Ухвала

від 25.04.2024 по справі 912/363/22

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 912/363/22

Провадження № 12-16гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чапаєва» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14 вересня 2022 року (суддя Поліщук Г. Б.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02 лютого 2023 року (у складі колегії: головуючий суддя Коваль Л. А., судді: Чередко А. Є., Кузнецов В. О.)

у справі № 912/363/22

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Чапаєва», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кепітал Менеджмент», 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3

про визнання недійсним рішення, визначення розміру статутного капіталу, та

УСТАНОВИЛА:

Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чапаєва» (далі - ТОВ «Чапаєва», відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кепітал Менеджмент» (далі - ТОВ «Агро Кепітал Менеджмент», відповідач 2), ОСОБА_2 (далі - відповідач 3), ОСОБА_3 (далі - відповідач 4) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Чапаєва» від 22 грудня 2021 року, оформленого протоколом загальних зборів учасників № 37 від 22 грудня 2021 року (далі - рішення загальних зборів № 37 від 22 грудня 2021 року) та про визначення розміру статутного капіталу цього Товариства та розмірів часток його учасників у розмірі встановленому в редакції статуту станом на 2018 рік, а саме, статутний капітал ТОВ «Чапаєва» дорівнює 38 442,00 грн, з яких: внесок ТОВ «Агро Кепітал Менеджмент» дорівнює 35 937,00 грн, що становить 77,5 % статутного капіталу; ОСОБА_3 - 4 197,87 грн, що становить 10,92 % статутного капіталу; ОСОБА_2 - 3 678,90 грн, що становить 9,57 % статутного капіталу; ОСОБА_1 - 772,68 грн, що становить 2,01 % статутного капіталу.

2. Позов обґрунтований тим, що позивача неналежним чином повідомили про час та місце проведення зборів, під час прийняття оспорюваного рішення загальних зборів порушено вимоги щодо одностайності ухвалення рішень з питань перерозподілу часток між учасниками товариства.

Рішення місцевого та апеляційного судів

3. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14 вересня 2022 року у справі № 912/363/22 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Чапаєва» № 37 від 22 грудня 2021 року. Визначено розмір статутного капіталу ТОВ «Чапаєва» та розміри часток учасників товариства в розмірі, встановленому в редакції Статуту цього товариства станом на 2018 рік, з урахуванням виправленої рішенням загальних зборів учасників № 35 від 15 листопада 2021 року помилки щодо грошового виразу частки учасника ТОВ «Агро Кепітал Менеджмент», а саме: статутний капітал Товариства дорівнює 38 442,00 грн, з яких: внесок ТОВ «Агро Кепітал Менеджмент» становить 29 792,55 грн, що дорівнює 77,5 % статутного капіталу; ОСОБА_3 - 4 197,87 грн, що дорівнює 10,92 % статутного капіталу; ОСОБА_2 - 3 678,90 грн та дорівнює 9,57 % статутного капіталу; ОСОБА_1 772,68 грн та дорівнює 2,01 % статутного капіталу відповідача 1. Стягнуто з ТОВ «Чапаєва» на користь ОСОБА_1 4 962,00 грн судового збору.

4. Місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач 1 порушив порядок скликання та проведення загальних зборів своїх учасників, оскільки позивачу разом з повідомленням про проведення загальних зборів не надіслали проєкт запропонованих змін до Статуту, які були прийняті оспорюваним рішенням, що є порушенням пункту 10.14 Статуту товариства.

5. Також суд першої інстанції зауважив, що частиною третьою статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та пунктом 10.27 Статуту ТОВ «Чапаєва» передбачено, що рішення загальних зборів щодо перерозподілу часток учасників товариства має бути прийнято одностайним рішенням всіх учасників цього товариства. Втім, оспорюване рішення загальних зборів учасників ТОВ «Чапаєва» було ухвалено за участю лише двох із чотирьох учасників, тобто це рішення є недійсним.

6. Визнавши недійсним рішення загальних зборів № 37 від 22 грудня 2021 року та врахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справах №№ 923/876/16, 927/97/19 та 466/6221/16-а щодо належного способу захисту, передбаченого підпунктом «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», господарський суд частково задовольнив вимогу про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Чапаєва» та розміру часток учасників товариства в розмірі, встановленому в редакції Статуту цього товариства станом на 2018 рік, з урахуванням виправленої рішенням загальних зборів учасників № 35 від 15 листопада 2021 року помилки щодо грошового виразу частки учасника ТОВ «Агро Кепітал Менеджмент» (з 35 937,00 грн на 29 792,55 грн).

7. Постановою від 02 лютого 2023 року Центральний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14 вересня 2022 року в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів та ухвалив у цій частині нове - про відмову у позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

8. Апеляційний господарський суд зазначив про необґрунтованість висновків суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним оспорюваного рішення загальних зборів учасників відповідача 1, оскільки задоволення вказаної вимоги не сприятиме ефективному судовому захисту прав позивача. При цьому, апеляційний господарський суд послався на існування сталої та послідовної практики Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту прав особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю, а саме на постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20. Відповідно до висновків, викладених у наведених постановах, позовні вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, Статуту чи змін до нього, визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

9. Дійшовши висновку про помилковість рішення суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним рішення загальних зборів, зважаючи на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав та інтересів, суд апеляційної інстанції погодився із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимоги позивача про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Чапаєва» та розмірів часток учасників товариства, в яких враховано, що позивач у прохальній частині позову просив визначити розмір статутного капіталу товариства та розмірів часток його учасників станом на 2018 рік, тоді як 15 листопада 2021 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Чапаєва» виправлено помилку щодо грошового виразу частки учасника - ТОВ «Агро Кепітал Менеджмент».

Аргументи касаційної скарги

10. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями ТОВ «Чапаєва» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14 вересня 2022 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02 лютого 2023 року, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

11. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і зазначає, що наведених вище висновків суди попередніх інстанцій дійшли без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19, від 02 травня 2018 року у справі № 910/807/17, від 13 жовтня 2021 року у справі № 908/1767/20 щодо порядку скликання загальних зборів (статті 29, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19, від 18 березня 2020 року у справі № 466/6221/16-а, Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 924/700/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 924/9/21, від 30 січня 2018 року у справі № 904/9839/16, від 16 листопада 2021 року у справі № 924/1304/20, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 щодо порядку прийняття рішень загальними зборами (статті 34 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», пункту 10.27 Статуту ТОВ «Чапаєва»), порушених корпоративних прав позивача та способу їх захисту (статті 14, 74, 76, 162 ГПК України, статті 12, 13, 18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних підприємців та громадських формувань»); Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 910/9351/20, від 09 червня 2021 року у справі № 911/3039/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 910/10444/20 щодо заборони суперечливої поведінки.

Рух справи у Верховному Суді

12. Касаційний господарський суд ухвалою від 03 березня 2023 року відкрив провадження за вказаною касаційною скаргою.

13. Ухвалою Касаційного господарського суду від 20 березня 2024 року справу № 912/363/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 302 ГПК України.

14. В ухвалі про направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що перед Верховним Судом у цій справі постало питання:

- чи може суд ухвалити рішення, відповідно до якого частка відповідача 4 ( ОСОБА_3 ) збільшиться, а відповідач 3 ( ОСОБА_2 ), яка вийшла з товариства, знову набуде статус учасника, враховуючи, що обидві особи є відповідачами у справі і не зверталися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників у цій справі;

- чи може суд визначити розмір статутного капіталу та розмір часток учасників в іншому розмірі (пропорції), аніж просить позивач.

15. Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи № 912/363/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 та інших постановах Великої Палати Верховного Суду, які містять подібний висновок, шляхом його уточнення в частині того, що відповідачами за такими позовами можуть бути не лише товариство та інші учасники, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі, а й інші учасники товариства, у тому числі учасники, які вибули, на права або законні інтереси яких може вплинути судове рішення у випадку задоволення позовних вимог.

16. Також колегія суддів Касаційного господарського суду посилається на наявність у цій справі виключної правової проблеми стосовно того, чи може господарський суд у спорах про визначення розміру статутного капіталу та/або часток учасників товариства, за наявності для цього підстав, дослідивши докази та врахувавши встановлені обставини справи, самостійно визначити розмір статутного капіталу товариства та/або розмір часток його учасників, який (які) відрізняються від тих, що були визначені позивачем у позовній заяві.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

17. Велика Палата Верховного Суду, не вбачає підстав для передання справи на її розгляд зважаючи на таке.

Щодо відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду

18. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

19. Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу.

20. З наведених норм права вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України за наявності сукупності таких обставин: 1) в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду викладений висновок щодо застосування норми права; 2) цей висновок викладений щодо застосування норми права у правовідносинах, які є подібними правовідносинам у справі, що передається; 3) існує необхідність відступлення від такого висновку.

21. При цьому, необхідність відступу має виникати з об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані. Для забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від сформованого раніше висновку щодо застосування норми права Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ.

22. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від висновку у якій шляхом уточнення вважає за необхідне відступити колегія Касаційного господарського суду, зазначено, що позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (пункти 60, 61 постанови).

23. Отже, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 був сформульований висновок щодо застосування норми підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» при визначенні належного та ефективного способу захисту порушеного права учасника товариства, якого було виключено зі складу його учасників. Колегія Касаційного господарського суду проти цього висновку не заперечує.

24. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 не формулювала висновків щодо застосування норм статті 45 ГПК України шляхом обмеження кола відповідачів за таким позовом лише господарським товариством та його учасниками, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі.

25. Навпаки, у пункті 56 постанови від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та визнання права власності позивача на частку у статутному капіталі товариства передбачає поновлення становища, яке існувало до прийняття зазначених рішень, тобто відновлення первісного складу учасників товариства, у тому числі за участі раніше виключених учасників, яких не було залучено судом до участі у справі.

26. У справі № 912/363/22 всі учасники ТОВ «Чапаєва», у тому числі ті які вибули зі складу учасників, залучені до участі у справі в якості відповідачів. Сторони у справі не заперечують визначення складу відповідачів, не зазначають про необхідність обмеження їх кола лише господарським товариством та чинними його учасниками та не посилаються при цьому на останнє речення пункту 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.

27. Отже, залучення до участі у справі в якості відповідача вибувшого учасника товариства ОСОБА_2 , яка при задоволенні позову може відновити статус його учасника, ніяким чином не суперечить наведеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від яких шляхом уточнення пропонує відступити Касаційний господарський суд.

28. За таких обставин наведені Касаційним господарським судом в ухвалі від 20 березня 2024 року мотиви не стосуються спірних правовідносин та не обґрунтовують підстави для розгляду питання про необхідність відступу Великою Палатою Верховного Суду від своїх висновків, викладених у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16.

Щодо наявності виключної правової проблеми

29. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

30. Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, зокрема, навести інші справи різних юрисдикцій у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.

31. В обґрунтування наявності виключної правової проблеми Касаційний господарський послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/7674/18, в якій зазначено:

«6.9 Реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

6.11 Тобто вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.

6.12 Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк.

6.13 Відтак, вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником.

6.14 У зв`язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку».

32. На підставі зазначеного колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що фактично примусове поновлення у складі учасників товариства особи, яка добровільно вийшла з нього або була виключена, та не оспорює цього, тобто погодилася з таким рішенням, порушуватиме право такої особи на вихід з товариства. Відтак, суд для ухвалення справедливого рішення у цій справі має визначити розмір статутного капіталу з виключенням з нього частки такого учасника. У зв`язку з цим виникає питання, чи не виходить при цьому суд за межі позовних вимог?

33. Також Касаційний господарський суд вважає, що самостійне визначення судом розміру статутного капіталу товариства та/або розміру часток його учасників відповідатиме завданню господарського судочинства. Натомість протилежний підхід, за якого суд відмовлятиме у задоволенні позовних вимог у випадку встановлення невідповідності заявлених у позові розмірів статутного капіталу товариства та/або часток учасників його (їх) розміру який би суд вважав правильним, не відповідатиме принципу процесуальної економії та призведе до необхідності подання позивачем нового позову (а можливо і декількох).

34. Також в ухвалі про направлення справи № 912/363/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зауважено, що практика розгляду справ цієї категорії лише формується. І у випадку, якщо суди будуть дотримуватися протилежного підходу - задоволення позову (визначення розміру статутного капіталу та часток учасників лише у тій «конфігурації», яка викладена у позовних вимогах) або відмова у його задоволенні, то це призведе до різкого зростання кількості таких спорів, що є неефективним і протирічить функції господарського судочинства - ефективному та швидкому вирішенню спору.

35. На сьогоднішній день на розгляді Касаційного господарського суду знаходиться 5 справ щодо визначення розміру статутного капіталу і майже у всіх цих справах виникають аналогічні проблеми. Протягом 2022 - 2023 років на розгляді господарських судів різних інстанцій перебувало більше 100 справ щодо визначення розміру статутного капіталу та/або часток учасників товариств.

36. З такими посиланнями Касаційного господарського суду на наявність виключної правової проблеми у справі № 912/363/22 Велика Палата Верховного Суду не погоджується з огляду на таке.

37. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

38. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

39. Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 ГПК України вбачається, що справа за частиною п`ятою статті 302 ГПК України може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.

40. Касаційний господарський суд на підтвердження наявності виключної правової проблеми послався на свою постанову від 31 серпня 2022 року у справі № 924/700/21, а також на те, що на розгляді господарських судів різних інстанцій наявна значна кількість справ щодо визначення розміру статутного капіталу та/або часток учасників товариств, проте не навів прикладів різного вирішення наведеної проблеми різними судами. Не зазначив, чому дана проблема не може бути вирішена колегією Касаційного господарського суду або його корпоративною чи об`єднаною палатами.

41. Втім, відповідно до статті 20 ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, розглядаються господарськими судами.

42. Згідно із частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

43. Тобто, Касаційний господарський суд передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду питання застосування норм права, яке має повноваження вирішити самостійно під час розгляду касаційної скарги як належний суд.

44. Отже, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з тим, що справа № 912/363/22 містить виключну правову проблему, і, відповідно, з наявністю, передбачених частиною п`ятою статті 302 ГПК України, підстав для передання на її розгляд цієї справи.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

45. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

46. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що справу № 912/363/22 разом із касаційною скаргою слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України..

Керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Справу № 912/363/22 повернути колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців О. С. Ткачук І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко В. В. Король Н. В. Шевцова О. В. Кривенда