Рішення

від 29.04.2024 по справі 400/13326/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 р. № 400/13326/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт», вул. Микитівська, 1, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56530, до відповідачаДержавної служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056; вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, провизнання протиправною та скасування постанови від 28.09.2023 року № ПШ 018536,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт» (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (далі відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.09.2023 року № ПШ018536.

Свій позов обґрунтовує наступним:

Позивач зазначає, що прийнята постанова № ПШ018536 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 170000 грн. за порушення п. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не відповідає вимогам законодавства, оскільки у водія на момент перевірки хоч і була відсутня роздруківка роботі цифрового тафографа, проте за наявності у водія була картка водія.

Ухвалою від 14.11.2023 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Відповідач надав відзив на позов, в якому у задоволенні вимог позивача проси відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до норм законодавства.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до направлення на рейдову перевірку від 17.08.2023 року № 34/В, 24.08.2023 року співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу ТОВ «Микитівський граніт» у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKI 24 SL 7.2, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Місце проведення перевірки: а/д Р 55, М 14, «Вознесенськ Новий Буг».

За результатами вказаної рейдової перевірки транспортних засобів ТОВ «Микитівський граніт» було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.08.2023 року № 356975 стосовно перевірки спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKI 24 SL 7.2, державний номерний знак НОМЕР_2 , якими встановлено порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344) перевезення вантажів за відсутністю на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344, а саме: роздруківки з тахографа за 24.08.2023 року водія ОСОБА_1 .

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області 28.09.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 018536, якою на позивача накладено штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач вважає зазначену постанову протиправною, у зв`язку з чим оскаржив її у судовому порядку.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 34 Закону № 2344, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону: забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Абзацем 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, за яким позивача притягнуто до відповідальності, встановлено, що адміністративно-господарські штрафи до автомобільних перевізників застосовуються за за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Статтею 48 Закону № 2344 визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році; далі Конвенція) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції, є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19.03.2020 року у справі № 823/1199/17.

Частиною 3 ст. 10 Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344:

внутрішні перевезення це перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України;

міжнародні перевезення пасажирів і вантажів перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Згідно ч. 10 ст. 20 Закону № 2344, на території України повинні виконуватися вимоги встановлення та використання на транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, контрольних приладів (тахографів) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, передбачені законодавством країн, на території яких виконуються перевезення.

Частиною 7. ст. 53 Закону № 2344 визначено, що у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи.

Відповідно до ч. 8 ст. 53 Закону № 2344 водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджено Наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року за №385 (далі Інструкція № 385).

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифровихтахографівдип яких затвер джено відповідно до вимог ЄУТР(п. 3.1 Інструкції № 385).

Мінінфраструктури забезпечує відповідно до вимог ЄУТР обіг (облік, видачу, скасування, призупинення дії, поновлення, перевірку чинності) карток чотирьох типів для цифрових тахографів: водія (картка водія); ПСТ (картка майстерні); особи, уповноваженої здійснювати контроль (картка контролера); перевізника (картка підприємства) (п. 3.2 Інструкції № 385).

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР , або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно- господарські штрафи за: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, законодавство не містить вказівки на обов`язок водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення встановлювати та використовувати контрольні прилади (тахографи) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв, а відповідно і мати протокол перевірки та адаптацію тахографу до транспортного засобу.

Обставина, що транспортний засіб позивача здійснював внутрішнє перевезення вантажів, територією України без перетину державного кордону України підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема товарно-транспортною накладною.

Отже, експлуатація тахографу в дану випадку є правом перевізника, а не обов`язком. У зв`язку із цим протиправним є притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно- господарських штрафів за відсутність документів, які мають необов`язковий характер.

Із аналізу вищеозначених норм суд приходить до висновку, що питання застосування тахографів цим Законом визначено для конкретних випадків, які чітко передбачені відповідними статтями, зокрема, перевезення пасажирів автобусами у нічний час, для транспортних засобах, які призначаються для міжнародних перевезень, міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, при цьому, водії саме таких транспортних засобів зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Таким висновкам кореспондує і стаття 60 цього Закону, яка встановлює відповідальність саме за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не здійснювалось міжнародне перевезення, суд погоджується з висновками позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова № ПШ 018536 від 28.09.2023 року винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті як розпорядника бюджетних коштів.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт» (вул. Микитівська, 1, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56530, код ЄДРПОУ 44012172) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056; вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.09.2023 року № ПШ018536.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Микитівський граніт» (вул. Микитівська, 1, смт. Олександрівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56530, код ЄДРПОУ 44012172) судові витрати у сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.04.2024 року.

Суддя О.В. Малих