення позивача від 21.11.2023 року, листом від 12.12.2023 року за підписом відповідача його проінформовано про присвоєння 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування, однак не з 01.02.2021 року (одночасно із призначенням на посаду реєстратора відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради), а лише з 01.12.2023 року та в подальшому надано копію відповідного розпорядження.

Вважаючи розпорядження відповідача про присвоєння 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії з 01.12.2023 року (а не з 01.02.2021 року - одночасно із призначенням на посаду реєстратора відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради) незаконним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства та порушує трудові права, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 16.01.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

08.02.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, вважає позовні вимоги безпідставним та необгрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що за результатами звернення Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, Західне міжрегіональне управління НАДС повідомило в своїй відповіді від 17.11.2023 року, що відповідно до абзацу 10 ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-III віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування. Відтак, положенням пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 673-р зі змінами, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1334-р «Про внесення змін до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 673 і від 24 квітня 2013 № 265», посаду державного реєстратора виконавчого органу селищної ради віднесено до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування відповідно до ст. 14 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ (далі Закон № 2493-III) особам, які займають посади, віднесені до п`ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг.

Згідно ч. 7 ст. 15 Закону № 2493-ІІІ, черговий ранг присвоюється за умови, якщо посадова особа успішно відпрацювала на займаній посаді не менш як 2 роки.

У зв`язку з вищезазначеним, розпорядженням голови Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області № 87-к від 07.12.2023 року «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 » реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП ОСОБА_1 був присвоєний 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії з 01.12.2023 року.

15.02.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив. Так, представник позивача вважає, що відповідач, на якого законом покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не навів законних підстав не присвоєння ОСОБА_1 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування одночасно із призначенням його на посаду державного реєстратора відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради з 01.02.2021 року.

Вказує, що розпорядженням голови Чинадіївської селищної ради за № 25-к від 22.01.2021 року ОСОБА_1 прийнятий на зазначену посаду без встановлення йому випробувального строку, відтак, він набув право на присвоєння 11 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування одночасно з початком роботи у займаній посаді.

05.04.2024 року до суду надійшло клопотання відповідача про приєднання доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами адміністративної справи, зокрема, згідно розпорядження Чинадіївського селищного голови за № 25-к від 22.01.2021 року ОСОБА_1 було призначено на посаду реєстратора відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради з 01.02.2021 року (а.с.14).

Зі змісту витягу із розпорядження Чинадіївського селищного голови за № 55-к від 08.02.2021 року позивачу збережено 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування (а.с.15).

При цьому, як зазначає позивач, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1334-р «Про внесення змін до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 673 та від 24.04.2013 року № 265», посада реєстратора відділу з питань забезпечення ЦНАП віднесена до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування

З огляду на викладене, позивач звертався до відповідача із заявами від 26.07.2023 року, 13.10.2023 року та 21.11.2023 року про внесення змін до розпорядження за № 55-к від 08.02.2021 року в частині зміни рангу з 13-го на 11-ий.

Листом відповідача від 12.12.2023 року, позивача проінформовано про присвоєння йому 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування з 01.12.2023 року, про що відповідачем прийнято відповідне розпорядження від 07.12.2023 року за № 87-к.

Фактично відповідач, визнаючи право ОСОБА_1 на присвоєння йому 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування, вважає, що таке право позивач набув не з моменту призначення його на посаду державного реєстратора відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради, а із плином двох років роботи на займаній посаді, тобто з 01.12.2023 року.

Вважаючи таке розпорядження протиправним з огляду на наявність у позивача права на призначення йому 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування одночасно із призначенням його на посаду державного реєстратора відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради з 01.02.2021 року, а не через відпрацювання на займаній посаді протягом 2 років, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади державної служби визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі -Закон № 889).

Відповідно до статті 1 Закону № 889 державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави; державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з пунктом 11 частини 3 статті 3 Закону №889 дія цього Закону не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 39 Закону №889 передбачено, що ранги державних службовців є видом спеціальних звань.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону №889 встановлюється дев`ять рангів державних службовців.

Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

Частиною 3 статті 39 Закону №889 передбачено, що присвоюються такі ранги:

- державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "А", - 1, 2, 3 ранг;

- державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "Б", - 3, 4, 5, 6 ранг;

- державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", - 6, 7, 8, 9 ранг.

Згідно з частиною 9 статті 39 Закону №889 у разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг.

Загальні ж засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовано Законом №2493.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону №2493 передбачено, що під час прийняття на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад. Встановлюються такі ранги посадових осіб місцевого самоврядування:

- особам, які займають посади, віднесені до першої категорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг;

- особам, які займають посади, віднесені до другої категорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг;

- особам, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг;

- особам, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг;

- особам, які займають посади, віднесені до п`ятої категорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг;

- особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;

- особам, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №2493 посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост відносяться до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Пунктами 2 - 4 Розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №2493 передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг, згідно з пунктом 5 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону.

З набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону 889.

У разі переходу посадової особи органу місцевого самоврядування на державну службу рівнозначної чи нижчої категорії посад їй присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до цього Закону.

Як вже вказувалось в цьому рішенні, спірні правовідносини виникли у зв`язку з переходом позивача з державної служби на службу в орган місцевого самоврядування.

При цьому, питання співвідношення рангів посадових осіб місцевого самоврядування та рангів державних службовців врегульовано пунктом 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2493, відповідно до якого з набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України «Про державну службу».

Особливістю спірних правовідносин є те, що на момент набрання чинності Законом №2493 (04.07.2001 року) правовий статус державних службовців був врегульований Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.

Так, Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (стаття 26) було передбачено аналогічну до Закону №2493 ієрархію категорій посад і рангів, а також співвідношення рангу і категорії, а саме встановлювалося сім категорій посад, в межах яких присвоювалися ранги від 15 (для посад, віднесених до сьомої категорії) до 1 (для посад, віднесених до першої категорії).

Проте, з набранням чинності Законом № 889 (з 01.05.2016 року) ієрархія категорій і рангів істотно змінилася, адже Законом № 889 передбачено три категорії посад державної служби «А», «Б» і «В», у межах яких може бути призначено 9 рангів.

Отже, з набранням чинності Законом № 889 категорії і ранги посад державної служби і посадових осіб органів місцевого самоврядування перестали мати уніфіковані ієрархію та співвідношення.

Крім того, в пункті 11 частини 3 статті 3 міститься застереження про те, що дія Закону №889 не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.

У подібних до спірних у даній справі правовідносинах Верховний Суд уже вирішував питання застосування пункту 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2493 щодо можливості встановлення особі, яка призначається на посаду в органі місцевого самоврядування, рангу на рівні того, що така особа отримала відповідно до Закону № 889.

У постанові від 23.06.2022 року у справі № 380/1721/20 Верховний Суд виходив і з того, що з прийняттям Закону № 889 передбачене пунктом 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2493 право посадової особи органів місцевого самоврядування на збереження рангу на рівні того, який вона мала відповідно до Закону України «Про державну службу», не може бути скасоване або звужене.

Так, аналізуючи частину 2 статті 39 Закону №889, Верховний Суд зазначив, що законодавець цією нормою передбачив, що співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

Ця норма регулює правовідносини «від зворотного», тобто у разі переведення (призначення) на державну службу, а не з неї. Проте, ця норма підкреслює очевидну волю законодавця прирівняти ранги державного службовця, зокрема, з рангами посадових осіб органів місцевого самоврядування у разі їхнього переведення.

Оскільки частиною 2 статті 39 Закону №889 передбачено право посадової особи органу місцевого самоврядування при призначенні її на посаду державного службовця на присвоєння їй такого рангу державного службовця, який вона мала відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», незважаючи на те, що за цією посадою державного службовця може бути присвоєно нижчий ранг, дискримінаційним є присвоєння особі при її прийнятті на посаду в органі місцевого самоврядування нижчого рангу, ніж вона мала відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII.

Так, суд наголошує, що у спірних правовідносинах ранг позивачу встановлюється відповідно до статті 15 Закону № 2493, враховуючи ранг, набутий під час державної служби.

У цьому контексті релевантними є також висновки Верховного Суду, викладені у вже згаданій постанові від 23.06.2022 року у справі №380/1721/20, де зазначено, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, провадження №11-1207апп19, пункт 56). Недосконалість у законодавчому регулюванні спірних правовідносин не повинна впливати на можливість реалізації особою своїх трудових прав, зокрема, на присвоєння їй рангу посадової особи місцевого самоврядування на рівні того, що вона отримала як державний службовець в період проходження державної служби.

Беручи до уваги гарантії, встановлені пунктом 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2493, вимоги пункту 11 частини 3 статті 3 Закону №889 не можуть бути перешкодою для встановлення посадовій особі органу місцевого самоврядування рангу на рівні того, що така особа набула під час державної служби.

Подібні висновки було також викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі №420/14701/20 та від 07.12.2023 року у справі №340/2175/21.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принагідно, суд зауважує, що згідно до ч. 8 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування Розпорядження голови Чинадіївської селищної ради від 07.12.2023 року № 87-К в частині присвоєння ОСОБА_1 , як реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП, 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії з 01.12.2023 року та, відповідно, зобов`язання відповідача присвоїти йому 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування з 01.02.2021 року.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чинадіївського селищного голови Андрушко Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_2 ) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Чинадіївської селищної ради Андрушко Володимира Миколайовича від 07.12.2023 року № 87-К «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 », щодо присвоєння ОСОБА_1 , реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП, 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії, частково - в частині дати присвоєння - з 01.12.2023 року.

3. Зобов`язати голову Чинадіївської селищної ради Андрушко Володимира Миколайовича внести зміни до Розпорядження від 07.12.2023 року № 87-К «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 » та присвоїти ОСОБА_1 , реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП, 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії, з датою присвоєння з 01.02.2021 року.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті