Постанова

від 29.04.2024 по справі 212/3367/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3788/24 Справа № 212/3367/23 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого суддіТимченко О.О.,

СуддівБондар Я.М.,Зубакової В.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23», Товариства з обмеженою відповідальністю «КАССІС МІЛТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТЕР СОЛ»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/3367/23за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАРІКС РЕМ 23», Товариства з обмеженою відповідальністю «КАССІС МІЛТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТЕР СОЛ», про стягнення боргу по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ»,

на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2024 року (суддя Квятковський Я. А.), ухвалене в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалася на те, що з 01.03.2017 по 13.02.2023 вона працювала на посаді машиніста крана 5-6 розряду у ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ». 13.02.2023 р. ОСОБА_1 було звільнено на підставі наказу № 2/5у від 13.02.2023 р. за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України. При звільнені їй не була виплачена частина нарахованої заробітної плати у розмірі 27 252, 40 грн. Остання виплата заробітної плати здійснена 27.12.2022. З 01.01.2023 по 13.02.2023 (день звільнення) жодної виплати заробітної плати здійснено не було.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату у розмірі 27 052,40 грн., компенсацію за несвоєчасний розрахунок у розмірі 405,79 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день звернення до суду в розмірі 50 993,80 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 9 662, 40 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Тернівського районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: стягнуто солідарно з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», ТОВ «КАССІС МІЛТ», ТОВ «КВІНТЕР СОЛ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 27 052, 40 грн без утримання податків та зборів, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 405, 79 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 50993, 80 грн. Стягнуто з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», ТОВ «КАССІС МІЛТ», ТОВ «КВІНТЕР СОЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2013,00 грн. з кожного. Стягнуто з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», ТОВ «КАССІС МІЛТ», ТОВ «КВІНТЕР СОЛ» судовий збір у розмірі 268,40 грн з кожного на користь держави.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки позивачу не були виплачені всі належні суми у строки, зазначені встаттю 116КЗпП України, суд вважав, що наявні всі підстави для стягнення з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», ТОВ «КАССІС МІЛТ», ТОВ «КВІНТЕР СОЛ» солідарно на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 27 052,40 грн., середній заробіток за час затримки розрахунки при звільненні в сумі 50 993,80 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 405, 79 грн. Суд вважав, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу в сумі 8052 грн., та відповідно до вимог частини 4 статті 137, частин 2,3 статті 141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 2013,00 грн., в рівних частинах з кожного.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ТОВ «Промислові ремонти посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «Промислові ремонти» зазначає, що суд першої інстанції, замінивши відповідача ТОВ «Кларікс Рем 23» на ТОВ «Промислові ремонти», не повідомив останнього про відкриття провадження у справі, не надіслав копію позовної заяви. Безпідставно відмовив в задоволені клопотання про заміну відповідача на належного. Також суд належним чином не дослідив обставини реорганізації ТОВ «Промислові ремонти», назву якого змінено на ТОВ «Кларікс Рем 23», дату створення та державної реєстрації ТОВ «Промислові ремонти», не дослідив обсяг прав і обов`язків, що передані ТОВ «Промислові ремонти», не з`ясував чи прийняв останній на себе зобов`язання по виплаті нарахованої заробітної плати і відповідних компенсацій. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань містяться відомості про те, що юридичними-особами правонаступниками ТОВ «Кларікс Рем 23» є: ТОВ «Промспецбудтор», ТОВ «Сол-Пром» та ТОВ «Промислові ремонти». Є незрозумілим, чому з вищенаведених юридичних осіб позивачка висунула вимоги і до ТОВ «Промислові ремонти». Також, вказує на те, що ТОВ «Промислові ремонти» створено шляхом виділу із ТОВ «Промислові Ремонти», назву якого змінено на ТОВ «Кларикс Рем 23», із передачею йому активів та пасивів за розподільчим балансом та зобов`язання по заробітній платі не передавалися. Наголошує на тому, що ТОВ «Промислові ремонти» несе виключно субсидіарну відповідальність із ТОВ «Промислові ремонти», назву якого змінено на ТОВ «Кларікс Рем 23», як і інші правонаступники.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, де вона зазначає, що доводи апеляційної скарги не містять жодного доказу на спростування, зазначених у рішенні суду висновків, тому просить у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2017 по 13.02.2023 працювала на посаді машиніста крана 5-6 розряду у ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ». 13.02.2023 ОСОБА_1 було звільнено на підставі наказу № 2/5у від 13.02.2023 р. за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільнені їй не була виплачена частина нарахованої заробітної плати у розмірі 27 252, 40 грн. Остання виплата заробітної плати здійснена 27.12.2022. З 01.01.2023 по 13.02.2023 (день звільнення) жодної виплати заробітної плати здійснено не було.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», ТОВ «КАССІС МІЛТ», ТОВ «КВІНТЕР СОЛ» є правонаступниками ТОВ «Промислові ремонти» (а.с. 33-36).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ТОВ «Промислові ремонти» задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 13статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4статті 19 ЦПК Українипередбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбаченихстаттею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки позивачу не були виплачені всі належні суми у строки, зазначені в статтю 116 КЗпП України, суд вважав, що наявні всі підстави для стягнення з ТОВ «ПРОМИСЛОВІ-РЕМОНТИ», ТОВ «КЛАРІКС РЕМ 23», ТОВ «КАССІС МІЛТ», ТОВ «КВІНТЕР СОЛ» солідарно на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 27 052,40 грн., середній заробіток за час затримки розрахунки при звільненні в сумі 50 993,80 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 405, 79 грн. Суд вважав, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу в сумі 8052 грн., та відповідно до вимог частини 4 статті 137, частин 2,3 статті 141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 2 013,00 грн., в рівних частинах з кожного.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини шостої тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як встановлено судом та визнається сторонами, з 01.03.2017 по 13.02.2023 ОСОБА_1 працювала на посаді машиніста крана 5-6 розряду у ТОВ «ПРОМИСЛОВІ РЕМОНТИ».

З розрахункового листка за лютий 2023 року вбачається, що ТОВ «Промислові ремонти» здійснено нарахування ОСОБА_1 оплати відпустки та компенсації відпустки в загальному розмірі 15 737,92 грн. та на кінець місяця рахується борг за підприємством в розмірі 27 252,40 грн., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості, розмір якої не оспорюється, у судовому порядку.

Спір між сторонами виник з приводу покладення на ТОВ «Промислові ремонти» обов`язку із виплати заборгованості по заробітній платі, як на правонаступника ТОВ «Промислові ремонти».

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що ТОВ «Промислові ремонти» є неналежним відповідачем у справі, оскільки ТОВ «Промислові ремонти» було утворено відповідно до рішення № 07/03 єдиного учасника ТОВ «Промислові ремонти» від 07 березня 2023 року та рішення № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Промислові ремонти» від 11 квітня 2023 року, шляхом виділу з ТОВ «Промислові ремонти» відповідно до розподільчого балансу останнього.

Статтею 109 ЦК України унормовано, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов`язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно (частина 3 статті 109 ЦК України).

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (частина 4 статті 109 ЦК України).

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується державна реєстрація ТОВ «Промислові ремонти» , яке є правонаступником ТОВ «Промислові ремонти».

При цьому, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент розгляду спору, ТОВ «Промислові ремонти» , назву якого на теперішній час змінено на ТОВ Кларикс Рем 23», не перебуває в стані припинення.

Згідно рішення № 07/03 єдиного учасника ТОВ «Промислові ремонти» від 07 березня 2023 року, виділено з ТОВ «Промислові ремонти» - ТОВ «Промислові ремонти» та передано останньому активи та пасиви, у вигляді частини майна ТОВ «Промислові ремонти», згідно розподільчого балансу (а.с. 91-95).

Згідно рішення № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Промислові ремонти» від 11 квітня 2023 року, останнє є правонаступником по майновим та немайновим правам та обов`язкам ТОВ «Промислові ремонти» , згідно розподільчого балансу від 11.04.2023 року, та несе субсидіарну відповідальність по обов`язкам ТОВ «Промислові ремонти» відповідно до статті 109 ЦК України.

Оскільки, розподільчий баланс від 11.04.2023 року не містить відомостей щодо передачі ТОВ «Промислові ремонти» заборгованості ТОВ «Промислові ремонти» із заробітної плати перед працівниками, колегія суддів дійшла висновку, що, у даному випадку, ТОВ «Промислові ремонти» має нести виключно субсидіарну відповідальність за невиплату заробітної плати позивачці ОСОБА_1 .

Статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Субсидіарна відповідальність має місце у зобов`язаннях з множинністю осіб на стороні боржника.

Додатковий характер відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред`явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності.

Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тобто, пред`явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках: 1) якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову; 2) якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу.

Розумність строку для надання відповіді на пред`явлену у вимогу залежить від ситуації, в якій така вимога пред`являється, та має бути оцінена в кожному окремому випадку.

Отже, субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором.

Таким чином, кредитор, у випадку відмови у задоволені вимоги основного боржника про сплату заборгованості за певним зобов`язанням або неотримання у розумний строк вимоги від основного боржника на пред`явлену вимогу, наділений правом пред`явити вимогу як до основного боржника (у даному випадку ТОВ «Промислові ремонти» , назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «Кларікс Рем 23») так і до субсидіарного (додаткового) боржника (ТОВ «Промислові ремонти»)

Як встановлено судом та визнається сторонами, ОСОБА_1 з 01.03.2017 по 13.02.2023 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Промислові ремонти».

З розрахункового листка за лютий 2023 року вбачається, що ТОВ «Промислові ремонти» здійснено нарахування ОСОБА_1 оплати відпустки та компенсації відпустки в загальному розмірі 15 737,92 грн. та на кінець місяця рахується борг за підприємством в розмірі 27 252,40 грн., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості, розмір якої не оспорюється, у судовому порядку.

Станом на теперішній час заборгованість із заробітної плати роботодавцем не виплачена.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Тобто, ТОВ «Промислові ремонти» був зобов`язаний виплатити позивачці ОСОБА_1 всі суми в день звільнення 13 лютого 2023 року, тобто до створення 12 квітня 2023 року ТОВ «Промислові ремонти», та до теперішнього часу розрахунку не провів, що свідчить про недотримання останнім не тільки розумного строку щодо сплати заборгованості із заробітної плати, але й про грубе порушення норм трудового законодавства, у зв`язку з чим ОСОБА_1 має право на стягнення боргу з ТОВ «Промислові ремонти», як з субсидіарного (додаткового) боржника ТОВ «Промислові ремонти», назву якого на теперішній час змінено на ТОВ «Кларікс Рем 23», а доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Промислові ремонти» не несе субсидіарну відповідальність з ТОВ «Кларікс Рем 23» є необґрунтованими.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не з`ясував питання про те, чи було пред`явлено позивачкою, як кредитором, вимоги щодо виплати заробітної плати до ТОВ «Промислові ремонти» , назву якого змінено на ТОВ «Кларікс Рем 23 », як основного боржника, отримання від останнього відмови від задоволення такої вимоги або не одержання від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, оскільки матеріалами справи підтверджено порушення строків задоволення вимог ОСОБА_2 із виплати належної їй заробітної плати з боку роботодавця ТОВ «Промислові ремонти», назву якого змінено на ТОВ «Кларікс Рем 23».

Також, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань містяться відомості про те, що юридичними-особами правонаступниками ТОВ «Кларікс Рем 23» є: ТОВ «Промспецбудтор» , ТОВ «Сол Пром » та ТОВ «Промислові ремонти» , але позивач висуває вимоги лише до ТОВ «Промислові ремонти» .

Так, частиною 3 статті 109 ЦК України визначено, що якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Згідно ж статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, пред`явлення вимоги до всіх солідарних боржників це право, а не обов`язок кредитора.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з ТОВ «Промислові ремонти», як з правонаступника ТОВ «Промислові ремонти» , назву якого змінено на ТОВ «Кларікс Рем 23», на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати в розмірі 27 052,40грн.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуТовариства зобмеженою відповідальністю«Промислові ремонти» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді Я.М.Бондар

В.П.Зубакова