Постанова

від 17.04.2024 по справі 332/6275/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.04.2024 Справа № 332/6275/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 332/6275/23 Головуючий у І інстанції: Марченко Н.В.

Провадження №22-ц/807/732/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Камалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Опанасенко Лілії Валеріївни на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року у справі за заявою Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 про встановлення опіки над недієздатним та призначення опікуна,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023 року Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району звернувся до суду в інтересах недієздатного ОСОБА_2 з поданням про встановлення опіки над недієздатним та призначення опікуна, заінтересована особа - ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, щорішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний недієздатним. Його онук, ОСОБА_1 , проживає разом з дідом, створює всі необхідні умови для недієздатного та здійснює постійний догляд за ним.

За станом здоров`я онук може виконувати обов`язки опікуна, характеризується з позитивної сторони, відповідальний, має можливості для виконання обов`язків опікуна.

Посилаючись на означені обставини, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району просив суд встановити опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його онука, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року в задоволенні подання відмовлено.

Не погоджуючисьіз зазначенимсудовим рішенням, ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката ОпанасенкоЛ.В.подавапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинами справи, просить рішення Заводського районногосуду м.Запоріжжя від01лютого 2024рокускасувати, прийняти нову постанову про задоволення подання.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2023 у справі № 332/296/22, зокрема, було встановлено, що ознаки недієздатності ОСОБА_2 проявлялися ще у 2016 році (задовго до оголошення воєнного стану). Скаржник зазначає, що реальну допомогу та піклування ОСОБА_2 надає саме онук, який довгий час проживає з ним однією сім`єю. Вони є членами однієї родини, мають сумісний побут та бюджет. Оскільки фактично дід замінив скаржнику батька, між ними склалися теплі довірливі відносини, і саме онук є найближчою людиною ОСОБА_2 .

Після пережитих стресів та з настанням воєнного стану, хвороба діда стало активно прогресувати. Орган опіки і піклування в усній формі заборонив ОСОБА_1 залишати діда на самоті, адже він систематично забуває вимкнути газ, підпалив диван, тощо. У зв`язку з тим, що не може покинути діда, заявник змушений був відмовитись від постійної роботи на заводі, наразі має лише мінливі доходи та займається городиною. Та, маючи власну городину, роблячи заготовки на зиму, підробітки онука, невелику допомогу від родичів та пенсію діда, матеріальне забезпечення сім`ї з двох осіб цілком задовільне.

Дочка недієздатного ОСОБА_3 сама є особою пенсійного віку, наразі вимушена доглядати тітку похилого віку, яка є інвалідом ІІ групи, яка не має інших близьких родичів, у зв`язку з чим, вона живе окремо та за станом свого здоров`я не може допомагати синові впоратися з дідом.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району підтримує доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення подання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , його представник адвокат Опанасенко Л.В. та представник Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району Салата Н.П. наполягали на задоволенні апеляційної скарги скасуванні рішення суду першої інстанції та задоволенні подання.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Так, відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що необхідність призначення саме ОСОБА_1 опікуном над його дідом не доведена та суперечить інтересам недієздатного. Суд визначив, що заява ОСОБА_1 про призначення його опікуном є такою, що, найймовірніше, базується на особистих мотивах ОСОБА_1 в отриманні статусу опікуна недієздатної особи (призовний вік, оголошена мобілізація через військовий стан в країні). Крім того, суд першої інстанції, зокрема, зауважив, що орган опіки не надав суду акту обстеження матеріально-побутових умов за адресою, де проживає недієздатний ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , тому суд позбавлений можливості оцінити належність створених ОСОБА_1 матеріально - побутових умов для проживання недієздатного та можливості догляду за ним.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновкомсуду першоїінстанції щодовідсутності підставдля задоволенняподання Органуопіки тапіклування районноїадміністрації Запорізькоїміської радипо Заводськомурайону пропризначення опікуна,та вважаєйого таким,щоне відповідаєвимогам законодавствата фактичнимобставинам справиз огляду на таке.

Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

За змістом ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

У своєму рішенні від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. (абзаци перший, третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини ).

У наведеному контексті для захисту прав і законних інтересів недієздатних і обмежених у дієздатності повнолітніх осіб діє інститут опіки та піклування, який згідно зі ст. 55 ЦК України призначений забезпечити особисті немайнові та майнові прав та інтереси малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до ст. 62 цього Кодексу опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Частинами 4, 5 ст. 63, ч. 1 ст. 67 ЦК України передбачено, що опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Таким чином, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування.

Пунктом 2.1 Правил передбачено, що опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань. Пунктом 2.4. визначено, що опіка встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Згідно з п. 3.1 Правил для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Пунктом 3.3. Правил визначено, що документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, є: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

За змістом п. 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ст. 294 ЦПК України, яка регламентує порядок розгляду справ в порядку окремого провадження, суд зобов`язаний вживати заходів щодо всебічного, повного, і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Отже, у наведеній нормі законодавець чітко вказує, що положення стосовно змагальності та меж судового розгляду у справах окремого провадження не застосовується. Принцип змагальності може діяти при вирішенні справ окремого провадження, але, насамперед, реалізується у правах заявника. Так, заявник має право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, доводити суду свої вимоги, тощо. Аналіз процесуальної регламентації розгляду та вирішення справ окремого провадження дає змогу зробити висновок, що як заявники, так і заінтересовані особи не позбавлені змоги надавати докази в обґрунтування своєї позиції. Крім того, на відміну від позовного провадження, у справах окремого провадження суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Це положення є підставою для збирання доказів і посилює роль суду під час розгляду справ окремого провадження.

Виходячи зі специфіки збирання та подання доказів у справах окремого провадження та наявність у суду права з власної ініціативи витребувати необхідні докази, суд першої інстанції мав усі процесуальні повноваження витребувати необхідні для вирішення питання про призначення опікуна докази або запропонувати сторонам їх надати, проте, як свідчить протокол судового засідання, наведеного не здійснював. Таким чином, посилання суду про відсутність можливості оцінити належність створених ОСОБА_1 матеріально - побутових умов для проживання недієздатного та можливості догляду за ним, не відповідає нормам ЦПК України, які визначають порядок розгляду судом справ в порядку окремого провадження.

Перевіряючи аргументи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2023 у справі № 332/2296/22 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано недієздатним (а.с.4-5).

Вказаним рішенням також встановлено таке:

« ОСОБА_5 є онуком ОСОБА_2 .

Відповідно до копії медичної картки та копії довідки, виданої КНП «Обласним клінічним закладом з надання психіатричної допомоги» у 2016 році лікарем-невропатологом КУ «Центральна клінічна лікарня № 4», ОСОБА_2 встановлено діагноз хвороба Паркінсона. Крім того, ОСОБА_2 оглядом лікаря-психіатра встановлено діагноз: «Легка виражена деменція органічного (змішаного) ґенезу» (а.с.14-18). ОСОБА_2 внаслідок хвороби потребує сторонньої допомоги та догляду, оскільки не розуміє значення своїх дій.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 155 від 04.05.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки психічного розладу у вигляді деменції, внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (хвороба Паркінсона, гіпертонічна хвороба), про що свідчать дані анамнезу: нормальний розвиток з дитинства, отримана середньо-спеціальна освіта, служба в армії, сімейний стан, трудова діяльність. Тривалий час відмічаються підвищені цифри артеріального тиску, переніс інсульт, перебуває на обліку з приводу хвороби Паркінсона. Протягом останніх років знизився в інтелектуально-мнестичній сфері, втратив навички, набуті протягом всього життя як трудові, так і навички самообслуговування. На теперішній час, на тлі неврологічної симптоматики, виявлено: формальність контакту, слабке осмислення питань, що ставляться, зниження концентрації уваги, грубе зниження інтелектуально-мнестичних функцій (за шкалою обстеження MMSE 13 балів), безпорадність, відсутність галюцинаторно-маячних хвилювань і критики до свого стану. Ступінь наявних порушень такий, що позбавляє його здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними».

ОСОБА_1 є фізично здоровою людиною, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, яка потребує опіки, не має, що підтверджується довідкою ЛКК КНП «Центр первинної медико-соціальної допомоги № 2» м. Запоріжжя № 149/7 від 16.08.2023 та Витягом з протоколу № 7 засідання ради опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 23.10.2023 (а.с. 6-7, 17).

ОСОБА_1 з 30.11.2010 зареєстрований та проживає разом з недієздатним ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14, 30-33, 64).

За вже згаданим Витягом з протоколу № 7 засідання ради опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району від 23.10.2023, ОСОБА_1 створює всі необхідні умови для проживання недієздатного та здійснює постійний догляд за ним.

Згідно з висновком, що міститься в Акті обстеження умов проживання недієздатної особи від 19.10.2023, складеному головним спеціалістом сектору адміністративно-правової роботи, секретарем ради опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району ОСОБА_6 , головним спеціалістом відділу ЖКГ та благоустрою ОСОБА_7 , онук ОСОБА_1 створює всі умови для комфортного проживання недієздатного ОСОБА_2 (а.с 65).

Крім того, встановлено, що недієздатний ОСОБА_2 має доньку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16), яка зареєстрована та проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.34).

Згідно з Довідкою, виданою сімейним лікарем ОСОБА_8 КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» від 10.10.2023, за станом здоров`я ОСОБА_3 перебуває під наглядом КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» за встановленим діагнозом.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є інвалідом ІІ групи (а.с. 68-69).

Колегія суддів виходить з того, що, вирішуючи питання про призначення повнолітній особі опіки або піклувальника, суд не діє самостійно. Орган опіки та піклування зобов`язаний подати до суду висновок про необхідність встановлення опіки та піклування щодо повнолітньої особи.

Враховуючи надані докази, апеляційний суд вважає, що наявних документів щодо особи потенційного опікуна та його можливості здійснювати функції опікуна, достатньо для вирішення подання органу опіки та піклування.

При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наявні у справі на час апеляційного розгляду письмові докази повністю підтверджують можливість ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 . Обмежень, встановлених приписами ст. 63 ЦК України та п. 3.2 Правил опіки та піклування, які можуть бути перешкодою для призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної особи, апеляційний суд не встановив.

Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 63 ЦК України особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 60 ЦК України).

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 60 ЦК України та ч. 1 ст. 300 ЦПК України можна дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17.

Тобто, суд не наділений повноваженням особисто визначати особу опікуна без подання органу опіки. В матеріалах справи наявне подання про призначення опікуном ОСОБА_1 над недієздатним ОСОБА_2 .

Висновок суду першої інстанції про те, що конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України, має перевагу над бажанням заявника бути опікуном діда за обставин існування інших споріднених членів сім`ї, зокрема дочки, не ґрунтується на положеннях законодавства, адже обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України не є єдиним конституційним обов`язком громадянина України і не має переваг перед іншими конституційними обов`язками. Бажання заявника бути опікуном є однією із визначених законом вимог для призначення особи опікуном. Введення воєнного стану в країні не зупинило дію актів цивільного законодавства, що визначають порядок призначення опікуна та наразі не містять заборон, або обмежень у контексті правовідносин цієї справи на призначення опікуна недієздатній особі, його рідного онука, який є чоловіком призивного віку.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 , який надав згоду на призначення опікуном, є близькою особою, онуком, ОСОБА_2 та має можливість виконувати опікунські обов`язки, перешкод, зазначених у ст. 64 ЦК України, для призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 не встановлено, можливість ОСОБА_1 здійснювати повноваження опікуна перевірена органом опіки та піклування, за наслідками чого висловлено пропозицію про доцільність призначення його опікуном, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги, у зв`язку з чим, її слід задовольнити, рішення Заводського районногосуду м.Запоріжжя від01лютого 2024рокуна підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення подання.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Опанасенко Лілії Валеріївни задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2024 року скасувати. Прийняти в цій справі нову постанову, якою:

«Подання Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про встановлення опіки над недієздатним та призначення опікуна задовольнити.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: