Постанова

від 05.11.2024 по справі 400/13326/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13326/23

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Микитівський граніт" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.09.2023 № ПШ018536,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Микитівський граніт" звернулось з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.09.2023 року № ПШ018536.

В обґрунтування позову вказувало, що прийнята постанова № ПШ018536 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 170000 грн. за порушення п. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт не відповідає вимогам законодавства, оскільки у водія на момент перевірки хоч і була відсутня роздруківка роботи цифрового тахографа, проте за наявності у водія була картка водія.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Микитівський граніт до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області задоволений.

Визнана протиправною та скасована постанова Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.09.2023 року № ПШ018536.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Микитівський граніт судові витрати у сумі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відсутність картки водія ОСОБА_1 у слоті тахографу унеможливлює видрукувати роздруківку. Враховуючи зазначене, водії транспортних засобів мали пред`явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті відповідні документи. Таким чином, посадовими особами Укртрансбезпеки було проведено перевірку на наявність документів, які передбачені статтею 48 Закону № 2344-ІІІ.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказав, що чинні норми законодавства зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати один з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що відповідно до направлення на рейдову перевірку від 17.08.2023 року № 34/В, 24.08.2023 року співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області проведено рейдову перевірку транспортного засобу ТОВ Микитівський граніт у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKI 24 SL 7.2, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Місце проведення перевірки: а/д Р 55, М 14, Вознесенськ Новий Буг.

За результатами вказаної рейдової перевірки транспортних засобів ТОВ Микитівський граніт було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.08.2023 року № 356975 стосовно перевірки спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN TGX 18.480, державний номерний знак НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепа SCHMITZ SKI 24 SL 7.2, державний номерний знак НОМЕР_2 , якими встановлено порушення ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344) перевезення вантажів за відсутністю на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону № 2344, а саме: роздруківки з тахографа за 24.08.2023 року водія ОСОБА_1 .

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області 28.09.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 018536, якою на позивача накладено штраф у сумі 17000,00 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що експлуатація тахографу в даному випадку є правом перевізника, а не обов`язком.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надалі Закону №2344-III в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» Автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

За приписами ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Нормативно-правовим актом України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів є зокрема Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (надалі Інструкція №385)

Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів (п. 1.2 розділу І).

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п. 1.3 розділу І Інструкції №385).

Перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом; (абзац 5 п. 1.4 розділу І Інструкції №385).

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Інструкції №385 встановлено, що виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ (пункт сервісу тахографів) використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення від 01.07.1970, до якої України приєдналася відповідно до Закону України від 07.09.2005 № 2819-IV)

Відповідно п. 3.3. розділу ІІІ Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 6.1 розділу VI Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку №340 від 07.06.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (надалі Положення №340, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 3.5 розділу ІІІ Інструкції №385 встановлено, що перевізники:

- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Пунктом 3.6. розділу ІІІ Інструкції №385 також встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо правомірності застосування у спірних правовідносинах вимог Інструкції №385, яка за висновком суду першої інстанції має застосовуватись тільки для міжнародних перевезень, а не для внутрішніх перевезень, що має місце в цій справі, та щодо обов`язку водія надати під час перевірки індивідуальну контрольну книжку водія, а не роздруківку з тахографу, апеляційний суд зазначає таке.

07 вересня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24 червня 2010 року №385 та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №340.

За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення №340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року №340, передбачено, що пункт 6.1. Положення №340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.

Отже, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, 08 листопада 2006 року Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №1567, яким (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було установлено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, , наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій.

Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 (стосується пасажирських перевезень) і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 34 Закону № 2344-III установлені вимоги до автомобільного перевізника. Зокрема, за приписами цієї норми, автомобільний перевізник, крім виконання вимог законодавства, повинен забезпечити контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут та організувати умови роботи для своїх водіїв, з урахуванням вимог цієї норми закону.

Загальні положення щодо перевезення вантажів передбачені Главою 8 Закону №2344-III, зокрема статтею 48 якої установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

За умовами частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, зокрема, є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (ч. 2 ст. 48 Закону №2344-III).

Апеляційний суд зазначає, що Постанова КМУ №207 від 25.02.2009 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» втратила чинність на час виникнення спірних правовідносин.

В той час як п. 3.3. та п. 3.6 розділу ІІІ Інструкції №385 вимагає від водія мати при собі роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а від перевізника вимагає забезпечити належну експлуатацію такого тахографа, зокрема і шляхом роздруківки даних роботи тахографа. Адже надання індивідуальної контрольної книжки водія передбачене, враховуючи побудову норми (п. 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385), у разі відсутності на ТЗ тахографу.

Оскільки Інструкція №385 затверджена відповідно до Закону «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт» «Про дорожній рух» та поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), враховуючи відсутність застережень щодо вимог поширення дії Інструкції №385 виключно на міжнародні перевезення, апеляційний суд, дійшов висновку, щодо застосування вимог Інструкції №385 у цій справі в частині обов`язку водія, який здійснює перевезення у внутрішньому сполученні, надати у межах перевірки саме роздруківки з тахографу, а не індивідуальну контрольну книжку водія.

За вказаних обставин, в цій справі, роздруківки з тахографу є тими самими іншими документами, передбаченими законом, для водія для здійснення внутрішніх перевезень.

Посилання суду першої інстанції на частину 7 статті 53 Закону №2344-ІІІ, якою передбачено, що у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи, апеляційний суд відхиляє з тих підстав, що, по-перше вказана норма не регулює спірні правовідносин, а по-друге, використання тахографа, як зазначено вище апеляційним судом, є обов`язковим для транспортних засобів з повною масою від 3,5 тон до 12 тон незалежно від виду перевезень (міжнародні чи внутрішні).

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі № 400/13326/23 скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Микитівський граніт" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.09.2023 № ПШ018536.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 05.11.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький