Рішення
від 19.04.2024 по справі 1340/4977/18
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 рокусправа № 1340/4977/18 м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

зал засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Лунь З.І.

секретар судового засідання Слободянюк В.В.

за участю:

представник позивача Біликівська А.Р. Дацко О.І.

представник відповідача, Виконавчого комітету Львівської міської ради, Коржевич У.Ф.,

представник третьої особи, ТзОВ «Ореста», Ящинський А.Л., Кравчук О.А.

представник третьої особи, Комунальної установи «Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» Панкевич К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Громадської організації «Народна дія Львів» до виконавчого комітету Львівської міської ради, Міського голови Львова Садового Андрія Івановича, Заступника міського голови, члена виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківа Геннадія Володимировича, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореста», Міністерства культури та інформаційної політики України, Комунальної установи «Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними дії та бездіяльності.

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду у жовтні 2018 надійшла позовна заява Громадської організації «Народна дія Львів» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Міського голови Львова Садового Андрія Івановича, Заступника міського голови, члена виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківа Геннадія Володимировича, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореста», в якому просили із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №933 від 22.08.2018 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Ореста» багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд»;

- визнати незаконними дії та бездіяльність щодо захисту прав та інтересів держави Україна, права територіальної громади міста Львова на захист та охорону особливо цінних земель на вул. Старознесенській, 58, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 66, 70 в м. Львові Львівським міським головою ОСОБА_3 , яким не забезпечено контроль за обігом особливо цінних земель м. Львова при розгляді та ухваленні рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Ореста» багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд»;

- визнати незаконними дії Члена виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_4 , які полягають у підписанні ним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Ореста» багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд» за відсутності повноважень підписувати це рішення та визнати незаконним підпис на рішенні виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Ореста» багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд»;

- визнати незаконною бездіяльність щодо захисту прав та інтересів держави Україна, прав територіальної громади міста Львова Головного управління Держгеокадастру у Львівській області через незабезпечення ним контролю за обігом та використанням особливо цінних земель історико-культурного призначення м. Львова на вул. Старознесенській, 58, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 66, 70 в м. Львові.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 апеляційну скаргу Громадської організації «Народна дія Львів» залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі №1340/4977/18 без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.09.2022 у справі №К/9901/3975/20 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом матеріали адміністративної справи №1340/4977/18 надіслано Львівському окружному адміністративному суду відповідно до супровідного листа від 18.10.2022 №1340/4977/18/46011/22.

18.10.2022 після автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено суддю Лунь З.І.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що частина земельних ділянок, на які видано містобудівні умови та обмеження, не оформлені як об`єкти цивільних правовідносин, а також ці ділянки мають різне цільове призначення; всі згадані в оскарженому рішенні земельні ділянки належать до земель історико-культурного призначення, оскільки входять до історичного ареалу міста Львова. Також, виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівська міська рада та Львівський міський голова ОСОБА_3 не забезпечили виконання судового рішення у справі № 813/716/16, відповідно до якого Львівська міська рада зобов`язана забезпечити проведення робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі, а також віднесення земель в межах історичного ареалу до земель історико-культурного призначення.

Крім того позивач вважає, що оскаржуване рішення порушує права членів організації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , держави та територіальної громади міста Львова на охорону культурної спадщини, суперечить правовому режиму використання земель в історичному ареалі міста та охоронній зоні пам`ятки архітектури (церкви Вознесіння Господнього), санітарній зоні розташованого неподалік кладовища, суперечить законодавству у сфері містобудівної діяльності та містобудівній документації на місцевому рівні, а також нормам міжнародного права щодо охорони об`єктів історико-культурної спадщини.

Позивач також стверджує, що самостійною підставою для визнання протиправним оскаржуваного рішення є викадена у ньому недостовірна інформація, а також підписання цього рішення неуповноваженою особою, а саме заступником міського голови членом виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківим Геннадієм Володимировичем.

Позивач такж вважає, що міський голова міста Львова ОСОБА_3 не забезпечив контролю за використанням особливо цінних земель при прийнятті оскарженого рішення, а Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не відреагувало на скаргу ГО «Народна дія Львів» щодо перевірки законності його прийняття, що дає підстави для висновку про бездіяльність зазначених суб`єктів.

Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою суду від 20.10.2023 суд постановив прийняти справу до свого провадження та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.10.2023 суд постановив залучити до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство культури України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул.. І. Франка, 19, код ЄДРПОУ 37535703); Комунальну установу «Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» (місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул., Новознесенська, 32 код ЄДРПОУ 13806354); Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, площа Ринок, 1 код ЄДРПОУ 262256659).

Суд залучив до участі у справі означених третіх осіб, керуючись ч.5 ст.353 КАС України.

Так у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у цій справі Верховний Суд виснував таке: (…)49. Колегія суддів звертає увагу, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки осіб, які не є сторонами у справі, а саме: Міністерство культури України, Комунальної установи «Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Після прийняття до розгляду цієї справи учасниками справи до суду подано такі заяви по суті справи.

Позивач подав до суду заяву про уточнення підстав позову від 20.12.2022 (№79705 від 21.12.2022), у якій доповнено зміст позовної заяви графічними матеріалами та судовою практикою.

Позивач також подав до суду «заяву про розширення (доповнення) підстав позову» від 18.12.2023 (№97121 від 18.12.2023), яку суд розглядає як заяву по суту справи. Так, позивач, з урахуванням витребуваних судом доказів (актів органів місцевого самоврядування з графічними матеріалами щодо меж регіонального ландшафтноого парку «Знесіння»), вказує, що ділянка забудови, на яку видано оскаржувані містобудівні умови і обмеження, розташована у тій місцевості, яка є історично найскоріше заселеною та освоєною у межах сучасного міста Львова та, зокрема, ландшафного парку «Знесіння»; ділянка забудови знаходиться в охоронній зоні шляхів ХІ-ХIV ст.ст. та у зоні «історичного ядра» Знесіння.

У цій же заяві позивач наголошує, що при прийнятті оскаржуваного у цій справі рішення відповідач, виконавчий комітет Львівської міської ради, не урахував мінімально допустимих відстаней від проєктованого об`єкта до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд, зокрема, до церкви Вознесіння Господнього.

Позивач подав до суду відповідь на пояснення виконавчого комітету Львівської міської ради та письмові пояснення ТзОВ «Ореста» від 18.01.2024 (№4582 від 18.01.2024), у яких наголосив на різниці між рішенням виконкому Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005, яким закріплено історичний ареал та його межі, Історико-архітектурним опорним планом 2005 та розробленим пізніше на замовлення Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради новим Історико-архітектурним опорним планом відповідно до Договору№30052017. Саме цей новий Історико-архітектурний опрний план і був поданий на сесію Львівської міської ради від 07.10.2021, однак не був прийнятий Львівською міскьою радою. Водночас, як зазначає позивач рішення суду у справі ;813/716/16 стосувалося Історико-архітектурного оппорного плану 2005 року, а не нового 2017.

У згаданій заяві по суті справи позивач категорично не погоджується з твердженнями відповідача, що оскільки межі історичного ареалу м. Львова у встановленому порядку не затверджені, тому оскаржувані містобудівні умови і обмеження прийнято правомірно. Позивач наголошує, що виконком Львівської міської ради порушив норми Тимчасових регіональних правил забудови Львівської області (рішення Львівської обласної ради №1078 від 08.12.2009), яким визначено, що за наявності на території об`єктів культурної спадщини або за умови входження населеного пункту до Списку історичних населених місць України в складі містобудіної документації розробляється історико-архітектурний опорний план, у якому на основі затвердженої відповідним органом культурної спадщини науково-проєктної документації визначаються межі та режими використання зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини», державних будівельних норм ДБН Б.2.2-2, ДБН Б.2.2-3.

Також позивач зазначає, що історичний арел міста Львова закладено в Генеральному плані міста Львова, затвердженому ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924 «Коригування генерального плану м. Львова» ІІ стадія. Генеральний план», Розділ 17.02. Охорона історичного середовища. Наявність у місті Львові історичного ареалу позивачі також обґрунтовують і іншими локальними актами, зокрема, щодо встановлення місцевих податків, кредитних програм та ін.

Також позивач вказує, що буферна зона навколо об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів-ансамбль історичного центру» встановлена та подана у номінаційному файл ще у 1998, тоді як норма ч. 2 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до якої (станом на день прийняття оскаржуваного у цій спраі рішення) межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини, - набрала чиннсоіт у 2012 році.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач звертає увагу на судові рішення у подібних правовідносинах.

Просить позов задовольнити.

Від відповідача, виконавчого комітету Львівської міської ради надійшли пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 20.09.2022 (№71606 від 14.11.2022). У цих поясненнях відповідач наголошує на тому, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду №813/16/16 від 11.07.2016 виконавчими органами Львівьскої міської ради підготовлено проєкт ухвали «Про погодження меж історичного ареалу м. Львова»; цей проєкт винесено на розгляд на пленарне засідання сесії ЛМР 8-го скликання; цей проєкт був відхилений, бо не набрав необхідної кількості голосів. Також звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено можливість затвердження меж історичних ареалів рішенням виконкому міської ради. Тому рішення виконкому ЛМР №1311 від 12.09.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» не може вважатися документом, яким затверджено межі історичного ареалу,- в силу закону. Такі межі затверджує Мінкультури. При прийнятті оскарженого рішення враховано висновки історико-містобудівного обґрунтування, погодженого управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради, відповідно до якого на цих земельних ділянках не розташовані пам`ятки архітектури тощо. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що ГО «Народна дія Львів» оскаржує ненормативний правовий акт індивідуальної дії, який не стосується позивача та породжує права та обов`язки тільки для тих суб`єктів, яким його адресовано. Просить у позові відмовити.

Цей же відповідач подав до суду письмові пояснення (вх.12889 від 24.02.2023), у яких зазначив, що земельні ділянки, на яких планується будівництво в межах вул. Старознесенська, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 мають цільове призначення будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, а за територією відносяться до земель житлової забудови. Отже, оскаржуване рішення виконкому ЛМР прийнято з дотриманням детального плану території, затвердженого рішенням виконкому ЛМР від 10.04.2018№395 та з дотриманням ДБН 360-92.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечив з тих підстав, що землі історико-культурного призначення не віднесені до історичного ареалу м. Львова. Крім того, землі, які належать ТзОВ «Ореста» на праві власності, за адресою м.Львів, вул. Старознесенська, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , 64, 66, АДРЕСА_7 не відностяься до земель історико-культурного призначення та до особливо цінних земель. Просить у позові відмовити.

Інші відповідачі у справі, Міський голова Львова ОСОБА_3 , Заступник міського голови, член виконавчого комітету Львівської міської ради Васьків Геннадій Володимирович заяв по суті справи до суду не подавали.

Від третьої особи, Комунальної установи «Регіональний ландшафтний парк «Знесіння», надійшли до суду письмові пояснення (№12086 від 21.02.2023), в яких третя особи зазначила, що здійснення ТзОВ «Ореста» будівництва, а також прийняття уповноваженими органами рішень стосовно земельних ділянок в межах природно-заповдного фонду можливе лише при дотриманні чинного законодавства у цій сфері. При цьому земельні ділянки на вул. Старознесенська, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 66, АДРЕСА_7 не належать до території РЛП «Зннесіння» загальною площею 153,6903га, однак розміщені в межах зовнішньої межі, яка визначає територію парку площею 312,0949га.

Від третьої особи, ТзОВ «Ореста», надійшли до суду письмові пояснення (№3425ел від 22.02.2023), в яких третя особа вказала, що історико-архітектурний опорний план м. Львова з Мінкультури не погоджувався, меж історичного ареалу, а також території та буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО не затверджені. Вважає, що саме по собі включення певного населеного пункту до Списку населених місць України не має за собою наслідку формування в ньому історичного ареалу, а є лише належною підставою для розгляду Мінкультури питання та прийняття рішення щодо визначення історичного ареалу та встановлення правового режиму його використання. Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 16.11.2022 суд постановив визнати заяву ГО «Народна дія Львів» про відвід судді Лунь З.І від розгляду адміністративної справи необґрунтованою та передати заяву ГО «Народна дія Львів» про відвід судді Лунь З.І. для вирішення питання про відвід до автоматизованого розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу щодо розгляду заяви про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 18.11.2022 у складі головуючого судді Сакалоша В.М. постановлено відмовити в задоволенні заяви ГО «Народна дія Львів» про відвід судді Лунь Зоряни Іванівни у справі №1340/4977/18.

Ухвалою суду від 21.12.2022 суд постановив зобов`язати виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівську міську раду, Львівського міського голову Садового А.І. надати суду інформацію щодо виконання судового рішення у справі №813/716/16.

Ухвалою від 08.05.2023 суд постановив прийняти заяву про збільшення позовних вимог у адміністративній справі №813/4977/18 до розгляду та здійснювати розгляд адміністративної справи №813/4977/18 з урахуванням таких позовних вимог:

- визнати незаконними дії та бездіяльність щодо захисту прав та інтересів держави Україна, права територіальної громади міста Львова на захист та охорону особливо цінних земель на вул. Старознесенській, 58, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 66, 70 в м. Львові Львівським міським головою ОСОБА_3 , яким не забезпечено контроль за обігом особливо цінних земель м. Львова при розгляді та ухваленні рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Ореста» багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд»;

- визнати незаконними дії Члена виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_4 , які полягають у підписанні ним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Ореста» багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд» за відсутності повноважень підписувати це рішення та визнати незаконним підпис на рішенні виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Ореста» багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , 62, 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд»;

-визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, визнати протиправним та скасувати Дозвіл за №ЛВО12210526566 від 02.06.2021 на об`єкт будівництва «Будівництво багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіа теки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58,60, 60-А, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 зі знесенням існуючих будівель та споруд.

Залучити до участі у справі співвідповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (місцезнаходження: 79034, м. Львів, вул. Угорська, 7а, код ЄДРПОУ: 40181003).

Ухвалою суду від 08.05.2023 суд постановив позовну заяву Громадської організації «Народна дія Львів» у справі №813/4977/18 в частині позовних вимог, заявлених до Інспекції ДАБК у м. Львові - залишити без руху.

Ухвалою суду від 05.06.2023 суд постановив продовжувати розгляд справи в одному провадженні в межах справи №813/4977/18. Цю ухвалу постановлено через питання про роз`єднання позовних вимог, у зв`язку із заявою позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.06.2023 суд постановив позовну заяву Громадської організації «Народна дія Львів» в частині позовних вимог до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та визнання протиправним та скасування Дозволу за №ЛВО12210526566 від 02.06.2021 на об`єкт будівництва «Будівництво багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд залишити без розгляду.

У подальшому суд витребовував у суб`єктів владних повноважень докази, які позивачі не могли отримати в повному обсязі від цих же суб`єктів.

Так, ухвалою суду від 13.07.2023 суд постановив клопотання представника ГО «Народна дія Львів» задовольнити. Зобов`язати Львівську міську раду подати до суду такі акти:

- Ухвалу Львівської міської ради від 01.04.1991 «Про створення міського ландшафтно- історичного парку «Знесіння» та додатки до неї;

- Ухвалу Львівської міської ради від 19.05.1994 «Про статус та межі міського ландшафтно-історичного парку «Знесіння» разом з додатком, яким встановлено межі регіонального ландшафтного парку «Знесіння» та його загальну охоронну (буферну) зону та додатки до неї;

- Ухвалу Львівської міської ради №372 від 20.06.1996 «Про внесення змін в найменування структурних підрозділів міськвиконкому», якою Львівська міська рада ухвалила змінити назву ландшафтно-історичний парк «Знесіння» на регіональний ландшафтний парк «Знесіння»;

- Ухвалу Львівської міської ради №1113 від 21.06.2001 «Про затвердження меж і надання у постійне користування регіональному ландшафтному парку «Знесіння».

Зобов`язати виконавчий комітет Львівської міської ради подати до суду такі акти:

-Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №263 від 18.07.1991 «Про встановлення меж ландшафтно-історичного парку «Знесіння» (з додатками);

-Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 05.09.1996 №485 «Про проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння», яким погоджено проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння», розробленого ПКО «Політехніка» державного університету «Львівська політехніка» разом з проектом організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» у повному обсязі.

Ухвалою суд від 13.07.2023 суд постановив клопотання представника ГО «Народна дія Львів» задовольнити. Зобов`язати Львівську обласну раду подати до суду Рішення Львівської обласної ради Рішення Львівської обласної ради №71 від 01.10.1998 «Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду області» з додатком 1, яким створено та оголошено на території Львівської області об`єкти природно-заповідного фонду, змінено площу заповідних об`єктів, зокрема змінено площу парку «Знесіння» з 288,76 га на 312,10 га, та затверджено «Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» та установлено його охоронну зону площею 473,6 га.

Ухвалою суду від 18.09.2023 суд постановив клопотання представника ГО «Народна дія Львів» задовольнити. Зобов`язати виконавчий комітет Львівської міської ради повторно подати до суду Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 05.09.1996 №485 «Про проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння», яким погоджено проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння», розробленого ПКО «Політехніка» державного університету «Львівська політехніка» разом з проектом організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння». Зобов`язати Львівську обласну раду повторно подати до суду Рішення Львівської обласної ради №71 від 01.10.1998 «Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду області» з додатком 1, яким створено та оголошено на території Львівської області об`єкти природно-заповідного фонду, змінено площу заповідних об`єктів, зокрема змінено площу парку «Знесіння» з 288,76 га на 312,10 га, та затверджено «Проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» та установлено його охоронну зону площею 473,6 га.

Цю ухвалу постановлено через неповне виконання ухвали суду від 13.07.2023 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 07.02.2024 суд постановив відмовити у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків.

Ухвалою суду від 07.02.2024 суд постановив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Суд встановив таке.

22.08.2018 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №933 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Ореста» багатофункціонального об`єкту та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , 62А, 64, 66, 70 у м. Львові зі знесенням існуючих будівель та споруд», надалі по тексту - рішення №933 від 22.08.2018 року, згідно якого, розглянувши звернення товариства з обмеженою відповідальністю Ореста від 17.08.2018 (зареєстроване у Львівській міській раді 17.08.2018 за № 2-23481/АП-2401), містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції зі знесенням існуючих будівель та споруд на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 66, АДРЕСА_7 , беручи до уваги витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 № 133862835, від 09.08.2018 № 133866392, від 09.08.2018 № 133867826, від 09.08.2018 № 133865893, від 09.08.2018 № 133867080, від 09.08.2018 № 133867605, від 09.08.2018 № 133866768, від 09.08.2018 № 133867353, від 14.08.2018 № 134321666 та від 14.08.2018 № 134307340, Державний акт на право власності на земельну ділянку від 15.05.2012 серії ЯМ № 530370, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.08.2018 № НВ-4607533862018, від14.08.2018 № НВ-4607534072018, від 08.08.2018 № НВ-4607503762018, від 08.08.2018 № НВ-4607503652018, від 09.08.2018 № НВ-4607512712018, від 09.08.2018 № НВ-4607512452018, від 08.08.2018 № НВ-4607503572018, від 09.08.2018 № НВ-4607513332018, від 08.08.2018 № НВ-4607503672018, від 09.08.2018 № НВ-4607513162018 та від 11.12.2017 № НВ-4606118712017, інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.02.2016 № 53584328, від 12.02.2016 № 53275948, від 15.02.2016 № 53262178, від 15.02.2016 № 53263494, від 15.02.2016 № 53264190, від 15.02.2016 № 53273924, від 10.08.2018 № 133892336 та від 06.08.2018 № 133375516, керуючись Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, виконавчий комітет вирішив затвердити містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво товариством з обмеженою відповідальністю Ореста багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд, які додають.

Рішення №933 від 22.08.2018 було підписане заступником міського голови з фінансово-економічних питань та заступником міського голови з містобудування (в.о) ОСОБА_4 .

З містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 зі знесенням існуючих будівель та споруд, (далі також МБУО від 22.08.2018), які затверджені рішенням №933 від 22.08.2018 року і є додатком до вказаного рішення, видно, що МБУО від 22.08.2018 видані на нове будівництво на вул. Старознесенській, 58, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 (п.1.1.), замовником є товариство з обмеженою відповідальністю Ореста, 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, офіс 324 (п.1.2.).

У графі «Відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні» зазначено, що цільове призначення земельних ділянок площею 0,0429 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0123), площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0102), площею 0,0500 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0096), площею 0,0500 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0097), площею 0,0650 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0105), площею 0,0650 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0106), площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0099), площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0101), площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0098), площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0100) 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, земельної ділянки площею 0,3596 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0037) 03.15 для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель землі житлової та громадської забудови;

вид використання для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.08.2018 № НВ-4607533862018, від 14.08.2018 № НВ-4607534072018, від 08.08.2018 № НВ-4607503762018, від 08.08.2018 № НВ-4607503652018, від 09.08.2018 № НВ-4607512712018, від 09.08.2018 № НВ-4607512452018, від 08.08.2018 № НВ-4607503572018, від 09.08.2018 № НВ-4607513332018, від 08.08.2018 № НВ-4607503672018, від 09.08.2018 № НВ-4607513162018 та від 11.12.2017 № НВ-4606118712017.

Функціональне призначення земельних ділянок зона Ж-3-імо зона квартирної житлової забудови з обмеженням висоти забудови згідно з історико-містобудівним обґрунтування (ІМО); зона Р-1-1С зона стаціонарної рекреації регіонального ландшафтного парку відповідно до детального плану території, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 10.04.2018 року № 395.

Також, в МБУО від 22.08.2018 зазначається, що проектним рішенням необхідно врахувати вимоги детального плану території, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 10.04.2018 № 395, з дотриманням вимог ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (зі змінами).

Земельні ділянки на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 розміщені у межах господарської зони Регіонального ландшафтного парку Знесіння об`єкта природно-заповідного фонду України (ухвала Львівської обласної ради народних депутатів від 02.12.1993 № 327).

Також МБУО від 22.08.2018 передбачено, що проектування необхідно здійснювати з дотриманням вимог ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (зі змінами) та вимог управління охорони історичного середовища (лист від 13.10.2017 № 0004-2308).

Проектну документацію виготовити на підставі розробленого та погодженого у встановленому порядку історико-містобудівного обгрунтування.

Забезпечити пропорційність та співвідношення архітектурного об`єму з висотою існуючої забудови, що визначає масштаб проектованої споруди та вирішення архітектурного вистрою фасадів. Опрацювати паспорт кольорового опорядження фасадів та узгодити його у встановленому порядку.

Суд також встановив, що прийняттю відповідачем рішення №933 від 22.08.2018 року передувала розробка історико-містобудівного обґрунтування та затвердження детального плану території.

Так, 13.04.2017 виконавчий комітет Львівської міської ради розглянув звернення ТОВ «Ореста» та прийняв рішення № 305 «Про розроблення детального плану території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком «Знесіння».

Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» листом від 20.09.2017 за № 2404/220 повідомив ТОВ «Ореста», що територія, на якій планується розширення готелю за рахунок будівництва комплексу з функціями ділового, спортивного, культурного, відпочинкового, призначення, житлового будинку та підземної автостоянки знаходиться в господарській зоні парку. Поверховість проектованих будівель повинна відповідати зонуванню території. Розширення готелю доповнить програму розвитку парку, позбавить територію парку від аварійних будівель, розширить та збільшить рекреаційну зону, дозволить більш якісно проводити культурно-масові заходи на Знесінні в цілому.

Відтак, для розробки детального плану території у 2017 році фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат архітектора: серія АА №003152 від 03.06.2016 року) на замовлення ТзОВ «Ореста» розроблено історико-містобудівне обґрунтування розміщення готелю за рахунок будівництва комплексу з функціями ділового, спортивного, культурно-відпочинкового призначення, житлового будинку та підземної автостоянки на вул. Старознесенській, 58, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , далі по тексту ІМО.

Листом №0004-2308 від 13.10.2017 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради повідомило, що розглянуло звернення ТзОВ «Ореста» від 04.10.2017 щодо історико-містобудівного обґрунтування розміщення готелю за рахунок будівництва комплексу з функціями ділового, спортивного, культурно-відпочинкового призначення, житлового будинку та підземної автостоянки на АДРЕСА_8 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , опрацьоване ФОП ОСОБА_5 , і враховуючи лист регіонального ландшафтного парку «Знесіння» №2404/220 від 20.9.2017 року, погоджує його для подальшого врахування при розробленні проектної документації.

ДП ДІМП «Містопроект» на виконання завдання управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради та замовлення ТОВ «Ореста» розробило «Детальний план території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком «Знесіння» у м. Львові», (далі також ДПТ).

21.02.2018 за результатами розгляду проекту ДПТ на засіданні архітектурно-містобудівної ради управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради (протокол засідання № 3) ДПТ повернуто на доопрацювання у зв`язку із висловленими зауваженнями та пропозиціями членів архітектурно-містобудівної ради.

Результати розгляду проекту ДПТ на засіданні архітектурно-містобудівної ради управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради 16.03.2018 відображено в протоколі засідання № 5. Доповідач, серед іншого повідомив, що на означеній території проектується комплекс, функціонально та планувально розділений на два блоки: - добудова готелю з інфраструктурою ділового, спортивного, культурно-відпочинкового призначення; - житловий будинок формату апарт-готель: по типу планування - це готель, по формі оформлення нерухомості - квартирне житло, що використовується власниками як друге житло переважно для тимчасового проживання. Після завершення обговорення проблемних питань за наслідками голосування прийнято рішення погодити ДПТ, обмежений вул. Старознесенською, РЛП «Знесіння» у м. Львові.

10.04.2018 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 395 «Про затвердження детального плану території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком «Знесіння», відповідно до якого затверджено детальний план території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком «Знесіння», у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (планом зонування території) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території.

Суд також встановив, що ТзОВ «Ореста» на праві приватної власності належать земельні ділянки, а саме: земельна ділянка пл. 0,1 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0102, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, місце розташування: АДРЕСА_8 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607533812018 від 14.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.08.2018 року, індексний номер витягу: 134307340; земельна ділянка пл. 0,0429 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0123, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, місце розташування: АДРЕСА_8 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607534072018 від 14.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 року, індексний номер витягу: 134321666; земельна ділянка пл. 0,05 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0096, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, місце розташування: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607503762018 від 08.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 року, індексний номер витягу: 133862835; земельна ділянка пл. 0,05 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0097, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, місце розташування: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607503652018 від 08.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 року, індексний номер витягу: 133866392; земельна ділянка пл. 0,065 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0105, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, місце розташування: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607512712018 від 08.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 року, індексний номер витягу: 133867826; земельна ділянка пл. 0,065 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0106, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, місце розташування: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607512452018 від 09.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 року, індексний номер витягу: 133865893; земельна ділянка пл. 0,1 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0099, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, місце розташування: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607503572018 від 08.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 року, індексний номер витягу: 133867080; земельна ділянка пл. 0,1 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0101, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, місце розташування: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607513332018 від 09.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 року, індексний номер витягу: 133867605; земельна ділянка пл. 0,1 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0098, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, місце розташування: АДРЕСА_5 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607503672018 від 08.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 року, індексний номер витягу: 133866768; земельна ділянка пл. 0,1 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0100, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, місце розташування: АДРЕСА_6 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4607513162018 від 09.08.2018 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.08.2018 року, індексний номер витягу: 133867353; земельна ділянка пл. 0,3596 га, кадастровий номер: 4610137200:08:011:0037, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, місце розташування: АДРЕСА_7 , що посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №530370 від 15.05.2012 року.

ТзОВ «Ореста» на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на вищевказаних земельних ділянках, а саме: житловий будинок загальною площею 140,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.08.2018 року, індексний номер витягу: 133892336; житловий будинок загальною площею 40,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2016 року, індексний номер витягу: 53275948; житловий будинок загальною площею 30,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2016 року, індексний номер витягу: 53273924; житловий будинок загальною площею 49,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2016 року, індексний номер витягу: 53263494; житловий будинок загальною площею 53,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2016 року, індексний номер витягу: 53264190; житловий будинок загальною площею 104,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.02.2016 року, індексний номер витягу: 53584328; житловий будинок загальною площею 122,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2016 року, індексний номер витягу: 53262178; будівля готельного комплексу загальною площею 2386,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.08.2018 року, індексний номер витягу: 133375516.

Оцінюючи обставини цієї справи, зібрані докази, спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд, ухвалюючи рішення, зазначає таке.

Відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 244 КАС України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №933 від 22.08.2018 року, виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Також згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо порядку законодавчого регулювання порядку видачі містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва, то суд застосовує такі правові норми.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції від 23.07.2018 року) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Порядок видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки регулювався статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно із ч 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Оцінюючи відповідність затверджених рішенням № 933 від 22.08.2018 МБУО, суд досліджує відповідність цільового призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні саме на на дату надання МБУО.

Згідно з ст.1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

З рішення № 933 від 22.08.2018 видно, що ТзОВ «Ореста» було надано відповідачу витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідно до яких належні ТзОВ «Ореста» всі земельні ділянки за категорією належали до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, а земельна ділянка площею 0,3596 га (кадастровий номер 4610137200:08:011:0037) 03.15 Для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Згідно ч.5 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, відомості про земельні ділянки: цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Таким чином, суд висновує, що зазначаючи у рішенні № 933 від 22.08.2018 відомості про цільове призначення земельних ділянок, які відповідають даним Державного земельного кадастру, виконавчий комітет Львівської міської ради діяв правомірно. Зазначення інших відомстей про цільове призначення земельної ділянки чи категорії земель, аніж тих, що містяться в Держаному земельному кадастрі було б підставою для висновку про порушення суб`єктом владних повноважень ст.19 Конституції України.

Щодо твердження позивача про віднесення земельних ділянок до земель історико-культурного призначення суд зазначає таке.

Скеровуючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2022 року у справі № 1340/4977/18 зазначив, що, обґрунтовуючи позовні вимоги, серед іншого, громадська організація «Народна дія Львів» посилається на недостовірність відомостей в оскарженому рішенні про цільове призначення земельних ділянок на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 66, АДРЕСА_7 , оскільки такі розташовані в межах історичного ареалу міста Львова та з цієї причини є землями історико-культурного призначення. Колегія суддів зазначила, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та не надано оцінки обставинам, які встановлені у судовому рішенні у справі №813/716/16 та не було встановлено чи виконано судове рішення у справі № 813/716/16.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду також зазначила, що обставини, які встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, не мають абсолютного характеру і не можуть сприйматися судами як такі, які неможливо спростувати під час судового розгляду іншої справи. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших адміністративних, цивільних чи господарських справах.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції яка була чинною на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, що вказані у постанові від 20 вересня 2022 року у даній справі № 1340/4977/18, суд встановив таке.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі №813/716/16 за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури №1 до Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2016 року та постановою Верховного суду від 19 березня 2021 року, вирішено: Позов задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення в його межах земель до земель історико-культурного призначення. Зобов`язати Львівську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з внесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення.

З пояснень представника виконавчого комітету Львівської міської ради суд встановив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/716/16 від 11.07.2016 виконавчими органами Львівської міської ради було підготовлено проект ухвали «Про погодження меж історичного ареалу м. Львова». Цей проект ухвали було винесено на розгляд пленарного засідання 07 жовтня 2021 року сесії Львівської міської ради 8-го скликання. Однак, означений проект був відхилений, оскільки не набрав необхідної кількості голосів.

Ухвалою «Про інвентаризацію земель Львівської міської територіальної громади» №2380 від 29.09.2022 надано Управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради дозвіл на проведення інвентаризації земель населених пунктів Львівської міської територіальної громади (у межах населених пунктів та за їх межами) згідно з додатком, де є місто Львів. Цією ухвалою надано управлінню земельних ресурсів дозвіл на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель населених пунктів Львівської міської територіальної громади. Ця ухвала прийнята та виконується виконавчим органом Львівської міської ради із залученням відповідної ліцензованої землевпорядної організації.

Станом на дату ухвалення судового рішення постанова Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 813/716/16 не виконана, зокрема не забезпечено проведення робіт з внесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення.

Оцінюючи можливість віднесення належних ТзОВ «Ореста» земельних ділянок до земель історико-культурного призначення в силу закону, судзазначає таке.

Згідно з п.п.«г» ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель, зокрема належать землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Аналогічні критерії для віднесення земель до категорії історико-культурного призначення визначені ч.1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на день видачі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.08.2018 року № 933), відповідно до якої землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Отже, суд висновує, що умовою віднесення земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єктів, що визначені статями 53 Земельного кодексу України та статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: пам`ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території тощо.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону культурної спадщини» комплекс (ансамбль) пам`яток з усією сукупністю компонентів, що становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами, може бути оголошений історико-культурним заповідником державного або місцевого значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 33-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам`яток історико-культурним заповідником державного значення або території історико-культурною заповідною територією приймає Кабінет Міністрів України. Рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам`яток історико-культурним заповідником місцевого значення приймає відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласна, Київська і Севастопольська міські ради

Статтею 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що оголошення топографічно визначених територій чи водних об`єктів, в яких містяться об`єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, охоронюваними археологічними територіями належало до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, зважаючи на імперативність правових норм, закріплених в ст. 53 Земельного кодексу України та у ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній пам`ятки культурної спадщини чи інших, зазначених у вищевказаних статтях об`єктів (історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, які оголошуються такими компетентними органами у відповідності до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній відповідної пам`ятки культурної спадщини, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Такі висновки щодо застосування норм права, а саме ст.53 Земельного кодексу України та ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в контексті віднесення земельної ділянки до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній пам`ятки культурної спадщини наведені у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 (пункт 40), у постанові Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20, у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №380/4498/20 (пункт 224).

Суд не застосовує у спірних правовідносинах в контексті віднесення земельних ділянок до земель історико-культурного призначення ст. 186-1 Земельного кодексу України, на яку є посилання у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі №813/716/16, оскільки згадана норма визначає повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та не визначає приналежність тих чи інших земель до земель історико-культурного призначення, а відтак не є релевантною до спірних праоввідносин. Крім того, згадга норма була виключена із Земельного кодексу України на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують наявність на належних ТзОВ «Ореста» земельних ділянках на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 будь-яких об`єктів, зокрема, пам`яток культурної спадщини, за фактом розташування яких на цих земельних ділянках, їх можна віднести до земель історико-культурного призначення в силу закону на підставі статті 53 Земельного кодексу України та статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Щодо аргументів позивача про те, що будівля на вулиці Старознесенській, 66 (колишня вілла Завадовичів) має історичну і культурну цінність, то суд оцінює їх критично, оскільки на офіційному сайті Міністерства культури та інформаційної політики України в підрозділі "Державний реєстр нерухомих пам`яток України" (за посиланням https://mcip.gov.ua/kulturna-spadshchyna/derzhavnyy-reiestr-nerukhomykh-pam-iatok-ukrainy/) не виявлено відомостей про будівлю на вул. Старознесенькій, 66 в. м Львові чи будь-яких інших об`єктів по вул. Старознесенській у м. Львові в переліках нерухомих пам`яток державного значення та місцевого значення. Відсутні відомості про цю будівлю чи інші будівлі по вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 і в Переліку пам`яток архітектури та містобудування, історії, розташованих на території м. Львова, що розміщений на офіційному сайті Львівської міської ради (https://city-adm.lviv.ua/lmr/lmrdownloads/!_upravlinnya/UOIS/Perelik_pamiatok_arkhitektury_mistobuduvannia_istorii_L%D1%8Cvova_onovleno_07_03_2019.pdf ).

Окрім того, відповідно до технічного висновку «Технічний огляд, визначення технічного стану будівлі, рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та подальшої експлуатації м. Львів, вул. Старознесенькій, 66», складеного ліцензованим спеціалістом станом на 2017 рік (том 2, а.с.142-178), належна ТзОВ «Ореста» будівля по вул. Старознесенькій, 66 у м. Львові знаходиться в аварійному технічному стані; така не є пам`яткою місцевого чи державного значення.

У матеріалах ІМО вказано, що будинок АДРЕСА_6 перебуває в аварійному стані, тому фасад частини проектованої споруди на місці знесеного будинку повинен нагадувати елементи історичної споруди.

Суд також ураховує, що Закон України «Про охорону культурної спадщини» містить такі поняття як історичний ареал, зони охорони пам`ятки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» історичний ареал населеного місця частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку; зони охорони пам`ятки встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Порядок встановлення меж історичного ареалу та зон охорони пам`яток регулюється статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до ч.2 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 318 (зі змінами і доповненнями), відповідно до якого відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини (п.4); межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (п.5); визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури (п.12).

З системного аналізу зазначених правових норм суддійшов висновку, що передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка повинна бути погоджена відповідним органом місцевого самоврядування та затверджена Мінкультури (станом на дату виникнення спірних правовідносин Міністерство культури України) як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

У матеріалах справи є лист Міністерства культури України від 22.04.2019 року №646/10-2/15-19, яким повідомлено Департамент містобудування Львівської міської ради, що станом на день складення цього листа історико-архітектурний опорний план м. Львова з Мінкультури не погоджувався; межі історичного ареалу, а також території буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО наразі у визначеному порядку не затвердженні; детальні плани території, зонінги, плани функціонального зонування території тощо Львівська міська рада розглядає та затверджує без залучення уповноважених органів охорони культурної спадщини.

Водночас, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/13557/21 виклав такі правові висновки:

- межі історичного ареалу міста Львова закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Львова, який входить до складу містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план», затвердженої ухвалою Львівської міськради 18-ї сесії 5-го скликання № 3924 від 30 вересня 2010 року, що була розроблена відповідно до чинного на час розробки законодавства, а саме - законів України «Про основи містобудування», «Про планування та забудову територій», ДБН Б.1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затверджених наказом Держбуду України 25 вересня 1997 року № 164;

- оскільки історико-містобудівний опорний план міста Львова, яким визначені, зокрема території, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО та історичний ареал м. Львова, ґрунтується на розробленому інститутом «Укрзахідпроектреставрація» у 2005 році історико-архітектурному плані м. Львова, що також покладений в основу рішення виконкому Львівської міськради № 1311 від 9 грудня 2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», то відповідно території, що визначені такими, що входять до меж історичного ареалу міста Львова згідно з рішенням виконкому Львівської міськради № 1311, знаходяться у межах історичного ареалу міста Львова або його буферної зони на підставі такого історико-містобудівного опорного плану як складової Генерального плану міста Львова.

Отже, суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватися обмежень і вимог, установлених Законом України «Про охорону культурної спадщини», під час здійснення будівництва в межах історичного ареалу.

Як видно з ДПТ, територія земельних ділянок на вул. Старознесенській, 58, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 знаходиться в межах історичного ареалу м. Львова.

Беручи до уваги те, що ст. 53 Земельного кодексу України та ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не включають до земель історико-культурного призначення такі території як історичний ареал та зони охорони пам`яток без розташування на земельній ділянці відповідної пам`ятки культурної спадщини чи інших об`єктів, визначених вищевказаними нормами, тому суд не погоджується з аргументами позивача про те, що саме по собі перебування земельних ділянок на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 66, АДРЕСА_7 в межах історичного ареалу відносить їх до земель історико-культурного призначення (без розташування на них об`єктів, визначених в статті 53 Земельного кодексу України та статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що земельні ділянки на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , 64, 66, АДРЕСА_7 не відносяться до земель історико-культурного призначення в силу закону.

Відповідно до п. 14 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, зокрема належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, законодавством України чітко визначено послідовність, стадійність та етапність проєктування та будівництва об`єктів, виконання комплексу робіт, пов`язаних із створенням об`єкта архітектури. Отримання вихідних даних у вигляді містобудівних умов є найпершою стадією забудови територій і створення об`єкта архітектури, передує стадії проєктування, а створення проектної документації для об`єктів будівництва передбачає обов`язкове врахування, у тому числі, таких вихідних даних. Містобудівні умови та обмеження отримуються саме для проектування об`єкта будівництва, що визначено у абз. 1 ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Містобудівні умови та обмеження не є тотожними проєктній документації. Створення цих документів відбувається за різними процедурами, визначеними законодавством, а їх зміст та призначення у процесі будівництва суттєво відрізняються.

Законом України «Про охорону культурної спадщини» не передбачено обов`язку замовника отримувати погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, для видання йому містобудівних умов та обмежень. Таке погодження стосується саме проєктів містобудівних перетворень, а не вихідних даних, на основі яких ці проєкти розробляються та затверджуються.

Погодження містобудівних умов не передбачається й ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Такі висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 грудня 2023 року у справі №380/4498/20.

Таким чином, суд не погоджується з аргументами позивача про необхідність отримання попереднього погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, щодо намірів забудови (містобудівних перетворень) перед зверненням за отриманням МБУО.

Щодо необхідності погодження із органом управління об`єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО рішення №933 від 22.08.2018 року про видачу МБУО, то суд зазначає таке.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо збереження пам`яток культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО» від 19.06.2018 № 2457-VIII (далі також Закон № 2457-VIII) в національне законодавство (Закон №1805) внесені істотні зміни, серед іншого, впроваджено поняття "об`єкт всесвітньої спадщини" - об`єкт культурної спадщини, включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО відповідно до Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, а також "буферна зона" - територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання"; в статтю 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» внесені зміни, визначено порядок встановлення меж та режимів використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини (як і щодо історичних ареалів населених місць, такі визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини); доповнено Закон України «Про охорону культурної спадщини» розділом VI-1 "Особливості охорони об`єктів всесвітньої спадщини".

Зокрема, Законом № 2457-VIII доповнено Закон України «Про охорону культурної спадщини» ст. 37-2 «Правовий статус об`єкта всесвітньої спадщини», згідно з ч 3 якої проведенню містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, в буферній зоні передує інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Суд встановив, що Закон № 2457-VIII набрав чинності 25.07.2018 та введений в дію з 25.01.2019 (п.1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення"), отже, вказані законодавчі положення станом на дату прийняття оскарженого рішення №933 від 22.08.2018 року не діяли, тому підстав для їх застосування до спірних правовідносин немає.

Водночас, суд бере до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 грудня 2023 року у справі №380/4498/20 з приводу необхідності отримання рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО на стадії надання йому містобудівних умов та обмежень. Зокрема, у цій постанові Верховний Судом надано наступні висновки:

«Проаналізувавши вищенаведені норми статті 37-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку інформування ЮНЕСКО, які є спеціальними для регулювання спірних у цій справі правовідносин, дійшла висновку про те, що інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про намір здійснити містобудівні перетворення на території об`єкта всесвітньої спадщини передує проведенню на об`єкті всесвітньої спадщини, його території, зокрема, містобудівних перетворень, якими охоплюється й нове будівництво.

Верховний Суд акцентує увагу на тому, що Порядок інформування ЮНЕСКО, до якого відсилає частина третя статті 37-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», як і сама ця стаття, закріплюють за замовником обов`язок повідомити Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про намір здійснити містобудівні перетворення на території об`єкта всесвітньої спадщини, отримати рекомендації цього Комітету щодо проєкту такого перетворення, виконати ці рекомендації при проведенні таких робіт.

Варто наголосити й на тому, що норми частини третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначають вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про надання містобудівних умов та обмежень. Нормами цієї статті не передбачено подання разом з заявою вищезгаданих рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як не визначено й обов`язку органу, який за законом уповноважений видавати містобудівні умови та обмеження, перевіряти вказаний замовником намір забудови на відповідність цим рекомендаціям, які, до того ж, не є містобудівною документацією на місцевому рівні.

Аналіз вищевикладених норм законодавства засвідчує, що рішення уповноваженого органу у сфері містобудування про видачу містобудівних умов та обмежень не підлягає погодженню органом управління об`єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Тому колегія суддів констатує, що у спірних відносинах у відповідача не виникло передбачених законом підстав для відмови у наданні замовнику містобудівних умов та обмежень у зв`язку з непогодженням таких умов Мінкультури та органом управління об`єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, недоданням до заяви про їх видання рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО щодо проєкту запланованого містобудівного перетворення.

Вчинення таких дій замовником на стадії отримання ним містобудівних умов та обмежень законом не вимагається»

Таким чином, суд вважає аргументи позивача про необхідність інформування Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про намір здійснити містобудівні перетворення до винесення оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №933 від 22.08.2018 безпідставними.

Щодо відповідності виданих МБУО містобудівній документації на місцевому рівні, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Частиною 4 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Згідно з ч.8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Ухвалою Львівської міської ради №1283 від 01.12.2016 "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території м. Львова (зонінг) Том І. Частина 6 Зонування Личаківського району" затверджено містобудівну документацію "План зонування території м. Львова (зонінг) Том І. Частина 6 Зонування Личаківського району".

25.01.2018 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 2914 "Про затвердження змін до містобудівної документації "План зонування території м. Львова (зонінг)": Том 1 Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка; Том 1 Частина 2. Зонування Сихівського району; Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району", на підставі якої затвердила зміни до містобудівної документації "План зонування території м. Львова (зонінг)" Том 1. Частина 1. Базове зонування. Загальна пояснювальна записка, виклавши його у новій редакції, далі - Базове зонування.

Пункт 1.7.1. Базового зонування м. Львова визначає, що зміни до плану зонування можуть розроблятись як окремий документ або вноситись шляхом розроблення детального плану території (далі -ДПТ). Зміни до плану зонування, що вносяться шляхом розроблення ДПТ, затверджуються виконавчим комітетом міської ради. Уточнення плану зонування території здійснюється при розробленні ДПТ. При наявності зонінгу детальні плани розробляються з метою уточнення для конкретних ділянок єдиних містобудівних умов та обмежень їх забудови, визначених планом зонування узагальнено, для зони в цілому. В процесі розроблення ДПТ, може виникати необхідність уточнення рішень, в т.ч і генплану міста відповідно до п.1 ст.19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Необхідність внесення змін або уточнень в "зонінг" обумовлюється в рішенні ради (виконкому) та завданні на розроблення детального плану території. Уточнені матеріали зонування території та містобудівних регламентів у складі ДПТ проходять процедуру громадських слухань, погоджуються у випадку необхідності із відповідними органами і затверджуються виконавчим комітетом міської ради.

Затверджений в установленому порядку ДПТ з матеріалами зміни або уточнення зонування та містобудівних регламентів стає невід`ємною частиною містобудівної документації (зонінгу), реєструється як зміна або уточнення зонінгу і вноситься в установленому порядку в містобудівний кадастр (п.1.7.3. Базового зонування м. Львова).

За змістом рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.04.2018 №395 "Про затвердження детального плану території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком "Знесіння" затверджено Детальний план території, обмеженої вул. Старознесенською, регіональним ландшафтним парком "Знесіння".

Цим ДПТ уточнено функціональне використання території, на яку такий розроблявся; серед іншого визначено, що територія, до якої входять земельні ділянки на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , 64, 66, 70 у м. Львові, віднесена до функціональних зон Ж-3-імо та Р-1-1С (розділ 15). Отже, рішення №395 від 10.04.2018 визначило зміни та уточнення до зонування Личаківського району м. Львова та є невід`ємною частиною містобудівної документації на місцевому рівні,

Згідно з розділом 2 Базового зонування та розділу 16 ДПТ зона Ж-3-імо - це зона квартирної житлової забудови, що виділена для забезпечення правових умов формування кварталів багатоквартирних житлових будинків з обмеженням висоти забудови згідно історико-містобудівного обґрунтування (ІМО), інших видів діяльності, скверів, ігрових та спортивних майданчиків. Для даної зони передбачено за переважним видом використання будівництво багатоквартирних житлових будинків, гранично допустима висота яких приймається відповідно до висновків історико-містобудівного обґрунтування (ІМО).

Інша частина території визначена як функціональна зона Р-1-1-С - підзона стаціонарної рекреації зони регіонального ландшафтного парку, що призначається для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку. За переважним видом використання цієї функціональної зони допускається будівництво готелів, будівель для прийому гостей, центрів обслуговування туристів.

Як суд зазначав, у матеріалах справи є ІМО, на яке є посилання в ДПТ, яке обґрунтовує розміщення відповідних об`єктів на земельних ділянках на вул. Старознесенській, 58, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та містить планувальні обмеження при розробленні проектної документації.

Зокрема, ІМО містить вимоги щодо гранично допустимої висоти і поверховості забудови: верхня відмітка стіни будинку № 66 вздовж червоної лінії вулиці становить 8,3 м, верхня відмітка від рівня землі найвищої точки об`єму будинку - 12,4 м (абсолютна відмітка землі в цьому місці 292,24 м). Тому висота стіни головного фасаду проектованої споруди розташованої вздовж червоної лінії вул. Старознесенської не повинна перевищувати абсолютної відмітки 300,6 м, а висота найвищої відмітки інших будівель вздовж вулиці не повинні перевищувати абсолютної відмітки 304,4 м.

Також в ІМО зазначено, що на протилежній від ділянки обґрунтування стороні вулиці знаходиться пам`ятка архітектури церква Вознесіння Господнього, яка є просторовою домінантою серед навколишньої забудови.

З огляду на це, проектована забудова повинна бути узгоджена з габаритами церкви і не порушувати її ролі домінанти. Тому верхні відмітки споруд, розташованих вглибині ділянки можуть поступово збільшуватись, але і в найвіддаленішій її частині не повинні перевищувати абсолютної відмітки підкупольного поясу церкви 311,1 м.

Отже, територія, до якої входять перелічені в оскарженому рішенні №933 від 22.08.2018 року земельні ділянки на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , 64, 66, АДРЕСА_7 , відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні за своїм функціональним призначенням віднесена до функціональної зони Ж-3-імо (зона квартирної житлової забудови) та Р-1-1-С (підзона стаціонарної рекреації зони регіонального ландшафтного парку). З огляду на це наміри ТзОВ «Ореста» щодо забудови вищевказаних земельних ділянок житловим будинком типу апарт-готель (Ж-3-імо) та розширенням готелю (Р-1-1-С) відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. А визначена у МБУО висота багатоквартирного житлового будинку (будівля № 1 на генплані) - не вище 24,20 м (абсолютна відмітка 311,10), багатофункціонального готелю (будівлі № 2 на генплані) не вище 15,50 м, відповідно до детального плану території, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 10.04.2018 № 395, відповідає ІМО.

Суд встановив, що ДПТ пройшов громадські слухання, відповідні матеріали містяться на офіційному сайті Львівської міської ради за посиланням https://city-adm.lviv.ua/public-hearings/247361-materialy-rozhliadu-propozytsii-podanykh-v-ramkakh-hromadskoho-slukhannia-shchodo-vrakhuvannia-hromadskykh-interesiv-pid-chas-rozroblennia-detalnoho-planu-terytorii-obmezhenoi-vul-staroznesenskoiu-rehionalnym-landshaftnym-parkom-znesinnia-u-m-lvovi .

Суд не досліджує аргументів позивача щодо невідповідності ДПТ та ІМО чинному законодавству, оскільки рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.04.2018 року №395, яким затверджено ДПТ, та ІМО не є предметом спору.

Також суд встановив, що ДПТ та ІМО позивач не оскаржував в суді.

Відповідно до пояснювальної записки, територія, на яку розроблявся ДПТ, обмеженої вулицею Старознесенською та РЛП "Знесіння", знаходиться в межах регіонального ландшафтного парку "Знесіння" - об`єкту природно-заповідного фонду України, статус якого затверджений ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів №327 від 02.12.1993 року. Згідно проекту організації регіонального ландшафтного парку "Знесіння", розробленого ПКО "Політехнік" ДУ "Львівська політехніка" у 1995 році, за функціональним призначенням територія забудови в межах проектування ДПТ віднесена до господарської зони парку і межує із зонами регульованої та стаціонарної рекреації. Оновленим проектом організації території РЛП "Знесіння", розробленого ПП "Архново" у 2014 році, який поки що не затверджений і має рекомендаційний статус, передбачено природоохоронне зонування даного парку.

Суд встановив, що дирекція регіонального ландшафтного парку "Знесіння", на території якого функціонує готель "Кавальєр", у листі №2404/220 від 20.09.2017 року висловила свою позицію щодо пропонованого ТзОВ "Ореста" розширення, а саме територія, на якій планується розширення готелю за рахунок будівництва комплексу з функціями ділового, спортивного, культурного, відпочинкового, призначення, житлового будинку та підземної автостоянки знаходиться в господарській зоні парку. Поверховість проектованих будівель повинна відповідати зонуванню території. Дане розширення готелю доповнить програму розвитку парку, позбавить територію парку від аварійних будівель, розширить та збільшить рекреаційну зону, дозволить більш якісно проводити культурно-масові заходи на Знесінні в цілому (том 2, а.с.113); згідно виданого регіональному ландшафтному парку "Знесіння" державного акту на право постійного користування землею І-ЛВ №004103, земельні ділянки по вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 у місті Львові не входять до меж території регіонального ландшафтного парку "Знесіння" (том 3, а.с.176).

Відповідно до положень Закону України «Про природно-заповідний фонд України»:

- Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів (стаття 23);

- На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків (стаття 24);

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

- заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

- зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

- зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

- господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зона антропогенних ландшафтів [біосферного заповідника] - включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності; в ній забороняється мисливство.

З огляду на вищевказане законодавче регулювання, суд не вбачає заборони здійснення будівництва в межах господарської зони регіонального ландшафтного парку «Знесіння».

Щодо аргументів позивача про те, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач не урахував охоронних зон пам`яток архітектури суд зазначає таке.

У ІМО, що є у справі, ураховано відомості про те, що на протилежній від ділянки обґрунтування стороні вулиці знаходиться пам`ятка архітектури - церква Вознесіння Господнього, яка є просторовою домінантою серед навколишньої забудови, з огляду на це, проектована забудова повинна бути узгоджена з габаритами церкви і не порушувати її ролі домінанти. Тому верхні відмітки споруд, розташованих вглибині ділянки можуть поступово збільшуватись, але і в найвіддаленішій її частині не повинні перевищувати абсолютної відмітки підкупольного поясу церкви - 311,1 м.

Розпорядженням представника Президента України "Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність" від 12.02.1993 року №101 Церкву Вознесіння Господнього на вул. Старознесенській, 23 у м.Львові віднесено до пам`яток архітектури місцевого значення. Відповідно до розпорядження голови Львівської обласної ради народних депутатів "Про взяття під охорону держави пам`яток історії та культури Львівської області" від 19.07.1995 року №528 до переліку пам`яток археології внесено поселення X-XIII ст.ст. на західному підніжжі гори Рота на вулиці Старознесенській у м. Львові та городище-капище X-XIII ст.ст. на горі Рота на вулиці Старознесенській у м. Львові.

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини

У листі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації №16-294/0/2-19 від 01.02.2019, який є місцевим органом охорони культурно спадщини, повідомлено, що науково-проектна документація щодо визначення охоронних зон згаданих вище пам`яток архітектури та археології до органу охорони культурної спадщини облдержадміністрації на розгляд та затвердження відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не надходила. В матеріалах ІМО також зазначено про відсутність охоронних зон пам`яток.

Оскільки охоронна зона пам`ятки архітектури Церкви Вознесіння Господнього на вул. Старознесенській, 23 у м. Львові та пам`яток археології станом на дату видачі оскаржуваного рішення №933 від 22.08.2018 не були визначені відповідною науково-проектною документацією, що затверджена відповідним органом охорони культурної спадщини, то твердження позивача щодо входження земельних ділянок по вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , 70 в м. Львові до охоронних зон цих пам`яток не підтверджується документально.

Щодо аргументів позивача про те, що охоронні зони пам`ятки архітектури Церкви Вознесіння Господнього на вул. Старознесенській, 23 у м. Львові та пам`яток археології були визначені у проекті організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння», то такі суд оцінює критично з огляду на таке.

Рішенням Львівської обласної ради №71 від 01.10.1998 року «Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду області» затверджено проект організації території регіонального ландшафтного парку «Знесіння» та його охоронну зону площею 473,6 га. У складі даного проекту містяться паспорти об`єктів: Церква Вознесіння Господнього, урочище «Ксьонзове поле», складені ПКО «Політехнік» ДУ «Львівська політехніка».

Однак, суд не бере до уваги зазначені паспорти об`єктів як підтвердження встановлення охоронної зони вищевказаних об`єктів, оскільки в силу ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» належним підтвердженням визначення охоронних зон відповідних пам`яток культурної спадщини має бути науково-проектна документація щодо визначення охоронних зон пам`яток, яка даній ситуації відсутня та не подавалася на затвердження відповідних органів охорони культурної спадщини.

Отже, на переконання суду, в оскаржуваному рішенні №933 від 22.08.2018 не могли бути чітко відображені відповідні відомості про охоронні зони за відсутності відповідних документів, які їх визначають згідно з вимогами ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Щодо тверджень позивача про те, що МБУО при визначенні червоних ліній не враховані відстані до Церкви Вознесіння Господнього, якими на думку позивача мали визначатися охоронна зона цієї пам`ятки, то відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» червоні лінії це визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Як видно з визначень вищезазначених понять, червоні лінії встановлюються щодо вулиць, доріг, майданів, але ніяк щодо охоронних зон пам`яток культурної спадщини, як зазначає позивач. Тому такі твердження позивача є безпідставними.

Також суд критично оцінює аргументи позивача щодо невідповідності МБУО вимогам ДБН Б 2.2.-12:2019, оскільки вони були прийняті пізніше, ніж оскаржуване рішення № 933 від 22.08.2018 року, а тому не можуть застосовуватися при вирішенні спору.

Щодо доводів позивача про те, що МБУО видано на територію, що знаходиться в межах санітарно-захисної зони кладовища, то суд зазначає таке.

Позивач стверджує, що територія, на яку видані МБУО, розташована на відстані ближче ніж 300 метрів до кладовища на Знесінні, що суперечить п.3.5. Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99, що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України 01.07.1999 року №28; відтак будівництво готелів чи житлових будинків у цій зоні заборонене, проте позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження названої ним обставини. Також покликається на здійснення окремих поховань і на даний час.

Відповідно до Закону України "Про поховання та похоронну справу" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону. (стаття 23). Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється (стаття 31).

Пунктом 3.12. ДСанПіН 2.2.2.028-99 визначено, що санітарно-захисна зона закритих кладовищ (по закінченню кладовищного періоду) до житлових, громадських будівель, установ і зон відпочинку та об`єктів, які прирівнені до них, може бути зменшена: в міських поселеннях до 50 м, у сільських поселеннях до 100 м.

Суд встановив, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів "Про встановлення меж цвинтаря Старого Знесіння" від 17 травня 1990 року №206 для території, де розташовані похоронення на Старому Знесінні в місті Львові, відновлено статус цвинтаря без права захоронення і підзахоронення та визначено санітарно-захисну зону на відстані 50 метрів від місць захоронення.

Крім того, згідно зі схемою зонування за санітарно-гігієнічним регламентом Личаківського адміністративного району, що розроблена до Плану зонування Личаківського району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №1283 від 01.12.2016 року «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території м. Львова (зонінг) Том І. Частина 6 Зонування Личаківського району», територія земельних ділянок по вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , 64, 66, АДРЕСА_7 , щодо яких було затверджено оскаржуваним рішенням МБУО, не потрапляє до жодної із встановлених у цьому районі санітарно-захисних зон, в тому числі і санітарно-захисної зони кладовища (САН-4).

Таким чином, вищенаведені докази повністю спростовують аргументи позивача щодо прийняття рішення №933 від 22.08.2018 року з грубим порушенням санітарних норм щодо охоронних зон Цвинтаря старого Знесіння, а відтак і те, що МБУО видано на територію, що знаходиться в межах санітарно-захисної зони кладовища.

Факт здійснення поодиноких поховань (під захоронення), пр що також стверджує позивач, не змінює автоматично санітарно-захисну зону на відстані 50 метрів, яка встановлена рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 17 травня 1990 року №206.

Щодо твердження позивача про незаконність дій щодо підписання рішення № 933 від 22.08.2018 заступником міського голови, членом виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_4 , суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на дату виникнення спірних правовідносин) міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради та головує на її засіданнях; міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету та підписує рішення ради та її виконавчого комітету (пункти 2, 3 частини 4 статті 42); у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах; сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (частина 3 статті 52); основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету (стаття 53).

Регламент виконавчого комітету Львівської міської ради, який затверджено рішенням від 13.10.2017 року №903 "Про Регламент виконавчого комітету Львівської міської ради" (пп. 4.26-4.28, 4.57) містить такі положення: Львівський міський голова головує на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради; у разі відсутності Львівського міського голови головує на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради заступник міського голови з фінансово-економічних питань; у разі відсутності Львівського міського голови та заступника міського голови з фінансово-економічних питань головує на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради керуючий справами виконкому або посадова особа, яка виконує обов`язки Львівського міського голови; рішення виконавчого комітету підписує Львівський міський голова або посадова особа, яка виконує обов`язки Львівського міського голови.

Суд встановив, що ОСОБА_4 є заступником міського голови з фінансово-економічних питань Львівської міської ради.

Міський голова Львова Садовий А.І. з 14.08.2018 по 22.08.2018 року (включно) перебував у службовому відрядженні, на час його відсутності виконання обов`язків Львівського міського голови покладено на заступника міського голови з фінансово-економічних питань Львівської міської ради Васьківа Г.В. (розпорядження від 13.08.2018 №512-К;).

За цих обставин 22.08.2018 року на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради головував заступник міського голови з фінансово-економічних питань Львівської міської ради Васьків Г.В., який підписав оскаржене та інші прийняті в цей день рішення.

Суд не бере до уваги покликання позивача на положення ч.2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як на обґрунтування відсутності у заступника міського голови з фінансово-економічних питань Львівської міської ради Васьківа Г.В. повноважень на підписання оскарженого рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, оскільки ця норма містить вичерпний перелік обставин, за умови настання яких здійснення повноважень міського голови покладається на секретаря відповідної ради (дострокове припинення повноважень, смерть та неможливість здійснення своїх повноважень), а також встановлює період таких повноважень секретаря міської ради - з моменту дострокового припинення повноважень міського голови та до моменту початку повноважень міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Оскільки визначених цією нормою обставин не настало, то і підстав для її застосування в частині виконання обов`язків міського голови секретарем міської ради не було.

Більше того, ст. 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прямо передбачає повноваження заступника сільського, селищного, міського голови (у разі неможливості здійснення міським головою цієї функції) скликати та проводити засідання виконавчого комітету місцевої ради, яке є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про помилковість доводів позивача щодо відсутності у заступника міського голови з фінансово-економічних питань Львівської міської ради ОСОБА_4 , який 22.08.2018 виконував обов`язки міського голови Львова та головував на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради, повноважень на підписання прийнятого в цей день рішення виконавчого комітету Львівської міської ради.

Згідно із ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Ураховуючи усе вищевикладене суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у видачі МБУО заявнику ТзОВ «Ореста», а також вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №933 від 22 серпня 2018 року з підстав, які наведені позивачем.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними дії та бездіяльність щодо захисту прав та інтересів держави Україна, права територіальної громади міста Львова на захист та охорону особливо цінних земель на вул. Старознесенській, 58, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 66, 70 в м.Львові Львівським міським головою ОСОБА_3 , яким не забезпечено контроль за обігом особливо цінних земель м.Львова при розгляді та ухваленні рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 933 від 22.08.2018 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Ореста» багатофункціонального готелю та багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями медіатеки, підземної автостоянки та трансформаторної підстанції на вул. Старознесенській, 58, 60, 60-А, 62, 62-А, 64, 66, 70 зі знесенням існуючих будівель та споруд», суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Системний аналіз норм ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» та Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 року №777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» дає підстави для висновку, що до повноважень Львівського міського голови ОСОБА_3 не відноситься забезпечення контролю за обігом особливо цінних земель м. Львова.

За таких обставин позивачем не доведено бездіяльності Львівського міського голови ОСОБА_3 через незабезпечення ним контролю за обігом особливо цінних м. Львова при розгляді та ухваленні рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №933 від 22.08.2018 року.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність щодо захисту прав та інтересів держави Україна, прав територіальної громади міста Львова Головного управління Держгеокадастру у Львівській області через незабезпечення ним контролю за обігом та використанням особливо цінних земель історико-культурного призначення м. Львова на вул. Старознесенській, 58, 60, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , 64, 66, 70 в м. Львові, то суд не бере до уваги твердження позивача про те, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області як державний орган, до компетенції якого віднесено контроль за використанням та обігом земель, не забезпечило цієї функції, зокрема в частині контролю за законністю затверджених містобудівних умов та обмежень для ТОВ «Ореста», тому ГО «Народна дія Львів» змушена звертатись до суду з вимогою скасувати рішення №933 від 22.08.2018 року, у зв`язку з таким.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333 (надалі - Положення) Головне управління Держгеокадастру в області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно з пп. 33 п. 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо: приведення у відповідність до законодавства прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства; припинення будівництва та експлуатації об`єктів у разі порушення вимог земельного законодавства до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону.

За змістом пп. 1 п. 6 Положення посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право, зокрема: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в межах своїх повноважень мають право здійснювати перевірки у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель, а тому у них відсутні повноваження щодо здійснення перевірки законності прийняття виконавчим комітетом Львівської міської ради спірного рішення №933 від 22.08.2018 року.

За таких обставин позивачем не доведено бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області через незабезпечення ним контролю за обігом та використанням особливо цінних земель історико-культурного призначення м. Львова на вул. Старознесенській, 58, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , 66, АДРЕСА_7 . До того ж, як зазначалося вище, суд прийшов до висновку, що ці земельні ділянки не відносяться до земель історико-культурного призначення.

Щодо захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В ч. 1 ст. 4 КАС України вказано, що адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Визначення поняття «публічно-правовий спір» наведене у ст. 4 КАС України, під яким розуміється спір, у якому зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Визначення поняття «суб`єкт владних повноважень» наведене у ст. 4 КАС України, під якою розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Положеннями частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Звідси, поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає чи припускає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище.

У постанові від 19.12.2018 року у справі №826/37/17 Верховний Суд висловив загальні підходи до захисту законного інтересу. Законний інтерес, якщо його порушує суб`єкт владних повноважень, може бути предметом судового захисту в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду справи суд з`ясовує, які саме фактичні обставини зумовлюють існування інтересу, відносини, що існують з приводу об`єкту інтересу, а також інші індивідуальні особливості, що відображають законність інтересу та необхідність судового захисту прагнень позивача.

Надання уповноваженим органом містобудівних умов та обмежень дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після їх отримання вона матиме право розпочати будівництво на земельній ділянці, якщо для цього не буде законних перешкод.

Не виключено, що й інші особи теж можуть мати законний інтерес щодо цієї земельної ділянки. Для цього суди мали з`ясувати про який інтерес особи, що звернулась до суду, йдеться. З`ясування цього питання передує наданню судом правової оцінки оскаржуваному рішенню.

У контексті завдань адміністративного судочинства (стаття 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Для відкриття провадження у справі недостатньо лише суб`єктивного твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Аналогічні висновки також містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №461/2132/17.

Позивач не є стороною правовідносин із виконавчим комітетом Львівської міської ради у публічно-правовій сфері, оскільки останній не здійснював щодо позивача жодних управлінських функцій, пов`язаних із затвердженням спірним рішенням №933 від 22.08.2018 року МБУО від 22.08.2018 року.

Натомість, доводи позивача є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення №933 від 22.08.2018 року на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено конкретні порушені права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач не є потерпілим від оскаржуваного рішення №933 від 22.08.2018 року. Зазначене рішення не спричинило суттєвого негативного впливу безпосередньо на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди, що свідчить про відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості у даному спорі, а відтак, це є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Стосовно покликання позивача на порушення його прав в сфері охорони культурної спадщини із посиланням на Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини та порушення екологічних прав із посиланням на Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» від 06 липня 1999 року № 832-XIV (далі - Орхуська конвенція) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №910/8122/17, суд звертає увагу на таке.

Як видно із змісту Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, яка ратифікована Указом Президії Верховної Ради N 6673-XI (6673-11) від 04.10.1988 року, ця конвенція взагалі не передбачає порядку доступу до правосуддя з питань, що стосуються охорони культурної спадщини, тобто гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються охорони культурної спадщини.

Базовими законодавчими актами, що спрямовані на виконання зобов`язань, передбачених Конвенцією про охорону світової культурної і природної спадщини, є Конституція України, Закон України «Про охорону культурної спадщини», Закон України «Про охорону археологічної спадщини».

Відповідно до ч. ч. 4-5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Законом України «Про охорону культурної спадщини» визначено порядок забезпечення охорони пам`яток.

Так, розділом V Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено порядок забезпечення охорони пам`яток. Відповідні заходи по охороні пам`яток культурної спадщини вживаються власниками пам`яток, а також відповідними органами охорони культурної спадщини, які мають право видавати відповідні розпорядження, приписи у разі виявлення порушень в сфері охорони культурної спадщини. Також цим Законом визначено види відповідальності, які можуть бути застосовані уповноваженим на те органом у випадку порушення юридичною особою законодавства про охорону культурної спадщини.

Водночас, можливість участь підприємств, закладів науки, освіти та культури, громадських організацій, громадян в охороні культурної спадщини визначено статтею 11 Закону України «Про охорону культурної спадщини», згідно з якою підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об`єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони.

Українське товариство охорони пам`яток історії та культури сприяє залученню широких верств населення до участі в охороні культурної спадщини, здійснює пропаганду культурної спадщини і законодавства про її охорону, громадський контроль за її збереженням, використанням, консервацією, реставрацією, реабілітацією, музеєфікацією та ремонтом, сприяє роботі органів охорони культурної спадщини.

Незалежні групи спеціалістів з ініціативи об`єднань громадян, органів охорони культурної спадщини, а також інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах можуть здійснювати громадську експертизу з питань охорони культурної спадщини. Висновки даної експертизи можуть враховуватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування при прийнятті відповідних рішень згідно із законом.

Отже, твердження представника позивача про те, що ГО «Народна дія Львів» є належним позивачем у даній справі єнеобґрунтованим, оскільки спеціальним законодавством в сфері охорони культурної спадщини визначено межі можливої участі громадських організацій в охороні культурної спадщини, пам`яток, які не передбачають подання будь-яких позовів, в тому числі, позовів про скасування рішень, якими затверджено містобудівні умови та обмеження.

Стосовно покликання позивача на норми Орхуської конвенції, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» від 06 липня 1999 року № 832-XIV, то відповідно до ст. 1 цієї конвенції вона гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Для забезпечення належної реалізації, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Таким чином, покликання позивача на Орхуську конвенцію є безпідставним, оскільки ця конвенція забезпечує громадським організаціям доступ до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства, а не законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Щодо покликання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №910/8122/17 як на практику, що дає право громадським організаціям бути позивачем, то правовідносини у даному спорі та правовідносини у справі №910/8122/17 не є аналогічними, тому дана судова практика не може бути взята судом до уваги саме у цій справі.

Окрім того, в позовній заяві неодноразово вказується про те, що цей позов подано з метою захисту прав держави, територіальної громади міста Львова, а також жителів м. Львова.

Як уже зазначалося вище, положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Тобто процесуальним законодавством передбачено можливості подання позову особою саме для захисту її прав та інтересів та не передбачено можливості подання позову, зокрема, громадською організацією для захисту інтересів держави чи територіальної громади чи невизначеного кола жителів відповідної територіальної громади.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №933 від 22.08.2018 року не створює для позивача безпосередніх правових наслідків, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких його прав та законних інтересів в сфері публічно-правових відносин, позивачем не доведено із наданням будь-яких доказів порушення його прав в публічно-правовій сфері, а тому суд приходить до висновку про відсутність у позивача заінтересованості у даному спорі, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ГО «Народна дія Львів».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

у задоволенні адміністративного позову Громадської організації «Народна дія Львів» (місцезнаходження: вул.. Остроградських, 8, кв. 18, м. Львів, 79012, код ЄДРПОУ 40330544) до виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження: пл. Ринок,1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ26256622), Міського голови Львова Садового Андрія Івановича (місцезнаходження: пл. Ринок,1, м. Львів, 79008), Заступника міського голови, члена виконавчого комітету Львівської міської ради Васьківа Геннадія Володимировича (місцезнаходження: пл. Ринок,1, м. Львів, 79008), Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: пр. В. Чорновола, 4 м. Львів, 79019, код ЄДРПОУ39769942), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_10 ), за участю третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ореста» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 10, офіс 324, м. Київ,01001 код ЄДРПОУ33783830), Міністерства культури та інформаційної політики України (місцезнаходження: вул. І.Франка, 19, м. Київ, 01601 код ЄДРПОУ37535703) Комунальної установи «Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» (місцезнаходження: вул. Новознесенська, 32, м. Львів, 79024, код ЄДРПОУ13806354), Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (місцезнаходження: пл. Ринок,1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ26256659) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними дії та бездіяльності відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.04.2024.

СуддяЛунь З.І.


Дата ухвалення рішення	19.04.2024
Оприлюднено	01.05.2024
Номер документу	118685870
Судочинство	Адміністративне
Суть	визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконними дії та бездіяльності

Лунь Зоряна Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 19.04.2024 по справі 1340/4977/18ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —1340/4977/18

Рішення від 19.04.2024

Рішення
від 19.04.2024 по справі 1340/4977/18
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД