Постанова

від 09.10.2024 по справі 260/211/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/211/24 пров. № А/857/12965/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіМатковської З.М.,

суддів Кузьмича С.М., Ніколіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Чинадіївського селищного голови Андрушка Володимира Миколайовича на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі №260/211/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чинадіївського селищного голови Андрушка Володимира Миколайовича про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Чинадіївського селищного голови ОСОБА_2 , в якому просив: визнати протиправним розпорядження Чинадіївського селищного голови № 87 - к від 07.12.2023 року про присвоєння ОСОБА_1 , реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області одинадцятого рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії з 01.12.2023 року та зобов`язати Чинадіївського селищного голову внести зміни до розпорядження за № 87-к від 07.12.2023 року та присвоїти ОСОБА_1 , реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Чинадіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, одинадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії з 01.02.2021 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження голови Чинадіївської селищної ради ОСОБА_2 від 07.12.2023 року № 87-К «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 », щодо присвоєння ОСОБА_1 , реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП, 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії, частково - в частині дати присвоєння - з 01.12.2023 року. Зобов`язано голову Чинадіївської селищної ради Андрушко Володимира Миколайовича внести зміни до Розпорядження від 07.12.2023 року № 87-К «Про присвоєння рангу ОСОБА_1 » та присвоїти ОСОБА_1 , реєстратору відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП, 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах п`ятої категорії, з датою присвоєння з 01.02.2021 року.

02.05.2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, якою просить стягнути із відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року заяву задоволено частково. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та витрати на професійну правничу правову допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча гривень).

В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із ухваленим додатковим рішенням, його оскаржив відповідач, Чинадіївський селищний голова Андрушко Володимир Миколайович який із покликанням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність обставинам справи та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та залишити позовну заяву без розгляду.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Просить скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні заяви відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подану скаргу слід залишити без задоволення з наступних мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до положень ч. 1-2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У ч. 3 ст. 134 КАС України визначено склад та обсяг судових витрат, зокрема, передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Колегія суддів зауважує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений в постанові від 16.11.2022 № 922/1964/21, стосовного того, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції зазначає, що з приводу надання правничої допомоги, у наданих документах міститься опис наданих послуг саме по цих спірних правовідносинах, тобто наявні усі дані, які дають можливість ідентифікувати надані послуги та прослідкувати взаємний зв`язок із цим спором.

З матеріалів справи судом встановлено, що стороною позивача було надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги від 20.12.2023 року, розрахунок вартості надання правничої допомоги відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 20.12.2023 року, Опис виконаних робіт та наданих послуг у зв`язку із наданням правничої допомоги, квитанція від 10.01.2024 року про отримання коштів.

Сума витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи становить 10000 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.) про те, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 268).

Водночас, у зазначеному рішенні Європейського суду з прав людини також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим часом на надання таких послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 1000,00 грн.(одна тисяча гривень)

Колегія суддів критично ставиться до тверджень відповідача про неспівмірність витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн із складністю цієї справи. У контексті цієї справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії та виконувати свої повноваження у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення 10000,00 грн на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чинадіївського селищного голови Андрушко Володимира Миколайовича залишити без задоволення, а додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі №260/211/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному підлягає оскарженню, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. В. Ніколін